Байронова проникливість у природу духовного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Байронова проникливість у природу духовного

Пашняк Т.Г.

Наскрізна тема авторського втручання у власні тексти чи не найяскравіше розкривається у вкрай емоційному, романтично-загадковому, почасти медитативному, доволі символічному, втім до щему прямолінійному й різкому лорді Байроні. Вже котре століття сакральна енергетика його доробку хвилює читачів і критиків, оскільки діалог, який у свій час він розпочав зі своєю аудиторією, позиціонуючи себе між розповіддю і власне читачем, є невичерпним і безкінечним. Саме такий підхід, на той час доволі несподіваний і приголомшливий, дав змогу декодувати приховані послання, зробити їх придатними для проговорення, і що найприкметніше, і в чому полягає мета всього написаного - викликати в адресата емоційний відгук, що відповідатиме його власним відчуттям.

Споглядаючи розвиток сюжетних ліній, розмірковуючи над долями персонажів, детально вивчаючи властиву для них поведінку, риси характеру, малюючи психологічний портрет, ми помічаємо часом зриму, часом приховану присутність авторського дослідження природи духовного. Наприклад, вже у «Дон Жуані» Байрон чітко дає зрозуміти, що симпатії, бажаємо ми того чи ні, є свідченням певної конкатенації, яка може бути позитивною, наприклад, правда ® краса ® любов, і проголошувати принципи естетичного у мистецтві за Ф. Шиллером «Краса відкриває людині шлях до гармонії», М. Берделі «Естетичний досвід допомагає людині гармонізувати власне життя, підвищує сприйняття», Ф. Шеллінгом «Добро, яке не є краса, не є абсолютне добро», Ф. Достоєвським «Краса врятує світ» та ін. Також конкатенація може бути негативною: гріх ® зло ® ненависть, покликаючи до життя демонічне у мистецтві, й анулюючи моральні цінності.

.. .there are such things as sympathies

Without our knowledge or our approbation,

Although they could not see through his disguise,

All felt a soft kind of concatenation,

Like magnetism, or devilism, or what you please [...] (DJ, Canto VI)

Є такі речі як симпатії

Хоча вони не могли його бачити наскрізь через оманливу зовнішність Все скидалося на ледве вловиму конкатенацію Як магнетизм чи чаклунство, чи що Ви забажаєте [...]'

Рядки they could not see through his disguise // вони не могли його бачити наскрізь через оманливу зовнішність; all felt // все скидалося на; what you please // що ви забажаєте мовлять про приховання справжнього єства та покликають до життя карнавал як окремий світ, маргінальну антикультуру, яка релятивізує і розколює цілісність основної, а відтак є власне «карнавальним дискурсом» М. Бахтіна, який порушує окрім норм мовного коду норми суспільної моралі. Тому бажання порушують закони, карнавальне дійство заперечує «Істинне», відтак «народжується діалог, що евокує структурні діади карнавалу: верх і низ, народження і агонія, їжа і екскременти, хвала і лайка, сміх і сльози» [Кристева 2004, 181], а в дискурсі «оприявлюється як заборона (репрезентація, «одногоголосся»), так і її порушення (видіння, тіло), «двоголосся» [там само]. Отож, карнавал Бахтіна для Байрона стає невід'ємним тлом у безкінечному квесті добра і любові.

Негативна конкатенація яскраво зреалізована, зокрема, у венеціанській драмі, котра інсценує світ беззмінного та тривалого зла, невтомного і непереможного, символічно позначеного як Бріарей (Briareus) - сторукий велетень, чи Гідра (Hydra) - багатоголова змія.

A human Hydra, issuing from its fen To breathe destruction on its winding way, байрон поема конкатенація герой

Whose heads were heroes, which cut off in vain Immediately in others grew again [DJ, Canto VIII]

Людська Гідра, котра виходить зі свого болота,

Міфологічний дискурс також переростає у психологічну розвідку, коли міфологічні істоти розкривають сутність людської природи, де жага помсти - це спрага, яку неможливо втамувати, навіть якщо питимеш без меж.

1 Тут і далі - переклад наш

Східна поема «Гяур» - це спроба зазирнути до внутрішнього світу людини, що знаходиться у гонитві за спокоєм після того, як вчинила акт помсти, та про її марні зусилля, оскільки зло, скоєне хоч раз, у Байроновому потрактуванні, викликає бажання скоїти його знову, адже таким чином, хоча примарним і нетривким є задоволення, байронівський герой все ж його майже відчуває. Він, як той Сизиф, докотивши камінь майже до самої вершини, знову його втрачає, і вкотре змушений повертатися до підніжжя гори, як байронівський герой повертається до своїх інстинктів, де онтологічно розташований «низ» карнавального дискурсу. Щоб дістатися до вершини і нарешті віднайти спокій у праведному житті, він змушений насамперед виконати свою місію, на яку його щоразу провокує основний Сатанинський елемент у всій поезії Байрона, а саме - помста. Останню можна визначити як те, що ти робиш, щоб покарати того, хто нашкодив чи завдав болю тобі, а також - протидію на дію, чи реакцію у відповідь на скоєне чи вимовлене.

Помста, яка має місце у житті героїв Байрона, є діалогом двох структурних діад карнавалу, одночасно це є діалог автора та читача. Безпрецедентний спосіб брати участь у останньому та полемізувати власне з текстом, провокуючи його поліфонічне звучання - перемістити його з площини нейтральної мови до площини комунікації. Як і діалогічність дискурсу, яка, за М. Бахтіним, є результатом особливого прочитання тексту, що полягає у його зв'язках і стосунках з низкою попередніх літературних текстів, так і діалог автора й адресата, що зримо чи приховано присутній, і заради якого виголошуються власне ці тексти, так і врешті діалог всередині самого героя, дозволяють чітко й однозначно простежити на всіх рівнях як кореляцію добра і зла, так і їхніх конкатенацію І як «кожен текст вбирає в себе інший і є реплікою в його бік» [Кристева 2004, 170], а безкінечна кількість зчеплень і комбінацій елементів [Кристева 2004, 171] - його мова, так і автор бере собі в співрозмовники читача, і пише разом з ним власний діалог, так і дві сторони людської природи, хоч і знаходяться з різних боків, втім завше перебувають на одному рингу, та ведуть постійний двобій.

У світі Байронових героїв позитивна конкатенація реалізується в образі Лейли, тобто краси:

For there the Rose, o'er crag or vale,

Sultana of the Nightingale,

The maid for whom his melody,

His thousand songs are heard on high [Byron 1979, 245].

Оскільки там є троянда, над скелею чи над долиною,

Негативна конкатенація реалізується в образі Гяура, тобто зла.

Though like a demon of the night

He pass'd, and vanish'd from my sight [Byron 1979, 247].

Хоча, як диявол ночі

Зло міцніше за дружбу, вірніше за любов, і має місце поки живуть вороги: Friends meet to part; Love laughs at faith;

True foes, once met, are join'd till death! [Byron 1979, 251]

Друзі зустрічаються, щоб розійтися; Любов насміхається над вірністю; Справжні вороги, коли одного разу зустрілися, не розлучаться до смерті! Крім того, зло - спадкове:

But first, on earth as Vampire sent,

Thy corpse shall from its tomb be rent:

Then ghastly haunt thy native place,

And suck the blood of all thy race [Byron 1979, 252].

Але спочатку на землю пошлють тебе як вампіра,

Образ вампіра покликає до життя ентропійні сили. Останні, крім того, з'являються цілком непередбачено там, де їх ніхто не очікував, ще й замаскувавши своє справжнє обличчя. «Хто б сподівався знайти любов у серці смертельного ворога; чи, знайшовши її там, хто б сподівався знайти смерть у серці коханого» [McGann 1968, 158]. Карнавальне дійство продовжується, на сцені розігрується нова вистава, відбуваються дивовижні перевтілення, образи різко міняють свою валентність, константною величиною залишається лише полум'яна жага - втім цього разу серця, що палали від любові, спалахнули полум'ям помсти. Лейла - та таємнича гостя на карнавалі життя, яка в мить, щойно трапилася нагода, переодягнула маски, скинула з себе шати наложниці Хасана та приміряла одяг коханки Гяура, відтак помінявши вектор життя на вектор смерті. Любов, яку Лейла викликала в серцях обох чоловіків, зробила їх убивцями, та вбила її саму.

Чоловіки несамовито хочуть любити те, що красиве, і вони не вдовольняться нічим меншим за ідеальну красу, що малює їм їх уява.

Who loves, raves - `tis youth's frenzy - but the cure Is bitterer still; as charm by charm unwinds Which robed our idols, and we see too sure Nor worth nor beauty dwells from out the mind's Ideal shape of such; yet still it binds

The fatal spell, and still it draws us on, [...]

The stubborn heart, its alchemy begun,

Seems ever near the prize - wealthiest when most undone [CHP, Canto IV, 123]

Хто кохає, марить - це юнацьке божевілля - ей ліки Втім є ще гіркіші; як чарівність за чарівністю розкривається Що в ейки одягла наших ідолів і ми бачимо надто впевнено Що не має ні цінності, ні краси у такій ідеальній формі з нашої уяви Тим не менше вона накладає ейкинее закляття, і продовжує нас манити [...]

Здається, що завжди поблизу нагороди - найцінніше, коли втрачене. Така краса, як і все що є характерним для карнавалу, має поліфонічне звучання. Вона - це життя, вона - це смерть. Образ Гяура - це смерть у житті. Привид Лейли приходить до нього уві сні:

Much in his visions mutters he

Of maiden whelm'd beneath the sea [Byron 1979, 253].

Багато уві сні марить він Про дівчину, яка похована у морі

М. Еліаде спостеріг, що традиційно повернення мертвих до своїх сімей (часто як «воскреслих мерців») означало «надію на анулювання часу на тому відрізку міфічного існування, коли світ зруйнований і створюється спочатку. Тоді мертві можуть повернутися, оскільки всі перешкоди між мертвими та живими знищені (адже відтворюється первинний хаос), і вони повернуться, тому що - і в цьому полягає весь парадокс - час зупиниться, отже, мертві зможуть знову перебувати серед живих» [Элиаде, 99]. Присутність духів мертвих викликає тимчасове припинення профанного часу й уможливлює співіснування «минулого» та «теперішнього». Закони часу як такі знищуються. Примари з'являються вночі, коли «межі обрису та відстані не піддаються виокремленню» [Элиаде, 108]. Морок означає припинення дії будь-яких законів та існуючих «форм» і початок карнавалізації. Сакральний космос маскується, зникає у міцному сні. Натомість пробуджується демонічний хаос.

Отож, на карнавалі Байрона життя зустрічається та переплітається зі смертю, живі відчувають себе мертвими, а мертві оживають. Втім таке дійство незважаючи на зміну ролей і декорацій є цілком передбачуваним і «має фатальність, що визначає для читацької аудиторії екзистенціальну умову: чоловік, який пустився берега, не може жити зі своєю коханою у цьому світі» [McGann 1968, 161]. Така думка популяризується і в інших східних поемах, як от: «Абідоська наречена», «Корсар», «Лара», «Парізі- на», де Байрон полемізує з читачем над природою пристрасті та кохання, і наслідками останніх. І як усе, що відбувається на його карнавалі, не є однозначним і до кінця істинним, так і феномен любові неможливо віднести до однієї зі структурних діад карнавалу - він об'єднує у собі низ і верх: «людське життя розрізає навскіс дві протилежні духовні площини реальності і таким чином постійно розігрує війну між ангелами і дияволами» [McGann 1968, 157]. Байрон ніколи не був лише тим, чи іншим, не могли бути й однозначними ні його герої, ні їхні вчинки, якого б аспекту духовного вони не стосувалися, і чим би вони не керувалися.

Список використаних джерел

1. Кристева Ю. Избранные труды: Разрушение поэтики. - М.: РОССПЭН, 2004.

2. Элиаде М. Миф о вечном возвращении. - СПб.: Алетейя, 1998.

3. Byron G.G. Selections. - M.: Progress, 1979. 4. McGann J.J. Fiery Dust. Byron's Poetic Development. - The University of Chicago Press, 1968.

Анотація

У статті робиться спроба осягнути спосіб мислення та внутрішній світ Дж.Г. Байрона через його праці.

Ключові слова: карнавал, карнавальне дійство, карнавальний дискурс, позитивна конкатенація, негативна конкатенація.

Ключевые слова: карнавал, карнавальное действо, карнавальный дискурс, положительная конкатенация, отрицательная конкатенация.

Key words: carnival, carnival pageant, carnival discourse, positive concatenation, negative concatenation.

Размещено на Allbest.ru