Правове регулювання адміністрування податків і збору митних платежів

Виходячи з того, що згідно зі ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів податкової служби застосовуються фінансові санкції у визначених розмірах, необхідно ввести в чинне податкове законодавство визначення поняття «оперативна перевірка», підстави та механізм її проведення.

Іншим, певним чином неврегульованим різновидом позапланових податкових перевірок, є перевірки обґрунтованості заявленого до відшкодування ПДВ у межах прав, наданих Законом України «Про податок на додану вартість». За цих обставин доцільно передбачити додаткову підставу проведення позапланової податкової перевірки - надання платником податків декларації з податку на додану вартість за певний податковий період, де сума податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету, перевищує 100 тис. грн.

У зв'язку із набуттям чинності Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід доповнити підстави проведення позапланових перевірок державними податковими інспекціями можливістю проведення ДПІ позапланової перевірки у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків сплати, визначених чинним законодавством. Відповідальність за це порушення передбачено підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак підстави для проведення перевірки та притягнення до відповідальності за зазначене порушення чинним законодавством чітко не регламентовано [224].

За результатами аналізу окремих питань здійснення податкового контролю державними податковими інспекціями необхідно розробити і прийняти єдиний законодавчий акт, який чітко у світлі теперішніх суттєвих змін у податковому законодавстві окреслював би підстави для проведення планових і позапланових перевірок, містив поняття «оперативна» та «зустрічна» перевірки, загальні правила їх проведення, що привело б до зменшення кількості спірних питань, які виникають між платниками податків та ДПІ у процесі здійснення контрольно-перевірочної роботи.

3.2 Питання правового регулювання збору митних платежів в Україні, що потребують законодавчого вирішення

Значна увага приділяється вченими основному призначенню виконавчої влади, а саме- виконанню законів та інших нормативно-правових актів державних органів [206, с.5]. Конституційні норми, будучи, як правило, нормами узагальнюючого характеру, деталізуються в адміністративному та іншому законодавстві, в тому числі митному, що дає можливість створити ефективний механізм реалізації функцій Державної митної служби, особливо митного контролю, як захисту прав громадянина.

Адміністративне право, за визначенням В.Б.Авер'янова, є класичним зразком фундаментальної (профільної) галузі так званого окремого публічного права. Публічність адміністративного права означає, що воно регулює відносини, які забезпечують загальні, сукупні або, іншими словами, публічні інтереси в суспільстві [2].

Ю.О.Тихомиров вважає, що адміністративне право виконує роль фундаментальної опори, навколо якої концентрується вся співдружність галузей публічного права [208, с.23].

Норми адміністративного права (як публічної галузі), на думку О.В.Воронкова, більш за все визначають особливості відносно нових правових утворень: фінансового (у тому числі податкового та митного), екологічного, муніципального та деяких інших галузей права [29, с.62].

Отже, поряд з адміністративним, до галузей публічного права традиційно належать конституційне, адміністративне процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, фінансове, податкове, митне, міжнародне публічне право та інші [84].

При цьому дослідники зазначають, що загалом сфера публічного права об'єднує публічні галузі права, публічні галузі законодавства, галузі законодавства публічної спрямованості, елементи публічного у сфері приватного права [214, с.80].

Надзвичайно важливе значення у функціонуванні будь-якого державного органу управління має правове визначення його статусу. Найбільш точно правовий статус структурований у доктрині адміністративного права. Згідно з визначенням О.Ю.Бакаєвої, фінансово-правовий статус митних органів визначають: мета і завдання фінансової діяльності митних органів; функції митних органів у процесі здійснення фінансової діяльності; повноваження (права й обов'язки), що становлять основний зміст фінансово-правового статусу митних органів; форми і методи фінансової діяльності митних органів; гарантії як елемент фінансово-правового статусу зазначених органів. Дослідниця пише, що фінансово-правовий статус митних органів являє компетенцію митних органів у процесі здійснення фінансової діяльності, форми і методи, через які вона реалізується, а також систему гарантій їх фінансової діяльності [10, с.234]. Реалізація повноважень митною службою здійснюється, в основному, через митний контроль, який зачіпає інтереси більшості громадян. Як відомо, в Конституції та чинному законодавстві знайшли втілення основоположні правові цінності, права і свободи людини, верховенство права, безпека особи, рівність людей у гідності та правах.

Важливо, щоб це усвідомлювалося посадовими особами митних органів при проведенні митного контролю, здійснення якого пов'язано з ситуацією в соціально-економічній і політико-правовій сферах, викликаною різними програмами («Контрабанді - стоп» та іншими).

Очевидно, що правовиховної роботи щодо становлення конституційної культури в митних органах недостатньо. Потрібно здійснити цілеспрямовану роботу щодо втілення в життя конституційних норм. Це стосується як нормотворчої, так і правоохоронної та правозастосовчої діяльності митних органів. Викорінення правового нігілізму як явища, що поширилося останніми роками, слід розпочинати із забезпечення системи заходів, спрямованих на підвищення престижу й авторитету законів як соціальної цінності.

Призначення митного контролю в сучасних умовах має визначатися на підставі поєднання завдань митних органів у сфері управління митною справою і запровадженням та регламентацією дійсно демократичних взаємовідносин між митними органами і громадянами.

Кожній людині потрібно гарантувати реальне додержання і охорону в сфері митної справи належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення.

Нечітке регулювання відносин у сфері митної справи, особливо щодо регламентації митного контролю, створює досить складну соціально-політичну і психологічну ситуацію в суспільстві.

Переважна більшість питань у сфері митного контролю нині вирішується так само, як у минулі роки, не законами, а підзаконними нормативно-правовими актами Уряду або Державної митної служби України, що сприяє порушенням прав і свобод громадян митними органами, як на етапі прийняття індивідуальних адміністративних актів, так і на рівні нормативної регламентації у підзаконних актах.

Конституція України не тільки встановлює засади функціонування виконавчої влади, але і створює структурно-організаційне підґрунтя сфери державного управління [217, с.13].

Основний закон закріплює ціннісні орієнтири Української держави в міжнародних зв'язках, визначає співвідношення внутрішнього і міжнародного законодавства, питання імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство держави. Це дуже важливо і з погляду входження до європейського та світового правового простору.

Україна стала членом Всесвітньої митної організації і, користуючись її напрацюваннями, які є узагальненням світового митного досвіду, намагається підвищити ефективність роботи власної митної системи, питому вагу законів, особливо тих, що стосуються прав і свобод громадян, у регулюванні митної справи.

Статтею 11 Митного кодексу України визначено, що органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів.

Аналіз зазначеного припису свідчить про відсутність чіткої регламентації повноважень конкретних посадових осіб органів державної влади в центрі та на місцях розташування митних органів. Немає також чіткого визначення прав Президента України щодо керівництва та контролю за діяльністю митних органів, що є суттєвим недоліком, і не лише Митного кодексу України, хоча на практиці Укази Президента України щодо регулювання митної справи, а саме: №255 від 06.04.1996р. «Про трансформацію митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ»; №412 від 11.06.1996р. «Про створення Академії митної служби України»; №126 від 08.02.1997р. «Про Положення про Державну митну службу України»; №799 від 20.07.1998р. «Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон України»; №699 від 23.05.2000р. «Про приєднання України до Міжнародної Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства та додатків І, ІІ, ІІІ, V, VІ, VІІ, VІІІ до неї» відіграли прогресивну роль у реформуванні митно-правових відносин і становленні митного законодавства України.

Конституція України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, тому завдання, що покладено на суди, надзвичайно важливе - захищати кожного окремого громадянина від незаконного втручання будь-якого органу, яке ґрунтується лише на адміністративному акті, те, що він має можливість доручати судді перевірку законності цього адміністративного акта при дотриманні адміністративно процесуальної процедури. Так виключається допустимість свавільних дій адміністративного органу. Видаючи адміністративний акт, орган вимушений зважувати, чи витримає цей акт перевірку судом згідно із законом і правом [202, с.8].

Митним кодексом України визначено й основні завдання митних органів [103].

Більшість завдань і функцій митних органів має в основному організаційний та контролюючий характер. Г.В. Атаманчук зазначає, що контроль - це зворотний зв'язок в управлінні, процес аналізу результатів управлінських впливів, засіб впливу на об'єкти та суб'єкти державного управління [7, с.84]. Тому на будь-якій стадії реалізації завдань митних органів присутня контрольна діяльність у здійсненні як зовнішнього, так і внутрішнього контролю.

Крім того, аналіз показує, що не тільки зазначені в ст.11 Митного кодексу України завдання митних органів, але і ст.21, 22 щодо прав і обов'язків мають зміст контролю. Особливу увагу митному контролю приділено у другому розділі Митного кодексу України, передусім щодо порядку здійснення форм, вибірковості митного контролю та тривалості перебування під митним контролем. Більш чітко регламентовано порядок надання документів і відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, доступу посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю та порядок здійснення спільного митного контролю на митному кордоні України.

Митні органи при здійснені контрольних функцій застосовують конкретні способи (прийоми), які називають методами. Хоча деякі вчені, зокрема О.Ю. Бакаєва, при дослідженні митного контролю вказують на існування не методів митного контролю, а його форм.

Митний кодекс Російської Федерації [10] до форм митного контролю відносить: перевірку документів і відомостей, усне опитування, отримання пояснень, митне спостереження, митний огляд товарів і транспортних засобів; митний огляд; особистий огляд; перевірку маркування товарів спеціальними марками, наявність на них ідентифікаційних знаків; огляд приміщень і території; митну ревізію. З такою позицією російського законодавства важко погодитися. На нашу думку, ототожнення форм і методів митного контролю у Митному кодексі Російської Федерації не сприяє ефективності його здійснення. Вважаємо за необхідне в Митному кодексі України чітко визначити як форми, так і методи митного контролю.

Контрольна діяльність сама по собі є інструментом досягнення законності та дисципліни в державному управлінні. У процесі повсякденної діяльності державних органів вона знаходить своє зовнішнє відображення в припиненні порушень законів і дисципліни [33, с.7].

Завдання, функції і повноваження щодо здійснення контролю посідають значне місце в діяльності митних органів. Тому питання визначення компетенції в цій діяльності досить важливе.

У Митному кодексі України [103] чітко окреслено тільки завдання митних органів, але відсутні норми, що конкретизують їх функції та права. Тому правове регулювання цих питань потребує термінового вирішення на законодавчому рівні.

Г.В. Атаманчук вважає, що зміст державного управління диференціюється, розпадається, втілюється в життя у змісті управляючих впливів органів державного управління, які встановлені для кожного з них через їх компетенцію. Він наголошує, що визначити компетенцію- це вказати, чим конкретно повинен займатися той чи інший орган, в яких межах має розгортатися його діяльність, за що він відповідає [7].

В юридичній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття «компетенція». За словником, компетенція - це «коло повноважень будь-якої організації, установи або особи» [221].

У науковій літературі під компетенцією державного органу розуміють закріплене за ним коло завдань державного керівництва, виконання яких складає обов'язки органу, і ряд власних прав, необхідних для здійснення покладених на нього завдань, а також юридичний вираз сукупності функцій і повноважень органу у відповідній сфері суспільного життя.

В.Б.Авер'янов компетенцію органів управління визначає як юридичну форму закріплення її місця в суспільному розподілі управлінської праці, яка віддзеркалюється у структурній побудові апарату управління [2].

Визначаючи компетенцію органів управління, держава надає їм право застосовувати ті чи інші форми управлінської діяльності в процесі виконання управлінських функцій. У результаті виникає такий елемент компетенції органів, як певні повноваження.

При цьому Б.М.Лазарєв звертає увагу на те, що необхідна відповідність між функціями органу, які спрямовані на ті чи інші об'єкти, та конкретними його повноваженнями. В іншому разі загальне формулювання про те, що така-то функція управління покладається на такий-то орган, може виявитися нереальною.

Виходячи із зазначеного, компетенцію митних органів можна визначити як сукупність завдань, функцій і владних повноважень, покладених на них державою, що мають юридичну форму закріплення в нормативно-правових актах відповідного рівня.

А.О.Селіванов зазначає, що органи виконавчої влади, управлінська, посадова особа або суд як учасник адміністративного процесу здійснюють державно-владні повноваження і вимагають належної поведінки від іншої сторони і, нарешті, здатні застосовувати, якщо передбачено законом, адміністративний примус [184].

Метою контрольної діяльності митних органів є не тільки попередження протиправних дій, усунення причин та умов, які сприяють правопорушенням, а й вжиття заходів адміністративного примусу й адміністративної відповідальності в разі виявлення порушень загальнообов'язкових правил у сфері діяльності, що підконтрольна митним органам.

Стосовно конкретних адміністративних деліктів А.О.Селіванов також зазначає, що адміністративне провадження здійснюється шляхом розгляду і вирішення тих чи інших індивідуальних справ і охоплює ряд обов'язкових (із позицій закону) стадій.

У загальних рисах стадіями контрольної діяльності можна назвати збір, обробку та використання інформації, що стосується об'єктів контролю.

У теорії адміністративного права визнано, що процес контрольної діяльності має певну послідовність і включає такі стадії: 1)вибір об'єкта контролю, встановлення мети та засобів його здійснення; 2)перевірка, ревізія або спостереження, які дозволяють виявляти фактичний стан справ; 3)аналіз, що виявляється у порівнянні фактичного становища з рішеннями, оцінка результатів; 4)прийняття рішення за підсумками контролю, інформації відповідних органів, скерування їм пропозицій та рекомендацій; 5) виконання рішення, яке прийняте за результатами контролю [76].

У розділі 8 «Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів», затвердженого наказом Держмитслужби України від 31.12.1996р. №592, передбачено такі адміністративні заходи, як призупинення (на три місяці) та анулювання ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу (МЛС) [131].

У разі повторного вчинення порушення митних правил або інших порушень митний орган повинен здійснити решту заходів щодо анулювання зазначеної ліцензії.

Тому до діяльності митних органів України завжди висувалися вимоги з удосконалення роботи на рівні світових стандартів. Науковці неодноразово зверталися до дослідження діяльності митної служби, вносили конкретні пропозиції щодо покращання організації управління та здійснення фіскальних функцій. На зазначеній основі постійно удосконалюється правова база та безпосередньо діяльність митних органів, крім того, враховується позитивний світовий досвід з митної справи, вживаються заходи щодо усунення недоліків, наявних у роботі вітчизняних митників, тощо [171]. Усе це певною мірою дає позитивні результати, є перспектива подальшого удосконалення системи. Наприклад, тільки у 2005 році в умовах зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій митними органами забезпечено безперебійне оформлення 428,9 млнт вантажів, що на 7,2 млнт більше, ніж у 2004 році. У середньому щодня оформлялося майже 1,2 млн тонн вантажів, пропускалися понад 200 тис громадян, 60,3 тис. транспортних засобів. Зросли, порівняно з 2004 роком, обсяги ввезення товарів на 6,9 млрд дол. США (на 24%), експорту - майже на 1,8 млрд дол. (на 5%), а також вага транзитних вантажів - на 11,6 млн т.

Забезпеченню належного митного оформлення зовнішньоторговельних операцій сприяла робота з удосконалення структури митної служби, а також технологій митного контролю та оформлення, спрямована на прискорення і спрощення митного оформлення товарів, що перетинають митний кордон України, при одночасному здійсненні ефективного контролю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства України. Всі митниці виведено з підпорядкування регіональних митниць і безпосередньо підпорядковано центральному апаратові Держмитслужби, що сприяло підвищенню рівня керованості митними органами, скороченню чисельності управлінського апарату та перерозподілу вивільнених працівників на найбільш важливі ділянки роботи, зменшенню витрат бюджетних коштів, а також поліпшенню якості виконання завдань, поставлених перед митною службою [111].

Активно проводиться робота щодо розробки нормативно-правових актів, спрямованих на прискорення товаро- та пасажиропотоків, спрощення митних процедур, а також у цілому процедур державного контролю.

Здійснюються заходи щодо впровадження принципу «єдиного офісу» з компактним розміщенням і забезпеченням спільної роботи представників усіх державних служб, що здійснюють контроль зовнішньоекономічних вантажів.

Проте реалізація цього принципу в повному обсязі можлива за умови забезпечення всіма державними контрольними службами місць оформлення товарів і транспортних засобів своїми працівниками, а також розбудови пунктів пропуску через державний кордон, облаштованих за тимчасовою схемою. Уже набрало чинності рішення Уряду, ініційоване Держмитслужбою України, про здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України попереднього документального контролютоварів. Санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний контроль та контроль за переміщенням культурних цінностей передбачено проводити в повному обсязі після доставки товарів до митниць призначення. Спільним наказом Держмитслужби, МОЗ, Мінприроди, Адміністрацією Держприкордонслужби, Мінагрополітики, Мінкультури України затверджено Інструкцію про здійснення попереднього документального контролю товарів, що ввозяться на митну територію України. Спільним з державними контрольними органами наказом затверджено часові нормативи виконання контрольних операцій посадовими особами, які здійснюють контроль осіб, товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України. Впровадження цих нормативів та визначення відповідальності посадових осіб за їх недотримання повинно дати можливість скоротити час проведення контрольних процедур державними органами в пунктах пропуску, що, у свою чергу, створить сприятливі умови для прискорення пасажиропотоку та товарообігу через кордон.

На основі аналізу законодавства України з питань митної справи скорочено перелік документів, що подаються під час митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, а також спрощено й прискорено митні процедури. Неефективні нормативно-правові акти скасовано. Здійснено перегляд усіх наказів, виданих митною службою за період з 1991 по червень 2005р.- майже 9500 наказів, у тому числі тих, що мають регуляторний характер. За результатами цієї роботи визначено перелік із 127 чинних регуляторних актів, 148 актів визнано такими, що втратили чинність. Одночасно відкликано понад 300 листів-роз'яснень, які в різний час надсилалися до митних органів.

Здійснено заходи щодо спрощення процедури декларування товарів, зокрема в частині уніфікації порядку заповнення окремих типів вантажних митних декларацій залежно від обраного митного режиму, зазначення у вантажній митній декларації виключно суттєвих для заявленого митного режиму відомостей та подання тільки необхідних для митного контролю та оформлення документів.

Порівняно з березнем 2005р., перелік документів, що мають подаватися до митного оформлення, скорочено майже на чверть. При цьому до компетенції Держмитслужби належить лише 15% документів, що залишилися в цьому переліку.

Заслуговує на термінове прийняття проект постанови Кабінету Міністрів України, яким передбачається затвердити Єдиний перелік даних дозвільних документів, що мають подаватися митним органам для митного оформлення товарів з урахуванням митного режиму, в який розміщуються ці товари. Проектом передбачено скорочення більш ніж утричі кількості таких документів.

Триває формування «білого списку» суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності- реєстру підприємств, щодо товарів яких встановлено спрощений порядок застосування процедур митного оформлення.

З початку 2005 року до реєстру включено 24 підприємства. Проводиться робота з включення до цього реєстру ще ряду підприємств, яка здійснюється у тісній співпраці з Радою з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України, Громадською радою при Держмитслужбі, Європейською бізнес-асоціацією, профільними об'єднаннями. Зазначене дає можливість запроваджувати світові стандарти в роботі.

Розширено Перелік нормативно-правових актів Держмитслужби, положення яких можуть не застосовуватися до товарів тих підприємств-резидентів, щодо яких установлено спрощений порядок застосування процедур митного оформлення. Затверджено критерії оцінки митницями підприємств-резидентів, до товарів яких можуть не застосовуватися заборони й обмеження, встановлені нормативно-правовими актами Держмитслужби, а також перелік цих актів. Митний огляд товарів, належних підприємствам-резидентам, які відповідають цим критеріям, проводиться вибірково та періодично залежно від наявності ґрунтовних підстав для проведення такого огляду. Для підприємств, що відповідають визначеним критеріям та погоджуються працювати з митницею за принципом відвертості і прозорості, суттєво лібералізуються та прискорюються процеси митного оформлення та контролю товарів. Погоджуючись з необхідністю забезпечення належного контролю дотримання законодавства при проведенні зовнішньоекономічних операцій, ці підприємства після закінчення митного оформлення надають посадовим особам митних органів право безперешкодного доступу до фінансових і банківських документів, що стосуються переміщення товарів і транспортних засобів через кордон.

Аналіз показує, що вітчизняні підприємства продовжують отримувати ліцензії на здійснення посередницької діяльності митногоперевізника. Користуючись послугами митних перевізників, підприємці позбавляються необхідності вносити грошову заставу, надавати банківську гарантію або застосовувати будь-які інші заходи гарантування доставки товарів до митниць призначення, оскільки відповідальність за збереження вантажів, що перебувають під митним контролем, бере на себе митний перевізник.

Автомобільні перевізники отримали право за своїм бажанням обирати, ким буде складатися інформація про транзитні товари, що переміщуються через територію України на умовах Конвенції МДП,- безпосередньо посадовою особою в пункті пропуску через державний кордон України або декларантом, який здійснює декларування товарів на підставі договору.

Кабінетом Міністрів України прийнято розроблену Держмитслужбою постанову, якою удосконалено порядок здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон. Постановою надається можливість одночасної роботи комісії і проведення розвантажувальних і допоміжних операцій з товарами, які переміщуються на суднах закордонного плавання, що скоротило час проведення цих операцій та сприяло збільшенню товарообігу.

Розроблено кілька законопроектів з метою спрощення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами.

Ужито певних заходів щодо розширення застосування інформаційних технологій для прискорення процедур митного контролю та оформлення товарів, підвищення рівня комп'ютерного забезпечення митних органів, їх технічного переоснащення, зокрема:

-з метою впровадження технологій електронного декларування затверджено Інструкцію із здійснення контролю за доставкою товарів у митницю призначення з використанням попереднього повідомлення в електронному вигляді;

-розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про вантажну митну декларацію», якою передбачено спрощення процедури декларування запасів споживання, створення умов для запровадження електронного декларування товарів [165];

-затверджено Порядок формування й оновлення довідника контрольних показників митної вартості товарів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, що спрямований на забезпечення її ефективного контролю;

-затверджено Порядок контролю за переміщенням товарів у разі виходу з ладу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби.

Враховуючи необхідність поліпшення та вдосконалення технічних ресурсів ЄАІС Держмитслужби, проведено переключення центральної бази даних на більш сучасне та значно потужніше серверне обладнання фірми ІВМ, що у майбутньому має унеможливити збої у роботі ЄАІС Держмитслужби, які мали місце раніше.

В експлуатацію введено додаткові наземні цифрові канали передачі даних між Департаментом інформаційного забезпечення та митної статистики й оператором супутникового зв'язку «УкрСАТ», а також з Держмитслужбою.

Здійснювалася робота з удосконалення міжвідомчої взаємодії та координації при переміщенні та митному оформленні й контролі зовнішньоторговельних вантажів.

З метою уникнення необґрунтованих затримок при здійсненні митного оформлення товарів та оптимізації документообігу за ініціативою Держмитслужби Кабінетом Міністрів України видано розпорядження щодо обміну між банками й органами виконавчої влади інформацією про авалювання векселів, які видаються під час ввезення (імпорту) товарів на митну територію України. Реалізація положень розпорядження Уряду передбачає налагодження інформаційного обміну між банківськими установами, митними та податковими органами щодо забезпечення авалем векселів, які видаються при ввезенні товарів на митну територію України.

Забезпечено функціонування пунктів інформаційного обміну в режимі реального часу для роботи з інформаційними базами даних митних і податкових органів, органів внутрішніх справ, охорони державного кордону, статистики, Мінекономіки та Мінтрансзв'язку.

Для активізації роботи з виявлення, розкриття та припинення митних правопорушень у регіонах створено 27 міжвідомчих мобільних груп по боротьбі з контрабандою. Завдяки їх діяльності припинено низку вагомих правопорушень, пов'язаних із незаконним переміщенням через державний кордон України товарів і транспортних засобів, виявлено підприємства, що здійснювали незаконні зовнішньоекономічні операції. Складено 2131 протокол про порушення митних правил та стягнуто штрафів на загальну суму понад 95,5млн грн, порушено 36 кримінальних справ, за якими має бути повернуто 13,5млн грн.

Митні органи забезпечують контроль за дотриманням законності при митному оформленні товарів і вантажів.

Лише протягом 2005 року порушено 312 кримінальних справ про контрабанду на загальну суму 319 млн грн, що вдвічі перевищує аналогічний показник попереднього року.

За фактами порушень митного законодавства складено 25,6 тис. протоколів про порушення митних правил та стягнуто суму понад 932 млн грн. При цьому середня вартість предметів правопорушень у справах про порушення митних правил збільшилася з 20,8 тис. грн у 2004 році до 36,3 тис. грн- у 2005 році.

Як наслідок, вартість реально вилучених предметів у 2005 році збільшилася на 27 млн грн порівняно з минулим роком. У цілому заходи щодо профілактики контрабанди та порушень митних правил забезпечили додаткові надходження до Державного бюджету України в сумі 5,9 млрд грн.

У межах виконання Державної програми «Контрабанді- СТОП» митними органами щодобово проводиться моніторинг вантажопотоків і напрямів переміщення високоліквідних товарів, що забезпечує здійснення системного контролю за операціями з товарами, віднесеними до груп ризику, а також за діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють такі операції.

З метою перекриття найбільш криміногенних напрямів переміщення товарів та інших предметів поза митним контролем забезпечено максимальне перекриття об'їзних шляхів оперативними групами митної варти.

З метою перекриття каналів незаконного переміщення товарів, транспортних засобів, зброї, вибухонебезпечних речовин і наркотиків у пунктах пропуску через державний кордон і поза їх межами Держмитслужбою України та Федеральною митною службою Російської Федерації 27 травня 2005р. на засіданні керівників митних служб країн- учасниць СНД у м. Москва затверджено План проведення спільної митної операції «Кордон-2005», у межах якої на українсько-російській ділянці державного кордону здійснювалися спільні заходи щодо протидії контрабанді й порушенням митних правил.

Потребує посилення митний контроль за здійсненням зовнішньоекономічних операцій окремих високоліквідних товарів, незаконні переміщення яких можуть мати загрозливий характер для ситуації на внутрішньому ринку, зокрема м'яса та м'ясопродуктів, цукру.

Для забезпечення повноти стягнення платежів до бюджету проводиться організаційна робота щодо збільшення бази оподаткування шляхом посилення контролю за використанням податкових пільг, вексельних форм розрахунків, митним оформленням на підставі рішень судів. Здійснюється щоденний моніторинг нарахування платежів митними органами, стану всіх видів розрахунків по платежах та руху цих коштів.

Завдяки проведеній роботі за 2005 рік до Державного бюджету України перераховано податків і зборів на суму 31 млрд і 1,1 млн грн, що на 12 млрд і 908 млн грн більше, ніж у 2004 році. Розмір середньоденного перерахування митних платежів та інших податків і зборів у поточному році в 1,7 раза більший, ніж у минулому. Загальні обсяги перерахувань у 2005 році порівняно з минулим збільшилися: з ПДВ- на 11 008,2 млн грн (тобто на 91,8%); з ввізного мита- на 2 001,9 млн грн (на 50,1%); з митних зборів- на 107,1 млн грн (на 13,8%); з єдиного збору- на 5,3 млн грн (на 8,4%). Зменшилися перерахування: з вивізного мита- на 171,1 млн грн (тобто на 24,7%); з акцизного збору- на 42,4 млн грн (на 7,8%) [129].

Досягнуті митною службою результати значною мірою стали можливими завдяки активізації роботи Держмитслужби з налагодження ефективної взаємодії та взаєморозуміння з вітчизняними суб'єктами господарювання, що сприяло виведенню з тіні великої частини зовнішньоекономічних операцій та подоланню механізмів ввезення в Україну товарів, протидії «сірій» контрабанді, недопущення надходження на споживчий ринок продукції без сплати визначених законодавством податків і зборів та відповідних втрат Державного бюджету.

У 2005 році Держмитслужбою підписано спільні документи про співпрацю з Радою з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України, з учасниками ринку імпорту в Україну рибопродуктів, м'яса, Всеукраїнською асоціацією автомобільних імпортерів та дилерів, Асоціацією «Союз оптовиків і виробників алкоголю та тютюну», Європейською Бізнес-Асоціацією, Американською торговельною палатою в Україні, Асоціацією українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір», а також з Донецьким акціонерним товариством «Норд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮТА».

Учасники цих об'єднань та окремі суб'єкти ЗЕД зобов'язалися заявляти митну вартість товарів при імпорті, виходячи з рівнів вартості цих продуктів, що відповідають достовірній інформації, надавати правдиву інформацію про товари, гарантували сплату встановлених законодавством податків і зборів при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій у повному обсязі й у грошовій формі, а також погодилися надавати посадовим особам митних органів можливість перевірки фінансових і банківських документів, пов'язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій. Натомість зазначені суб'єкти ЗЕД отримали право на спрощення митного оформлення вантажів тощо.

Здійснення заходів щодо посилення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів дозволило протягом 2005р. додатково направити до Держбюджету України 954 млн грн, що на 520 млн грн (тобто в 2,2 раза) більше, ніж за минулий рік.

22 грудня 2005року на пленарному засіданні Верховної Ради України прийнятий у другому читанні і в цілому як закон законопроект «Про внесення змін до Митного кодексу України» щодо врегулювання питань визначення митної вартості товарів. Впровадження зазначених змін більш чітко регламентує порядок визначення митної вартості, а також визначає обов'язки і відповідальність посадових осіб митниці, що забезпечують контроль за правильністю визначення бази митного оподаткування, та декларанта, який подає відомості щодо визначення митної вартості [68].

Прийняття цього Закону України також сприятиме спрощенню процедури декларування митної вартості, приведенню положень Митного кодексу України щодо митної оцінки відповідно до вимог Угоди про застосування статті VII FАТТ.

З метою запобігання порушень у сфері податкового законодавства та в порядку удосконалення взаємодії з ДПА розроблено Порядок підготовки та проведення перевірок суб'єктів ЗЕД, які ввозять товари на митну територію України, з питань визначення бази оподаткування після їх митного оформлення.

Для забезпечення ефективного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджено Порядок формування та оновлення довідника контрольних показників митної вартості товарів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України.

Додаткові надходження до бюджету від визначення країни походження товару становлять 29,6 млн грн, а за рахунок посилення контролю за роботою з прийняття класифікаційних рішень- 87,6 млн грн.

З метою спрощення порядку застосування процедур митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, та забезпечення гармонізації законодавства України з питань визначення країни походження товару з нормами та вимогами Світової Організації Торгівлі затверджено Порядок прийняття попереднього рішення про країну походження товару.

Також впроваджено порядок, який дає можливість суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності отримувати від митних органів попередню інформацію про класифікацію товарів, що є загальноприйнятою нормою в ЄС.

Важливо також зазначити, що в 2005 році підвищили свій професійний рівень 4 658 працівників, серед яких 1542 керівники структурних підрозділів.

Оптимізовано структури центрального апарату митної служби та митних органів, призначено керівників структурних підрозділів центрального апарату Держмитслужби та більшості митних органів, що сприяло більш професійній роботі оперативних підрозділів митних органів, відповідальних за роботу з протидії контрабанді та порушенням митних правил, поверненню в митниці офіцерів діючого резерву СБУ.

Здійснюється комплекс заходів щодо впровадження в щоденну службову діяльність рядових і керівних працівників митних органів вимог Дисциплінарного статуту митної служби України. Працівниками митних органів прийнято особисті зобов'язання щодо його дотримання.

Постійно здійснюється робота з протидії корупції та службовим зловживанням. Протягом 2005 року проведено 233 розслідування щодо службової діяльності посадових осіб митних органів. За результатами розслідувань, у ході яких митними органами виявлено ознаки правопорушень, надіслано в правоохоронні органи 181 документальний матеріал.

У 2005 році, за матеріалами митних органів, порушено 11 з 26 кримінальних справ за фактами зловживань службовим становищем, засуджено чотири особи.

Розпочато роботу зі створення системи громадської підтримки «очищення» митних органів від хабарництва та корупції, залучення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян до цієї системи як добровільних помічників митної служби.

Запроваджено іменну Стоп-картку, яка видається суб'єктам ЗЕД і пред'являтиметься працівникові митного органу у випадку створення ним «штучних перешкод» при здійсненні митного контролю та митного оформлення з метою отримання в подальшому грошової винагороди.

За порушення дисципліни звільнено зі служби в митних органах 34 особи, 468 працівникам оголошено догани, 367- попереджено про неповну службову відповідність.

Дедалі удосконалюється міжнародна взаємодію митних служб. Забезпечено проведення у жовтні 2005р. в м.Києві Міжнародної конференції з митного співробітництва на кордонах у межах нової політики сусідства, що сприяло зміцненню міжнародного авторитету митної служби України. У конференції взяли участь керівники Директорату Європейської комісії з оподаткування і Митного союзу, а також представники митних служб 32 країн світу (у тому числі керівники митних служб країн- членів Євросоюзу, Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Болгарії, Грузії, Казахстану, Молдови, Румунії, Росії, Туреччини).

З митною адміністрацією Республіки Польща підписано протокол, в якому визначено необхідність створення в пунктах пропуску через українсько-польський кордон «контактних пунктів», які сприятимуть більш оперативному обміну між митними органами на кордоні інформацією, необхідною для виявлення та припинення митних правопорушень.

За результатами зустрічі з керівником митної адміністрації Республіки Білорусь досягнуто домовленості про реалізацію спільного технологічного контролю, що ґрунтується на інформаційному обміні попередніми відомостями про товари та транспортні засоби, які перетинають українсько-білоруський кордон, а також визначено схему обміну інформацією та місця проведення експерименту із застосування зазначеної схеми.

Підготовлено до підписання проект протоколу про узгодження форми і реквізитів інформації, що передається між Федеральною митною службою Російської Федерації та Державною митною службою України. Передбачено проведення кожною зі сторін порівняльного аналізу статистики зовнішньої торгівлі, обмін його результатами та визначення причин розбіжностей у разі їх виявлення.

Здійснюється конструктивний діалог з Радою з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України щодо вироблення спільних підходів до спрощення та удосконалення митних процедур, у результаті взаємодії з якою підписано ряд протоколів з імпортерами високоліквідних товарів.

Створено робочу групу з прискореного перегляду регуляторних актів, які були видані або розроблялися Держмитслужбою. До складу зазначеної групи включено 15 представників ділових кіл, з яких семеро є членами Громадської колегії.

Протягом 2005 року на відомчому Веб-сайті Держмитслужби в мережі Інтернет було розміщено 147 проектів нормативних актів Держмитслужби регуляторного характеру для ознайомлення громадськості та надання їй можливості участі в нормотворчій діяльності митної служби.

Пріоритетними напрямами роботи Держмитслужби України у 2006 році стало: виконання завдань Державного бюджету України; розробка й імплементація митного законодавства, що відповідає міжнародним стандартам та стандартам ЄС; забезпечення комплексного контролю за дотриманням митного законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами; удосконалення функціонування митної служби, спрощення та модернізація митних процедур на кордонах і всередині держави; активізація участі митної служби в роботі по оптимізації митно-тарифної та податкової політики держави.

Виконання зазначених заходів правового й організаційного характеру сприяє подальшому підвищенню ефективності діяльності Держмитслужби України щодо наповнення Державного бюджету та підвищення іміджу держави.

Разом із тим активізація злочинної діяльності з незаконного переміщення через митний кордон держави товарів, історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, зброї та боєприпасів, стратегічно важливих сировинних товарів змушує вдосконалювати законодавство, зорієнтовує на боротьбу з цим явищем, зумовлює до аналізу змін у ньому. Але основну увагу слід приділити розробленню таких правових норм, які б дозволили запобігти новим злочинним явищам у цій сфері та порушенню митного законодавства.

Слід зазначити, що аналіз норм нового Митного кодексу України від 11липня 2002р., який, нагадаємо, набув чинності 1 січня 2004р., свідчить про те, що, на жаль, він не позбавлений недоліків. Деякі положення МК від 12грудня 1991р., що були об'єктом справедливих критичних зауважень, повністю продубльовано в новому кодексі. Враховуючи те, що при юридичному аналізі фактичних обставин справи та доказової бази під час розгляду справ про контрабанду використовуються норми МК, наша мета- дослідити окремі правові норми скасованого та чинного кодексів щодо взаємозв'язку з нормами кримінального, кримінально-процесуального й адміністративного права. Узгодженість названих норм права набуває особливого значення у сучасних умовах реформування законодавства.

Ф.Л.Жорін слушно зауважує «...митне право комплексне за своїм характером, вбирає в себе окремі норми кримінального і кримінально-процесуального права. Але якщо кримінальне право розглядати як одну з базових галузей права, то воно служить відправною засадою для частини митного права, яке регулює відносини, що виникають при вчиненні злочинів (контрабанда)» [65].

У чинному МК міститься принципово нове положення про те, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу проставлянням відміток на бланку декларації та відповідним записом у документах митного органу (ст. 86 МК 2002р.).

Зрозуміло, що це положення набуло особливо важливого значення при дослідженні та вирішенні питання про стадії реалізації злочинного умислу в справах про контрабанду, вчинену шляхом приховування, та про добровільну відмову від вчинення цього злочину, оскільки в юридичній літературі, зокрема в наукових розробках з питань контрабанди, і серед практиків ще немає одностайної оцінки їх визначення.

У багатьох випадках у процесі досудового слідства та судового розгляду справ про контрабанду питання про наявність чи, навпаки, відсутність у діях особи добровільної відмови від вчинення злочину є особливо гострим і найбільш дискусійним.

На думку деяких юристів-практиків, добровільна відмова від вчинення злочину у справах цієї категорії може мати місце лише до оголошення особі рішення начальника митного органу про її особистий огляд (ст. 32 скасованого МК). Інші юристи щодо такої ситуації, як у наведеному прикладі, вважають, що добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива й тоді, коли особу вже запрошено до зони ретельного огляду і вона перебуває в ізольованому приміщенні разом із посадовою особою митного органу, яка пропонує видати приховані предмети і роз'яснює, що інакше може бути застосований особистий огляд. Дехто вважає, що після внесення особою до митної декларації певних відомостей та подачі її митному органу добровільна відмова від вчинення правопорушення вже неможлива. Автор дотримується думки, що подача декларації, в яку особа вносить відомості, що не відповідають дійсності, є нічим іншим, як наміром незаконно перемістити певні предмети, тому є замахом на контрабанду.

Слід враховувати, що при вчиненні злочину з так званим формальним складом (яким є контрабанда) добровільна відмова можлива лише на стадії підготовки та незакінченого замаху. Щоб запобігти помилкам у судовій практиці, важливо правильно визначити моменти настання незакінченого або закінченого замаху, а також наявність закінченого складу злочину. Немає одностайності щодо цього питання і серед науковців. Так, С.І. Нікулін, Т.Ю. Погосян, А.А. Малиновський вважають, що в діях особи, яка має на меті незаконно перемістити через митний кордон певні предмети і не вказує про їх наявність у митній декларації, а в подальшому їх виявляють під час митного огляду, є закінчений склад злочину. Ці науковці впевнені, що сам факт подачі митної декларації з недостовірними даними вже свідчить про намір вивезти предмети контрабанди за кордон [117].

Інші фахівці, які досліджують митні злочини,- Л.Ф.Рогатих, В.І.Михайлов, О.В.Федоров - визначають момент закінчення контрабандних дій фактом перетинання митного кордону [179].

Таке твердження є переконливим, оскільки диспозиція аналізованого злочину передбачає, що для констатації переміщення предметів через митний кордон закон вимагає його фактичного перетинання. Щодо питання про визначення моменту незакінченого замаху на контрабанду, тобто моменту, коли ще можлива добровільна відмова від цього злочину, важливими є положення ст.86 чинного МК, де цей момент пов'язується з фактом прийняття митної декларації митним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо в ній містяться всі необхідні відомості про товари, мету їх переміщення через митний кордон, а також відомості, необхідні для здійснення митного оформлення, і до неї подано всі необхідні документи. Згідно зі ст.90 чинного МК зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу.

Враховуючи наведене, зазначимо, що до заповнення митної декларації, у момент її заповнення можуть вчинюватися дії, які кваліфікуються як готування до незаконного переміщення предметів. Заповнення особою митної декларації, передання її митному органу на стадії митного оформлення, а також інші дії, спрямовані на незаконне переміщення, є незакінченим замахом на злочин. Дії, вчинені після прийняття митної декларації митним органом з фіксацією цього факту через проставлення на ній відповідних відміток і до моменту фактичного перетинання митного кордону, слід кваліфікувати як закінчений замах на контрабанду за умови, що добровільна відмова від вчинення злочину вже неможлива. Після фактичного переміщення предметів через митний кордон склад злочину є закінченим.

У практичній діяльності Апеляційний суд Київської області щодо цього питання спирається на доктринальне розуміння поняття «добровільна відмова», прийняте теорією кримінального права. Його сутність полягає в тому, що добровільною відмовою від вчинення злочину є добровільне й остаточне припинення розпочатої злочинної діяльності за усвідомленої необхідності її закінчення.

Отже, видачу особою, яка була запрошена до зони ретельного огляду, прихованих предметів, навіть до оголошення рішення начальника митного органу про особистий огляд, не можна вважати добровільною відмовою, оскільки при цьому особа діє вимушено, під тиском певних обставин, усвідомлюючи неможливість безперешкодного закінчення злочинного діяння. Крім того, слід зважати на те, що предмети з моменту ввезення їх у зону митного контролю і подання необхідних документів до вивезення їх за межі митної території перебувають під митним контролем.

Буквальне тлумачення деякими практиками слів «добровільно видати приховані предмети», вжитих законодавцем у ч. 2 ст.32 скасованого МК, є неправильним; їх не можна ототожнювати з поняттям добровільної відмови від вчинення злочину. Вживаючи слово «добровільно», законодавець мав на увазі те, що хоча особа видає приховані предмети сама, але діє під загрозою застосування примусового огляду тіла, одягу, взуття тощо.

Науковці, які працюють у галузі адміністративного права, постійно порушують питання про необхідність урегулювати проблеми штрафів на законодавчому рівні з метою приведення названих кодексів відповідно до усталених теоретичних положеннях. Фахівці, зокрема, пропонують вилучити положення, що передбачають безстрокову адміністративну відповідальність. При підготовці змін до цих правових норм основним критерієм має бути те, що додаткове стягнення може застосовуватися разом з основним і в жодному разі не окремо, ще й без обмеження строків його застосування [77].

Аналогічна неузгодженість у частині застосування конфіскації як виду адміністративного стягнення існує і між ст.29 КпАП та ст.149 скасованого МК, ч.2 ст.326 чинного МК. Так, стаття 29 КпАП допускає конфіскацію лише предметів, що є особистою власністю правопорушника, а в нормах митних кодексів йдеться про конфіскацію предметів порушення митних правил незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчинила правопорушення. Оскільки порушення митних правил вважається адміністративним правопорушенням, то питання узгодженості правових норм постає дуже гостро, а її відсутність сприяє формуванню помилкової судової практики.