Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Натомість НКВТ республіки, як того вимагали вищі партійно-радянські інстанції, посилив контроль за хлібозаготівлями споживчої кооперації. Ще 19 грудня 1927 р. це відомство надіслало обіжник до всіх хлібозаготівельних організацій з вимогою дотримання необхідної звітності. Відтак кооперативні організації були зобов'язані систематично надсилати до НКВТ звітні дані за встановленою формою із зазначенням обсягів заготівель зерна та його якості. При цьому кооператорів попереджали, що за несвоєчасне виконання хлібозаготівельної звітності НКВТ «не обмежиться тільки штрафом, а вживатиме більш рішучі заходи впливу» Там само, арк. 45.. Посилення контролю за діяльністю ВУКС та її організацій вищими регулюючими органами змушувало правління систематично відстежувати та аналізувати хід хлібозаготівель на місцях. Наприклад, 31 грудня 1927 р. хлібний відділ Вукопспілки в обіжнику окрспоживспілкам вимагав від них кожні десять днів надсилати звітні дані про хлібозаготівлі Там само, спр. 661, арк. 7..

Проте вже 8 січня 1928 р. під тиском регулюючих інстанцій нарада правління ВУКС була змушена ухвалити рішення про підбиття підсумків хлібозаготівель споживчими товариствами та їх спілками кожні п'ять днів. Виявилося, що за результатами першої п'ятиденки січня, хлібозаготівельний план виконали Полтавська, Кременчуцька, Лубенська, Роменська, Шевченківська та Прилуцька окрспілки. Водночас незадовільною була визнана хлібозаготівельна робота Дніпробузької, Першотравенської, Молдавської, Дніпропетровської, Запорізької, Криворізької, Мелітопольскої, Бердянської, Маріупольської, Харківської, Куп'янської та Ізюмської окрпсілок. Відповідно вони були попереджені правлінням Вукопспілки. Водночас керівництво ВУКС турбували незадовільні результати заготівлі жита для потреб кооперативних млинів правобережними окрспілками. Тому хлібному відділу ВУКС доручили посилити контроль за цими спілками. Цікавим є такий факт: уповноваженим ВУКС в округах категорично заборонили давати в пресу інтерв'ю щодо ходу хлібозаготівельної кампанії Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп.1, спр. 125, арк. 38.. Без сумніву, заборона коментувати результати хлібозаготівель була спричинена посиленням партійно-радянського контролю за роботою кооператорів.

Ситуація на хлібозаготівельному ринку складалася таким чином, що невиконання встановлених центром хлібозаготівельних планів державними та кооперативними організаціями загрожувало їх усуненням від цієї справи. Це вплинуло на загострення конкурентної боротьби між основними хлібозаготівельними організаціями. Не стали винятком кооперативні організації Сільський Господар та Вукопспілка. Під тиском партійних та урядових директив, розпоряджень регулюючих органів, а також з метою збереження своїх позицій на хлібному ринку у січні 1928 р. ВУКС виконала місячний план на 131%, а Сільський Господар - на 116%. Тоді ж державні структури - Укрхліб та Хлібопродукт виконали план відповідно на 82 і 56%. Дані за січень, які свідчили про мобільність кооператорів, спонукали керівництво УСРР внести корективи в плани хлібозаготівель. Так, 11 лютого 1928 р. хлібозаготівельна комісія ЦКК КП(б)У наполягала перед ЦК про збільшення хлібозаготівельних планів для кооперативних структур. У лютому план для ВУКС підняли до 11 млн пудів, у тому числі і за рахунок перекидання частини плану Хлібопродукту, тобто йдеться про 8 млн 45 тис. пудів, які нав'язали споживчій та сільськогосподарській кооперації ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2793, арк. 3.. Отже, кооперативні організації були суттєво довантажені державними завданнями.

Втручання ЦК КП(б)У в процес визначення хлібозаготівельних планів свідчив про посилення контролю за господарськими структурами. Вукопспілка не чинила спротив збільшенню планових показників, оскільки стала заручницею тодішньої соціально-економічної ситуації в країні. Натомість 18 лютого 1928 р. на засіданні її правління відбулося обговорення результатів хлібозаготівельної діяльності. Тоді ж керівництво ВУКС констатувало «надзвичайно незадовільне виконання лютневого плану» (30%). Оскільки це могло призвести до зриву державних завдань, правління розіслало на місця розпорядження: впродовж 5 днів домогтися «різкого перелому в ході хлібозаготівель для безвідмовного виконання лютневого плану» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2797, арк. 61.. Отже, збільшення планових хлібозаготівельних завдань призвело до посилення контролю за споживчими товариствами як з боку влади, так і ВУКС.

У 1928 р. вийшло ряд союзних та республіканських партійних директив, спрямованих на одержавлення споживчої кооперації, передусім у галузі хлібозаготівель, оскільки хлібний ринок тоді значною мірою визначав темпи та масштаби проведення індустріалізації країни. Об'єднаний пленум ЦК і ЦКК ВКП(б) у квітні 1928 р. ухвалив резолюцію «Про хлібозаготівлю поточного року і про організацію хлібозаготівельної кампанії на 1928-29 рік», яку цілком можна вважати черговою директивою щодо посилення одержавлення споживчої кооперації. Характерно, що хлібозаготівельні складнощі на початку року, на думку пленуму, були пов'язані як із швидкими темпами індустріалізації країни, так і помилками планування. Тоді партійний форум запропонував ужити низку заходів для активізації та своєчасного виконання державних планових завдань хлібозаготівель державними і кооперативними організаціями. Віднині весь хліб, заготовлений споживчою кооперацією згідно з генеральними договорами у порядку загальносоюзного плану (за винятком місцевих позапланових заготівель), потрібно було здавати найближчим елеваторам, млинам, пристанційним і пристанським пунктам державної структури Союзхліб. З метою посилення планових засад, спрямованих на активізацію хлібозаготівель, вирішили створити при НКВТ СРСР постійну діючу нараду з числа керівників основних хлібозаготівельних організацій і представників органів влади найважливіших хлібозаготівельних районів для вироблення оперативних планів і методів заготівель зернопродуктів. Для посилення контролю за виконанням хлібозаготівельних планів на місцях від партійних організацій вимагали проводити «рішучу боротьбу з усілякими проявами порушень і обходів заготівельної політики і дисципліни, місництвом, формальним відношенням до оперативних планів» КПСС в резолюциях… - Т. 4. - С. 321-323..

Хлібозаготівельна практика першої половини 1928 р. переконувала, що плани державних хлібозаготівель для споживчої кооперації порівняно з іншими заготівельними структурами явно завищувалися, а відтак не могли бути виконані своєчасно і в повному обсязі. Тому темпи хлібозаготівель у споживчій кооперації почали спадати, хоча лише за 15 днів квітня 1928 р. ВУКС заготовила 738 тис. пудів пшениці і 547 тис. пудів жита. Тоді ж результати Сільського Господаря були такі: 426 тис. пудів пшениці і 189 тис. пудів жита; відповідно Укрхліба - 287 тис. пудів пшениці і 131 тис. пудів жита та Хлібопродукта - 56 тис. пудів пшениці і 14 тис. пудів жита ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2793, арк. 9.. За травень 1928 р. показники ВУКС, за даними хлібофуражного відділу НКВТ УСРР становили: 500 тис. пудів пшениці і 700 тис. пудів жита Держархів Полтавської обл., ф. Р-2178, оп. 1, спр. 4, арк. 94.. Завищені плани заготівель збіжжя не виконувалися в повному обсязі на місцях. Зокрема, під час хлібозаготівельної кампанії влітку 1928 р. споживча кооперація Чернігівської округи заготовила зернопродуктів лише 51,1% плану Хлібозаготівлі за останню п'ятиденку // Червоний стяг (Чернігів). - 1928. - 7 липня. - С. 4.. Основною причиною невиконання, звісно, була непомірність хлібозаготівельних планів.

Директивні методи управління з боку партійних та радянських структур і плануючих органів, у свою чергу, були взяті на озброєння Вукопспілкою та окрспілками щодо керівництва споживчими товариствами, які виявилися основними виконавцями державних планових хлібозаготівельних завдань. Доказом цього є розпорядження правління Могилів-Подільської окрспоживспілки Ямпільському товариству від 8 квітня 1928 р. заготовити 6 тис. пудів хліба. При цьому було зазначено, що «ця цифра зміні у бік зменшення не підлягає». Правління спілки вимагало «визначену кількість збіжжя обов'язково заготовити та здати до кінця квітня на зсипні пункти окрспілки» Держархів Вінницької обл., ф. Р-3540, оп. 1, спр. 5, арк. 88.. Щоб проконтролювати діяльність споживчих товариств, Могилів-Подільська окрспілка 28 травня 1928 р. скликала нараду, на яку зобов'язувала прибути голів або членів правлінь споживчих товариств, відповідальних за хлібозаготівлю. Прибулим належало підготувати матеріали не лише про результати, але й про недоліки хлібозаготівельної роботи Там само, арк. 101..

Посилаючись на директиви квітневого (1928 р.) пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б), пленум ЦК КП(б)У у червні того ж року проаналізував підсумки хлібозаготівель упродовж першої половини року й акцентував на необхідності посилення плановості у цій роботі Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 562.. Отже, планові засади в хлібозаготівельній діяльності державних та кооперативних організацій після рішень вищезгаданих партійних зібрань ще більше посилилися. Не стала винятком з цього процесу і споживча кооперація.

Запровадження першого п'ятирічного плану з 1 жовтня 1928 р. означало, що віднині господарська діяльність споживчої кооперації буде протікати у строго узгоджених рамках, не виходячи за межі державного планування. Увага регулюючих органів до хлібозаготівельної роботи кооперативних організацій активізувалася. Пленум ЦК КП(б)У, який проходив у листопаді 1928 р., різко критикував діяльність заготівельних органів, зокрема і споживчої кооперації, за недостатню увагу до хлібозаготівель. Указаний пленум ЦК КП(б)У ухвалив резолюцію «Про недорід, хлібозаготівлі і чергові завдання у області сільського господарства». У ній наголошувалось на тому, що потрібно мобілізувати всі сили на усунення поточних труднощів у хлібозаготівлі і на підготовку весняної посівної кампанії. Підкреслювалось, що виділення із поточних заготівель першого кварталу 1928-1929 господарського року близько 12 млн пудів пшениці і жита на допомогу селянству під час осінньої посівної кампанії і значна дезорганізація хлібного ринку в ряді округів приватними посередниками з недорідних районів призвели до надзвичайного напруження на хлібному ринку УСРР Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1.- С. 573-574..

Споживчу кооперацію звинувачували у недовиконані планових завдань за перший квартал 1928-1929 господарського року не лише в неврожайних округах, але й у регіонах із хорошим урожаєм. Пленум ЦК КП(б)У надавав хлібозаготівельним кампаніям політичного забарвлення. Було акцентовано на тому, що недовиконання державними та кооперативними заготівельниками державних завдань є загрозою зриву забезпечення робітників промислових районів хлібом із листопада 1928 р. Зазначалось, що збої у державних хлібозаготівлях зривали допомогу селянству у справі розширення посівної площі, підривали розвиток народного господарства, зокрема обороноздатність пролетарської держави. З огляду на існуючу проблему пленум доручив Політбюро і Відділу партійного контролю ЦК КП(б)У терміново забезпечити рішучий перелом у справі хлібозаготівель і виконання накресленого урядовими структурами річного плану Там само. - С. 575..

Водночас НКВТ УСРР вимагав від ВУКС та її місцевих організацій тоді ж, восени 1928 р., знизити організаційні витрати на хлібозаготівлі. Кооператорам було вказано на збитковість хлібозаготівельної справи. Тому підвищення рентабельності хлібозаготівельної справи було визнано «одним із найпекучіших і першочергових питань». З огляду на це журнал «Кооперативне будівництво» підкреслював, що «завдання знизити заготівельні видатки повинно бути поставлено на порядок денний нарівні із завданням кількісно розгорнути заготівлі». Акцентувалося на тому, що всі зусилля заготівельного апарату на кількісному підвищенні заготівель зерна кооператори часто сприймали так, що на другий план відсувалось питання про рівень заготівельних оргвитрат. Як наслідок - оргвитрати із хлібозаготівель споживчої кооперації перевищували норми, встановлені Наркоматом торгівлі. У жовтні-грудні 1928 р. ситуація з хлібозаготівельними оргвитратами у споживчій кооперації УСРР була така (табл. 4.2.1):

Таблиця 4.2.1 - Хлібозаготівельні оргвитрати у споживчій кооперації УСРР (жовтень-грудень 1928 р.)*

*Складено на підставі : Лемберський М. Торгово-заготовчі видатки споживсистеми у хлібозаготівлях поточної кампанії / М. Лемберський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 1-2. - С. 67.

Як бачимо, хлібозаготівельні організаційні витрати по всіх ланках споживчої кооперації УСРР були у декілька разів вищі від визначених регулюючими хлібозаготівлі інстанціями. Тож це змушувало керівництво ВУКС неодноразово звертатись до Наркомату торгівлі із клопотанням посприяти у зменшенні податків для споживчої кооперації Лемберський М. Торгово-заготовчі видатки споживсистеми у хлібозаготівлях поточної кампанії / М. Лемберський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 1-2. - С. 66-67..

Проте домогтися «рішучого перелому» в ході хлібозаготівельної кампанії восени 1928 р. партійно-радянському керівництву УСРР, як і керівництву СРСР, не вдалося. Оскільки ситуація на хлібному ринку залишалася вкрай напруженою, все частіше правління ВУКС збиралося на засідання для того, щоб проаналізувати виконання державних планів та виробити заходи щодо активізації хлібозаготівель на місцях. Так, 12 грудня 1928 р., підбиваючи підсумки хлібозаготівельної кампанії споживчої кооперації за листопад, правління ВУКС визнало, що виконання плану складає лише 55%. З огляду на таку ситуацію, по-перше, було вирішено терміново направити на місця додаткову партію гостродефіцитних товарів. По-друге, окружні споживспілки з найгіршими показниками (Житомирська, Зінов'євська, Конотопська, Мелітопольська, Прилуцька на Роменська) були зобов'язані у грудні не тільки виконати план, але й компенсувати нестачу за листопад ЦДАГО України, ф.1, оп. 20, спр. 2797, арк. 76..

Характерною рисою хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації республіки в 1928 р. стали додаткові навантаження на неї плануючих та регулюючих організацій. Неврожай у ряді районів України та викликане цим загострення на хлібному ринку спонукали кооперативні організації приділити максимум уваги вирішенню таких проблем: по-перше, безперебійне постачання хлібом і борошном робітників державної промисловості і міського населення загалом; по-друге, допомога селянству неврожайних округ посівним матеріалом; по-третє, продовольче постачання дорослих і особливо дітей неврожайних районів; по-четверте, продовольча підтримка хлібом Червоного Хреста та сільської бідноти.

Низка партійно-радянських директив покладали на споживчу кооперацію додаткові завдання щодо заготівель хліба для підтримки постраждалих чи незаможних верств села. Наприклад, 21 лютого 1928 р. Політбюро ЦК КП(б)У зобов'язало кооперативні хлібозаготівельні організації відшукати можливість забезпечення хлібом сільської бідноти Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-7, оп. 1, спр. 871, арк. 25.. Згідно з постановою УЕР від 28 лютого 1928 р. ВУКС мала видати безвідсоткові кредити зерном сільській бідноті до нового врожаю у розмірі 7,6 млн пудів ЦДАВО України, ф. 296. оп. 3, спр. 656, арк. 36.. 2 квітня 1928 р. на засіданні РНК УСРР ухвалили рішення щодо залучення Вукопспілки до заготівель хліба і постачання його округам, які найбільше постраждали від неврожаю Там само, арк. 49.. 10 квітня 1928 р. УЕР винесла рішення про допомогу неврожайних губерній зерном і залучення до цієї справи споживчої кооперації та інших хлібозаготівельних організацій. Ішлося про те, що в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Маріупольській, Мелітопольській, Дніпропетровській та Криворізькій округах потребують допомоги зерном 55 тис. чоловік, відтак державні і кооперативні організації мали заготовити близько 380 тис. пудів хліба. Водночас хлібозаготівельні організації, у тому числі ВУКС, мали додатково заготовити для 18 тис. дітей біженців із неврожайних районів України 142,5 тис. пудів зерна ЦДАВО України, ф. 296. оп. 3, спр. 656, арк. 35..

Оскільки у середині 1928 р. у зв'язку з посухою в ряді районів УСРР почалися перебої із забезпеченням міського населення зерном та борошном, споживча кооперація мусила терміново виконувати планові завдання щодо стабілізації хлібного ринку. За липень вона, відповідно до державного завдання, оперативно заготовила для робітників і біженців із неврожайних округ 1 млн 30 тис. пудів зернопродуктів із загального плану 3 млн 720 тис. пудів, який включав у себе всі наявні в Україні державні та кооперативні організації Держархів Полтавської обл., ф. Р-2178, оп. 1, спр. 4, арк. 45.. Щоб не зашкодити виконанню державних хлібозаготівельних планів, правління ВУКС у липні 1928 р. дозволило кооператорам здійснювати забезпечення сільської бідноти, переселенців із неврожайних округ та допомагати Червоному Хресту за рахунок мірчука, тобто податку, який отримували кооперативні млини під час перемолу зерна від своїх пайовиків і некооперованого населення. Коли не вистачало мірчука, кооператорам доводилося виділяти для постраждалих зерно з власних хлібозаготівель Там само, арк. 46..

З метою посилення прив'язки споживчої кооперації до хлібозаготівельних планів влада вдалася до запровадження системи контрактації на зернові культури. До цієї практики з кінця 1928 р. була залучена і споживча кооперація. Згідно з практикою контрактації на зернові озимі та ярові культури кооперативні організації укладали угоди із селянами-виробниками на засів ними тих чи інших зернових культур з подальшою обов'язковою закупівлею у них визначених обсягів збіжжя. При цьому визначалися обсяги, заготівельна ціна та терміни здачі зернопродуктів. Такий порядок мав, з одного боку, забезпечити безперебійне постачання хлібом промислових районів та підприємств переробної промисловості сировиною, з другого - гарантувати селянам вигідні умови реалізації вирощеного ними хліба. Контракт мав гарантувати заготівельну ціну на збіжжя, яка була вища порівняно з державними хлібозаготівельними цінами. При контрактації сортових посівів селянам постачалося сортове насіння. Водночас законтрактовані селянські господарства отримували безкоштовну агротехнічну допомогу. Серед законтрактованих господарств у 1928-1929 господарському році переважно були бідняцькі і середняцькі господарства. Бідняцькі господарства при контрактації в 1928-1929 рр. отримували від заготівельників 25% усього насіння для засіву, на ці господарства тоді припадало 25% вартості мінеральних добрив та реманенту Коптев К. Хлебозаготовки и снабжение хлебом / К. Коптев [Под ред. и с предисловием М.А. Чернова]. - М.-Л : Государственное издательство, 1930. - С. 26.. До того ж очистка зерна від бідняцьких господарств здійснювалась безкоштовно. Натомість заможним селянським господарствам не проводили контрактацію, а давали їм тверді завдання на виробництво і здачу кооперації чи державі певної кількості зерна.

За даними члена правління Вукопспілки М. Філіповича, у 1928-1929 рр. питома вага контрактації у хлібозаготівлях ВУКС становила 54,6% Філіпович М. Споживкооперація України у хлібозаготівлях за час із 23-24 р. до 29-30 р. / М. Філіпович // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 52. . Загалом державними та кооперативними організаціями на кінець 1928 р. було законтрактовано під озиму пшеницю 26,5% до всієї засівної площі УСРР Капітановський Н. Контрактація / Н. Капітановський. - Х. : Державне видавництво України, 1929. - С. 11.. Безпосередньо для споживчої кооперації запровадження контрактації означало посилення плановості хлібозаготівельної діяльності, бо між нею і селянином заздалегідь ішлося про те, що і скільки треба засіяти. З одного боку, контрактація зернових культур споживчою кооперацією із селянами виключала коливання заготівельних цін, що певною мірою було зручно для обох сторін. Проте, з другого - контрактація хліба надалі обернулася втратою господарської самостійності як кооператорів, так і селян.

У контексті контрактації споживча кооперація мала приділяти увагу вирішенню проблеми підвищення врожайності. Тому від кооператорів влада вимагала, щоб вони розгорнули заготівлю чистосортного зерна для засіву. Відтак споживча кооперація мала вишукувати, збирати і роздавати зерно для засіву тим селянам, які потребували цього. Не випадково журнал «Кооперативне будівництво» закликав споживчі товариства та їх спілки «взяти найактивну участь у роботі над підвищенням урожайності» Попов М. Споживкооперація і підвищення врожайності / М. Попов // Кооперативне будівництво. Кооперативно-освітня робота. Кн. 2. - 1929. - С. 8..

Негативний вплив на хлібозаготівельні операції споживчої кооперації УСРР упродовж 1928 р. мала конкуренція за хлібні лишки між союзними та українськими заготівельними організаціями. Загалом тертя між ВУКС і Хлібопродуктом на хлібозаготівельному полі не були усунені. Під тиском союзних урядових директив 11 лютого 1928 р. Центроспілка СРСР і ВУКС були введені членами акціонерної структури Хлібопродукт із наданням їм права участі в органах управління та з метою впливу на політику і практику хлібозаготівель. Однак, на нашу думку, подібним заходом більшовики прагнули одержавити споживчу кооперацію, оскільки Хлібопродукту дозволялося використовувати сільські споживчі кооперативи під час хлібозаготівель, а отже, і впливати на них. Крім цього, переваги на експортні хлібозаготівлі залишалися за державною структурою Хлібопродукт, а не споживчою кооперацією ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2777, арк. 23..

Напруженими були взаємозв'язки ВУКС та державної організації Союзхліб (колишній Укрхліб). Підтвердженням цього є клопотання голови правління ВУКС О.Б. Генкіна від 15 жовтня 1928 р. до ЦК КП(б)У вплинути на зменшення оподаткування проведених Вукопспілкою хлібозаготівель відповідно до договору з Союзхлібом. Оскільки ВУКС заготовила для Союзхліба великі партії збіжжя, то отримала від цієї роботи певні прибутки. З огляду на це Наркомат торгівлі УСРР вимагав від ВУКС додаткової податкової сплати в розмірі 250 тис. крб. Вважаючи такий підхід неправильним, правління ВУКС наполягало на втручанні ЦК КП(б)У з тим, щоб оподаткування було перенесено на більш фінансово спроможну організацію Союхліб, яка «отримала прибуток у декілька мільйонів, тобто набагато більший, ніж прибуток всієї споживчої кооперації України на хлібозаготівлях» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2777, арк. 87-88..

Потрібно зазначити, що існувала конкуренція за хліб між споживчою та сільськогосподарською кооперацією. У 1928 р. вітчизняній споживчій кооперації було заборонено організовувати заготівельні пункти у тих місцях, де перебували правління сільськогосподарських товариств. Ця постанова, хоча й була скасована восени 1928 р., проте внесла певні ускладнення в хлібозаготівлі сільських споживчих товариств Підсумки хлібозаготівель споживчої кооперації України за 1928-29 рік // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 15-16. - С. 45..

Посилення контролю за хлібозаготівельною діяльністю споживчої кооперації в 1928 р. виявилося у тому, що регулюючі та плануючі органи у ході хлібозаготівельної кампанії робили спроби скоротити її заготівельну мережу. Імовірно, причиною подібних кроків влади був не тільки невдалий урожай, ішлося про те, щоб за рахунок зменшення кооперативів і водночас посилення централізації встановити всеохоплюючий контроль за всією хлібозаготівельною галуззю споживчої кооперації. На той час хлібозаготівлею в УСРР займалися 7011 споживчих товариств Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930).- Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 70.. Проте інше джерело вказує, що заготівлю збіжжя здійснювало близько 8 тис. споживчих товариств Кооперативна хроніка. Про хід хлібозаготівлі в Україні // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 7-8. - С. 44.. Напевно, держава вважала таку кількість споживчих товариств завеликою для проведення хлібозаготівель. Не випадково місцеві регулюючі органи у ряді випадків проводили роботу щодо визначення кількості товариств споживчої та сільськогосподарської кооперації, на які покладалося виконання як централізованих, так і децентралізованих хлібозаготівельних завдань. Так було, коли Конвенційне бюро хлібозаготівельників при Вінницькому окружному торговельному відділі НКВТ УСРР 14 жовтня 1928 р. ухвалило рішення допустити до централізованих хлібозаготівель чітко визначену кількість кооперативів, а саме: 123 споживчих і 56 сільськогосподарських. Вінницьким Конвенцбюро навіть була визначена кількість товариств, яким дозволялося здійснювати децентралізовані, тобто самостійні хлібозаготівлі для своїх членів, зокрема 201 споживче товариство й 11 сільськогосподарських Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп. 1, спр. 158, арк. 15..

Однак, коли питання виконання державних планів та проблема забезпечення населення хлібом улітку та восени 1928 р. різко загострилося, держава не наважилася піти на директивне скорочення хлібозаготівельної мережі споживчої кооперації. Про це, зокрема, мовилося на XІV сесії Ради ВУКС у лютому 1929 р.: «…усупереч невдалим заходам регулювальних органів, скерованих на скорочення заготівельної мережі споживкооперації й, очевидно, розрахованих на зменшення її ролі, споживкооперація зберегла цілком свої міцні позиції на хлібозаготівельному ринку, причому ці позиції міцніють у міру того, як збільшується роль розпорошеного хліба на ринку й випадає з обігу організований хліб радгоспів, колгоспів і контрактований хліб, що проходить через інших заготівельників (Союзхліб, сільськогосподарська кооперація)» Венгер А. XІV Сесія Вукопспілки про хлібозаготовчу роботу споживкооперації / А. Венгер // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 4. - С. 12..

Проблема хлібозаготівельних цін упродовж 1928 р. загострилася. По-перше, це було пов'язано з тим, що запланованого хлібного фонду у попередні роки створити не вдалося, і тому плани капітального будівництва в промисловості, як зазначає С.В. Кульчицький, тричі скорочувалися Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому» / С.В. Кульчицький. - К. : Вид-во «Україна», 1991. - С. 44.. Відтак укотре серед керівництва країни розгорнулася дискусія про підвищення податків із селян шляхом «ножиць цін», тобто штучного підтримання більш високого рівня цін на промтовари порівняно з низьким на зернопродукти. Як монополіст у виробництві промислових товарів, держава мала змогу це робити. Не випадково у липні 1928 р. з приводу ролі селянства в нагромадженні державних коштів Й.В. Сталін висловився так: «Воно сплачує державі не тільки звичайні податки, прямі і посередні, але воно ще переплачує на порівняно високих цінах на товари промисловості - це, по-перше, і більш або менш недоодержує на цінах на сільськогосподарські продукти - це, по-друге. Це є додатковий податок на селянство в інтересах піднесення індустрії, яка обслуговує всю країну, в тому числі селянство» Сталін Й. В. Твори. - Т. 10. - К., 1949. - С. 286..

Селяни, однак, на чергові «ножиці цін», які далися взнаки ще наприкінці 1927 р., згоди не дали і здавати до державних та кооперативних організацій хліб не поспішали, зайнявши вичікувальну позицію. Відтак з початку 1928 р. в країні почала визрівати хлібозаготівельна криза. З огляду на це на хлібозаготівлі терміново мобілізували партійних, радянських та господарських працівників різних рангів, щоб вилучити у селян усі надлишки хліба за державними цінами, а в разі відмови - застосовувати надзвичайні заходи і конфіскувати товарний хліб. Як і в попередні роки, зручним механізмом вилучення хліба у селян за встановленими державними цінами виявилася споживча кооперація.

Не підлягає сумніву, що в 1928 р. регулюючий вплив місцевих конвенційних бюро при окружних відділах Наркомату торгівлі УСРР на хлібозаготівельні ціни споживчої кооперації ще більше посилився. Це було пов'язане з прагненням радянської влади зберегти такий рівень закупівельних цін, який влаштовував би передусім державу. На кожну зернову культуру держава через конвенцбюро встановлювала постійну кондицію, тобто визначала вимоги до якості хліба. Так, у січні 1928 р. конвенційна ціна Вінницького конвенцбюро за пуд пшениці становила 1 крб 13 коп. Коли кондиція, тобто якість зерна була краща від встановленого стандарту, тоді заготівельникам дозволяли робити доплату до конвенційної ціни до 5 коп. за пуд і навпаки, коли засміченість зерна була вища від встановленої норми, тоді кооператори мали право на зменшення заготівельної ціни на збіжжя. Відтак при високій якості пшениці максимальна конвенційна ціна, яку могли заплатити селянам державні та кооперативні хлібозаготівельні організації, становила 1 крб 18 коп. Держархів Вінницької обл., ф. Р-3540, оп. 1, спр. 5, арк. 19.. Наступне рішення Вінницького конвенцбюро від 8 лютого 1928 р. стосувалося посилення відповідальності планових хлібозаготівельників за порушення конвенційних цін. Зокрема, наголошувалося на тому, що споживчі товариства у разі переплати за хліб будуть притягатися до судової відповідальності Там само, арк. 51..

Упродовж 1928 р. з огляду на неврожай у ряді регіонів України регулюючим органам довелося декілька разів переглядати хлібозаготівельні ціни. Економічна ситуація на хлібному ринку змушувала державу з метою заохочення селян до здачі зерна піти на певне підвищення заготівельних цін і відповідно на зниження цін продажу зерна. Так, на 1 жовтня 1928 р. конвенційні ціни продажу на основні зернові культури були значно нижчі від ринкових. У той час конвенційна ціна продажу пуда пшениці у державних чи кооперативних заготівельників становила 1 крб 27 коп. за пуд, тоді коли на ринку вона піднялася до 2 крб. 56 коп. Відповідно, на жито конвенційна ціна продажу становила 90 коп. за пуд, а ринкова - 1 крб 90 коп. Кон'юнктура народного господарства УСРР за І півріччя 1928-1929 рр. Додатки // Вісник статистики України. - 1929. - № 2. - С. 36.. Таким чином, директивним шляхом держава прагнула контролювати хлібозаготівельні ціни та ціни продажу зерна і водночас тиснути на ринкові ціни для їх зниження.

Оскільки якість хлібовипікання впродовж першої половини 1928 р. через нестачу сировини різко погіршала, регулюючі органи посилили контроль за якістю хлібозаготівель, у тому числі споживчої кооперації. Керівництво УСРР турбувало те, що зниження заготівельних цін на зерно призводило до заготівлі кооператорами та іншими хлібозаготівельними організаціями зерна низької якості, що потім негативно впливало на якість випічки. Тому Державна харчова інспекція при Наркоматі здоров'я, місцеві органи влади та регулюючі органи в березні 1928 р. отримали завдання від Раднаркому УСРР посилити контроль за якістю заготовленого збіжжя та виготовленого з нього борошна. За порушення визначеної якості хліба заготівельні організації мали притягатися до відповідальності як за фальсифікацію продуктів харчування ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 661, арк. 20.. Передусім перевірялося зерно, яке було заготовлене для потреб хлібовипікання шкіл та лікарень. Так, 16 травня 1928 р. торговельно-кооперативна секція Харківської міської ради зобов'язала окружний торговий відділ щотижня інформувати секцію про стан перевірки заготівель хліба для міста Харкова та якість білого борошна з метою забезпечення хлібом шкіл і хворих дітей удома Там само, спр. 656, арк. 104..

Певні труднощі, які вплинули на хлібозаготівельну діяльність споживчої кооперації в 1928 р., були пов'язані зі збільшенням заготівлі зерна кукурудзи та її переробкою на борошно. Оскільки існували проблеми забезпечення промислових центрів хлібом, НКВТ УСРР 15 травня 1928 р. зобов'язав Укрхліб, Хлібопродукт і Вукопспілку збільшити заготівлю лишків зерна кукурудзи у селян та підготувати млини до переробки водночас пшениці і кукурудзи. Оскільки досвіду у цій справі бракувало, було вирішено відрядити працівників державних та кооперативних організацій до споживчих товариств для вивчення досвіду на Кубань Держархів Полтавської обл., ф. Р-2178, оп. 1, спр. 4, арк. 68.. Загалом упродовж 1927-1928 рр. споживчою кооперацією УСРР з метою активізації хлібозаготівлі та підготовки фахівців хлібозаготівельної справи були влаштовані курси для кооператорів, зокрема Вукопспілка організувала центральні курси в Харкові для 30 слухачів, водночас при 24 окрспоживспілках курсами були охоплені 1056 чоловік Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930).- Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 135..

З огляду на ускладнення ситуації на хлібному ринку держава, з одного боку, всіляко намагалася матеріально заохотити селян, а з другого - посилити контроль за взаємозалежністю між виконанням хлібозаготівельних планів і розподілом дефіцитних товарів та виплатою грошових премій. Так, наприкінці грудня 1927 р. правління ВУКС запровадило стимулювання селян-пайовиків шляхом додаткової виплати за зданий хліб у розмірі до 5 коп. на кожний пуд. При встановленні додаткової оплати за хліб правління ВУКС, враховуючи директиви регулюючих органів, мало дотримуватися класового підходу. Доплату отримували передусім незаможні верстви селян, які здали збіжжя до кооперативу не пізніше 1 квітня 1928 р. На заможних селян, які здавали хліб наприкінці весни, ця доплата не поширювалась Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп. 1, спр.125, арк. 32..

Загалом по Україні матеріальне заохочення за здані зернопродукти отримували лише ті кооперативи та окрспоживспілки, а також їх керівники, які своєчасно виконали чи перевиконали встановлені державою плани. Так, згідно з таємною телеграмою НКВТ УСРР від 17 січня 1928 р. до всіх уповноважених цього наркомату на місцях, хлібозаготівельників та окрвиконкомів удалося встановити, що лише в ті райони республіки, де хлібозаготівлі зросли, посилено направлялися дефіцитні товари з метою заохочення керівників сільських кооперативів. Крім цього, вони могли розраховувати на отримання грошової премії. Водночас місцеві регулюючі органи були зобов'язані скоротити постачання дефіцитними товарами тих кооперативів, у районах яких хлібозаготівлі відставали від необхідних обсягів ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2777, арк. 12-12 зв..

Держава збільшила завіз промислових товарів до сільських кооперативів і посилила контроль за їх розподілом, ув'язавши з виконанням хлібозаготівельних завдань. Зокрема, пленум ЦК ВКП(б), що відбувся у липні 1928 р., акцентував на тому, що місцеві партійні, радянські та інші регулюючі хлібозаготівлі органи, а також заготівельні організації не повинні допускати повторення помилок у справі розподілу промислових товарів, при цьому забезпечуючи своєчасне завезення промтоварів у хлібозаготівельні райони КПСС в резолюциях… - Т. 4. - С. 353.. У свою чергу, на помилки у розподілі промислових ходових товарів увагу місцевих споживчих товариств та їх спілок звертав журнал «Кооперативне будівництво». Наприклад, в одному з його номерів мовилося: «Уміло маневрувати товарними ресурсами - це дуже важливий спосіб у руках сільського кооперативу. Відпускати дефіцитні товари насамперед дійсним здавцям хліба. Боротися з такими явищами, коли пайовик, щоб одержати квитанцію, що нею він користується як документом на одержання товару з кооперативу, продає кооперації або держзаготівельнику мізерну кількість хліба та ще другорядних культур (соняшник, кукурудза, ячмінь), а решту - пшеницю, жито продає на ринку спекулянтові по спекулятивних цінах - таких лжепайовиків треба викривати і не постачати їм товарів» Роль й завдання кооперації в хлібозаготівлях. Тези Вукопспілки для доповідачів на сільському кооперативному активі і на зборах пайовиків // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 21. - С. 12..

Ціни у споживчій кооперації на більшість дефіцитних ходових товарів та продуктів у той період залишалися нижчими за приватні. Так, за даними Держкомстату УСРР, у 1928 р. кооперативна ціна за кілограм мила становила 59,1 коп., а приватна - 62,4; співвідношення ціни кілограму цвяхів було таким - 31,3 і 34,5 коп., а літра гасу - 10,2 і 11,1 коп. Щодо дефіцитних продуктів різниця складала: за кілограм солі 3,9 і 4,4 коп. на користь споживчої кооперації. Найбільші розходження мала олія: 44,4 коп. коштував літр цього продукту в сільському кооперативі і 62,1 коп. у приватника Збірник статистично-економічних відомостей про торгівлю України 1925-26 / 1929-30 рр. -

Х. : Держвидав «Господарство України», 1931. - С. 144.. Котушку ниток у споживчій кооперації селяни могли придбати за 11 коп., тоді коли у приватника вона коштувала 14 коп., а різниця за кілограм оселедців складала 47 і 58 коп. на користь кооперативу Кон'юнктура народного господарства УСРР за І півріччя 1928-29 рр. Додатки // Вісник статистики України. - 1929. - № 2. - С. 35..

Упродовж 1928 р. практикувалося оперативне перекидання промислових товарів, які були у розпорядженні робітничої кооперації, на село. Так, 25 червня 1928 р. загально-оперативні збори осередку КП(б)У Дніпропетровського ЦРК з огляду на повільне надходження хліба і недостатнє забезпечення села промисловими товарами, визнали першочерговим завдання перекидання ходових товарів у хлібозаготівельні райони «навіть в ущерб забезпечення міського робітничого населення» Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-7, оп. 1, спр. 991, арк. 51.. Загалом на середину 1928 р. частка промислових товарів для села збільшилася до 65% від усіх товарів, які отримала від державної промисловості споживча кооперація УСРР Роль й завдання кооперації в хлібозаготівлях. Тези Вукопспілки для доповідачів на сільському кооперативному активі і на зборах пайовиків // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 21. - С. 9..

До кінця 1928 р. мануфактура залишалася дієвим стимулом для хлібозаготівель, оскільки її постійно не вистачало. Зокрема, 7 грудня 1928 р. Вукопспілка замовила у НКВТ УСРР 83 вагони цього товару для матеріальної зацікавленості селян ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2797, арк. 114.. Дотримуючись класового принципу, держава через споживчі кооперативи передусім прагнула задовольняти мануфактурою сільську бідноту та сільських активістів. Наприклад, Лубенський окрвиконком у таємному обіжнику до окрспоживспілок від 28 грудня 1928 р. встановив розподіл мануфактури на січень наступного року таким чином, що сільській бідноті та колгоспникам призначалося 30%. Щодо інших селян Лубенським окрвиконкомом було введений такий порядок розподілу: лише за умови здачі кооперативу не менше 1 пуда хліба вони могли отримати мануфактури не більше як на 70 коп. Держархів Полтавської обл., ф. Р-2178, оп. 1, спр. 4, арк. 155-156..

Характерно, що до контролю за розподілом мануфактури серед селян- здатчиків зернохліба тодішньою владою залучалися місцеві органи ДПУ. Так, 13 вересня 1928 р. начальник Полтавського окружного відділу ДПУ повідомив окрвнуторг Полтавської округи про те, що Карлівське споживче товариство відпускало мануфактуру лише тим пайовикам, які здали власне збіжжя споживчій кооперації і відмовляло у відпуску цього товару селянам, які здали хліб сільськогосподарській кооперації чи Укрхлібу. Відповідно, начальник ДПУ радив окрторгвідділу притягти винних до відповідальності Там само, ф. Р-978, оп. 1, спр. 22, арк. 130..

З метою стимулювання селян до здачі хліба споживча кооперація Полтавської округи використовувала й інші гостродефіцитні товари. Наприклад, Полтавське управління НКВТ УСРР в обіжнику до окрспілок та споживчих товариств від 7 лютого 1928 р. звертало їх увагу на недостатню кількість сукна, яке кооператори завозили на село Там само, ф. Р-2178, оп.1, спр. 4, арк. 16.. В іншій директиві від 13 лютого 1928 р. Полтавське управління Наркомату торгівлі радило кооператорам терміново забезпечити сільські крамниці горілкою. Зокрема, у документі мовилося: «Кампанія хлібозаготівель пильно вимагає насичення товарами торгових одиниць сільської кооперації. Це правило цілком стосується й постачання кооперацією селян горілкою, запаси якої по всіх торговельних одиницях повинні бути не менші двотижневої реалізації. На час бездоріжжя, коли доставляти товари гужем не буде змоги, необхідно відповідно збільшити запас горілки, щоб продаж її здійснювався без перебоїв. Кооперації вжити заходи щодо довозу горілки» Держархів Полтавської обл., ф. Р-978, оп. 1, спр. 19, арк. 57. . Тоді ж, у лютому 1928 р., кооператори Криворізької округи у найбільш хлібні райони завезли 3 вагони вобли з Астрахані на 40 тис. крб для заохочення селян до здачі збіжжя ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2797, арк. 13..

Під тиском директив вищих партійних та державних органів Вукопспілка була змушена посилити контроль за розподілом дефіцитних товарів серед здавачів збіжжя. Так, правління ВУКС на засіданні 5 грудня 1928 р. констатувало, що «система ув'язки крамопостачання з ходом хлібозаготівель по окремих районах дає позитивні результати в розумінні посилення заготівель хліба». Однак для активізації хлібозаготівель правління ВУКС зобов'язало окрспоживспілки перевірити на місцях постачання товарів на село залежно від виконання сільськими товариствами планів здачі зернопродуктів. Крім стимулювання селян за здачу пшениці і жита, пропонувалося заохочувати їх дефіцитними товарами за здачу гречки, проса, ярого вівса та інших зернових культур Там само, арк. 112. .

20 грудня 1928 р. відбулося наступне засідання правління ВУКС, на якому були суворо попереджені ті окрспілки, які суттєво недовиконали державний план, а саме: Полтавська - 43,5%, Харківська - 48,2% і Прилуцька - 60,6%. Для стабілізації хлібозаготівель заходів тоді запропонували: провести правильний розподіл ходових товарів у хлібозаготівельних районах, а також перевірку кооперативного апарату на місцях з метою його «чистки» від «куркульських та антирадянських елементів». Перевірка мала тривати два місяці - з 1 січня по 1 березня 1929 р. Там само, арк. 77.. Однак попри матеріальне стимулювання та заохочення дефіцитними товарами виконання споживчими товариствами та їх спілками необґрунтовано завищених державою хлібозаготівельних планів наприкінці 1928 р. виявилося нереальною справою. За грудень ВУКС виконала державний хлібозаготівельний план на 51,3%, а Центроспілка СРСР - на 48,1%. Загалом державні і кооперативні заготівельні організації УСРР у грудні 1928 р. змогли виконати державні хлібозаготівельні завдання на 37,3% Там само, спр. 2793, арк. 76..

У пошуках винуватців зриву виконання державних хлібозаготівельних завдань керівництво країни посилило перевірки та відповідальність кооператорів. Іншими словами, держава вдалася до «належної стряски кооперативного апарату» Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-19230). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 29.. Від початку 1928 р. перевірки кадрового складу споживчої кооперації почастішали. З одного боку, партійно-радянське керівництво прагнуло відшукати серед кооператорів винуватців зриву хлібозаготівельних планів, а з другого - інкримінувало кооперативним заготівельникам зв'язок із заможними верстами та «захист інтересів класово ворожих елементів на селі». Поштовхом до посилення «чистки» кооперативного апарату стала секретна директива Політбюро ЦК ВКП(б) до партійних організацій за підписом Й.В. Сталіна від 13 лютого 1928 р. «Про підсумки заготівельної кампанії» Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-7, оп. 1, спр. 871, арк. 1-1 зв.. Кооперативні організації, зазначалося у директиві, «виявилися не на висоті свого покликання», оскільки «замість того, щоб приборкати спекуляцію, розпочали шалену конкуренцію між собою, підривали єдиний фронт заготівельників, піднімали ціни на хліб і тим самим допомагали спекулянтам і куркулям зривати радянську політику цін, погіршували ринок, заважали заготівлі». Відтак акцентувалося на необхідності посилення очищення партійних, радянських і кооперативних організацій від «ворожих елементів та тих, хто примазався». Пропонувалося замінити керівний склад споживчих товариств і окрспоживспілок витриманими партійними і перевіреними безпартійними працівниками Там само, арк. 3 зв..

Ряд секретних розпоряджень щодо притягнення до судової відповідальності за зрив хлібозаготівельних планів на початку 1928 р. видав НКВТ УСРР. Наводимо два документи. 7 січня цей регулюючий орган надіслав розпорядження окружним прокурорам, у якому йшлося про уповільнення темпів хлібозаготівель у республіці. Однією з причин цього вважали перебої із надходженням та розподілом товарів для села, що призводило до спекуляції та перепродажу. З огляду на це прокурорам на місцях надавалося право притягати до кримінальної відповідальності керівників та членів правлінь кооперативних організацій, які використовували промислові товари під хлібозаготівлі не за призначенням Держархів Полтавської обл., ф. Р-978, оп. 1, спр. 19, арк. 24.. 16 січня 1928 р., згідно з розпорядженням НКВТ, кооперативні центри були зобов'язані усувати з роботи тих членів правлінь споживчих товариств та окрспоживспілок, які не забезпечували виконання державних планів хлібозаготівель Там само, ф. Р-2178, оп.1, спр. 4, арк. 11.. Прикладом виконання вищезгаданої директиви є рішення правління Могилів-Подільської окрспілки від 25 січня 1928 р. щодо притягнення до судової відповідальності завідувача Барської заготівельної контори Згута за суттєве недовиконання державних хлібозаготівельних планів (виконання січневого плану становило 35%) Держархів Вінницької обл., ф. Р-3540, оп. 1, спр. 5, арк. 34..

З середини 1928 р. контроль регулюючих органів за діяльністю кооператорів та виконанням ними державних хлібозаготівельних завдань посилився з огляду на загострення ситуації на хлібному ринку та проблему забезпечення продуктом повсякденного споживання населення промислових районів. Матеріали ряду архівів засвідчують, що регулярно у місцеві партійні осередки надходила інформація про тих кооператорів, на які покладалися обов'язки забезпечення виконання планів хлабозаготівель. Наприклад, 20 серпня 1928 р. до Дніпропетровського окружкому КП(б)У надійшли характеристики на 26 кооператорів, які займалися хлібозаготівлями в Петриківському, Петропавлівському, Перещепинському, Юріївському, Солонянському, Васильківському, Криничанському та Дніпровському районах Дніпропетровської округи Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-7, оп. 1, спр. 871, арк. 41..

Якщо на місцях перевіркою кооператорів-заготівельників переймалися окружні партійні осередки, то стосовно хлібного та збутового відділів Вукопспілки цю роботу здійснював ЦК КП(б)У. Не випадково 26 жовтня 1928 р. вийшла директива Оргбюро ЦК КП(б)У про заміну безпартійних членів підрозділів ВУКС, відповідальних за хлібозаготівлі, кооператорами-комуністами з числа членів правління ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2793, арк. 59..

У свою чергу, НКВТ УСРР 11 серпня 1928 р. у директиві на ім'я окрвиконкомів, окружних відділів торгівлі, керівників хлібозаготівельних організацій - Сільського Господаря, Вукопспілки та Союзхліба звинуватив їх у бездіяльності, яка призвела до «катастрофічного становища» та «загрози зриву хлібозаготівельної кампанії». Для того, щоб домогтися «різкого перелому в розвитку хлібозаготівель», було рекомендовано направити на село кооператорів-комуністів чи перевірених на хлібозаготівельній роботі безпартійних Там само, спр. 2777, арк. 38.. Таким чином, починаючи з середини 1928 р., партійно-радянські перевірки кооперативного апарату у хлібозаготівельних районах стали звичними. Це витікало з позиції керівників республіки, що кооперативний апарат, особливо на селі, надто засмічений, відтак потрібно його поліпшити на предмет класової належності та надійності.

Керівництво ВУКС тоді не знайшло в собі сили протидіяти розгортанню «чистки» кооперативних кадрів. Натомість керівники ВУКС під тиском партійно-радянських указівок теж почали вдаватися до усунення з посад тих, хто не відповідав «сучасним вимогам роботи». Внаслідок цього впродовж 1928 р. було знято з роботи декілька тисяч, за визначенням керівництва споживчої кооперації, «непридатних робітників, які або дійсно були непридатні, або злякалися труднощів, що повстали перед кооперацією в час боротьби за хліб» Попов М. Вукопспілка в житті української споживкооперації / М. Попов // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 36.. Зокрема, 30 червня 1928 р. комуністична фракція (партійний осередок) ВУКС рекомендувала правлінню провести термінову перевірку хлібозаготівельного апарату споживчої кооперації. При цьому планувалося «провести реальну персональну перевірку хлібозаготівельного апарату з метою відокремлення найбільш ділових його елементів для укомплектування всіх ланок системи». Водночас було вирішено створити комісію для керівництва цієї перевіркою. Не випадково у складі перевірочної комісії ВУКС більшість складали члени більшовицької партії ЦДАГО України, ф. 1. оп. 20, спр. 2797, арк. 99. . Наприкінці року правління ВУКС удалося до регулярних викликів керівників тих окрспілок, які не забезпечували виконання хлібозаготівельних планів. Так, 12 грудня 1928 р. із пояснювальними доповідями були викликані голови правлінь Полтавської, Прилуцької та Харківської окрспоживспілок ЦДАГО України, ф. 1. оп. 20, спр. 2797, арк. 114..

Ще однією особливістю хлібозаготівельної кампанії 1928 р. стало те, що об'єктом критики за уповільнення її темпів стали не лише кооператори-заготівельники, але й безпосередньо пайовики. Так, пленум ЦК КП(б)У (листопад 1928 р.) указав на недостатню роботу сільської кооперації, яка в умовах поточних хлібозаготівельних труднощів не виконала своїх завдань як масова громадська організація. Акцентувалося на тому, що слабкою виявилася мобілізація бідняцько-середняцьких мас навколо хлібозаготівель й опору наступу заможного селянства Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1.- С. 574..

Періодичні видання розгорнули широкомасштабну агітаційну роботу щодо активізації селян-пайовиків до здачі хліба кооперації. Водночас споживчі товариства посилили боротьбу проти тих пайовиків, які притримували збіжжя або продавали його приватному посереднику. Зокрема, у червні 1928 р. журнал «Кооперативне будівництво» закликав: «На чорну дошку всіх пайовиків, які, маючи значні запаси, обходять свій кооператив, коли реалізують хлібопродукти, позбавляти їх права одержувати з кооперативу постачання і навіть виключати з числа пайовиків спекулянтів та тих, хто приховує хліб, створюючи навколо них атмосферу загального презирства і бойкоту всієї бідноти та робітництва як до ворогів кооперації» Роль й завдання кооперації в хлібозаготівлях. Тези Вукопспілки для доповідачів на сільському кооперативному активі і на зборах пайовиків // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 21. - С. 11.. Щодо заможних верств села кооператори проводили бойкот їх господарств як злісних нездавачів збіжжя.