Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Без сумніву, в останні роки непу споживча кооперація перетворилася на потужну збутову організацію для селян, оскільки мала унікальну можливість поєднувати товарозабезпечення і заготівлі. Збільшивши обсяги заготівель зерна, м'яса, вершкового масла, яєць, овочів та інших продуктів харчування, українська споживча кооперація зробила значний внесок у розв'язання продовольчої проблеми в республіці, водночас допомагаючи продовольчому забезпеченню промислових центрів СРСР. Вітчизняні споживчі товариства та їх спілки певним чином сприяли розвитку заготівель сільськогосподарської технічної сировини для державної промисловості та для власних промислових підприємств.

Загалом у заготівлях різних сировинних продуктів споживча кооперація УСРР в останні роки непу має незаперечні досягнення, зокрема, їх сума становила 36 млн 892 тис. 200 крб у 1927-1928 рр. і 49 млн 671 тис. 200 крб - у 1928-1929 рр. Перші місця в цій заготівлі посідали зернохліб та м'ясо, далі - вершкове масло та яйця, картопля і городина. Однак при цьому слід зауважити, що питома вага системи споживчої кооперації УСРР у планових державних заготівлях сільськогосподарської продукції під тиском регулюючих і контролюючих органів щорічно збільшувалась, а саме: з 3,2 % 1922-1924 рр. до 39,5% у 1929 рр. Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 29., що практично призвело до втрати кооперативними організаціями заготівельної самостійності. До того ж економічно необґрунтована державна політика заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію впродовж другої половини 1920-х рр. негативно позначилася як на селянах-виробниках, так і на споживчій кооперації як посередницькій структурі, оскільки «вбивала» ініціативу і тих, і інших.

Розділ 5. Внесок організацій споживчої кооперації у розширення експорту України в умовах непу

5.1 Особливості відродження експортної діяльності споживчої кооперації на початку непу

Практично до 1920 р. експортно-імпортна діяльність споживчої кооперації РСФРР та УСРР була заблокована країнами Західної Європи. Отже, ніяких торговельних контактів із Заходом кооператори декілька років не мали. Лише у січні 1920 р. Верховна рада Антанти ухвалила рішення про відновлення торговельних відносин з радянською Росією. Прикметно, що при цьому західними торговельними партнерами була поставлена умова - відновлення торговельних зв'язків з радянською Росією можливе лише через споживчу кооперацію. Враховуючи намір правлячих кіл Антанти здійснювати товарообмін через споживчу кооперацію, ЦК РКП(б) доручив Центроспілці РСФРР «…якнайуважніше обговорити питання про кооперативи і негайно виробити заходи, які забезпечили б цілковите оволодіння нами кооперативним апаратом, насамперед у всіх тих пунктах, через які може бути встановлений товарообмін (Україна, Далекий Схід)» Ленін В.І. Постанова Політбюро ЦК РКП/б/ у питанні про спробу Антанти почати торгові відносини з Росією через російську кооперацію // Повне зібр. творів. - Т. 40. - С. 51..

Тобто від перших кроків відновлення зовнішньоторговельної політики країни більшовики намагалися залучати до цієї справи споживчу кооперацію, розраховуючи на її заготівельний потенціал, експортні ресурси та досвід збуту сільськогосподарської сировини на закордонних ринках. Не випадково з цього приводу відомий економіст-емігрант, дослідник кооперації О.Д. Билимович зазначав: «…у роки непу кооперативи повинні були допомагати радянській владі посилити її зовнішню торгівлю, яка стала цілком нікчемною» Билимович А.Д. Кооперация в России до, во время и после большевиков /

А.Д. Билимович. - Франкфурт-на-Майне : Посев, 1955. - С. 54.. Принагідно зазначимо, що за даними тодішнього замісника наркома зовнішньої торгівлі СРСР М.І. Фрумкіна, експорт радянської Росії в 1920 р. складав лише 1% довоєнного рівня Фрумкин М.И. Народное хозяйство и внешняя торговля СССР / М.И. Фрумкин. - М. : Государственное издательство. - 1926. - С. 15..

На наше переконання, керівництво РСФРР із прагматичних міркувань не могло проігнорувати той факт, що радянську кооперацію в особі Центроспілки тоді обіцяли фінансово підтримати ряд європейських кооперативних організацій, зокрема відоме в міжнародному кооперативному русі Англійське кооперативне товариство оптової торгівлі. Відтак кооперативний радянський експорт із перших років непу посів значне місце в загальному експорті країни. За даними О.Д. Билимовича, впродовж 1922-1928 рр. кооперативний експорт склав 46 млн фунтів стерлінгів або 65% усього експорту СРСР, а кооперативний імпорт - 25,4 млн фунтів стерлінгів або 1/3 усього імпорту радянської Росії Билимович А.Д. Кооперация в России до, во время и после большевиков /А.Д. Билимович. - Франкфурт-на-Майне : Посев, 1955. - С. 55..

Слід зазначити, що з метою встановлення монополії на зовнішню торгівлю більшовики намагалися встановити контроль за діяльністю державних заготівельних структур, Центроспілки РСФРР та інших кооперативних організацій. З цього приводу М.І. Фрумкін акцентував на тому, що відновлення експортної роботи у досліджуваний період вимагало особливих зусиль і великої обережності. По-перше, він указував на те, що в умовах катастрофічного скорочення сільськогосподарського і промислового виробництва у перші роки непу створити потужні експортні фонди було дуже складно. Відтак формування експортних фондів мало здійснюватись без збитків для внутрішнього споживання країни. По-друге, обережність, а отже, і монополію зовнішньої торгівлі М.І. Фрумкін намагався пояснити тим, що навіть за умови зняття економічної блокади радянської Росії експортні товари могли бути незаконно конфісковані на кордоні. По-третє, монополія зовнішньої торгівлі, на його думку, мала попередити збитки та розкрадання, які були можливі під час вільного вивозу продукції за кордон не лише приватними особами, але й окремими організаціями Фрумкин М.И. Народное хозяйство и внешняя торговля СССР / М.И. Фрумкин. - М. : Государственное издательство. - 1926. - С. 16..

Доречно зазначити, що в перші роки непу керівництво Центроспілки РСФРР намагалося зберегти за собою право на самостійні експортні заготівлі та їх реалізацію. З цього приводу журнал «Союз потребителей» на початку 1922 р. зазначав: «Сировинні заготівлі - це наш контрвалютний фонд. Він має отримати достатній імпульс для свого росту. В галузі заготівлі сировини ми повинні вийти з глухого кута, отримавши самостійне право для кооперації на вихід на світовий ринок». Водночас у журналі йшлося про те, що всі зовнішньоекономічні операції кооператорам доводиться здійснювати під контролем Наркомзовнішторгу. Мовилося, зокрема, що НКЗТ, не визнаючи за Центроспілкою права на самостійну зовнішню торгівлю, фактично використовує її апарат на закордонних ринках, у тому числі в Персії, на далекому Сході та інших східних ринках Колосов Ил. Всероссийская кооперация и внешняя торговля / Ил. Колосов // Союз потребителей. - 1922. - № 3-4. - С. 17..

Однак під тиском партійно-радянських директив тодішнє більшовицьке керівництво Центроспілки було змушене визнати доцільність державної монополії на зовнішньоекономічні операції. Наприклад, один із провідних працівників цієї структури Ю.М. Кабалкін, який опікувався міжнародними зв'язками споживчої кооперації радянської Росії, не приховував того, що «нові засади економічної політики РСФРР не змінюють системи її зовнішньої торгівлі, яка виражалась у принципі монополії». При цьому він указував, що держава є єдиним покупцем і продавцем на зовнішньому ринку. Відтак автор не заперечував того, що, зберігаючи монополію зовнішньої торгівлі, держава має право визначати право тієї чи іншої господарської структури на експорт сільгосппродукції, встановлювати заготівельні ціни на експортну продукцію та збутові ціни Кабалкин Ю.М. Внешняя торговля потребительской кооперации / Ю.М. Кабалкин. - М. : Издание Центросоюза, 1926. - С. 10-11..

11 червня 1920 р. В.І. Ленін підписав декрет РНК РСФРР «Про організацію зовнішньої торгівлі та товарообміну РСФРР» Гімельфарб Г.М. Організація зовнішньої торгівлі на Україні (1921-1922 рр.) //

Г.М. Гімельфарб // Український історичний журнал. - 1969. - № 4. - С. 5.. За цією постановою було створено новий спеціальний орган радянської держави - Народний комісаріат зовнішньої торгівлі (Наркомзовнішторг, НКЗТ) РСФРР. На нього покладалася організація економічних зв'язків з іншими країнами і здійснення монополії зовнішньої торгівлі РСФРР. Відповідно, при Раднаркомах України і Білорусії, а також у Закавказзі, Середній Азії і на Далекому Сході призначалися уповноважені цього відомства.

Управління Уповноваженого НКЗТ при РНК УСРР було засноване 25 травня 1920 р. Його очолив І.А. Саммер Там само. -С. 60.. Напевно, не випадково через місяць після організації Управління уповноваженого НКЗТ в УСРР була створена Вукопспілка, головою правління якої обрали того ж таки І.А. Саммера, до речі, переконаного більшовика. Отже, вважаємо, що для налагодження торговельних зв'язків із Заходом і отримання валютних резервів партійно-радянським очільникам потрібно було терміново віднайти експортні запаси товарів та сировини для пропозиції торговельним партнерам. Безперечно, ставку робили на потенціал споживчої кооперації, у тому числі й України.

З переходом до нової економічної політики закордонна діяльність споживчої кооперації, зокрема її експортно-збутові операції, набули ще більшого значення, по-перше, для розширення контактів із західними партнерами, по-друге, для зміцнення господарства країни. Не випадково Х з'їзд РКП(б) (березень 1921 р.) схвалив політику більшовиків, спрямовану на встановлення торговельних відносин споживчої кооперації з партнерами з інших країн шляхом укладання договорів Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК (далі - КПСС в резолюциях…) / 1898-1986 /. - Т. 2. - 1917-1922. - [ 9-е изд., доп. и испр.] - М. : Политиздат, 1983. - С. 250.. З огляду на це Раднарком РСФРР дозволив Центроспілці встановлювати прямі контакти з кооперативними організаціями і торговими фірмами західної Європи й Америки.

Однак із перших кроків непу більшовики намагалися тримати процес відродження зовнішньої торгівлі під пильним контролем, оскільки вони розглядали цю справу як з боку економічної доцільності, так і з боку політико-класового впливу на ситуацію в Європі та світі. З огляду на це одинадцята Всеросійська конференція РКП(б) (грудень 1921 р.) підкреслила, що одним із чергових завдань правлячої партії у зв'язку із відновленням господарства та розвитку ринку є забезпечення впливу робітничо-селянської держави в тому числі в органах, які здійснюють експортно-імпортні операції. Відповідно, серед таких були й кооперативні об'єднання КПСС в резолюциях.. - Т. 2. - 1927-1922. - С. 467 . Відтак стає зрозумілим, чому для проведення торговельних переговорів до Лондона у 1921 р. не раз виїздили не лише голова правління Центроспілки РСФРР Л.М. Хінчук, але й представники вищих державних радянських структур, зокрема, Л.Б. Красін (нарком зовнішньої торгівлі РСФРР), М.М. Литвинов (заступник наркома іноземних справ), В.П. Ногін (нарком праці) та ін., що свідчило про прагнення більшовиків регулювати зовнішню торгівлю як державних, так і кооперативних організацій Варьяш Э. Международное кооперативное движение и советская кооперация / Э. Варьяш. - М. : Город и деревня, 1926. - С. 30-31. .

Перехід країни до непу суттєво підвищив значення міжнародних економічних зв'язків української кооперації. У цей час перед споживчою кооперацією УСРР стояло непросте завдання: домогтися її визнання на міжнародній арені і стати учасником міжнародної торгівлі. Отримавши право на відродження заготівельно-збутової діяльності, кооператори з перших кроків непу прагнули відновити втрачені за роки революції, Першої світової та громадянської воєн торговельні зв'язки із західноєвропейськими та іншими партнерами. При цьому зауважимо, що їм доводилося враховувати складний стан економіки республіки. Внаслідок господарської розрухи багато промислових товарів і особливо сільськогосподарські продукти, що становили до війни основні предмети українського експорту, стали дефіцитними. Виробники сільгосппродукції - селяни потребували промислових товарів і сільськогосподарського реманенту, яких не вистачало на внутрішньому ринку. Дрібні кустарі відчували нестачу сировини, частину якої необхідно було завозити з-за кордону. Відтак саме споживчій кооперації відводилося важливе місце у вирішенні цієї проблеми, оскільки вона оперативно могла налагодити експортну заготівлю та збут сільськогосподарської продукції. Реалізуючи за кордоном сільгосппродукти, споживча кооперація купувала у зарубіжних кооператорів дефіцитні у той період предмети першої необхідності, передусім мануфактуру, галантерею, нитки, взуття, мило, залізо, цвяхи, сільськогосподарський реманент тощо ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1028, арк. 187-188..

Відродження закордонної діяльності споживчої кооперації УСРР відбувалося під неухильним контролем з боку держави та примусової опіки НКЗТ РСФРР, який претендував на монополію експортно-імпортної політики всієї країни. Згідно з підписаним 28 липня 1921 р. В.І. Леніним «Положенням про уповноваженого Наркомзовнішторгу на Україні та його органи» управління складалося з 3-х чоловік й отримало назву Укрзовнішторг (НКЗТ УСРР, УНКЗТ). Метою Укрзовнішторгу було «здійснення на Україні всіх заходів щодо націоналізації зовнішньої торгівлі» під контролем центру Гімельфарб Г.М. Організація зовнішньої торгівлі на Україні (1921-1922 рр.) // Г.М. Гімельфарб // Український історичний журнал. - 1969. - № 4. - С. 61-62.. Саме цим пояснюється той факт, що на середину 1921 р. 48 господарських організацій республіки, тією чи іншою мірою причетних до експортно-збутових операцій, перебували у підпорядкуванні Укрзовнішторгу ЦДАВО України, ф. 4, оп. 1, спр. 723, арк. 125.. Крім цього, у той період уздовж тодішнього українського кордону від міста Сабичина (Волинська губернія) до Таганрога (Донецька губернія) діяли 44 прикордонні митні заклади, які підпорядковувалися Укрзовнішторгу N. Внешняя торговля Украины в 1921 г. (по данным Укрвнешторга) N. // Внешняя торговля. Еженедельник Наркомвнешторга (Москва).- 1922. - № 1. - 26 мая. - С. 11..

У свою чергу, кожен крок у діяльності Укрзовнішторгу відстежувався центральними інстанціями з Москви. Так, 6 червня 1921 р. В.І. Ленін надіслав до Харкова на ім'я очільника НКЗТ УСРР І.А. Саммера телеграму, в якій запитував «Як справа Зовнішторгу на Україні? Розміри вашого обмінного фонду? Фактично в наявності? Кількість пароплавів у дорозі в південні порти?» Ленин В.И. - Полн. собр. соч. - Т. 52. - С. 257-258. . Більшовики розуміли, що від обсягу вивезення товарів з України великою мірою залежало виконання замовлень радянського уряду за кордоном. Це добре усвідомлював й І.А. Саммер. Не випадково 15 червня 1921 р. він телеграфом повідомляв Раднарком РСФРР, що брак на Україні сировини, товарів і грошей зриває проведення зовнішньо-торговельних операцій, і просив сприяти Укрзовнішторгу в одержанні виділеної для нього урядом радянської Росії золотої та іноземної валюти для проведення експортних заготівель і збуту сільгосппродукції за кордоном. Невдовзі, 24 червня 1921 р., РПО РСФРР виділила 50 млн крб для експортно-збутової діяльності державних і кооперативних заготівельних структур УСРР Гімельфарб Г.М. Організація зовнішньої торгівлі на Україні (1921-1922 рр.) // Г.М. Гімельфарб // Український історичний журнал. - 1969. - № 4. - С. 61-62.

Налагоджувати контакти із західноєвропейськими партнерами вітчизняні кооператори почали зразу ж після проголошення непу. З весни 1921 р. розпочалися експортні заготівлі споживчої кооперації республіки. Однак відразу у цій справі виникло ряд проблем, які негативно впливали на розгортання закордонної діяльності споживчої кооперації. Кожна угода споживчої кооперації щодо заготівлі, збуту та закупівлі імпортних товарів ретельно контролювалася державою. Підтвердженням цього є заборона НКЗТ РСФРР за підписом наркома Л.Б. Красіна (березень 1921 р.) щодо налагодження будь-яких торговельних контактів між українськими та румунськими кооператорами. Причиною цього слугував той факт, що серед румунських кооператорів, з якими проводила переговори ВУКС, виявилися емігранти з Росії, чого було достатньо, щоб більшовики заблокували перші самостійні кроки української кооперації щодо налагодження торговельних відносин з румунською кооперацією. ВУКС було заборонено укладати торговельні угоди із закордонними партнерами без згоди Москви. У листі від 18 березня 1921 р. на ім'я голови РНК УСРР Х.Г. Раковського та голови правління Вукопспілки І.А. Саммера Наркомзовнішторг РСФРР попереджав, що на товари і ціни експортно-імпортних операцій «необхідно буде наш дозвіл» ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 86, арк. 12..

У свою чергу, партійно-радянське керівництво УСРР також прагнуло регулювати експортно-збутові операції Вукопспілки. Зокрема, це підтверджує ухвалене на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У 11 червня 1921 р. рішення про необхідність посилення кооперативних заготівель експортної сировини в Олександрівській та Полтавській губерніях. Водночас голову правління ВУКС І.А. Саммера зобов'язали на найближчому засіданні Політбюро ЦК КП(б)У доповісти про операції ВУКС із закордоном ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 14, арк. 134 зв..

Інша проблема у процесі налагодження взаємовигідних зовнішніх торговельних відносин полягала у тому, що західноєвропейські партнери, отримуючи від вітчизняних кооператорів продукти сільського господарства та сировину, не завжди дотримувалися угоди щодо розрахунків з ними необхідними для селян товарами. Так було у випадку з італійськими кооператорами, коли ті у квітні 1921 р. прислали на ім'я ВУКС пароплав із товарами, які вона не замовляла. Зокрема, серед отриманих українськими кооператорами товарів були електроприбори низької якості ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 86, арк. 28..

Негативно впливали на відродження експорту продукції з України і стихійні товарообмінні операції у прикордонній зоні з Польщею. Зокрема, польська влада, попри укладання в березні 1921 р. мирного договору з урядом УСРР, ігнорувала торговельні зв'язки з Укрзовнішторгом, відтак існувала проблема неналагодженості митних закладів, що призвела до розвитку контрабанди. До того ж Польща запровадила високий залізничний тариф, високе транзитне мито для українських товарів, що шкодило налагодженню експортних операцій Вукопспілки в Європі N. Внешняя торговля Украины в 1921 г. (по даным Укрвнешторга) N. // Внешняя торговля. Еженедельник Наркомвнешторга (Москва). - 1922. - № 1. - 26 мая. - С. 9.. Про це 22 липня 1921 р. ішлося на засіданні особливої комісії по паливу і продовольству при РНК УСРР. Було вирішено категорично заборонити селянам самостійно здійснювати продаж хліба та інших сільськогосподарських продуктів на польському кордоні з тим, щоб унеможливити стихійний і несанкціонований витік збіжжя. Для запобігання подібних явищ Наркомату продовольства та ВУКС доручили виробити план забезпечення необхідними товарами селян прикордонних повітів і водночас активізувати заготівлі лишків сільгосппродукції на експорт ЦДАВО України, ф. 296, оп.1. спр. 131, арк. 169..

Щоб налагодити збут експортної продукції, кооператори почали відкривати свої представництва в Європі. У червні 1921 р. перша делегація ВУКС виїхала до Чехословаччини, а вже у вересні в Празі відкрилося її представництво Там само, ф. 2, оп. 2, спр. 5, арк. 51.. У той період представництво ВУКС в інших країнах здійснювали не працівники ВУКС, а представники Зовнішторгу РСФРР, зокрема, в Берліні - Д. Аусен, Варшаві - І.А. Хургін, Лондоні - Л.Б. Красін Кооперация. Работа Вукопспилки за границей // Коммунист. - 1922. - 13 января.. Згідно з рішенням правління ВУКС було створено експортний відділ, який здійснював загальне керівництво експортно-імпортними операціями споживчої кооперації на місцях ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 328, арк. 5.. Відтак із середини 1921 р. експортно-збутова діяльність споживчої кооперації поступово почала набувати організованого характеру.

У перші місяці непу з огляду на складну економічну ситуацію в республіці ВУКС вивозила переважно старі запаси сировини, які зберігалися на складах, у тому числі паркет, вироби кустарних промислів, конопляне прядиво, тютюн, хміль, патоку. Так, до червня 1921 р. Полтавська губспілка відправила до Одеси для подальшого експорту 11 вагонів конопель та 3 вагони паркету (14 тис. брусків) В спилке. Работа по заготовке промсырья // Известия Полтавского губернского исполнительного комитета совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов. - 1921. - 12 октября. . Навесні цього року споживча кооперація відновила експорт до Європи лісоматеріалів, зокрема дубу, вільхи, осики, дощок, шпал, клепок. Їх охоче купували англійські, французькі, німецькі, бельгійські, голландські підприємці. Відповідно до договору з Наркоматом земельних справ від 22 серпня 1921 р. ВУКС та її місцеві організації розпочали експортну заготівлю насіння городніх культур, серед яких основне місце належало насінню соняшнику - 50,6% Аліман М. Історія споживчої кооперації України / Аліман М., Бабенко С., Гелей С. - Львів : Інститут Українознавства НАН України, 1996. - С. 219..

За обсягом експорту лікарських рослин Україні тоді належало одне з перших місць. Головними пунктами їх збуту були німецькі міста Гамбург і Лейпціг. Збиранням лікарських трав займалися губернські спілки і споживчі кооперативи на місцях. Експортні заготівлі лікарських рослин проходили активно. Так, упродовж весни-літа 1921 р. найбільше лікарських трав для експорту заготовили Кременчуцька губспілка - 1830 пудів, Полтавська - 1576 пудів, Одеська - 836 пудів, Київська - 445 пудів, Чернігівська - 271 пуд Андреев В.Н. Итоги заготовки кооперацией лекарственных растений / В.Н. Андреев // Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. - 1921. - 16 ноября. . Таким чином, у перші місяці непу кооператори налагодили експорт неширокого асортименту продукції, зокрема промислової сировини, лікарських рослин та частково продовольства.

Неврожай, що охопив Південь України у 1921 р., негативно вплинув на експортні заготівлі споживчої кооперації. Проте навіть у таких складних умовах вітчизняні кооператори продовжували здійснювати як державні завдання щодо заготівель експортної продукції, так і власні заготівлі для їх реалізації за кордоном та закупівлі дефіцитних товарів для селян. У той період почався процес визнання радянської Росії, а відтак і УСРР, з боку капіталістичних країн. Відповідно, протягом 1921 р. РНК УСРР підписав тимчасові торговельні угоди з Чехословаччиною, Австрією та Німеччиною, а в січні 1922 р. - договір про дружбу з Туреччиною. Водночас укладалися контракти й комерційні угоди з рядом приватних іноземних фірм і компаній. Це дало певний поштовх для активізації експортно-збутової діяльності української споживчої кооперації.

Більшовикам довелося вжити низку заходів щодо матеріальної підтримки експортних заготівель. Так, на Політбюро ЦК КП(б)У 23 вересня 1921 р. ухвалили рішення клопотатися перед РПО РСФРР про виділення для УСРР експортного фонду у 50 млн крб, що на той час було значною сумою ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 6, арк. 51.. 10 жовтня того ж року Політбюро ЦК РКП(б) розглянуло питання про експортний фонд України й ухвалило задовольнити клопотання Політбюро ЦК КП(б)У про виділення додаткових коштів для активізації експорту УСРР Гімельфарб Г.М. Організація зовнішньої торгівлі на Україні (1921-1922 рр.) /

Г.М. Гімельфарб // Український історичний журнал. - 1969. - № 4. - С. - С. 64. . Скільки тоді отримала власне Вукопспілка для проведення експортно-заготівельних операцій, виявити не вдалося. Однак архівні документи засвідчують, що 23 листопада 1921 р. Рада зовнішньої торгівлі при РНК УСРР прийняла рішення, яке полягало в тому, що за проведені експортні заготівлі сировини для державних потреб ВУКС могла розраховувати на певну винагороду натурою, яку дозволялося реалізувати за кордоном. Крім цього, Вукопспілці для розвитку закордонних операцій урядом УСРР був наданий кредит експортної сировини на суму 100 тис. крб ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 36, арк. 1.. Імовірно, основна частина державного фінансування тоді пішла на підтримку Укрзовнішторгу, тобто державної структури.

Важливим кроком на шляху підвищення зацікавленості кооператорів у налагодженні експортних операцій було рішення Української Економічної Ради від 28 листопада 1921 р. про те, що експортна продукція відвантажувалася поза чергою Там само, ф. 296, оп. 1, спр. 354, арк. 12.. Утім восени того ж року більшовики прийняли ряд директив, які обмежували експортні заготівлі споживчої кооперації. Так, 25 листопада 1921 р. УЕР ухвалила рішення про концентрацію експортних товарів у руках Укрзовнішторгу. Вукопспілці було запропоновано передати вказаному наркомату всі наявні у той час у неї сировинні запаси. Отже, складна економічна ситуація та голод, який наростав, посилили конкуренцію між Укрзовнішторгом та ВУКС за сільськогосподарську продукцію ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 119, арк. 127..

Суперечливою і такою, що внесла додаткові обмеження у експортні заготівлі споживчої кооперації, виявилася спільна постанова ВУЦВК і УЕР від 30 листопада 1921 р. «Про державну заготівлю сировини» СУ Украины. - 1921. - № 24. - Ст. 722. - С. 844-845., за якою заготівля сільськогосподарської продукції для експорту передусім покладалася на НКЗТ УСРР. ВУКС та її місцеві організації в основному мали здійснювати заготівлю сировини для експорту в порядку виконання державних планових завдань. Товарні фонди та базові склади для зберігання експортної сировини, які раніше належали Наркомпроду, впродовж місяця мали перейти до УРНГ та Укрзовнішторгу і лише їх частина - до ВУКС.

Під тиском регулюючих органів наприкінці 1921 р. Вукопспілка мала укласти угоду з УНКЗТ щодо закордонної діяльності та збуту експортної продукції. Відтак експортно-збутові операції ВУКС була зобов'язана проводити за угодою із відповідним закордонним представництвом Укрзовнішторгу. У тих країнах, де функціонували представництва Зовнішторгу УСРР або РСФРР, ВУКС не мала права організовувати самостійні представництва. Усі сировинні і грошові ресурси УНКЗТ і ВУКС були зобов'язані об'єднувати, хоча ВУКС і надавалося право у складі цих об'єднаних представництв мати свої самостійні штати і бухгалтерію ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 36, арк. 44..

Прагнення більшовиків завдяки активізації експортної діяльності споживчої кооперації отримати необхідні промислові товари та валютні надходження для країни зафіксовані в резолюції «Про кооперацію», ухваленій шостою конференцією КП(б)У в грудні 1921 р. У ній, зокрема, підкреслювалося, що «кооперація повинна вилучити із села всі ресурси, розбудити всі можливості щодо заготівлі експортної сировини і промсировини» Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК (далі - Компартия Украины в резолюцяих…) : В 2-х томах. - Т. 1. - 1918-1941. - К. : Политиздат Украины, 1976. - С. 199-200.. Однак, як і в попередні місяці, ВУКС мала проводити свою експортну діяльність за узгодженням з Укрзовнішторгом.

Експортно-збутова діяльність вітчизняної споживчої кооперації у другій половині 1921 р. виявилася більш продуманою. Уповноваженим від Вукопспілки щодо проведення торговельних операцій за кордоном був відряджений член правління Д.І. Кудря. Він же очолив головне закордонне представництво ВУКС у Празі. З приводу перших кроків діяльності представництва ВУКС у Празі у вересні 1921 р. повідомляла газета «Вісті ВУЦВК»: «Представництво ВУКС за кордоном розпочало роботу. Воно має своєю метою налагодити товарообмін української кооперації з різними країнами; проводити за кордоном різні закупівельні операції за готівку; встановити безпосередні ділові зв'язки між Вукопспілкою і закордонною кооперацією» Кооперация. Работа Вукопспилки за границей // Коммунист. - 1922. - 13 января.. Наприкінці грудня 1921 р. результати налагодження експортно-збутової діяльності були предметом обговорення на засіданні правління ВУКС. Тоді зі звітною доповіддю та пропозиціями щодо розробки майбутнього плану експортної діяльності споживчої кооперації виступив помічник головного представника ВУКС у Празі Штефан. Він наголосив на тому, що діяльність закордонного представництва ВУКС проходила у тісному контакті і під контролем представників Укрзовнішторгу, що підтверджувало обмеженість самостійних дій кооператорів Тов. Кудря за кордоном // Вісті ВУЦВК. - 1921. - 16 вересня. .

До продукції, яка вивозилася кооператорами в перші місяці непу, впродовж другої половини 1921 р. долучилися пух, перо, фанера, мінеральні добрива, вапно, кислоти, вощина, щетина, шкіри рогатої худоби, вовна, висівки, насіння буряків, кістки, цибуля, кінський волос, роги, копита, кишки, хутро, сушені овочі і фрукти. Для рекламування української продукції і розширення експортних замовлень ВУКС направила на кооперативні виставки до Праги, Лейпціга та Лондона вироби кустарної промисловості з дерева, кераміку, вишивки майстрів Полтавщини, Київщини, Волині, Поділля ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 85, арк. 12.. У результаті завдяки реалізованій за кордоном продукції ВУКС змогла восени 1921 р. закупити медикаменти, сільгоспреманент та одяг N. Внешняя торговля Украины в 1921 г. Внешняя торговля Украины в 1921 г. (по данным Укрвнешторга) N. // Внешняя торговля. Еженедельник Наркомвнешторга (Москва). - 1922. - № 1. - 26 мая. - С. 10.

З метою активізації експортних заготівель керівництво ВУКС намагалося зацікавити кооперативні організації на місцях. Наприклад, 26 жовтня 1921 р. правління Вукопспілки відрядило до Праги трьох кооператорів (по одному представникові від ВУКС, Київської та Чернігівської губспоживспілок) для реалізації 12 тис. пудів конопляного прядива і 20 тис. пудів паркету з метою закупівлі устаткування для млинів Відрядження комісії ВУКС до Чехословаччини // Вісті ВКЦВК. - 1921. - 26 жовтня.. Ще до цього у вересні кооператори завдяки вдалому експорту сировини змогли закупити в Чехословаччині 200 селянських борон Крамоміна з закордоном // Вісті ВУЦВК. - 1921. - 20 вересня.. Реалізувавши у Празі вагон шкіри, яка на той час була гостродефіцитним товаром, керівництво ВУКС закупило 3 вантажівки для потреб кооперативних організацій й 2 легкові автомашини для членів правління ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 328, арк. 27..

Оскільки вивозити продовольство у період наростання голоду кооператори не могли, впродовж другої половини 1921 р. вони відшукували таку сировину, яка б користувалася найбільшим попитом за кордоном, але водночас не зменшувала продовольчі запаси УСРР. Так, Одеська губспоживспілка активно заготовляла для подальшого експорту заячі шкурки, смушки (овчина), пух, перо, кишки, дурман, шерсть, щетину, кінський волос тощо Отчет Одесской районной конторы Наркомвнешторга. 1920-V-1922.- Одесса : Б.и., 1922. -С. 59.. Кооператори Полтавщини заготовляли смушки на експорт в обмін на вироблену шкіру та сіль. У жовтні 1921 р. Полтавська губспоживспілка уклала угоду з губернським відділом губзовнішторгу на заготівлю 10 тис. штук цієї сировини. Оскільки губспілкою від Укрзовнішторгу було одержано за тогочасним курсом 140 млн крб замість передбачених угодою 340 млн крб, кооператори заготовили смушок утричі менше від запланованої кількості Аліман М.В. Споживча кооперація Полтащини у 20-ті роки ХХ століття: Текст лекції / М.В. Аліман. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2006. - С. 29. . Подільська губспілка на замовлення Подільського відділення УНКЗТ активно заготовляла на експорт кустарні вироби ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 86. арк. 71. . Загалом восени 1921 р. споживчі товариства і їх спілки суттєво збільшили обсяги заготівлі лікарських рослин на експорт, а саме: бузинового цвіту, ефірного кореню, горицвіту, валеріани, деревію, шавлії, споришу, водяного перцю Андреев В.Н. Итоги заготовки кооперацией лекарственных растений / В.Н. Андреев // Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. - 1921. - 16 ноября..

Узагальнивши досвід експортно-заготівельної діяльності споживчої кооперації УСРР у перший рік непу, можна свідчити, що вона в міру своїх фінансових можливостей та з огляду на продовольчу ситуацію поступово відновлювала експортні заготівлі, в яких переважали промислова технічна сировина та лікарські рослини, що підтверджують дані табл. 5.1.1:

Таблиця 5.1.1 - Дані про номенклатуру та обсяги експорту сільськогосподарської продукції Вукопспілкою у 1921 р.*

* Складено на підставі: Потребительская кооперация на Украине за пять лет. 1918- 1922 . - Х. : Издание Вукопспилки, 1923. - С. 180.

Наведені в табл. 5.1.1 дані про експорт сільськогосподарської продукції Вукопспілкою впродовж першого року непу, на нашу думку, є неповними, оскільки детальний облік обсягів заготівель на експорт місцевими товариствами тоді не проводився. До того ж повних даних про здійснені операції щодо збуту за кордоном сільськогосподарської продукції ВУКС до державних статистичних та регулюючих органів спочатку не подавала, позаяк кооператори у ряді випадків вивозили ті товари та промислову сировину, які експортувати держава категорично забороняла, зокрема шкіру.

Попри складну економічну ситуацію в республіці споживча кооперація від початку 1922 р. продовжувала здійснювати заготівлі експортної сировини. Поступове розгортання обсягів експортно-збутової діяльності ВУКС спонукали її до створення в січні 1922 р. спеціального відділу експорту та імпорту ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1083, арк. 9. . Намагаючись посилити позиції на закордонних ринках, у січні 1922 р. правління ВУКС ініціювало переговори з УНКЗТ про надання споживчій кооперації більших прав щодо заготівлі та збуту експортної продукції. Віднині Вукопспілка стала контрагентом держави щодо збуту експортної продукції, а також могла певною мірою проводити самостійні заготівлі на власні кошти. Проте цю роботу, як і раніше, вона мала узгоджувати з Укрзовнішторгом, який більшовики вважали основним органом, який регулював зовнішню торгівлю ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1291, арк. 3..

З осені 1922 р. місцеперебуванням головного представництва ВУКС став Берлін, а його відділення діяли у Відні, Варшаві і Лондоні, тобто там, де були створені торгпредства УНКЗТ ЦДАВО України, ф. 4, оп. 1, спр. 1248, арк. 85.. Тоді ж було відкрито представництво Вукопспілки у Константинополі. На початку 1922 р. ВУКС організувала прикордонні контори в Шепетівці, Волочиську й Одесі Д. Зовнішня торгівля кооперації / Д. // Кооперативный бюллетень Вукопспилки. - 1922. - 13 марта.. Потреба у промислових товарах спонукала й робітничі кооперативи активізувати експортні заготівлі. Питання про необхідність розширення зовнішньої діяльності Уцеробкоопу було предметом обговорення на засіданні його президії 12 січня 1922 р. Відтак визнали за потрібне організувати в Одесі представництво Уцеробкоопу для налагодження його експортно-збутової роботи ЦДАВО України, ф. 218, оп. 1, спр. 13, арк. 5. .

Хоча споживча кооперація в перші місяці непу довела свою спроможність до організації експортних заготівель, упродовж 1922 р. ще більше посилилося регулювання з боку контролюючих та плануючих інстанцій, які прагнули тримати цей напрям її діяльності у чітко визначених рамках. Так, 17 березня 1922 р. УЕР ухвалила постанову «Про експортно-імпортну діяльність Вукопспілки» ЗУ України.- 1922. - № 13. - Ст. 219. - С. 214-215.. Кооперативні організації всіх видів мали організовувати свою зовнішню торгівлю на договірних засадах з ВУКС. Вукопспілці дозволялося проводити на всій території України за власні кошти самостійну заготівлю експортної сировини. Водночас УНКЗТ отримав право використовувати організаційні можливості споживчої кооперації для заготівлі експортної продукції. При цьому ВУКС могла експортувати лише ту продукцію, яка входила в затверджену Укрзовнішторгом номенклатуру.

З метою досягнення «взаємного торговельного зв'язку» більшовиками була зроблена спроба об'єднати експортний потенціал різних видів кооперації для узгодженості на закордонних ринках, концентрації коштів і сил, усунення конкуренції та паралелізму у роботі. Зокрема, про такі об'єднані товариства з експорту та імпорту, основою яких мала стати споживча кооперація, мовилося на дванадцятій Всеросійській конференції РКП(б) у серпні 1922 р. КПСС в резолюциях… - Т. 2. - 1917-1922. - С. 586-587..

Керуючись вищезазначеною вказівкою, для запобігання конкуренції між кооперативними центрами та УНКЗТ, а також з метою посилення регулювання експортно-імпортної діяльності заготівельних організацій 22 вересня 1922 р. УЕР ухвалила постанову «Про експортну та імпортну роботу української кооперації» ЗУ України. Додатковий збірник за 1922 р. Відділ перший. - 1923. - № 1. - С. 10-11.. Відтак зовнішня торгівля кооперативних організацій усіх видів мала здійснюватись шляхом об'єднання представництв української кооперації за кордоном. Так було створене «Об'єднане представництво кооперації УСРР». Проте, як і раніше, це представництво було зобов'язане діяти узгоджено під контролем НКЗТ УСРР. Експортно-імпортні операції воно могло проводити як через апарат УНКЗТ, так і безпосередньо через Міжнародне кооперативне товариство оптових закупок і через приватні фірми.

Невдовзі, 21 листопада 1922 р., з приводу проведення реалізації експортної продукції Раднарком УСРР видав спеціальну директиву «Інструкція про порядок укладання торговельних угод за кордоном», яка стосувалася і споживчої коопераціїЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1028, арк. 146.. У ній зазначалося, що місцеві господарські організації, які прагнули здійснювати закордонні операції, мали повідомляти про їх характер, час проведення і зміст представництву УНКЗТ у даній країні. Тим самим Укрзовнішторг ще більше посилив контроль за експортною діяльністю ВУКС.

Характерно, що існували певні відмінності між партійним керівництвом республіки та РНК УСРР щодо експортної діяльності споживчої кооперації. Цей факт підтверджує лист ЦК КП(б)У від 26 листопада 1922 р. на ім'я голови правління ВУКС В.П. Затонського, у якому зазначалося, що «для торгівлі із закордоном ВУКС нам цінна, оскільки має великий апарат, пов'язаний із населенням, кредитоспроможна, має можливість безпосередньо у виробника отримувати сировину». ЦК КП(б)У не приховував того факту, що експортна діяльність ВУКС обмежувалася УНКЗТ, який заважав їй проводити переговори з торговельними організаціями на Заході. Основне завдання споживчої кооперації, підкреслювалося у листі, має полягати в тому, щоб вона успішно реалізувала вивезену продукцію і за виручені кошти забезпечила селян сільськогосподарським реманентом. Зокрема, мовилося: «Якщо ВУКС займеться привозом товарів для задоволення потреб селянського господарства і дрібного кустарного і ремісничого виробництва, звільнений від цієї роботи Зовнішторг зможе зайнятися забезпеченням крупної промисловості, віддаючи цій роботі більше уваги і сил, ніж він віддавав до цього часу». Отже, на думку вищого партійного органу, потрібно було надати Вукопспілці право здійснювати експортно-імпортні операції без опіки НКЗТТам само, арк. 187-188.. Указана позиція ЦК КП(б)У відповідала інтересам ВУКС, проте і надалі контроль за її експортною діяльністю з боку НКЗТ УСРР тривав, а це значить, що загалом більшовики були зацікавлені у збереженні монопольного права держави на зовнішню торгівлю.

Регулюючі державні органи продовжували визначати номенклатуру експортних товарів. У перший рік непу це здійснював Укрзовнішторг, а надалі - Вища Рада Народного Господарства УСРР. Так, 22 травня 1922 р. ВРНГ затвердила 34 найменування номенклатури експортної сировини, до якої ввійшли ліс, конопляне прядиво, щетина, шкіра, смушки, пух, перо, лікарські трави, шпанська мушка (комахи, які мають лікувальні властивості), спирт, вершкове масло, вино, ефірне масло, хутро, льон, кінський волос, роги, копита, ганчір'я, кустарні вироби, насіння трави, тютюн, кістки, стара гума, сушена тваринна кров, ковдри, каолін (біла глина), відходи від переробки тваринництва, метал, аміак, яйця, птиця, сіль, сода ЦДАВО України, ф. 34, оп. 4, спр. 1198, арк. 90.. Відтак споживча кооперація не мала права виходити за межі визначеною державою експортної номенклатури. По-перше, таким чином влада намагалася мінімізувати конкуренцію між заготівельниками, по-друге, більшовики прагнули показати світові єдину зовнішньоторговельну позицію країни, по-третє, вони вважали, що обмеження експортної номенклатури мало запобігти ослабленню внутрішнього ринку.

Без сумніву, посуха перших років непу паралізувала хлібоекспорт радянської Росії, у тому числі УСРР. Журнал «Союз потребителей» на початку 1922 р. зазначав: «…нам доводиться констатувати той факт, що поки ми воювали з ворогами зовнішніми та внутрішніми, наше місце на світовому хлібному ринку досить міцно зайняли заокеанські країни, які у надлишку виробляли зерно». У даному разі йшлося про країни-експортери хліба до Європи - США, Аргентину та Канаду Огановский Н. Сельскохозяйственные ресурсы России и внешний рынок /

Н. Огановский // Союз потребителей. - 1922. - № 1-2. - С. 7..

На нашу думку, донині залишається нез'ясованим питання, чи здійснювала Вукопспілка згідно з державними завданнями експорт хліба у 1922 р. Принагідно зазначимо, що влітку цього року Наркомзовнішторг РСФРР неодноразово звертався до вищих урядових інстанцій з пропозицією про початок експорту 30 млн пудів хліба у межах усієї країни. Проте вона була відхилена Раднаркомом РСФРР, оскільки ще відчувалися наслідки голоду. Відтак точні дані про наявність товарних запасів хліба регулюючими органами тоді ще не були встановлені. За даними наркома торгівлі РСФРР Л.Б. Красіна, у грудні 1922 р., коли вдалося встановити обсяги вільних запасів хліба, розпочали його експорт і, як результат, вивезли 40 млн пудів збіжжя Красин Л.Б. Вопрос об экспорте хлеба за границу. Материалы для докладов / Л.Б. Красин. - М. : Московский комитет РКП(б), 5-я типография «Мосполитграф», 1923. - С. 3.. Однак підтвердити архівними документами причетність української споживчої кооперації до перших партій радянського хлібоекспорту наприкінці 1922 р. не вдалося.

Особливістю експортної діяльності споживчої кооперації у 1922 р. було посилення державного контролю за якістю заготівель експортної сировини. Виконуючи розпорядження контролюючих органів щодо якості експортної продукції, а також усвідомлюючи необхідність створення високого іміджу вітчизняних товарів в умовах конкуренції на світовому ринку, президія правління Вукопспілки 16 березня 1922 р. ухвалила: «З огляду на те, що експортна сировина вимагає коштів для приведення її в задовільний стан, терміново відпустити на цю справу до 1 млн крб»ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1974, арк. 74..

Упродовж 1922 р. вітчизняні кооператори продовжували розширяти географію збуту продукції. Це підтверджується такими фактами. 4 жовтня 1922 р. на засіданні правління ВУКС ухвалили рішення про відрядження до Англії її представників з метою організації експорту великої партії продукції. Хоча і в цьому випадку у ВУКС були перепони на шляху до завоювання англійському ринку, адже їй довелося повідомити про приїзд українських кооператорів та про плани збуту вітчизняної продукції російське торговельне представництво в Лондоні, що, у свою чергу, свідчило про конкуренцію на європейських ринках між заготівельними структурами РСФРР та УСРР ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1974 арк. 16. .

Цікавою видається ініціатива Харківського ЄСТ, яке 31 жовтня 1922 р. вирішило організувати представництво в Константинополі. Терміново ним було підготовлено клопотання щодо створення спільного з ВУКС закордонного представництва на константинопольському ринку. Правління ВУКС погодилось із такою пропозицією, і в результаті об'єднаному представництву була доручена реалізація експортної сировини, заготовленої Харківським ЄСТ за власні кошти. Відтак Харківське ЄСТ виділило 75 млрд крб (за тодішнім курсом) для заготівлі впродовж листопада 1922 р. експортної продукції та її реалізації у Константинополі. За виручені кошти планувалося закупити для членів ЄСТ предмети широкого споживання, на які тоді існував великий попит Связь ХПО с внешним рынком // Жизнь рабочего. - 1922. - 10 ноября. .

У ряді випадків регулюючі органи виступали з ініціативою щодо активізації заготівель споживчою кооперацією певних видів товарів на експорт. Зокрема, у квітні 1922 р. ВРНГ УСРР акцентувала увагу споживчих товариств та їх спілок на важливості розширення заготівлі та експорту виробів промислової кооперації, оскільки в останньої не було тоді своїх торговельних представництв за кордономЦДАВО України, ф. 34, оп. 3. спр. 150, арк. 113..

Тенденція до відродження сільського господарства, що накреслилася в середині 1922 р., потребувала змін у експортній політиці країни та залучення до зовнішньої торгівлі основних галузей сільськогосподарського виробництва. Споживча кооперація УСРР будувала свою експортну діяльність відповідно до нових директив держави. Так, згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про вільну скупку, продаж та вичинку хутра» від 16 червня 1922 р. ВУКС та її місцеві організації одержали право проводити заготівлі всіх видів хутра, а також право реалізувати заготовлену експортну сировину за кордоном ЗУ Україны. - 1922. - № 27. - С. 454. . Однак цей напрям експортних заготівель споживчої кооперації також мав узгоджуватися з Укрзовнішторгом та проходити під його загальним контролем.

На ряд видів сільськогосподарської продукції держава ввела заборону на вивіз з огляду на загрозу перебоїв з постачанням сировини для промислових підприємств. Зокрема, 23 червня 1922 р. з'явилася постанова УЕР «Про заготівлю УНКЗТ, кооперацією та іншими органами шкірсировини», яка категорично забороняла всім державним закладам, кооперації, а також приватним особам експортувати вказану продукцію. Керівники споживчої кооперації, які не дотримувались виконання постанови, підлягали судовій відповідальності ЗУ України. - 1922. - № 28. - Ст. 434. - С. 461.. Хоча офіційно заготівля шкірсировини на експорт була заборонена, проте у ряді випадків кооператори для закупівлі за кордоном дефіцитних товарів вдавалися до її вивозу за межі республіки. Зокрема, 29 квітня 1922 р. для активізації заготівель Миколаївської губспоживспілки та прискорення вивозу нею пуху і пера правління ВУКС асигнувало їй 500 млн крб (за тодішній курсом) ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 1074, арк. 62. . У результаті додаткового фінансування миколаївські кооператори оперативно провели заготівлю і направили за кордон 18 вагонів експортної сировини, серед якої були не лише партії пуху і пера, але і дефіцитна тоді на внутрішньому ринку шкірсировинаОтчет Одесской районной конторы Наркомвнешторга. 1920- V- 1922. - Одесса : Б.и., 1922. - С. 59. .

Восени 1922 р. окремі кооперативні організації, враховуючи певне поліпшення продовольчого стану в республіці, розпочали експорт яєць. Так, на Полтавщині впродовж вересня-листопада 1922 р. споживчі кооперативи заготовили 10 вагонів яєць для подальшої їх реалізації в ПольщіДержархів Полтавської обл., ф. Р-363, оп. 1, спр. 327, арк. 31.. Однак через продовольчі труднощі та відсутність необхідних організаційно-технічних умов транспортування заготівля яєць тоді ще не набула великих обсягів і не стала однією з основних статей експорту України.

Упродовж 1922 р. значно збільшилися обсяги заготівлі та експорту кооператорами лікарських рослин. Великий попит на спориш, плющ, липовий та бузиновий цвіт існував на англійському та німецькому ринках. Відтак ВУКС намагалася залучати до цієї роботи максимальну кількість споживчих товариств. Проте, як і в перший рік непу, найбільш активними в роботі щодо заготівель лікарських трав були споживчі кооперативи Кременчуцької та Лубенської райспоживспілок Экспорт лекарственных растений // Кооперативный бюллетень Вукопспилки. - 1922. - 29 июля..

Через брак коштів споживча кооперація у ряді випадків виконувала експортні заготівлі спільно з органами УНКЗТ. Наприклад, у лютому 1922 р. Подільська губспоживспілка уклала угоду з Подільським відділом Укрзовнішторгу на заготівлю та збут у Польщі експортної сировини на паритетних началах. Для цієї роботи губспоживспілка отримала від свого партнера аванс у розмірі 16 млн польських марок. Співпраця виявилася доцільною, оскільки губспоживспілка через УНКЗТ змогла закупити за виручені від експорту кошти для своїх членів 2 вагони каустичної соди, вагон віконного скла, вагон парафіну, 12 тис. кіс, 14 тис. серпів, 3 тис. метрів мануфактури, канцелярське приладдя тощоЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 435, арк. 7..

Загалом протягом 1922 р. в експорті споживчої кооперації УСРР переважала сільськогосподарська сировина, що підтверджують дані табл. 5.1.2. По-перше, це пояснювалось обмеженістю продуктів харчування, які б можна було експортувати, по-друге, вказані у таблиці види сировини користувалися попитом на європейських ринках, по-третє, заготівля більшості із перелічених видів сільськогосподарської продукції не потребувала великих фінансових та організаційних затрат.

Таблиця 5.1.2 - Дані про номенклатуру та обсяги заготівлі експортної сировини Вукопспілкою впродовж 1922 р.*

* Складено на підставі: Потребительская кооперация на Украине за пять лет. 1918- 1922. - Х. : Издание Вукопспилки, 1923. - С. 180.

На нашу думку, до цієї таблиці ввійшли дані лише про більш масштабні експортні заготівлі ВУКС і, навпаки, дані про заготівлі та збут невеликих партій експортної продукції не враховувалися. Не виключаємо, що це було зроблено не випадково, адже кооператори, як свідчать архівні матеріали, у 1922 р. вивозили й ті види сільгосппродукції, на експорт якої діяла заборона держави, у тому числі рибу, риб'ячий клей, шкіру.

Зауважимо, що у процесі відродження експортних операцій вітчизняної споживчої кооперації в перші роки непу виявилося ряд проблем: по-перше, конкуренція у заготівельній галузі між кооперативними і державними структурами, а також між споживчою кооперацією в особі Вукопспілки та сільськогосподарською кооперацією в особі «Сільського Господаря»; по-друге, слабка обізнаність українських кооператорів із кон'юнктурою європейських ринків; по-третє, відсутність відповідного стандарту експортної продукції, що призводило до реалізації вітчизняної сировини за нижчими від ринкових цінами.