Одновременное функционирование анализа и синтеза на стадии научного исследования. Разрешение противоречия между знанием и незнанием. Взаимопревращение эмпирической и теоретической стадий. Значение математизированных теорий. Превращение теории в науку.

Становление и развитие основных идей классической науки Нового времени. Идеи Г. Галилея, И. Ньютона. Основные научные и технические достижения XVIII-XIX в. Предпосылки для активной разработки наиболее общих философских проблем и принципов науки.

Революция в развитии науки. Основные направления научно-технического развития. Три типа "научных парков" в США и Великобритании. Научно-технический прогресс — основа развития и интенсификации производства. Коэффициент механизации производства и труда.

Мировоззренческие, философские и антропософские положения постмодернизма. Анализ проблемы изучения деятельностного потенциала человека. Способ интерпретации социальной реальности в интересах познания актуальных механизмов регулирования этой реальности.

Аристотель - найбільший з давньогрецьких філософів. Життя і творчість основоположника дуалізму, логіки. Вчення про причини і начала буття. Розгляд основ системи філософії математики. Фізика: світ, життя і людина. Соціальні й політичні погляди Аристотеля.

Визначення місця, ролі і значення концепту "наукова картина світу" в суспільно-історичному процесі. Погляди Вернадського про необхідність включення в картину світу не тільки достовірних, але й ймовірних знань. Ньютоно-картезіанська модель Всесвіту.

Комплексний аналіз умов пізнання наукової культури в творчості українських мислителів ХХ століття. Передумови розвитку європейської філософської традиції. Гносеологічна цінність науки та культури. Екзистенціальне обґрунтування ролі людини у світі.

Визначення меж і умов раціональності як методологічної частини наукового дослідження. Зв’язок раціонального та інтуїтивного в науковому пізнанні. Розуміння раціональності як відкритої структури, що дозволяє розглядати прояв позараціонального в пізнанні.

Еволюційне переростання наукових революцій в промислові, технічні, технологічні. Методологія наукового пізнання. Рівні наукового пошуку: інформаційний, критичний, аналітико-синтетичний, науково-дослідний і прогностичний. Формулювання поняття "корпорація".

Аналіз тенденцій та шляхів розвитку наукового пізнання, його структура і методи дослідження. Характеристика основних особливостей пізнання та різні критерії науковості людини. Поняття та класифікація методології наукового знання, та форми його прояву.

Аналіз історичних періодів розвитку людського пізнання та встановлення змісту понять "наукове "і "позанаукове" знання. Побудова алгоритму надійного метода дізнання, який би виключав оману. Протиставлення науки та традиційних форм освоєння світу.

Порівняльна характеристика двох послідовних етапів розвитку науки – класичного та посткласичного. Аналіз характерного для посткласики зростання ірраціональних, залежних від суб'єкта моментів. Необхідність діалогу та співпраці між різними формами знання.

Співвідношення понять "наукове" і "позанаукове" знання з погляду становлення самої проблеми. Перехід від позиції наївного раціоналізму, що відстоював безальтернативність наукового знання, до позиції нового образу пізнання. Позитивне ставлення до знань.

Рушійні сили пізнавального процесу. Основні особливості мислення суб'єкта, що пізнає, у науковому і художньому пізнанні. Характер взаємодії і взаємодоповнення наукового і художнього пізнання. Роль художньо-образного мислення в пізнавальній діяльності.

Дослідження проблеми специфіки і взаємодії наукового і художнього пізнання, де їх розмежування відбувається не на основі опозиції образу і поняття, а на основі концепції доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних системах опису.

Форми і методи наукового пізнання, його рівні: емпірічний та теоретичний. Формування і розвиток знань. Інтуїція як важливий фактор творчої свідомості, її структура та форми. Розуміння як процес духовно-практичного та пізнавального освоєння дійсності.

Аналіз основних параметрів концепції "проліферації". Смисл раціонального пізнання по П. Фейєрабенду. Методологічні правила і норми сучасного атомізму. Принцип "спонтанності" австрійського мислителя Ф. фон Гайєка. Кумулятивістська модель розвитку науки.

Особливості емпіричного та теоретичного рівнів наукового пізнання, які відрізняються гносеологічною спрямованістю досліджень і пізнавальними функціями. Сутність науки як сукупності знань про навколишній світ, методологічні етапи пізнавального циклу.

Визначення сутності інноваційної складової в структурі сучасного наукового дискурсу. Дослідження та характеристика особливостей співвідношення теоретичного, прагматичного і соціокультурного аспектів наукового дискурсу в умовах інформаційного суспільства.

Встановлення взаємозв’язку наукового та інших видів дискурсу в умовах інформаційного суспільства. Виявлення методологічних й соціокультурних засад трансформації функцій науки, які обумовлюють необхідність осмислення її як виду суспільного дискурсу.

Особливості функціонування англомовного наукового дискурсу за допомогою наративів. Аналіз наративів-мимезісів й наративів-дієгезисів. Розширення жанрового діапазону й розмаїття наукового дискурсу. Більш емоційне інформування адресата про наукові здобутки.

Наука як найвищий щабель розумового розвитку людини, вершинне і специфічне досягнення людської культури. Експеримент – найбільш загальний емпіричний метод пізнання. Формалізація – метод відображення наукового знання у знаково-символічному вигляді.

Здійснено філософський аналіз науки та методології науки як основного чинника формування соціальної раціональності. Окреслено основні концептуальні розбіжності у трактуванні наукового пізнання посткласичним та постнекласичним типами раціональності.

Філософський аналіз науки та методології науки як основного чинника формування соціальної раціональності. Розгляд методологічної відмінності між класичною та постнекласичною концепціями раціональності. Розмежування гуманітарного та природознавчого знання.

Духовність як сукупність проявів духу в світі і людині. Визначення засад взаємодії наукового та релігійного дискурсів у методології філософсько-освітнього дослідження феномена духовності. Формування специфічної методології "ери метанаукового знання".

Визначення засад взаємодії наукового та релігійного дискурсів у методології філософсько-освітнього дослідження феномена духовності. Характеристика основних періодів у відносинах релігії та науки. Переваги і недоліки релігійно-трансцендентального напряму.

Прориви в галузі наукового пізнання у ХХ ст. Важливі відкриття в медицині і фармацевтиці. Їх важливе значення для подальшого розвитку і впливу, як на науку і техніку, так і на побутове, буденне життя всіх жителів планети. Праці Э. Хаббла, В. Вернадського.

Аналіз соціально-філософських поглядів Франка, виражених в принципах антропологізму та прогресу. Цілісна соціальна система Конта. Механізми і чинники формування з "етнічної маси" народу самодостатньої української нації. Зміст концепту "еволюція" Спенсера.

Аналіз основних напрямів та шкіл дослідження права та правових феноменів. Вивчення наукових сучасних та класичних уявлень про правосвідомість молоді. Порівняння різноманітних позицій щодо її сутності, розгляд сильних та слабких сторін кожної концепції.

Особливості формування перших наукових спільнот. Шлях від неформальних товариств до наукових об’єднань в процесі їх інституалізації. Наука як складова європейської культури і чинник становлення новоєвропейської індустріально-технологічної цивілізації.