Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Ураховуючи обмеженість власних коштів, кооперативним організаціям доводилося співпрацювати з іншими структурами та продавати їм частину заготовленого хліба чи іншої сільгосппродукції для отримання необхідного фінансування для вивозу збіжжя за кордон. У ряді випадків кооператорам доводилося відмовлятися від власного хлібоекспорту і з метою отримання обігових коштів збувати заготовлене зерно іншим експортерам. Наприклад, 2 лютого 1923 р. керівництво Вукопспілки продало Зовнішторгу УСРР 50 тис. пудів макухи, заготовленої для експорту В Вукопспилке. Отдел сельхозпродуктов // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 6. - С. 4.. Лише після підписання з Держбанком угоди від 18 жовтня 1923 р. про відкриття ним кредиту в 100 тис. крб під експортні вантажі Вукопспілка змогла налагодити більш-менш регулярний вивіз хліба за кордон Деятельность Вукопспилки за октябрь-декабрь 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 9..

Потреба у коштах спонукала вітчизняних кооператорів у справі хлібоекспорту співпрацювати з Центроспілкою СРСР, яка кредитувала та фінансувала ВУКС. На це, зокрема, вказують газета «Вісті ВУЦВК (червень 1923 р.) Угоди між Вукопспілкою та Центроспілкою // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 9 червня. та архівні матеріали ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1427, арк. 67.. Посилаючись на архівні документи, можна стверджувати, що співпраця Вукопспілки і Центроспілки у справі експортних хлібозаготівель здійснювалася не без контролю з боку вищих партійних інстанцій. Так, 11 червня 1923 р. на засіданні правління ВУКС вирішили взяти на себе всю заготівлю хлібоекспорту для Центроспілки, виходячи з того плану, який отримало її представництво на Україні. Прикметно, що при цьому ухвалили систематично інформувати Політбюро ЦК КП(б)У про взаємовідносини між Центроспілкою і ВУКС у справі хлібоекспорту ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1665, арк. 13..

Не менш важливою проблемою, від якої залежав успіх хлібоекспорту, було заохочення кооперативних організацій і селян. З огляду на тісні контакти споживчої кооперації із селянами держава прагнула залучати до експортних хлібозаготівель сільські споживчі кооперативи. З цього приводу газета «Известия» у травні 1923 р. писала: «Влада розпочала вивіз хліба за кордон. Заготівля хліба має проходити на селі переважно через кооперативний апарат. Особливу увагу хлібних районів потрібно приділити пожвавленню і прилаштуванню первинної кооперативної мережі до виконання хлібозаготівельної роботи» Шеин М. Сбыт крестьянами хлеба через потребкооперацию / М. Шеин // Известия. - 1923. - 31 мая..

На доцільності стимулювання селян з боку кооперації щодо здачі ними збіжжя для експорту акцентувала «Продовольственная газета» у липні того ж року Вопросы хлебоэкспорта // Продовольственная газета. - 1923. - 10 июля.. З метою заохочення селян до здачі лишків зерна в кооперативи для їх подальшого збуту за кордоном правління ВУКС 11 червня 1923 р. ухвалило розподіляти прибуток від експортних операцій між кооперативними організаціями таким чином: Вукопспілка - 20%, райспоживспілки - 20% та сільські споживчі товариства - 60% ЦДАВО, ф. 296, оп. 1, спр. 1075, арк. 79.. Запроваджена кооператорами практика заохочення селян себе виправдала. Це підтверджується інформацією газети «Вісті ВУЦВК» (липень 1923 р.): «Інтерес виробників до збуту хліба через кооперацію колосальний. Кооперація дає селянам-поставщикам хліба премію у формі певного відсотку (30-60%) усього прибутку від реалізації хліба на зовнішніх ринках» Фомицький В. Про хлібозаготівлі споживкооперації / В. Фомицький // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 31 липня..

Оскільки більшовики розглядали експорт хліба як важливу державну справу на шляху відродження економіки республіки, з боку вищих органів влади та управління контроль за хлібоекспортною діяльністю споживчої кооперації систематично посилювався. Відтак питання про результати заготівлі та збуту кооперативними організаціями хліба регулярно обговорювали на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У. Архівні матеріали засвідчують, що у ряді випадків, особливо восени під час активізації хлібозаготівель на селі, це здійснювалося щомісячно. Наприклад, у жовтні та листопаді 1923 р. Політбюро ЦК КП(б)У кілька разів слухало питання про експортні хлібозаготівлі споживчої кооперації ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 23, арк. 30..

На виконання директив вищих партійних інстанцій місцеві партійні органи систематично відстежували стан хлібозаготівель кооперативами та їх спілками. Зокрема, 13 травня 1925 р. кооператнарада при Олександрівському окрпарткомі КП(б)У слухала питання про стан заготівлі збіжжя та борошна на експорт кооперативними організаціями округи Держархів Дніпропетровської обл., ф. 1, оп. 1, спр. 2112, арк. 7.. 23 вересня того ж року Полтавський окружком КП(б)У ухвалив рішення про необхідність активізації споживчою кооперацією заготівлі зерна пшениці та жита на експорт Держархів Полтавської обл., ф. 12, оп. 1, спр. 1, спр. 185..

Принагідно зазначимо, що сам факт експорту збіжжя більшовики намагалися приховувати від суспільства. Це підтверджує рішення Оргбюро ЦК КП(б)У від 17 березня 1923 р., коли ухвалили заборонити розміщення у пресі цифрових даних про вивіз зерна за кордон ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 28, арк. 43.. На нашу думку, з одного боку, це свідчило про те, що радянська влада самочинно корегувала обсяги відправки заготовленого споживчою кооперацією хліба, з другого - більшовики усіляко прагнули отримати певний прибуток від хлібоекспорту, тим самим приховуючи результати вивозу та збуту хліба за кордоном від його виробників. Крім цього, влада, ймовірно, враховувала ще й конкуренцію на зарубіжних ринках між основними країнами - експортерами збіжжя.

Посилення регулювання експорту хліба кооперативними організаціями відбулося і з боку вищих органів влади та управління. Так, 17 квітня 1924 р. 2-а сесія ВУЦВК зобов'язала споживчу кооперацію звернути увагу на сприяння збільшенню посівів технічних культур для експорту ЗУ України. - 1924. - №21-22. - Ст. 188. - С. 496.. Ураховуючи директиви сесії ВУЦВК, 2-й з'їзд промисловості, торгівлі та транспорту УСРР у червні 1924 р. ухвалив рішення про інтенсифікацію хлібозаготівель кооперативними організаціями за рахунок вивозу борошна, високоякісного насіннєвого матеріалу, насіння технічних рослин та рослинних олій. Акцентувалося на тому, що частина валюти, вирученої від експорту збіжжя, повинна бути спрямована на ввіз бавовни та шкіри для державної промисловості ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1878, арк. 16.. Отже, кооперативні експортні хлібозаготівлі мали сприяти вирішенню проблеми забезпечення державних підприємств імпортною сировиною, якої бракувало на внутрішньому ринку.

Для підтримки монополії зовнішньої торгівлі й організованого збуту хлібопрудуків, а також посилення контролю та централізації у справі хлібоекспорту 30 квітня 1923 р. було створено акціонерне товариство «Хлібоекспорт». Засновниками його стали Народний комісаріат зовнішньої торгівлі, Держбанк, Центроспілка, державна структура «Хлібопродукт», Всесоюзний кооперативний центр сільськогосподарської кооперації «Сільський Союз», Всекобанк (Всесоюзний кооперативний банк).

Практично всі основні хлібозаготівельні організації СРСР, у тому числі УСРР, були зобов'язані ввійти до складу цього товариства як акціонери. Відтак уся робота щодо продажу хліба за кордоном мала здійснюватись «Хлібоекспортом» Спутник хлебозаготовителя. Практическое пособие для работников хлебного дела

(Под ред. Г.И. Натансона и В.Е. Урнова). - М. : Центросоюз, 1925. - С. 190. Вказане товариство стосовно хлібозаготівельних організацій виконувало функцію комісіонера, тобто експортувало хліб за встановлену процентну винагороду. Основні хлібозаготівельні структури заготовляли збіжжя, вантажили його у вагони і здавали у портах «Хлібоекспорту». У свою чергу, портові контори «Хлібоекспорту» приймали хліб, визначали його кількість і якість.

Місцезнаходженням правління «Хлібоекспорту» стала Москва, відтак більшовикам було зручно впливати на роботу цієї структури і тим самим регулювати заготівлю та збут хліба. Під тиском регулюючих органів Вукопспілка з 1925 р. мусила стати членом цього товариства, отримавши певну кількість акцій, що давали їй можливість брати участь у виборі правління «Хлібоекспорту» й отримувати дивіденди від його експортних операцій. Підтримка «Хлібоекспорту» радянською владою пояснювалася як прагненням посилення контролю за експортом зерна, так і отриманням від цього прибутку, оскільки товариство здійснювало закордонні операції без залучення біржевих та банківських посередників.

Без сумніву, більшовики прагнули реалізовувати хліб на закордонних ринках за цінами вищими, ніж на внутрішньому ринку. Враховуючи конкуренцію на світовому хлібному ринку та намагаючись приховати фактичну реалізацію збіжжя від селян-виробників, правління «Хлібоекпорту» визначало ціни продажу хліба за кордоном лише у день його відправки. По закінченні операційного року «Хлібоекспорт» розподіляв отриманий від експорту збіжжя прибуток між акціонерами відповідно до кількості у них акцій. Л.И. Современные условия хлебоэкспорта и роль потребкооперации / И.Л. // Кооперативный бюллетень. - 1923. - № 30-31. - С. 16.. З одного боку, членство ВУКС у «Хлібоекспорті» допомагало здешевленню процесу збуту хліба за кордоном та пошуку потенційних покупців, з другого - обмежувало її самостійні операції. Без сумніву, хлібоекспортна діяльність ВУКС, починаючи з 1925 р., коли вона під тиском держави була змушена стати членом «Хлібоекспорту», все більше залучалася до виконання державних хлібоекспортних завдань.

Загалом можна констатувати, що впродовж 1923-1925 рр. експорт хліба з України виявився рентабельною справою як для споживчої коопераццї, так і держави. З огляду на економічну кризу та «ножиці цін» 1923 р., коли ціни на сільськогосподарську продукцію значно впали, експорт зерна став виходом зі скрутної ситуації. З цього приводу 4-а сесія ВУЦВК 19 лютого 1925 р. у резолюції «Про зовнішню торгівлю» зазначила, що «…зовнішня торгівля влила у селянське господарство великі кошти, забрала з внутрішнього ринку товарні лишки, піднесла ціни на хліб і значною мірою зменшила гостроту «ножиць» ЗУ України. - 1925. - № 13-14. - Ст. 103. - С. 247..

Обсяги заготівель і збуту збіжжя кооператорами помітно зростали. Так, у хлібозаготівельну кампанію з 1 червня 1923 р. по 1 травня 1924 р. через місцеві кооперативи та їх спілки ВУКС заготовила за угодами з Держторгом, державною структурою «Хлібопродукт» та Центроспілкою СРСР 3 млн 33,5 тис. пудів експортного хліба і для власного вивозу за кордон - 2 млн 142,5 тис. пудів збіжжя Гринберг Эм. Хлебозаготовки потребкооперации / Эм. Гринберг // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 19. - С. 19-20.. За іншими даними, впродовж 1923-1924 рр. власний експорт хліба ВУКС складав 2 млн 363 тис. пудів. Основною культурою хлібоекспорту було жито - 1 млн 724 тис. пудів (75%), пшениця становила 354,5 тис. пудів (15%) Александров А.А. Хлебозаготовки потребительской кооперации Украины в 1923- 1924 гг. / А.А. Александров. - Х. : Изд-во ВУКС, 1924. - С. 27..

Є й такі дані: протягом 1923-1924 рр. ВУКС експортувала 2 млн 131 тис. 258 пуд хліба Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924. - Х. : Изд-во «Украинский экономист», 1925. - С. 205.. Водночас значення вітчизняної споживчої кооперації у союзних експортних заготівлях збіжжя також зросло. За архівними даними, у 1924 р. державні та кооперативні заготівельні організації УСРР заготовили відповідно до загальносоюзного плану в обсязі 225 млн пудів хліба майже половину - 104 млн пудів ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20. спр. 1897, арк. 6-7.. Безперечно, у цих результатах була й частка споживчої кооперації УСРР.

Водночас розгортання хлібоекспорту кооперативними організаціями наражалося на ряд проблем. Однією з них була низька якість хліба. Тому РНК УСРР у 1925 р. вимагав від кооператорів ужити заходи щодо максимального покращення якості збіжжя ЗУ України. - 1925. - № 91. - Ст. 518. - С. 1191.. Інша проблема, яка негативно впливала на експортні хлібозаготівлі споживчої кооперації, полягала у тому, що вона була змушена виконувати завищені державні плани заготівлі зернохліба як для потреб внутрішнього ринку, так і для його збуту за кордоном. Зокрема, на прорахунки у прогнозуванні результатів врожаю і, відповідно, завищений план експортних заготівель хліба вказав дев'ятий з'їзд КП(б)У (грудень 1925 р.) Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 368-370.. Оскільки помилки планових структур щодо обсягу врожаю хліба давалися взнаки, у другій половині 1925 р. виник підвищений попит на нього всередині країни. Відтак це призводило до ускладнення розвитку хлібоекспорту Вукопспілкою. Внаслідок цього відбулося обмеження імпорту необхідних селянству товарів і сільськогосподарського реманенту.

З огляду на державні директиви впродовж 1926-1928 рр. сталися зміни у статтях експорту споживчої кооперації УСРР. Передусім це стосувалося хліба, обсяги вивозу якого за кордон помітно зменшилися. Загалом в останні роки непу експорт хліба державними та кооперативними організаціями складав 4% до всього експорту. За даними кооперативних видань кінця 1920-х рр., значення вивозу хліба в закордонній торгівлі СРСР зменшилось у 10 разів Кириллов И. Хлеб в народном хозяйстве Союза ССР / И. Кириллов. - М.-Л. : Государственное изд-во, 1929. - С. 17.. Перспективи експортних заготівель хліба, які здійснювала споживча кооперація, протягом указаного періоду були ускладнені рядом несприятливих факторів як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. По-перше, експортно-збутові операції споживчої кооперації УСРР гальмувало те, що світовий урожай зернохлібів у 1926 р. виявився більшим від того, який прогнозували вітчизняні планові органи. Зокрема, хороший урожай жита у Німеччині та ряді північноєвропейських країн, які традиційно закупляли цю культуру в Україні, негативно вплинув на експорт споживчої кооперації.

По-друге, кооперативний хлібоекспорт наштовхувався на протидію з боку ряду європейських країн, зокрема, приватних посередників. Вітчизняні кооператори намагалися налагодити прямі зв'язки щодо збуту хліба із закордонними кооперативними центрами, обминаючи тим самим низку посередників. Зрозуміло, що це не відповідало приватним інтересам західноєвропейських хлібних торговців Там само. - С. 20.. Крім цього, європейські країни, у тому числі Німеччина та Чехословаччина, у зазначений період посилили політику митного сприяння сільського господарства власних країн і ввели високе мито на експорт жита. Відповідно мито на ввіз пшениці підвищила Італія. Водночас Польща зібрала хороший урожай зернових і намагалася збути збіжжя в сусідніх країнах за зниженими цінами. Це призвело до загального падіння цін на хліб в Європі, що не могло не вплинути на його експорт вітчизняною кооперацією.

По-третє, вивіз збіжжя за кордон, що практично завжди був рентабельною справою, намагалася монополізувати союзна акціонерна структура «Хлібоекспорт» Экспорт сельскохозяйственных продуктов из Украины в 25-26 гг… - С. 5..

По-четверте, заготівельні ціни на хліб упродовж першої половини 1926 р. декілька разів змінювались, і лише на середину року вони стабілізувалися. Така цінова ситуація пояснювалася тим, що план заготівель хліба на експорт у 1926 р. був визначений союзними та республіканськими плановими організаціями, виходячи з обсягів товарного хліба, на який очікували. Проте цей план виявився завищеним.

На попит тиснули експортні закупівлі. До того ж голова РПО СРСР Л.Б. Каменєв у жовтні 1926 р. дав указівку українським заготівельним організаціям закупляти пшеницю за будь-якою ціною, лише б навантажити пароплави, що стояли в портах і тим самим не допустити зриву експортних зобов'язань не тільки вітчизняних, але й союзних заготівельних структур. Відтак протиріччя між попитом і пропозицією призвело до підвищення цін на хліб. Тому державним та кооперативним заготівельним організаціям у другій половині 1926 р. довелося різко зменшити експортні заготівлі зерна. З цього приводу нарком торгівлі УСРР М.А. Чернов зазначав, що у зв'язку із коливанням цін на хліб план хлібозаготівель державними та кооперативними організаціями в 1926 р. був виконаний лише на 68,1%, відповідно, з огляду на недовиконання плану заготівель збіжжя експорт українського хліба склав лише 28,3% до плану Чернов М. Торговля УССР. К Х Всеукраинскому и ХV Всесоюзному сьездам партии /

М. А. Чернов. - Х. : Пролетарий, 1927. - С. 23..

Попри реалії кон'юнктури закордонного хлібного ринку та проблеми внутрішнього хлібного ринку партійне керівництво СРСР та УСРР продовжувало наполягати на розширенні експорту зернохліба з України. Так, Х Всеукраїнський з'їзд Рад 5 квітня 1927 р. вимагав від хлібозаготівельних організацій продовження активної заготівлі хліба для продажу за кордоном, бо, за визначенням цього форуму, саме такий шлях дозволяв «не допускати товарного залежування» ЦДАВО України, ф. 1, оп. 3, спр. 1744, арк. 51.. Насправді ж збереження значних обсягів експорту зерна державними та кооперативними заготівельними організаціями було необхідним для забезпечення високих темпів індустріалізації країни.

Економічна ситуація в Україні на хлібному ринку у 1926-1927 рр. дещо покращилася завдяки хорошому врожаю 1926 р. та стабілізації заготівельних цін на зерно. Тому темпи заготівлі хліба споживчою кооперацією протягом 1926-1927 рр. були набагато інтенсивніші порівняно з попередніми роками. Цьому сприяло не лише поліпшення економічного стану республіки, але й певною мірою державна підтримка та вжиті заходи безпосередньо самими кооператорами. На нашу думку, однією з причин прискорення темпів кооперативних хлібозаготівель стало обмеження державою частки приватних дрібнооптовиків, що дало змогу державним і кооперативним заготівельникам активізувати свою експортно-збутову діяльність ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 23, арк. 66..

З огляду на необхідність виконання державних хлібозаготівельних планів споживчі товариства та окружні спілки прагнули до максимального охоплення лишків збіжжя селян. Для цього вони обрали такі напрями. По-перше, кооперативні організації, враховуючи нестабільну кон'юнктуру хлібного ринку, з 1926 р. активізували хлібозаготівлі шляхом укладання угод на комісійних засадах, які мали стимулювати селян і водночас убезпечити споживчі товариства від збитків Пивоваров Л. Принципы построения хлебной работы в потребительских обществах / Л. Пивоваров // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 18-19. - С. 25-26. .

По-друге, кооператорам належало перехопити хлібозаготівельну ініціативу не лише у приватних, але й у державних заготівельників. З цією метою споживчою кооперацією була розгорнута діяльність щодо спорудження мережі місцевих лінійних та портових елеваторів, які мали сприяти збільшенню охоплення зернових лишків, зберіганню, сортуванню та експорту збіжжя. Справа в тому, що впродовж 1927-1928 рр., згідно з державним планом капітального будівництва на Україні, було запроектовано спорудження 138 елеваторів державної та кооперативної форми власності Кульвановский Л.Б. Элеваторное хозяйство и его перспективы. Материалы к построению пятилетнего и генерального плана. - Выпуск 1 / Л.Б. Кульвановский, В.С. Беркаш - Х. : Изд-ние Укргосплана, 1928. - С.114., що передбачало максимальне витіснення з хлібозаготівельного ринку приватного посередника. На середину 1920-х рр. в Україні налічувалось одиниці кооперативних елеваторів. І це при тому, що частка УСРР у загальносоюзній заготівлі збіжжя тоді складала понад 30%. Починаючи з 1926 р., коли УСРР була зобов'язана суттєво збільшити державні заготівлі та експорт хліба, монопольними будівельниками елеваторів в УСРР виявилися Елеваторне управління Держбанку й Акціонерне товариство «Хлібопродукт», до якого входили переважно державні організації. Ці структури здійснювали спорудження елеваторів за рахунок отримання від держави довготермінових десятирічних кредитів із фонду відновлення сільського господарства, вкладаючи при цьому від 30 до 40% власних коштів Пивоваров Л. Об элеваторном хозяйстве потребительской кооперации на Украине / Л. Пивоваров // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 37. - С. 39..

Відтак кооперативні організації зіткнулися з перевагами державних заготівельників, які, без сумніву, завдяки державній підтримці мали кращі технічні можливості для експортних заготівель, завдячуючи мережі елеваторів. Отже, з одного боку, необхідність виконання державних хлібозаготівельних завдань, а з другого - прагнення до розширення власного хлібоекспорту спонукали кооператорів розпочати роботу щодо створення мережі місцевих лінійних та портових елеваторів. У той період кооператори вивозили хліб за кордон через порти на Балтійському (Ревель та Рига) і на Чорному морі (Одеса, Миколаїв і Бердянськ). Лінійні елеватори мали приймати зерно від селян-виробників на місцях, а портові елеватори - приводити збіжжя в однорідний стан із подальшим його завантаженням на пароплави для відправки за кордон. Кооператори прагнули максимально забезпечити портові елеватори автоматичним устаткуванням, що було необхідною умовою інтенсифікації експорту хліба.

Упродовж 1926-1927 рр. з отриманих доходів від хлібозаготівель споживча кооперація УСРР виділила для будівництва елеваторів близько 1 млн крб. При цьому окремі окрспоживспілки внесли по 200 тис. крб. Близько 300 тис. крб для спорудження елеваторів у південних хлібозаготівельних районах УСРР виділила Центроспілка СРСР, також зацікавлена у розширенні хлібоекспортних операцій з південних портів. Водночас, ураховуючи важливість заготівель і експорту українського збіжжя для отримання валютних надходжень, радянська влада була змушена надати кооператорам фінансову допомогу. До того ж споживча кооперація республіки отримала 1,5 млн крб від держави з так званого фонду відновлення сільського господарства. У результаті зібрані 3 млн крб дали можливість вітчизняним кооператорам упродовж 1926-1927 рр. побудувати 10 елеваторів ємністю 1 млн 801,8 тис. тонни, зокрема, 2 - Дніпробузька окрспоживспілка, відповідно 2 - Одеська і по 1 елеватору - Дніпропетровська, Запорізька, Маріупольська, Мелітопольська, Зинов'євська та Первомайська окрспоживспілки Пивоваров Л. Об элеваторном хозяйстве потребительской кооперации на Украине /

Л. Пивоваров // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 37. - С. 41..

Отже, протягом 1926-1927 рр. через комісійні угоди, а також шляхом удосконалення організаційно-технічної сторони хлібозаготівельного процесу українська споживча кооперація, як і інші хлібозаготівельні організації, змогла виконати державний хлібозаготівельний план. Відтак перевиконання державними та кооперативними організаціями річного державного плану хлібозаготівель (112,7%) дозволило здійснити накреслену планово-регулюючими органами експортну програму щодо хліба Чернов М.А. Торговля УССР. К Х Всеукраинскому и ХV Всесоюзному сьездам партии… - С. 28.. Упродовж 1926-1927 рр. Вукопспілка, за даними Центроспілки СРСР, заготовила 28,5 млн пудів хліба, з них четверта частина була призначена на експорт Урнов В. Потребительская кооперация в хлебном деле / В. Урнов. - М.: Центросоюз, 1927. - С. 17.. Тоді ж Центроспілка експортувала 24,5 млн пудів хліба, тобто втричі більше Там само. - С. 21.. Однак при цьому зазначимо, що частину хлібозаготівель для Центроспілки здійснювала ВУКС та її місцеві організації. Загалом частка України у загальносоюзних державних планових експортних хлібозаготівлях у 1926-1927 рр. становила 34,9%, тобто більш, ніж третю частину ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 27, арк. 77..

Хоча протягом 1926-1927 рр. споживча кооперація СРСР і УСРР загалом вивезли за кордон більшу кількість збіжжя, ніж у попередні роки, однак це становило меншу частину від загальної кількості заготівель сільгосппродукції. Зменшення вивозу хліба за кордон пояснювалося не лише ситуацією на зовнішньому ринку, але й внутрішніми причинами, пов'язаними як із зростанням міського населення та рівня споживання, так і неналагодженістю системи стимулювання селян. Посилаючись на підрахунки тодішніх провідних фахівців Центроспілки СРСР, з кінця 1927 р. спостерігалося поступове зменшення експорту хліба споживчою кооперацією країни Урнов В. Потребительская кооперация в хлебном деле / В. Урнов. - М. : Центросоюз, 1927. - С. 21.. Це давало можливість направити більше хліба на внутрішній ринок.

Особливістю експортних хлібозаготівель у 1927-1928 рр. було посилення втручання держави у ринкові відносини, що негативно позначалося на діяльності кооперативних організацій. На думку ряду дослідників хлібозаготівельної діяльності державних та кооперативних організацій, в останні роки непу сформувався державно-плановий монополізм у процесі хлібозаготівель, що значною мірою впливало на експорт України Земзюліна Н.І. Державна хлібозаготівельна кампанія в Україні 1926/27-1928-1929 господарських років / Н.І. Земзюліна, С.В. Корновенко // Український селянин. - 2002. - № 6. - С. 116..

По-перше, з огляду на втручання радянської влади у визначення заготівельних цін на збіжжя з кінця 1927 р. накреслилася тенденція до їх зниження. У результаті розрив між державно-заготівельними та світовими цінами тоді складав із жита 2,1 рази, з пшениці - 1,6 рази. Через встановлені державою низькі закупівельні ціни селяни не мали економічних стимулів для продажу зерна, а відтак це негативно впливало на експортні хлібозаготівлі. Наприклад, за першу декаду жовтня 1927 р. виконання державних завдань державними та кооперативними організаціями із жита і пшениці відповідно складало 65% та 51,5% Там само. - С. 114.. Упродовж 1928 р. ринкові ціни на хліб знову почали зростати з огляду на недорід у ряді районів України. Відтак знову виникли проблеми із експортними хлібозаготівлями.

По-друге, держава систематично збільшувала план хлібозаготівель для державних та кооперативних структур як для внутрішніх потреб, так і для експорту. Зокрема, перший план заготівель хліба в УСРР у 1927-1928 рр. був затверджений в обсязі 200 млн пудів. Надалі його планові обсяги збільшилися до 265 млн пудів. За даними УЕР, підвищення плану суперечило загальній хлібопотужності республіки і не відповідало реальному ходу хлібозаготівельної кампанії ЦДАВО України, ф. 423, оп. 5, спр. 95. арк. 411.. Ситуацію погіршував складний стан з озиминою. Зокрема, місячне виконання плану експортних хлібозаготівель державними та кооперативними заготівельними організаціями за травень 1928 р. дорівнювало всього 30,4% ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 27, арк. 73..

По-третє, впродовж 1928 р. ситуація на ринку експортних хлібозаготівель ще більше погіршилася через відсутність економічних важелів заохочення селян. Селяни були стурбовані високими промтоварними та низькими конвенційним цінами на збіжжя, які встановлювала держава. Однак необхідність збереження високих темпів індустріалізації країни змусила більшовиків ужити ряд економічних та пропагандистських заходів щодо стимулювання селян до здачі зерна для реалізації його за кордоном. Характерно, що до експортних хлібозаготівель місцеві партійні осередки почали залучати міські робітничі кооперативи, які не тільки могли запропонувати селянам ходові промислові товари, але й провести відповідну агітаційну роботу щодо важливості отримання валютних коштів у результаті збуту хліба в Європі. Так, на загальних зборах партійного осередку Дніпропетровського ЦРК від 25 січня 1928 р. наголосили на необхідності посилення хлібозаготівель для експорту. З огляду на це було вирішено збільшити обсяги завезення промислових товарів у потужні хлібозаготівельні райони та направити на місця членів правління та активістів ЦРК Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-7, оп. 1, спр. 991, арк. 51..

Однак виконати державні завдання щодо експортних заготівель збіжжя до кінця 1928 р. не вдалося ні державним, ні кооперативним організаціям. Не зарадили цьому і вжиті з боку радянської влади репресивні заходи, у тому числі проти кооператорів та селян-виробників, які не бажали здавати заготівельникам зерно за конвенційними цінами. Відтак план експорту збіжжя з України у листопаді 1928 р. був виконаний лише на 58,1% ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 27, арк. 108.. І хоча впродовж грудня відбулося накопичення великих партій хлібопродуктів на первинних заготівельних пунктах, у тому числі тих, які належали споживчій кооперації, осінньо-зимове бездоріжжя заважало вивезенню його за кордон.

Підсумовуючи вищесказане, можна констатувати, що у 1923 р. споживча кооперація УСРР як із власної ініціативи, так і на виконання державних завдань активізувала експорт хліба. Безперечно, з огляду на тодішні низькі заготівельні ціни на збіжжя на внутрішньому ринку та «ножиці цін» між промисловими товарами і сільгосппродукцією вивіз зерна за кордон певною мірою був виходом для кооперативних організацій. Вивіз великих партій хліба за кордон та розподіл доходів між усіма ланками споживчої кооперації і селянами тоді допоміг підтримати зацікавленість виробників і заготівельників у розширенні хлібоекспортної справи.

Упродовж 1923-1924 рр. в експорті державних заготівельних організацій та споживчої кооперації СРСР і УСРР переважало жито, у 1924-1925 рр. - кукурудза та макуха (бо тоді був неврожай основних хлібів), у 1925-1926 рр. - ячмінь, а в 1926-1927 рр. - пшениця Кириллов И. Хлеб в народном хозяйстве Союза ССР / И. Кириллов. - М.-Л. : Государственное изд-во, 1929. - С. 18.. Тобто однієї певної стабільної хлібної культури експорту не було, вивозили переважно лишки тих зернових культур, які залишались після внутрішнього споживання, що підтверджують дані додатку К.

Протягом 1924-1925 рр. організації споживчої кооперації продовжували збільшувати обсяги як власних, так і державних експортних хлібозаготівель, що загалом було стимулом до інтенсифікації сільського господарства. Однак у цей період більшовики посилили втручання у кооперативні експортні хлібозаготівлі для підпорядкування названого виду діяльності кооператорів загальнодержавним планам. До того ж тоді на світовому ринку посилилась конкуренція між країнами-експортерами хліба, що ускладнювало вивіз збіжжя вітчизняною споживчою кооперацією, спонукало кооператорів до підвищення якості заготовленої продукції.

В останні роки непу вплив держави на хлібоекспортні операції української споживчої кооперації ще більше посилився, оскільки від реалізації за кордоном збіжжя влада планувала отримати значні валютні надходження для індустріалізації. Проте недорід 1927 та 1928 рр., встановлені державою низькі заготівельні ціни на зерно, а також слабкість стимулювання регулюючими органами селян і кооперативних організацій зашкодили виконанню хлібоекспортних планів. До кінця 1928 р. споживча кооперація не змогла забезпечити повного виконання завищеного державою плану кооперативного хлібоекспорту. Не зарадили справі й репресивні заходи з боку більшовицької влади.

Як зазначалося в одному з тогочасних видань, «хліб втратив своє головне значення в радянському експорті», хоча більшовики й планували довести питому вагу експорту хліба в кінці 1920-х рр. до 20% від усього обсягу експорту СРСРТам само. - С. 23.. Таким чином, з 1927-1928 рр. активність хлібоекспортної діяльності споживчої кооперації УСРР почала знижуватися, що підтверджують дані додатку Л. Якщо в 1923 р. загалом уся експортна діяльність вітчизняної споживчої кооперації, включаючи експорт хліба, у грошовому вимірі складала 690 тис. крб, у 1926-1927 рр. вона зросла до 13 млн 47 тис. крб, то в 1927-1928 рр., навпаки, знизилася до 6 млн 796 тис. крб (падіння вдвічі), а в 1928-1929 рр. становила 4 млн 552 тис. крб. (падіння втричі Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1920). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 26..

З огляду на різке падіння обсягів експортних заготівель хліба перед керівництвом УСРР постало питання про нарощування обсягів заготівлі інших видів експортної сільськогосподарської продукції, яка могла б дати очікувані кошти для забезпечення індустріалізації республіки.

5.4 Участь споживчої кооперації в експорті продуктів тваринництва (1923-1928 рр)

На початку 1920-х рр. споживча кооперація УСРР почала здійснювати заходи, спрямовані на збільшення обсягів експорту незернової частини сільськогосподарської продукції. Однією з причин цього було те, що експорт збіжжя значною мірою визначався погодними умовами, що призводило до нестійкості його вивозу. Як зазначає дослідник міжнародних зв'язків української кооперації Ю.Г. Раку, передвоєнний (до 1914 р.) експорт продукції сільського господарства України розподілявся між хлібною і нехлібною його частиною як 79,3% до 20,7%. Однак в останні роки непу це співвідношення виглядало як 54,4% до 35,6% Раку Ю.Г. Українська сільськогосподарська кооперація в м'ясо-молочному експорті України в роки непу / Ю.Г. Раку // Український селянин. - 2008. - № 11. - С. 263.. При цьому продукти скотарства та птахівництва становили 46% у загальному обсязі експорту нехлібних товарів Комуніст. - 1927. - 23 серпня.. Утім попри швидкі темпи розвитку тваринництва, експорт м'ясо-молочної продукції кооперативними організаціями досяг довоєнного рівня лише в останні роки непу. Разом з тим частка експорту продуктів скотарства і птахівництва, яка у 1909-1911 рр. дорівнювала 7,7% від усього експорту України, у 1924-1925 рр. уже складала 26% від загальної вартості вивезеної сільгосппродукції Гольденберг І. Зовнішня торгівля України / І. Гольденберг // Більшовик України. - 1928. - № 17.. Отже, кооперативний експорт м'ясопродуктів, особливо з середини 1920-х рр. постійно зростав.

Після подолання наслідків голоду перших років непу українська споживча кооперація поступово відновлювала експортну заготівлю продуктів тваринництва, передусім тих, на які традиційно існував попит за кордоном. Наприклад, упродовж 1923-1925 рр. вивіз кооператорами яєць був однією з найбільш твердих статей експорту. Восени 1923 р. у Данціг (Польща) Вукопспілкою була відправлена перша партія яєць з 10 вагонів. Заготівлі яєць здійснювали місцеві райспоживспілки на підставі угоди з ВУКС. Наприклад, навесні 1923 р. Полтавська райспоживспілка заготовила 15 вагонів, а восени 1924 р. - 8 вагонів яєць для експорту Держархів Полтавської обл., ф. Р-363, оп. 1, спр. 327, арк. 31.. Значні заготівлі яєць відповідно до замовлень Берлінського представництва ВУКС упродовж осені 1923 р. здійснили кооператори Правобережжя Операции Вукопспилки на внешнем рынке // Промышленность и торговля Украины. - 1923. - 3 октября. . Усього за жовтень-грудень 1923 р. ВУКС за договорами з місцевими спілками було заготовлено 30 вагонів яєць для збуту їх за кордоном Деятельность Вукопспилки за октябрь-декабрь 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 13..

На необхідності збільшення обсягів заготівлі та експорту яєць, інших продуктів птахівництва як державними заготівельними структурами, так і споживчою кооперацією у березні 1924 р. акцентував Укрдержплан ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1888, арк. 4.. Без сумніву, від експорту яєць більшовики прагнули отримати прибуток для поповнення доходної частини держави. Показовим є такий факт: із січня по вересень 1924 р. Вукопспілка експортувала 214 вагонів яєць Отчет о деятельности Всеукраинского союза «Вукопспилка» за время с 1 января по 1 октября 1924 г. - Х. : Б.и., 1925. - С. 88- 89..

Принагідно зауважимо, що з метою сприяння експорту яєць, живої та битої птиці кооперативними центрами споживчої та сільськогосподарської кооперації у вересні 1924 р. був створений спеціальний орган - «Кооптах». До кінця року обсяги експорту яєць серед іншої сільськогосподарської продукції, без урахування хліба, зросли з 25% до 92%. Якщо загальна сума експорту сільськогосподарської продукції (без збіжжя) у 1923-1924 рр. складала 1 млн 39 тис. 539 крб, то на експорт яєць припадало 954 тис. 319 крб Два роки закордонної діяльності ВУКС // Кооперативный бюллетень Вукопспилки. - 1925. - № 1-2. - С. 20.. Досягнуті кооператорами результати експорту яєць дали підставу Укрдержплану у доповідній записці до ЦК КП(б)У у грудні 1924 р. свідчити, що «досвід експорту яєць, проведений «Кооптахом», цілком виправдав існування цієї організації» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1888, арк. 63..

З 1924 р. споживча кооперація УСРР, ураховуючи попит європейських ринків, активізувала заготівлю та збут м'ясної продукції і вершкового масла. Так, наприкінці року 68 голів рогатої худоби ВУКС реалізувала через своє представництво в Лондоні. Восени 1924 р. Вукопспікою через Держторг УСРР був проведений збут вершкового масла на Константинопольському ринку ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 850, арк. 8..

Приводом до активізації м'ясних експортних заготівель споживчою кооперацією стали рішення 4-ї сесії ВУЦВК (лютий 1925 р.). У матеріалах сесії зазначалося, що швидкий розвиток скотарства та відновлення його товарної продукції, особливо дрібної худоби, створює потребу в активізації м'ясного експорту. Сесія доручила урядові УСРР ужити заходи щодо більш активного залучення кооперативних та державних заготівельних організацій до розширення експорту продуктів скотарства, поліпшення породи худоби та до створення такої системи ветеринарно-санітарних норм, які б забезпечували вільний експорт м'ясної продукції. Відповідним регулюючим органам належало сприяти заготівельним організаціям у створенні фондів із цільових кредитів для експорту м'ясної продукції ЗУ України. - 1925. - № 13-14. - Ст. 103. - С. 247.. Збільшення обсягів вивозу м'ясопродуктів вимагало від кооператорів термінового спорудження мережі переробних підприємств та холодильників. На цьому, зокрема, наголошували директиви ІХ Всеукраїнського з'їзду Рад (травень 1925 р.) Там само. -1925. - № 48. - Ст. 305. - С. 541. та 2-ї сесії ВУЦВК (жовтень 1925 р.) ЗУ України. -1925. - № 91. - Ст. 518. - С. 1193..

Однак кредити від держави не могли вирішити проблему фінансування м'ясного експорту, тому кооператорам доводилося не лише вишукувати грошові резерви всередині системи, але й розширювати м'ясоекспортну номенклатуру. Відтак на засіданні правління ВУКС 25 липня 1925 р. було ухвалено рішення щодо вивозу за кордон не лише худоби у живій вазі, але й заморожених туш і окороків ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 1318, арк. 250.. Збут м'ясної продукції за кордоном полегшувало те, що українським кооператорам вдалося налагодити торговельні контакти з англійськими кооперативними центрами - Англійським та Шотландським товариствами оптових закупівель Кабалкин Ю.М. Внешняя торговля потребительской кооперации / Ю.М. Кабалкин. - М. : Изд-во Центросоюза, 1926. - С. 62.. Для того, щоб успішно конкурувати на європейських ринках, був установлений державний контроль за якістю яєць та м'ясопродуктів. Без сумніву, це сприяло покращенню практики експортних заготівель та збуту заготовленої споживчою кооперацією сільськогосподарської сировини і продуктів.

Вивіз продукції тваринництва державними та кооперативними заготівельними структурами у 1924 р. збільшився на 20% порівняно з 1923 р Внешняя торговля Украины 1921-1924 гг. (Под. ред. А.О. Золотарева, С.Л. Фридмана, И.М. Браславского). -Х. : Типо-Литография имени Фрунзе, 1925. - С. 13.. Принагідно зазначимо, що в м'ясозаготівельному експорті, який виявився прибутковою справою, існувала конкуренція. Дані табл. 5.4.1 свідчать про те, що основними конкурентами споживчої та сільськогосподарської кооперації у вивозі м'ясних продуктів за кордон у середині 1920-х рр. були Держторг УСРР, державні трести та змішані товариства:

Таблиця 5.4.1 - Питома вага заготівельних організацій УСРР у експорті продуктів тваринництва в 1923-1925 рр.*

* Внешняя торговля Украины (1921-1924 гг.). / Под рук. А.О. Золотарева, С.Л. Фридмана, И.М. Браславского. - Х. : Типо-Литография ПУУПО имени Фрунзе, 1925. - С. 68.

Отже, у середині 1920-х рр. на вітчизняну кооперацію припадала більша частина експорту продуктів тваринництва - 44,1%, однак при цьому зауважимо, що ця цифра охоплює два види кооперації - споживчу і сільськогосподарську.

Розширення експорту споживчої кооперації за рахунок вивозу продуктів тваринництва сприяло отриманню нових коштів, які використовувались на розширення імпорту. У 1923 р. експорт сільгосппродукції ВУКС становив приблизно 64% від загального обігу зовнішньої торгівлі споживчої кооперації, а в 1924 р. - 53,5% Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 28.. При цьому слід зауважити, що відбулося урізноманітнення закупівлі кооператорами імпортних товарів. Так, упродовж 1923-1924 рр. лише Берлінським представництвом ВУКС було закуплено, крім сільськогосподарського реманенту, промтоварів та промислової сировини велику партію так званих «колоніальних» товарів (чай, перець, лимони, кориця, ваніль тощо) на суму 60 тис. 475 крб, оселедців - на 50 тис. крб, господарських товарів домашнього вжитку - на 21 тис. крб Два роки закордонної діяльності ВУКС // Кооперативний бюлетень Вукоопспілки. - 1925. - 20 січня. - С.1-2.. За іншим джерелом встановлено, що навесні 1924 р. завдяки збуту сільгосппродукції Вукопспілка завезла не лише реманент для села, але й галантерею, шкіряні вироби, канцелярське приладдя, друкарські матеріали, толь, оселедці, каву, чай, дубильний екстракт Імпортні операції Вукопспілки // Вісті ВУЦВК. - 1924. - 3 квітня..

Загальна сума експортних операцій споживчої кооперації УСРР у 1924-1925 рр. збільшилась порівняно з попереднім роком на 34,6% і становила 1 млн 398 тис. крб. Активізувавши експорт хліба та доповнивши його вивозом продуктів тваринництва, упродовж 1924-1925 рр. ВУКС закупила за кордоном товари на 1 млн 283 тис. крб (порівняно з 903 тис. крб у 1923-1924 рр. ). Серед них 59,3% припадало на бакалійні товари; 17,8% - на шкіряне взуття; 14,9% - на галантерею і трикотаж і 7,9% - на металогосподарські товари і промислове устаткування Споживча кооперація Української РСР. 1917-1967 / Ф.Д. Колесник, С.Г. Сіденко,

О.С. Матковський та ін. - К. : Экономика, 1967. - С. 45.. У 1925-1926 рр. ВУКС завезала товарів, закуплених після експорту сільгосппродукції, на суму 11 млн. 535 тис. крб Гречка А. Кооперація за кордоном і в нас. Друге видання / А. Гречка. - Х. : Книгоспілка, 1927. - С. 40.. Однак вартість експорту ВУКС у 1924-1925 рр. перевищувала вартість імпорту. Тенденція до перевищення експорту над імпортом тоді було характерна загалом для споживчої кооперації СРСР.

Якщо проаналізувати показники зовнішньоторговельної діяльності споживчої кооперації СРСР, маємо такі дані: у 1925-1926 рр. експорт становив 7,9 млн тонн, а імпорт - 1,5 млн тонн, тобто товарообіг досяг 9,4 млн тонн вантажів Внешняя торговля СССР за 1928-1940 гг. : Статистический обзор. - М. : Внешторгиздат, 1960. - С. 13.. Отже, показники, які стосуються споживчої кооперації всієї країни, відображають тенденцію до переважання експорту над імпортом, що склалася у вітчизняній споживчій кооперації в середині 1920-х рр. Вивіз за кордон яєць та м'ясної продукції сприяв не лише забезпеченню сільських пайовиків промисловими товарами та реманентом, яких бракувало на внутрішньому ринку, але й допомагав поповнювати державну казну валютними надходженнями.

Упродовж 1926-1928 рр. споживча кооперація суттєво збільшила обсяги та асортимент вивозу продуктів тваринництва, включаючи вершкове масло, м'ясні продукти та яйця Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 26.. По-перше, це було викликано необхідністю підтримки загальних обсягів експорту з огляду на зменшення заготівель та вивозу збіжжя. По-друге, у другій половині 1920-х рр. в Україні спостерігалося зростання темпів розвитку тваринницької галузі і відповідно актуалізувалася потреба збуту м'ясних продуктів на зовнішніх ринках. По-третє, збільшенню вивозу продуктів тваринництва сприяло створення споживчою кооперацією мережі беконних фабрик та холодильників, здатних переробляти та заморожувати до необхідного стандарту експортну м'ясну сировину. По-четверте, зростання обсягів експорту вершкового масла було пов'язане із спорудженням споживчою кооперацією ряду потужних молокопереробних заводів із сучасним на той період обладнанням.

Проте експорт м'ясної продукції вітчизняними кооператорами наштовхувався на ряд перепон з боку країн-конкурентів. Певний час існувала заборона з боку Німеччини на ввіз м'ясопродуктів з України. Однак упродовж 1926-1928 рр. найвідчутніше позначилась на експорті м'ясної продукції відсутність права ввозу і транзиту через Польщу худоби і птиці, що позбавляло українських кооператорів стабільних зв'язків із ринками центральної Європи. З огляду на це споживчій кооперації та державним заготівельним структурам доводилося шукати вихід із даної ситуації, а саме - нарощувати вивіз м'ясної продукції у переробленому та замороженому вигляді морським шляхом, обминаючи сухопутні кордони з Польщею. Відтак, на думку Ю.Г. Раку, впродовж другої половини 1920-х рр. м'ясний експорт споживчої та сільськогосподарської кооперації зростав насамперед за рахунок збільшення продукції м'ясопереробки Раку Ю.Г. Українська сільськогосподарська кооперація в м'ясо-молочному експорті України в роки непу / Ю.Г. Раку // Український селянин. - 2008. - № 11. - С. 263..

Цілком справедливо Ю.Г. Раку вказує на роль Всеукраїнського кооперативного скотарсько-молочарського товариства «Добробут» (виникло у 1924 р.) у зростанні обсягів експорту м'яса та вершкового масла. Не заперечуємо авторів висновок про збільшення в середині 1920-х рр. вивозу українського бекону за кордон. Однак маємо вказати на помилку дослідника у випадку, коли він Полтавську беконну фабрику неоґрунтовано відносить до власності сільськогосподарської кооперації.

Посилаючись на архівні документи та звітні дані ВУКС, зазначимо, що експорт полтавського бекону належав не сільськогосподарській, а споживчій кооперації УСРР. Полтавська беконна фабрика, створена у 1926 р. як спільне підприємство Полтавської окрспоживспілки та Держторгу УСРР, відігравала значну роль у переробці м'ясної сировини і підготовці її до експорту. Виробничі потужності Полтавської беконної фабрики дозволяли переробляти 750 свиней, що забезпечувало вихід 2 тис. 250 пудів бекону щодня. Більша його частина експортувалася в Англію. Англійці купували український бекон охоче, цінили його вище, ніж польський чи латвійський. Загалом Полтавська беконна фабрика за рік своєї роботи - із середини 1926 до середини 1927 рр. вивезла за кордон до 170 тис. пудів бекону на загальну суму понад 2 млн крб Хроніка. Полтавський бекон в Англії // Полтавський селянин. - 1927. - № 6. - С. 2.. За іншими даними, ця цифра становила близько 3 млн крб Раку Ю.Г. Українська сільськогосподарська кооперація в м'ясо-молочному експорті України в роки непу / Ю.Г. Раку // Український селянин. - 2008. - № 11. - С. 264..

Таким чином, якщо в попередні роки кооператори переважно вивозили живу рогату худобу, свиней та птицю, то з 1926 р. зростає частка вивозу заморожених туш і окороків, битої птиці та іншої м'ясної продукції. На кінець 1926 р. тваринницька продукція вже становила 34,8% загального обсягу експорту споживчої кооперації України ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 850, арк. 8..

Постановою Колегії НКВТ УСРР від 2 липня 1927 р. ВУКС була офіційно визнана одним із основних заготівельників м'ясної продукції і залучалася до виконання державних завдань. Віднині вона отримала право експортної заготівлі всіх видів худоби, хоча їй доводилося діяти в конкурентній боротьбі як із приватними, так і з державними заготівельниками Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли, 1928. - С. 295..

Упродовж другої половини 1920-х рр. найбільшими споживачами української м'ясної продукції були Італія, Франція, Англія, Австрія, що свідчить про розширення географії торговельних контактів Вукопспілки. Традиційно великий попит на свинину спостерігався в Англії та Австрії. Якщо у квітні 1928 р. до Відня ВУКС завезла близько 130 тонн свинини, то в липні цього ж року до Лондона - майже 300 тонн. У даному разі експортні заготівлі свинини кооператорами були проведені в районах, якнайближче розташованих до Одеського порту (Тульчинська та Первомайська округи, а також Автономна Молдавська РР), що пояснювалося необхідністю оперативного транспортування та збуту м'ясної продукції у весняно-літній час морським шляхом ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1708, арк. 16..

Ураховуючи потреби закордонних покупців в урізноманітненні м'ясної продукції, вітчизняні кооператори намагалися розширювати асортимент експортних м'ясопродуктів, у тому числі делікатесних. Наприклад, у 1928 р. помітно збільшилися обсяги збуту споживчою кооперацією м'яса в Італії. У лютому 1928 р. до цієї країни ВУКС вивезла 60 тонн замороженої яловичини, перед цим провівши заготівлі м'ясної сировини в Черкаській, Уманській та Одеській округах Там само, арк. 76.. У березні того ж року до Італії Вукопспілкою було направлено 110 тонн яловичини, 100 тонн свинини і понад 100 тонн курятини ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1708, арк. 62.. Упродовж червня 1928 р. ВУКС змогла заготовити в Тульчинській, Первомайській та Прилуцькій округах для реалізації в Італії 80 тонн яловичини і 230 тонн свинини. Крім цього, кооператори тоді реалізували на італійському ринку понад 10 тонн м'ясних субпродуктів Там само, арк. 24..

На підставі архівних даних удалося з'ясувати, що в червні 1928 р. ВУКС уперше реалізувала в Італії 435 кг яловичих язиків. Оскільки ця продукція відразу отримала схвалення італійських споживачів, уже з наступного місяця кооператори відвантажили до Італії понад 1 тонну яловичих язиків Там само, ф. 423, оп. 5, спр. 516, арк. 4.. Так як ВУКС могла вивозити м'ясну продукцію за кордон лише після узгодження цього питання з НКВТ УСРР, кооператорам доводилося постійно звертатися до цього регулюючого органу з відповідними заявками. Наприклад, посилаючись на клопотання ВУКС від 29 вересня 1928 р. встановлено, що кооператори просили дозволу на відвантаження до Італії в замороженому вигляді 5 тонн яловичих язиків та інших м'ясних субпродуктів Там само, ф. 296, оп. 3, спр. 118, арк. 4..

Оскільки українське солоне сало користувалося великим попитом в Італії, керуючись економічними інтересами, керівництво ВУКС 30 жовтня 1928 р. змогло через торгпредство УСРР вплинути на підвищення ціни продажу. Відтак 200 тонн солоного сала кооператори тоді реалізували в Генуї за ціною на 20% вищою, ніж до цього пропонувалося НКВТ УСРР, а саме: 8,5 італійських лір за пуд замість 7 Там само, ф. 423, оп. 5, спр. 516, арк. 99.. Такі дії Вукопспілки сприяли тому, що реалізація солоного сала в Італії виявилася рентабельною, що було на користь і кооператорам, і виробникам.