Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

2.3 Роль споживчої кооперації УСРР у заготівлях продуктів харчування та промислової сировини у період продовольчої кризи перших років непу

Радянська влада зберігала продрозкладку (з літа 1921 р. - продподаток) не лише на зернохліб, але й на іншу сільгосппродукцію з тим, щоб забезпечити безперебійне постачання м'ясопродуктами та овочами установ, які перебували на державному утриманні, зокрема Червону Армію, лікарні, дитячі притулки, а також робітників промислових підприємств і державних службовців. Звісно, більшовики шукали шляхи для якомога швидшого вирішення продовольчої проблеми, бо загроза загострення політичної ситуації в країні не зникла після переходу до непу. Тому, ураховуючи складнощі продовольчого постачання, навесні 1921 р. нарком продовольства УСРР М.К. Владимиров зазначав, що заходи держави в галузі залучення селян до продовольчої роботи мають два аспекти: практичний - підняти до максимальних розмірів вилучення сільгосппродукції, другий - політичний -зробити це вилучення продовольчих ресурсів справою не лише державних органів, але й широкою громадською справою Вадимиров М. Ударные моменты продовольственной работы на Украине /

М. Владимиров. - Х. : Б.и., 1921. - С. 21..

Без сумніву, до вилучення продуктів харчування у селян більшовики з перших кроків непу усіляко задіювали не лише державні заготівельні структури, але й споживчу кооперацію, яка традиційно мала розгалужену мережу кооперативів на селі і могла в найкоротший термін охопити лишки сільськогосподарської продукції. До того ж селянам-виробникам ще з довоєнних років був знайомий досвід оперативного збуту вирощеної продукції через споживчі кооперативи. Крім хлібозаготівель споживча кооперація УСРР з перших кроків непу для підтримки своїх членів та на виконання державних завдань відроджувала заготівлі інших продуктів харчування. Водночас кооператори взялися за проведення заготівель сільськогосподарської технічної сировини, якої потребували як підприємства споживчої кооперації, так і державна промисловість.

Зауважимо, що вже з перших місяців проголошення нової економічної політики споживча кооперація мала виконувати подвійний продовольчий тягар, оскільки в ній більшовики вбачали засіб продовольчого забезпечення міського населення не тільки УСРР, але й промислових центрів РСФРР. Так, 8 травня 1921 р. секретар ЦК РКП(б) В.М. Молотов повідомив голову РНК УСРР Х.Г. Раковського і наркома продовольства УСРР М.К. Владимирова про директиву союзного керівництва - відправити не менше 40 залізничних ешелонів з продовольством на місяць у розпорядження Наркомпроду РСФРР Кульчицький С. Комунізм в Україні : перше десятиріччя (1919-1928)… - С.193.. Тоді товарний фонд Центроспілки РСФРР, призначений для Чернігівської і Полтавської губерній, передали Вукопспілці під заготівлю продовольства для робітників російських промислових центрів ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 328, арк. 9. . Державні замовлення на заготівлю продовольства вітчизняною споживчою кооперацією місцеві партійні осередки відразу взяли під нагляд. Наприклад, у червні 1921 р. Полтавський губком КП(б)У звернув увагу кооперативних організацій на необхідність посилення діяльності щодо заготівель продовольства для промислових центрів двох республік Держархів Полтавської обл., ф. П- 54, оп.1, спр. 2, арк. 23..

Про масштаби кооперативних продовольчих заготівель у перші місяці непу свідчать дані по Чернігівській та Одеській губспоживспілках. Зокрема, Чернігівською губспілкою за першу половину 1921 р. було відправлено у промислові міста УСРР 301 вагон картоплі, з них 245 вагонів -Донбасу ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 695, арк. 57.. Загалом Чернігівська губспоживспілка для потреб робітничо-міського населення УСРР та РСФРР за період з весни 1921 р. до травня 1922 р. заготувала 600 тис. пудів зернофуражу і зернохліба, 17 тис. пудів насіння соняшника, 156 тис. пудів картоплі, 26 тис. пудів цибулі, 222 пуди свинячого сала, 13 пудів меду, 52 пуди сіна, 849 пудів сушених яблук, 892 пуди жолудів, 173 пуди макухи, 57 пудів лляної олії і 108 пудів хмелю Держархів Чернігівської обл., ф. П- 8477, оп. 1, спр. 708, арк. 24.. Навесні 1921 р. Одеська губспоживспілка отримала від Вукопспілки завдання на заготівлю 4 млн пудів хліба, 100 тис. пудів борошна, а також сала, технічних жирів, олії, для чого їй було виділено 15 тис. аршин мануфактури, мило та інші промислові дефіцитні товари (так звані фабрикати) Кооперативна хроніка // Вісті ВУЦВК. - 1921. - 30 липня. .

З весни 1921 р. паралельно з місцевими продорганами споживча кооперація УСРР розпочала заготівлі м'ясних продуктів, яєць, вершкового масла та олії для задоволення потреб міських членів кооперації, а також для виконання державних замовлень. Кооператорам, як і загалом державним заготівельним організаціям, доводилося враховувати, що порівняно з довоєнним часом раціон харчування міського населення на початок 1921 р. різко знизився. Основними продуктами харчування були борошно і хліб. Різко скоротилося споживання м'яса, молока, інших калорійних продуктів. Як підкреслює О.М. Мовчан, добове споживання хліба та круп городянами взимку 1920-1921 рр. зменшилося на 20%, а м'яса - на 41% Мовчан О. Товаропостачання й споживання / О. Мовчан // Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928 рр.) : Колектвина монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. - В2-х ч. Ч.1. - К. : Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 312..

Звичай но, перед споживчими кооперативами, передусім у містах, у зв'язку із систематичним недоїданням робітників, службовців та членів їх сімей стояла проблема відновлення за калорійністю довоєнного рівня харчування. Тому вже навесні 1921 р. ВУКС через губспоживспілки та споживчі товариства почала заготовляти м'ясо, зокрема птиці, та здійснювати їх переробку на власних підприємствах.

Держава, яка була зацікавлена у м'ясних заготівлях для потреб великих промислових центрів, поступово почала повертати споживчій кооперації націоналізовані в період воєнного комунізму підприємства і склади, призначені для зберігання та переробки м'ясної продукції. Водночас вона відпускала губспілкам необхідну кількість солі для зберігання і переробки заготовленого м'яса ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 850, арк. 90..

Серед перших споживспілок, де було розпочато заготівлю м'яса, сала й олії, виявилися Полтавська, Подільська та Чернігівська губспілки. Так, Полтавською губспілкою від початку року до кінця квітня 1921 р. на власні потреби та на замовлення Наркомпроду республіки було заготовлено 52,6 тис. штук курей і 3,2 тис. качок. Частину заготовленої птиці законсервували (закоптили чи засолили), оскільки вона призначалася для транспортування до РСФРР Полтавський кооператор. - 1922. - № 11. - С. 28. .

До 30 серпня 1921 р. Подільська губспілка заготовила на замовлення місцевого продовольчого комітету 4 тис. 608 пудів рогатої худоби у живій вазі, 48 пудів сала та 193 пуди ковбаси Держархів Вінницької обл., ф. Р- 779, оп. 1, спр. 83, арк. 55.. Упродовж червня 1921 р. райвідділення Чернігівської губспілки згідно з завданнями Наркомпроду УСРР та інших державних структур заготовили 7 тис. 500 пудів худоби у живій вазі Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр. 124. арк. 45.. Щоб успішно конкурувати на м'ясному ринку, Чернігівська губспілка запровадила мотивацію: за успішне виконання м'ясозаготівельних завдань товариства отримували для власних потреб 7-10% прибутку від заготовленого Голець В.В. Кооперація і неп (20-ті роки ХХ ст.)... - С.47.. Відтак кооператорам доводилося проявляти ініціативу, здійснювати м'ясозаготівельні операції не лише в межах однієї губернії, але й за її межами. Наприклад, протягом 1921 р. Чернігівська губспспілка уклала 26 договорів з іншими губспілками України на заготівлю м'яса Держархів Чернігівської обл.,ф. П-8477, оп. 1, спр. 708, арк. 33..

Усередині літа 1921 р. відродилися заготівлі споживчою кооперацією яєць. Передусім це було продиктовано бажанням покращити калорійність продовольчого забезпечення робітників. З огляду на це 15 липня 1921 р. Вукопспілка звернулась до всіх губспоживспілок з проханням приділити посилену увагу заготівлі яєць, яка здійснювалася за завданнями держави. У зверненні говорилося, що байдуже ставлення кооперативних організацій шкодить налагодженню справи і накреслені владою обсяги заготівлі яєць можуть бути не виконані. Акцентувалося на тому, що «лише спільною і активною працею ми зможемо виконати покладені на нас обов'язки» ЦДАВО України, ф. 296,оп. 1, спр. 59, арк. 143..

Як засвідчують архівні документи, споживчій кооперації УСРР з огляду на великі перебої на продуктовому ринку доводилось проводити значні за обсягом заготівельні операції продуктів харчування для Центроспілки РСФРР. При цьому самостійність ВУКС у м'ясозаготівельній діяльності була обмеженою намаганням керівництва Центроспілки диктувати свої умови. Так, 11 липня 1921 р. правління Вукопспілки отримало телеграму від Центроспілки, яка повідомляла, що вона надала право російським губспілкам проводити м'ясозаготівельні операції в УСРР, не звертаючись безпосередньо до ВУКС та її організацій на місцях Там само, арк. 144.. Зрозуміло, що такий підхід підривав позиції української кооперації на м'ясозаготівельному полі. Після тривалих переговорів з правлінням ВУКС керівництво Центроспілки, зваживши на складну продовольчу ситуацію в РСФРР, було змушене піти на певні поступки і не заперечувати участі ВУКС та її місцевих організацій у заготівлях м'яса для потреб РСФРР, а також права визначення українськими кооператорами заготівельних цін і районів м'ясозаготівель.

У результаті до кінця 1921 р. за домовленістю з Центроспілкою РСФРР споживча кооперація УСРР заготовила 185 тис. пудів м'яса, 60 тис. пудів риби та інших продуктів Споживча кооперація Української РСР. 1917-1967… - С. 38.. 26 січня 1922 р. ВУКС уклала нову угоду з Центроспілкою на заготівлю до 1 березня до 100 тис. пудів свіжої яловичини ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 435, арк. 18. . Тобто навіть у період голоду взимку 1921-1922 рр. вітчизняні кооператори продовжували заготівлю м'яса на замовлення Центроспілки. Однак Вукопспілка лише частково виконала угоду з Наркомпродом УСРР на заготівлю 500 тис. пудів солонини для радянської Росії. Зокрема, цього продукту було заготовлено лише 22 тис. пуди Там само, ф. 218, оп. 1, спр. 65, арк. 5.. Це пояснюється, зокрема, й тим, що впродовж січні-лютого 1922 р. робітничим експедиціям, які прибули з РСФРР, було надано право провести заготівлі в межах України м'ясопродуктів та жирів.

Як повідомляв журнал «Союз потребителей», упродовж січня-лютого 1922 р. робітничі експедиції, направлені транспортними споживчими товариствами РСФРР, заготовили в УСРР 63 тис.400 пудів м'яса, відповідно експедиції губробкоопів РСФРР - 20 тис. пудів мяса та 4 тис.100 пудів жирів і експедиції від міських ЄСТ радянської Росії - 2 тис. 100 пудів м'яса Украина. Рабочая кооперация // Сююз потребителей. - 1922. - № 7. - С. 39.. Відтак безперебійне забезпечення калорійними м'ясними продуктами, в першу чергу, робітників промислових центрів РСФРР призводило до того, що страждало продовольче забезпечення як членів вітчизняної споживчої кооперації, так і некооперованого населення УСРР.

З літа 1921 р. споживча кооперація Полтавщини за дорученням продорганів активно дійснювала шляхом збору продподатку заготівлю яєць і масла. Тут широко впроваджували стимулювання заготівельної роботи. За виконану роботу кооперативні організації отримували комісійну винагороду натурою до 13% заготовленої продукції Аліман М.В. Кооперація Полтавщини в умовах впровадження нової економічної політики (20-ті роки ХХ ст.). Історико-економічний нарис / М.В. Аліман // Вісті центральної спілки споживчих товариств України. - 2005. - 19 серпня. - С. 13. У грудні 1921 р. та в січні наступного року Полтавська губспілка уклала декілька угод з Вукопспілкою та Наркомпродом РСФРР щодо заготівлі м'яса. Тож протягом двох зимових місяців нею було заготовлено майже 10 тис. пудів мороженого м'яса. Загальна кількість заготовленої Полтавською губспоживспілкою м'ясо-жирової продукції за 1921-1922 рр. досягла 62,9 тис. пудів і 6 млн. штук яєць. На потреби своїх пайовиків припадало 30,8 тис. пудів м'ясної продукції та 296 тис. штук яєць, а решта - на виконання державних завдань Полтавський кооператор. - 1922. - № 11. - С. 29. .

До Подільської губспоживспілки за допомогою у проведенні заготівель м'ясної продукції неодноразово звертався місцевий губернський продовольчий комітет (продкомгуб). Зокрема, кооператори Поділля, відповідно до укладеної з місцевим продкомгубом угодою від 11 листопада 1921 р., зобов'язалися заготовити 5 тис. пудів худоби у живій вазі. 6 грудня того ж року угода була доповнена зобов'язанням на заготівлю 35 тис. пудів худоби у живій вазі та 10 тис. пудів сала. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 435, арк. 7..

Активну роботу щодо заготівлі риби у річках і ставках розгорнули кооператори Київщини. Зокрема, 18 лютого 1922 р. на засіданні Липовецької райфілії Київської губспоживспілки ухвалили збільшити обсяги вилову риби в Монастирському та Липовецькому районах. З огляду на це було вирішено домагатися від місцевої влади надання необхідної тари, солі і будівельних матеріалів для розширення льодників Держархів Вінницької обл., ф. Р-3509, оп. 1, спр. 6, арк. 47..

Постанова РНК УСРР від 17 березня 1922 р. «Про розбронювання України для продзаготівель» дала певний поштовх до більшої самостійності кооператорів у проведенні м'ясозаготівель ЗУ України. - 1922. - №10. - Ст.175.- С.174. . Дана директива сприяла тому, що, наприклад, протягом весни з метою забезпечення своїх членів Полтавський губробкооп заготовив 575 овець та 133 голів великої рогатої худоби Отчет Полтавского губернского исполнительного комитета. 1922 г… - С. 388.. Водночас указана постанова Раднаркому УСРР сприяла активізації м'ясозаготівель споживчої кооперації для потреб РСФРР. Навесні 1922 р. українське представництво Центроспілки заготовило на Україні через місцеві губспілки близько 10 тис. пудів свинини у Харківській, Одеській і Київській губерніях, а через споживчі товариства Полтавщини та Поділля - 15 вагонів яєць Кооперація. Заготівлі // Вісті ВУЦВК. - 1922. - 1 жовтня.. Тоді ж робітничий кооператив Путилівського заводу за підтримки Уцеробкоопу заготовив у Полтаві близько 1 тис. пудів копченостей і м'яса для робітників ПетроградаЦДАВО України, ф. 218, оп. 1, спр. 65, арк. 5..

Слід зазначити, що впродовж 1922 р. м'ясозаготівлі вітчизняної споживчої кооперації поступово зросли. Це пояснюється як активізацією заготівельної діяльності кооператорів, так і розбіжностіми в цінах на хліб і м'ясо. Справа в тому, що на початку 1922 р. основу раціону харчування городян, як підкреслює О. Мовчан, становив житній хліб, ціни на котрий через неврожай та голод 1921-1922 рр. зросли вдвічі, тоді як на м'ясо-молочні продукти впали. Якщо у січні 1922 р. еквівалентом одному фунту (приблизно 409,5 г) борошна було 1,6 фунта м'яса, то в грудні - вже 4,6 фунта; за кварту молока в січні 1922 р. можна було придбати 1,5 фунта борошна, а наприкінці року - лише 3/4 фунта Мовчан О. М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України, 2011. - С. 260.. Без сумніву, це зумовлювалося масовим забоєм худоби у зв'язку із відсутністю кормів через посуху. Відповідно цей фактор відіграв важливу роль у зростанні обсягів м'ясозаготівель споживчими товариствами та їх спілками.

Щоб сприяти державним заготівлям овочів і фруктів, у середині 1921 р. радянська влада була змушена повернути споживчій кооперації частину націоналізованих сушилень і варочних пунктів. До того ж цього наполегливо домагалися кооператори. Зокрема, у кінці березня 1921 р. Подільська губспілка вимагала від місцевої влади повернення націоналізованих приймальних пунктів та льодників. Водночас подільські кооператори звернулися до місцевого продкомгубу за фінансовою підтримкою у розмірі 50 млн крб для заготівлі і переробки сухих фруктів і 60 млн крб для відновлення приймальних заготівельних пунктів Держархів Вінницької обл., ф. Р-779, оп. 1, спр. 83, арк. 9..

Спільний циркуляр Полтавського губпродкому і губспоживспілки (червень 1921 р.), призначений повітовим продкомам і споживчим товариствам, також свідчив про намагання держави залучити споживчу кооперацію до овочево-фруктових заготівель. Оскільки полтавські кооператори планували преміювати здавачів овочів сіллю, Полтавське повітове відділення державної структури «Заготнасіння» зобов'язали відпустити потрібну її кількість. Водночас підкреслювалося, що у розпорядження споживчих кооперативів від вказаної державної структури мають перейти всі сушильні й варочні пункти разом з необхідною тарою, що, безперечно, посилювало матеріально-технічну базу кооперації ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 850, арк. 90..

Проте, як засвідчив досвід перших місяців непу, споживча кооперація України виявилася не зовсім підготовленою до переробки овочевої та фруктової сільськогосподарської продукції. Сушарні переважно були непридатні для роботи без попереднього ремонту, а для справних не вистачало палива. Через відсутність тари і придатних ємностей (цементних ям) не вдалося зробити закваску капусти у великих обсягах. Споживча кооперація намагалася преміювати здавачів овочів сіллю, щоб населення октивніше здавало овочеву продукцію. Проте через однакове преміювання за здачу всіх городніх культур у великій кількості надходили гарбузи, тоді як частинк, цибулю, капусту селяни здавали неохоче.

24 квітня 1921 р. на засіданні правління ВУКС слухали питання про виробничу програму щодо виконання державних завдань із заготівлі фруктів. Вукопспілка була змушена узгоджувати свої дії з державними структурами - Наркомземом, Наркомпродом і Укрнаргоспом УСРР з тим, щоб «найкращим і найбільш доцільним способом використати врожай фруктів» ЦДАВО України, ф. 296, оп.1, спр. 131, арк. 42.. Таке рішення пояснювалося слабкою матеріально-технічною базою споживчої кооперації для зберігання фруктів.

На початку червня 1921 р. ВУКС уклала угоду з Наркомпродом республіки на заготівлю та доставку у сирому вигляді 215 тис. пудів різних фруктів державним фабрикам ВРНГ УСРР, переробку частини заготовленої продукції на підприємствах споживчої кооперації. Для виконання цих завдань Наркомпрод мав надати споживчій кооперації цукор, тару, паливо, технічні засоби та інші матеріали для устаткування, ремонту переробних пунктів і переробки сировини Там само, спр. 59, арк. 135. . 21 червня 1921 р. ВУКС направила всім губспілкам циркуляр, згідно з яким місцеві спілки та товариства мали виконувати завдання у порядку обов'язкової заготівлі і переробки фруктів на підприємствах кооперації, а також постачати на фабрики ВРНГ фрукти у сирому вигляді відповідно до нарядів Наркомпроду Там само, арк. 195..

Значні обсяги заготівель фруктової сировини для потреб своїх пайовиків та за угодою з місцевим органом Наркомпроду (40% усіх заготівель фруктів у губернії) провела Подільська губспоживспілка. Так, до 1 травня 1921 р. нею було заготовлено 2 тис. 629 пудів повидла і 284 пуди сушених фруктів Держархів Вінницької обл., ф. Р-779, оп. 1, спр. 83, арк. 9.. За даними на 26 листопада 1921 р., ця губспілка за державними завданнями заготовила: яблук - 26 тис. 548 пудів, груш - 2 тис. 776 пудів, слив - 2 тис. 322 пуди, горіхів - 22 пуди тощо Там само, спр.779, арк. 180..

Ілюстрацією досягнень і недоліків діяльності вітчизняної споживчої кооперації щодо заготівель овочів і фруктів вважаємо Полтавську губспоживспілку, яка приймала від населення продукти харчування відповідно до продподатку і проводила подальшу їх переробку (засолку, сушку, переварку), отримуючи за всю роботу 25% овочів та фруктів Отчет Полтавского губернского исполнительного комитета. 1922 г… - С. 400.. Планами Полтавської губспілки на 1921-1922 операційний рік у сфері заготівель садово-городніх продуктів передбачалося: 1) здійснювати консервування фруктів, ягід та їх сушіння, а також постачання сирої садовини для фабрик Укрраднаргоспу; 2) заготовляти сушену садовину, крім продзавдань; 3) заготовляти сиру городину понад продподаток та переробляти її.

За угодою ВУКС з Наркомпродом УСРР, яка поширювалась і на Полтавську губспілку, остання впродовж фруктової заготівельної кампанії (липень-серпень 1921 р.) виробила 4 тис. пудів варення і майже 800 пудів повидла та пастили, пересушила до 20 тис. пудів фруктів. Для виконання цього завдання Наркомпрод республіки виділив споживчій кооперації Полтавської губернії 25 тис. пудів цукру, однак ця норма була зменшена до 20 тис. пудів, а потім до 9 тис. пудів. Проте й цю кількість цукру не вдалося отримати - залізничники відмовились перевозити його. Полтавські кооператори все ж дістали (взяли у борг) 3 тис. пудів цукру, але було пропущено значну частину ягідного сезону.

Крім того, нестача коштів для закупки сирої садовини обмежив її пересушку. Попри ці обставини, а також незважаючи на несвоєчасність доведення до губспілки завдань державними органами, кооперативні організації здійснювали заготівлю й переробку городини з власної ініціативи: солили огірки, квасили капусту, варили томат-пюре, сушили овочі. За 1921-1922 операційний рік загальна кількість заготовлених продуктів, сировини та городини організаціями споживчої кооперації Полтавщини досягла 561 тис. пудів. Із цієї кількості 106,9 тис. пудів було заготовлено згідно з замовленнями власних членів і 454,3 тис. пудів прийнято як продподаток Полтавський кооператор. - 1922. - № 11. - С. 30. .

Загалом протягом 1921 р. ВУКС через свої місцеві організації змогла заготовити для потреб своїх пайовиків та відповідно до державних замовлень 179 тис. пудів варення, 464 тис. пудів повидла і 400 пудів сушених фруктів ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 59, арк. 135. .

З огляду на те, що ситуація з продовольством була ускладнена неврожаєм у південних губерніях України, кооператори надавали посилену увагу заготівлі картоплі, яка могла хоч якимось чином замінити населенню хліб. Так, за період з 20 березня по 23 квітня 1921 р. з Чернігівської губернії силами місцевих органів Наркомпроду УСРР та споживчої кооперації було відправлено для потреб робітників промислових районів УСРР 301 вагон картоплі, з них 245 вагонів призначалось для Донбасу ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 635, арк. 57..

Споживчі товариства і їх спілки у міру своїх можливостей допомагали існуючій владі долати продовольчу кризу в країні шляхом заготівлі картоплі. Наводимо кілька прикладів. Так, у січні 1922 р. Подільська губспілка заготовила на замовлення робкоопів Катеринославщини 80 тис. пудів і робкоопів Одещини - 30 тис. пудів картоплі ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 435, арк. 6.. Навесні 1922 р. з метою забезпечення робітників Полтавщини місцевий губробкооп заготовив понад 24 тис. 075 пудів картоплі Отчет Полтавского губернского исполнительного комитета. 1922 г… - С. 386.. Харківське споживче товариство впродовж осені 1922 р. здійснило заготівлю великої партії картоплі для потреб членів товариства. На клопотання правління Харківського ЄСТ УЕР дала дозвіл на включення перевезення картоплі в порядку екстреної позачерговості Хроника Харьковского потребительского общества // Жизнь рабочего. - 1922. - 18 октября.. На виконання контракту Чернігівського ЄСТ з Вукопспілкою протягом 1922 р. ним було заготовлено 3 тис. 774 пудів картоплі, 366 пудів насіння соняшнику та 29 пудів цибулі Голець В.В. Кооперація і неп (20-ті роки ХХ ст.). - Чернігів: Просвіта, 2006. - С. 47..

Овочева заготівля, яку проводила споживча кооперація, систематично контролювалася партійними та радянськими органами для збільшення обсягів заготовленої продукції для державних потреб. Так, 2 листопада 1922 р. Пирятинський повітовий комітет КП(б)У директивним шляхом зобов'язав споживчі товариства повіту посилити заготівлі овочів на замовлення робітничих організацій Держархів Полтавської обл., ф. П-9032, оп. 1, спр. 41, арк. 132.. Подібна картина була характерна й для інших губерній УСРР. Зокрема, 8 грудня 1922 р. на необхідність активізації споживчою кооперацією заготівлі картоплі на інших овочів указала Городнянська повітова продтрійка на Чернігівщині Держархів Чернігівської обл., ф. Р-18, оп. 1, опр. 143, арк. 16. .

Однак дезорганізацію в овочеві заготівлі систематично вносила Центроспілка РСФРР, яка без будь-яких контактів і узгодженості дій з українськими споживчими товариствами здійснювала масштабні заготівлі картоплі й овочів у селян, пропонуючи їм дефіцитні промислові товари, яких тоді в УСРР бракувало. Такі факти, зокрема, мали місце на Ніжинщині. Без сумніву, подібні заготівлі Центроспілки здійснювалися не без відома партійно-радянського керівництва двох республік. З огляду на це 24 серпня 1922 р. ВУКС була змушена звернутися до ЦК КП(б)У з проханням виправити ситуацію ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20. спр. 1033, арк. 32. .

Загалом, за неповними даними кооперативних видань 1920-х рр., упродовж 1922 р. вітчизняна споживча кооперація заготовила 188 тис. пудів картоплі і 18 тис. 200 пудів овочів, що, без сумніву, було суттєвою продовольчою підтримкою для членів кооперації, населення промислових міст та голодуючих губерній Півдня України і Поволжя Попов М. Вукопспілка в житті української споживкооперації (До 10-річчя існування Вукопспілки) / М. Попов // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 25..

Із середини 1921 р. споживча кооперація УСРР розпочала виконання державних завдань щодо заготівлі насіння овочевих культур. Особливої гостроти насіннєва заготівельна кампанія почала набирати через торішній неврожай. Відтак проблема заготівлі насіннєвого матеріалу набула державної ваги. Наприклад, переймаючись проблемою збереження насіннєвого фонду з огляду з перші ознаки голоду, 27 липня 1921 р. Харківський губком КП(б)У направив циркуляр місцевим партійним осередкам провести організаційну та агітаційну роботу щодо активізації споживчою кооперацією заготівлі овочевого насіння Держархів Харківської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 370, арк. 16. .

17 серпня 1921 р. вийшла постанова ВУЦВК «Про право селян місцевостей, які постраждали від неврожаю, на закупку озимого насіння всередині і за межами своїх губерній в осіб, що виконали продподаток, для доставки їх за призначенням гужем» ЗУ України. - 1921. - №16. - Ст. 457. - С. 535.. Зокрема, селянам постраждалих від неврожаю Донецької, Запорізької і Катеринославської губерній дозволялось проводити закупки озимого насіння через споживчу кооперацію з тим, щоб воно не потрапило до приватного заготівельника.

22 серпня 1921 р. Вукопспілка розпочала заготівлю насіння до весняної сівби згідно з угодою з Наркоматом земельних справ (Наркомземом) УСРР, включаючи насіння соняшнику, зернових, бобових, городніх, кормових трав та коренеплодів. Наркомзем надав ВУКС переважне право на заготівлю означеного насіння на всій території УСРРЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 3, арк. 13..

За розпорядженням ЦК КП(б)У державна структура «Узаготнасіння» передала кооперативним організаціям тару для тривалого зберігання насіння ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 850, арк. 90.. У той період споживчій кооперації, з одного боку, довелося заготовляти насіннєвий матеріал у селян урожайних губерній, а з другого - допомагати цією сировиною сільгоспвиробникам тих губерній, які зазнали неврожаю. Загалом до кінця 1921 р. Вукопспілка спільно з губспоживспілками заготовила 49 тис. 825 пудів насіння Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 27.

За рішенням VІ конференції КП(б)У (грудень 1921 р.) ВУКС отримала державне завдання щодо допомоги неврожайним губерніям насіннєвим матеріалом Компартия Украины в резолюциях….- Т. 1. - С. 201-202.. Наркомпроду УСРР спільно з Вукопспілкою доручили у найближчі півтора місяці з'ясувати кількість насіннєвої картоплі, яку можна було заготовити для постачання у неврожайні губернії.

Споживчій кооперації дозволили проводити заготівлю насіннєвої картоплі в усіх губерніях, крім Чернігівщини. Очевидно, прикордонна Чернігівська губернія керівництвом країни розглядалася передусім як об'єкт для заготівель продовольства і насіннєвого матеріалу для потреб РСФРР. У директиві зазначалося, що в першу чергу потрібно надати допомогу продовольчим і насіннєвим матеріалом таким неврожайним повітам: Дніпровському, Херсонському і Миколаївському (Миколаївська губернія); Одеському і частині волостей Тираспольського та Вознесенського (Одеська губернія); Олександрівському і неврожайним волостям Чигиринського і Черкаського (Кременчуцька губернія); Костянтиноградському і Кобеляцькому (Полтавська губернія). Селянам неврожайних місцевостей Миколаївщини дозволялось через споживчу кооперацію проводити заготівлю в урожайних повітах тієї ж губернії, зокрема Єлизаветградському, а селянство Одеської губернії отримало право на заготівлю посівного матеріалу на всій території краю шляхом звернення до споживчої кооперації.

Отже, з огляду на складну продовольчу ситуацію в республіці з кінця 1921 р. роль споживчої кооперації у заготівлях насіння для наступного весняного засіву помітно зросла. Ця робота Вукопспілкою та її місцевими організаціями здійснювалася в двох напрямах: як державне завдання Наркомпроду УСРР, а також як самостійна заготівля на прохання споживчих товариств та різних організацій і закладів. Упродовж весни 1922 р. замовлення на заготівлю насіння конюшини, городніх і кормових рослин Вукопспілці надіслали Миколаївська, Запорізька та Донецька губспілки, Московська Сільгоспспілка та інші організації Заготівля насіння Вукоопспілкою // Вісті ВУЦВК. - 1922. - 11 лютого.. Так, виконуючи завдання Вукопспілки, лише за квітень 1922 р. споживчі товариства Миргородського повіту на Полтавщині заготовили для Донецької губспілки (Союздонбасейну) 800 пудів насіннєвого зерна і 2 тис. пудів насіннєвої картоплі ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1194, арк. 61..

Керівництво УСРР, побоюючись масового вирізу худоби селянами у період голоду, намагалося залучати споживчу кооперацію до заготівель кормів. Так, 28 грудня 1921 р. УЕР ухвалила рішення щодо участі споживчої кооперації в заготівлі концентрованих кормів (висівок та відходів) в урожайних губерніях на допомогу неврожайним ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 33, арк. 324..

6 лютого наступного року вийшла постанова РНК УСРР «Про заготівлю кооперацією концентрованих кормів для неврожайних губерній» ЗУ України.- 1922. - № 5. - Ст. 89.- С. 99-100.. В інтересах організації допомоги неврожайним губерніям щодо порятунку скотарства пропонувалось усіляко використовувати з цією метою кооперативний апарат. Для допомоги неврожайним губерніям щодо порятунку скотарства в Одеській, Донецькій, Запорізькій, Катеринославській і Миколаївській губерніях широко залучали губернські спілки сільськогосподарської кооперації та губспоживспілки. Норма необхідних кормів встановлювалась із розрахунку 9 пудів грубих кормів і 6 пудів концентрованих на одну голову робочої худоби на місяць. До того ж за кооперативними організаціями визнали право вільного провозу заготовлених кормів у неврожайні губернії, однак їх транспортування здійснювалося коштом кооператорів.

Державні заготівлі промислової сільськогосподарської сировини споживча кооперація не припиняла і в роки «воєнного комунізму» з тим, щоб хоч якось забезпечити роботу власних промислових підприємств. Оскільки інтереси відродження промисловості вимагали безперебійного забезпечення її сировиною за цінами нижчими від приватних, більшовики з переходом до непу намагались активізувати заготівельні операції державних заготівельних організацій і споживчої кооперації у цій справі.

Крім цього, відродження кооперативної промисловості також потребувало забезпечення її сировиною. У ряді директив того часу більшовики наголошували на необхідності залучення кооперації до проведення товарообмінно-заготівельного обміну виробів фабрично-заводської промисловості на сировину для державних підприємств. Так, у постанові ЦК РКП(б) від 14 травня 1921 р. «Господарська політика ВРНГ у зв'язку з продподатком» підкреслювалося, що заготівля сировини має бути зосереджена в кооперативних організаціях Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам… Т.1. - С. 231-232.. У постанові пленуму ЦК КП(б)У (липень 1921 р.) «Про посилення значення держорганів» вказувалося, що необхідним є максимальне використання сил кооперації для розвитку виробництва і заготівель промислової сировини, встановлення найбільш раціональних методів її заготівлі» Компартия Украины в резолюциях… Т. 1. - С. 16.

У контексті державної політики якомога швидшого відродження промисловості на засіданні правління ВУКС 24 квітня 1921 р. ухвалили активізувати заготівлю промислової сировини шляхом товарообміну. При цьому наголошувалось на максимумі самодіяльності та ініціативи кооператорів ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 131, арк. 42..

Отримавши певну господарську свободу, навесні 1921 р. організації споживчої кооперації УСРР почали успішно заготовляти смушки, вовну, шкіряну сировину, коноплі, шерсть, смоляний канат, щетину, хвости, перо тощо. Так, за березень-квітень Чернігівська губспоживспілка на замовлення робітничої кооперації Донбасу здійснила заготівлю 1 тис. пудів смоляного канату Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр. 119, арк. 4., а Остерська райфілія цієї губспілки впродовж першої половини року заготовила для Донбасу 5 пудів шкіри, яка тоді була дефіцитною сировиною Там само, ф. Р-20, оп. 1, спр. 134, арк. 71..

Щоб стимулювати селян здавати промислову сировину, губспілки проводили роботу з індивідуального преміювання шляхом пропозиції їм ходових промислових товарів, яких тоді бракувало в Україні. Водночас організації споживчої кооперації одержували від продорганів комісійну винагороду, зокрема, за заготівлю вовни - 8% і конопель - 10% натурою ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 850, арк. 9..

Однак уже в перші місяці непу держава спромоглася обмежити господарську самостійність кооператорів щодо заготівель ними промислової сировини. Цей факт засвідчує циркуляр правління ВУКС до губспоживспілок від 20 травня 1921 р., у якому зазначалося, що заготовлену сировину споживча кооперація мала передусім постачати державним підприємствам ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 11, арк. 187.. Правління ВУКС зобов'язало місцеві кооперативи терміново повідомити, яку сировину і в якій кількості вони заготовили, яку можна заготовити шляхом товарообміну і на які продукти. Губспоживспілки були попереджені, що порядок вирахування еквівалента щодо заготівлі сировини узгоджений із Наркомпродом УСРР, відтак встановлювати власні заготівельні ціни на промислову сировину місцеві споживчі товариства та їх спілки не могли.

Посилаючись на угоду Управління товарообміну при Вукопспілці з Наркомпродом республіки від 9 серпня 1921 р., споживча кооперація активізувала державні заготівлі клаптів, ганчір'я, старого заліза, конопель та іншої промислової сировини Там само, спр. 313, арк. 7.. Згідно з постановою РНК УСРР від 23 вересня 1921 р. «Про заготівлю щетини, волосу, рогів і копит» споживчій кооперації дозволялась заготівля цієї технічної сировини у населення шляхом вільної закупівлі ЗУ України. - 1921. - №19. - Ст. 542. - С. 629..

Однією з найбільш активних щодо заготівлі промислової сировини була Полтавська губспоживспілка. Упродовж серпня-вересня 1921 р. вона через свої райвідділення за завданнями держави заготовила у селян 7 тис. 755 штук смушок в обмін на 29 тис. аршин мануфактури, 31 пуд шкіри для підошов та 420 пудів солі В спилке // Известия Полтавского губернского исполнительного комитета совета рабочих, селянських и красноармейских депутатов. - 1921. - 12 октября.. Наприкінці 1921 р. Полтавська губспілка активізувала заготівлі промислової сировини для власних потреб, включаючи прядиво, вовну, роги, технічний жир, кінський волос, щетину, пір'я, пух та ін. Для постачання взятих в оренду шкіряних заводів кооператори заготовляли шкірсировину. Наприклад, у Костянтиноградському повіті, де у зв'язку з неврожаєм рогату худобу селяни масово забивали, було заготовлено до 3 тис. шкір. Загалом упродовж 1921-1922 рр. споживча кооперація Полтавщини заготовила 9,9 тис. штук шкір, хутра та смушків, а також 10,4 тис. штук копит і рогів Аліман М.В. Кооперація Полтавщини в умовах впровадження нової економічної політики (20-ті роки ХХ ст.). Історико-економічний нарис / М.В. Аліман // Вісті центральної спілки споживчих товариств України. - 2005. - 19 серпня. - С. 13..

Ураховуючи великий дефіцит шкірсировини та обмеженість шкіряних товарів, вітчизняні кооператори активно шукали цю продукцію на селі. Потрібно зазначити, що в перші роки непу 70-75% усієї шкіряної сировини припадало на селянські господарства Козырев Ф. Кожсырье. Практика кооперативных заготовок / Ф. Козырев. - М. : Изд-во Московского союза потребительских обществ «Город и деревня», 1926. - С. 5.. Відтак влада була зацікавлена у тому, щоб кооперація максимально охопила мільйони шкур від забою худоби по всій країні, щоб вони не дісталися приватному заготівельникові. До того ж на кооператорів радянська влада покладала завдання сприяти стимулюванню селян до пліпшення якості шкур. Кооператори мали навчити селян-виробників якісної технічної обробки шкірсировини.

Отже, відроджуючи шкіряну промисловість, держава робила велику ставку на споживчу та інші види кооперації, здатні забезпечити державні шкіряні підприємства вітчизняною сировиною і тим самим зменшити залежність від імпорту шкір. Проблема відродження власних та орендованих шкірзаводів також спонукали кооператорів до проведення шкірзаготівлі. Наприклад, у жовтні 1921 р. правління Подільської губспоживспілки ухвалило терміново заготовити для завантаження власних шкіряних заводів та на замовлення шкірзаводів Вукопспілки шкірсировину, виділивши на це 2 млн крб (за грошовим курсом 1922 р.) Держархів Вінницької обл., ф. Р-779, оп. 1, спр. 83, арк. 24.. У жовтні того ж року Зміївське райвідділення Харківської губспоживспілки згідно з угодою з державними підприємствами провело заготівлю сирих шкір, м'яса, сала, вапна і крейди на суму 1 млн крб Держархів Харківської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр. 93, арк. 39..

Оскільки тієї чи іншої сировини для відродження власних промислових підприємств у кооператорів не вистачало, Вукопспілка відновила заготівельні операції в радянській Росії. Зокрема, на засіданні правління ВУКС 5 травня 1921 р. було вирішено доручити Московському представництву ВУКС увійти в переговори з Центроспілкою РСФРР про можливість через власний апарат або через апарат російських споживспілок проводити заготівлю промислової сировини, якої бракувало в УСРР. Натомість ВУКС дала згоду на заготівлю харчових продуктів і сировини для потреб споживчої кооперації РСФРР ЦДАВО України, ф. 296, оп. 1, спр. 131, арк. 51..

Кінець 1921 р. був позначений появою кількох урядових директив щодо заготівель промислової сировини, які у ряді випадків суперечили одна одній. Проте незаперечним було те, що більшовики намагались усунути приватного заготівельника від справи заготівлі промислової сировини, змусивши при цьому кооператорів працювати на виконання державних завдань. Так, 30 листопада 1921 р. вийшла постанова ВУЦВК і УЕР «Про державну заготівлю сировини», за якою самостійні заготівлі промислової сировини споживчої кооперації були різко обмежені. Натомість ВУКС та її місцеві організації в першу чергу мали виконувати державні замовлення УЕР і Наркомату зовнішньої торгівлі ЗУ України. - 1921. - №24. - Ст. 722.- С. 844-845..

Однак державні структури, зокрема Наркомзовнішторг УСРР, не завжди виконували зобов'язання щодо фінансування заготівель місцевими кооперативними організаціями сільгосппродукції. Підтвердженням цього є те, що восени 1921 р. Полтавська губспоживспілка уклала угоду з губернським відділом Наркомату зовнішторгу на заготівлю 10 тис. штук смушків за гроші. Проте кооператори одержали за тогочасним курсом лише 140 млн крб замість передбачених угодою 340 млн крб. Тому Полтавська губспілка поставила вказаному наркомату смушків втричі менше від передбаченої кількості Полтавський кооператор. - 1922. - №11. - С. 30.

На підставі постанови РНК УСРР від 6 грудня 1921 р. «Про порядок залучення споживчої кооперації органами держави до виконання товарообмінних та заготівельних операцій» сировина, заготовлена споживчою кооперацією на власні кошти до 3 червня 1920 р., тодішньою владою мала бути повернена у власність кооператорів Потребительская кооперация на Украине за пять лет1918-1922. - Х. : Издание Вукоопспилки, 1923. - С. 5.. Без сумніву, більшою мірою це була чергова декларація з боку держави.

Наступним кроком більшовиків щодо посилення регулювання процесу заготівлі промислової сировини стала постанова УЕР від 19 грудня 1921 р. із красномовною назвою «Про порядок передачі державі сировини і товарів, заготовлених кооперацією» ЗУ України. - 1921. - № 26. - Ст. 763. - С. 904-905., за якою сировина, заготовлена споживчою кооперацією на державні кошти, у місячний термін мали бути передана відповідним державним органам. Для вирішення спорів між споживчою кооперацією і державними структурами щодо виконання вказаного положення у центрі і в губернських містах створювались спеціальні комісії під головуванням представників наркомату Робітничо-селянської інспекції (РСІ), отже, йшлося про посилення централізації заготівель промислової сировини з боку держави.

Особливістю 1922 р. стало те, що більшовики допустили споживчу кооперацію поряд із державними заготівельними структурами офіційно до заготівлі хутра (постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 16 червня 1922 р. «Про вільну скупку, продаж та вичинку хутра»). Відтепер споживча кооперація могла здійснювати заготівлю і вичинку всіх видів хутра. Згідно з рішенням Президії ВУЦВК від 22 березня 1922 р. ВУКС могла заготовляти хутро на експорт Там само, 1922. - № 27. - Ст. 424. - С. 454..

Упродовж 1922 р. кооперативні організації активізували заготівлі прядива, лісоматеріалів для власних потреб та на замовлення різних організацій. Наприклад, у червні 1922 р. була укладена угода Чернігівської губспоживспілки з державними структурами Києва щодо заготівель 8 тис. пудів прядива та 150 кіп мемельської клепки в обмін на мануфактуру, шкіру, мило, імпортні товари та металовироби Голець В.В. Кооперація і неп (20-ті роки ХХ ст.)…- С. 47..

Збір споживчими товариствами та їх спілками лікарських рослин практично здійснювався з перших кроків непу всіма губспілками УСРР, однак чи найбільше лікарської сировини впродовж 1921 р. зібрали Кременчуцька (1 тис. 830 пудів) та Полтавська (1 тис. 576 пудів) губспоживспілки Андреев В.Н. Итоги заготовки кооперацией лекарственных растений // Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. - 1921. - 16 ноября.. Особливо користувалися попитом як на вітчизняному, так і на закордонному ринках бузиновий цвіт, ефірний корінь, горицвіт, валеріана, деревій, шавлія, спориш, водяний перець та ін.

Загалом споживча кооперація навіть у складних економічних умовах перших років непу з метою підтримки своїх членів та державних підприємств здійснювала заготівлі сільськогосподарської продукції. Про асортимент та обсяги заготівель продуктів харчування та промислової сировини Одеською конторою Вукопспілки впродовж 1922 р. свідчить додаток А. Разом з тим за період з 1 жовтня 1921 по 1 липня 1923 рр. центральною конторою ВУКС було заготовлено 1 млн 944 тис. 500 пудів сільськогосподарських продуктів, що підтверджують дані табл. 2.3.1.

Таблиця № 2.3.1 0 - Дані про обсяги заготівельної діяльності центральної контори Вукопспілки за період з 1 жовтня 1921 по 1 липня 1923 рр.*

* Складено на підставі: Потребительская кооперация на Украине за пять лет 1918- 1922. - Харьков : Издание Вукоопспилки, 1923. - С. 179-181.

Прикметно, що з указаного обсягу заготовленої сільськогосподарської продукції заготівлі ВУКС для власних потреб складали 17 тис. 500 пудів, на замовлення Держбанку припадало 925 тис. пудів, державних структур - 677 тис. пудів, Центроспілки РСФРР - 160 тис. пудів, інших кооперативних організацій - 157 тис. пудів, приватних організацій та осіб - 8 тис. пудів Потребительская кооперация Украины за пять лет. 1918-1922… - С. 179-181.. Отже, більшу частину заготівель сільгосппродукції українська споживча кооперація здійснювала за завданнями держави, що свідчить про її залучення радянською владою до централізованих заготівель.

Висновки до розділу

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що з переходом до непу споживча кооперація УСРР відновила заготівельно-збутову діяльність. При цьому існуюча влада розглядала заготівельну галузь споживчої кооперації як один із найбільш ефективних засобів подолання продовольчих труднощів не лише в УСРР, але й РСФРР, адже кооператори традиційно мали налагоджені контакти з виробниками сільгосппродукції завдяки мережі приймально-заготівельних пунктів.

Упродовж 1921-1922 рр. організації споживчої кооперації УСРР крім хлібозаготівель здійснювали заготівлі м'яса й худоби, овочів, фруктів, промислової сировини для безперебійної роботи власних та державних підприємств. До цього кооператорів спонукало більшою мірою прагнення підтримати продовольче забезпечення своїх членів. Відтак заготівельні операції кооперативних організацій мали суттєво вплинути на збільшення продуктів харчування та розширення їх асортименту.

Завдяки заготівельним операціям планували вирішити проблему забезпечення кооперативних промислових підприємств сировиною, у тому числі хлібопекарських. Без відродження кооперативних заготівель було б неможливе становлення кооперативних закладів харчування. Отже, від темпів та обсягів заготівельної діяльності споживчих товариств та їх спілок значною мірою залежало відродження всієї системи споживчої кооперації республіки і, звісно, державної промисловості.

Навіть тоді, коли обміняти лишки сільгосппродукції було надзвичайно складно, організації споживчої кооперації здійснювали заготівлі продуктів харчування для забезпечення десятків промислових центрів та великих міст. Крім власних заготівель для продовольчої підтримки членів кооперації, значну частину заготівель сільгосппродукції кооперативні організації виконували за завданнями державних структур, що, з одного боку, свідчить про залучення радянською владою споживчої кооперації до централізованих заготівельних операцій, а з другого - про фінансову і товарну залежність кооперативів та їх спілок.

Отримавши від Наркомпроду УСРР, інших державних структур товарні фонди, вітчизняна споживча кооперація розгорнула хлібні, продовольчі та насіннєві заготівлі, значення яких особливо зросло з огляду на неврожай у південних районах України та Поволжя. Лише протягом листопада 1921 р. спільними зусиллями Наркомпроду УСРР та Вукопспілки для потреб РСФРР було заготовлено 6 тис. 259 вагонів продовольства ЦДАВО України, ф. 1, оп. 2, спр. 119, арк. 141 зв. , а для забезпечення робітників Донбасу у грудні того ж року - 60 вагонів продуктів харчування Там само, арк. 170..

Однак розгортанню заготівельної діяльності вітчизняної споживчої кооперації заважали не лише об'єктивні причини, пов'язані з неврожаєм та голодом, але й регулюючий вплив держави, зосередження контролю за заготівлями в УСРР не тільки в руках республіканського, але й союзного партійно-радянського керівництва, втручання Центроспілки РСФРР, жорстка конкуренція з боку приватних посередників і державних заготівельних організацій. На нашу думку, фактичні обсяги заготівель були б більшими, але організації споживчої кооперації несвоєчасно одержували товари для обмінних операцій від державних органів, асортимент цих товарів не повною мірою відповідав попиту селян, а встановлені Наркомпродом УСРР товарообмінні еквіваленти були невигідними як здавачам продукції, так і кооперативним організаціям.

На обсяги заготівель також впливали такі чинники, як нестача міцної фінансової бази споживчої кооперації. Здана селянами продукція лише на 40% забезпечувалася товарами, а решта 60% виплачувалася готівкою, якої до того ж бракувало. А тому, за наявності вибору, реалізовувати лишки продукції через споживчу кооперацію чи на вільному ринку, селяни віддавали перевагу приватнику. Від заготівлі деяких сільськогосподарських продуктів та промсировини, зокрема шкірсировини, споживчу кооперацію владою на певний час було усунуто на користь державних заготівельних організацій. Загалом заготівельна діяльність споживчої кооперації республіки у перші роки непу здійснювалася у контексті державної політики, спрямованої на якнайшвидше подолання продовольчої кризи та відродження промисловості. Попри вказані труднощі впродовж 1921-1922 рр. споживча кооперація УСРР, відродивши товарообмінно-заготівельну діяльність, зробила помітний внесок у вирішення продовольчої проблеми в країні. Заготовленою продукцією організації споживчої кооперації рятували від голоду та недоїдання не лише своїх членів, але й сприяли продуктовому забезпеченню некооперованої частини міського населення, Червоної Армії, лікарень, голодуючих неврожайних губерній, біженців. Відтак протягом перших років непу вітчизняна споживча кооперація шляхом товарообмінно-заготівельних операцій зробила помітний внесок у мінімізацію продовольчих труднощів та забезпечення державних і кооперативних підприємств промисловою сировиною.

Розділ 3. Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації в 1923-1925 рр

3.1 Хлібозаготівлі вітчизняної споживчої кооперації в період «ножиць цін» 1923 р

Після неврожаю і голоду, що дав про себе знати на початку непу, з 1923 р. спостерігалася певна стабілізація економічного життя та підвищення купівельної спроможності населення. Проте сьома конференція КП(б)У (квітень 1923 р.) підкреслювала, що тодішній стан сільського господарства не гарантований від повторення голоду перших років непу, відтак від селян-виробників, партійних, радянських і господарських органів залежало, щоб база вирощеної сільськогосподарської продукції набула стійкості і продовжувала зростати, оскільки від неї значною мірою залежала відбудова народного господарства республікиКомпартия Украины в резолюцяих…. - Т. 1. - С. 268..

Принагідно зазначимо, що внаслідок розрухи, викликаної політикою воєнного комунізму, а також посухи і голоду 1921-1922 рр., скоротилася посівна площа зернових у степових районах УСРР. Так, засівна площа України в 1923 р. становила 81,7% до рівня 1913 р. Конспект лекцій курсів у хлібній справі 1927 року (Для приймачів зерна споживчих товариств). - Х. : Вукопспілка, 1927. - С. 8. Однак попри цей фактор валовий збір збіжжя в 1923 р. склав 858 млн пудів Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923/ 1924 гг. - Х. : «Украинский экономист», 1925. - С. 243.. Як зазначає А.Г. Морозов, тогорічний урожай зернових видався значно кращим, ніж на це сподівалися плануючі органи, оскільки середня врожайність досягла 58 пудів з десятини при запланованих 45 Морозов А.Г. Відбудова сільського господарства / Нова економічна політика в українському селі / А.Г. Морозов // Історія українського селянства в 2-х томах / НАН України,Інститут історії України НАН України / Відп. ред. В.А. Смолій. Т. 2. - К. : Наукова думка, 2006. - С. 29.. Та все ж валовий збір усіх зернових в Україні у 1923 р. становив 86,9% від рівня 1913 р. Конспект лекцій курсів у хлібній справі 1927 року… - С. 8. Загалом тогорічний урожай спонукав державні та кооперативні заготівельні структури, а також приватних підприємців до активної роботи щодо охоплення вирощеного зерна.