Діалог і категорія діалогічності в українському мас-медійному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діалог і категорія діалогічності в українському мас-медійному дискурсі

О.М. Назаренко

О.В. Занько

Анотація

Статтю присвячено дослідженню діалогічної природи українського мас-медійного дискурсу, зокрема газетного тексту, та діалогу як форми текстового спілкування. Обґрунтовано поняття діалогу як способу організації мовлення та діалогічності як текстової категорії. Діалог репрезентує комунікативну взаємодію двох комунікантів і вимагає від учасників спілкування дотримання певних умов. Діалогічність тексту ширша за поняття діалогу, ця категорія виражається незалежно від характеру мовлення, є репрезентацією внутрішньої сутності тексту як процесу та результату комунікативної взаємодії.

Зазначено, що в газетному тексті розрізняємо два типи діалогічності - внутрішню та зовнішню. Зовнішня діалогічність стосується міжтекстової взаємодії й збігається з поняттям інтертекстуальності. Внутрішня є суб'єктно-текстовою, пов'язана з чинниками адресанта й адресата газетного тексту; проаналізовано їх особливості та засоби вираження. Описано засоби репрезентації текстової категорії діалогічності в заголовкових комплексах, що містять питально-відповідні діалогічні єдності, та визначено основні моделі, у яких реалізовано категорію діалогічності, а саме: діалогічні єдності, квазідіалогічні конструкції, двочленні заголовки з відкритим питанням. Розглянуто діалогічну взаємодію між комунікантами медійного дискурсу в жанрі інтерв'ю, у якому найповніше реалізується категорія діалогічності. У тексті інтерв'ю виокремлено два типи комунікативної взаємодії - адресатно домінантний, який зумовлений пріоритетною роллю співрозмовника, та адресантно домінантний тип характеризується тим, що мовець займає активну позицію й визначає вектор і зміст комунікативного акту, у тексті переважають авторські коментарі, актуалізація авторської позиції.

Ключові слова: категорія діалогічності, газетний текст, заголовковий комплекс, адресант, адресат, діалогічні моделі, інтерв'ю.

Abstract

Dialogue and the category of dialogism in the Ukrainian mass media discourse

Nazarenko O.M., Zanko O.V.

The article is devoted to the study of the illogical nature of Ukrainian mass media discourse, namely newspaper text and dialogue as a form of textual communication. The study substantiates the concept of dialogue as a way of organizing speech and dialogism as a text category. Dialogue represents communicative interaction of two communicators and requires the participants of communication to comply with certain conditions. The dialogism of the text is broader than the concept of dialogue, because this category is expressed regardless of the nature of speech, is a representation of the inner essence of the text as a process and result of communicative interaction.

This theory is aimed at the study of dialogism as a defining feature of text and discourse in a broad sense. As for the newspaper text, two types of dialogism are distinguished: external and internal. The first concerns intertextual interaction and coincides with the concept of intertextuality. Internal dialogism is subject-text related to the factors of the addressee and addressee of the newspaper text. The article describes the means of representing the textual category of dialogism in heading complexes containing interrogative-corresponding dialogical units; it considers the main models in which the category of dialogism is implemented are defined, namely: dialogical units, quasi-dialogical constructions and two-part headings with an open question; dialogical interaction between communicators of media discourse in the interview genre, in which the category of dialogism is most _fully realized. Regarding the text of the interview, two types of communicative interaction are distinguished: addressee-dominant and addresser-dominant type. The former type is determined by the priority role of the interlocutor. The latter is characterized by the fact that the speaker takes an active position and determines the vector and content of the communicative act, that is, the author's comments and actualization of the author's point of view prevail in the text.

Keywords: category of dialogism, newspaper text, heading complex, addressee, addresser, dialogical models, interview.

Основна частина

Постановка наукової проблеми. У сучасному мовознавстві особливу увагу науковців привертає проблема діалогу та діалогічності як одна з актуальних проблем, що уможливлює потужність пізнання й мовомислення. У науковому просторі дослідження діалогічної природи мовлення та діалогу як форми текстового спілкування актуалізовано працями багатьох науковців: діалог тлумачать як систему обов'язків його учасників із забезпечення комунікативних потреб реципієнта.

Мовець впливає на співрозмовника через систему висловлень, активізуючи функцію впливу за допомогою питальних висловлень, а реципієнт не пасивно сприймає інформацію, а інтерпретує її й відповідно реагує, задовольняючи інформаційні потреби мовця. Тема діалогу актуальна й у сучасній філософії. Діалог трактують як «засіб комунікації, у цьому процесі існують відносини партнерства, рівності, відкритості, взаємоповаги: діалог розглядають як засіб спілкування, у процесі якого стимулюють моральне та духовне ставлення обох сторін комунікації. Основою діалогу є єдність суб'єктів діалогу, її виражено в близькості структур духовного світу, типовості проблемних ситуацій, що виникають перед суб'єктами, їх позицій і точок зору» [11: 9].

Діалогічність тексту ґрунтовніше поняття діалогу, тому що цю категорію реалізують незалежно від характеру мовлення - діалогічного, монологічного, полілогічного, - а є репрезентацією внутрішньої сутності тексту як процесу та результату комунікативної взаємодії.

У тексті реалізовані діалогічні відношення становлять ядро категорії діалогічності. Потрібно розрізняти поняття діалогу як способу організації мовлення та діалогічності як текстової категорії. Діалог протиставляють монологу й становить вербальну реалізацію спілкування двох осіб, реалізоване як питально-відповідний комплекс окремих реплік. Діалог репрезентує комунікативну взаємодію двох комунікантів і вимагає від учасників спілкування дотримання певних умов: почерговості висловлення, змістового зв'язку окремих реплік, семантичної єдності діалогічних комплексів. Діалогічна сутність газетного тексту пов'язана з тим, що в мовленнєвому акті беруть участь два комуніканти: перший - мовець, продуцент, який реалізує комунікативну інтенцію, другий - слухач, читач, реципієнт - розшифровує комунікативний задум іншого.

Діалогічне мовлення повною мірою виражає діалогічні відношення в тексті, хоч і не є єдиною формою репрезентації діалогічності.

Діалогічну орієнтацію тексту як його провідний чинник підкреслює більшість сучасних дослідників. А. Мойсієнко зазначає: «Сприймаючи текст як специфічну мовну реальність, варто розглянути його як не менш специфічний процес, що протікає між свідомістю того, хто творить, і свідомістю того, хто сприймає» [4: 22]. Зважаючи на таке тлумачення тексту, можемо розглядати його як діалог між свідомостями комунікантів: текст є посередником між суб'єктами комунікації, між їхніми картинами світу, світосприйняттям і світоуявленням.

Діалогічність - провідна категорія газетного тексту, яка реалізується у двох вимірах: як взаємодія суб'єктно - текстова (автор - текст - читач) і як взаємодія міжтекстова (текст - текст). Суб'єктно-текстова взаємодія передбачає діалог між адресантом (автором) та адресатом (читачем) не безпосередньо, а опосередковано через текст, міжтекстова взаємодія виявляється в інтертекстуальності, зумовленій актуалізацією міжтекстових зв'язків. Дослідження функцій адресанта й адресата в мовленнєвій взаємодії особливої ролі набуває у вивченні масово інформаційної діяльності, опосередкованої через ЗМІ, зокрема друковані видання, серед яких максимальну увагу привертають газетні тексти з огляду на притаманну їм доступність, оперативність реагування на актуальні події, що визначає специфіку їхнього лінгвального оформлення.

Газетний текст як компонент масової комунікації функціонує в межах газетно-публіцистичного підстилю української мови, якому властиві такі риси: логізація викладу, документальна фактологічність, простота й доступність, оперативність та інформативність, прагматична настанова. Сучасний газетний текст функційно неоднорідний, він поєднує елементи художнього та наукового текстів із домінуванням художньої стилістики, реалізованої за допомогою цитування, мовної гри, текстової поліфонії, актуалізації ролі автора, читача, стилістичних прийомів пародії та імітації. Фундаментальною науковою працею, присвяченою комплексному аналізу мови друкованих засобів масової інформації, стала монографія М. Жовтобрюха «Мова української періодичної преси (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)» [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти мовностилістичної, структурно-композиційної та жанрової оригінальності газетних текстів висвітлено в ґрунтовних дослідженнях Ф. Бацевича, І. Завальнюк, А. Мамалиги, Н. Непийводи, В. Різуна, К. Серажим, О. Сербенської, О. Стишова, М. Феллера, Г. Шаповалової та ін.

Діалогічну природу тексту описано в працях зарубіжних науковців (Р. Барт, Ж. Дерріда, У. Еко, В. Ізер) і продовжено в дослідженнях комунікативної природи тексту (Ф. Бацевич, І. Колегаєва, В. Кухаренко, Т. Радзієвська, М. Феллер). О. Селіванова запропонувала власну методику діалогічної інтерпретації тексту, що є «сукупністю процедур аналізу тексту як знакового посередника дискурсу з урахуванням екстралінгвальних чинників текстової комунікації й інтегративного принципу діалогічності» [9: 533].

Мета дослідження - проаналізувати засоби реалізації категорії діалогічності в українському сучасному газетному тексті в структурно-семантичному аспекті; виявити особливості реалізації категорії діалогічності в тексті газетних повідомлень як результаті взаємодії автора (адресанта) та реципієнта (адресата); схарактеризувати й розкрити специфіку реалізації діалогічності в заголовкових комплексах газетних видань та визначити основні моделі, у яких реалізовано категорію діалогічності; розглянути діалогічну взаємодію між комунікантами медійного дискурсу в жанрі інтерв'ю, оскільки в ньому найповніше реалізується категорія діалогічності.

Об'єкт дослідження - мова газетних текстів сучасних українських видань.

Методи дослідження. У розвідці використано загальнонаукові методи: описовий і метод спостереження, за допомогою яких проаналізовано специфіку та засоби реалізації діалогічності в газетних текстах; методи аналізу, синтезу, застосовані для систематизації й узагальнення матеріалів дослідження, а також спеціальні лінгвістичні методи: метод контекстуально-інтерпретаційного аналізу - для з'ясування функційного навантаження засобів реалізації діалогічності; метод діалогічної інтерпретації тексту - для комунікативно-прагматичного аналізу комунікативної ситуації взаємодії адресанта й адресата газетного тексту з огляду на його наскрізну діалогічність.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У сучасному мовознавстві затвердився принцип діалогічної природи мови як методологічний орієнтир лінгвістичної герменевтики завдяки концепції Вільгельма фон Гумбольдта: «У первинній сутності мови наявний незмінний дуалізм, і сама можливість мовлення зумовлюється зверненням і відповіддю» [13: 138]. Варто зазначити, що за цим принципом діалогічність представлена здебільшого загальним положенням про «текст як посередник діалогу між адресантом і адресатом» [8: 136].

Цей принцип означає, що «використання мови завжди спрямовано на партнера в комунікації, реально присутнього, такого, що маємо на увазі, або такого, що ототожнюється з мовцем. У цьому розумінні всі тексти є функційно діалогічними, хоча вони не завжди реалізуються формально діалогічно», тож протиставлення діалогу й монологу втрачає сенс [14: 118].

Сучасні дослідники підкреслюють, що діалогічність увиразнює функцію інформування, яка притаманна всім текстам, і можливість діалогу відбуватися не тільки всередині висловлень, але й між ними. У різних типах текстів діалогічність ставала предметом аналізу лінгвістів - у науковому тексті (М. Кожина, Н. Красавцева), у художньому тексті української літератури ХІХ - Х ХІ століття (Н. Шляхова) [12], але діалогічність газетного тексту з огляду на прагматичну орієнтацію останнього потребує ґрунтовного аналізу в українському мовознавстві.

Діалогічний характер текстової комунікації зумовив і врахування діалогічної природи тексту під час його аналізу. Зокрема, О. Селіванова запропонувала особливу методику дослідження тексту, що передбачає врахування основних положень діалогічності дискурсу та становить сім ланок поступового аналізу тексту, які пізніше дослідниця називає «етапами діалогічності» [9: 638]. Методика запропонованого аналізу названа «методом діалогічної інтерпретації», вона містить такі послідовні етапи.

1. Установлення діалогічності певного тексту із системою інших текстів у текстовій синтагматиці та парадигматиці (визначення мовленнєвого жанру, типу текстеми, закономірностей їхнього формування, стилю, методу, функціональних особливостей).

2. Визначення діалогічності тексту з особистістю адресанта в соціокультурному контексті доби створення тексту (виявлення місця тексту в творчості автора, інтерпретація авторського задуму й інтенцій, відображення в тексті авторського світогляду, суспільно-політичної, естетичної, наукової позицій мовця).

3. Установлення діалогічності тексту в аспекті особистості адресата, його свідомості, світогляду, настанов, інтерпретанти, визначення значущості тексту для доби його сприйняття, розуміння, інтерпретації, його ефективності та функції стосовно інтерпретатора.

4. Опис відповідності описаних у тексті подій певній добі у співвідношенні з добою породження тексту та сприйняття (виявлення прототипових подій, осіб, фактів), установлення оцінок, значущості тексту для доби його породження та сприйняття.

5. Дослідження діалогічності тексту із «семіотичним універсумом» (текст у співвідношенні з матеріальною й духовною культурою), діалогічної взаємодії тексту з колективним несвідомим, колективними архетипами.

6. Звернення до діалогічності внутрішнього семіотичного простору тексту на підставі формулювання текстового концепту, опису тематичних макроструктур, виявлення значущості їхнього поєднання, чергування, а також характеристики концептуального простору тексту, глибинних змістів, підтексту.

7. Характеристика основних текстово-дискурсивних категорій і підкатегорій: універсальних і факультативних, а також мовних засобів їхньої репрезентації [9: 533].

Метод діалогічної інтерпретації - комплексна методика, тому що передбачає дотримання всіх етапів аналізу. Ми будемо використовувати його окремі аспекти, релевантні для дослідження мас-медійного тексту, зокрема газетного, а саме другий і третій етапи, пов'язані з чинниками мовця й адресата; п'ятий і шостий етапи, що передбачають аналіз діалогічних макроструктур і міжтекстових діалогічних відношень.

У газетному тексті ми розрізняємо два типи діалогічності, образно кажучи, внутрішню та зовнішню. Зовнішня діалогічність стосується міжтекстової взаємодії й збігається з поняттям інтертекстуальності, що виражається за допомогою цитат, алюзій, прецедентних феноменів. Внутрішня - суб'єктно-текстовою, вона пов'язана з чинниками адресанта й адресата, точніше автора й читача в газетному тексті, тобто буде проаналізовано особливості взаємодії комунікантів у газетному тексті й через газетний текст.

Домінування чинника адресанта спостерігається в аналітичних матеріалах та художньо-публіцистичних жанрах, що визначає як зміст, так і спосіб подання інформації. Орієнтація на чинник адресата завжди імпліцитно наявна в тексті, навіть якщо відсутні будь-які мовні форми її вираження.

Текстовий адресант виражає авторську позицію, є цілісним суб'єктом мовлення, що бере участь у комунікативній взаємодії як з реальним читачем, так і з внутрішньотекстовим співрозмовником, у тексті виражається за допомогою дієслівних форм 1-ої особи однини / множини і відповідних займенників. Адресант у газетному тексті може бути виражений узагальнено, дієслівними формами множини та вказувати на генералізацію двох типів:

1) адресант - автор і внутрішньотекстові суб'єкти, 2) адресант - автор і читач, що підкреслює тотожність комунікативних позицій адресанта й адресата як учасників комунікативного акту. Узагальнений адресант репрезентує внутрішньотекстову діалогічність: автор ураховує чинник адресата як основний у тексті, об'єднує себе з адресатом, орієнтується на горизонт очікування. Адресант газетного тексту - реальний автор журналістського матеріалу, який водночас виступає внутрішньотекстовим суб'єктом мовлення та зовнішньотекстовим суб'єктом - реальним автором [5: 155].

Складність і багатошаровість адресата газетного тексту зумовлена специфікою масової комунікації - адресат передбачає збірне, колективне про отримувача

У газетному тексті звертаються або до масового адресата чи узагальненої аудиторії за допомогою форми множини й відповідних дієслівних форм 2-ої особи множини, або до уявного конкретного читача за допомогою форм однини, наприклад: У дуже світлий день - а це 27 березня - досить нам скімлити чи зі скорбною міною нарікати по закутках: «нікому ставити!», «наш театр схожий на труп!», «усі, хто був, або померли, або виїхали…». Так ми далеко не заїдемо! І вже ж точно поважати себе не примусимо (Дзеркало тижня №11. 2011). Це уможливлює відповідну інтимізацію викладу та домінування непрямого діалогу як способу подання інформації. Чинник адресата в газетному тексті виражається за допомогою звертань, спонукальних та питальних синтаксичних конструкцій, наприклад: Україно, я люблю тебе! (День №177-178. 2010); Хто зневажає вбогих - зневажає свого творця! Дорогі брати і сестри! Христос народився! Славімо його! (Чорноморські новини №1. 2021);

Боже, нам єдність подай! (Українське слово №40.2010); Врятуй свою мову! (Українське слово №40. 2010); «Схід Опера» живе і буде жити!; Відплата настане; Чому в постмодерний час з являються хай інквізитори? Чому в постпостмодерний час можлива інквізиція? Може, від нестачі справжньої України модерної? Хто ми після цього? Народ чи чернь? (Дзеркало тижня №5. 2011).

Внутрішньотекстовий адресат представлений звертаннями до співрозмовників автора та актуальний для діалогічно побудованих текстів.

Основною формою репрезентації внутрішньої діалогічності в газетному тексті є питально-відповідна, що може бути реалізована двома способами - монологічним і діалогічним. У монологічному мовленні й питання, і відповіді продукує автор, який водночас адресує ці питання собі й читачам, він актуалізує категорію діалогічності в тексті, підкреслюючи комунікативну ситуацію діалогічної взаємодії між адресантом (автором) та адресатом (читачами). Діалогічне мовлення передбачає вживання питальних речень, що потребують відповіді та становить основну форму репрезентації внутрішньотекстової діалогічності.

Заголовкові комплекси як семантичні напрями газетних статей створені за питально-відповідною моделлю. Їх поділяють на: 1) діалогічні єдності, 2) квазідіалогічні конструкції [6: 85], 3) двочленні заголовки з відкритим питанням. Діалогічні єдності становлять поєднання питального речення з розповідним або спонукальним та створюють ефект безпосереднього спілкування, наприклад: Хто сказав, що буде легко? Це війна; «Кроти? у владі чи НАТО? Пропагандисти кремля взялися «палити хати» ' своїх агентів (Україна молода 21.09.2022); Брак кадрів чи навичок? Як допомогти реформі держслужби; Чому запросили Козловського? Бо на телеканал «Дом» не всі підуть; Біль у горлі, кашель? Викликайте лікаря (Високий замок №215. 2010); Захворів? Сиди вдома! (Україна молода №233. 2010). У таких заголовках автор ставить запитання і сам на нього відповідає, створюючи ефект безпосередньої діалогічної взаємодії з читачем.

Квазідіалогічні заголовкові комплекси містять питальне речення, яке скероване на пошук нової інформації і зменшення невизначеності об'єктивної реальності.

Відсутність тісного семантичного зв'язку компенсується в таких заголовкових комплексах комунікацією, підпорядкованою прагматичній настанові мовця, наприклад: Коли повернеться Туск? Як польська опозиція готується до виборів (Дзеркало тижня 01. 03.2019); Гібридне Суспільне? Як Перший Юей «вшанував» героїв Крут телепримітивом (УМ. 2018. №12); Яким язиком гроші заробляти? На східному фронті гинуть воїни, захищаючи Україну… Яку і чию Україну? (Україна молода 2017. №116); Квартирний дефіцит повертається? Замість очікуваного літнього затишшя ринок оренди житла демонструє цінове пожвавлення (День №121. 2010).

Наявність семантичного зв'язку, репрезентованого на лексичному рівні, визначає напрямок тематичного розгортання змісту основного газетного тексту.

Заголовки з «відкритими» питаннями апелюють до основного тексту, вони потребують коментарів, пояснення, уточнення, і завдяки їхній семантичній «відкритості» змушують адресатів шукати відповіді в тексті газетного повідомлення, активізують до читання основного тексту та інтелектуального пошуку, наприклад: У мене вже 12 років стоїть бойлер. Чого маю платити за постачання гарячої води? (Високий замок 15.11. 2022); Капітал іде. Чи готова до цього Україна? (Дзеркало тижня 11); Придністровські уроки для України. Чи реальний «план Козака:» для Донбасу? (Дзеркало тижня); Українськомовна опера. Чи можливе повернення? (Дзеркало тижня 08. 02.2019); Вважаю це ідеологічною диверсією та зрадою. Хто так робить під час війни? (Високий замок 08.11. 2022).

Окремі питальні речення можуть виконувати номінативну функцію, слугуючи заголовком газетного матеріалу та функціонуючи без відповіді або інших компонентів. Такі заголовки являють собою поодинокі питання, іноді риторичного характеру, але можливі й заголовки з власне питальними реченнями, відповіді на які наявні в основному тексті газетного матеріалу, наприклад: Чи спокійний

Дністер? (День 18.03.2022); Цього року - без ЗНО? (День 14.03.2022); Який він, типовий європеєць? (Чорноморські новини 15.01.2022); Ностальгувати? За чим? (Чорноморські новини 15.01.2022); Куди іде ковідна тисяча? (Чорноморські новини 15.01.2022); Як убезпечитися від переохолодження та обмороження? Що слід робити при гіпотермії, а яких дій краще уникати? (Чорноморські новини 20-22.01.2022); Як не опинитися в «блекауті'? (Високий замок 25.10. 2022). Власне питальні речення, наявні в заголовках, можуть бути і розділовими, які містити декілька альтернатив, наприклад: