- 15571. Мовностилістичні особливості ідіостилю Лесі Українки та Катерини Калитко: порівняльний аспект
Виявлення засобів виразності мови. Порівняльний аспект мовностилістичної специфіки ідіостилю двох видатних українських письменниць - Лесі Українки та Катерини Калитко. Суттєві відмінності та спільні риси у використанні мовних засобів обома авторками.
Особливості формування конфесійного стилю на українських теренах. Виявлення домінантних особливостей конфесійного стилю сучасної української мови, які виокремлюють його з-поміж інших стилів. Визначення основних лексико-семантичних груп релігійної лексики.
Аналіз специфіки використання мовного матеріалу у художньо-образній площині аналізованого тексту. Визначення мовних засобів та своєрідності їх відбору у драматичному творі, за допомогою яких авторка змальовує безглуздий та кривавий світ гібридної війни.
Аналіз ідіостилю письменника. Мовностилістичні особливості оповідання О. Вишні "Веселі артисти", специфіка творчої манери автора. Відбор ним лінгвістичного матеріалу в процесі вербального зображення фантастичної реальності, якою її бачить письменник.
Засоби масової інформації - носій живої сучасної української літературної мови, елемент громадського життя, який віддзеркалює суспільні процеси. Вивчення мовностилістичних помилок у вживанні іменників. Дослідження мовлення ведучих спортивних новин.
Оцінка ролі мови у розвитку суспільства. Вплив засобів масової інформації на формування мовлення населення. Аналіз мовностилістичних помилок сучасних журналістів – ведучих спортивних передач та коментаторів футбольних матчів на українському телебаченні.
Розглянуто, якими мовними явищами обумовлений гумор в сучасному анімаційному фільмі, як ці явища функціонують на вербальному (фонетичному, морфологічному, синтаксичному та текстовому) рівні. Матеріалом дослідження обрано анімаційну комедію Cars (2006).
Дослідження проблем формування та збереження національної ідентичності українців діаспори США в умовах глобалізації. Визначення ролі англійської мови в сфері міжнародного спілкування. Аналіз внеску Караванського в розвиток української лексикографії.
- 15579. Мовознавець Єжи Курилович
Дослідження життєвого шляху та діяльності польського лінгвіста Єжи Куриловича. Аналіз його наукового внеску в мовознавство. Огляд праць лінгвіста з проблематики порівняльно-історичного мовознавства і давньої історії індоєвропейських і семітських мов.
Сперечання про природу назв між реалістами і номіналістами, відроджене в середні віки, його результати. Помірковані номіналісти на чолі з французьким філософом П’єром Абеляром, специфіка їх діяльності в даному напрямку. Ідеї філософської граматики.
- 15581. Мовознавство як наука
Мовознавство – наука про мову, її природа й функції, внутрішня структура, закономірності існування та розвитку. Історія виникнення її як самостійної дисцилини. Об’єкт і предмет та основні етапи дослідження лінгвістики. Основні завдання мовознавства.
Місце і значення науки про мову, її зв'язок з іншими науками. Дослідні методи в мовознавстві. Порівняльно-історичний метод М.П. Кочергана. Сучасна українська літературна мова, її дві форми існування. Поділ на територіальні і соціальні діалекти у світі.
Мова і мовлення як об’єкт і предмет вивчення. Основні проблеми загального мовознавства, місце мовознавства в системі наук. Основні функції мови та порівняльно-історичний метод вивчення мов. Науково-матеріалістична та ненаукові теорії походження мови.
Історія виникнення терміну "гіпертекст", а також міждисциплінарний характер досліджуваного явища. Зв’язок та характер відношень "гіпертекст" – "Інтернет-дискурс", підходи до їх аналізу в сучасних вітчизняних дослідженнях. Особливості гіпертексту.
Місце досліджень В. Чапленка в контексті доби та в прогностичному аспекті. Взаємозв’язок між працями вченого та інших дослідників мови. Мовно-художня практика письменника. Значення наукової спадщини вченого у висвітленні актуальних проблем мовознавства.
Характеристика мовознавчих термінів, використаних у "Нарисі сучасної української літературної мови", який побачив світ у Мюнхені. Співвідношення запозичених і рідномовних термінів; аналіз термінолексем, які не стали здобутком мовознавчої терміносистеми.
- 15587. Мовознавчий аспект відносин народів України і Балтії (Латвія та Литва): соціокультурне спрямування
Метою є розкриття слов'янсько (українських) – прибалтійських лінгвістичних культурницьких зв'язків, які займають почесне місце в історії народів Європи. Розкриття історико-філологічних, етнокультурних фактів, які характеризують балто-слов'янську єдність.
Дослідження синхронічних і діахронічних аспектів української мови. Розгляд мовознавчого доробку неординарного вітчизняного лінгвіста - Юрія Шевельова. Історична фонологія загальнослов’янської мови. Аналіз еволюції фонологічної системи та діалектів.
Біографія Юрія Шевельова. Мовознавчі погляди вченого. Дослідження ним проблематики раннього групування східнослов’янських діалектів, фонологічної еволюції праслов’янської мови; впливу галицького мововжитку на формування української літературної мови.
Розгляд ідіостилю єпископа Григорія Хомишина на матеріалі його проповідей, виданих у формі богословської праці "Парафіяльна місія". Стилістичне використання синонімів, антонімів, розмовної лексики як найбільш виразних лексичних мовних засобів проповідей.
Характеристика лінгвальної природи тропів і стилістичних фігур, їх семантика і структура, особливості стилістичного використання у барокових текстах україномовної поезії кінця XVI ст. Проблеми й можливі перспективи сучасних лінгвостилістичних напрямів.
Аналіз та систематизація досвіду українського мово- і літературознавства. Дослідження явищ загальнослов'янського бароко. Основні проблеми й перспективи сучасних лінгвостилістичних студій в цьому напрямі. Характерні мовностильові ознаки літератури бароко.
Історичні умови формування поетичного стилю "неокласиків", основа їх світобачення та індивідуальність його мововираження. Лексичні, фразеологічні, словотвірні та синтаксичні ресурси художньої мови та їх вплив на структурно-семантичну організацію текстів.
Роль національної та світової мовно-мистецької культури у формуванні образного мислення поетів-"неокласиків". Лексичне багатство та семантичні особливості художнього мовлення. Функції, семантико-стилістичні та структурні особливості мовних засобів.
Мовчання як засіб вербальної комунікації. Визначення його місця в структурі технологій переговорного процесу. Аналіз наукових поглядів на переговори як феномен соціальних комунікації та співставлення змісту понять мови, мовлення, мовленнєвого акту.
Характеристика процесу основної мовної номінації моди як невербального засобу комунікації в системно-функціональному плані, а також аналіз структури "одягу-опису" з позицій семіотики. Складність структури вестіментарного знаку і її характеристика.
Аналіз спонукально маркованих реченнєвих побудов. Грамема спонукальної модальності. Характеристика семантичних виявів й сукупності формальних засобів експлікації модального значення власне-спонукальності та контамінованого спонукально-бажаного значення.
Дослідження спонукально маркованих реченнєвих побудов. Характеристика семантичних виявів і сукупності формальних засобів експлікації модального значення власне-спонукальності та контамінованого спонукально-бажаного значення на матеріалі творів Шевченка.
Типові модальні значення, що використовуються в текстах рекламних слоганів, мовні засоби їх вираження і прагматичний потенціал. Основні прагматичні контексти, що мотивують використання аксіологічних, деонтичних й алетичних значень у рекламних слоганах.
Аналіз внутрішньої та зовнішньої модальності та їх конституентів. Особливості текстів німецьких слоганів і сентенцій, відношення змісту висловлення до реальної дійсності, відношення суб’єкта мовлення до дії. Вербальний арсенал модальних засобів.