Діалектний текст як джерело вивчення прояву наголосу в українському діалектному просторі. Поведінка наголосу в прийменниково-займенникових конструкціях (словозмінна парадигма). Повні й енклітичні форми займенників, логічний наголос в українських говірках.

Дослідження діалектної мови кінця XX - початку XXI ст. Системні відношення компонентів діалектної мови, особливості функціонування діалектних одиниць у просторі та часі. Роль діалектного тексту для достовірного опису структурних особливостей говірок.

Проведення комплексного дослідження діалектних літературно-художніх антропонімів, що функціонують у творах сучасних українських письменників. Опис літературно-художніх антропонімів, в основі яких відчитується діалектна лексика. Своєрідні маркери регіону.

Фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні та синтаксичні діалектизми щоденника-хроніки І. Бажанського "Війна". Відображення основних фонетико–граматичних закономірностей буковинських говірок за допомогою фонетичних та морфологічних діалектизмів.

Доцільність текстоцентричного підходу в мовній освіті учнів старших класів. Виявлено дидактичний потенціал діалектних текстів; розкрито особливості використання зразків народного мовлення при вивченні рідної мови; наголошено на виховній функції текстів.

Створення діаспор за межами батьківщини. Аналіз діяльності закордонного українства. Праці І. Зілинського й О. Горбача в галузі української діалектології. Вивчення практики ареальної лінгвістики. Систематизація української діалектології та мовознавства.

Аналіз праць І. Зілинського в галузі української діалектології, які є важливими для осмислення та систематизації української діалектології та мовознавства взагалі. Актуальність та значення даних досліджень для теорії і практики ареальної лінгвістики.

Аналіз праць Івана Зілинського в галузі української діалектології та їх ролі в осмисленні та систематизації української діалектології та мовознавства. Оцінка внеску І. Зілинського в дослідження різних діалектів української мови в різних регіонах.

Особливості розмовного мовлення персонажів у процесі діалогічної взаємодії, специфічні засоби формування розмовного діалогу в художньому тексті. Кількісні та якісні характеристики мовленнєвих жанрів у розмовно-діалогічних текстах І.С. Нечуя-Левицького.

Розгляд спорідненого для драматургів і епіка дискурсу, за допомогою якого виявляються спільні для всіх трьох авторів засоби, методи, прийоми письма. Посилення умовності, виник універсальності сприйняття й експресіоністично загострення плану зображення.

Характеристика спорідненого для драматургів (Брехт, Гашек, Багряний) дискурсу. Спільні засоби, методи, прийоми письма, за допомогою яких посилюється умовність, виникає універсальність сприйняття, поглиблюється підтекст. Способи звернення до минулого.

Поняття діалогу як способу організації мовлення та діалогічності як текстової категорії, що репрезентує комунікативну взаємодію двох комунікантів і вимагає дотримання певних умов. Типи діалогічності, засоби репрезентації в заголовкових комплексах.

Встановлення основних синтактико-семантичних відмінностей, функціонування питальних речень у художньому діалозі й газетному інтерв'ю. Особливості діалогу як міжособистісного зв'язку, його характеристики. Підготовка власних висловлювань, їхня реалізація.

Конверсивні зв’язні моделі реалізації категорії адресанта, що є виявлюваними в діалогійних НФЄ й репрезентованими такими комунікативними зразками, як питання - відповідь, фіктивними моделями умови, неправди, ствердження, команди, виправдання, вибачення.

Проблематика діалогу як когнітивно-комунікативного феномена. Еколінгвістична характеристика мовленнєвого насилля та маніпуляції у контексті толерантності. Розгляд мови як екологічного явища та інструмента формування гармонійної життєдіяльності людини.

Конкретизація дефініції терміну "діалогічний дискурс" у контексті сучасних лінгвістичних та лінгводидактичних парадигм. Визначення позиції діалогічного дискурсу у структурній схемі типології дискурсів. Модель функціонування діалогічного дискурсу.

Розгляд особливостей реалізації стратегії самопрезентації в межах мовленнєвого жанру "знайомство" любовного фікціонального дискурсу. Розкриття місця жанру в континуумі любовного дискурсу в творах Т. Гарді. Шляхи реалізації стратегії самопрезентації.

Визначення групи текстів наукових психологічних статей щодо рівня їх діалогічності. Прояви адресованості на прикладі жанру наукової літератури, її форми та мовні засоби виразу. Характерні риси текстів, низький, середній та високий рівні діалогічності.

Аналіз когнітивно-дискурсивного напряму дослідження лінгвістики в теорії когнітивного картографування. Поняття діахронійна когнітивна карта лінгвістичного терміна, опис його складників на прикладі терміна фонетика. Автономізації семантичних компонентів.

Сутність документальної гіпотези про компілятивний характер тексту П’ятикнижжя Мойсеєвого (Тори). Розгляд філологічного аспекту критики літературної специфіки цього твору. Виклад основних здобутків у сфері діакритичного аналізу мови Старого Заповіту.

Розвиток категорії дієслівної зворотності в українських граматиках кінця XVI – початку XX ст. та її виокремлення з-поміж категорій стану та перехідності / неперехідності. Фактори впливу на формування граматичних концепцій. Класифікація зворотних дієслів.

Виникнення та розвиток соціолектів. Розгляд соціальних варіантів японської мови, що має відмінності від інших представлених до розгляду мов світової соціолінгвістики. Визначення впливу процесів, що відбуваються в суспільстві, на мову / соціальні діалекти.

Модифікації протомоделі зміни емотивності пасторального вірша. Поворот від негативної до позитивної текстової тональності у варіативних моделях та їх відображення у відповідних стилістичних засобах. Особливості емотивного повороту у протомоделі.

Розгляд діахронічного розвитку явища топікалізації, оцінка її впливу на інформаційну структуру речення з позиції генеративної граматики, дослідження взаємозв’язку порядку слів та ІСР в пам’ятках англійської мови. Вивчення інформаційної структури речення.

Розглядається діахронна множинність українських ретрансляцій трагедій У. Шекспіра з позицій творчого потенціалу цільової культури мови перекладу. Обґрунтовуються літературні напрями, до яких належать українські ретрансляції ХІХ—ХХІ ст. трагедій Шекспіра.

Розгляд семантичних характеристик фразеологічного образу на позначення гендерного стереотипу "дурна" у сучасній німецькій мові. Встановлено типові уявлення німецьких чоловіків про жінок. Аналіз чоловічого бачення жінки в умовах сучасного суспільства.

Підходи щодо тлумачення поняття "цифровариторика" в сучасності, яке характеризується надзвичайно тісним поєднанням реального й цифрового світів. Обґрунтування доречності виокремлення цифрової риторики як нового етапу в розвитку риторики як науки.

Огляд функцій дієіменників у позиції головних та другорядних членів речення в аспекті згортання інформації й семантичного ускладнення речення. Дослідження ролі дієіменників в організації текстової інформації. Аналіз його семантико-синтаксичної специфіки.

Розгляд прагматичних особливостей дієприкметника та дієприкметникових зворотів для забезпечення еквівалентності та адекватності двостороннього французько-українського перекладу. Визначення та аналіз сутності абсолютного дієприкметникового звороту.

Особливості перекладу дієприкметників українською в повісті Миколи Гоголя "Сорочинський ярмарок". Аналіз застосування лексичних та граматичних трансформацій. Встановлення еквівалента та правильні заміни як найуживаніші прийоми перекладацької роботи.