Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Дослідник міжнародного кооперативного руху М.А. Журба вказує і на низьку якість експортної продукції. Відтак, на його думку, експортні операції кооперативних організацій УСРР не змогли в 1920-і рр. досягти того високого рівня, який мали інші країни, тобто при великих обсягах вивозу сільгосппродукції з України не отримували від цього максимальні доходи Журба М.А. Міжнародні зв'язки споживчої кооперації України в 1922-1927 роках / М.А. Журба [Електронний ресурс] // Історія науки і біографістика. - 2006. - № 1. - С. 3. - Режим доступу : http: www. nduv. gov.ua. .

Однак загалом відродження експортно-збутової діяльності споживчої кооперації УСРР у перші роки непу виявилося необхідною справою, яка сприяла задоволенню потреб селян у ходових промислових товарах та сільськогосподарському реманенті. Зокрема, про асортимент більш масштабних партій закуплених Вукопспілкою за кордоном промислових товарів у 1922 р., здійснених за рахунок коштів від експорту сільськогосподарської продукції, свідчать дані додатку И. Загалом, відновивши у складних економічних умовах перших років непу експортно-збутову діяльність, споживча кооперація змогла посісти помітне місце в експорті республіки, тим самим здійснюючи помітний внесок не лише у відродження економіки УСРР, але й посилення її політичного авторитету на світовому ринку.

5.2 Державна політика підпорядкування експортно-заготівельної діяльності споживчої кооперації у 1923-1928 рр

Стабілізація економічного життя в Україні після голоду перших років непу сприяла активізації експортно-заготівельної діяльності споживчої кооперації і, відповідно, розширенню її участі в зовнішній торгівлі. Упродовж 1923-1925 рр. кооперативні організації все частіше залучалися керівництвом республіки до заготівлі сільськогосподарської сировини на експорт. Це пояснюється рядом факторів. УСРР потребувала зв'язків зі світовим ринком з метою закупівлі промислових товарів, устаткування, промислової сировини тощо. Справа в тому, що у той період розраховувати на великі надходження від промислового експорту керівництву республіки не доводилось як з огляду на загальний стан економіки країни, так і на те, що продукція вітчизняної промисловості на закордонних ринках здебільшого була неконкурентоспроможною. Хоча вугільна промисловість у середині 1920-х рр. експортувала великі партії вугілля, а хімічна промисловість майже в два рази збільшила експорт содової продукції при одночасному зменшенні ціни на неї вдвічі, однак збут за кордоном указаної продукції виявився нерентабельною справою. Собівартість продукції винокуренної та маслоробної промисловості залишалась високою, що утруднювало експорт Внешняя торговля Украины (1921-1924 гг.) [Под ред. А.О. Золотарева, С. Л. Фридмана,

И. М. Браславского]. - Х. : Типо-Литография ПУУПО имени Фрунзе, 1925. - С. 66.. Загалом у 1923-1924 рр. на промисловий експорт СРСР (ліс, нафта, марганцева руда тощо) припадало 30,3% вартості всього експорту, а на сільськогосподарський експорт (хліб, масло, яйця, промислова сировина та ін.) - 69,7% Фрумкин Л.И. Народное хозяйство и внешняя торговля СССР / Л.И. Фрумкин. - М. : Госуд. изд-во, 1926. - С. 24. .

Відтак для розширення контактів із закордонними ринками і надходження нових коштів для потреб держави велику користь могла принести споживча кооперація, яка мала тісні зв'язки із виробниками експортної продукції, а також досвід оперативного збуту заготовленої сільськогосподарської продукції. З огляду на це Укрдержплан 24 листопада 1924 р. у доповідній записці до ЦК КП((б)У наголошував на тому, що «питання про вихід української кооперації на зовнішній ринок стоїть у безпосередньому зв'язку з питанням про розвиток українського експорту та інтенсифікацію сільського господарства України» ЦДАГО України, ф.1, оп. 20, спр. 1888, арк. 63.. Не випадково на засіданні Президії ВУЦВК 24 березня 1925 р. було вирішено через споживчу кооперацію поглибити роботу щодо заготівлі експортної сільгоспсировини та залучення до цього широких селянських мас ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 1345, арк. 41..

Активізація експорту позитивно впливала на збільшення товарності сільського господарства, сприяла зростанню його темпів. З цього приводу газета «Вісті ВУЦВК» у травні 1923 р. зазначала: «Процес відновлення засівної площі відбувається у нас досить швидко. Повстає проблема організації збуту сільськогосподарської продукції. Споживча кооперація повинна поставити собі завдання збільшення товарності селянського господарства, товарність же можна збільшити через раціональну організацію збуту сільгосппродукції на внутрішньому і зовнішньому ринках» Фомицький В. Відновлення сільського господарства і споживча кооперація // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 23 травня. . Загалом упродовж 1923-1924 рр. товарність сільського господарства СРСР складала 30,4%, тобто майже досягла довоєнного рівня, який становив 33,6% Фрумкин Л.И. Народное хозяйство и внешняя торговля СССР / Л.И. Фрумкин. - М. : Госуд. изд-во, 1926. - С. 22. .

Держава прагнула використати потенціал споживчої кооперації у справі експортних заготівель з метою усунення із заготівельного ринку приватного посередника. Зокрема, на цьому наголосила сьома конференція КП(б)У (квітень 1923 р.), накресливши перед кооперацією завдання пошуку додаткових шляхів фінансування для організації вивозу за кордон сільськогосподарських продуктів, що, у свою чергу, мало «звільнити селянина від спекуляції приватного заготівельника» Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК (далі - Компартия Украины в резолюциях…) : В 2-х томах. - Т. 1.- 1918-1941. - К. : Политиздат Украины, 1976. - Т. 1. - С. 270.. У жовтні 1925 р. ЦК КП(б)У в одній із своїх директив споживчій кооперації підкреслював, що від її експортної діяльності селянин має отримувати максимум вигід, а кооператори мають реалізувати заготовлену сільгосппродукцію з мінімальними накладними витратами ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1888, арк. 59-60.. На необхідність забезпечення рентабельності експорту і його користі для селян 23 жовтня 1925 р. указала 2-а сесія ВУЦВК у резолюції «Про експорт сільськогосподарської продукції в 1925-26 році». Так, у ній наголошувалося на доцільності всебічного розвитку експорту для того, щоб «забезпечити селянству збут його продукції й використати лишки, що залишилися після задоволення внутрішнього споживчого ринку й промисловості» ЗУ України. - 1925. - № 91. - Ст. 518. - С. 1191-1192. .

Посилення ролі споживчої кооперації в експорті країни пояснювалося позицією радянської влади, яка сподівалася за рахунок збуту за кордоном заготовленої сільгосппродукції розширити можливості закупівлі необхідного устаткування для державної промисловості. Про це, зокрема, йшлося на жовтневому пленумі ЦК РКП(б) (1925 р.), де було зазначено, що «розвиток експорту означає розширення можливості закупки за кордоном устаткування для нашої промисловості, машин і знарядь для сільського господарства» КПСС в резолюциях… - Т. 3. - С. 409. . Відтак у період відродження економічного життя в республіці після двох попередніх років продовольчих труднощів споживчій кооперації належало відіграти важливу роль у матеріальній зацікавленості селян шляхом збільшення товарності їх господарств і збуті за кордоном вирощеної ними продукції.

Посилаючись на партійно-радянські директиви та виявляючи власну ініціативу, споживча кооперація УСРР упродовж 1923-1925 рр. намагалася активізувати експортні заготівлі сільськогосподарської сировини. Так, проблема вигідного збуту сільгосппродукції була включена до порядку денного третьої сесії Ради ВУКС (травень 1923 р.). У матеріалах сесії було вказано на кілька факторів, що визначали важливість активізації експортно-заготівельної діяльності споживчої кооперації. По-перше, залучення споживчих товариств та їх спілок до експортних заготівель мало сприяти забезпеченню селян імпортними товарами та сільськогосподарськими знаряддями. По-друге, вигідний збут сільгосппродукції у формі експорту мав стати вирішальним фактором у справі «переходу від продовольчо-споживчого типу господарства до товарно-виробничого». По-третє, низькі заготівельні ціни всередині країни вказували на те, що найбільш оптимальним має бути збут продукції сільського господарства за кордоном. Оскільки активізація експортної роботи потребувала додаткових коштів, сесія окреслила основні шляхи фінансування експортних операцій, як-от власні кошти системи та кредити Держбанку. Згідно з рішеннями сесії Ради ВУКС кошти, виручені від експортних операцій, мали йти, головним чином, на подальший розвиток цих операцій і частково на імпортну роботу. Безперечно, на шляху розгортання експортної діяльності Вукопспілки були труднощі, пов'язані із конкуренцією з боку державних та кооперативних організацій. З огляду на це сесія зобов'язала правління ВУКС своєчасно передбачати й усувати подібні труднощі Резолюції третьої сесії Ради ВУКС // Кооперативний бюлетень Вукопспілки. - 1923. - № 13-14. - С. 4-5. .

Ряд факторів сприяв посиленню ролі споживчої кооперації в експорті УСРР. На активізацію експортно-заготівельної діяльності споживчої кооперації позитивно вплинуло те, що Виконком Міжнародного Кооперативного Альянсу (МКА) офіційно визнав Вукопспілку членом цієї організації у кінці 1922 р. Запровадження святкування в Україні Міжнародного дня кооперації у 1923 р. (перша субота липня) також мало позитивний вплив на залучення до споживчих товариств нових членів, розширення експортних заготівель сільськогосподарської продукції та її збут за кордон. При цьому зазначимо, що святкування Міжнародного дня кооперації партійно-радянське керівництво республіки розглядало не лише як засіб активізації кооперативного експорту, але й спосіб посилення «соціалізуючого впливу на міжнародний кооперативний рух» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1646, арк. 160.. Позитивно позначилося на розширенні експортної діяльності споживчої кооперації її участь у роботі Міжнародних кооперативних виставок, де ВУКС зі вступом до МКА отримала можливість рекламувати зразки експортної сільськогосподарської продукції. Наприклад, у 1923 р. ВУКС була учасником Міжнародної кооперативної виставки в Генті (Бельгія) ЦДАВО України, ф. 296, оп.1, спр. 1975, арк. 56..

Важливе значення для розгортання експортних операцій вітчизняної споживчої кооперації мало відкриття на початку 1924 р. Лондонського представництва ВУКС («Коопукр»). Завдяки цьому представництву кооператори України змогли розширити експортно-імпортні операції із західноєвропейською кооперацією. Західноєвропейські кооператори, будучи зацікавленими в українській сільськогосподарській продукції, певною мірою сприяли фінансуванню експортної діяльності ВУКС. Кредитування споживчої кооперації УСРР на зовнішньому ринку здійснювалося у формі торговельного кредиту, авансів і акредитивів, що відкривалися закордонними фірмами. Акредитиви являли собою письмові накази банків, які видавались організаціям споживчої кооперації, що кредитувалися за особливою угодою. Спочатку акредитиви виплачувалися після прибуття експортного товару у порт або у прикордонну митницю. Подальшим досягненням було одержання акредитивів на місцях заготівель ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 28, арк. 43.. Так, у листопаді 1924 р. англійським товариством оптових закупівель споживчій кооперації УСРР було надано кредит у розмірі 50 тис. ф. ст. для налагодження експорту сільгосппродуктів до Англії. Восени 1924 р. відкрито кредит товариством оптових закупівель у Чехословаччині і встановлено ділові торговельні зв'язки з кооперативними організаціями Бельгії Там само, ф. 1, оп. 20, спр. 1888, арк. 63..

Держава здійснила ряд заходів, спрямованих на підтримку експортних операцій державними та кооперативними організаціями. Підтвердженням цього є постанова ВУЦВК «Про заходи допомоги експортові», що вийшла 14 лютого 1923 р. ЗУ України. - 1923. - № 5. - Ст. 98. - С. 165-168. . Відповідно до цієї директиви для зацікавленості сільських виробників у встановленні через споживчу кооперацію зв'язків із закордонними ринками на більшість сільськогосподарських товарів зняли мито, переглянули і знизили залізничні тарифи тощо. Однак проблему із перевезенням експортних вантажів, заготовлених споживчою кооперацією, кооператорам вирішити цілком не вдалося. Це було викликано тим, що у ряді випадків регулюючі органи встановлювали графіки перевезення експортних вантажів, які не влаштовували кооператорів. Зокрема, 4 серпня 1923 р. Балаклійська агентура Харківської райспожиспілки звернулась із клопотанням до Балаклійського райвиконкому про виділення додаткового часу для здійснення відвантаження експортної продукції з огляду на ряд технічних незручностей на місцевій залізничній станції Держархів Харківської обл., ф. Р-2762, оп. 1, спр. 4, арк. 304..

Водночас ряд факторів обмежував експортну ініціативу вітчизняних кооператорів. Посилились регулювання та контроль з боку партійних та державних органів за експортною діяльністю споживчої кооперації. Питання закордонної діяльності ВУКС, її звіти про експортно-імпортну роботу систематично розглядалися ЦК КП(б)У та місцевими партійними осередками. Наприклад, 12 жовтня 1923 р. на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У після обговорення питання про хлібоекспорт ухвалили посилити регулярний контроль за експортними заготівлями збіжжя кооперативними організаціями ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 23, арк. 30.. Посилення партійного втручання в експортні кооперативні заготівлі відбувалося й на місцях. Цей факт, зокрема, підтверджує рішення міжкооператфракції Мелітопольської округи від 23 вересня 1923 р. про посилення контролю за експортними заготівлями споживчої кооперації Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 1472, арк. 55.. До того ж ЦК КП(б)У у квітні 1923 р. зобов'язав керівництво ВУКС виділити членів правління - комуністів для закордонної роботи. Таке рішення ЦК КП(б)У пояснював тим, що «у нашій закордонній роботі дуже багато є моментів, де потрібні не лише свої люди, але й політичні керівники» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1904, арк. 27..

Протягом 1923 р. голові правління ВУКС О.Г. Шліхтеру кілька разів доводилося переконувати вищі партійні інстанції у доцільності розширення представництва Вукопспілки у Берліні (представництво діяло під назвою «Укркооп») з огляду на зростання експортних операцій Там само, спр. 1665, арк. 20-21.. Лише після чергового звернення 7 серпня 1923 р. правління ВУКС отримало згоду ЦК КП(б)У на збільшення штату торговельного представництва ВУКС у Берліні ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1427, арк. 101..

Експортно-імпортну діяльність споживча кооперація мала будувати, виходячи з квартальних, піврічних та річних планів торговельної секції ЦК КП(б)У. Відповідно, кооператори у процесі експортно-збутової роботи мали брати до уваги вказівки вищої партійної інстанції, у тому числі відносно експортної номенклатури товарів, накладних витрат у зовнішній торгівлі, митного тарифу, кон'юнктури закордонних ринків ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1888, арк. 51.. ЦК КП(б)У регулярно контролював експортну діяльність кооператорів, а правління ВУКС, у свою чергу, систематично направляло до вищої партійної інстанції звітні дані про експортно-імпортні обіги представництв української кооперації за кордоном. Передусім це стосувалося даних про зниження накладних витрат з експортних операцій Там само, спр. 1899, арк. 139. . До того ж ЦКК КП(б)У систематично перевіряла надіслані Вукопспілкою дані про експортні операції. Так, 2 грудня 1924 р. ЦКК КП(б)У запропонував торговельній секції ЦК КП(б)У додатково перевірити отриманий цифровий матеріал щодо грошових операцій ВУКС щодо експорту та імпорту ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1829, арк. 56..

Посилення контролю за експортними заготівлями споживчої кооперації виявилося і з боку інших регулюючих органів. Підтвердженням цього є циркуляр ВРНГ УСРР від 1 липня 1924 р. «Про поповнення програми обстеження низової споживкооперації» ЦДАВО України, ф. 34, оп. 9, спр. 1220, арк. 73.. Згідно з даною директивою кожне споживче товариство мало дати відповідь на питання: чи займається воно заготівлею сировини на експорт, якою є номенклатура сировини, її кількість та цінність, де реалізується експортна сировина? Тобто кожен крок сільського споживчого товариства у справі заготівель та збуту сільськогосподарської продукції за кордоном детально відстежувався регулюючими органами.

Загалом у середині 1920-х рр. вищі регулюючі органи прагнули спрямувати експорт споживчої кооперації таким чином, щоб кооператори збували сільгосппродукцію у тих країнах, на ринках яких були вищі ціни, що мало принести зиск не лише селянам і кооперації, але й державі. Якщо в 1923 р. державні заготівельні структури та вітчизняні кооперативні організації реалізували сільгосппродукцію у 12 країнах, то в 1924-1925 рр. кількість закордонних ринків зросла до 22. При цьому головну роль у закупівлі українських сільськогосподарських товарів займала Німеччина - 34,9% і Англія - 33,3%: саме в цих країнах тоді можна було продати їх дорожче порівняно з іншими європейськими ринками Экспорт сельскохозяйстьвенной продуктов из Украины в 1925/26 году. Материалы к докладу Уполномоченного НКВТ СССР при СНК УССР. Тезисы доклада. Проект резолюции. - Х. : Наркомторг УССР, 1925. - С. 10..

Експортно-заготівельна діяльність споживчої кооперації впродовж 1926-1928 рр. здійснювалас з урахуванням специфіки економічного розвитку країни. Як зазначає сучасний російський дослідник кооперативного руху Ким Чан Чжин, перед партійно-радянським керівництвом країни гостро постало питання про накопичення коштів для проведення індустріалізації. З огляду на це серед інших до порядку денного було внесене питання про мобілізацію вільних коштів населення через кредитні заклади та кооперативні організації Ким Чан Чжин. - Государственная власть и кооперативное движение в России - СССР (1905-1930) / Ким Чан Чжин. - М. : Рос. акад. наук., Ин-т рос. истории, 1996. - С. 140.. Відтак, підкреслює дослідник, у більшовицькій партії перемогла точка зору так званої «лівої опозиції», яка запропонувала вилучити гроші з кооперації на користь індустріалізації. Вважалося, що не можна допустити таку «розкіш», як самостійне накопичення кооперації. Саме це, на думку вченого, призвело до того, що втручання більшовицької партії в заготівельну справу та підпорядкування державі експортної діяльності споживчої кооперації розглядались як необхідне явище. Таким чином, «накреслилося зрушення у бік уніфікації заготівельної системи і наскрізного контролю за її функціонуванням» Там само. - С. 147 -148.. Без сумніву, це був крок до одержавлення кооперації.

Упродовж другої половини 1920-х рр. з метою утвердження монополії на зовнішню торгівлю урядово-плануючі інстанції намагалися посилити роль державних структур у експортних заготівлях. У зв'язку із розгортанням індустріалізації зросла потреба в імпорті устаткування для фабрик і заводів, а також у ввозі необхідної сировини для промисловості, що інтенсивно розвивалася. ХV конференція ВКП(б) (26 жовтня - 3 листопада 1926 р.), визначаючи основні напрями зовнішньої торгівлі країни, вказала на те, що інтереси індустріалізації мають бути враховані передусім при складанні експортно-імпортного плану: збільшення імпорту засобів виробництва мало відбуватися на фоні скорочення імпорту споживчих товарів. Відтак у рішеннях конференції було зазначено: «Здійснення індустріалізації на даній стадії розвитку впирається в необхідність максимального ввозу устаткування, можливість розширення якого залежить від реалізації експорту і звільнення імпорту від тих товарів, які можуть бути вироблені всередині СРСР» Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК (далі - КПСС в резолюциях…). (1898-1986). - Т. 4. - 1926-

1929. - 9-е изд., доп. и испр. - М. : Политиздат, 1984. - С. 85..

Кооператори були зобов'язані враховувати партійні настанови стосовно того, що імпортні товари та устаткування для потреб селян «належить завозити лише в тому випадку, якщо вони не виробляються в межах СРСР зовсім або ж виробляються у невеликій кількості» Кабалкин Ю.М. Внешняя торговля потребительской кооперации / Ю.М. Кабалкин. - М. : Изд-ние Центросоюза, 1926. - С. 49.. Таким чином, збут споживчою кооперацією продукції сільського господарства за кордоном більшовики розглядали передусім у контексті індустріалізації країни, і відповідно, можливості спрямування отриманих кооператорами валютних надходжень на закупівлю імпортного обладнання для державних підприємств. Безперечно, вказівки влади вносили корективи у різноманіття імпортних закупівель споживчої кооперації. Посилаючись на звіти Вукопспілки, можна констатувати: якщо в 1923 р. вона за кошти від експорту переважно закупляла мануфактуру, відповідно у 1924-1925 рр. - ходові промислові товари та сільгоспреманент для членів кооперації, то, починаючи з 1926 р., серед імпортних товарів велику частину становило промислове обладнання для державних підприємств Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 26..

Партійно-радянське керівництво країни намагалося покрити зростання обсягів імпорту необхідних товарів та устаткування шляхом компенсації його відповідними експортними операціями. З цього приводу нарком зовнішньої торгівлі СРСР Л.Б. Красін у 1926 р. зазначав: «Для того, щоб отримувати імпорт, ми повинні мати постійні платіжні кошти. Не можна платити за імпорт за рахунок золотих запасів, тому що в жодній країні немає таких золотих запасів, які дозволяли б з року в рік розраховуватися за все закуплене. Тому розвиток нашого експорту є той фактор, який передусім і майже виключно визначає обсяги і можливості розвитку нашого імпорту. Чим більше ми зацікавлені у завозі закордонних товарів, тим більше енергії ми повинні витратити на розвиток нашого експорту, на вивіз зернохлібів, лісу, нафти, льону, хутра і цілого ряду інших сировинних і промислових товарів, які мають інтерес для закордону» Красин Л.Б. Монополия внешней торговли и нэп / Л.Б. Красин. - Х. : Пролетарий, 1926. - С. 10..

Ураховуючи гостру потребу у надходженні валютних ресурсів від експорту для закупівлі імпортного устаткування, квітневий (1926 р.) пленум ЦК ВКП(б) у резолюції «Про господарський стан і господарську політику» вказав на прорахунки регулюючих та плануючих інстанцій щодо експортно-імпортних, валютних і кредитних планів, які негативно вплинули на програму промислового розгортання та капітального будівництва КПСС в резолюциях… - Т. 4. - С. 11.. На думку партійного керівництва країни, великі експортні можливості донині не були використані заготівельними структурами. Якщо основні експортні товари, як-от нафта, хліб та ліс, вже завоювали місце у світовій торгівлі і виявили свою конкурентоспроможність, то з інших видаів сільськогосподарської продукції потенційні можливості були ще не використані повною мірою. Тому пленум, розробляючи експортно-імпортний план країни на 1925-1926 господарський рік, особливо акцентував на необхідності утворення резерву у зовнішній торгівлі завдяки активізації експорту всієї тієї сільгосппродукції, яка користувалася попитом на світових ринках Там само. - С. 17..

У контексті зовнішньополітичної доктрини СРСР зростання обсягів експортно-заготівельних операцій державних і кооперативних організацій для сприяння індустріалізації та зростання темпів промислового виробництва України протягом 1926-1928 рр. стало нагальною потребою часу. З цього приводу позиція НКВТ УСРР, який опікувався зовнішньоекономічними зв'язками, полягала в тому, що «зростання нашої промисловості висуває вимоги щодо переустаткування існуючих заводів і спорудження нових, а подальший розвиток сільського господарства, яке потребує тракторів, сільськогосподарських знарядь, також вимагає збільшення ввозу товарів з-за кордону. Таким чином, покриття зростання наших імпортних потреб має йти за рахунок максимального розвитку експорту, який за кордоном повинен перетворюватися на засоби виробництва, поповнюючи основний капітал сільського господарства та промисловості і сприяючи тим самим подальшому росту народного господарства загалом»Экспорт сельскохозяйственных продуктов из Украины в 25-26 гг. Материалы к докладу Уполномоченного НКВТ СССР при СНК УССР… - С. 13..

Під впливом проголошеного партійно-державним керівництвом СРСР курсу на активізацію експорту сільськогосподарської продукції часопис «Кооперативне будівництво» у 1927 р. підкреслював: «Традиційно колосальні можливості сільського господарства залишалися невикористаними і мільйони золотих карбованців у нашому сільському господарстві згнивали, гинули, замість того, щоб буквально з нічого створювати добробут сільського господарства». І далі акцентувалося на необхідності заохочення селян-виробників і споживчої кооперації до активізації експортних заготівель, оскільки «…при навіть незначних заготівлях кожний кооператив окремо може мати товарів цінного експорту на десятки мільйонів карбованців. Уся ця робота створює величезні матеріальні переваги, як кооперації загалом, так і індивідуальному пайовику-селянину» Дулин Н. Задачи экспорта и роль кооперации / Н. Дулин // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 22. - С. 28..

У ряді документів вищих партійних і державних органів УСРР упродовж 1926-1927 рр. були накреслені чільні напрями експортно-імпортної діяльності республіки та її основних заготівельних організацій, у тому числі споживчої кооперації. Зокрема, пленум ЦК КП(б)У (29 березня - 1 квітня 1926 р.) підкреслив, що підготовка до розгортання виробництва і підвищення задоволення ринкового попиту перебувають у тісній залежності від успішного виконання експортно-імпортних планів респубілки. Відтак партійні осередки на місцях були зобов'язані посилити увагу до експортних питань. Підкреслювалося, що в експортній справі потрібно забезпечити перелом у бік більшої рентабельності операцій зі збутом сільгосппродукції за кордоном. Завдання щодо зменшення збитків від експорту стосувалося і споживчої кооперації Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1.- С. 419. . На важливості рентабельності експорту споживчої кооперації також наголосила Перша Всеукраїнська конференція КП(б)У у жовтні 1926 р. Зокрема, в її рішеннях наголошувалося на тому, що максимальний розвиток експорту здатен забезпечити більш повний імпорт необхідного для народного господарства устаткування, сировини, напівфабрикатів Там само. - С. 441.. Х з'їзд КП(б)У (листопад 1927 р.) з огляду на збільшення сільськогосподарського виробництва звернув увагу державних та кооперативних організацій на необхідність розширення номенклатури та збільшення обсягів експортних ресурсів і їх оперативний збут для заохочення селян та відповідних галузей сільського господарства Там само. - С. 525..

Питання активізації експорту посіло суттєве місце в порядку денному Х Всеукраїнського з'їзду Рад (квітень 1927 р.). Зокрема, з'їзд підкреслив, що у 1926 р. зростання експортних операцій складало 53% порівняно з попереднім роком. Зазначалося, що вивіз сільгосппродукції з України тоді продовжував складати лише третину від довоєнного експорту. Стосовно споживчої кооперації було зауважено, що для рентабельності експортної діяльності їй бракує фінансування. Крім цього, було вказано ще на ряд недоліків у експортній роботі кооператорів: низька якість експортної сировини, високі заготівельні ціни на експортну продукцію (є доказом втручання держави в цінову політику), значні організаційні витрати, що робили у ряді випадків вивіз сільгосппродукції за кордон витратним ЗУ України.- 1927. - № 20. - Ст. 97. - С. 322- 323.. Щоб досягти рентабельності експорту, форум пропонував кооперативним організаціям ужити заходи щодо фінансового оздоровлення, зменшення торговельних і накладних витрат, спорудження згідно з накресленими планами капітального будівництва мережі підприємств із переробки і збереження експортної сировини (холодильники, елеватори, беконні фабрики тощо) ЦДАВО України, ф. 1, оп. 3, спр. 1744, арк. 51.. На важливості активізації експорту сільгосппродукції також акцентувала увагу уряду 2-а сесія ВУЦВК Х скликання (жовтень 1927 р.). Вона доручила РНК УСРР зосередити увагу на посиленні експорту і водночас на посиленні капітального будівництва з переробки експортної сільськогосподарської продукції ЗУ України. - 1927. - № 63-64. - Ст. 217. - С. 1033..

У 1926-1928 рр. споживча кооперація будувала свою експортну діяльність, підпорядковуючись союзним планам і керуючись директивами уряду УСРР та інших регулюючих інстанцій. Як засвідчують матеріали партійних та радянських форумів, а також виступи керівників CРСР і УСРР, на українські заготівельні організації, у тому числі споживчу кооперацію, у справі розширення обсягів експорту таких видів продукції сільського господарства, як рогата худоба, свині, заморожене м'ясо, яйця, у той період покладалися великі сподівання. Не випадково у 1926 р. нарком зовнішньої торгівлі СРСР Л.Б. Красін підкреслював: «На Україні з особливим успіхом і любов'ю розвиваються ті галузі експорту, в яких лежить майбутнє нашої експортної роботи» Красин Л.Б. Монополия внешней торговли и нэп / Л.Б. Красин. - Х. : Пролетарий, 1926. - С. 29..

Виконуючи вказівки центру щодо посилення монополії зовнішньої торгівлі з боку держави, НКВТ УСРР у досліджуваний період прагнув розширити регулювання експортними операціями споживчої кооперації та інших заготівельних організацій з тим, щоб радянська влада отримала максимальний від цього зиск. У цьому плані красномовними є положення спеціально підготовленого у 1927 р. до Х Всеукраїнського з'їзду Рад та ХV з'їзду ВКП(б) аналітичного огляду наркома торгівлі УСРР М.А. Чернова: «Валютні розрахунки держави і необхідність отримання якнайбільшої кількості сировини й устаткування з-за кордону для розвитку промисловості роблять на поточний рік важливим завданням - форсування нашого експорту»Чернов М.А. Торговля УССР. К Х Всеукраинскому и ХV Всесоюзному сьездам партии / М.А. Чернов. - Х. : Пролетарий, 1927. - С. 77.. Таким чином, з огляду на розгортання індустріалізації країни більшовики активізували пошук джерел її фінансування. Серед інших суттєве місце займав експорт сільськогосподарської продукції. Не випадково більшовицький теоретик кооперації В.М. Целларіус підкреслював, що кооперація є «могутнім додатком до індустріалізації» Целларіус В.М. Індустріалізація та кооперація - шлях до соціалізму / В.М. Целларіус. - Х. : Книгоспілка, 1928. - С. 19..

Спробуємо дати відповідь на питання: чому більшовики у період розгортання індустріалізації не виступали проти збільшення обсягів експортних операцій споживчої кооперації? На нашу думку, вони добре усвідомлювали той факт, що споживча кооперація має налагоджені торговельні контакти з кооперативними організаціями в багатьох країнах, середніми та дрібними оптовиками і промисловцями. Тож «Кооперативный бюллетень» зазначав: «У кооперації закладені потенційно величезні можливості допомогти державі в розвитку зовнішньоторговельного балансу. Кооперація має можливість полегшити державний бюджет, стягуючи необхідні для оплати імпорту кошти через свою мережу» С.К. Внешняя торговля и кооперация / К.С. // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 11. - С. 22..

До того ж у випадку посилення конкуренції на світовому ринку стосовно збуту тієї чи іншої сільськогосподарської продукції кооператори мали більше шансів її продати своїм традиційним торговельним партнерам. Як підкреслював один із провідних спеціалістів із зовнішньоекономічних зв'язків Центроспілки СРСР Ю.М. Кабалкін, споживча кооперація за кордоном на той час уже мала досвід маневрування експортною продукцією, вона була здатна швидко орієнтуватися в кон'юнктурі ринку і перекидати товари з одного ринку на інший, що не могло не враховуватися більшовиками при визначенні її ролі у збільшенні експорту країниКабалкин Ю.М. Внешняя торговля потребительской кооперации / Ю.М. Кабалкин. - М : Изд-ние Центросоюза, 1926. - С. 48..

Однак упродовж другої половини 1920-х рр. споживчій кооперації УСРР доводилося при здійсненні експортних операцій враховувати негативні фактори та долати ряд перешкод. По-перше, відбувався посилений розвиток збутової діяльності сільськогосподарської кооперації та її спеціалізованих товариств, які збільшували свою частку у загальному експорті сільськогосподарських продуктів. По-друге, влада прагнула спрямувати кошти кооперативних організацій, виручені від експорту сільгосппродукції, на збільшення закупівлі та завозу в країну машин і станків для спорудження промислових гігантів. По-третє, експортна діяльність вітчизняних кооператорів мала базуватися на державних планах та перебувати під посиленим контролем з боку регулюючих органів. По-четверте, загострилася конкуренція щодо розширення експортних операцій між Наркоматом зовнішньої торгівлі СРСР, НКВТ УСРР, Центроспілкою СРСР та Вукопспілкою. Це підтверджує доповідна записка правління ВУКС до Центральної наради сприяння експорту при РПО СРСР від 3 вересня 1928 р., у якій акцентувалося на тому, що в НКВТ СРСР та Центроспілці посилилась тенденція до ліквідації представництв української кооперації за кордоном і централізації всієї справи експортно-збутової діяльності в руках цих союзних структур Держархів Полтавської обл., ф. Р- 2178, оп. 1, спр. 9, арк. 26 зв.. По-п'яте, відчувалася відсутність досвіду закордонної роботи та бракувало знання особливостей світових ринків. По-шосте, простежувалося систематичне втручання та обмеження державою номенклатури експортних товарів, які кооператори могли збувати за кордоном. Наприклад, 11 жовтня 1927 р. НКВТ УСРР заборонив споживчій кооперації відвантажувати на експорт такі культури, як лляне насіння, просо, гречку, практично всі крупи, суржик та суржикову пшеницю ЦДАВО України, ф. 296. оп. 3, спр. 661, арк. 86..

Водночас важливе значення для збільшення кооперативного експорту мала державна підтримка. Зокрема, 3 грудня 1926 р. експортно-імпортне управління НКВТ УСРР ухвалило рішення про стимулювання експортної діяльності основних державних та кооперативних заготівельних організацій, а саме: з метою стимулювання заготівельних організацій до максимального виконання експортних планів указане відомство при видачі ліцензій надавало переваги тим заготівельникам, які найбільш інтенсивно виконували експортні державні завдання Там само, ф. 423, оп. 4, спр. 185, арк. 201..

У свою чергу, необхідність активізації експортних заготівель спонукала правління Вукопспілки провести вдосконалення системи управління цим видом діяльності. Згідно з постановою правління ВУКС від 10 вересня 1927 р. провели об'єднання продуктово-сировинного відділу і відділу зовнішньої торгівлі. Тобто вся експортно-заготівельна діяльність споживчої кооперації республіки віднині була зосереджена у продуктово-сировинному відділі. Продукція для експорту, яку заготовляли інші відділи Вукопспілки, мала передаватися продуктово-сировинному відділу на підставі його замовлень. У результаті проведених змін на продуктово-сировинний відділ була покладена звітність і представництво перед урядовими та регулюючими організаціями щодо вивозу заготовленої кооператорами продукції за кордонДержархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп.1, спр. 125, арк. 8-9..

Щоб активізувати заготівлі на експорт для виконання державних планів та забезпечення селян необхідними товарами, кооперативним організаціям належало систематично шукати додаткові шляхи зацікавлення та стимулювання виробників сільгосппродукції і кооператорів. Правління ВУКС запровадило в часописі «Кооперативне будівництво» спеціальну рубрику «Питання експорту», де всебічно висвітлювалися економічні та організаційно-технічні проблеми експорту продуктів сільського господарства та сировини (відомості про закордонні ринки, ціни, вимоги до вітчизняних товарів, критерії якості, пакування тощо). У цій рубриці також містилися дописи місцевих кооперативних організацій із досвіду поліпшення і розширення їх експортно-збутових операцій.

Згідно з рішенням правління ВУКС на зборах членів сільських споживчих товариств інструктори окружних спілок систематично робили доповіді про експортні ресурси даної місцевості, а також про заходи щодо збільшення цих ресурсів. При цьому зверталась увага на спеціалізацію експортних заготівель з огляду на культивування тієї чи іншої культури у даній місцевості. До активізації пропагандистської роботи щодо експортних заготівель керівництво Вукопспілки та її місцеві організації залучали сільських учителів і шкільну кооперацію. Зокрема, педагоги проводили бесіди з дорослими і дітьми про важливість експортних заготівель для країни. Зазначимо, що вчителів навіть зобов'язували роз'яснювати селянам доцільність заготівель для експорту відходів, у тому числі рогів, копит, кісток, щетини, кінського волосу, ганчір'я тощо. На шкільну кооперацію покладалося завдання збору вищевказаної продукції та сировини для продажу за кордоном. До того ж шкільній кооперації правлінням ВУКС було доручено збір колекції можливих експортних продуктів даного району. Щоб заохотити учнів, правління Вукопспілки запровадило конкурси із преміюванням кращих колекцій експортної продукції. Для матеріального заохочення сільських пайовиків та місцевих кооперативів до активізації експортних заготівель продуктово-сировинний відділ ВУКС у 1927 р. відкрив преміювальний фонд у розмірі 50 тис. крб. З цього фонду сільські товариства та окрспоживспілки отримували премію за перевищення виконання експортного плану, у тому числі за поліпшення якості експортної продукціїГрінберг Є. Посилення експорту продуктів сільського господарства / Є. Грінберг // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 1-2. - С. 55..

Важливою проблемою, яку оперативно довелося вирішувати керівництву Вукопспілки, була відсутність підготовлених кадрів із експортних заготівель. Більшість кооперативних організацій вважали експортно-заготівельну діяльність за тимчасову і тому ставилися до неї як аматори. Від подібного аматорства і наявності некваліфікованих кадрів заготівельників експортної продукції споживча кооперація зазнала багато збитків, особливо негативно це відбилося на якості експортної продукції.

З метою посилення експортних заготівель правління ВУКС упродовж 1926-1928 рр. уживало ряд заходів щодо підготовки постійних кадрів у цій галузі і підвищення їх кваліфікації. Так, у 1927 р. уперше Вукопспілка з метою поліпшення експортабельності продукції садівництва та городництва організувала місячні курси для працівників усіх ланок споживчої кооперації, які були причетні до експортних заготівель (заготівельників, агентів, приймальників, сортувальників, інструкторів). Зазначимо, що курси були влаштовані в Харкові для кооператорів Лівобережжя, Донбасу та центрального апарату ВУКС і в Києві - для кооператорів Правобережжя та Одещини Там само. - С. 56-57.. У 1928 р. при окружних спілках споживчих товариств були організовані спеціальні курси для підвищення рівня знань працівників сільських кооперативів, задіяних у експортних заготівлях сільськогосподарської продукції Кузьминський О.М. За поліпшення другорядного експорту / О.М. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 21. - С. 59..

З огляду на зростання ролі переробки продуктів сільського господарства та з метою підготовки її до експорту виникла проблема підготовки кадрів, які б досконало знали цю справу. Відтак питання закордонного стажування кооператорів, зазначає дослідник міжнародних зв'язків вітчизняної кооперації М.А. Журба, актуалізувалося, оскільки це був шлях до подальшого пожвавлення експорту споживчої кооперації, налагодження переробних підприємств та поліпшення якості продукції Журба М.А. Міжнародні зв'язки споживчої кооперації України в 1922-1927 роках

[Електронний ресурс] / М.А. Журба // Історія науки і біографістика. - 2006. - № 1. - Режим доступу : http: // www. nbuv. gov. ua - С. 4.. Так, ВУКС направляла кооператорів до Німеччини, Данії та Фінляндії для вивчення принципів оперативної переробки молочної сировини та спорудження молочних заводів і сирзаводів. Також кооператори за кошти кооперативних центрів, у тому числі «Сільського Господаря» та ВУКС, їздили на стажування до Німеччини і Данії, щоб перейняти досвід організації холодильної промисловості та будування холодильних підприємств ЦДАВО України, ф. 290, оп. 6, спр. 278, арк. 113.. Як засвідчила подальша практика, подібні курси підвищення знань кооператорів щодо експортних заготівель та закордонні відрядження для стажування виявилися доцільними. З цього приводу часопис «Кооперативне будівництво» зазначав: «Могутня споживча система з її досвідченими кадрами робітників виконувала й виконує блискуче найважчі господарські завдання»Дулін М. Наші досягнення і наші експортні можливості / М. Дулін // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 3. - С. 40..

Активізація експортної діяльності споживчої кооперації значною мірою залежала від різноманіття сільськогосподарської продукції, яка реалізувалася на закордонних ринках. Відтак кооператорам доводилося враховувати як кон'юнктуру світових ринків на ту чи іншу сільськогосподарську продукцію, так і обмеження експортного асортименту сільгосппродукції з боку держави. Наприклад, переважне право на заготівлю одного з найважливіших видів експорту - хліба отримало спеціальне акціонерне товариство «Експортхліб», що діяло під посиленим контролем радянської влади Кабалкин Ю.М. Внешняя торговля потребительской кооперации / Ю.М. Кабалкин. - М. : Изд-ние Центросоюза, 1926. - С. 44..

Під впливом кон'юнктури світового ринку та розпоряджень вищих плануючих і регулюючих органів вітчизняні кооператори регулярно вносили корективи в номенклатуру експортної продукції і все більше звертали увагу на так звану другорядну експортну продукцію, що могла принести додаткові валютні кошти, як-от городина, фрукти, насіння, промислова технічна сировина тощо. Тому впродовж 1926-1928 рр. експортна номенклатура споживчої кооперації певною мірою урізноманітнилась. Наводимо, складений на підставі архівних даних, список експортної номенклатури споживчої кооперації УСРР у 1927 р.:

Номенклатура експортної продукції споживчої кооперації УСРР (дані на 1 листопада 1927 р.) ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1018, арк. 131.

Сухофрукти 12. Макарони

Свіжі фрукти (яблука, груші) 13. Рибні консерви

Зелений горошок 14. Сир

Гриби сухі 15. Сало

Гриби мариновані 16. Картопляне борошно

Цибуля 17. Жом сухий

Горіхи волоські 18. Сіно

Мед 19. Раки

Картопля 20. Абрикосове і фруктове пюре

Огірки 21. Спориш

Гарбузове насіння

Однак наведені дані ми вважаємо неповними, оскільки до них не включені продукти тваринництва та деяка інша продукція. Напевно, у тогорічних звітах, як це було раніше із хлібом, дані про вивіз м'яса та вершкового масла кооператори умисно не показували, бо питання про забезпечення членів кооперації цими продуктами тоді не було вирішене. Не виключено, що до цього зобов'язували й розпорядження регулюючих структур приховати факт використання більшовиками експортного потенціалу споживчої кооперації щодо отримання додаткових валютних надходжень для індустріалізації.

Визначення експортної номенклатури споживчої кооперації на 1928 р. відбулося 2 січня того ж року на засіданні Центральної наради сприяння експорту, що діяла при РНК УСРР. Відтак указана нарада, яка проходила під головуванням В.Я. Чубаря, визнала за необхідне дещо розширити номенклатуру продукції, яку кооператори заготовляли і яку можна було б успішно реалізувати за кордоном Держархів Полтавської обл., ф. Р- 2178, оп. 1, спр. 9, арк. 2. . Відтак у 1928 р. номенклатура експортної сільськогосподарської продукції споживчої кооперації УСРР була такою:

Номенклатура експортної продукції споживчої кооперації УСРР у 1928 р. Грінберг Є. Наша експортна номенклатура / Є. Грінберг // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 1-2. - С. 55.

Масло вершкове 13. Цибуля городня

Масло перетоплене 14.Хрін

М'ясо рогатої худоби 15. Насіння городніх культур

Баранина 16. Гарбузове насіння (гарбузи, кабачки)

Свинина 17. Часник

Птиця жива і бита 18. Горіхи волоські

Яйця курячі 19. Мак блакитний

Мед липовий 20. Мак сивий

Мед квітковий 21. Мак сіро-блакитний

Мед гречаний 22. Консерви рибні та овочеві

Картопля технічна 23. Селянське полотно

Картопля столова 24. Ганчірки і дрантя

Отже, впродовж 1926-1928 рр. кооператори заготовляли для експорту як продукцію тваринництва, так і городництва, садівництва, рільництва. Обсяги експорту поступово зростали. Так, за жовтень-грудень 1928 р. Вукопспілка реалізувала за кордоном продукції сільського господарства на 1 млн 417 тис. крб, тобто майже стільки, скільки складав увесь попередній рік (від жовтня 1927 по жовтень 1928 рр.) Кооперативне будівництво. - 1929. - № 5. - С. 41..

У ряді випадків для розширення експорту вітчизняні кооператори надсилали зразки продукції сільського господарства за кордон. Так, 28 червня 1928 р. Наркомат внутрішньої торгівлі УСРР зобов'язав Вукопспілку в числі інших заготівельних організацій вислати на ім'я торгпредства УСРР у Франції зразки сільськогосподарської продукції з поясненнями. При цьому в обов'язковому порядку НКВТ вимагав від Вукопспілки надіслати до Франції зразки всіх рибних, овочевих та фруктових консервів, які виготовляла споживча кооперація ЦДАВО України, ф. 423, оп. 5, спр. 151, арк. 262.. Таким чином, у даному разі спільними діями з НКВТ УСРР вітчизняна кооперація робила кроки щодо рекламування експортної продукції в тих країнах, де вона тоді ще не мала постійних власних представництв.

Оскільки закордонний ринок вимагав продукції високої якості та певних стандартів, споживчій кооперації, активізуючи експортні заготівлі, доводилось приділяти цьому питанню систематичну увагу з тим, щоб сприяти успішній реалізації експортної сільськогосподарської продукції та сировини в Європі. До того ж кооператори були змушені зважати на конкурентну боротьбу як між країнами-експортерами, так і між вітчизняними заготівельними організаціями за вплив на закордонних ринках. Справа в тому, що частину продуктів, які експортувала Україна на зовнішній ринок, інші країни підсортовували, належно упаковували, стандартизували і після цього збували за вигідними цінами на інших ринках. З огляду на вказані причини питання стандартизації експортної продукції сільського господарства у другій половині 1920-х рр. виявилося для української споживчої кооперації актуальним. Не випадково часопис «Кооперативне будівництво» підкреслював: «Черговим питанням стає також стандартизація експорту, себто уміння давати односортні, одноманітні продукти найвищої якості і найкращого вигляду» Грінберг Є. Наша експортна номенклатура / Є. Грінберг // Кооперативне будівництво.- 1928. - № 1-2. - С. 55. . Щоб перейти до стандартизації продукції, кооператори відкривали спеціальні пункти, де можна було б надавати продуктам сільського господарства та сировині відповідного вигляду і потім уже направляти їх на закордонний ринок. Крім цього, заготівельні відділи кооперативних центрів наперед давали місцевим товариствам указівки стосовно сортування і підбору експортної продукції. У свою чергу, споживчі кооперативи впливали на своїх членів щодо вирощування та культивування необхідних сортів сільськогосподарської продукції.

Таким чином, упродовж 1923-1928 рр. відбулося більш відчутне втручання радянської держави в експортно-заготівельну діяльність споживчої кооперації УСРР, що пояснювалось бажанням більшовиків зберегти та ще більше посилити монополію зовнішньої торгівлі і тим самим мати від цього зиск, спробою максимально усунути від експортно-заготівельних операцій ряд заготівельних структур та приватних посередників, а також прагненням мати стабільне джерело валютних надходжень для забезпечення індустріалізації країни. У другій половині 1920-х рр. експортно-збутова діяльність споживчої кооперації УСРР, як і всієї країни, фактично стала одним із основних джерел поповнення державного бюджету, оскільки виявилася підпорядкованою більшовицьким планам створення директивно-планової економіки.

5.3 Хлібоекспортна діяльність споживчих товариств і їх спілок у середині 1920-х та в останні роки непу

Певна стабілізація економічного життя в Україні після неврожаю та голоду перших років непу сприяла відродженню експорту хлібозерна. Як підкреслював ЦК КП(б)У, відновлення хлібного експорту в 1923 р. мало виняткове значення для відбудови народного господарства України і «слугувало одним із визначальних факторів, які корінним чином міняли і зміцнювали наше міжнародне політичне становище, особливо в країнах, які були найбільш зацікавлені в нашому хлібі» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1888, арк. 63.. За виручені кошти від збуту за кордоном збіжжя, яке на той час стало основною статтею експорту, держава прагнула закупляти промислові товари, сільськогосподарський реманент та обладнання для промислових підприємств.

Оскільки керівництво республіки спонукало кооператорів до активізації експортних заготівель та збуту хліба за кордоном з метою отримання державних валютних надходжень, правління Вукопспілки було змушене регулярно приділяти цьому питанню увагу. Так, 4 квітня 1923 р. на засіданні президії правління ВУКС ухвалили доручити загальнооперативному, організаційному і продуктовому відділам терміново провести додаткову заготівлю селянських лишків збіжжя врожаю 1922 р. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 435, арк. 227.. Більш конкретні заходи щодо активізації експортних заготівель хліба споживчою кооперацією були окреслені під час роботи третьої сесії Ради ВУКС у травні 1923 р. Планувалося, що завдяки вдалому тогорічному врожаю експорт збіжжя кооператорами буде збільшений у кілька разів. З огляду на це місцевим кооперативним організаціям пропонувалося брати в оренду у держави хлібні комори та зсипні пункти поблизу залізничних станцій, усіляко зацікавлювати селян щодо здачі ними хліба споживчій кооперації. Разом з тим під час роботи третьої сесії Ради ВУКС чіткої позиції стосовно того, здійснювати самостійно експортні хлібозаготівлі чи через акціонерне товариство «Хлібоекспорт» з центром у Москві, кооператорами вироблено не було Резолюції третьої сесії Ради ВУКС // Кооперативный бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 13-14. - С. 5..Тобто поставало питання , чи зможе споживча кооперація віднайти власні кошти фінансування експортних хлібозаготівель, чи доведеться шукати інші шляхи.

Від вирішення проблеми фінансування суттєво залежав як успіх проведення хлібозаготівель, так і збут заготовленого збіжжя за кордоном. З цього приводу 3-я сесія ВУЦВК 2 липня 1923 р. у постанові «Про експорт хліба з УСРР» підкреслювала, що справа організації хліботоргівлі та хлібоекспорту вимагає значних коштів, відтак є бажаним залучення коштів не тільки державних і кооперативних організацій, але й приватних осіб. Згідно з рішеннями сесії державним органам та кооперативам дозволялося заготовляти у селян будь-яку кількість хліба, однак при цьому державна фінансова підтримка кооперативних організацій не передбачалась ЗУ України. - 1923. - № 15. - Ст. 579. - С. 1257-1258..