Зроблено спробу уточнити, з чого та на що робиться переклад, й аргументовано, що він здійснюється не з власне мови та на мову, а з узусу вихідної на узус цільової мови. Розглянуто семантику терміна "мова" у складному терміні "переклад з мови/мовою".

Основні реквізити характеристики. Варіанти розміщення реквізитів до резюме. Наказ як розпорядчий документ, що видається керівником установи. Поняття літературної мови: унормована, відшліфована форма загальнонародної мови. Норми літературної мови.

Розглянуто слова - фальшиві друзі перекладача, як предмет вивчення для представників різних напрямів розвитку мовознавства й суміжних дисциплін. Описано створення англо-українського словника з укладання лексикографічної праці, орієнтованої на початківців.

Паремия - средство проявления национальной культуры. Исследование структурно-типологических особенностей украинских и русских паремийных образований из прозы Николая Гоголя, определение их семантики, стилистических возможностей и функционального объёма.

Структурно-типологические особенности украинских и русских паремийных образований из ранней прозы Н. Гоголя. Определение их семантики, стилистических возможностей и функционального объёма. Значение паремии для формирования национальной смеховой культуры.

Историко-этимологический и лингво-культурологический анализ украинских паремий на восточнославянском фоне. Характеристика ареальной масштабности и аксиологической семантики паремий. Рукописное наследие украинской лексикографии в словаре Ф.С. Шимкевича.

Суть базовых понятий социолингвистики. Представление о сложном характере языковых процессов в данном регионе в XIX в. и ключевое значение для оформления украинского коммуникативного пространства. Специфика украинской языковой ситуации в плане синхронии.

Выявление лексико-семантических особенностей русских островных говоров Одессы, которые функционируют в отрыве от основного русскоязычного и материнского массива. Сохранение в островных говорах многих диалектных слов, утраченных в языках метрополии.

Запозичувальний потенціал української лексики у пареміях на прикладі книги "Пословицы и поговорки русского народа" В.І. Даля. Вербалізація емоційно-експресивних та оцінних смислів паремій-українізмів російської мови, розширення її стилістичного ресурсу.

У статті йдеться про особливості представлення українізмів-фразеологізмів у масмедійних текстах України новітнього часу російською. Фразеологізми як різновид мовних одиниць мають низку лінгвістичних ознак, що обумовлюють особливості їх функціонування.

Порівняльний аналіз образів Олександра Потебні й Івана Огієнка як українознавців і українотворців. Дослідження поглядів науковців на проблему безперервного зв’язку мова - культура - етнос, значення рідномовної освіти та небезпеки двомовності народу.

Аналіз українізмів, які є невід'ємною частиною лексикону козаків регіону. Приклади і зміст українських прислів'їв і фразеологічних зворотів, що зберігаються у донських говірках. Нівелювання прихоперських козацьких говорів, що може призвести до їх втрати.

Розгляд інформаційного та комунікаційного полів сучасної гуманітаристики. Суть феноменів українського культуротворчого та державотворчого фактуму. Наповнення шкільного навчально-виховного простору україноцентричними знаннями та викладовими підходами.

Специфіка афоризму, його диференційні ознаки та місце в системі української мови, семантична й формально-граматична будова. Місце афоризтичних висловів у структурі макротексту та функціональна парадигма категорії. Експресивні засоби емотивності.

Специфіка афоризму, його диференційні ознаки й місце в системі української мови, семантична й формально-граматична будова. Комунікативний аспект української афористики з позиції реалізації категорії адресантності у структурі афористичних висловів.

Обґрунтування теоретичних засад витлумачення основних категорій, пов’язаних із експресивністю лексики. Аналіз розмежування "експресії" та "експресивності" в українській літературній мові. Розгляд механізму формування семантики лексичних одиниць.

Аналіз історичної та діалектної лексики із загальним значенням "жити бідно". Структура лексико-семантичної підгрупи "бідувати" в українській мові ХVІ–ХІХ ст. та сучасній діалектній лексиці. Етимологія окремих номінацій і детермінанти їх внутрішньої форми.

Словники як відображення історії і культури українського народу. Відкрита полісистемність лексичної тематичної групи. Українська лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників. Осмислення світу народної культури за допомогою діалектизмів.

Дослідження шляху творення української лінгвотермінографії від перших фіксацій лінгвістичних термінів у спеціальних словниках до найновіших сучасних термінографічних видань. Розгляд різних класифікацій термінологічних словників лінгвістичних термінів.

Суспільний характер мовної норми. Внесок Грінченка у розвиток української лексикографії та лексикології. Науково-об’єктивні критерії нормативності літературної мови. Вплив майстрів слова на розвиток й вдосконалення сучасної української літературної мови.

Мова, її поняття, визначення, форми, значення в історії. Становлення нової української літературної мови, її сутність та норми. Стилі сучасної української літературної мови, їх загальна характеристика. Ділова українська мова як різновид літературної мови.

Виявлення українських мемуарних творів, що побутували у Галичині в кінці ХІХ-ХХ ст. Висвітлення тематичного розмаїття та художньо-естетичного значення українських споминів. Основні риси стилістичної майстерності авторів мемуарів, особливостей їх мови.

Роль української мови у формуванні й самовираженні особистості. Термінологічна і професійна лексика, власне українські та запозичені слова. Стилістичні засоби лексикології і фразеології. Складносурядні і складнопідрядні речення. Засоби зв'язного мовлення.

Українська літературна мова, її норми та стилі. Лексичні та морфологічні засоби в офіційно-діловому, науковому стилях. Синтаксичні засоби сучасної української мови у професійному спілкуванні. Прийменники, синтаксичні засоби, особливості простого речення.

Дослідження міри впливу на мову епістолярних текстів обізнаності їх авторів з іншомовними джерелами та володіння іншими мовами. З’ясування стилістичного статусу соціолектизмів, властивих для інтелігентського мовлення кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Давньоруська мова - основа для майбутніх східнослов'янських: російської, білоруської і української. Значне розходження між давньою російською та руською формою української мови вже в часи Київської Русі. Періодизація мовної політики в Україні та у світі.

Проблема українознавчого підходу до вирішення освітянських завдань, визначення ролі української мови в осмисленні націєтворчих та загальнодержавних процесів. Характеристика мас-медійного простору України та оцінка сучасного мовного законодавства.

Енеолінґвістичні аберації або мова доби незалежності як засіб реанімації генетичної пам’яті. Когерентність духу і мовомислення. Мова як дорогоцінне надбання людства. Самоідентифікація через мову, її екзистенційність. Лінґвокатастрофа чи мовна експансія.

Практичні завдання з курсу української мови за професійним спрямуванням: правила складання наказів, порядок написання анотацій до наукових текстів, протоколи та їх типи, а також використання мовностильових норм при складанні офіційних документів.

Основні стилі української літературної мови: науковий, публіцистичний, інформаційний, художній, епістолярний, конфесійний, виробничо-професійний, розмовно-побутовий, ораторський та інші. Визначення офіційно-ділового стилю та його характерні ознаки.