Наука как область человеческой деятельности, направленная на выработку и систематизацию объективных знаний о действительности. Эпоха Возрождения и ее подавляющие интересы к проблемам человека. Практическая общественно-производственная деятельность людей.

Характеристика основных этапов в соотношении науки и религии. Анализ свойств, которые объединяют научное и религиозное сознание. Анализ основных этапов во взаимодействии философии и науки, сущности данных категорий. Анализ соотношения науки и искусства.

Дослідження філософських аспектів науки, яка є лише одним із способів осягнути реальність природи, суспільства та людини. Принцип системності знання, як найважливіший принципом наукового пізнання. Вивчення предмету та завдання науки відомими філософами.

Высшее земное существо – человек, и трактат «О душе». Теоретическая философия. Понятие о человеческой душе и ее составляющих. Философия Аристотеля является как завершение всей предшествующей греческой философии. Наука о субстанции по Аристотелю.

Основной вопрос философии и принципы классификации философских направлений. Понятие фрейдизма и неофрейдизма. Философские идеи в духовном наследии Древней Руси. Столкновение мировоззрений: язычество и христианство. Православная вера ка опыт осмысления.

Определение мировоззрения как системы обобщенных чувствований, интуитивных представлений и теоретических взглядов на окружающий мир. Духовно-практическая система человеческих знаний. Акт "веры", его внутреннее ясновидение и убежденность в событиях.

Наука як система знань та соціальний інститут. Глобальні наукові революції та зміна типів наукової раціональності. Концептуальні засади синергетики. Загальні вимоги до емпіричних методів. Тотальні правила до проведення експерименту. Аналіз форм знань.

Противопоставление науки и искусства, психологическая природа данного процесса. Роль и значение искусства в религиозном ритуале. Пути и направления сосуществования и взаимопроникновения светского искусства и религии в условиях свободы религий и атеизма.

Исследование и характеристика особенностей духовной культуры, которая охватывает духовную жизнь общества. Рассмотрение сущности идеологии антисциентизма, которая считает науку вредной и опасной силой. Анализ естественно-научной и гуманитарной культуры.

Бивалентность науки по отношению к человечеству. Темный, кровавый лик современной науки. Основные черты грядущего общества: ликвидация национальных государств и военного противостояния. Оппозиция к перспективе установления единого глобального общества.

Определение понятия эстетики как науки, выделение ее предмета и роли в истории. Рассмотрение норм нравственности (совесть) и творческого сознания, неотъемлемой частью которого являются чувства. Философия искусства как ступень развития эстетики мира.

Изучение взаимосвязи науки, парадигмы и теории на примере социального знания. Анализ структуры социальной теории и социальной парадигмы. Обоснование их односторонности и избирательности. Особенности формирования социальной теории, ее основных постулатов.

Особенности соотношения "наука - культура". Взаимодействие науки и цивилизации через технологию. Роль внутренних и внешних факторов в истории науки. Пересмотр концепции науки. Роль вероятности в механизме эволюции. Процесс пересмотра концепции физики.

Одновременное функционирование анализа и синтеза на стадии научного исследования. Разрешение противоречия между знанием и незнанием. Взаимопревращение эмпирической и теоретической стадий. Значение математизированных теорий. Превращение теории в науку.

Характеристика эмпирической стадии. Знание как постижение действительности в формах сознания. Функция и содержание гипотезы, ее эвристическое значение. Диалектико-материалистический взгляд на гипотезу марксистами. Возникновение научного эксперимента.

Мировоззренческие, философские и антропософские положения постмодернизма. Анализ проблемы изучения деятельностного потенциала человека. Способ интерпретации социальной реальности в интересах познания актуальных механизмов регулирования этой реальности.

Аристотель - найбільший з давньогрецьких філософів. Життя і творчість основоположника дуалізму, логіки. Вчення про причини і начала буття. Розгляд основ системи філософії математики. Фізика: світ, життя і людина. Соціальні й політичні погляди Аристотеля.

Визначення місця, ролі і значення концепту "наукова картина світу" в суспільно-історичному процесі. Погляди Вернадського про необхідність включення в картину світу не тільки достовірних, але й ймовірних знань. Ньютоно-картезіанська модель Всесвіту.

Комплексний аналіз умов пізнання наукової культури в творчості українських мислителів ХХ століття. Передумови розвитку європейської філософської традиції. Гносеологічна цінність науки та культури. Екзистенціальне обґрунтування ролі людини у світі.

Парадигма як інтегральна характеристика тієї чи іншої науки в певну епоху, його структура та основні елементи. Постмодернізм як суспільні, культурні та інтелектуальні тенденції, що спостерігаються в новітніх суспільствах, напрямки його розвитку.

Еволюційне переростання наукових революцій в промислові, технічні, технологічні. Методологія наукового пізнання. Рівні наукового пошуку: інформаційний, критичний, аналітико-синтетичний, науково-дослідний і прогностичний. Формулювання поняття "корпорація".

Аналіз тенденцій та шляхів розвитку наукового пізнання, його структура і методи дослідження. Характеристика основних особливостей пізнання та різні критерії науковості людини. Поняття та класифікація методології наукового знання, та форми його прояву.

Форми і методи наукового пізнання, його рівні: емпірічний та теоретичний. Формування і розвиток знань. Інтуїція як важливий фактор творчої свідомості, її структура та форми. Розуміння як процес духовно-практичного та пізнавального освоєння дійсності.

Наукове розуміння процесу пізнання, відмінність наукового та буденного пізнання. Форми наукового пізнання, його скерованість на нові відкриття. Вихідні основи діалектичної теорії пізнання. Чуттєве відображення, постановка проблеми та складання гіпотези.

Аналіз основних параметрів концепції "проліферації". Смисл раціонального пізнання по П. Фейєрабенду. Методологічні правила і норми сучасного атомізму. Принцип "спонтанності" австрійського мислителя Ф. фон Гайєка. Кумулятивістська модель розвитку науки.

Наукове пізнання як цілеспрямований процес, що вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання, його форми, засоби, методи та компоненти. Методи емпіричного й теоретичного рівня наукового та стихійно-емпіричного пізнання.

Особливості емпіричного та теоретичного рівнів наукового пізнання, які відрізняються гносеологічною спрямованістю досліджень і пізнавальними функціями. Сутність науки як сукупності знань про навколишній світ, методологічні етапи пізнавального циклу.

Здійснено філософський аналіз науки та методології науки як основного чинника формування соціальної раціональності. Окреслено основні концептуальні розбіжності у трактуванні наукового пізнання посткласичним та постнекласичним типами раціональності.

Філософський аналіз науки та методології науки як основного чинника формування соціальної раціональності. Розгляд методологічної відмінності між класичною та постнекласичною концепціями раціональності. Розмежування гуманітарного та природознавчого знання.

Здійснено науковий огляд проблем пошуку науково-освітніми діячами України національно-освітньої парадигми в умовах реалізації політики перебудови. Окреслено завдання, що постали перед інтелігенцією стосовно адаптації навчального процесу до вимог часу.