Стаття присвячена дослідженню емоцій та емоційних станів героїв у романах-трилерах. Визначення засобів створення атмосфери у романах-трилерах непізнаного та моторошного. Антитези та персоніфікації, які оживляють страшні та моторошні поняття у романі.

Емоційно-настроєві та проблемно-тематичні особливості медитативної лірики А. Гризуна, яка вирізняється високою внутрішньою напругою, філософською наповненістю, органічним поєднанням духовного й раціонального, мистецько-естетичним сприйняттям буденності.

Розгляд у порівняльному контексті художнього доробку Л. Українки та В. Стефаника у парадигматиці авторської стилістики. Концепція модернізму як буттєво-творчої практики, що визначає психотип літератора-митця, а відтак і неповторність його художніх візій.

Аналіз засобів вираження емфази у юридичному трилері Джона Ґрішема "Сторони", розгляд її стилістичного потенціалу та реалізації на різних мовних рівнях. Експансія експресивного багатства речення чи тексту загалом. Різнорівневе дослідження емфатизаторів.

Охарактеризовано специфіку побудови невласне прямого мовлення, з’ясовано функції ендофазних форм, які використала в романі "Фелікс Австрія" Софія Андрухович. Показано, що ендофазне мовлення в досліджуваному романі спрямоване на усвідомлення свого "Я".

У статті проаналізовано праці, об’єктом вивчення яких стали різні форми репрезентації невласне прямого мовлення на прикладі українських та іншомовних художніх дискурсів. Мета статті – схарактеризувати специфіку побудови невласне прямого мовлення.

Аналіз фоностилістичних засобів і структурного оформлення лірики Е. Кестнера. Використання поетом асертивів, директивів і контактивів у дискурсі. Розгляд філософської та комунікативної спрямованості епітафій. Засоби привернення уваги читача до епіграм.

Розгляд проблеми специфіки художнього значення та функцій історичних поетонімів у постмодерністському романі. Характристика античних історичних постатей Сократа, Аристотеля, Овідія. Дослідження функції епістем художньої свідомості "перехідної доби".

Характеристика феномену епістолярію. Аналіз міждисциплінарного потенціалу листа З. Фрейда А. Ейнштейнові, відомого під назвою "Чи неминуча війна?". Проект "Відкриті листи" – відображення воєнної небезпеки, що вирувала у повітрі і на соціальному рівні.

Семантико-структурний аналіз фразеологізмів, зафіксованих у листах Лазаря Барановича. Фонетичні і морфологічні особливості староукраїнської та церковнослов’янської мов. Трактування семантики висловів в українських та російських фразеографічних працях.

Особистість Лесі Українки в епістолярному жанрі. Історія збирання і публікації її листів з науковими коментарями, поясненнями, примітками. Образи митців, культурних і громадських діячів перед читачем у природному, невимушеному стані у її творах.

Особливості листа як мемуарного жанру; еволюція світогляду Лесі Українки з урахуванням контекстів доби, взаємозв’язку епістолярію з художньою літературою. Зародження задумів художніх творів, шляхи їх реалізації, Феномен мистецької лабораторії поетеси.

У статті йдеться про необхідність розглядати епістолярну та літературно-критичну творчість Лесі Українки як паралітературну, з’єднану з мистецькою в органічну цілість. Епістолярій письменниці - її стиль, жанровий експеримент, прояв психології творчості.

Особливості листа як мемуарного жанру сучасної літератури, історія розвитку. Еволюція світогляду письменника з урахуванням контекстів доби та взаємозв'язок епістолярію митця з його художньою та мемуарною літературою, складники художньої майстерності.

Особливості листа як мемуарного жанру суччасної літератури, історія його розвитку. Головні етапи життя й творчості Олеся Гончара, формування життєвого кредо через вивчення його епістолярію. Еволюція світогляду письменника з урахуванням контекстів доби.

Розглянуто епістолярій П. Куліша як жанроутворюючий чинник у романах І. Корсака "Перстень Ганни Барвінок", В. Петрова "Романи Куліша". Роль епістолярію у творах, присвячених життєвому шляху П. Куліша та Г. Барвінок, їх вплив на жанрову природу творів.

Головні особливості мистецької психології Проспера Меріме. Основне дослідження листування видатних людей як невіддільної частини їхньої духовної спадщини, що відображає громадські інтереси й ідеали, обставини особистого життя, умови праці й творчості.

Особливість дослідження епістолярної спадщини Уласа Самчука в аспекті комунікативних стратегій майстра художнього слова і як характеристика його "поведінкового тексту". Дослідження кореспонденцій письменника, що уміщують різні критичні судження.

Комплексне вивчення своєрідності ідейно-художніх пошуків А. Чехова крізь призму жанрово-стильових особливостей його епістолярної прози. Сутність і процес формування світоглядно-естетичних поглядів А. Чехова в дискурсі його приватних кореспонденцій.

Аналіз приватної кореспонденції В. Винниченка крізь призму епістолярної літературної критики. Розкриття ролі його листування в літературному процесі першої половини ХХ ст. Розширення уявлення про формування та функції жанру відкритого листування.

Осмислення листування Г. Сковороди крізь призму європейської епістолярної традиції. Вплив попередньої літературної традиції на функціональне навантаження кореспонденцій. Діалогічні зв’язки листів письменника з Біблією та творчістю античних майстрів слова.

Визначення та характеристика специфіки епістолярію як форми художнього вираження авторської позиції І. Карпенка-Карого. Розгляд особливостей приватних листів письменника до різних кореспондентів. Виявлення й згруповання авторських точок зору на світ.

Комплексний аналіз епістолярної спадщини Панаса Мирного з метою висвітлення сутності, особливостей ідейно-естетичних поглядів письменника у контексті доби. Проблемно-тематичні домінанти епістол автора. Епістолярні літературно-критичні оцінки П. Мирного.

Вивчення листування Михайла Косача і Лесі Українки як органічної складової національної публіцистики зламу століть у напрямку обговорення шляхів формування української політичної нації. З’ясування настроїв тогочасної свідомо національної інтелігенції.

Аналіз епістолярних діалогів Миколи Зерова з Миколою Хвильовим упродовж 1923–1926 років. Висвітлення зразків епістолярної літературної критики, вміщених в приватних кореспонденціях митців, їхніх поглядів стосовно літературної дискусії 1925–1928 років.

Аналіз різноманітних точок зору на сутність епітета як стилістичної фігури. Особливості його вживання як специфічного засобу поетичної мови. Розкриття типових характеристик епітетів у поетичних текстах А. Фета. Опис їх функцій як образного означення.

Дослідження художньої спадщини представників української діаспори. Аналіз творчості Самчука, епопейний задум та система персонажів його романів. Зображення образу Марії та людських трагедій в часи голодомору. Особливості літературного стилю письменника.

Місце і роль епічного компонента в художній системі поеми Адама Міцкевича "Dziady", його взаємодія з іншими компонентами, зокрема ліричними та драматичними. Загальний аналіз структури та характеру ремарок поеми "Dziady". Особливості побудови твору.

Визначення характерних рис ідіостилю У. Самчука. Дослідження неповторного творчого почерку прозаїка, аналіз його романістики та епічної стильової домінанти (властивостей хронотопу). Місце його художньої спадщини в історії вітчизняної літератури ХХ ст.

Розгляд екзистенційно-філософських ідей, пов'язаних з темою "епоха й людина", в повоєнній прозі І. Багряного. Екзистенційні мотиви, що визначають художньо-філософську основу творів письменника. Екзистенційний конфлікт між людиною й тоталітарною системою.