Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Загалом заготівлі продукції тваринництва споживчими товариствами та їх спілками в останні роки непу зросли, що сприяло посиленню ролі кооперативної торгівлі у забезпеченні членів робітничих кооперативів м'ясо-молочними продуктами, що підтверджується даними таблиці 4.3.3:

Таблиця 4.3.3 - Дані про місце окремих секторів торгівлі у забезпеченні м'ясо-молочними продуктами робітничих родин УСРР (1.11. 1926 - 1.11. 1928 рр.) ( у %)*

* Складено на підставі: Збірник статистично-економічних відомостей про торгівлю України 1925-26 -1929-30 рр. - Х. : Держвидав «Господарство України», 1931. - С. 58-59.

Відтак можна констатувати, що на кінець 1928 р. кооперативні організації УСРР завдяки збільшенню обсягів м'ясо-молочних заготівель суттєво потіснили приватний сектор у забезпеченні робітничих родин м'ясними продуктами, хоча щодо молочних продуктів та яєць питома вага кооперації виявилася дещо нижчою. Однак, коли йдеться про кооперативну торгівлю, потрібно враховувати, що наведені дані об'єднують споживчу, сільськогосподарську та спеціалізовану молочарську кооперацію.

У результаті розширення м'ясо-молочних заготівель наприкінці 1928 р. потреба робітничих споживчих кооперативів УСРР у калорійних продуктах харчування була забезпечена таким чином: салом - на 50-55%, вершковим маслом - на 50%. яйцями - на 48% Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп. 1, спр. 160, арк. 7.. Посилаючись на інше джерело, можна свідчити, що в першому кварталі 1928-1929 господарського року (жовтень-грудень 1928 р.) через споживчі кооперативи робітники задовольняли половину потреби у м'ясі, 40% - у яйцях і 16% - у вершковому маслі ЦДАВО України, ф. 423, оп. 5, спр. 326, арк. 102..

Попри те, що обсяги заготівель вітчизняною споживчою кооперацією продукції тваринництва в останні роки непу зросли, проблема забезпечення членів споживчої кооперації висококалорійними м'ясомолочними продуктами остаточно вирішена не була. Продовольчі труднощі останніх років непу пояснювались як об'єктивними причинами (неврожай 1927 і 1928 років), так і посиленням втручання регулюючих структур у кооперативні м'ясомолочні заготівлі, відсутністю ефективних державних методів стимулювання виробників тваринницької продукції і кооперативних організацій, зокрема встановленими регулюючими інстанціями заготівельними цінами, які були нижчими від ринкових.

4.4 Внесок споживчої кооперації УСРР у заготівлі овочево-фруктової продукції та промислової сировини у період продовольчих труднощів 1926-1928 рр

В останні роки непу в Україні вкотре далися взнаки продовольчі труднощі. Це пояснювалося рядом причин. Індустріалізація супроводжувалася значним збільшенням міського населення та працівників, які прибували на промислові новобудови, а відтак необхідністю їх забезпечення продуктами харчування. Крім цього, продовольча проблема була пов'язана з недородом 1927-1928 років. Відтак усунення продовольчих ускладнень розглядалося як одне з основних завдань керівництва УСРР, оскільки від харчування робітничого населення залежало виконання планів індустріалізації. Водночас зростання темпів спорудження нових промислових підприємств потребувало збільшення заготівель промислової сировини.

З огляду на недобір запланованих обсягів зернових Раднарком УСРР намагався компенсувати нестачу хлібних продуктів у структурі харчування мешканців міст та селищ картоплею, овочами і фруктами. Проте розв'язанню продовольчої проблеми заважало постійне коливання цін не лише на м'ясо-молочні продукти, але й на овочі та фрукти. Зокрема, упродовж 1926-1927 рр. ціни на картоплю, капусту та фрукти зросли Мовчан О.М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. / О.М. Мовчан / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України. - С. 262.. На продуктово-сировинному ринку у той період ще була значною роль приватного заготівельника. Так, у 1926-1927 рр. його питома вага у заготівлях картоплі становила 56% Волосник Ю.П. Нова торгова буржуазія України в умовах наступу радянської держави на приватний капітал (1926-1927 рр.) / Ю.П. Волосник // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2006. - № 715. - Випуск 8. - С. 73., що, безперечно, не могло не турбувати керівництво УСРР. Тому від державних та кооперативних заготівельних організацій вимагали посилити централізовані та власні заготівлі картоплі, що разом із хлібом належала до основних продуктів харчування, а також іншої овочево-фруктової продукції. Таким чином, розпорядження НКВТ УСРР від 3 серпня 1927 р. передбачало обмеження ролі приватних посередників у галузі продовольчих заготівель та обмеження їхньої діяльності на ринку заготівель передусім тієї промислової сировини, якої потребувала державна промисловість Бюлетень постанов та розпоряджень НКВТ УСРР. - 1927. - № 19. - С. 34..

Принагідно зауважимо, що у 1926-1927 рр. продуктово-сировинні заготівельні операції ВУКС складали всього 0,6% до загальної суми її обігів ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1433, арк. 35.. З приводу доцільності активізації споживчою кооперацією овочевих заготівель в умовах конкуренції на ринку у той період журнал «Хозяйство Украины» зазначав: «Споживкооперація цієї справою може займатися, оскільки сільськогосподарська кооперація цих заготівель не посилює. Нині інтереси сільського господарства свідчать про те, що доцільним є максимальне охоплення сільськогосподарської продукції. Місця поки що достатньо і для сільськогосподарської, і для споживчої кооперації» Свищев Ф.И. Итоги и перспективы развития потребительской кооперации / Ф.И. Свищев // Хозяйство Украины. - 1927. - № 1. - С. 56..

Ураховуючи важливість розширення заготівель городини та садовини, а також недостатню кількість підготовлених спеціалістів у цій справі, кооперативні організації в останні роки непу переймалися проблемою підготовки овочезаготівельників. Так, упродовж 1927-1928 рр. при Вукопспілці тричі були влаштовані курси для 134 працівників робітничих кооперативів, задіяних на заготівлях сировинної продукції. У 1928-1929 рр. правління ВУКС двічі проводило центральні курси в Харкові для підготовки овочезаготівельників, слухачами яких виявилося 60 кооператорів Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - .С. 135.

Суттєвим був внесок споживчої кооперації у забезпечення міського населення картоплею. Так, згідно з постановою Колегії НКВТ УСРР від 30 серпня 1927 р. планові державні заготівлі картоплі призначалися передусім для промислових центрів, транспортних споживчих товариств, військових частин, винокуренних та крохмале-патокових заводів. Основними заготівельниками картоплі були визнані «Плодоспілка» (спеціалізоване об'єднання сільськогосподарської кооперації, яке займалося заготівлею та експортом овочів і фруктів), Вукопспілка і дві державні структури - «Укррадгоспоб'єднання» та Держторг. Крім цього, директива НКВТ допускала до заготівель картоплі робітничі кооперативи виключно з метою задоволення потреб своїх членів і, відповідно, в обсягах, які визначали потребу пайовиків, але не більше. Обмеження ініціативи споживчої кооперації полягало в тому, що відповідно до розпорядження НКВТ, Держторг мав право використовувати апарат кооперативних організацій для проведення заготівлі картоплі на експорт. Водночас плани заготівлі картоплі для ВУКС, як і для інших заготівельних структур, визначалися Наркоматом торгівлі УСРР. На місцях плани заготівлі картоплі для споживчих товариств та їх спілок затверджували окружні відділи НКВТ. Характерно, що всім заготівельним організаціям, допущеним до заготівлі картоплі, заборонялося мати справу з приватними посередниками. Від імені всіх робкоопів право укладати договори з селянами на заготівлю картоплі отримала Уцеробсекція і від імені транспортних споживчих товариств - Укртранспосекція ВУКС. До того ж НКВТ встановлював директивні заготівельні ціни на картоплю восени і навесні. На 1927-1928 господарський рік ціна за пуд картоплі цим наркоматом була визначена в 9 коп. проти 10 коп. у попередній господарсьский рік Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли, 1928. - С. 263.. Тобто накреслилася тенденція до зниження заготівельної ціни на картоплю з боку регулюючих органів, з чим була зобов'язана рахуватися споживча кооперація.

Від початку 1928 р. продовольча ситуація на внутрішньому ринку України ускладнилася у зв'язку з неврожаєм на зернові культури попереднього року. Відтак заготівля картоплі набула важливого значення. Проте наприкінці 1927 р ситуація із забезпеченням робітників картоплею була незадовільною. Зокрема, робкоопи Донбасу тоді лише на 36% задовольняли потреби своїх членів у цьому продукті ЦДАВО України, ф. 423, оп. 5, спр. 326, арк. 101.. Тому влада намагалася всіляко залучати споживчу кооперацію до заготівлі картоплі з метою забезпечення промислових центрів. Вукопспілка, усвідомлюючи важливість підтримки безперебійного продовольчого забезпечення промислових районів та великих міст, 20 лютого 1928 р. узяла зобов'язання заготовити до 1 травня 400 тис. пудів картоплі з урожаю попереднього року Там само, ф. 296, оп. 3, спр. 1011, арк. 4. .

Проте, за визначенням наради сировинного відділу НКВТ УСРР від 2 квітня 1928 р., заготівля картоплі Вукопспілкою та її місцевими організаціями протікала недостатньо оперативно. Тож ВУКС була зобов'язана посилити темпи заготівлі цієї продукції, зокрема, протягом 7 днів вона мала відвантажити на адресу Одеського ЦРК 30 вагонів картоплі Там само, ф. 423, оп. 5, спр. 151, арк. 174 зв.. У свою чергу, правління ВУКС в обіжнику до окружних спілок від 3 квітня 1928 р. оголосила «картопляну кампанію ударною, на яку необхідно звернути максимум уваги, аби виконати усі завдання, що покладено урядом на ВУКС, як на експорт, так і на поставку робітникам» Там само, ф. 296, оп. 3, спр. 1018, арк. 109.. У квітні того ж року Вукопспілка зобов'язала ряд окрспоживспілок збільшити запаси картоплі, для цього посиливши її заготівлі згідно з державними планами для відвантаження великим промисловим містам. Серед них виявилися Білоцерківська, Конотопська, Ніжинська, Уманська, Харківська, Черкаська та Чернігівська окрспоживспілки Там само, арк. 152..

Масштабні заготівлі картоплі проводила споживча кооперація як на Лівобережжжі, так і Правобережжі республіки. Наприклад, під час заготівельної кампанії першої половини 1928 рр. споживчі товариства та спілки Чернігівської округи заготовили 298 вагонів картоплі, яка призначалась для великих промислових центрів України. Однак це становило 85% визначеного чернігівськими кооператорами плану на заготівлю картоплі, оскільки він був збільшений з огляду на нестачу хліба у тому році Хлібозаготівлі за останню п'ятиденку // Червоний стяг (м. Чернігів). - 1928. - 7 липня. - С. 4..

Упродовж осінньої кампанії 1928 р. Вінницька окрспоживспілка заготовила і відвантажила для потреб Миколаївського, Одеського та Херсонського ЦРК 105 вагонів картоплі. Крім цього, 50 вагонів картоплі ця окрспоживспілка заготовила на замовлення військових частин округи та Червоного Хреста Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп. 1, спр. 158, арк. 40.. Загалом споживча кооперація Вінницької округи на 15 жовтня 1928 р. заготовила 3 тис. 375 тонн картоплі з її загального плану 10 тис. 433 тонн на 1928-1929 господарський рік Там само, арк. 25.. Тобто лише протягом осені 1928 р. вінницькими кооператорами була виконана третина річного плану заготівлі картоплі. Загалом за період від 10 по 30 серпня 1928 р. окрспоживспілками було заготовлено для потреб промислових центрів УСРР 23 тис. пудів картоплі, 14 тис. пудів цибулі та 2 тис. 200 пудів часнику ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1723, арк. 59..

Активні заготівлі картоплі та інших овочів для підтримки своїх членів проводили практично всі ЦРК. Наприклад, Чернігівський ЦРК упродовж осінньо-зимової заготівлі 1927-1928 рр. зміг провести масштабні заготівлі не лише картоплі, але й інших овочів та фруктів. Зокрема, ним було заготовлено 7 тис пудів картоплі, 120 тис. пудів огірків, 20 тис. пудів баклажанів, 2 тис. пудів цибулі, 500 пудів буряків, 400 пудів моркви, 35 вагонів яблук Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1367, оп. 1, спр. 221, арк. 6.. Певних результатів у плані заготівель картоплі та інших овочів досяг Дніпропетровський ЦРК, якому вдалося за осінньо-зимову кампанію 1927-1928 рр. заготовити 190 вагонів картоплі, 14 вагонів цибулі, 52 вагони яблук, 1 млн 300 тис. пудів огірків для соління, 7 тис. пудів капусти, 3 тис. 200 пудів помідорів. Хоча тоді кооператори заготовили великі партії картоплі, однак члени робітничої кооперації Дніпропетровська у цьому продукті були задоволені лише на 30% Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-7, оп. 1, спр. 991, арк. 19..

Ураховуючи різке погіршення ситуації із продуктами харчування в містах, Наркомат торгівлі УСРР 12 жовтня 1928 р. дозволив робітничим кооперативам здійснювати необмежені заготівлі картоплі з метою забезпечення членів кооперації та їх родин ЦДАВО України, ф. 296. оп. 3, спр. 1722, арк. 82.. Наступним своїм тогорічним розпорядженням від 15 жовтня НКВТ вимагав від ВУКС «ужити найрішучих заходів» для посилення завозу картоплі до Одеси, Миколаєва, Харкова та інших великих промислових міст і Донбасу. При цьому від Вукопспілки вимагали про проведені заходи та конкретні результати заготівлі картоплі у найближчий час сповістити вказаний наркомат Там само, арк. 80. .

Як засвідчують архівні документи, негативно впливало на заготівлю картоплі організаціями споживчої кооперації адміністративне втручання в ці процеси місцевих органів влади. З цього приводу 3 листопада 1928 р. правління ВУКС повідомляло НКВТ УСРР, що Конотопський окрвиконком заборонив вивіз картоплі, яку заготовили споживчі кооперативи, за межі округи і тим самим поставив під загрозу план постачання Харкова. Керівники ВУКС звернулися до Раднаркому з проханням вплинути на Конотопський окрвиконком, щоб той скасував свою постанову про заборону вивозу картоплі за межі округи, бо від цього залежало виконання споживчою кооперацією плану завозу до кінця листопада до Дніпропетровського ЦРК 330 вагонів картоплі ЦДАВО України, ф. 296. оп. 3, спр. 1722, арк. 37..

Продовольчі труднощі спонукали кооператорів до активізації заготівель картоплі для виконання державних планів щодо забезпечення військових частин, що підтверджується низкою директив НКВТ УСРР. 21 вересня 1928 р. цей регулюючий орган звернувся до ВУКС з наказом зобов'язати місцеві кооперативні організації для своєчасного забезпечення картоплею укласти відповідні договори з військовими частинами, дислокованими в районі заготівлі цієї продукції Там само, арк. 134.. Зокрема, у директивному порядку НКВТ 10 жовтня 1928 р. вимагав від керівництва Вукопспілки негайно дати розпорядження Пирятинській окрспоживспілці укласти договір із 223 стрілецьким полком на постачання йому картоплі та інших овочів згідно з планом державного постачання Там само, арк. 96.. 12 жовтня того ж року НКВТ вимагав від ВУКС зобов'язати Білоцерківську окрспоживспілку заготовити понад план 3 вагони картоплі для потреб воєнізованої охорони Дніпропетровська Там само, арк. 94..

Перешкодою на шляху заготівель картоплі споживчою кооперацією виявилися суттєві розбіжності в закупівельних цінах. Простежимо це на прикладі Вінницької окрспоживспілки. Для Вінницької округи заготівля картоплі в 1928 р. набула великого значення. По-перше, з огляду на неврожай хліба у ряді районів картопля стала основним продуктом споживання, по-друге, збільшення заготівлі картоплі вимагав процес зростання виробництва спирту гуральнями округи. Архівні документи підтверджують цінову вакханалію у процесі заготівлі картоплі в цьому регіоні. Упродовж 1928 р. директивні заготівельні ціни на картоплю у Вінницькій окрузі змінювалися декілька разів, що вносило додаткові труднощі у заготівельну роботу споживчої кооперації та інших заготівельників. Водночас 16 липня 1928 р. з метою заохочення селян та кооператорів нарада конвенцбюро заготівельників плодоовочів при Вінницькому окрторгвідділі встановила директивну заготівельну ціну на картоплю 40 коп. за пуд і комісійну винагороду для споживчої кооперації 4% Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп.1, спр. 158, арк. 8. .

15 жовтня 1928 р. конвенцбюро при Вінницькому окрторгвідділі констатувало, що у справі заготівлі картоплі існують проблеми та неузгодженості. Ішлося про заготівельні ціни на картоплю у віддалених від центру районах. Представники окрспоживспілки наполягали на встановленні надбавки для кооператорів за доставку картоплі із глибинних районів. Крім цього, кооператори вказували на те, що вищі заготівельні ціни на картоплю в сусідніх округах (Бердичівській, Могилів-Подільській, Тульчинській і Уманській) також вносять ускладнення в процес заготівлі цього продукту у Вінницькій окрузі. Тоді ж Вінницьке конвенцбюро намагалося вирішити питання про забезпечення гуралень картоплею з огляду на те, що заготівля картоплі для державних і кооперативних гуралень у 1927-1928 рр. складала всього 27% від потреби. Гуральні тоді отримали право на заготівлю картоплі в радіусі, який перевищував 20 км (до цього часу радіус заготівлі був обмежений 20 км). Конвенційна ціна на картоплю, яку заготовляли гуральні, була встановлена в 24 коп. за пуд., а заготівельна ціна картоплі для споживання складала 33 коп. для віддалених районів Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп.1, спр. 158, арк. 26-27..

Великий розрив конвенційних і ринкових заготівельних цін на картоплю призвів до пожвавлення заготівель з боку приватних посередників. Не випадково 28 листопада 1928 р. ВУКС інформувала Наркомат торгівлі УСРР, що заготівля картоплі проходить складно. Зокрема, керівництво ВУКС підкреслювало: «…приватники пожвавили заготівлю і десятками вагонів вантажили картоплю майже з кожного картопляного району. Тому селяни під кінець припинили продавати споживчим товариствам картоплю». З огляду на це ВУКС просила НКВТ заборонити вивіз картоплі приватниками із Бердичівської, Білоцерківської, Уманської та Шевченківської округ, де були її великі запаси. Зі свого боку Вукопспілка наприкінці 1928 р. для стимулювання виробників запровадила під час заготівлі картоплі попередню сплату селян авансу, який становив від 15 до 20 коп. за пуд ЦДАВО України, ф. 296. оп. 3, спр. 1722, арк. 12..

Недовиконання планів із заготівель картоплі споживчою кооперацією з огляду на економічні труднощі та завищені державні завдання спровокувало посилення державного контролю за її діяльністю. Контроль за виконанням планів заготівлі картоплі посилився як із боку регулюючих органів, так і всередині системи споживчої кооперації. Цей факт підтверджує рішення правління Вукопспілки від 18 червня 1928 р. з приводу невиконання Шепетівською окрспоживспілкою договору на поставку центральній спілці 200 тис. пудів картоплі. У результаті окрспоживспілка мала покрити збитки за невиконання завдання, а завідувач її заготівельного відділу Крейман був усунений з посади ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2797, арк. 70..

Харківський окрторгвідділ 26 листопада 1928 р. направив службову записку на ім'я ВУКС, у якій підкреслювалося, що план заготівлі кооператорами картоплі для Харківського ЦРК виконаний лише на 70%. Зокрема, мовилося: «Заготівельні організації не розуміють всієї важливості робітничого постачання картоплею Харкова». Отже, від Вукопспілки вимагали вжити термінові заходи щодо посилення заготівлі картоплі кооперативними організаціями до повного виконання умов з Харківським ЦРК ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1722, арк. 231. .

Партійно-радянське керівництво УСРР було занепокоєне нестачею насіннєвої картоплі, бо план заготівель цієї сировини споживчою кооперацією на кінець листопада 1928 р. був виконаний лише на 15%. Відтак через регулюючі органи посилили натиск на споживчу кооперацію щодо заготівель нею насіннєвої картоплі. Це підтверджує директива НКВТ УСРР від 24 листопада 1928 р., у якій перед ВУКС поставили завдання: активізувати заготівлю насіннєвої картоплі в Білоцерківській, Уманській та Тульчинській округах з метою її завозу до тих округ, де відчувалась її нестача ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1722, арк. 80. .

Попри економічні труднощі Вукопспілка та її місцеві організації на 15 листопада 1928 р. змогли провести заготівлі картоплі, зокрема, на замовлення робітничої кооперації - 2 млн 643 тис. пудів, неврожайним округам - 1 млн 562 тис. пудів, «Плодоспілці» - 501 тис. пудів, Утранспосекції - 496 тис. пудів, військовим відомствам - 16 тис. пудів, державній промисловості - 253 тис. пудів, що підтверджує важливе значення кооперативних заготівель для вирішення продовольчої проблеми Там само, арк. 1..

Упродовж жовтня-грудня 1928 р. рівень забезпечення робкоопів України картоплею зріс на 165 % порівняно з відповідним періодом 1927 р. Там само, ф. 423, оп. 5, спр. 325, арк. 196.. У результаті наприкінці 1928 р. робітничі кооперативи на 4/5 задовольняли потреби своїх членів у картоплі Там само, арк. 102.. Загалом у 1927-1928 рр. питома вага картоплі та городини складала 6,9% у продуктово-сировинній заготівлі споживчої кооперації, у наступному році вона зросла до 10,85% Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 74.. Частка приватника в заготівлі картоплі по УСРР у той період зменшилась до 5% Осокина Е. За фасадом «сталинского изобилия» : Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации, 1927- 1941 / Е. Осокина. - М. : «Росспен», 1999. - С. 46..

Однак наприкінці 1928 р. НКВТ УСРР, провівши обстеження стану ринку в Донбасі, зокрема в Луганській окрузі, дорікав робітничій кооперації, що вона не зуміла розгорнути достатню діяльність щодо постачання робітників картоплею та іншими овочами і тим самим замінити приватника ЦДАВО України, ф. 423, оп. 5, спр. 313, арк. 29.. Як зауважує О.М. Мовчан, від споживчої кооперації державні регулюючі органи також вимагали звернути увагу на якість картоплі. Кооператорам указували на те, що з наступом морозів вони пропонували робітничим родинам морожену чи гнилу картоплю. Тому робітникам доводилось узимку купувати цей овоч у приватника втридорога Мовчан О.М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. / О.М. Мовчан / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України. - С. 280..

Потреба в овочевій продукції у міру зростання міського населення в контексті розгортання індустріалізації країни систематично збільшувалася. З огляду на це впродовж 1926-1927 рр. 29 робітничих кооперативів Донбасу та 13 робкоопів інших промислових районів активно здійснювали заготівлі городини. У результаті 88% робітників Донбасу та 72% робітників - членів кооперації інших промислових центрів республіки були забезпечені городньою продукцією Якубенко І. Осіння заготовча кампанія городини у робітничій кооперації / І. Якубенко // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 2. - С. 10.. Оскільки рівень забезпечення робітничого населення овочами та їх якість постійно відстежувалися регулюючими органами, Уцеробсекція ВУКС 19 жовтня 1927 р. розіслала обіжник робкоопам, зобов'язуючи їх регулярно надсилати такі відомості: 1) скільки заготовлено свіжої та квашеної капусти, свіжих і солоних огірків, моркви і буряків 2) заготівельна ціна кожного з овочів; 3) відсоток задоволення потреби робітників у кожному з указаних овочів Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1367. оп. 1, спр. 150, арк. 27..

Паралельно з робітничою кооперацією активні заготівлі овочів для потреб міського населення проводили окрспоживспілки. Особливо важливість овочевих заготівель зросла у 1928 р., коли виникли перебої із продовольчим забезпеченням міського населення. Лише за другу декаду листопада на виконання державних завдань окрспоживспліки заготовили 6 тис. 768 ц цибулі для промислових районів ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1713, арк. 41..

Загалом робітничі кооперативи наприкінці 1928 р. задовольняли потреби своїх членів в овочах, включно з капустою, цибулею, буряком, морквою, помідорами та огірками на 70%. Робітники Донбасу були забезпечені овочами на 73,6% Магід Г. Постачання робітництву плодовочів / Г. Магід // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 19-20. - С. 35.. Однак в останні роки непу спостерігалася величезна напруженість овочевого ринку. Систематично відчувався нестача овочів на ринку, а через те - постійні черги в овочевих магазинах і складах робітничої кооперації, що викликало слушні нарікання робітників-членів кооперації. З цього приводу журнал «Кооперативне будівництво» зазначав, що робітнича кооперація «не має в дастатній мірі спеціальної овочевої торговельної мережі, деякі робкоопи через громіздкість та нерентабельність відносились до торгівлі овочами байдуже, неохоче й недбало» Там само. - С. 36..

Упродовж 1926-1928 рр. вітчизняна споживча кооперація продовжувала здійснювати заготівлю насіння овочевих культур і трав, зокрема соняшнику, гороху, квасолі, віки, конюшини, люцерни, чечевиці, ріпаку тощо. Заготівля відбувалася переважно згідно з державними завданнями та за визначеними конвенційними цінами, змінювати які кооператорам було заборонено. Стосовно насіння соняшнику зазначимо, що за розпорядженням НКВТ УСРР від 8 жовтня 1927 р. основні заготівельники, у тому числі споживча кооперація, мали в обов'язковому порядку заготовлену сировину здавати державній структурі - Олійжиртресту, тобто власний збут цієї сировини кооператорами був заборонений ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 661, арк. 73.. До того ж Наркомат торгівлі обмежив заготівельні права споживчої кооперації стосовно насіння трав. Це підтверджує обіжник ВУКС окрспоживспілкам від 25 жовтня 1928 р., який вимагав з огляду на розпорядження НКВТ передати монопольне право на заготівлю трав товариству «Насінництво» і припинити заготівлю насіння всіх трав, крім віки ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 661, арк. 35..

Заготівлі фруктів кооперативними організаціями також регулювалися відповідними рішеннями НКВТ УСРР та іншими державними інстанціями. Так, 8 липня 1927 р. Колегія НКВТ видала постанову «Про організацію фруктово-овочевого ринку України», який допускав до проведення заготівель фруктів «Плодоспілку», Вукопспілку, Уцеробсекцію, Держторг і «Укррадгоспоб'єднання» Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли, 1928. - С. 279.. У директиві мовилося про те, що багато фруктів і овочів гинуть на місцях через проблему транспортування та переробки. Перед споживчою кооперацією було накреслено завдання збільшити масштаби спорудження підприємств для зберігання і переробки фруктової сировини. Підкреслювалося, що спорудження споживчою кооперацією сушилень, камер попереднього охолодження фруктів, плодосховищ, винних погребів тощо з метою виконання державних планів має проходити не стихійно, а з дозволу та під контролем Наркомату торгівлі. У свою чергу, НКВТ звернувся до Наркомату фінансів щодо матеріальної підтримки основних заготівельників, які здійснювали державні заготівлі фруктів.

Додаткове державне фінансування дозволило кооператорам збільшити плани та обсяги заготівель фруктів протягом 1927-1928 рр. як на виконання державних замовлень, так і для своїх потреб. Але оскільки державної грошової підтримки для виконання планових завдань Вукопспілці не вистачало, у липні 1927 р. її правління для збільшення обсягів заготівлі фруктів, у тому числі для власних потреб, створило спеціальний грошовий фонд для заготівлі меду, горіхів, свіжих і сушених фруктів. Водночас ВУКС звернулась до окрспоживспілок із розпорядженням повідомити, скільки вони зможуть, посилаючись на власні кошти, заготовити до кінця року горіхів, сушених вишень, груш, слив та інших фруктів Державний архів Вінницької обл., ф. Р-3540, оп.1, спр. 5, арк. 2..

Прикладом масштабних заготівель фруктів може слугувати Вінницька окрспоживспілка. Так, 16 липня 1928 р. нарада конвенційного бюро при Вінницькому окрвнуторзі заготівельників плодоовочів ухвалила план заготівель фруктів на 1928-1929 рр., зокрема, на «Плодоспілку» припадало 450 тис. пуд., окрспоживспілку - 350 тис. пудів, Держторг - 42 тис. пудів, товариство «Продуктопереробка» - 58 тис. пудів. При цьому зазначалося, що у разі відмови останнього окреслений план має бути переданий окрспоживспілці. Конвенцбюро не лише встановило плани заготівель фруктів, але й визначило на них ціну. Зокрема, на яблука були встановлені заготівельні ціни залежно від групи (таких було визнано 4) від 1 крб 30 коп. до 2 крб 75 коп. за пуд, відповідно на сушені груші - 5 крб за пуд, сушені вишні - 5 крб 50 коп. за пуд і на сушені сливи - 6 крб 75 коп. за пуд. Прикметно, що на цьому засіданні конвенцбюро під час обговорення питання про практику контрактації фруктів «Плодоспілка» виступила проти роздачі окрспоживспілкою авансів селянам на заготівлю фруктів, що свідчило про конкуренцію між двома заготівельними кооперативними структурами Державний архів Вінницької обл., ф. Р-122, оп. 1, спр. 158, арк. 6.. Слід зауважити, що матеріальне заохочення селян допомогло Вінницькій окрспожмвспілці до кінця жовтня 1928 р. заготовити згідно з завданнями держави та для власних потреб таку кількість фруктів: слив у мішках та бочках - 57 тис. 463 пудів, свіжих яблук - 1 тис. 200 пудів, сушеної вишні - 2 тис. 500 пудів, маку - 40 тис. 300 пудів тощо Там само, арк. 37..

Особливістю фруктозаготівельної кампанії 1928 р. було те, що НКВТ УСРР посилив регулювання цього виду діяльності споживчої кооперації. Так, 29 травня 1928 р. Вукопспілка отримала від даного наркомату завдання на заготівлю 4750,3 тонн сухофруктів. З метою усунення дезорганізуючих непорозумінь між основними заготівельниками Наркомат торгівлі тоді ж ухвалив рішення про організацію у своєму складі Центрального конвенційного бюро щодо регулювання фруктозаготівель, відповідно на місцях при окружних відділах торгівлі були створені місцеві конвенційні бюро із заготівлі фруктів ЦДАВО України, ф. 423, оп. 5, спр. 151, арк. 246-247. .

НКВТ УСРР систематично втручався у визначення заготівельних цін на фруктову сировину, яка традиційно користувалася великим попитом на ринку. Цей факт підтверджує розпорядження даного наркомату від 10 вересня 1928 р., згідно з яким директивним шляхом була визначена заготівельна ціна на мак, а саме: ціна за пуд сірого маку становила 5 крб, а сіро-блакитного та блакитного - 5 крб 50 коп. При цьому НКВТ зробив спробу обмежити розмір комісійної винагороди споживчим товариствам, які здійснювали заготівлю маку, відтак вона могла становити не більше ніж 7% від заготівельної ціни Там само, ф. 296, оп. 3, спр. 1018, арк. 26..

Характерною ознакою останніх років непу стало те, що Вукопспілка та її місцеві організації розширили практику заготівель фруктів на замовлення державних та кооперативних структур. Так, 21 серпня 1928 р. Держторг УСРР запропонував ВУКС укласти угоду про заготівлю впродовж двох тижнів партії яблук на умовах 10% комісійних, на що кооператори відразу погодились Там само, арк. 53.. Здійснюючи заготівлі на замовлення Білоруської спілки споживчих товариств, ВУКС через свої контори і місцеві спілки у жовтні 1927 р. заготовила 500 пудів меду, для Смоленського ЦРК - 200 пудів сливи, Ленінградської спілки споживчих товариств - 1 тис. пудів меду і 1 вагон маку Там само, спр. 1011, арк. 26. .

У ряді випадків правління ВУКС для того, щоб заохотити селян, намагалося корегувати директивні наркомторгівські заготівельні ціни. Зокрема, враховуючи ситуацію із недобором меду, 20 вересня 1928 р. Вукопспілка дозволила місцевим кооперативним організаціям провести підвищення конвенційних заготівельних цін. У результаті заготівельна ціна на білий мед складала від 10 до 11 крб за 1 пуд, на мішаний мед - від 9 до 10 крб за пуд і на гречаний мед - 7-8 крб за пуд. При цьому ВУКС дозволила місцевим товариствам і їх спілкам вносити корективи в заготівельні ціни на мед з огляду на місцеві особливості ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1018, арк. 21..

Про зростання обсягів заготівель вітчизняною споживчою кооперацією фруктів в останні роки непу свідчать такі дані. Лише впродовж другої декади серпня 1928 р. окружні спілки споживчих товариств заготовили 4 тис. 700 пудів сушеної вишні, 4 тис. пудів меду та 950 пудів маку Там само, спр. 1713, арк. 59.. До кінця 1928 р. споживча кооперація заготовила 470 тис. пудів сухофруктів (з них 300 тис. пудів було реалізовано за кордоном, а 150 тис. пудів - на внутрішньому ринку) і 15 тис. пудів горіхів ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2797, арк. 65.. У 1927-1928 рр. частка садовини у продуктово-сировинних заготівлях споживчої кооперації УСРР дорівнювала 3,3%, а через рік - 5,34% Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 74.. Загалом додатки Д, Е, Ж засвідчують зростання обігу сільських споживчих товариств, окружних спілок споживчих товариств та Вукопспілки з продуктово-сировинної заготівлі.

Споживчі товариства та їх спілки, як і в попередні роки, продовжували здійснювати заготівлю промислової сільськогосподарської сировини для потреб своїх підприємств та на замовлення державної промисловості. Так,

Х Всеукраїнський з'їзд Рад 13 квітня 1927 р. у резолюції «Про організацію торгівлі й кооперацію» підкреслив, що споживча кооперація посіла міцні позиції на заготовчих ринках сільгосппродукції, зокрема промислової сировини. При цьому зверталась увага споживчої кооперації на важливість розширення заготівельних операцій щодо буряку, тютюну, хмелю, прядива, у яких існувала велика потреба вітчизняної промисловості ЗУ України. - 1927. - № 20. - Ст. 97. - С. 325..

Об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У (жовтень 1927 р.) зазначив, що першочерговим завданням вітчизняних заготівельників на 1927-1928 рр. є розширення заготівлі промислової сировини. По-перше, це було пов'язано з тим, що на ринку не вистачало деяких промислових товарів. По-друге, європейський ринок також потребував збільшення обсягів заготівлі промислової сировини з України. Доводилося враховувати, що заготівлі промислової сільськогосподарської сировини вимагали великих коштів. Тому не випадково керівництво УСРР поряд із державними заготівельниками намагалося залучати до заготівельних операцій промислової сировини споживчу кооперацію Компартия Украины в резолюциях... - Т. 1. - С. 484.. 2-а сесія ВУЦВК Х скликання у жовтні 1927 р. також наголосила на необхідності збільшення питомої ваги споживчої кооперації у здійсненні заготівель промислової сировини. Враховуючи значні втрати заготовленої промислової сировини, сесія ВУЦВК доручила уряду зосередити увагу на питанні прискорення капітального будівництва для переробки, сортування та зберігання промислової сировини. До вирішення цієї проблеми планувалося ширше залучати кошти та потенціал кооперативних організацій ЗУ України. - 1927. - № 53-54. - Ст. 217. - С. 1032-1033..

Заготівлі промислової сировини державними та кооперативними організаціями, особливо її якісні показники, систематично контролювалися регулюючими органами. Так, 24 квітня 1926 р. вийшла постанова УЕР «Про запровадження метричної системи в заготовчих і торгових операціях усіх видів сировини, зернових та хлібних товарів, в операціях з льоном, коноплями, кенафом, джгутом, щетиною, пухом, а також городиною й фруктами та з іншою сировиною, що йде на переробку, експорт, а також безпосередньо на споживання» Там само. - 1926. - № 15-16. - Ст. 53. - С. 328-330.. Щоб заготівлі промислової сировини відповідали європейським стандартам якості, категорично наголошувалося на необхідності не пізніше 1 липня 1926 р. усім заготівельним організаціям, включаючи споживчу кооперацію, придбати ваги, гирі, таблиці цін на товари, використовувати такі міри ваги, як кілограм, центнер, тонна, метр. Такі заходи сприяли поліпшенню якості заготовленої сільгоспсировини як для реалізації на внутрішньому ринку, так і за кордоном.

В останні роки непу проблема нестачі шкіряних виробів давалася взнаки. Незважаючи на двократне збільшення виробництва шкіри, потреба населення у взутті задовольнялася лише на 73,6%. До того ж ціна на шкіряне взуття в 1926 р. зросла на 39% Дубинская И. Бюджеты рабочих семей на Украине в 1925-1927 гг. Данные текущего обследования / И. Дубинская.- Х. : Б. и., 1928. - С. 63.. У той час на одну робітничу сім'ю припадало 1,5 пари цього товару Мовчан О.М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр./ О.М. Мовчан / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України. - С. 265., що зумовлювалося як припиненням імпорту, який традиційно покривав дефіцит на шкіряне взуття, так і збільшенням потреб сільського населення у фабричному взутті.

Особливістю останніх років непу стало те, що держава все більше усувала споживчу кооперацію від заготівлі деяких видів промислової сировини, надаючи переваги державним заготівельникам. Передусім це стосувалося заготівлі шкіри. Оскільки шкіросировинна криза не була подолана, НКВТ УСРР закликав державних та кооперативних заготівельників до збільшення кількості шкіропереробних та приймальних пунктів. Однак заготівлю шкіри споживча кооперація мала здійснювати не для своїх шкірзаводів, а на виконання державних планових завдань. Згідно з рішенням Наркомату торгівлі від 6 жовтня 1926 р. основними заготівельниками шкіри в УСРР визнали Всесоюзний шкірсиндикат та «Сільський Господар». Споживчу кооперацію фактично до заготівель шкіри не допускали ні як основного, ні як місцевого заготівельника. Лише окремі сільські споживчі товариства та окружні спілки з дозволу НКВТ та за згодою з «Сільським Господарем» могли проводити заготівлю шкіри Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли, 1928. - С. 464. .

Утім потреба забезпечення власних шкірзаводів та нестача шкіри на ринку спонукали місцеві кооперативні організації навіть попри заборону НКВТ УСРР проводити заготівлі цієї сировини. Наприклад, у листопаді 1926 р Могилів-Подільська окрспоживспілка. у зверненні до споживчих товариств акцентувала на тому, що ситуація на шкірозаготівельному ринку напружена через активні дії з боку державних заготівельників та приватних посередників. До того ж приватний заготівельник не був зв'язаний у своїй діяльності нормованими заготівельними цінами на шкіру. З огляду на це правління окрспоживспілки закликало місцеві кооперативи активізувати заготівлю шкіри. Проте розгорнути сповна цей вид заготівель кооператорам не вдалося, оскільки державні та кооперативні організації всю належну їм шкірсировину, яка надходила від забою, мали в обов'язковому порядку здавати виключно державному Шкірсиндикату згідно з конвенційними наркомторгівськими цінами Державний архів Вінницької обл., ф. Р-3540, оп.1, спр. 3, арк. 21.. Відтак проблема забезпечення шкірзаводів вітчизняної споживчої кооперації сировиною не була вирішена, а отже, вони працювали зі збоями.

Упродовж 1925-1926 рр. споживча кооперація розпочала контрактувати у селян конопляне прядиво Олянич В. Участь селян в кооперативних заготівлях в УСРР у 20-х рр. ХХ ст. / В. Олянич [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http // www.nbuv.gov.portal.. За даними Держкомстату УСРР, у 1926 р. ВУКС провела заготівлю понад 283 тонн прядива конопель, з яких 84 тонни були призначені для державної промисловості РСФРР і 158 тонн - для експорту. Однак питома вага ВУКС у заготівлях прядива коноплі по Україні тоді становила лише 3% Планова заготівля та збут продуктів сільського господарства й сільськогосподарської сировини року 1925- 26... - С.32.. Поступово регулюючі інстанції практично витіснили споживчу кооперацію з ринку заготівель цього виду сировини. До заготівлі прядива конопель, згідно з постановою НКВТ УСРР від 17 вересня 1927 р., офіційно допустили лише «Сільський Господар» та «Укрдержторг». Вукопспілка була зобов'язана терміново ліквідувати заготівельний апарат із заготівлі конопляного прядива. Лише в Глухівській окрузі Наркомат торгівлі дозволяв окремим споживчим товариствам проводити заготівлю цієї сировини для власних потреб, до того ж за узгодженням із «Сільським Господарем» Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли, 1928 - С. 128..

Протягом 1926 р. заготівлі смушок в УСРР здійснювали 10 потужних заготівельних структур, у тому числі Центроспілка СРСР та ряд місцевих заготівельних організацій. Це призвело до дезорганізації ринку, зриву конвенційних цін. З огляду на це НКВТ УСРР у 1927 р. дозволив проводити заготівлі смушок лише Держторгу, «Добробуту» (Всеукраїнська скотарсько-молочарська спілка сільськогосподарської кооперації) і Вукопспілці. Загальні обсяги заготівель смушок були такі: 90 тис. штук при 10 заготівельних організацій у 1926 р. і 180 тис. штук при 3 заготівельниках у 1927 р. Безпосередньо заготівля ВУКС зросла з 4,5 тис. штук у 1926 р. до 70 тис. штук у 1927 р. Однак у наступному році за розпорядженням НКВТ споживча кооперація була усунена від заготівлі смушок, що говорило про загострення конкуренції між державними та кооперативними заготівельними організаціями та посилення втручання з боку тодішньої влади Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли, 1928. - С. 492-493..

Ряд організацій споживчої кооперації УСРР виконували державні завдання щодо заготівлі хутра. Зокрема, Могилів-Подільська окрспоживспілка проводила заготівлю шкурок зайців, тхорів, лисиць, куниць, кролів, борсуків, видр, ховрахів. Водночас окрспоживспілка намагалася вишукати можливості виконувати замовлення своїх членів щодо заготівель хутра, пуху та пера. Так, 18 березня 1927 р. вона звернулась до товариств з розпорядженням активізувати заготівлі вищевказаної сировини з огляду на загострення конкуренції у цій справі, у тому числі з боку потужної державної заготівельної структури «Моссировина». Для того, щоб зацікавити місцеві кооперативи, правління окрспоживспілки виплачувало їм за проведені заготівлі хутра від 3 до 5 % комісійних Державний архів Вінницької обл., ф. Р-3540, оп. 1, спр. 3, арк. 51..

Масштабні заготівлі меду та продуктів бджільництва, маку, воску, гарбузового насіння й особливо кількох видів хутросировини, шкірсировини та інших статей сільськогосподарської технічної сировини здійснювала Кам'янець-Подільська окружна споживспілка, що підтверджує додаток 3 Інструкція про приймання сільськогосподарських продуктів, утильсировини, шкірсировини, хутровини, кондиції, стандарти та конвенційні ціни. - Кам'янець-Подільськ : Кам'янець-Подільска округова спілка споживчих товариств, 1930. - С. 62..

У числі п'яти основних заготівельників Вукопспілка здійснювала заготівлю кісток для потреб державної промисловості та на експорт. Так, упродовж 1926 р. ВУКС заготовила понад 42 тонни кісток, із яких 36 тонн призначалися для потреб Суперфосфсиндикату, проте питома вага цих заготівель становила всього 2% від усіх заготівель промислової сировини центральної спілки Планова заготівля та збут продуктів сільського господарства й сільськогосподарської сировини року 1925-26…- С. 17..

Водночас Вукопспілка через місцеві організації здійснювала державні завдання щодо заготівлі ганчір'я. Її питома вага серед загального обсягу заготівель цієї сировини у числі шести заготівельних структур наприкінці 1926 р. становила 12% Там само. - С. 33..

Особливістю заготівельної діяльності вітчизняної споживчої кооперації протягом 1926-1928 рр. стало запровадження системи контрактації в практику взаємовідносин заготівельних організацій з виробниками сільгосппродукції. У рішеннях Х з'їзду КП(б)У (листопад 1927 р.) було зазначено: з метою більш планомірного охоплення з боку держави продукції селянського господарства, що весь час збільшується і надходить на ринок, потрібно звернути особливу увагу на заохочення розвитку відповідних галузей і на більше охоплення заготівель сільськогосподарської сировини кооперативними і державними організаціями. З цієї метою пропонувалося розширити практику контрактації Компартия Украины в резолюциях… Т. 1. - Т. 525.. Починаючи з 1926-1927 рр., у взаємовідносинах заготівельних організацій з виробниками сільськогосподарської продукції застосовувалися договори контрактації на технічні культури, а в 1928 р. - на зерно і продукти тваринництва. З 1928 р. однорічна, а потім багаторічна контрактація стала основним методом заготівель продуктів тваринництва. Таким чином, споживча кооперація УСРР в останні роки непу все активніше практикувала заготівлю-закуп сільськогосподарських продуктів у селян шляхом контрактації Капітановський Н. Контрактація / Н. Капітановський. - Х. : Державне видавництво України, 1929. - С. 10-11..

На глибоке переконання керівництва країни, контрактація була порівняно з комерційними закупівлями значним кроком уперед у справі охоплення сільськогосподарського ринку і включення індивідуального селянського господарства в орбіту безпосереднього впливу держави. Беручи участь у проведенні контрактації, споживча кооперація допомагала державі планово керувати розвитком селянського господарства, підвищувати товарність цього господарства, тісніше зв'язувати дрібнотоварне виробництво із соціалістичною промисловістю і повертати селянство на шлях до колгоспу. Тобто контрактація виконувала не лише економічне, але й політичне завдання.

Організовуючи заготівлі за методом контрактації, споживча кооперація тим самим здійснювала пряме втручання у розвиток деяких галузей сільського господарства. Проводячи заготівлі шляхом контрактації, споживча кооперація допомагала державному регулюванню сільськогосподарського виробництва, впровадженню планових засад. Водночас введення контрактації мало і ряд позитивних моментів, у тому числі підвищення технічного рівня сільськогосподарського виробництва, дотримання кооператорами договірних із селянами закупівельних цін навіть за умови неврожаю чи, навпаки, падіння цін на ринку, гарантія збуту кооперацією у визначені терміни встановлених обсягів певного виду сільгосппродукції. Прикметно, що на півдні України споживча кооперація, здійснюючи контрактацію великих обсягів фруктів і плодів, першою в СРСР ввела технічно передову сушку заготовленої продукції.

Таким чином, в останні роки непу більшовики всіляко залучали споживчу кооперацію УСРР до виконання державних планових та позапланових заготівель сільськогосподарських продуктів та сировини як для потреб внутрішнього споживчого ринку, так і для експорту. Особливої гостроти кооперативні заготівлі овочевої та фруктової продукції набули з огляду на неврожай 1927 і 1928 рр. Однак продовольчі труднощі були спричинені не тільки неврожаєм та згортанням приватної торгівлі, а й надмірним вивозом продовольства за межі республіки. Державні регулюючі органи обмежували самостійні заготівлі споживчою кооперацією промислової сировини, змушуючи її здійснювати заготівлі передусім для державної промисловості. Загалом в останні роки непу вітчизняна споживча кооперація проводила масштабні централізовані та децентралізовані заготівлі овочево-фруктової продукції, а також сільськогосподарської технічної сировини.

Висновки до розділу

Отже, аналіз заготівельної діяльності споживчої кооперації впродовж 1926-1928 рр. засвідчує, що саме ця галузь господарської діяльності системи виявилася найбільш заполітизованою й одержавленою, оскільки за рахунок збільшення обсягів централізованих заготівель та низьких закупівельних цін на сільгосппродукцію радянська влада намагалась поповнити валютні надходження для проведення індустріалізації країни. Протягом другої половини 1920-х рр. держава активно залучала споживчу кооперацію до виконання державних планових та позапланових заготівель сільгосппродукції для потреб внутрішнього ринку. В останні роки непу споживча кооперація СРСР, до складу якої входила українська споживча кооперація, заготовляла п'яту частину всієї сільськогосподарської продукції по країні Свищев Ф.И. Итоги и перспективы развития потребительской кооперации / Ф.И. Свищев // Хозяйство Украины. - 1927. - № 1. - С. 55..

Виходячи з того, що збіжжя залишалось стратегічно важливим товаром на внутрішньому і зовнішньому ринку, та намагаючись витіснити приватника з ринку сільгосппродуктів, керівництво УСРР певною мірою стимулювало заготівельну діяльність споживчих товариств та їх спілок, що дало можливість кооператорам загалом упоратися з покладеними на них хлібозаготівельними завданнями. В останні роки непу споживча кооперація УСРР перетворилася на надійну заготівельно-збутову організацію, яка допомагала селянам реалізувати вирощену ними продукцію і забезпечувати внутрішній ринок продуктами харчування.

Зростання обсягів хлібозаготівель організаціями споживчої кооперації було обумовлено як зростанням населення міст та промислових новобудов, так і потребою розширення зовнішньоекономічних зв'язків України. Широке охоплення сільського виробника споживчою кооперацією та задоволення його потреб у промислових товарах пояснює колосальне збільшення ролі кооперативів у хлібозаготівельних кампаніях. Споживча кооперація загалом була не тільки організацією, що заготовляла хліб, але й чинником стимулювання товарообігу, розширення бази для планової заготівельної роботи, що цілком влаштовувало владу. Хлібозаготівельна робота в республіці, як і загалом по СРСР, починаючи з 1928 р., отримала політичне забарвлення і розглядалася державою в контексті класової боротьби на селі.

Споживча кооперація все частіше залучалася радянською владою до виконання хлібозаготівельних планових завдань, тому її заготівельна галузь є найбільш переконливим фактом одержавлення системи. У 1928 р. через економічно згубні рішення радянської влади споживча кооперація стала заручницею соціально-економічної та політичної ситуації в країні, оскільки виступала засобом, за допомогою якого більшовики директивним шляхом забирали хліб із села.

Досягнуті результати хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації тісно пов'язувалися з її одержавленням, «чистками» кооперативних кадрів. В останні роки непу споживча кооперація через відсутність дієвої протидії посиленню адміністративного втручання держави у процес виконання хлібозаготівельних планів була причетна до загострення економічної і політичної ситуації на селі. Загалом заготівельна галузь споживчої кооперації УСРР є найбільш переконливим підтвердженням того, що згубна політика більшовиків в останні роки непу фактично «знищила» споживчу кооперацію як самостійну громадсько-господарську організацію і перетворила її на слухняного виконавця державно-планових директив.