Діалогічний любовний дискурс: реалізація стратегії самопрезентації в мовленнєвому жанрі "знайомство" (на матеріалі творчості Томаса Гарді)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІАЛОГІЧНИЙ ЛЮБОВНИЙ ДИСКУРС: РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ В МОВЛЕННЄВОМУ ЖАНРІ «ЗНАЙОМСТВО» (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ТОМАСА ГАРДІ)

Статтю присвячено розгляду особливостей реалізації стратегії самопрезентації в межах мовленнєвого жанру «знайомство» любовного фікціонального дискурсу. Розкрито місце та роль жанру в континуумі любовного дискурсу. Виділено низку базових тактик, що сприяють реалізації стратегії самопрезентації та здійснено детальний аналіз кожної із них.

Ключові слова: любовний дискурс, діалог, мовленнєвий жанр, комунікативна стратегія, комунікативна тактика.

Ключевые слова: любовный дискурс, диалог, речевой жанр, коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика.

Keywords: love discourse, dialogue, speech genre, communicative strategy, communicative tactic.

любовний самопрезентація мовленнєвий знайомство

Специфіка міжособистісної комунікативної взаємодії індивідів в повній мірі проявляється в сфері любовного спілкування. Формування та функціонування діалогічного любовного дискурсу як в цілому, так і окремих його жанрів становить значний інтерес для лінгвістичного дослідження.

Актуальність статті визначається загальною комунікативно-функціональною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень. Об'єктом дослідження статті є діалогічний любовний дискурс, а предметом - реалізація стратегії самопрезентації в мовленнєвому жанрі «знайомство» в межах любовного дискурсу романів Томаса Гарді.

Перша зустріч та знайомство майбутніх закоханих мають принципове значення для подальшого розвитку їх стосунків. Стосунки, що виникають на основі атракції між двома індивідами, матимуть подальше продовження, а її відсутність зменшує таку можливість [14, с. 88]. Цю думку підтверджує й проведений аналіз досліджуваного матеріалу: виникнення взаємної атракції між співрозмовниками вже в процесі знайомства (а іноді й до нього, за допомогою попереднього «придивляння», або отримання інформації про майбутнього співрозмовника з додаткових джерел) є запорукою розгортання взаємного любовного почуття. У випадку ж виникнення атракції з боку лише одного з комунікантів, любовні стосунки розвиваються у бік негативної поляризації, романтичне почуття є невзаємним або ж приносить парі страждання.

Мовленнєвий жанр «знайомство» реалізується в соціальних ситуаціях, що включають двох чи більше людей, які входять в безпосередню близькість один до одного та створюють спільний комунікативний простір для того, щоб мати можливість спостерігати один за одним [7, с. 18].

В процесі першої комунікативної взаємодії, що реалізується в мовленнєвому жанрі «знайомство», однією з провідних стратегій співрозмовників є самопрезентація, оскільки збільшення взаємної обізнаності призводить до збільшення довіри та скорочення соціальної дистанцінії між мовцями.

Хоча стратегія самопрезентації привертала увагу дослідників здебільшого в межах політичного дискурсу, зокрема в мовленнєвих жанрах «політичні дебати» та «політична промова» (Сафіна Р. А. [6], Заікіна Ю. А. [4], Атьман О. А. [1], Дубских А. І. [3]), дотримуємося думки О. І. Іссерс, яка вважає, що стратегія самопрезентації в тій чи іншій мірі присутня у будь-яких умовах комунікації у якості допоміжної стратегії [5, с. 74]. Для мовленнєвого жанру «знайомство» стратегія самопрезентації є провідною та може бути визначена як управління сприйняттям реципієнта шляхом цілеспрямованого привертання його уваги до таких особливостей свого зовнішнього вигляду, своєї поведінки, ситуації, які запускають механізм соціального сприйняття [2, с. 26]. Слід зазначити, що мається на увазі «штучна», цілеспрямована самопрезентація, на відміну від «природньої», такої, що властива всім людям та реалізується мимовільно та неусвідомлено.

Наявні декілька безпосередніх причин, що спонукають суб'єкт до реалізації комунікативної стратегії самопрезентації:

• внутрішнє спонукання - суб'єкт прагне до саморозкриття виходячи із власних міркувань прагматичного та емоційного характеру;

• зовнішнє спонукання:

- норми етикету - суб'єкт вдається до самопрезентації у зв'язку із необхідністю дотримання соціально-культурних норм знайомства (наприклад, під час знайомства необхідно назвати власне ім'я тощо);

- інтерогативна стратегія співрозмовника - суб'єкт вдається до самопрезентацію у зв'язку із необхідністю відповіді на прямі запитання співрозмовника.

Стратегія самопрезентації реалізується за допомогою низки комунікативних тактик. Так, І. Джонс та Т. Піттман визначають стратегію самопрезентації як поведінкову реалізацію прагнення влади в міжособистісних стосунках та виділяють п'ять її тактик: 1) бажання сподобатися (ingratiating), що реалізується за допомогою люб'язності, схвалення, доброзичливості, лестощів та допомагає досягти «влади харизматичності»; 2) самореклама (self-promotion), що реалізується за допомогою демонстрації своїх знань та вмінь і допомагає досягти «влади експерта»; 3) залякування (intimidation), що реалізується за допомогою погроз та допомагає досягти «влади страху»; 4) пояснення прикладом (exemplification), що реалізується за допомогою демонстрації моральних переваг та допомагає досягти «влади наставника»; 5) благання (supplication), що реалізується за допомогою демонстрації слабкості та допомагає досягти «влади співчуття» [13].

Аналіз реалізацій мовленнєвого жанру «знайомство» в фікціональному дискурсі Томаса Гарді продемонстрував, що стратегії благання та залякування не використовуються співрозмовниками-майбутніми закоханими під час першої комунікативної інтеракції. Окрім того, на нашу думку, запропонована класифікація тактик самопрезентації потребує подальшого доповнення.

Заслуговує уваги також концепція самопрезентації, запропонована Яном Свенневігом, який вважає, що за допомогою перформативних мовленнєвих актів особистості презентують себе іншим мовцям у формі трьох базових образів: набору почуттів та емоцій (емоційне Я), позиції у соціальній структурі, включно з певними правами та обов'язками (соціальне Я), моделі світу (когнітивне Я) [15, с. 33].

Виходячи із вищезазначених концепцій, виділяємо низку тактик, що використовуються для реалізації комунікативної стратегії самопрезентації у мовленнєвому жанрі «знайомство» в любовному фікціональному дискурсі.

1. Тактика передачі об'єктивної інформації про себе. Адресант повідомлює адресату фактичні дані про себе (ім'я, вік, професія, походження, тощо) з метою самоідентифікації. Інформація, що передається за допомогою цієї тактики, є об'єктивною та здебільшого відповідає дійсності. У межах цієї тактики відбувається формування у співрозмовника образу соціального «Я» адресанта.

• «I am Mr. Springrove. I passed Corvsgate Castle about an hour ago, and soon afterwards met your brother going that way.»[10]. За допомогою констативних мовленнєвих актів Стівен повідомляє співрозмовниці своє ім'я та посилається на спільного знайомого - її брата. Така самопрезентація відповідає етикетним нормам поведінки та допомагає встановити більш довірчий тон подальшій інтеракції.

• «Never mind me. I am Mr d'Urberville. Have you come to see me or my mother?» [11]. Адресант повідомляє Тесс своє ім'я та імпліцитно вказує на свій соціальний стан та стосунок до господині дому, до якої прийшла Тесс. Це допомагає дівчині, яка зніяковіла після появи незнайомого чоловіка, прийти до тями та пояснити йому мету свого візиту.

2. Тактика ототожнення, що полягає в демонстрації своєї приналежності до певної соціальної, економічної, статусної групи. При цьому зазначена група має володіти певним рівнем престижу, що підвищує адресанта в очах співрозмовника та створює його позитивний образ.

• «You should come to some of our yeomanry sprees in Casterbridge or Shottsford-Forum. O, but the girls do come! The yeomanry are respected men, men of good substantial families, many farming their own land; and every one among us rides his own charger, which is more than these cussed fellows do» [12].