Мовностилістичні особливості ідіостилю Лесі Українки та Катерини Калитко: порівняльний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовностилістичні особливості ідіостилю Лесі Українки та Катерини Калитко: порівняльний аспект

Єлизавета Єрещенко студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент І. М. Демешко

Анотація

У статті порушено питання ідіостилю письменниць української літератури. Виявлено засоби виразності мови, проаналізовано відмінності. Дослідження проведено, щоб виявити мовностилістичну специфіку ідіостилю двох видатних українських письменниць - Лесі Українки та Катерини Калитко. Порівняльний аспект аналізу дозволяє виявити суттєві відмінності та спільні риси у використанні мовних засобів обома авторками, що допомагає краще розуміти їхній ідіостиль та внести вагомий внесок у вивчення української літературної спадщини.

Ключові слова: ідіостиль, порівняльний аналіз, епітет, метафора, порівняння.

Постановка проблеми

Питання ідіостилю в літературі виявляється багатогранністю та неоднозначністю в сприйнятті науковцями. Різні дослідники розглядають ідіостиль із різних позицій, орієнтуючись на власні методологічні підходи та аналітичні інструменти. Ця різноманітність тлумачень виникає з різниці в трактуванні ключових понять, відмінності у вагомості та виборі аспектів для аналізу, а також з урахуванням індивідуальних академічних та наукових підходів. Розвиток мови, як у синхронії, так і в діахронії, - невід'ємна складова формування і трансформації її ідіостилю. Синхронний зріз мови відображає стан мовленнєвої системи в певний історичний період, включаючи сучасний стан лексики, граматики та стилістичних особливостей. Зміни в синхронічному аспекті можуть бути спричинені суспільними чинниками, культурними змінами, а також впливом інших мовних систем.

Аналіз досліджень і публікацій

У сфері лінгвістики існує розбіжність у визначенні понять ідіостилю та ідіолекту, хоча вони тотожні за сутністю та актуальні об'єктами дослідження. Більшість сучасних мовознавців використовують терміни «ідіолект» і «ідіостиль» майже як синоніми. Ідіостиль - важлива складова дослідження мови на різних етапах розвитку. Він відображає індивідуальні особливості письменника та його стильові та мовні уподобання. Дослідження ідіостилів Лесі Українки та Катерини Калитко, відомих представниць української культури, - важливе завдання в мовностилістичному дискурсі.

У творах Лесі Українки характерне використання різноманітних образів та символів, які виражають соціальні та філософські аспекти. Твори Катерини Калитко характеризуються глибоким емоційним забарвленням та філософською проникливістю, що виявляється в її образності. Актуальність дослідження полягає в тому, що вивчення ідіостилю та мовностилістичних особливостей творів Лесі Українки та Катерини Калитко - важливий етап для розуміння еволюції української мови та літературних стилів на різних етапах розвитку мови. мовностилістичний ідіостиль письменниця

Мета статті - аналіз ідіостилю та мовностилістичних особливостей творів Лесі Українки та Катерини Калитко на рівні синхронії та діахронії, установлення їхнього впливу на розвиток української літературної мови. Завдання дослідження: 1) проаналізувати мовностилістичну специфіку творів Лесі Українки та Катерини Калитко; 2) вивчити еволюцію української мови та літературних стилів на різних історичних етапах; 3) установити зв'язок між ідіостилем та культурно-історичним контекстом епохи; 4) визначити специфіку ідіостилю українських письменниць.

Виклад основного матеріалу дослідження

Індивідуальний стиль - це сукупність мовно-виражальних засобів, які виконують естетичну функцію і вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших; своєрідність мови окремого індивіда. Стиль індивідуальний співвідноситься з поняттями ідіолект, ідіостиль [6, с. 114]. Аналіз ідіолекту під час війни дозволяє розглядати зміни в мовному виразі особистості під впливом стресових ситуацій, військового навантаження та емоційного напруження.

У своїх творах Леся Українка ретельно використовує метафори, епітети та порівняння, найчастіше використовує дієслівну метафору на позначення дії об'єкта щодо простору: По світі широкому буде та пісня літати. Фантазіє, богине легкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила (1); тановлять важливий елемент літературного стилю та виразності. Так, В. Красавіна розглядає епітети на матеріалі художньої літератури з традиційним поділом їх на логічні та художні (власне епітети) означення, на постійні (фольклорного походження), загальномовні та індивідуально-авторські логічні [2, с. 11].

Здійснімо аналіз за запропонованою класифікацією. До логічних епітетів належать: Вільні співи, гучні, голосні (2) - характеризує інтенсивність звуку, яка утворюється за допомогою зусиль тембру голосу. I ти, дубе мій високий - вказує на розміри вертикального виміру й вигляду деревини у просторі; Ти бачиш, як все в нас покрила ніч темна» (2) - окреслює традиційну ознаку циклу, в якому ніч для України характеризується темрвою. Художні (власне епітети) означення найчастіше притаманні для художнього тексту. У поетеси ці елементи мови сприяють створенню образності, емоційної виразності та майстерності в поетичному мовленні. Гей ви, грізні, чорні хмари. Ти світ злотистих мрій для нас одкрила/1землю з ним веселкою з 'єднала (Там само) - окреслює ставлення до мрій до скарбу, який цінують. Звернімо увагу на епітети фольклорного походження, які мають певну специфіку. Проаналізуймо: Поломляться ясненькії/ Блискавиці ваші срібні. Землю ж темнії тіні вкривають, Ледве промінь прорветься на мить. А соловейко троянді вродливій (2); - специфікою вираження означень описуваних предметів, їхніх характеристик за допомогою нестягненої форми прикметників, що вживаються в розмовно -побутовому стилі, фольклорі, а в художніх творах виступають як засіб вираження врочистості, емоційної піднесеності й стилізації під народнопісенну мову.

Досить часто використовуються в текстах Лесі Українки порівняння (троп, у якому один предмет, подія зіставляються з іншими, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво). Порівняння виконують зображальну та емоційно-оціночну роль [5]. Традиційні звороти в українській мові часто вводяться словами: немов, як, мов, наче, ніби, що характерне для текстів Лесі Українки. До прикладу, за допомогою слів немов: «Упоетеси Як душно, як тісно, немов у темниці/ Сей пах, мов отрута яка» (2), поетеса утворює підкріплення абстрактних понять та ідей, що характерно для поетичного стилю.

Специфікою текстів письменниці є використання метафор, епітетів та порівнянь, що супроводжують творення нової культури ХХІ століття. Метафора - конструктивний елемент семантичного простору та формальної організації поетичного тексту, що забезпечує зв'язність і цілісність, увиразнює естетичність тексту, створює діалогічність [1, с. 8]. Однією з найпоширеніших є художня (поетична) метафора, яка позначає один мовний концепт за допомогою мовного знака іншого, що характеризується образністю, оригінальністю та експресивністю: «Географія тіла немовби епоха великих/ Відкриттів. Розтинаючи подихи плине ескадра торкань» (1) - виражена словосполученням іменника в Називному відмінку та іменника в родовому відмінку, що характеризує особливості людської статури. Дитя хворобливого дня (Там само) - метафора, яка складається зі словосполучення іменника в називному відмінку. Художність поетичного світу Катерини Калитко досягається створенням картин драматичної дійсності: «Втім осінь загострюються». «В'януть ворота прадавніх міст/ Терпне кристалами солі тиша». «Трави бредуть по скелетах стін/1 тупотять по горищі дому» (Там само) - дієслова загострюється, терпне, бредуть, тупотять характеризує рух життя, що впливає на реципієнта, тримаючи його в динамічності мовлення.

Важливо зауважити, що Катерина Калитко використовує епітет як художній засіб, для опису та вираження особливостей предметів, явищ, осіб. Він надає тексту емоційного забарвлення, робить його більш наочним і виразним [7]. Серед логічних слід виокремити такі: Там де кришиться вітер де кучері світлі русяві (1) - колір волосся людини. Загальномовні або ж усталені словосполучення, компонентом яких є прикметник у Катерини Калитко виступають такі приклади: Географія тіла немовби епоха великих/ Відкриттів (1) - асоціюється з періодом в історії людства, що почався в XV столітті і тривав до XVII століття, у ході якого європейці відкривали нові землі і морські маршрути до Африки, Америки [8]. Одним із фундаментальних засобів у вираженні світогляду письменника є те, з чим він може порівняти цей світ. Найчастотніше мисткиня вживає немов: А дні неспинно немов хорти. Ти втомлюєшся від себе хоча ні в чому не винен/Немов на плече до тебе - лягаю у сніг обличчям (1) - усе це створює картину урбаністично- природного світу, у якому авторка намагається співіснувати з дійсністю.

У поетичних творах Лесі Українки та Катерини Калитко вживається чимало різноманітних форм ступенів порівняння якісних прикметників, акцентування яких загалом збігається із сучасною літературною нормою [3, с. 1]. Леся Українка часто використовує нестягнену форму прикметника. Наголосимо, що нестягнені форми прикметників уживаються переважно в народній творчості, а також у художніх творах як засіб вираження емоційності, створення народнопісенного колориту [5]: Поломляться ясненькії /Блискавиці ваш-i срібні. Землю ж темнії тіні вкривають (2). Катерина Калитко використовує стягнену форму прикметника як епітет: Так обпікають вишням срібні спинки. Ти ловиш сніжинок омріяні білі вісті. Виходять жінки із церкви глянь як ці стиглі яблука (1).

Важливим елементом для порівняння є пунктуація, Леся Українка часто використовує окличні речення, які виділяють за властивою реченням функціонально -стилістичною забарвленістю, яка реалізується ним з допомогою окличної інтонації. Вона є основним засобом оформлення цих речень. Оклична інтонація характеризується високим тоном, більшою силовою напругою голосу та іншими ознаками [6]: Як горить і мигтить інша зірка! Не страшна їй темнота нічная! То ж тепера весна золота! На нашім світі влада світла стала! (2). Катерина Калитко майже не використовує знаків пунктуації, через що нереально зрозуміти вид речення за емоційним забарвленням, хоча саме це творить її унікальний стиль, що відкриває широкий простір для осмислення та сприйняття образів у власному ключі реципієнта [5, с. 128].

Сутність художної літератури полягає в тому, щоб виявити думку, зашифровану у світогляді письменників. У цьому допомагає поняття ідіостилю митців слова. Оскільки тексти творяться за допомогою мови: слів, що формують словосполучення, речення, важливо прослідкувати особливості змін або подібностей на прикладі двох представників. Серед них ми виділили Лесю Українку та Катерину Калитко - обидві вони є представницями української культури й мають спільні теми для вираження власної думки.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Дослідження ідіостилю передбачає аналіз не лише тексту, але й контексту, у якому він був створений. Враховуючи історичні та культурні чинники, дослідник може розкрити вплив епохи на мовленнєві особливості автора, зрозуміти індивідуальний мовний підхід, який відображає його унікальну особистість. Такий підхід дозволяє глибше проникнути в суть літературного твору, розкрити його мовну та естетичну цінність. Для виявлення особистого стилю необхідно скористатися такими критеріями: 1) художні засоби; 2) мовностилістична специфіка певного історичного контексту. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в дослідженні трансформації мови та її системи, що є виразником індивідуального стилю авторів.

Список використаних джерел

1. Волощук В. І. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології.

2. Довідник з української мови. Передм. О. О. Дудка, 2010.

3. Мова. Свідомість. Концепт: зб. наук. статей. Вип. 11. Лабораторія філологічних досліджень. Мелітополь, 2021. 72 с.

4. Орлова О. Художнє сприйняття: теорія і методика. Основи поетики. Тропи. С. 128.

5. Сачко М. Наголошування ступеневих форм прикметників у поезії Лесі Українки. 136 с.

6. Стилістика української мови. Стилістика розповідних, питальних і спонукальних речень.

7. Черник О. О. Ідіостиль письменника як лінгвістичний феномен та методи його вивчення. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2016. Вип. 1. С. 113-121.

8. Current Strategies in Academic Research Conference Proceedings of the 1st International Conference July 16, 2021 С. 8.

Размещено на Allbest.ru