Основной вопрос философии и принципы классификации философских направлений. Понятие фрейдизма и неофрейдизма. Философские идеи в духовном наследии Древней Руси. Столкновение мировоззрений: язычество и христианство. Православная вера ка опыт осмысления.

Наука як система знань та соціальний інститут. Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності. Концептуальні засади синергетики. Загальні вимоги до емпіричних методів. Тотальні правила до проведення експерименту. Аналіз форм знань.

Противопоставление науки и искусства, психологическая природа данного процесса. Роль и значение искусства в религиозном ритуале. Пути и направления сосуществования и взаимопроникновения светского искусства и религии в условиях свободы религий и атеизма.

Исследование и характеристика особенностей духовной культуры, которая охватывает духовную жизнь общества. Рассмотрение сущности идеологии антисциентизма, которая считает науку вредной и опасной силой. Анализ естественно-научной и гуманитарной культуры.

Бивалентность науки по отношению к человечеству. Темный, кровавый лик современной науки. Основные черты грядущего общества: ликвидация национальных государств и военного противостояния. Оппозиция к перспективе установления единого глобального общества.

Определение понятия эстетики как науки, выделение ее предмета и роли в истории. Рассмотрение норм нравственности (совесть) и творческого сознания, неотъемлемой частью которого являются чувства. Философия искусства как ступень развития эстетики мира.

Изучение взаимосвязи науки, парадигмы и теории на примере социального знания. Анализ структуры социальной теории и социальной парадигмы. Обоснование их односторонности и избирательности. Особенности формирования социальной теории, ее основных постулатов.

Особенности соотношения "наука - культура". Взаимодействие науки и цивилизации через технологию. Роль внутренних и внешних факторов в истории науки. Пересмотр концепции науки. Роль вероятности в механизме эволюции. Процесс пересмотра концепции физики.

Наука как специализированное познание действительности. Процесс ее формирования в социальный институт. Цели и тенденции современных учений. Виды и уровни научного знания. Этапы и методы исследования объекта. Роль науки в ходе развития человечества.

Одновременное функционирование анализа и синтеза на стадии научного исследования. Разрешение противоречия между знанием и незнанием. Взаимопревращение эмпирической и теоретической стадий. Значение математизированных теорий. Превращение теории в науку.

Характеристика эмпирической стадии. Знание как постижение действительности в формах сознания. Функция и содержание гипотезы, ее эвристическое значение. Диалектико-материалистический взгляд на гипотезу марксистами. Возникновение научного эксперимента.

Мировоззренческие, философские и антропософские положения постмодернизма. Анализ проблемы изучения деятельностного потенциала человека. Способ интерпретации социальной реальности в интересах познания актуальных механизмов регулирования этой реальности.

Аристотель - найбільший з давньогрецьких філософів. Життя і творчість основоположника дуалізму, логіки. Вчення про причини і начала буття. Розгляд основ системи філософії математики. Фізика: світ, життя і людина. Соціальні й політичні погляди Аристотеля.

Визначення місця, ролі і значення концепту "наукова картина світу" в суспільно-історичному процесі. Погляди Вернадського про необхідність включення в картину світу не тільки достовірних, але й ймовірних знань. Ньютоно-картезіанська модель Всесвіту.

Комплексний аналіз умов пізнання наукової культури в творчості українських мислителів ХХ століття. Передумови розвитку європейської філософської традиції. Гносеологічна цінність науки та культури. Екзистенціальне обґрунтування ролі людини у світі.

Парадигма як інтегральна характеристика тієї чи іншої науки в певну епоху, його структура та основні елементи. Постмодернізм як суспільні, культурні та інтелектуальні тенденції, що спостерігаються в новітніх суспільствах, напрямки його розвитку.

Визначення меж і умов раціональності як методологічної частини наукового дослідження. Зв’язок раціонального та інтуїтивного в науковому пізнанні. Розуміння раціональності як відкритої структури, що дозволяє розглядати прояв позараціонального в пізнанні.

Еволюційне переростання наукових революцій в промислові, технічні, технологічні. Методологія наукового пізнання. Рівні наукового пошуку: інформаційний, критичний, аналітико-синтетичний, науково-дослідний і прогностичний. Формулювання поняття "корпорація".

Аналіз тенденцій та шляхів розвитку наукового пізнання, його структура і методи дослідження. Характеристика основних особливостей пізнання та різні критерії науковості людини. Поняття та класифікація методології наукового знання, та форми його прояву.

Форми і методи наукового пізнання, його рівні: емпірічний та теоретичний. Формування і розвиток знань. Інтуїція як важливий фактор творчої свідомості, її структура та форми. Розуміння як процес духовно-практичного та пізнавального освоєння дійсності.

Наукове розуміння процесу пізнання, відмінність наукового та буденного пізнання. Форми наукового пізнання, його скерованість на нові відкриття. Вихідні основи діалектичної теорії пізнання. Чуттєве відображення, постановка проблеми та складання гіпотези.

Аналіз основних параметрів концепції "проліферації". Смисл раціонального пізнання по П. Фейєрабенду. Методологічні правила і норми сучасного атомізму. Принцип "спонтанності" австрійського мислителя Ф. фон Гайєка. Кумулятивістська модель розвитку науки.

Наукове пізнання як цілеспрямований процес, що вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання, його форми, засоби, методи та компоненти. Методи емпіричного й теоретичного рівня наукового та стихійно-емпіричного пізнання.

Особливості емпіричного та теоретичного рівнів наукового пізнання, які відрізняються гносеологічною спрямованістю досліджень і пізнавальними функціями. Сутність науки як сукупності знань про навколишній світ, методологічні етапи пізнавального циклу.

Визначення сутності інноваційної складової в структурі сучасного наукового дискурсу. Дослідження та характеристика особливостей співвідношення теоретичного, прагматичного і соціокультурного аспектів наукового дискурсу в умовах інформаційного суспільства.

Наука як найвищий щабель розумового розвитку людини, вершинне і специфічне досягнення людської культури. Експеримент – найбільш загальний емпіричний метод пізнання. Формалізація – метод відображення наукового знання у знаково-символічному вигляді.

Здійснено філософський аналіз науки та методології науки як основного чинника формування соціальної раціональності. Окреслено основні концептуальні розбіжності у трактуванні наукового пізнання посткласичним та постнекласичним типами раціональності.

Філософський аналіз науки та методології науки як основного чинника формування соціальної раціональності. Розгляд методологічної відмінності між класичною та постнекласичною концепціями раціональності. Розмежування гуманітарного та природознавчого знання.

Прориви в галузі наукового пізнання у ХХ ст. Важливі відкриття в медицині і фармацевтиці. Їх важливе значення для подальшого розвитку і впливу, як на науку і техніку, так і на побутове, буденне життя всіх жителів планети. Праці Э. Хаббла, В. Вернадського.

Здійснено науковий огляд проблем пошуку науково-освітніми діячами України національно-освітньої парадигми в умовах реалізації політики перебудови. Окреслено завдання, що постали перед інтелігенцією стосовно адаптації навчального процесу до вимог часу.