Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

За даними В.В. Олянич, на хлібозаготівельному ринку тоді діяло 14 хлібозаготівельних установ, що, без сумніву, після двох неврожайних років викликало конкуренцію між ними. З огляду на це у вересні 1923 р. кількість основних хлібозаготівельних структур держава обмежила до 8: Вукопспілка, «Сільський Господар», Українбанк, Укрдержторг, Хлібопродукт, Держбанк, Центроспілка СРСР та Український мукомольний трест (Укрмут). Кожен із них мав заготовити до кінця року згідно з державними завданнями близько 10 млн пудів хліба Олянич В.В. Участь селян в кооперативних заготівлях в УСРР у 20-х рр.. ХХ ст. /

В.В. Олянич. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: www.nbuv.gov.ua/portal..За даними Державного статистичного управління УСРР, упродовж другої половини 1923 р. в Україні офіційно здійснювали заготівлю хліба 11 вітчизняних державних і кооперативних заготівельних структур, а також 5 російських заготівельних організацій, що зафіксовано в додатку Б.

З огляду на позитивні зрушення в економіці республіки накреслилася тенденція до активізації заготівельної діяльності споживчої кооперації, покликаної збільшити та розширити асортимент внутрішнього ринку. З цього приводу газета «Вісті ВУЦВК» у травні 1923 р. зазначала, що процес відновлення засівної площі відбувається досить швидко. Тому постала проблема організації збуту сільськогосподарської продукції. Відтак мовилося: «…споживча кооперація повинна поставити собі завдання збільшення товарності селянського господарства, товарність же можна збільшити через раціональну організацію збуту сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках» Фомицький В. Відновлення сільського господарства і споживча кооперація /

В. Фомицький // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 23 травня.. Отже, розгортання заготівельних операцій кооперативних організацій мало, з одного боку, сприяти збуту вирощеної селянами продукції, а з другого - якнайшвидшому подоланню продовольчих труднощів.

Відродження промисловості також посилювало значення кооперативних хлібозаготівель. Позиція більшовиків полягала в тому, що споживча кооперація була покликана поєднати державну промисловість із сільським господарством, допомогти селу зблизитися з містом, полегшити отримання селянами промислових товарів в обмін на продукти. Тож дванадцятий з'їзд РКП(б), який проходив у квітні 1923 р., підкреслив, що кооперації з боку державних органів мають бути надані «найбільш сприятливі умови з метою перетворення її в основного посередника між державною промисловістю і сільськогосподарським виробництвом» для того, щоб задовольняти потреби селян-виробників КПСС в резолюциях…) / 1898-1986 /. - Т. 3.- 1922-1925. - [9-е узд., доп и испр.]. - М. : Политиздат, 1984. - С. 66.. Однак це більшою мірою були декларативні заяви, натомість у реальному житті прагматизм більшовиків спрямовувався на те, щоб реалізація сільгосппродукції приносила користь передусім державі, а не селянам-виробникам.

На думку керівництва країни, завдання щодо забезпечення селян промисловими товарами за нижчими від приватних цінами і водночас заготівля у них сільськогосподарської продукції найбільш успішно могла виконати саме споживча кооперація. Не випадково газета «Известия», розмірковуючи про доцільність збуту селянами своєї продукції через споживчі товариства, наголошувала на тому, що «кооперація зацікавлена у найшвидшому розвитку і зміцненні селянського господарства, знаючи, що з його покращенням неминуче відбудеться покращення самої кооперації». На підтвердження цієї тези газета наводила ряд аргументів: по-перше, споживча кооперація традиційно мала тісні господарські зв'язки з сільським товаровиробником і користувалася його довірою; по-друге, кооперативи, розпочинаючи збут хліба, не будуть захоплюватися, як це робили приватні торговці, прагненням отримати великий прибуток; по-третє, споживчі товариства зацікавлені у найвигіднішому продажу зерна для того, щоб надати можливість селянству якнайшвидше відновити зруйноване господарство, яке традиційно було базою для кооперативних заготівель Шеин И. Сбыт крестьянами хлеба через потребкооперацию / И. Шеин // Известия. - 1923. - 31 мая..

Однак упродовж першої половини 1923 р. у процесі розгортання хлібозаготівель кооператорам доводилося рахуватися з рядом об'єктивних факторів, які впливали на обсяги заготівель зерна та рівень самостійності кооперативних організацій у цій справі. Як зауважує О.М. Мовчан, наслідки голоду 1921-1922 рр. давалися взнаки аж до літа 1923 р., що призвело до систематичного недоїдання населення, особливо у південних губерніях УСРР Мовчан О.М. Товаропостачання й споживання / О.М. Мовчан // Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України, 2011. - С. 259.. З огляду на цей факт вітчизняна споживча кооперація протягом зими-весни 1923 р. продовжувала виконувати централізовані завдання щодо заготівлі продуктів харчування для постраждалих від голоду. Цим питанням опікувалися створені при виконавчих органах влади відділи - так звані Післяголи, завдання яких кооператори мали виконувати. Заготовлені кооперацією продукти харчування, зокрема зерно, борошно, насіння, картопля тощо через Післяголи надходили голодуючим південних промислових регіонів УСРР. Так, наприклад, Городнянська повітова заготконтора споживчої кооперації на Чернігівщині протягом січня-лютого 1923 р. провела заготівлі жита, ячменю, гречки, проса, вівса, м'яса, картоплі, гороху та інших продуктів для потреб голодуючих і безробітних робітників Катеринославської губернії, зокрема Павлограда Держархів Чернігівської обл., ф. Р-18, оп. 1. спр. 183, арк. 7..

На словах більшовики не заперечували розширення обсягів заготівель продовольства споживчою кооперацією для голодуючих, водночас регулюючі органи систематично контролювали цю роботу, у тому числі використання державних коштів під заготівлі. Підтвердженням цього слугує приклад Жмеринської контори Вінницької райспоживспілки. Зокрема, 31 січня 1923 р. ця контора отримала директиву губвиконкому про те, що їй належить дати детальну звітність про виконання завдань ЦК Допомоги (Помгол) (структура при ВУЦВК) і використання коштів на заготівлю продуктів для південних губерній. Перевірку наданої кооператорами інформації здійснювала спеціальна комісія - продтрійка, до складу якої ввійшли представник повітового Післяголу, голова Вінницької райспоживспілки і голова повітового Державного політичного управління (ДПУ) Держархів Вінницької обл., ф. Р-3508, оп. 1, спр. 28, арк. 36..

На початку лютого 1923 р. Жмеринська контора надіслала у повітовий виконком детальну звітність про надходження заготовлених продуктів для Післяголу і нереалізовані нею кошти (34 крб 28 коп.) Держархів Вінницької обл., ф. Р-3508, оп. 1, спр. 28, арк. 52.. Подібні звіти кооператори мусили надсилати до місцевих органів влади регулярно. Так, протягом липня 1923 р. Вінницька райспілка двічі звітувала перед губвиконкомом та Післяголом про кошти для заготівель. Зокрема, 8 липня вказана райспілка доповідала місцевому Післяголу, що на той момент вона ще не встигла реалізувати на заготівлю продуктів для голодуючих 16 тис. 482 крб 50 коп. Там само, арк. 56.. 23 липня 1923 р. райспілка знову звітувала перед місцевим Післяголом про наявність нереалізованих на заготівлю 1 тис. 945 крб 75 коп. Там само, арк. 58.. Оскільки фінансові надходження від держави, банків та інших організацій, призначені для заготівель на підтримку постраждалих від голоду, постійно перебували під контролем влади, на використання цих коштів для власних цілей кооператорам розраховувати, звісно, не доводилося.

Від початку 1923 р. хлібозаготівельна діяльність української споживчої кооперації почала набувати організованого характеру і «набрала одразу широкого розмаху». Загалом, «виникнувши на основі товарообміну, хлібозаготовча робота організачно зрослася з усією системою роботи споживкооперації» Конспект лекцій курсів у хлібній справі 1927 року… - С. 12.. Цьому є ряд пояснень. По-перше, швидке зростання системи споживчої кооперації в перші роки непу, розгалуженість її первинної ланки, збільшення ролі кооперації в загальному товарообміні країни, безупинне зміцнення господарсько-культурних зв'язків з найширшими колами селянства вказувало на те, що споживчу кооперацію справедливо сприймали як природного збирача хлібних лишків від індивідуальних господарств. По-друге, об'єктивною базою для розвитку хлібозаготівельної галузі споживкооперації були радикальні зміни в зерновому секторі сільського господарства, основну масу товарного хліба становили лишки селянських господарств, що викидались на ринок дрібними партіями. Відтак більшовики були зацікавлені в тому, щоб ці хлібні лишки шляхом заготівлі та збуту їх кооперацією служити інтересам радянської влади, а не приватного посередника.

Однак розгортання як централізованих, так і самостійних хлібозаготівельних операцій споживчої кооперації відразу наштовхнулося на ряд перепон Вукопспилка в хлебозаготовительной кампании 1923 года // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 9. - С. 25.. Давалися взнаки відсутність достатніх коштів у споживчих товариств і несвоєчасне отримання їх від замовників на хліб. У зв'язку з цим газета «Правда» у січні 1923 р. закликала урядові та державні структури допомогти кооперативним організаціям посилити хлібозаготівлі за рахунок виділення їм коштів Быков А. Государство и кооперация на хлебном рынке / А. Быков // Правда. - 1923. -6 января..

Відчутною перешкодою для розгортання кооперативних хлібозаготівель виявилася державна цінова політика. З осені 1922 р. державою були введені лімітовані ціни на зерно, які ніяк не стикувалися з високими цінами на промислові товари. Держава прагнула виступати на ринку промтоварів монополістом, а тому намагалася диктувати оптові та роздрібні ціни. Але в 1923 р. ціни на промислові товари (так звані фабрикати) були підняті настільки, що більшість із них виявилася недоступною селянам. Користуючись монопольним становищем державної промисловості на ринку, керівництво ВРНГ СРСР адміністративним шляхом різко підвищило ціни на промтовари, штучно розвівши «ножиці цін» порівняно із сільгосппродукцією. З цього приводу С.Р. Лях зазначає, що «більшовицька влада ніби поставила собі за мету здійснити грандіозний експеримент і випробувати економічну систему країни на здатність функціонувати за граничних умов, розгойдуючи її до крайніх положень - надвисоких цін, катастрофічної девальвації, товарного і бюджетного дефіциту, граничного безробіття, ручного керування ринком тощо» Лях С. Селянин як економіст / С. Лях / Розділ ІV. Між революцією і колективізацією: селянський ренесанс // Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928 рр.) : Колективна монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. - В 2-х ч. Ч. 1. - К. : Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 140..

Співвідношення цін на хліб і промислові товари впродовж 1923 р. надзвичайно загальмувало хлібозаготівельну справу, оскільки направлені споживчою кооперацією на село товарні фонди залишались без руху, і за браком наявних коштів проводити заготівлі кооператорам було складно. Так, згідно зі звітними даними Полтавського губвиконкому до Президії ВУЦВК за лютий 1923 р. виявилося, що для купівлі дефіцитних товарів, зокрема, 1 аршина (0,71 м) ситцю селянину у той період потрібно було заплатити 0,75 пуда (тобто 12 кг) жита, а за пару чобіт - 30 фунтів сала (тобто більше 12 кг), або 20 фунтів вершкового масла (тобто 8 кг), або 345 яєць Держархів Полтавської обл., ф. Р-1503, оп. 1, спр. 224, арк. 37. . Не випадково у 1923 р. «Кооперативный бюллетень», аналізуючи хлібозаготівельну діяльність Засульського споживчого товариства на Полтавщині (Лубенська округа), визнав, що «товарні ресурси знецінюються, а головне - купівельна здатність населення цілком занепадає, бо воно само голодує без хліба, а необхідні товари відпускаються виключно в обмін на хліб» К.О. Засульське споживче товариство / О.К. // Кооперативный бюллетень. - 1923. - № 13-14. - С. 19.

Розпочата у 1922 р. грошова реформа обмежувала можливості як селян, так і кооперативних організацій здійснювати готівкові розрахунки при продажі та заготівлі зерна. Зрозуміло, що з огляду на конкуренцію на хлібному ринку, брак коштів і необхідних промислових товарів для розрахунків, кооператори передусім прагнули укладати угоди на заготівлю зерна з тими державними структурами, які були спроможні фінансувати цю роботу.

Відтак Вукопспілка та її місцеві організації на початку 1923 р. здійснювала заготівлю хліба частково за свій рахунок, частково за рахунок державних органів, з якими вони перебували у договірних відносинах. Так, з метою своєчасного отримання розрахунків кооператори охоче приймали замовлення на заготівлю зерна від Держбанку, інших фінансово спроможних організацій. Зокрема, ще в грудні 1922 р. відділ сільгосппродуктів ВУКС погодився заготовити для Держбанку до 1 березня 1923 р. 500 тис. пудів зерна (у межах Київської, Катеринославської та Одеської губерній). З цього приводу «Бюллетень Вукопспилки» писав: «Заготівля хліба для Держбанку здійснюється інтенсивно і мабуть буде закінчена раніше встановленого терміну. Ставлення райспілок до заготівель надзвичайно уважне і акуратне. Вукопспілці за умовами угоди вже здали до 5 січня 1923 р. 100 тис. пудів і до 15 січня - 147 тис. пудів зерна» В отделах ВУКС // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 3. - С. 6..

З періодичних видань того часу дізнаємося, що після виконання вказаної угоди наприкінці лютого 1923 р. сільськогосподарський відділ ВУКС зобов'язався заготовити додатково для Держбанку 1 млн пудів хліба. Щоб успішно конкурувати на хлібному ринку і якісно здійснювати заготівлі зерна для Держбанку та інших державних структур, при ВУКС тоді була відкрита спеціальна лабораторія, яка проводила аналізи заготовленого збіжжя, борошна та круп В Вукопспилке. Отдел сельхозпродуктов // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 6. - С.4.. Серед інших фінансово спроможних структур, які домовлялися з ВУКС на заготівлю зерна, тоді були як українські, так і союзні структури - Всекобанк (Всесоюзний кооперативний банк), Укрзовнішторг, Хлібопродукт, Мосдержторг, Українбанк, Сульфаттрест, Центроспілка СРСР та ін. Потребительская кооперация Украины. Вукопспилка / Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924. - Х. : Изд-во «Укранский экономист", 1925. - С. 205..

Намагаючись залучити кооперацію до виконання державних хлібозаготівельних завдань та витіснення з хлібного ринку приватного посередника, партійні очільники систематично звертали увагу місцевих партійних органів на необхідність створення гнучкого заготівельного апарату споживчої кооперації на місцях з метою налагодження заготівель у широких масштабах. Не випадково напередодні нового врожаю сьома конференція КП(б)У (квітень 1923 р.) ухвалила спеціальну резолюцію «Сільське господарство і податкова політика», у якій підкреслювалося, що для відродження сільського господарства важливо зосередити увагу як партійних, так і господарських організацій на налагодженні внутрішнього ринку стосовно правильного продуктообміну між містом і селом, особливо в періоди надходження податків сільського господарства. При цьому зауважимо, що поняття «правильний продуктообмін» у розумінні більшовиків передбачало, що «селянин в обмін на дешевий хліб стане отримувати дешеву продукцію держпромисловості» Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 270.. Однак, як засвідчила цінова політика більшовиків у 1923 р., ця заява виявилася не підкріпленою реальною ситуацією на ринку.

Відтак завдання, поставлене владою перед кооператорами, полягало в тому, щоб потіснити із заготівельного ринку хліба приватного заготівельника. Партійно-радянське керівництво УСРР вважало, що кооперативний апарат на місцях потрібно перебудувати таким чином, щоб він був здатний оперативно оволодіти селянськими лишками. Споживчій кооперації належало враховувати, що тоді селяни мали сплачувати податок грішми. Відповідно, частину хліба виробники мали продати для сплати податку. Цей хліб, на думку керівництва республіки, у першу чергу мали закупити місцеві кооперативи, а не приватні заготівельники В порядке планового задания // Известия ЦК КП(б)У. - 1923. - № 3-4. - С. 1.. З огляду на це за споживчою кооперацією залишалось державне завдання збору продподатку і заготівель лишків хліба після його здачі. Не випадково при РНК УСРР згідно з постановою РНК УСРР від 30 березня 1923 р. створили комісію по передачі споживчій кооперації лишків по продподатку під головуванням наркома продовольства М.Ф. Владимирова ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 788, арк. 1. . Заготовлений споживчою кооперацією на підставі продподатку хліб призначався для державних установ і промислових центрів. Наприклад, Городнянська повітова заготконтора споживчої кооперації (Чернігівська губернія) навесні 1923 р. проводила збір зернового продподатку для потреб Вінницького губвоєнпродмагу, Південсталі, Харківського губернського продовольчого комітету і Ніжинського маслозавода Держархів Чернігівської обл., ф. Р-18, оп. 1, спр. 183, арк. 7..

Керівництво ВУКС систематично обговорювало питання про хід зернозаготівельної діяльності на місцях. Зокрема, це питання було внесено до порядку денного третьої сесії Ради ВУКС (травень 1923 р.). Тоді була ухвалена резолюція «Про завдання споживкооперації в галузі сільськогосподарської роботи», у якій акцентувалося на тому, що активізація хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації має для цього всі підстави. У ній мовилося: по-перше, організації споживчої кооперації завдяки своїй переважній ролі у товарообміні та участі у заготівлях, упритул підійшли до цієї роботи; по-друге, об'єднуючи, хоч і формально, понад 3 млн селянських господарств, споживча кооперація не мала права стояти осторонь від відбудовчого руху; по-третє, постачаючи своїм членам товари і натикаючись на їх низьку купівельну спроможність, кооператори були змушені потурбуватись, щоб створити правильний товарообмін і тим самим посилити сільський ринок Резолюції третьої сесії Ради Вукопспілки // Кооперативний бюлетень Вукопспілки. - 1923. - № 13-14. - С. 2-4..

Щоб зацікавити споживчу кооперацію розширювати державні хлібозаготівлі, радянській владі довелося піти на фінансування кооперативних організацій. Це підтверджують рішення 3-ї сесії ВУЦВК від 2 липня 1923 р. ЗУ України. - 1923. - № 45. - Ст. 579.- С. 1257.. Зокрема, зазначалося, що справа насичення внутрішнього ринку зерном вимагає значних коштів. Було вирішено, що держава фінансуватиме хлібозаготівлі, які здійснювали кооперативи, у тому числі споживчі. Тож улітку Вукопспілці було виділено 660 тис. крб цільового кредиту для посилення хлібозаготівельної кампанії, натомість ВУКС зобов'язувалася заготовити для державних потреб 16 млн пудів зерна до кінця року ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1900, арк. 55..

Загалом державний план хлібозаготівель, який погодилася виконати ВУКС, будувався на даних ЦСУ УСРР і враховував кон'юнктуру хлібного ринку та попит міського населення Там само, спр. 1731, арк. 29. . Однак піднесення сільського господарства і розрахунки на новий врожай як шлях до отримання додаткових коштів для відродження промисловості дали підставу ЦСУ та уряду УСРР переглянути плани заготівель хліба споживчою кооперацією у бік збільшення. Відповідно свої хлібозаготівельні плани доводилося коректувати ВУКС та її місцевим організаціям. Наприклад, Полтавська райспоживспілка отримала завдання від ВУКС на заготівлю протягом року 107 пудів хліба (замість передбачених на початку року 15 тис. пудів) Держархів Полтавської обл., ф. Р-1503, оп. 1, спр. 224, арк. 152..

На обсяги хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації впливала конкуренція з боку як приватних, так і державних та кооперативних заготівельників. Підтвердженням цього є змагання між державними і кооперативними організаціями щодо заготівель зерна на Донеччині, де зіткнулися господарські інтереси ВУКС і державної структури «Хлібопродукт». З огляду на це правління ВУКС 15 червня 1923 р. звернулась до ЦК КП(б)У з проханням сприяти у наданні їй більшої свободи у проведенні хлібозаготівель для забезпечення робітників даного регіону. При цьому ВУКС зобов'язалася до кінця року заготовити для Донбасу 500 тис. пудів зерна. Водночас клопотання містило пропозицію розширити хлібозаготівельні права місцевої губспоживспілки - Союздонбасейну і надати їй необхідну державну фінансову підтримку ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1743, арк. 33..

Упродовж першої половини 1923 р. неузгодження та конкуренція на хлібозаготівельному ринку існували між Вукопспілкою і Центроспілкою СРСР. Попри те, що 4 червня 1923 р. між цими структурами була укладена угода щодо спільних заготівельно-закупівельних операцій на Україні, напруга у стосунках між двома кооперативними центрами на зникла ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1427, арк. 67. . Цей факт 9 червня засвідчила газета «Вісті ВУЦВК», вказавши, що Центроспілка продовжувала самостійні заготівлі в УСРР через свої бази в Харкові, Києві та Одесі, хоча, згідно з підписаною угодою, вони мали здійснюватися ВУКС. У свою чергу, Вукопспілці на території РСФРР дозволялося проводити заготівлі промтоварів і промсировини, однак тільки через апарат Центроспілки. На нашу думку, пояснення такого підходу до організації заготівель зерна криється у кредитно-фінансовій підтримці ВУКС з боку фінансово спроможної Центроспілки СРСР. Намагаючись отримати певний зиск від співпраці з цією спілкою, правління ВУКС 30 червня 1923 р. уклало з нею нову угоду, за якою зобов'язувалося заготовити до кінця року на комісійних засадах (2,5% від обігу) 6 млн пудів зерна різних культур Деятельность Вукопспилки за октябрь-декабрь1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 10.. Отже, перебуваючи у фінансовій і товарній залежності від Центроспілки, позиція вітчизняних кооператорів щодо хлібозаготівель для цієї організації була неоднозначною.

Розгортання кооперативних хлібозаготівель супроводжувалося посиленням адміністративного втручання у цей процес з боку не лише центральних, але і місцевих партійних та радянських органів. Так, 3 червня 1923 р. Одеський окрвиконком на своєму засідання обговорив питання про майбутню хлібозаготівельну кампанію. Тоді ж були визначені райспілки, на які поклали проведення планових державних заготівель хліба, а саме: Балтська, Первомайська, Одеська, Єлизаветградська і Тираспольська. Розмір заготівель зерна для кожної райспілки у директивному порядку визначався у 350 тис. пудів, до того ж губвиконком встановив кінцевий термін здачі збіжжя - до 1 жовтня 1923 р.Держархів Одеської обл., ф. П- 3, оп.1, спр. 706, арк. 83..

Виконуючи вказівки ЦК КП(б)У, бюро Одеського окрпарткому систематично тримало хлібозаготівельну кампанію під контролем. Зокрема, 24 липня 1923 р. воно обговорювало питання про хід заготівель хліба райспілками, вказавши на необхідність активізації цієї роботи на етапі завершення заготівель у серпні. Тоді під тиском місцевих органів влади плани державних хлібозаготівель перевиконали всі райспілки округи. Наприклад, Одеською райспілкою лише в серпні 1923 р. було заготовлено 447 тис. пудів зерна, що свідчить про значне перевиконання державних планових завдань Там само, арк. 119. .

Питання хлібозаготівель з огляду на наявний стан хлібного ринку в Україні 7 червня 1923 р. розглядалося на засіданні президії Харківського губкому КП(б)У. Було винесено рішення, що хід заготівель хліба на Харківщині державними структурами та споживчою кооперацією мав постійно контролюватися з боку місцевих партійних органів Держархів Харківської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 837, арк. 52.. Підтвердженням виконання вказаного рішення партійними осередками є політзвіт секретаря Куп'янського окружкому до Харківського губпарткому за червень 1923 р., у якому мовилося, що ним приділена особлива увага підготовчій роботі з організації хлібозаготівельних операцій кооперативними організаціями. Наголошувалося, що завдяки опіці з боку партійного осередку кооператори округи підписали з ВУКС угоду щодо виконання державного замовлення на заготівлю 100 тис. пудів зерна нового врожаю Держархів Харківської обл., ф. П- 1, оп. 1, спр. 952, арк. 12.. Коли наприкінці серпня 1923 р. до Харківського губкому КП(б)У надійшов політзвіт Ізюмського окружкому партії, результати партійного керівництва хлібозаготівельною роботою місцевої райспілки були кваліфіковані як незадовільні. Справа в тому, що Ізюмська райспілка ще в липні уклала 14 угод на заготівлю зерна М-ко Л. На местах. Изюмский райсоюз / Л. М-ко // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 6. - С. 13.. Однак темпи державних заготівель райспілкою (на той час 13,9 тис. пудів жита і 11,5 тис. пудів пшениці) місцеві партійні керманичі вважали низькими порівняно з іншими райспілками. Причину цього в Харківському губкомі КП(б)У вбачали у слабкому зв'язку райспоживспілки із сільськими товариствами Держархів Харківської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 937, арк. 41..

Певною мірою на темпах хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації УСРР у 1923 р. негативно позначалася позиція окремих її керівників, які висловлювали думку, що споживча кооперація має бути основним збирачем хліба, а реалізувати його на внутрішньому та зовнішньому ринках повинні інші організації. Зокрема, ця проблема висвітлювалася на сторінках «Бюллетня Вукопспилки», однак широкої підтримки кооператорів так звані «хлібоспеціалісти», що виступали за обмеження заготівельних прав споживчої кооперації, не отримали Гринберг Эм. Хлебозаготовки потребкооперации / Эм. Гринберг // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 18. - С. 10..

Початок активної хлібозаготівельної роботи ВУКС та її організацій припав на червень 1923 р. Щоб виконати державні завдання та збільшити власні хлібозаготівлі, кооператори широко запроваджували практику матеріальної зацікавленості селян. З цього приводу газета «Вісті ВУЦВК» у липні 1923 р. повідомляла, що «інтерес виробників-селян до збуту хліба через кооперацію колосальний», оскільки споживча кооперація давала селянам-поставщикам премію у формі певного відрахування - 30-60% прибутку від реалізації хліба на зовнішньому ринку», що, без сумніву, було хорошим для них стимулом до збільшення посівів та співпраці з кооператорами Фомицький В. Про хлібозаготівлі споживкооперації / В. Фомицький // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 31 липня.. Враховуючи конкуренцію на хлібозаготівельному ринку, кооператори платили виробникам за зерно дорожче, ніж середньоринкову ціну. Так, улітку 1923 р. заготівельна ціна споживчої кооперації на зерно загалом по республіці була на 3-5 коп. вище цін інших хлібозаготівельників Эм. Гринберг // Хлебозаготовки потребкооперации / Эм. Гринберг // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 19. - С. 19..

Основну ставку у хлібозаготівлях керівництво ВУКС робило на райспоживспілки, намагаючись збільшити їм замовлення. У свою чергу, райспілки, здійснюючи хлібозаготівлі, намагалися розширити контакти із споживчими товариствами, яким було найзручніше охопити запаси зерна у селян. Відтак від ВУКС до первинних кооперативів уся система споживчої кооперації у 1923 р. виявилася залученою до хлібозаготівельної роботи, а значить, максимально наближеною до селян-виробників. Щоб матеріально зацікавити райспілки та первинні споживчі товариства, паралельно із хлібозаготівлею за твердий рахунок Вукопспілка значно розширила практику укладання з ними комісійних угод. Зокрема, ВУКС тоді уклала 21 комісійний договір на заготівлю збіжжя з місцевими кооперативними організаціями терміном до 1 жовтня поточного року Работа сельскохозяйственного отдела ВУКС за 2-е полугодие 1923 года / Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 7.

Про тогочасні комісійні розрахунки ВУКС з місцевими організаціями в галузі заготівель зерна як метод стимулювання свідчить такий приклад. 11 червня 1923 р. президія правління ВУКС на своєму засіданні розглянула проект договору Вукопспілки із райспілками на заготівлю хлібопродуктів (пшениці, жита, вівса, ячменю). Для розрахунків із селянами ВУКС відразу видавала райспілкам 80% авансу товарами і 20% грішми. Вона брала на себе зобов'язання реалізувати заготовлене райспілками зерно, залишаючи для своїх потреб 20% прибутку від продажу зерна. Решта прибутку - 20% перераховувалася райспілкам і 60% - споживчим товариствам ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1075, арк. 81. .

Крім матеріальної зацікавленості у хлібозаготівельній роботі, керівництво ВУКС, виконуючи директиви партійних форумів, уживало пропагандистські методи, зокрема метод агітації. Так, 13 липня 1923 р. на засіданні президії Вукопспілки оргвідділу було доручено звернутися із відповідним циркуляром до всіх райспоживспілок із закликом проявити максимум енергії в проведенні хлібозаготівельної кампанії, що мало «слугувати кращим доказом їх відданості кооперативній справі» Там само, арк. 103. .

Характерною особливістю хлібозаготівельної кампанії 1923 р. стало те, що порівняно з попередніми роками розширився асортимент зернових культур, які заготовляла споживча кооперація як для власних потреб, так і на виконання державних замовлень. Однак, як засвідчує додаток В, традиційно найбільшу питому вагу серед заготовлених зернових займали жито і пшениця. До речі, О.М. Мовчан акцентує увагу на тому, що пшеничний хліб упродовж 1920-х рр. усе більше входив у раціон українців, натомість житній залишався пріоритетним у споживанні росіянами Мовчан О.М. Товаропостачання й споживання / О.М. Мовчан // Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр… / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України, 2011. - С. 262.. Тож немає сумніву, що асортимент хлібозаготівель споживчої кооперації УСРР у той період визначався потребами не лише членів вітчизняної кооперації, але й запитами населення РСФРР.

Райспоживспілкам надавалося право за погодженням з Вукопспілкою і відповідно до кон'юнктури ринку при виконанні завдань заміняти одну культуру іншою. Ряд райспілок, серед яких Білоцерківська, Дніпробузька, Кременчуцька, Криворізька, Мелітопольська та деякі інші, намагаючись виконати державне завдання та враховуючи кон'юнктуру хлібного ринку і попит населення, здійснювали заготівлі не однієї, а відразу чотирьох основних зернових культур - пшениці, жита, ячменю і вівса Александров А. Райсоюзы и заготовка сельхозпродуктов / А. Александров // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - №13. - С. 17.. Прикметно, що значну активність у зборі зерна проявляли райспілки тих губерній, які у попередні два роки пережили неврожай та голод. Так, за період з 1 серпня по 1 листопада 1923 р. Запорізька райспоживспілка заготовила 894 тис. пудів зерна, відповідно Катеринославська - 750 тис. пудів, Бердянська - 252 тис. пудів, Олександрівська - 107 тис. пудів, Криворізька - 92 тис. пудів і Мелітопольська - 82 тис. пудівДержархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 20, спр. 1472, арк. 77..

Проте фінансовий стан райспілок тоді був складним. Достатніх коштів для власних хлібозаготівель вони не мали. Постійно відчуваючи потребу у грошах, ряд райспілок не завжди точно виконували взяті зобов'язання як перед Вукопспілкою, так і перед державою. Та найсерйозніше ускладнення, яке негативно позначалось на кооперативних хлібозаготівлях, було пов'язане з ціновою політикою держави. Наприкінці липня 1923 р. з огляду на розходження в цінах на промислової товари та зерно правління ВУКС було змушене скликати хліботорговельний з'їзд, щоб виробити подальшу хлібозаготівельну стратегію щодо виконання державних замовлень. Проблема полягала в тому, що селяни, не рахуючись з планами ВУКС, вимагали за зерно готівку і майже зовсім відмовлялися брати промислові товари, тим більше, що ціни на фабрикати зростали швидше, ніж на хліб. Отже, у споживчій кооперації виникла криза збуту. До того ж багатьох потрібних селянам промислових товарів у споживчій кооперації бракувало. Тому, підкреслювалося на зібранні кооператорів, «виникла прогалина, яка потім розширилася так званим «боковим навантаженням» низової кооперації з боку держорганів, які мали для цього готівку». З огляду на цю ситуацію за погодженням з Держпланом УСРР правління ВУКС зменшило першопочатковий хлібозаготівельний план центральної спілки (16 млн пудів) на одну третину, тобто до 10 млн пудівГринберг Эм. Хлебозаготовки потребкооперации / Эм. Гринберг // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 18. - С. 10-11..

Зниження темпів заготівель збіжжя споживчою кооперацією спонукало партійно-радянське керівництво УСРР до обговорення даної проблеми. Так, 24 серпня 1923 р. на засідання РНК УСРР була заслухана доповідь правління ВУКС про хід хлібозаготівельної роботи. Раднарком УСРР, не зважаючи на кон'юнктуру ринку та цінову ситуацію при розрахунках заготовачів із виробниками зерна, у директивному порядку вимагав від Вукопспілки та її місцевих організацій посилити темп хлібозаготівельних робіт упродовж наступних місяцівЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1665, арк. 19..

Та оперативному виконанню споживчою кооперацією чергової урядової хлібозаготівельної директиви тоді завадив ряд причин. По-перше, кооператорам бракувало готівки для розрахунків із селами за зерно. Наприклад, в одному з повідомлень, яке надійшло на адресу Харківського губкому КП(б)У від Ізюмського окрпарткому наприкінці серпня 1923 р., говорилося: «Кооперація не має достатніх коштів для заготівлі хліба у селян. Селянству доводиться везти хліб назад, додому, що викликає з їх боку незадоволення» Держархів Харківської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 937, арк. 41. .

По-друге, ще більше загострилася конкуренція на хлібозаготівельному ринку. Наприклад, у Полтавській губернії працювало 29 місцевих хлібозаготівельних організацій, але всі вони заготовили вдвічі менше, ніж приватні торговці, що свідчило про фінансову слабкість місцевих кооперативних організацій Хлібозаготівлі // Селянська правда. Орган Полтавського губкому КП(б)У. - 1923. -

16 грудня..

По-третє, відчутним ударом по хлібозаготівельній діяльності споживчої кооперації став пік розходження у цінах на промислові товари та продукцію сільського господарства, який припав на кінець літа-осінь 1923 р. Хоча держава погодилась на деяке підвищення заготівельних цін на зерно, але воно не виправило ціновий дисбаланс. Як підкреслює С.Р. Лях, співвідношення між вартістю сільськогосподарської і промислової продукції за час від 1 січня до 1 листопада 1923 р. змінилося від 1:1,7 до 1:3,1 Лях С. Селянин як економіст / С. Лях / Розділ ІV. Між революцією і колективізацією : селянський ренесанс // Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928 рр.) : Колективна монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. - В 2-х ч. Ч. 1. - К. : Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 142. Селянин, будучи виробником і споживачем сільгосппродукції, уважно стежив за ринком та заготівельними цінами. Природньо, він прагнув прибутку, вигідної реалізації зернових і технічних культур для того, щоб придбати необхідні промислові товари і сплатити грошовий податок державі. Однак унаслідок осінніх «ножиць цін» гроші, які одержували селяни від продажу хліба, швидко знецінювались. Наприклад, пуд жита 1 січня 1923 р. коштував 1,5 аршина ситцю, а 1 вересня лише 0,5 аршина Дубинская И.Н. Бюджеты рабочих семей на Украине в 1925-1927 гг. - Х. : Изд-во ВЦСПС «Украинский рабочий», 1928. - С. 35.. Якщо порівняти кількість промислових товарів, які селяни могли купити за гроші від продажу 1 центнера жита восени 1923 р. і в 1913 р., то виявиться, що мінові еквіваленти щодо ситцю були нижчі в 7,8 рази, солі - в 7,4 рази, цвяхів - у 7 разів Споживча кооперація Української РСР. 1917-1967. - К. : «Экономика», 1967. - С. 39.. На Полтавщині 1 пуд жита відповідав вартості 1 аршина ситцю а пуд махорки на київських ринках коштував 29 крб, за пуд гасу в Харкові платили 2 крб 30 коп., що виявлялося не співмірним з цінами на основні зернові культури Украинский товарный рынок // Экономическая жизнь. - 1923. - 11 декабря.. За таких умов селянству було невигідно купувати промислові товари, продаючи свій хліб, у тому числі споживчим товариствам.

По-четверте, негативно позначилася на рентабельності кооперативних хлібозаготівель відсутність твердих заготівельних цін на зерно. У жовтні-листопаді 1923 р. заготівельна ціна держави на жито в Україні становила 25-27 коп. за пуд, а пшениці - 46-50 коп. за пуд, тоді як ринкові ціни були значно вищими. На це вказував голова ВРНГ УСРР В.Я. Чубар. Відповідно, на ринку пшениця коштувала 80 коп. за пуд, а в деяких районах - 91-92 коп. за пуд, жито - 35-38 коп. за пуд. Гольберт Я. Вопросы торгового оборота Украины в связи с кризисом сбыта / Я. Гольберт // Экономическая жизнь. - 1923. - 22 ноября. Лише наприкінці листопада ціни на жито та пшеницю зросли на 30%, тому що збільшився попит на хліб, оскільки була проведена його закупівля великими партіями для експорту По советским республикам // Экономическая жизнь. - 1923. - 27 ноября.

З літа 1923 р. заготівельні ціни на хліб у споживчій кооперації УСРР мали таку динаміку (табл. 3.1.1):

Таблиця 3.1.1 - Динаміка хлібозаготівельних цін у споживчій кооперації УСРР у другій половині 1923 р. (коп./пуд)*

* Складено на підставі : Попов М. Вукопспілка у житті української споживкооперації (До10-річчя існування Вукопспілки) / М. Попов // Кооперативне господарство. - 1930. - №11-12. - С. 27.

Отже, як засвідчують дані таблиці, заготівельні ціни за зерно під впливом економічної ситуації дещо зросли, проте цього виявилося замало для відновлення ефективних хлібозаготівель споживчої кооперації. Зокрема, у звіті Кременчуцького окружного виконавчого комітету до ВУЦВК у жовтні 1923 р. повідомлялося, що активізації кооперативних хлібозаготівель заважають низькі заготівельні ціни, які впливають на слабку купівельну спроможність селян Держархів Полтавської обл., ф. Р-3872, оп. 1, спр. 791, арк. 73.

Тому через брак коштів та високі ціни на промислові товари у ряді райспоживспілок і споживчих товариств УСРР темпи заготівель зерна восени 1923 р. продовжувалися знижуватися. Прикладом може слугувати Бердичівська райспілка, яка розраховувала в кінці літа активізувати заготівлі після вдалого врожаю. Проте у вересні з'ясувалося, що про масштабні заготівлі мріяти не доводиться. Хлібний ринок у Бердичівському районі виявився несприятливим для хлібозаготівель унаслідок високих цін на промислові товари. Заручитися кредитами від Держбанку бердичівським кооператорам не вдалося, і лише в листопаді 1923 р. райспоживспілка отримала кредит Українбанку на 50 млн крб, проте найбільш оптимальні терміни хлібозаготівель були пропущені Ф-кий В. Бердичевский райсоюз В. Ф-кий // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 13-14. - С. 17..

Без сумніву, питання заготівельних цін на хліб восени 1923 р. було для кооператорів першочерговим, оскільки від його вирішення залежало відновлення товарообігу та широкомасштабних хлібозаготівель. Правління ВУКС кілька разів зверталося до вищих органів влади та управління УСРР з клопотанням про сприяння у відновленні цінового балансу. Зокрема, 28 вересня 1923 р. керівництво ВУКС направило звернення до РНК УСРР з проханням фінансово підтримати споживчу кооперацію, оскільки «вона не може дати швидкого ефекту до тих пір, поки не буде встановлена відповідність між цінами на фабрикати і цінами на сільськогосподарські продукти» ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 926, арк. 27. .

Питання встановлення заготівельних цін під час збору продподатку у той період неодноразово обговорювалося на кооперативних форумах. Наприклад, проблема заготівельних цін була внесена до порядку денного Всеукраїнської торгово-фінансової наради споживкооперації, що проходила на початку жовтня 1923 р. Всеукраїнська нарада споживкооперації // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 6 жовтня.. Вона викликала дискусію, оскільки підвищення заготівельних цін у період найвищого рівня «ножиць цін» могло негативно вплинути на фінансовий стан споживчої кооперації. У жовтні того ж року відбулася четверта сесія Ради ВУКС, яка під тиском партійно-радянських директив ухвалила рішення щодо стабілізації хлібозаготівель шляхом зниження цін на вже закуплені кооператорами промислові товари. Сільські споживчі товариства та райспоживспілки були зобов'язані терміново знизити на 20% ціни на промтовари, призначені під хлібозаготівлі Сесія Ради Вукопспілки 5 жовтня 1923 р. // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 10 жовтня.. Проте підвищити заготівельні ціни на зернохліб в інтересах виробників, як це робилося на початку хлібозаготівельної кампанії 1923 р., керівництво ВУКС тоді не наважилось через фінансові труднощі кооперативних організацій.

У пошуках ефективних методів хлібозаготівель наприкінці вересня 1923 р. кооператори відмовилися від комісійної практики. Згідно з рішенням правління ВУКС з 1 жовтня 1923 р. споживча кооперація перейшла на короткотермінові тверді закупівлі зерна. Безпосередньо ВУКС тоді уклала 17 договорів за твердими цінами терміном до 1 січня 1924 р. Работа сельскохозяйственного отдела ВУКС за 2-полугодие 1923 года // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 8-9.. Таким чином, відтепер усі хлібозаготівлі споживчою кооперацією здійснювались за твердими договорами, крім Центроспілки СРСР, з якою зберігалися комісійні договори Там само. - С. 10..

Виправити ситуацію на хлібозаготівельному ринку намагався Пленум ЦК КП(б) (жовтень 1923 р.). Акцентувалося на зниженні надходження продподатку від селян не лише грішми, але й натурою. Відтак перед заготівельними організаціями постало завдання всіляко сприяти активізації здачі селянами продподатку зерном та іншими продуктами харчування. Для цього пропонувалося всім заготівельним організаціям, у тому числі споживчій кооперації, розширити практику необмеженої здачі селянами лишків сільгосппродукції і збільшити мережу приймальних пунктів. Особливо наголошувалось на тому, що під час заготівель державним та кооперативним організаціям потрібно здійснювати вдале маневрування товарним фондом, тим самим зацікавлюючи селян до своєчасної здачі продподатку Компартия Украины в резолюцяих… - Т. 1. - С. 277..

Тоді ж була створена спеціальна комісія ЦК КП(б)У, на яку покладалося завдання розробки низки заходів щодо посилення протягом жовтня-грудня хлібозаготівельних робіт з боку ВУКС та її місцевих організацій ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1665, арк. 19.. Державі довелося виділили споживчій кооперації додаткові кошти для стабілізації хлібозаготівель. Так, 24 жовтня 1923 р. бюро Чернігівського губкому КП(б)У ухвалило рішення про виділення коштів губвиконкомом Чернігівській райспоживспілці з метою активізації заготівель хліба Держархів Чернігівської обл., ф. П-8477, оп. 3, спр. 159, арк. 77..

Упродовж жовтня-листопада 1923 р. темпи хлібозаготівлі споживчої кооперації дещо активізувалися. Для того, щоб не зірвати виконання завдань перед державними структурами, кооператори у ряді випадків застосовували цінову інтервенцію, тобто закупляти хліб у селян за цінами, вищими від ринкових. Хлібозаготівлі на замовлення ВУКС за системою твердих договорів тоді переважно здійснювали споживчі кооперативи та їх спілки на Катеринославщині, Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині та Одещині. Кількість заготовленого хліба розподілялася так: Одеська губернія - 34,8% усіх заготівель, Катеринославська - 34,5%, Харківська -11,7%, Київська - 10,9%, Полтавська - 7,8% і Чернігівська - 0,3%. Загалом ВУКС мала договори з 21 місцевою кооперативною організацією на заготівлю збіжжя Вукопспилка в хлебозаготовительной кампании 1923 года // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 9. - С. 23.. Якщо за комісійними договорами місцеві кооперативи відразу отримували від вищих кооперативних ланок 67% вартості заготівель хліба, то з переходом до твердих договорів вони мали 72,3% оплати, при цьому майже 50% становила готівка, що, без сумніву, виявилося позитивним фактором для відновлення необхідних темпів заготівель Там само. - С. 24.. Завдяки вжитим заходам станом на 10 листопада 1923 р. ВУКС заготовила 4,7 млн пудів хліба По советским республикам // Экономическая жизнь. - 1923. - 21 ноября., а до січня 1924 р. - 5,5 млн. пудів селянського збіжжя Хлебозаготовки на Украине // Экономическая жизнь. - 1924. - 17 января.

Загалом лише наприкінці 1923 р. після директивного зниження державою цін на промислові товари хлібний ринок в УСРР дещо пожвавився. Повернення споживчою кооперацією частини прибутків селянинові від реалізації нею збіжжя також відігравало не останню роль у стабілізації хлібозаготівельної справи. Так, 6 грудня 1923 р. Полтавський губком КП(б)У вказував, що «у заготівельних цінах був різнобій між хлібозаготівельними організаціями, внаслідок чого не можна говорити про вплив державних і кооперативних заготівельників на настрій хлібних цін у губернії» Держархів Полтавської обл., ф. П-9032, оп. 1, спр. 69. арк. 54.. Однак через два тижні у доповідній записці до ЦК КП(б)У від 18 грудня 1923 р. Полтавський губпартком повідомляв, що в результаті зниження державою та кооператорами цін на промислові товари хлібний ринок на місцях активізується Там само, ф. Р-363, оп. 1, спр. 327, арк. 31. .

Аналізуючи дані про хлібозаготівельну діяльність української споживчої кооперації у 1923 р., можна констатувати, що наприкінці року попри штучно створені державою «ножиці цін» в Україні діяла широка хлібозаготівельна мережа споживчої кооперації. Відтак споживчі товариства та їх спілки помітно збільшили внесок у хлібозаготівлі для власних потреб та на виконання централізованих завдань, хоча, без сумніву, основну масу хліба заготовляли державні структури. Загалом на кінець року хлібозаготівлею в республіці займались 2,5 тис. споживчих товариств Состояние товарооборота на Украине (материалы к докладу Наркомторга УССР на 3-й сессии Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета. - Х. : Книгоспилка, 1926.- С. 12.. Слід зазначити, що за три, хоч і малосприятливих роки хлібозаготівель (1921-1923 рр.), кооперативні структури УСРР поступово завойовували хлібний ринок. Усього з 1 серпня 1923 до 1 лютого 1924 рр. на ринок надійшло 110 млн пудів хліба, з них державні структури вивезли 66 млн пудів, кооперативні організації (включаючи сільськогосподарську та споживчу кооперацію) - 20 млн пудів, приватні посередники - 24 млн пудів Кузьминський С. Підсумки й перспективи участі сільськогосподарської кооперації в хлібозаготівлях / С. Кузьминський // Сільський господар. - 1924. - № 3 - С. 4-6..

Проте виконати державний план хлібозаготівель вітчизняній споживчій кооперації повною мірою у визначений термін, тобто до 1 січня 1924 р., не вдалося. Із 10 млн пудів зерна зі скоригованого наприкінці літа 1923 р. плану до кінця року вона змогла заготовити 6 млн 897 тис. 788 пудів Попов М. Вукопспілка у житті української споживкооперації (До 10-річчя існування Вукопспілки) / М. Попов // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 28.. Практично виконання хлібозаготівельного плану ВУКС та її місцевими організаціями тривало до травня наступного року і становило собою 7 млн 188 тис. пудів зерна, тобто 72% від накресленого Гринберг Эм. Хлебозаготовки потребкооперации / Эм. Гринберг // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 18. - С. 11..

Отже, хлібозаготівельна діяльність для споживчої кооперації попри економічні труднощі виявилася рентабельною справою. До кінця 1923 р. вітчизняна споживча кооперація від хлібозаготівель навіть мала прибуток, який складав 2,5% від обігу Работа сельскохозяйственного отдела ВУКС за 2-полугодие 1923 года // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С.10.. На нашу думку, саме цей фактор визначав жорстку конкуренцію на хлібозаготівельному ринку країни, яка все більше загострювалася.

3.2 Посилення регулюючого впливу держави на хлібозаготівельну галузь споживчої кооперації в 1924-1925 рр

З кризи 1923 р. партійно-радянські керманичі СРСР та УСРР винесли певні уроки, які полягали в тому, що для стабілізації економіки загалом та активізації хлібозаготівельних кампаній зокрема потрібно досягнути певної рівноваги в цінах між селянським і міським ринком. У свою чергу, кооператори сподівалися на те, що зниження державою цін на промтовари, а також започаткована в 1922 р. грошова реформа сприятимуть ясності в ціновій політиці і рівновазі між міським і селянським ринком, що «є цінною умовою для правильного ведення торгової справи кооперації» Швецов А.И. Денежная реформа и кооперация / А. Швецов. - М. : Центросоюз, 1924. - С. 18..

Однак на хлібозаготівельну діяльність вітчизняної споживчої кооперації у зазначений період впливали не лише певна стабілізація економіки та позитивні зміни у ціновій політиці держави, але й недорід в Україні впродовж 1924 та 1925 рр., а отже, зменшення обсягів урожаю зернових. Починаючи з 1924 р., як підкреслює В.І. Марочко, в політиці радянської влади щодо кооперації, а також у рішеннях партійних органів усе частіше з'являлися державновласницькі риси, які свідчили про посилення підпорядкування кооперації державою Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861- 1929 рр.) / В.І. Марочко. - К. : М.Р. Kots Рublishing 1995. - С. 159-160..

Хлібозаготівельна діяльність споживчої кооперації протягом 1924 р. супроводжувалася появою низки партійно-державних директив та розпоряджень. Так, пленум ЦК КП(б)У (березень 1924 р.) у резолюції «Кон'юнктура господарства України за першу чверть 1924 року» присвятив окремий розділ хлібній торгівлі та хлібозаготівлі Компартия Украины в резолюциях... -Т. 1. - С. 285-286.. Зокрема, в резолюції зазначалося, що період бурхливого зростання цін на зерно змінився у лютому помітною стабілізацією цін, а в березні - зниженням. Природне для березня зниження заготівельних цін на хліб супроводжувалося зникненням із ринку ряду державних і кооперативних організацій і скороченням фінансування хлібних заготівель, що, без сумніву, не могло не турбувати партійне керівництво УСРР. Відтак указаний пленум акцентував на необхідності посилення створення державними та кооперативними заготівельними організаціями достатніх запасів зерна на період весняного бездоріжжя і польових робіт.

Травневі партійні директиви стосувалися підготовки державних та кооперативних хлібозаготівельників до заготівлі зерна нового врожаю. У цьому контексті ХІІІ з'їзд РКП(б) (травень 1924 р.) у резолюції «Про внутрішню торгівлю» наголосив на тому, що найближчим завданням господарських структур є підготовка і проведення майбутньої хлібозаготівельної кампанії. Споживча кооперація була зобов'язана у першу чергу підготуватися до виконання державних хлібозаготівельних завдань, відтак їй належало, враховуючи прорахунки попереднього року, «всемірно підготуватися до забезпечення села товарами міської промисловості і передбачити всі необхідні заходи для просування продуктів промисловості на село»КПСС в резолюциях… - Т. 3. - С. 232..