Правове регулювання адміністрування податків і збору митних платежів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи адміністрування податків і митних платежів

1.1 Поняття та сутність організації адміністрування податків

1.2 Поняття і сутність організації збору митних платежів

1.3 Оподаткування - правова процедура державного регулювання розвитку економіки

1.4 Еволюція удосконалення адміністрування податків і митних платежів - важлива складова розвитку держави

Висновки до розділу1

РОЗДІЛ 2. Управління діяльністю податкової і митної служби в Україні

2.1 Вплив соціально-економічних факторів на стан адміністрування податків і митних платежів

2.2 Адміністративно-правове регулювання діяльності податкової та митної служби

2.3 Модернізація діяльності податкової та митної служби в Україні - провідний напрям управління

Висновки до розділу2

РОЗДІЛ 3. Стан правового регулювання адміністрування податків і митних платежів в Україні

3.1 Правове регулювання адміністрування податків і митних платежів в Україні

3.2 Питання правового регулювання збору митних платежів в Україні, що потребують законодавчого вирішення

3.3 Правове регулювання діяльності податкової і митної служби щодо адміністрування ПДВ

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. Законність у діяльності податкової і митної служби

4.1 Державний нагляд за законністю в діяльності податкової та митної служби

4.2 Організаційно-правові засади забезпечення прав платників податків як чинник дотримання податкового законодавства

4.3 Громадський контроль за діяльністю податкової і митної служби

Висновки до розділу4

РОЗДІЛ 5. Світовий досвід адміністрування податків і збору митних платежів

5.1 Світовий досвід правового забезпечення та організації системи податкового і митного контролю

5.2 Податки та митні платежі як інструмент правового регулювання у сфері міжнародних економічних відносин

5.3 Міжнародні процедури обміну інформацією та податкового аудиту

Висновки до розділу 5

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сучасному етапі інтеграції України до світового співробітництва стає реальним запровадження нашою державою стандартів демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого господарства.

Нині ведеться робота щодо членства України в Європейському Союзі, а також економічного співробітництва в межах Єдиного економічного простору з ближніми сусідами. Внаслідок цього виникають проблеми щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та інших держав-партнерів, постають нові завдання з удосконалення вітчизняного податкового та митного законодавства. Україна намагається досягти такого рівня розвитку національної правової системи, який би за всіма параметрами відповідав міжнародним правовим нормам.

Одним із основних завдань щодо розв'язання зазначеної проблеми є зближення національного законодавства з сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави та сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведе його рівень до такого, що склався в розвинутих європейських державах.

Не тільки вступ до міжнародного співтовариства передбачає необхідність перегляду податкового законодавства. Українські підприємці, економісти та юристи наполегливо вимагають привести чинне адміністративне законодавство, й особливо законодавче забезпечення адміністрування податків і митних платежів, до світового рівня, що сприяло б розвиткові бізнесу в державі, в тому числі припливу іноземних інвестицій. Аналіз показує: багато законів і відомчих нормативних актів, прийнятих з метою поліпшення бюджетних показників за рахунок посилення податкового тягаря, створили несприятливі умови економічного розвитку.

В Україні ще не створено дієвого механізму та засобів досудового забезпечення захисту прав платників податків, а також реалізації податкової політики, спрямованої на забезпечення законності в діяльності державних органів, які виконують фіскальні функції. Дотепер не прийнято Податкового кодексу України.

Тому при розробці правового забезпечення адміністрування податків і митних платежів необхідно враховувати співвідношення права наднаціонального та національного рівнів, виходячи з практики законодавчого процесу Європейських Співтовариств. Вирішуючи проблеми оподаткування, необхідно звернути увагу на таку особливість податкових відносин в Європейському Союзі: з одного боку, податкові системи кожної з країн зберігають свою цілісність і автономність, а про єдину податкову систему говорити передчасно; у той же час регулювання податкових відносин у країнах ЄС здійснюється одночасно правом Європейських Співтовариств і національним правом. Роль податкової політики в загальній політиці Європейського Союзу та Європейських Співтовариств фактично визначає місце наднаціонального податкового права в правовій системі Європейських Співтовариств.

Це вимагає від українського законодавця орієнтуватися не на повну, а на обмежену необхідність гармонізації національного законодавства, що забезпечить баланс у досягненні відносної самостійності держави, не переходячи меж необхідного регулювання. Не повинні усуватись ті узгодження в податкових системах Європейських країн, які відображають особливості соціальних і економічних умов кожної з них.

Перехід до ринкової економіки та зміна механізму перерозподілу національного доходу сприяли появі багатьох соціальних проблем, особливо надмірної диференціації доходів населення. Головною причиною цього є відсутність механізму їх державного регулювання, що сприяє швидшому зростанню доходів найбільш забезпеченої частини населення порівняно з ростом доходів найменш забезпеченої. З метою правового регулювання, в тому числі послаблення негативного впливу, зазначеного процесу на рівень забезпеченості населення в країнах з ринковою економікою застосовується податковий механізм регулювання доходів, який включає податки на доходи, майно та капітал, що недостатньо використовується в Україні.

Не зважаючи на важливе значення податків на майно та капітал в регулюванні економіки, головну роль у перерозподілі доходів суб'єктів підприємництва відіграють податки на доходи. Однак зазначена проблема в Україні також потребує законодавчого вирішення.

Відомо, що адміністрування податків і митних зборів є однією з найважливіших ознак держави та необхідною умовою її існування. Винятково за рахунок податків і зборів створюється більша частина грошових фондів, необхідних для функціонування держави. Тому одним із основних завдань податкової політики повинно стати формування такої моделі правового впливу на відносини, які виникають у зв'язку із встановленням, нарахуванням і сплатою податків, яка дозволила б збалансувати публічні та приватні інтереси різних учасників економічних відносин, забезпечуючи виконання органами публічної влади своїх законодавчо визначених функцій у найбільш ефективний і мінімально затратний спосіб, при мінімальних перевірках та виключенні порушень права приватної власності, що негативно впливає на розвиток економіки.

Відносини щодо встановлення, запровадження та адміністрування податків і зборів, а також відносини, які мають місце у процесі здійснення податкового та митного контролю, оскарження актів податкових і митних органів, дій їх посадових осіб та притягнення до відповідальності за вчинення податкових правопорушень, є складовими податкових правовідносин, які виникають на основі компетенційних норм.

Сплата податків і зборів є і буде соціальним обов'язком, який випливає з права приватної власності. Приватна власність покликана служити інтересам суспільства шляхом сплати податків, що є особливістю податкового права, яка має примусовий характер вилучення частини доходів, що викликає протидію платників податків і виражається в ухиленні від оподаткування, контрабанді та вчиненні інших правопорушень.

Крім того, існує низка факторів, які негативно впливають на багатьох платників податків та чесне виконання ними своїх обов'язків. Це: численні випадки ухилення від сплати податків, за якими не було вжито відповідних санкцій; недостатня ефективність податкових положень, які дозволяють окремим категоріям платників податків уникати жорстких санкцій, у результаті чого в багатьох громадян виникає переконання, що можна уникнути правової відповідальності; неповага до податкових і митних органів багатьох платників податків.

Однак слід визнати, що податкову систему України останніми роками вдалося дещо модернізувати. Запроваджено спрощене оподаткування малого та середнього бізнесу, скасовано збір до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, удосконалено механізм розрахунків між бюджетом і платниками. Та обтяжливість моделі податкової системи України дедалі визначається передусім не величиною податкових ставок, а складністю і нестабільністю правового забезпечення системи податкового адміністрування, а також вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств. У цілому комплексність податкового реформування пов'язується з прийняттям нового Податкового кодексу. Основна причина цього полягає у відсутності в нашому суспільстві консенсусу щодо того, якою має бути податкова система. Крім того, загострення політичного протистояння в державі дедалі посилює значущість економічної, особливо фіскальної, політики та стає на заваді податковій реформі. До того ж поки що не сформовано цілісної державної концепції бюджетної та податкової політики як вагомих важелів реалізації довгострокової стратегії розвитку. Залишається не дослідженим на достатньому рівні вплив на структуру бюджетних надходжень і витрат можливого вступу України до НАТО, СОТ та інших міжнародних організацій, участь у яких вимагає колосальних фінансових витрат. Тому, на наш погляд, можливість створення цілісної та постійної моделі оподаткування, яка була б зафіксована в єдиному документі - Податковому кодексі - є маловірогідною. Більш доцільним у цій ситуації є поетапне реформування податкової системи шляхом удосконалення або прийняття окремих податкових законів з урахуванням вимог національного та міжнародного права.

Теоретичним і практичним проблемам функціонування податкової та митної служби, в тому числі окремим аспектам правового регулювання адміністрування податків і збору митних платежів у юридичній літературі традиційно приділяється значна увага. Особливо необхідно відмітити плідну працю видатних учених різних галузей юридичних знань таких, як: В.Б. Авер'янов, О.О. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, Л.К. Воронова, П.Т. Гега, І.П. Голосніченко, О.Ю. Грачова, Л.М. Доля, Р.А. Калюжний, М.П. Кучерявенко, Н.Р. Нижник, В.П. Пєтков, С.Г. Пєпєляєв, Д.М. Притика, П.С. Пацурківський, В.М. Попович, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, В.В. Цвєтков та ін. Однак ще відсутні наукові праці й узагальнені теоретичні дослідження, присвяченні комплексному аналізу саме правового регулювання адміністрування податків і митних платежів.

У сучасних умовах сама ідеологія та концепція адміністративно-правового підходу до окресленої проблеми потребують значних коректив щодо застосування комплексної, системної методології дослідження, що дозволило б поєднати в застосуванні інноваційні технології та практичну спрямованість у досягненні результатів конструктивного правового регулювання. Забезпечення адміністрування податків і зборів митних платежів, усунення наявних диспропорцій є одним із головних завдань сучасної теорії адміністративного і фінансового права та адміністративного процесу. Усе викладе і зумовлює актуальність теми дослідження.

З урахуванням зазначеного, в цій праці зроблено спробу переосмислити і науково пояснити процеси, які відбуваються в економіці України в теперішній час її розвитку, сформулювати концептуальні засади правового регулювання оновленої системи адміністрування податків і митних платежів, розв'язати актуальні проблеми управління у цій сфері й напрацювати прикладні наукові рекомендації щодо формування нової стратегії і тактики діяльності податкової та митної служби. Саме цим і зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження, визначення його мети, завдань та гіпотези.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану реалізації вимог Програми Кабінету Міністрів України щодо реформування правоохоронних органів (2003-2006рр.) та відповідної резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1466 (2005р.). Напрями досліджень дисертаційної роботи визначені також відповідно до Стратегічного плану розвитку Державної податкової служби України та Концепції модернізації Митної служби України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розробка на основі напрямів реформування адміністративно-правових інститутів і оновлених уявлень про адміністративну культуру, що сформульовані Концепцією адміністративної реформи в Україні і основними положеннями проекту Податкового кодексу України, концептуальних засад теорії адміністрування бюджетних надходжень, визначення пріоритетних шляхів удосконалення норм фінансового та інформаційного права.

Для досягнення поставленої мети перед дисертантом постали такі завдання:

- визначити теоретико-прикладне поняття адміністрування податків і митних платежів, дослідити в динаміці виконання зазначеної функції податковою і митною службою;

- проаналізувати правові основи діяльності податкової і митної служби за такими дослідницькими напрямами, що відповідають основним сферам нормативно-правової регламентації, а саме: у сфері функціонування фіскальних органів, у сфері господарського, фінансового, адміністративного та міжнародного права;

- встановити місце, роль, зміст і сутність адміністрування податків і митних платежів у системі фіскальних заходів;

- проаналізувати проблемні питання організації управління впровадженням нових інформаційних технологій взаємодії з платниками податків при адмініструванні бюджетних надходжень;

- визначити і вивчити існуючий рівень організації адміністрування податків і митних платежів, дослідити об'єкт і предмет управлінського впливу на ефективність зазначеного процесу;

- проаналізувати основні методи адміністрування податків і митних платежів, застосовувані податковою і митною службою, а також проблемні питання організації взаємодії між ними, зокрема щодо обміну інформацією;

- вивчити позитивний світовий досвід діяльності фіскальних органів, сформулювати комплекси прикладних рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-прикладних засад і практики організації адміністрування податків і митних платежів;

- розробити концептуальні засади теорії адміністрування, принципи, поняття адміністрування податків та митних платежів;

- визначити шляхи і засоби удосконалення норм, що регулюють адміністрування податків та митних платежів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері регулювання адміністрування податків та митних платежів.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад, нормативно-правових основ, організаційно-правових процесів і процедур адміністрування податків та митних платежів.

Методи дослідження. Методологічну основу становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичного матеріалізму, історичний, логічний, системного аналізу), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового аналізу тощо). Метод діалектичного матеріалізму дав можливість розглядати співвідношення норм адміністративного і фінансового права з іншими юридично-галузевими утвореннями в умовах постійного розвитку, взаємодії матеріального й ідеального, забезпечуючи матеріалістичний підхід до зазначених явищ та ін. Метод абстрагування дозволив не зважати на багатства змісту конкретного явища, свідомо не брати до уваги його численні сторони і риси, але виявити типове, найбільш істотне в ньому, визначити закони, за якими воно існує, тобто розкрити його наукову суть. За основу структурного методу взято дослідження сучасної структури як сукупності відносин у сфері оподаткування. Метод структуралізму використано при дослідженні правових норм щодо відповідальності за несплату податків і митних платежів, норм права, що врегульовують взаємовідносини між працівниками податкової та митної служби. Системний метод (системний аналіз, або системний підхід) застосовано як універсальний інструмент пізнавальної діяльності, що відкрив шлях до подолання неузгодженостей між окремими нормами права та відомчими нормативними документами. Використання порівняльно-правового методу дозволило врахувати в ході дослідження тенденції розвитку відповідного законодавства в державах, що належать до близьких Україні правових систем, уникнути неконструктивних рішень, запозичити позитивний досвід законотворення.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, психології та низки галузевих юридичних наук: загальної теорії держави і права, історії держави і права, адміністративного права і процесу, фінансового та господарського права тощо.

Положення та висновки дисертації базуються на Конституції України, чинних нормативно-правових актах, які регламентують питання організації адміністрування податків і митних платежів. Інформаційну й емпіричну основу дисертації склали узагальнення практики діяльності різних підрозділів податкової та митної служби України щодо адміністрування податків і митних платежів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, дані анкетування службовців і громадян.

Наукова новизна одержаних результатів визначається, в першу чергу, тим, що дисертація комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки досліджує проблему організації адміністрування податків і митних платежів та формулює авторське бачення шляхів її вирішення.

У результаті проведеного дослідження сформульовано концептуальний підхід до сучасної організації адміністрування податків і митних платежів, а також ряд нових положень і висновків, які відповідають ознакам наукової новизни. Основні з них такі:

- уперше досліджено поняття адміністрування податків і митних платежів, як системну категорію із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології, зокрема: на цій основі розроблено прикладне поняття адміністрування, його значення в ефективній діяльності податкових та митних органів;

-досліджено динаміку розвитку податкового та митного законодавства, яке стало правовою основою діяльності фіскальних органів, та систематизовано напрями удосконалення окремих правових норм;

-досліджено місце, роль і зміст адміністрування податків і митних платежів у бюджетному процесі України; конкретизовано функції митної та податкової служби щодо ефективності бюджетних надходжень;

-поглиблено вивчено підходи до організації впровадження нових інформаційних технологій, правового забезпечення процесів виконання завдань мобілізації доходної частини бюджету;

-концептуально узагальнено та систематизовано правові основи забезпечення прав платників податків, зафіксовано проблемні питання робочих стосунків податківців, митників і підприємців, знайдено шляхи їх розв'язання;

-обґрунтовано теоретико-методологічні та праксеологічні засади управлінських підходів до розробки комплексної системи правового забезпечення ефективної управлінської діяльності фіскальних органів щодо адміністрування податків та митних платежів;

-по-новому, в теоретичному аспекті висвітлено й оцінено принципи, системно подано функції і методи діяльності фіскальних органів щодо адміністрування податків і митних платежів (прогнозування, координація, перспективне планування, організація, взаємодія та партнерство, мотивація, контроль);

-розкрито механізм системи взаємодії митної та податкової служби в інформаційній сфері та спільних заходах щодо контролю за переміщенням і реалізацією підакцизних товарів, а також боротьби з незаконним обігом товарів та послуг;

-уточнено правову характеристику статусу податкової та митної служби, подано юридичну оцінку людського виміру їх працівників, при цьому визначено необхідність удосконалення роботи з кадрами на основі запровадження єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для фіскальних органів;

-дістали подальшого розвитку підходи щодо здійснення процедур по прийняттю колегіальних рішень із взаємодії податкової та митної служби, обґрунтування оптимальної системи методів координації їх діяльності, удосконалення методології формування правових, управлінських рішень шляхом застосування базових підходів, прогнозування, планування тощо;

-удосконалено систему обміну інформацією, використання спільних банків даних, корпоративних інформаційних мереж, формування проблемно орієнтованих, нормативно-правових та оперативних баз даних шляхом укладання угод між податковою та митною службами, в тому числі закордонними;

-теоретично обґрунтовано доцільність підпорядкування державної податкової служби України та державної митної служби України Міністерству фінансів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дослідження впроваджено у вигляді змін і доповнень до чинного законодавства та враховано при розробці заходів податкової та митної служби щодо удосконалення адміністрування податків і митних платежів. Зокрема, вони використані: при усуненні протиріч статті 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03.07.19998р.; статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності в частині придбання спеціального патенту та в частині придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу»; для узгодження порядку проведення адміністративного арешту активів платника податку, передбаченого статтею 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2003р. у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України (ст.1070); при визначені розміру неоподаткованого мінімуму, який необхідно застосовувати при винесені органами ДПС постанов про адміністративне правопорушення платниками податків, що вирішило проблему, яка виникла у зв'язку з неоднозначним тлумаченням норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. (Акт впровадження №278 від 28.09.2004р.).

Крім того, результати використано при:

-розробці Програми дій Державної митної служби з реалізації положень Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України»;

-підготовці Програми реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів (МВС, Держкомкордону, Держмитслужби, СБУ та ДПА), затвердженої спільним наказом №185/78/122/102/138 від 28.02.2003р.;

-створенні системи моніторингу всіх видів розрахунків по платежах і руху цих коштів, особливо щодо сплати ПДВ у вексельній формі;

-запровадженні моніторингу виконання інвестиційних та інноваційних проектів технологічними парками;

-підготовці двох уже чинних урядових постанов та одного відомчого наказу з питань нормативно-правового забезпечення реалізації положень Митного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року (Акт впровадження №25/1-4 від 05.01.2005р.).

Втілення в практику результатів дослідження дисертанта сприяло підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів щодо викриття кримінальних схем відшкодування податку на додану вартість та пов'язаних з ними розкрадань бюджетних коштів (Довідка РНБО України №12/43-к від 22.03.2006р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і правових засад формування системи, принципів, методів і форм адміністрування податків і митних платежів в Україні. Наукові положення, розробки висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, що опубліковані у співавторстві, визначено в списку публікацій окремо.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дослідження оприлюднено автором на науково-практичних, у тому числі міжнародних конференціях: «Проблеми правового забезпечення партнерських відносин у системі Єдиного Економічного Простору» (Київ, 2004р.); «Функції та форми діяльності митних органів по забезпеченню митного режиму» (м. Запоріжжя, 2005р.); «Розвиток правових основ інтеграційного та європейського податкового права» (Київ, 2005р.); Міжнародна конференція «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (м. Київ, 2005р.); Організаційно-правові аспекти формування та подальшого розвитку державного управління (м. Київ, 2005р.); «Шляхи удосконалення розкриття порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю» (м. Львів, 2005р.); «Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України» (м. Ірпінь, 2005р.).

Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображено в одноосібній монографії, колективній монографії та навчальному посібнику, 22 статтях у збірниках наукових праць і наукових журналах загальним обсягом 98 друк. арк., з яких автору належать 62 друк. арк., а також надруковано 6 тез доповідей на наукових конференціях та 3 інші публікації.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (231найменування). Повний обсяг дисертації - 390 сторінок, з яких обсяг основного тексту роботи становить 371сторінку.



РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи адміністрування податків і митних платежів

1.1 Поняття та сутність організації адміністрування податків

В умовах розбудови української державності чинником її успішного функціонування є фінанси, що виступають невід'ємною складовою ринкових відносин і важливим інструментом державної політики.

За умов нестабільності ринкова економіка, з одного боку, виявляє тенденцію до наростання стихійних неконструктивних явищ, але водночас, з іншого,- піддається державному впливові. Як не парадоксально, але чим більша стихія, тим більші можливості держави, сильніший вплив всіляких контролюючих органів [38]. До контролюючих суб'єктів належать податкова та митна служби, від конструктивної діяльності яких залежить повне та своєчасне формування доходної частини бюджету. Тому особлива увага в сучасних умовах приділяється державою діяльності зазначених фіскальних органів.

Поняття організація адміністрування податків в Україні нове та потребує відповідного дослідження, як в історичному аспекті, так і з урахуванням сучасних умов і основ формування та реалізації податкової політики та конкретних закономірностей, принципів, процедур, що складають відповідні засади методології державного управління у сфері податкових відносин та контролю. Потребу в розробці методологічних засад державної політики у сфері адміністрування податків значною мірою зумовлено невизначеністю відповідних понять, принципів і підходів до вивчення зазначеної проблеми, що вказує на необхідність проведення наукових досліджень податкової політики в Україні й основ організації адміністрування податків, як її складової, та, відповідно, уточнення понятійного апарату, правових та управлінських механізмів реалізації.

Вихідним моментом у формуванні державної політики України має стати визначення первинних суб'єктів. Вони є носіями певних потреб, інтересів, на яких ґрунтується свідома суспільна діяльність. До об'єктів політики українські вчені відносять суспільні явища в їх різноманітних проявах і зв'язках з усім громадянським суспільством, на які спрямована діяльність суб'єктів політики, як реальна дійсність, характерні для неї суспільні відносини та система організації суспільства в цілому, її елементи, форми суспільного життя, сфера певних інтересів і суперечностей. У суспільстві суб'єктом і об'єктом політики можуть буди люди, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, суспільство в цілому [11, с.11].

Група вчених вважає, що під податковою політикою необхідно розуміти діяльність держави у сфері оподаткування [78, с.63]. Є й інші визначення сутності податкової політики, але зміст їх подібний. Та вони не відображають достатньою мірою її сутність. В основному вони зводяться до економічної політики. Узагальнюючи різні визначення, на думку автора, державну податкову політику можна розглядати як взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей формування доходів держави, комплекс правового забезпечення та організаційних заходів для досягнення поставлених цілей щодо наповнення дохідної частини бюджету.

Реалізація державної податкової політики відбувається завдяки функціонуванню податкової системи та забезпечується управлінням податковими відносинами, яке спрямоване на сприяння зростанню рівня життя населення та забезпечення сталого розвитку економіки держави. Враховуючи складність зазначеної сфери податкових відносин, вважаємо, що основні напрями дослідження повинні бути зосереджені на вивченні й аналізі суперечностей податкових відносин в історичному аспекті та сучасних умовах, усіх механізмах існування та вдосконалення систем адміністрування податків.

Викликає науковий інтерес підхід до зазначеної проблеми відомого російського вченого М.І. Тургенєва, який довів, що всі системи податків, які існують у різних європейських державах, беруть свій початок із середніх віків. Державні потреби задовольнялися з власних володінь монархів або шляхом одноразових зборів податків з населення. У новітні часи, разом із поширенням освіти, виникла більш цивілізована система оподаткування. Податки розподілялися вже з більшою справедливістю, а сплачувалися- з більшою готовністю. Про спосіб призначення, розподілення та збирання податків можна судити за відомостями, які поширювались у народі, а за кількістю зібраних податків- про його багатства. Це дві найголовніші риси, що свідчили про рівень і стан освіти.

Сучасний стан аналізу податків потребує усвідомлення українським суспільством цінності податків і митних платежів. Адже добре відомо, що їх стан відображає рівень розвитку держави, є інтегральним показником соціальної спрямованості державної політики.

М.І. Тургенєв зазначає, що, розглядаючи походження податків, можна переконатися в тому, що вони потрібні. Незважаючи на те, що деякі громадяни прислухаючись більше до свого серця більше ніж до розуму, інколи сумніваються в їх необхідності. Деякі бажали навіть довести це у своїх наукових працях. Після вигнання королів із Риму Валерій Публікола відмінив усі податки, але згодом виникла потреба їх подвоїти [210]. Нерон ще на початку царювання також хотів знищити податки, але сенат утримав його від здійснення цього заходу [230]. У кінці царювання Нерона податки стали надмірними. М.І. Тургенєв дійшов висновку, що вимагати знищення податків означало б вимагати знищення самого суспільства. Держава, зокрема уряд, нічого не може зробити для громадян, якщо громадяни нічого не роблять для держави. Для підтвердження він наводить слова Франкліна про те, що вмирати та платити податки слід усюди. Взявши за правило, що податки необхідні, визначити їх можна таким чином: податки є сутністю засобу для досягнення мети суспільства або держави, тобто цією метою, яку люди передбачають під час об'єднання у суспільство або створення держави. У цьому і полягає право уряду вимагати податки від народу. Люди, об'єднавшись у суспільство та передавши урядові верховну владу, вручають йому разом з цим і право вимагати податки. Проте не слід змішувати право вимагати податки з правом накладати їх. Якщо перше безперечно належить урядові, то в останньому - воно досить часто обмежене [228]. У багатьох державах введення податку здійснюється за згодою представників народу, тоді користь такого узгодження відчувається не тільки для народу, але й для самого уряду. Стосовно кількості податків, відповідно до кількості громадян, що їх платять, є різні підходи, але існує аксіома, що уряд повинен брати стільки, скільки потрібно для задоволення державних потреб, а не стільки, скільки народ може дати. Проте це правило має свої винятки, адже державні потреби інколи можуть перевищувати можливості задовольнити їх, у таких випадках уряди можуть використовувати займи тощо. М.І.Тургенєв підсумовує, що уряд не повинен робити видатків, які б перевищували його доходи. Ощадливість необхідна урядові так само, як і громадянинові [210].

Отже, податки в тій формі, в якій ми з ними стикаємося в сучасних умовах, склалися досить недавно, хоча елементи механізму оподаткування утворилися ще в давнину. Багата історія функціонування податкових систем, а отже, і виникнення податкового контролю в різних країнах і в різні часи переконує в тому, що на їх розвиток, структурну побудову та трансформацію визначально впливали економічні та національні фактори. Аналіз показує, що розвиток системи податкового контролю відбувався поступово, поряд із розвитком держави.

Еволюція виникнення та зміни податкової системи в суспільстві дозволяє проаналізувати поняття організації адміністрування податків. На початку свого існування держави не мали спеціалізованого контролюючого апарату, який би визначав розміри податків і слідкував за своєчасністю їх надходження до скарбниці. Так, наприклад, у Стародавньому Єгипті основним видом податку був поземельний, а контроль за його стягненням покладався на озброєних відкупників, які мали широку примусову владу.

Наступним важливим етапом у розвитку податкового контролю стало створення першої, хоча і недосконалої, податкової системи Стародавнього Риму, яку пізніше як основу використовували Стародавня Греція та Візантія.

В Європі податкова система за давніх часів була відсутня, тому що платежі мали характер разових вилучень.

Виняток становила Київська Русь, хоча збір податків у ній назвати системою не можна. Основним джерелом доходів була данина, що включала повоз і полюддя. При цьому функцію контролю за стягненням податку здійснювали княжі дружини.

За часів правління Івана І (1440-1505 рр.) було введено переписну окладну книгу Воцької п'ятини, в якій записувалися всі погости, що справлялися на Русі. Тобто цей етап податкового контролю характеризувався створенням першого, хоча й недосконалого, реєстру платежів, що, у свою чергу, удосконалювало процес здійснення контролю за стягненням податків.

Аналізуючи часи правління Івана Грозного, ми бачимо, що поряд з особами, які здійснювали контроль за стягненням податків, виникає посада так званого «податного інспектора», що контролював діяльність збирачів податків. Тобто з кожним історичним етапом розвитку держави ускладнювалася і система податкового контролю.

Починаючи з 1874 року контроль за сплатою податків було передано податковій поліції. Усією роботою на місцях керував справник. Дещо пізніше було створено податне присутствіє, яке очолював управляючий Казенною палатою. З 1885 року було введено посаду податного інспектора як фінансового працівника на місці (їх чисельність становила 500 осіб, вони здійснювали функцію нагляду за торгівлею, брали участь у генеральних перевірках, виконували доручення казенних палат). Розвиток і становлення податкового контролю відбувалися в нерозривній єдності з історичним розвитком суспільства на кожному його етапі.

На особливу увагу дослідника заслуговує податкова система, яка склалася в 20-ті роки минулого століття в СРСР та Україні після відмови від політики «воєнного комунізму». Впровадження багатоукладності в економічному житті вимагало оздоровлення системи оподаткування. Уже протягом 1921-1923 років було введено промисловий, прибутково-майновий і сільськогосподарський податки. Одним із класичних прикладів своєчасного використання податкових важелів є заміна продрозкладки продподатком. Зміна форми вилучення, поряд зі збереженням того самого податкового гніту різко змінила систему стимулів і викликала значне покращання економічного становища. Причому введення продподатку зберегло жорстку централізацію податкової системи. У постанові ВЦВК від 18 червня 1922р. підкреслювалося, що не один місцевий податок чи збір, незалежно від призначення, не може вводитися до отримання на те спеціального дозволу Наркомфіну. З метою призупинення місцевої законотворчості в галузі податків наказом Народного комісаріату торгівлі у 1923р. було заборонено стягнення та приймання незаконних податків. Податкова система непу відрізнялася реалізацією декількох функцій, передусім фіскальної та контрольної.

Промисловий податок було введено в 1921р. Його сплачували промислові, торгові підприємства та кустарні промисли. Він складався з патентного та зрівняльного зборів. Патентний збір утримувався в разі видачі патентів на право займатися промисловою та торговельною діяльністю. Він передбачав чітку диференціацію залежно від місцезнаходження підприємства, його розміру, тобто виконував облікову, реєстраційну функцію. Зрівняльним збором оподатковувався оборот промислових і торговельних організацій. Під час його сплати враховувалася сума патентного збору. Можна вважати, що промисловий податок був першою формою податку з обороту й основою радянської податкової системи до 1992р. Зрівняльний збір зберігав залишки класового підходу до платників, так як ним обкладався обіг приватного сектора. Здійснюючи основний податковий тиск на неусуспільнену частину народного господарства, він забезпечував у 1923р. 14,3% надходжень від загальної суми податкових зборів.

У 1922 році було введено прибутково-майновий податок, чим було започатковано розвиток прибуткового оподаткування громадян. Оподаткуванню підлягав сукупний прибуток, що визначався на підставі декларацій платників. Ставки податку залежали від розміру прибутку, а ставки податку на майно встановлювалися окремо. У 1924 році було скасовано оподаткування майна, а прибутково-майновий податок реорганізовано в прибутковий.

У роки непу було введено «комунальні податки та збори»: податок із будівель у містах, квартирний збір, збір із власників транспортних засобів, збір за прописку. Їх класифікували як місцеві податки та збори.

Сільське населення в перші роки непу сплачувало податки в натуральній формі з різних видів сільськогосподарської продукції. У 1922 році їх було замінено єдиним натуральним податком. Крім того, існували різні платежі та повинності: гужовий податок, загальногромадянський, повітряно-грошовий та ін.

Для розвитку сільськогосподарського виробництва в 1923р. натуральні податки було скасовано і замість них введено єдиний сільськогосподарський податок, який з 1 січня 1924р. стягувався лише в грошовій формі.

Як непрямі податки використовувались акцизи у вигляді надбавки на ціну товару. Ставки було диференційовано за товарами, а найбільш високі встановлювалися на товари не першої необхідності.

Значну роль у цей період також відігравала стимулююча функція податкової системи. Наприклад, постановою РНК від 3 серпня 1923 року всім промисловим підприємствам, що збільшили протягом господарського року свій оборот на 25%, надавалася знижка.

Отже, напрями податкової системи непу можна поділити на дві категорії. Перші роки непу, які характеризувалися відносно рівномірним тиском податкових важелів на різноманітні суспільно-економічні підвалини, у той час як друга половина 20-х років пов'язана з переорієнтацією, що відрізнялася різким збільшенням податкового тягаря на приватний сектор. Лише за два роки, з 1928 по 1930, чисельність працюючих легально приватних підприємців у промисловості зменшилася на 44%. Цей етап характеризувався згортанням нової економічної політики.

У другій половині 20-х років після цих змін зменшилися надходження до бюджету за достатньо великої заборгованості державних підприємств. Це викликало і переорієнтацію в підходах податкових органів до різних секторів економіки. Коли велику частину надходжень забезпечував приватний сектор, систему пільг можна було залишати для державного. При зменшенні приватних підприємств відповідно зменшувалась і пільгова база для державних підприємств.

Отже, впровадження непу обумовило і кардинальні зміни в податковій системі. Не ідеалізуючи в цілому нової економічної політики, можна стверджувати, що всі заходи з оздоровлення економіки, в тому числі оподаткування, мали позитивний характер. Промислове та сільськогосподарське виробництво на середину 20-х років досягло довоєнного рівня виробництва.

Отже, історичний аналіз виникнення та вдосконалення податків, створення систем їх адміністрування дає можливість зробити певні висновки щодо сутності і ролі податків. Історично склалося так, що найвищою формою консолідації громадян на певній території є держава. Оскільки «індивіди передають усю свою природну владу державі, в яку вони вступають» [51, с.342], остання наділяє індивідів правами й обов'язками. Одним із обов'язків особи є сплата податків, без яких неможливе існування жодної держави. Тому основним призначенням податків є задоволення потреб держави та суспільства, забезпечення їх існування. Важливе значення має визначення сутності податків. Воно пов'язане з роллю, яку відіграє податок у державі та суспільстві, і полягає у визначенні правової категорії податку як форми примусового відчуження власності юридичних і фізичних осіб чи форми фінансування загальнодержавних витрат. Ці погляди на роль податку в державі характеризують рівень демократичного розвитку, пріоритет цінностей, напрям розвитку правової думки в суспільстві, законодавство та практику стягнення податків.

Податок як форма фінансування загальнодержавних витрат існує в розвинених демократичних державах, де рівень податків відповідає рівню державних витрат на утримання і розвиток держави та суспільства. «Індивід повинен знаходити у виконанні своїх обов'язків власну зацікавленість. Із ставлення індивіда до держави має виникнути право, завдяки якому загальна справа стає його власною, особистою справою» [37, с.395]. Держава зі свого боку, повинна дотримуватися принципу християнської етики, «завжди мати своїм завданням покращання суспільного життя заради всіх своїх членів» [71, с.444].

Як форма примусового відчуження власності юридичних і фізичних осіб податок характеризує податкову політику пострадянських країн, зокрема України. Нині спостерігається певне нерозуміння народом прийняття державно-управлінських рішень органів державної влади, особливо у сфері оподаткування. Більшість громадян України стверджують, що їх основні права не забезпечуються [40, с.4]. Як за таких умов можна говорити про відповідальне виконання громадянського обов'язку щодо сплати податків, передбаченого ст.67 Конституції України? «Податки, які становлять для мене обов'язок, мені не повертають, проте я здобуваю забезпеченість своєї власності та багато інших переваг; вони становлять моє право. Те, що я здійснюю, нескінченно відрізняється, правда, за своєю якістю від того, що я отримую. Якщо ця цінність стає нерівною, не залишається рівноцінною, то у відносинах виникає щілина, вони стають несправедливими»,- говорив Г.Гегель [37, с.242].

Для формування ставлення громадян і службовців до податку як до форми фінансування загальнодержавних витрат необхідно створити правове забезпечення виключно на демократичних принципах. Зокрема, з метою обмеження втручання податкових органів у діяльність платників податків доцільно встановити відповідальність службовців податкової служби за дії, що не відповідають цим принципам, здійснити низку загальнодержавних заходів з метою формування відповідної громадської правової думки з цього приводу.

Визначення сутності податків у широкому розумінні дає можливість перейти до дослідження процесів їх адміністрування на сучасному етапі розвитку держави. При цьому доцільно зазначити, що сучасні економічні умови в Україні істотно відрізняються від соціально-економічної моделі індустріально розвинених країн. Перехід від адміністративно-командної економіки до побудови її на принципах ринкових відносин потребує нових механізмів при застосуванні основних принципів податкового регулювання, адже ефективність податкової сфери залишається одним із основних чинників економічного розвитку держави та фактором фінансової стабільності [1].

Фіскальна політика держави вимагає цілеспрямованих дій щодо забезпечення ринкових перетворень, гармонізації податкових відносин і наповнення бюджетів усіх рівнів. Позитивні зрушення в економіці протягом останніх років вимагають перегляду пріоритетів у сфері оподаткування, визначення необхідних умов для активізації процесів оптимізації руху грошових потоків, активної участі суб'єктів податкових відносин у формування прозорої системи грошового обігу в державі.

Рівень розвитку національної економіки ставить перед суб'єктами податкових відносин різні завдання, проте так чи інакше кінцевим результатом, якого необхідно досягнути у сфері оподаткування, є забезпечення оптимальних умов для виконання державою своїх функцій у всіх їх проявах. Досягнути поставлених завдань можливо лише завдяки встановленню збалансованої взаємодії між суб'єктами податкових відносин: державою та платниками податків.

Держава як суб'єкт податкових відносин бере участь у них шляхом створення законодавчої бази для справляння податків [160]. Платники податків як суб'єкти податкових відносин реагують на створене податкове середовище та сприяють пожвавленню відповідних процесів або гальмують їх.

Функціонування суб'єктів господарювання в умовах необхідності зміцнення ринкових реформ коригується ухваленими законами залежно від цілей і завдань, які ставить держава. Платники податків змушені брати до уваги правила гри, запропоновані державою і, разом із тим, миттєво реагувати на зміни пріоритетів законодавчо визначених чинників [153].

Комплекс податкових відносин, який нині є визначним при формуванні та забезпеченні фінансової стабільності, створенні умов для відновлення виробництва, пожвавленні економічних процесів в економіці держави, виявився мало прогнозованим і нестабільним. Грошові потоки в країні є непрозорими, поза банківською сферою перебувають в обігу значні кошти, тіньова економіка посилює свої позиції. Виявилися недоліки системи організації процесів оподаткування. Вони позначилися, як наслідок, на забезпечення виконання фіскальної функції податковими органами.

Необхідність досягнення, з одного боку, довіри платників податків, а з іншого,- убезпечення фіскальних потреб держави призвела до ситуації, в якій податкові органи для практичного забезпечення відповідних потреб були змушені шукати резерви посилення ефективності своєї роботи. Проблеми розв'язувалися шляхом поліпшення внутрішнього менеджменту, потребували вдосконалення і прийоми оподаткування.

Практика повсякденної роботи податкових органів, на які держава покладає основний тягар забезпечення фіскальної функції, потребує чіткої визначеності і прийняття управлінських рішень щодо забезпечення стабільності та прогнозованості податкових надходжень.

Платники податків як суб'єкти податкових відносин відчувають потребу в стабільності та зрозумілості законодавчих приписів, прийнятті прозорих рішень щодо стягнення податків і пов'язаних з ними штрафів, ужитті фінансових санкцій, стягненні пені тощо [32]. Саме в таких умовах в Україні виникло поняття «адміністрування податків», яке поширилося в контексті вирішення раніше згаданих проблем податкових органів і виконання фіскальної складової забезпечення діяльності держави.

Серед основних цілей діяльності податкових органів було обслуговування процесів оподаткування при справлянні окремих видів податків. Покращання адміністрування процесів оподаткування забезпечувало посилення ефективності збору податків, спрощувало технологічні процедури, сприяло найбільш повному обліку платників податків, створювало умови для підвищення вірогідності прогнозування податкових надходжень.

Проте вирішення питань органів, на які покладено збір податків, без урахування проблем платників податків, не сприяє забезпеченню потреб держави. Тому виникла необхідність у чіткому визначенні сфери повноважень діяльності кожного з суб'єктів податкових відносин.

Адміністрування податків неможливе без участі головних учасників процесу оподаткування - держави та платників податків - і забезпечується комплексом рішень і заходів, спрямованих на створення збалансованих відносин між ними. У першу чергу це регулювання законами та механізм їх застосування.

Разом із тим держава делегує контроль за виконанням своїх рішень (контроль за виконанням нормативно-правових актів з питань оподаткування) відповідним податковим органам. Тому адміністрування процесів оподаткування є прерогативою органів оподаткування та забезпечується комплексом управлінських рішень, пов'язаних з функціонуванням цих органів і виконанням поставлених перед ними завдань [119]. Такий підхід повною мірою відповідає реаліям економічних відносин, і в таких умовах великого значення набуває вивчення процесу адміністрування податків (як системи взаємовідносин між державою та платниками податків) та створення науково обґрунтованих методів адміністрування процесів оподаткування (як системи забезпечення виконання функцій податків в існуючих умовах господарювання) [169].

В умовах процесу законотворчості, що склалися в Україні, та реагування на них платників податків адміністрування податків має бути стабілізуючим фактором, оскільки саме чітка та законодавчо закріплена визначеність процесу адміністрування податків для учасників податкових відносин привносить елемент прозорості в процес формування грошових потоків та створення умов для розвитку підприємництва.

Слід зазначити, що сучасний рівень зміни адміністрування процесів оподаткування не відповідає науково обґрунтованим критеріям і тенденціям розвитку фінансово-економічних процесів в Україні. Методологічні розробки щодо адміністрування процесів оподаткування та прийняття управлінських рішень органами податкової служби не містять достатньо обґрунтованої і чіткої позиції, відсутні організаційно-функціональний механізм адміністрування процесів оподаткування та прозорість висвітлення адміністрування процесів оподаткування як фактора стабілізації руху фінансових потоків.

Можна виділити дві категорії адміністрування: