Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Продовольчі заготівлі споживчої кооперації впродовж 1923-1925 рр. мали ряд особливостей. По-перше, вони відбувалися в контексті інтенсифікації сільського виробництва та зростання його товарності в умовах загальної стабілізації економіки. Отже, зростання обсягів заготівель кооператорами продуктів харчування виявилося на користь не лише міському населенню, але і його виробникам. З цього приводу «Бюллетень Вукопспилки» у 1924 р. зазначав: «Заготівлі дуже цікавлять споживчу кооперацію, яка активізує заготівлі на селі. Заготівлі у кінцевому результаті ведуть до оздоровлення селянського господарства і до зростання його потужності» Александров А. Райсоюзы и заготовка сельхозпродуктов / А. Александров // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 13. - С.19..

По-друге, накреслилася тенденція до спеціалізації заготівельної роботи споживчих товариств і особливо райспоживспілок. Ряд вітчизняних кооперативних організацій з огляду на запровадження госпрозрахункових засад у господарській роботі протягом 1923-1925 рр. розвивали свою заготівельну діяльність у галузі харчових продуктів, намагаючись максимально використовувати всі можливості свого району. Швидше за все ця спеціалізація була не спланованою, а ситуативною, бо складалася під впливом кон'юнктури ринку та продовольчих потреб міського населення. Так, Бердянська райспоживспілка більшою мірою заготовляла насіння соняшнику, макухи, Єлизаветградська - активно здійснювала заготівлю м'ясних продуктів і живої худоби, Кам'янець-Подільська - зосереджувала увагу на заготівлі яєць, Київська - надавала перевагу заготівлі пшона, проса і гречки, Сумська - проводила масштабні заготівлі цукру, яєць, квасолі і цибулі, Тираспольській - удалося збільшити обсяги заготівлі фруктів, відповідно Чернігівській - картоплі і гречки Там само. - С. 20-21..

По-третє, у зазначений період паралельно із хлібозаготівлями відбулося зростання питомої ваги споживчої кооперації в планових державних продовольчих заготівлях. На підставі союзних даних можна свідчити, що у 1923-1925 рр. споживча кооперація розгорнула широку продовольчу заготівлю, посівши за рядом продуктів харчування друге місце (після державних організацій) у планових заготівлях. Так, за даними Я.А. Кістанова, частка споживчої кооперації СРСР у планових заготівлях країни наприкінці 1925 р. складала з яєць 30,9 % і з м'яса 15,3% Кистанов Я.А. Потребительская кооперация СССР. Исторический очерк /

Я.А. Кистанов -М. : Издательство Центросоюза, 1951. - С. 242.. Таким чином, споживча кооперація поступово ставала однією з найбільш потужних збутових організацій для селянства. Як засвідчують архівні документи та статистичні дані, подібна тенденція була характерна і для споживчої кооперації УСРР.

Потреба в удосконаленні продовольчого раціону міських членів кооперації спонукала кооператорів до розширення заготівель м'яса. Збільшуючи обсяги м'ясозаготівель, споживча кооперація водночас допомагала існуючій владі забезпечувати цим продуктом ті установи, які продовжували залишатися на державному утриманні, зокрема військові частини тощо. Разом з тим зростання обсягів кооперативних заготівель м'ясної продукції стимулювало розвиток тваринництва.

Оскільки у першій половині 1923 р. в Україні ще відчувалися наслідки голоду, радянська влада залучала потенціал споживчої кооперації до заготівель м'яса для дитячих будинків, лікарень, організації громадських пунктів харчування. Згідно з рішеннями правління ВУКС від 10 січня 1923 р. були збільшені заготівлі м'яса для державних органів УСРР за їх завданнями. М'ясні заготівлі переважно здійснювали місцеві кооперативні організації як комісійним порядком, так і в порядку твердих договорів В Вукопспилке. Заседание правления 10 января 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 3. - С. 2.. Задовольняючи побажання своїх пайовиків, робітничі кооперативи поступово почали нарощувати темпи заготівель м'ясної продукції. Наприклад, лише у листопаді 1923 р. Миколаївський ЦРК заготовив 253 голів великої рогатої худоби, 297 голів овець, 4 голови свиней Кооперативная хроника // Бюллетень Вукопспикли. - 1924. - № 1-2. - С. 27.. Водночас кооператорам довелося активізувати м'ясозаготівлі для кооперації РСФРР на підставі замовлень Центроспілки та інших робітничих кооперативних центрів. Так, восени 1923 р. ВУКС, виконуючи замовлення робкоопів Петрограда, заготовила і направила туди 1 тис. свинячих туш і 1 тис. пудів меду Деятельность Вукопспилки за октябрь-декабрь 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 13..

На м'ясозаготівельних операціях кооператорів у 1924-1925 рр., на нашу думку, позначилися два фактори: по-перше, посилення державного впливу, по-друге, недорід, брак кормів у ряді губерній України і викликана цим проблема збуту м'ясної продукції. Позиція держави, з якою мусила рахуватися споживча кооперація, полягала в тому, що кооператори передусім мали активізувати м'ясні заготівлі, тим самим знизити ціни в промислових центрах і витіснити з ринку приватного заготівельника. Про це, зокрема, мовилося у постанові 2-ї сесії ВУЦВК «Про внутрішню торгівлю» від 17 квітня 1924 р. При цьому наголошувалось на доцільності посилення державного регулювання політики цін державних і кооперативних організацій у справі заготівлі продуктів харчування. Ішлося і про те, щоб заборонити державним та кооперативним структурам авансувати приватних заготівельників м'яса ЗУ України. - 1924. - № 21-22. - Ст. 187. - С. 490. .

Стан забезпечення м'ясом робітників промислового Донбасу та ціни на м'ясну продукцію постійно відстежувалися вищими партійними та радянськими інстанціями республіки. Так, 23 квітня 1924 р. ЦК КП(б)У направив до Вукопспілки телеграму комісії РПО УСРР щодо боротьби з дорожнечею, у якій акцентувалося на проблемах із заготівлею м'яса в Донбасі. Відтак ЦК КП(б)У зобов'язав правління ВУКС надати йому детальну інформацію щодо проведеної споживчою кооперацією м'ясозаготівлі для забезпечення робітників цього регіону ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1818, арк. 153..

Коли ж восени 1924 р. у деяких неврожайних районах донецького регіону селяни почали масово вирізати худобу через нестачу кормів, спекулянти намагались цим скористатися, скуповуючи м'ясо, а потім його перепродаючи. ЦК КП(б)У і цього разу вимагав від ВУКС терміново організувати м'ясозаготівлі з тим, щоб потіснити приватного посередника і стабілізувати м'ясний ринок Снабжение рабочего потребителя // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 39. - С. 45.. Без сумніву, що і в першому, і в другому випадку йшлося про посилення адміністративного втручання влади у м'ясозаготівельну діяльність кооператорів і її підпорядкування загалом державі. М'ясозабезпечення Донбасу після проведених кооператорами восени 1924 р. обсяжних заготівель худоби стабілізувалося. Ціна на худобу в Донбасі тоді після літнього падіння цін піднялася на 40%. Більшість робкоопів змогли налагодити безперебійну торгівлю м'ясом. Наприклад, Хрустальський робкооп «Красный шахтер» восени продавав по 140 пудів м'яса на добу Кооперативная хроника. Кооперация и мясной рынок // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - №39. - С. 45.

Питання про розширення м'ясної торгівлі, а відтак необхідність активізації заготівель продукції тваринництва робітничою кооперацією було включене до порядку денного торгової наради робкоопів, яка відбулася 20-24 червня 1924 р. Резолюции торгового совещания рабкоопов 20-24 июня 1924 г. Резолюция по докладу об участии рабкооперации в общественном питании, хлебопечении и мясоторговле // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 28-29. - С. 19.. Зокрема, зазначалося, що проблема слабкості налагодження м'ясопостачання характерна для ряду робкоопів. Нарада підкреслила, що «для робітничих кооперативів торгівля м'ясом - одне із основних завдань з огляду на те, що м'ясо є одним із основних продуктів харчування робітників, а також тому, що м'ясо нині є продуктом, який цілком знаходиться в руках приватного торговця». Було акцентовано на тому, що не всі робкоопи здійснюють заготівлі м`яса, а тому не відкрили м'ясних магазинів. Підкреслювалося, що розгортання громадського харчування робітничою кооперацією також спонукає до збільшення обсягів м'ясозаготівель. Тоді ж кооператорам було запропоновано здійснити обрахунки потреб робітничого населення у м'ясі.

Беручи до уваги те, що заготівля худоби в малих обсягах економічно недоцільна, робкоопам запропонували йти на співробітництво з потужною державною м'ясозаготівельною організацією - Укрм'ясохладобойня. З огляду на брак коштів тоді не відкидали, що ця державна структура може стати основним постачальником м'яса для робітничих кооперативів на умовах довготривалих договорів. Тобто йшлося про те, що взаємовідносини робкоопів з Укрхладобойнею мають будуватися на основі максимально вигідних двосторонніх умов. У свою чергу, Уцеробкоопу належало з метою активізації м'ясозаготівель надати пільги робітничим кооперативам та Укрм'ясохладобойні.

Серед кооперативних організацій, які успішно здійснювали м'ясозаготівлі, заслуговує на увагу досвід Одеського ЦРК. Навесні 1924 р., коли коштів для м'ясозаготівлі бракувало, ЦРК уклав договори на заготівлю з Укрмясохладобойнею Кооперативная хроника. Кооперация и торговля мясом // Бюллетень.Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 22.. Водночас одеські кооператори практикували спільну роботу з державною структурою Харчотрест. Наприклад, у березні 1924 р. Одеська райспілка та Одеський ЦРК 80% м'ясозаготівель здійснили спільними зусиллями з Харчотрестом Держархів Одеської обл., ф. П-3, оп. 1, спр. 926, арк. 149. . З другої половини 1924 р., коли фінансова ситуація в Одеському ЦРК певною мірою покращилася, кооператори змогли активізувати м'ясозаготівлі власними силами. Були виділені додаткові кошти для дефіцитних товарів, які пропонувалися селянам під заготівлю худоби. Крім цього, ЦРК розіслав своїх заготівельників у найвіддаленіші райони. Це дало можливість заготовляти м'ясну продукцію з перших рук, тобто безпосередньо у самих виробників Кооперативная хроника. ВУКС и заготовки мяса // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 26. - С. 43..

Однак проблема конкуренції між кооператорами і Укрм'ясохладобойнею давалася взнаки. Вукопспілка, попри співробітництво з цією державною структурою, вживала заходи з тим, щоб посилити свої позиції на м'ясозаготівельному ринку. Після тривалих клопотань перед Наркомвнуторгом УСРР Вукопспілка влітку 1924 р. була визнана плановим державним м'ясозаготівельником. Тоді ж вона отримала від НКВТ фінансово підкріплене замовлення на заготівлю 40 тис. голів худоби Там само. - С. 44.. У свою чергу, з метою посилення заготівлі м'яса Катеринославському ЦРК вдалося домогтися від губкомвнуторгу передачі йому розподільників Укрм'ясохлодобойні Снабжение рабочего потребителя // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 39. - С. 46.. Загалом м'ясні заготівлі Катеринославського ЦРК у вересні 1924 р. становили 3,5 тис. пудів, а у жовтні того ж року вони зросли до 4 тис. пудів Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 1874, арк. 43..

Упродовж 1924 р. Київський Соробкооп у робітничих районах міста відкрив 18 м'ясних магазинів, для забезпечення яких здійснював заготівлі худоби і свиней через сільські кооперативи. Крім цього, були вжиті заходи щодо відгодівлі 500 голів худоби при цукрових заводах. Полтавський ЦРК із січня по жовтень1924 р. заготовив 1080 голів великої рогатої худоби і близько 250 голів свиней. Завдяки цьому йому вдалося відкрити 4 м'ясні магазини, які продавали м'ясо за цінами, на 50-60% нижчими, ніж на ринку. Прикметно, що майже 40% усього м'яса, призначеного для продажу, ЦРК відпускав у кредит лікарням та дитбудинкам Кооперативная хроника. Кооперация и мясной рынок // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - №39. - С. 45..

Нікопольський робкооп також активізував м'ясозаготівлю і м'ясоторгівлю. Ціни робкоопу на м'ясну продукцію були на 30-40% нижчими від ринкових. Як зазначав «Бюллетень Вукопспилки», «завдяки широко поставленій робітничою кооперацією заготівлі худоби, ціни у місті значно нижчі за ціни по губернії. На базарі Нікопольський робкооп відкрив ряд м'ясних магазинів і змушує приватного торговця торгувати за кооперативною ціною» Кооперативная хроника. Кооперация и торговля мясом // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 22..

В Умані робітничим кооперативом після налагодження м'ясних заготівель ціни на м'ясо були знижені вдвічі порівняно з ринком. У результаті приватні магазини мали також знизити ціни на м'ясо Кооперативная хроника. Кооперативная мясоторговля // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 26. - С. 43.

На думку О.М. Мовчан, збільшення частки тваринних продуктів у харчуванні робітників упрожовж 1924-1925 рр. спричинив неврожай 1924 р., оскільки зросла ціна на хліб, по-друге, не вистачало кормів. Ціни на м'ясо внаслідок масового забою худоби відповідно впали Мовчан О.М. Товаропостачання й споживання/ О.М. Мовчан // Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. / НАН України. Інститут історії України. - К. : Інститут історії України, 2010. - С. 260.. Тоді ж, у 1924 р., кооператорам довелося зіткнутися із загостренням м'ясозаготівельної проблеми в Подільській губернії, де давався взнаки недорід. У ряді подільських сіл менш заможні селяни почали масово продавати худобу, ціни на яку різко впали через брак кормів. У такій ситуації споживча кооперація активізувала м'ясозаготівлі, щоб допомогти селянам і врятувати їх від перекупщиків, які прагнули скупити всю худобу за безцінь ВУКС и заготовки мяса // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 26. - С. 43. .

Недорід став причиною того, що пропозиція перевищила попит, відтак виникла проблема збуту м'ясної продукції. Значне зниження цін на худобу в 1924 р. призвело до того, що населення почало шукати ринків збуту м'яса за межами республіки. З огляду на це ВУКС довелося терміново виправляти ситуацію на м'ясозаготівельному ринку і сприяти реалізації худоби в Москві та інших промислових центрах РСФРР Всеукраїнська кооперативна спілка «Вукоопспілка». Доклад ревізійної комісії ІV зборам уповноважених про роботу Вукоопспілки за 1924-25 рік. - Х. : Книгоспілка, 1926. - С. 33..

Упродовж 1925 р. вийшло ще кілька партійно-радянських директив, спрямованих на поглиблення державних та кооперативних м'ясозаготівель. Зокрема, 4-а сесія ВУЦВК (лютий 1925 р.) наголосила на необхідності активізації заготівель м'ясної продукції державними та кооперативними організаціями ЗУ України. - 1925. - № 13-14. - Ст. 103. - С. 251.. Така позиція пояснювалася як потребою в покращенні забезпечення робітників промислових центрів, так і інтересами розширення українського експорту. У рішеннях сесії акцентувалося на важливості державної підтримки споживчої кооперації щодо заготівель м'яса та відходів тваринництва з тим, щоб потіснити позиції приватного скупщика-посередника. Як важливе державне завдання збут продуктів тваринництва розглядав липневий (1925 р.) пленум ЦК КП(б)У. Намагаючись заохотити виробників м'ясної продукції, а також державних і кооперативних заготівельників, форум запропонував регулюючим органам відмовитися від жорстких заготівельних лімітів, домагатися встановлення таких м'ясозаготівельних цін, які «забезпечували б подальшу відбудову всього селянського господарства, особливо маломіцних груп селянства». Проте тоді ж від державних заготівельників і споживчої кооперації вимагали, щоб ціни на м'ясо відповідали інтересам робітничого класу Компартия Украины резолюциях…- Т. 1. - С. 339..

Відтак кооператорам доводилося не лише збільшувати обсяги заготівель м'яса, але й дбати про зниження ціни на нього. Загалом м'ясозаготівлі, які здійснювала споживча кооперація в 1924-1925 рр. для своїх членів та на виконання державних завдань, помітно зросли. Зокрема, отримавши від держави додаткові фінансові ресурси, ВУКС у лютому 1925 р. взяла на себе зобов'язання заготовити до кінця року на замовлення державних організацій 8 тис. голів рогатої худоби, 15 тис. голів свиней та 16 тис. пудів сала Заготівлі Вукоопспілки // Вісті ВУЦВК. - 1925. - 26 лютого. . Лише навесні того ж року ВУКС удалося здійснити заготівлі 5 тис. 552 пудів сала В Вукопспилке. Мясозаготовки сельхозотдела Вукопспилки // Бюллетень Вукопспилки.- 1925. - № 29. - С. 30..

До речі, в середині 1920-х рр. активізація заготівель м'яса пояснювалася й початком спорудження ряду кооперативних м'ясопереробних підприємств та великих холодильників для зберігання м'яса, які мали забезпечити потреби міського населення у готовій продукції чи напівфабрикатах.

Загалом активізація м'ясозаготівлі організаціями споживчої кооперації впродовж 1924-1925 рр. сприяла розширенню м'ясної торгівлі і зниженню ціни на цю продукцію. Якщо станом на 1 жовтня 1924 р. споживча кооперація УСРР мала 225 м'ясних магазинів (з них 144 належали робітничій кооперації), то на 1 жовтня 1925 р. - 420 (з них 312 були власністю робітничих кооперативів). При цьому зазначимо, що найбільше м'ясних магазинів - 97 одиниць -діяло у промисловому Донбасі Десять років споживчої кооперації України УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 8, 62..

Архівні документи і статистичні матеріали переконливо доводять, що протягом 1923-1925 рр. з метою поліпшення калорійності харчування кооперація розширила заготівлі яєць для своїх пайовиків. Однак у 1923 р. споживчій кооперації доводилося урізати власні заготівлі яєць, виконуючи державні завдання щодо забезпечення постраждалих від голоду, дитячих притулків та лікарень. Водночас влада використовувала можливості споживчої кооперації у заготівлі яєць для робітничих сімей промислових центрів РСФРР. Так, у квітні 1923 р. сільськогосподарський відділ ВУКС на виконання державних завдань зобов'язав споживчі товариства і їх спілки за два найближчі місяці заготовити 50 вагонів яєць Б.Я. В отделах ВУКС. Сельскохозяйственный отдел / Я.Б. // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 13-14. - С. 9..

Тому можна констатувати, що у 1923 р. заготівля яєць споживчими кооперативами для власних потреб була обмежена, оскільки здійснювалася у плановому порядку за договорами з державними організаціями, Вукопспілкою та Центроспілкою РСФРР. Наприклад, усього за декілька днів квітня Полтавська райспілка, виконуючи завдання ВУКС, терміново зібрала вагон яєць Держархів Полтавської обл., ф. Р-1503, оп. 1, спр. 224, арк. 121.. Загалом до кінця 1923 р. споживча кооперація України, за неповними даними, заготовила 104 вагони яєць ЦДАВО України, ф. 2, оп. 3, спр. 727, арк. 28.. Однак указана кількість яєць призначалася не лише членам української споживчої кооперації, але більшою мірою надходила на інші адреси. Це підтверджують такі дані: у червні 1923 р. Куп'янська райспоживспілка почала виконання завдання щодо заготівлі для Центроспілки РСФРР 20 вагонів яєць Держархів Харківської обл., ф. П-1, оп. 1. спр. 952, арк.12..

У 1924 р. заготівлі кооператорами яєць для РСФРР продовжувались. Наприклад, навесні Мелітопольська райспілка заготовила 12 вагонів яєць для робітників Москви та Ленінграда Кооперативная хроника. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 26. - С. 44.. Із 56 вагонів яєць, які перебували у розпорядженні ВУКС, у січні 1924 р. 26 вагонів залишили для потреб членів кооперації, а 30 - направили для радянської РосіїДеятельность Вукопспилки за октябрь-декабрь 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 13.. До того ж заготівлю яєць кооператори проводили на замовлення місцевих державних органів. Наприклад, Одеська райспілка у 1925 р. заготовляла яйця на замовлення губвнуторгу Держархів Одеської обл., ф. Р-525, оп. 1, спр. 45, арк. 25.. З огляду на той факт, що великі партії цього продукту кооператори направляли в РСФРР, правління ВУКС своїм рішенням від 21 квітня 1924 р. зобов'язало робкоопи в першу чергу «максимально охопили потреби в яйцях лише своїх пайовиків - членів профспілок, а не всіх місцевих споживачів» ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 22, арк. 192.. Полтавська райспоживспілка виявилася однією з найбільш активною щодо заготівлі цього продукту. Так, від січня до липня 1924 р. вона заготовила 25 вагонів яєць, однак лише 10 із них дісталося членам кооперації Держархів Полтавської обл., ф. Р-363, оп. 1, спр. 327, арк. 31..

1924 р. вніс суттєві зміни у яйцезаготівельну діяльність вітчизняних кооператорів. Насамперед це пов'язано зі створення заготівельно-збутової організації «Кооптах». У кінці серпня 1924 р. (за іншими даними - 1 вересня) Сільський Господар та Вукопспілка організували спеціальний центр кооперації по збуту продуктів птахівництва - «Кооптах». У 1925 р. у складі «Кооптаху» вже було 464 організації, головним чином споживчі та сільськогосподарські товариства. Загалом у роботі «Кооптаху» брали участь 2/3 кооперативних спілок і майже половина первинних кооперативів споживчої та сільськогосподарської кооперації. «Кооптах» мав тоді 90 складів і підсобно-заготівельних пунктів. За 1924-1925 рр. цією структурою було зібрано та реалізовано на внутрішньому ринку УСРР та за її межами 1392 вагони яєць.

Порівняємо діяльність «Кооптаху» з іншими організаціями -заготівельниками яєць. За період з 1 січня по 1 липня 1925 р. ця структра заготовила 68 тис. ящиків яєць, тоді як Центроспілка СРСР - 41 тис. 568, а Хлібопродукт - 53 тис. 362. Крім заготівлі яєць «Кооптах» заготовляв та збував живих гусей у Москві та Ленінграді. Там, відкривши власні птахорізні, вітчизняні кооператори успішно реалізували вказану продукцію на місцевих ринках.

Щоб покращити якість яєць, у 1925 р. «Кооптах» організував власну дослідну станцію в Харкові і 6 регіональних племінних пунктів: на станції Борки поблизу Харкова, в Києві, Сумах, Ніжині, Проскурові та Балті. Виведення курчат здійснювалося головним чином в інкубаторах. До речі, «Кооптаху» вдалося винайти власну конструкцію інкубатора. Його вартість складала 40-50 крб, тоді як закордонні коштували набагато більше - до 250 крб Забельский. Год работы «Кооптаха» / Забельский // Кооперативный бюллетень. - 1925. - № 29. - С. 24-26..

З 1924 р. Вукопспілка та її місцеві організації розширили заготівлю таких калорійних продуктів, як вершкове масло та молоко, чого в попередні роки вітчизняна споживча кооперація практично не робила. Зокрема, навесні цього року президія правління ВУКС затвердила план заготівель вершкового масла для потреб робітників промислових центрів України ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 20, арк. 78.. У результаті проведених кооперативними організаціями заготівель магазини в ряді робітничих районів поповнилися вершковим маслом. Це стосується, наприклад, Харкова та ряду районів, де робітничі кооперативи та ЄСТ активно проводили пошук лишків вершкового масла у селян Держархів Харківської обл., ф. Р-1639, оп. 1, спр. 264, арк. 51..

Водночас Харківська райспоживспілка у 1924 р. на залізничній станції Лихачов і в Зміївській окрузі організувала при чотирьох споживчих товариствах маслоробні, куди коопероване та некоопероване населення здавало молоко для переробки. Райспоживспілка щоденно заготовляла у населення до 400 відер молока. Частина цієї продукції призначалася для лікувальних закладів та дитячих будинків Харкова. Прикметно, що завдяки кооперативним заготівлям ці заклади були повністю забезпечені молоком. Частина заготовленого кооператорами молока надходила на ринки міста. Оскільки молоко користувалося підвищеним попитом, до кінця 1924 р. щоденна заготівля цього продукту сягнула 1 тис. відер, що становило 25-30% потреби жителів Харкова Потребкооперация и сбыт молочных продуктов // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 22.. З метою контролю за якістю вершкового масла та молока Харківською райспілкою була відкрита спеціальна лабораторія.

Прагнули не відставати від харківської кооперації у заготівлях молока й київські кооператори. Так, 20 квітня 1924 р. Київський Соробкооп ухвалив рішення про збільшення обсягів заготівель молочної продукції для постачання своїх членів Держархів Київської обл., ф. Р-708, оп. 1, спр. 600, арк. 44..

Вукопспілка на замовлення робкоопів промислових центрів шляхом залучення ЄСТ Бердянської, Мелітопольської, Криворізькох та Миколаївської округ лише у квітні 1924 р. змогла заготовити 1,5 тис. пудів вершкового масла. Щоб удосконалити переробку молока на масло, Мелітопольська та Криворізька райспоживспілки отримали від ВУКС відповідне устаткування Кооперативная хроника. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 26. - С. 44.. Посилення заготівель та переробки молока сприяло зростанню молочної справи на селі. Як приклад, візьмемо Акимівське споживче товариство на Мелітопольщині, яке змогло відкрити власну маслоробню. Якщо раніше, зазначав «Бюллетень Вукопспилки», селяни збували масло приватним заготівельникам, які намагалися «притиснути селян у ціні», то кооперативна маслоробня закупляла молоко і вершки за договірними цінами. До того ж віднині селянам не потрібно було «возитися з глечиком і колотити масло». Ураховуючи територіальну близькість до Криму, Мелітопольська райспілка влітку 1924 р. підписала договори з місцевими кооперативами щодо заготівлі масла на замовлення кримських курортів і санаторіїв. Тоді ж райспілкою у Ялті був відкритий спеціальний продуктовий магазин, через який здійснювалась реалізація масла для відпочивальників, що, без сумніву, було вигідною справою для мелітопольських кооператорів Кооперативная хроника. Сельская кооперация // Бюллетень Вукоспилки. - 1924. - № 45-46. - С. 36...

Таким чином, заготівля вершкового масла та молока впродовж 1924-1925 рр. проводилася споживчими товариствами практично в усіх регіонах України. Щоб покінчити із засиллям приватних фермерів, Бармашівське споживче товариство на Одещині також започаткувало молочну справу. Поступово заготівля молока цілком зосередилась у руках товариства, яке його переробляло на масло і направляло для членів робкоопів Одеси та Харкова. Щоб привернути до себе увагу селян, місцеві кооператори пропонували селянам ті товари, яких не було у приватника. Заготівля та переробка молока виявилася рентабельною справою, оскільки Бармашівське товариство не тільки розширило товарообіг, але й покрило частину своїх колишніх збитків. Активну діяльність з організації збуту молочних продуктів, заготовлених місцевими споживчими товариствами, здійснювала Дніпробузька райспоживспілка. На Волині в 1924 р. кооператорами було відкрито понад 20 маслоробень, які переробляли молоко, що надходило від 2689 членів кооперації. Готову продукцію волинські кооператори оперативно збували київським робітничим кооперативам Кооперативная хроника. На местах // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 42. - С. 41. .

Заготівля готового вершкового масла у селян виявилася нетривалою, оскільки вітчизняна споживча кооперація у середині 1920-х рр. започаткувала переробку молока на власних заводах з метою виготовлення вершкового масла високої якості, здатного конкурувати на внутрішньому та зовнішньому ринках. Так, упродовж 1924-1925 рр. переробку молока на масло кооператори здійснювали на п'яти власних маслозаводах, устаткованих Вукопспілкою. Заготівельною базою молочної сировини були майже 5 тис. селянських господарств, розташованих навколо цих кооперативних маслозаводів Кооперативная хроника. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 22..

Складнішою виявилася справа із заготівлею кооператорами олії. Загалом кооперативні організації здійснювали заготівлю насіння соняшнику для його подальшої переробки у власних олійницях. Водночас вони заготовляли готову олію у селян, проте даних про ці заготівлі обмаль. Наприклад, у лютому 1923 р. ВУКС уклала договір з Дніпробузькою і Куп'янською райспілками на заготівлю 3 тис. пудів олії В Вукопспилке. В отделах ВУКС // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 6. - С. 4.. Проте, як засвідчують архівні документи та тогочасні періодичні видання, надходження олії для членів споживчої кооперації не відповідало потребі, оскільки більшу частину заготовленого продавали іноземним фірмам. Такі факти, зокрема, мали місце під час роботи Хрещенського ярмарку в Харкові у лютому 1923 р., коли представники іноземних фірм, зокрема Польщі Німеччини, Франції та Англії, масово закупляли заготовлену кооператорами олію, яка традиційно користувалася великим попитом на Заході Предварительные итоги работы ВУКС на Крещенской ярмарке 19 января-10 февраля 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 9-10. - С. 13.. Напевно, пояснення цього полягає в прагненні кооператорів за рахунок збуту великих обсягів олії оперативно отримати виручку і тим самим зміцнити фінансове становище споживчої кооперації. Не відкидаємо того, що вивіз олії за кордон кооператори більшою мірою здійснювали «з підказки» тодішньої влади.

Даних про заготівлю споживчою кооперацією олії для потреб своїх членів у 1924-1925 рр. бракує. Більше всього, що робітничі кооперативи отримували олію в обмеженій кількості безпосередньо із кооперативних олійниць, а заготовлену у селян олію кооператори на виконання державних замовлень збували в РСФРР та на європейських ринках. До речі, у 1925 р. соняшникова олія коштувала на приватному ринку на 7,7 коп. за фунт дорожче, ніж у споживчій кооперації Дешко Є. Кооперація на Україні / Є. Дешко. - Х. : Урядова друкарня ім. Фрунзе, 1927. - С. 30..

Загалом упродовж 1923-1925 рр. споживча кооперація УСРР активізувала заготівлю висококалорійних продуктів як для власних потреб, так і на виконання державних замовлень. Підтвердженням цього є дані щодо продовольчих заготівель Вукопспілки, представлені у таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1 - Дані про заготівлю Вукопспілкою сільськогосподарської продукції за період з 1 жовтня 1923 по 1 жовтня 1924 рр.*

* Складено на підставі : Потребительская кооперация Украины / Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924. - Х. : Изд-во «Украинский экономист», 1925. - С. 205.

Таким чином, вітчизняна споживча кооперація завдяки продовольчим заготівлям помітно сприяла покращенню забезпечення не тільки членів міських робітничих кооперативів, але й некооперованої частини міського населення продуктами харчування, у тому числі висококалорійними. Маємо визнати, що тогочасний раціон харчування селян більшою мірою покривався за рахунок хліба та картоплі. Це, зокрема, підтверджують дані С.Р. Ляха, який зазначає, що у листопаді 1925 р. пересічно на одну душу у селянському господарстві УСРР припадало по 720 г печеного хліба, 70 г крупи, 600 г городини, з них 400 г картоплі, 80 г м'яса, 210 г молока, 13 г сала, 3 г вершкового масла, 13 г риби. Загалом рівень споживання селянами вершкового масла, м'яса і навіть сала був менший від норми, що змушувало їх вживати більше хліба і картоплі Лях С.Р. Селянин у колі сім'ї / Розділ ІV. Між революцією і колективізацією : селянський ренесанс // Нариси повсякденного життя радянської України у добу непу (1921-1928 рр.) : Колективна монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інстиут історії України. - В 2-х ч. Ч. 1. - К. : Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 158.. Без сумніву, що більшу частину висококалорійної продукції селянам доводилося здавати до споживчого кооперативу з тим, що придбати для своєї родини дефіцитні товари домашнього вжитку, як-от інструменти, мануфактуру, хустки, взуття, залізо, скло тощо.

Споживча кооперація, як і в перші роки непу, здійснювала заготівлі овочів і фруктів як для власних потреб, зокрема, для переробних консервних підприємств, так і на виконання завдань державних органів. Особливістю овочево-фруктових заготівель протягом 1923-1925 рр., по-перше, стало те, що вони помітно урізноманітнились за рахунок томатів, огірків, бобових, яблук, горіхів тощо; по-друге, заготовлені овочі і фрукти кооперативні організації почали збувати своїм членам і на ринку не лише у сирому, але й у переробленому вигляді, що зменшувало втрати при зберіганні.

Серед овочевих заготівель споживчої кооперації переважала картопля. Великі партії картоплі кооператори традиційно заготовляли для потреб робітників та їх родин. На початку 1923 р. споживча кооперація продовжувала здійснювати державні заготівлі картоплі для тих губерній, які ще відчували наслідки голоду 1921-1922 рр. Так, згідно з завданнями Всеукраїнського Післяголу, який діяв при ВУЦВК, у березні 1923 р. Уцеробкооп провів заготівлі майже 100 тис. пудів картоплі для робітників постраждалих губерній. При цьому більша частина цієї заготівлі призначалася для робітників голодуючих районів РСФРР. Кошти на проведення заготівлі картоплі у розмірі 1,5 млн крб (за грошовим курсом 1922 р.) були виділені Післяголом, що продовжував діяти при ВУЦВК В отделах и филиях ВУКС. Сельскохозяйственный отдел // Бюллетень Вукопспилки. - 1923. - № 12. - С. 5..

Заготівля картоплі місцевими кооперативами та їх спілками переважно проходила навесні та восени. Наприклад, для потреб своїх пайовиків та на замовлення ВУКС Полтавська райспілка у квітні 1923 р. заготовила 7 вагонів картоплі Держархів Полтавської обл., ф. Р-1503, оп. 1, спр. 224, арк. 121.. Катериносласький ЦРК з 1 вересня по 15 листопада 1924 р. для забезпечення робітників металургійних підприємств міста - членів робкоопів за цінами, нижчими від ринкових, заготовив 230 тис. пудів овочів, більша частина яких припадала на картоплю Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 1874, арк. 43.. Одеський ЦРК восени 1925 р. зміг заготовити для своїх потреб та на замовлення ряду державних організацій міста до 500 тис. пудів картоплі Одесский Церобкооп помнит о зиме // Пролетарий. - 1925. - 18 сентября.. Великі партії картоплі на замовлення робітничої кооперації Москви продовжувала здійснювати Чернігівська райспілка Кооперативная хроника. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 23..

Активізувалася фруктозаготівельна діяльність одеських кооператорів, оскільки колишня Тираспольська райспоживспілка з її фруктовими садками була об'єднана з Одеською райспілкою. Фруктова сировина Придністров'я у сирому та переробленому вигляді користувалася великим попитом серед членів робітничо-міської кооперації. Так, протягом фруктозаготівельної кампанії 1924 р. Одеській райспожиспілці вдалося придбати 150 тис. пудів сливи у сирому вигляді, з якої потім отримали 40 тис. пудів сушеної Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1925.- № 32. - С. 28. .

Обсяги заготівлі технічної сільгоспсировини споживчою кооперацією УСРР для державної промисловості дещо зменшилися, що пояснюється намаганням держави монополізувати цю справу. Однак кооператори продовжували активно заготовляти промсировину для власних і державних промислових підприємств. За другу половину 1923 р. ВУКС заготовила згідно з державними замовленнями 25 тис. пудів прядива, 120 пудів щетини, кінського волосу та гусячого пера Хозяйственная деятельность Вукопспилки за первое полугодие 1923-24 хозяйственного года // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 17.. За іншими даними, лише впродовж жовтня-грудня 1923 р. на замовлення державної промисловості Вукоспспілка заготовила 5 тис. смушок, 1 тис. 400 пудів прядива, 800 пудів паклі, 1 тис. пудів щетини, 1 тис. пудів кінського волосу і 2 тис. пудів гусячого пера Деятельность Вукопспилки за октябрь-декабрь 1923 г. // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С. 13.. Загалом упродовж 1923-1924 рр. ВУКС провела обсяжні заготівлі конопель, паклі, щетини, шкірсировини та іншої сировини для державних підприємств та для власних потреб, що підтверджують дані вищенаведеної таблиці 3.3.1.

Активізація заготівель технічної сировини вітчизняною споживчою кооперацією спостерігалася з весни, відтоді, коли пленум ЦК КП(б)У (березень-квітень 1924 р.) наголосив на необхідності посилення кооперативними організаціями заготівлі у селян і збуту сільськогосподарської технічної сировини КПСС в резолюциях… - Т. 3. - С. 203.. На виконання вказаної директиви розпорядження про посилення заготівель сільськогосподарської промислової сировини ухвалило правління ВУКС від 17 квітня 1924 р. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 20, арк. 110.. Відповідно 5 червня 1924 р. правління ВУКС узяло на себе зобов'язання організувати державні заготівлі 100 тис. пудів конопель, 25 тис. пудів бавовни, 12 тис. пудів шерсті, 3 тис. пудів пера і пуху, 3 тис. пудів щетини та 25 тис. пудів ганчір'я тощо Заготівлі Вукоопспілки // Вісті ВУЦВК. - 1925. - 26 лютого..

Розгортання впродовж 1923-1925 рр. державної шкірпромисловості спонукало до активізації заготівель шкірсировини. На початку 1924 р. з боку шкіртрестів спостерігалося прагнення до організації власного заготівельного апарату. Проте незабаром з'ясувалося, що це для них не вигідно з огляду на значні організаційні витрати. Тому держава знову звернула увагу на споживчу кооперацію, тісно пов'язану із селянськими господарствами і здатну забезпечити сировиною роботу державних шкірпідприємств. По-перше, масовий виріз худоби селянами через недорід 1924-1925 рр. призвів до збільшення обсягів шкірсировини. По-друге, споживча кооперація протягом зазначеного періоду розширила свої операції щодо переробки м'яса, відтак ряд кооперативів мали підприємства для забою худоби. Прикметно, що у кооперативних бойнях здійснювали забій худоби і приватники, при цьому залишаючи шкіри кооперативам. Якщо в 1924 р. споживча кооперація СРСР на 14% забезпечувала державні шкірпідприємства сировиною, то в 1925 р. ця частка складала вже 26% Козырев Ф. Кожсырье. Практика кооперативных заготовок / Ф. Козырев. - М. : Изд-во Московского союза потребительских обществ «Город и деревня», 1926. - С. 33..

Заготівлю шкірсировини для державної та власної промисловості здійснювали практично всі вітчизняні райспоживспілки. Різнопланові шкірзаготівлі проводили одеські кооператори. Так, Одеська райспілка, об'єднавши кошти з губробкоопом, активно заготовляла шерсть, щетину, шкурки зайців, лисиць і ховрахів, куряче перо, кінський волос, хвости волів Держархів Одеської обл., ф. Р-525, оп. 1, спр. 46, арк. 37.. У червні 1925 р. райспілка погодилася виконати завдання Одеського губвиконкому щодо заготівлі партії шкір ховрахів для місцевого шкірзаводу Там само, ф. Р-99, оп. 1, спр. 180, арк. 91.. Характерною рисою заготівельної діяльності робітничої кооперації Полтавщини було те, що вона проводила державні заготівлі шерсті з її подальшим збутом в РСФРР на Нижньогородському ярмарку Держархів Полтавської обл., ф. Р- 1503, оп.1, спр. 224, арк. 187.. У роботі Миколаївської райспоживспілки широко впроваджувалося індивідуальне преміювання як здатчиків сільгоспсировини для фабрично-заводського виробництва, так і кооператорів-заготівельників. Для активізації заготівель миколаївськими кооператорами був спеціально створений товарний фонд для преміювання ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 850, арк. 9..

Задовольняючи потреби своїх членів, кооперативні організації, переважно робітничі кооперативи, здійснювали заготівлі дров, вугілля, будівельних матеріалів тощо. Так, Херсонським робкоопом у липні 1924 р. було заготовлено 58 тис. пудів вугілля і 60 тис. пудів дров Херсонский рабкоп // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 33-34. - С. 31. У серпні того ж року Харківський ЦРК на власні кошти провів заготівлю 2,5 млн. пудів дров для забезпечення робітників та службовців Харкова - членів кооперації В Харьковском ЦРК // Коммунист. - 1924. - 5 сентября..

2 млн пудів дров для робітників на початку вересня 1925 р. заготовив Одеський ЦРК Одесский Церобкооп помнит о зиме // Пролетарий. - 1925. - 18 сентября. . Заготівлю не лише дров і вугілля, але й теплих речей на зиму для своїх пайовиків тоді проводила Київська райспоживспілка Киевский Церобкооп хорошо подготовился к зиме // Пролетарий. - 1925. - 16 октября.. Потреба у будівельних матеріалах також спонукали кооператорів до їх пошуку і заготівлі. Прикладом того слугує Полтавська райспоживспілка, якою у 1924 р. було заготовлено понад 100 вагонів будівельного лісу та 5 вагонів цементу виключно для потреб селян Кооперативная хроника. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 20. - С. 23..

Отже, впродовж 1923-1925 рр. темпи заготівель споживчою кооперацією УСРР продуктів харчування помітно зросли. Тим самим вона сприяла поліпшенню харчування своїх членів, загалом допомагала державі вирішувати продовольчі проблеми. Заготовляючи сільськогосподарську технічну сировину, кооперативні організації підтримували роботу державних підприємств і власних промислових підприємств, тим самим сприяючи випуску промислових товарів, яких тоді бракувало на ринку. Однак здійснювати самостійні заготівлі продуктів харчування за економічно обґрунтованими цінами кооператорам не вдавалося, оскільки радянська влада систематично регулювала процес ціноутворення, прагматично використовувала споживчу кооперацію для того, щоб максимально охопити селянські лишки продовольства за тими цінами, які були б вигідні не виробникам і кооперативам, а насамперед державі.

Висновки до розділу

Підсумовуючи викладений матеріал, можна констатувати, що впродовж 1923-1925 рр. темпи заготівельної діяльності споживчої кооперації УСРР помітно зросли. Здійснюючи заготівельні операції, вона тим самим допомагала державі вирішувати продовольчі проблеми, сприяла селянам у реалізації вирощеного і водночас зміцнювала товарозв'язок між містом і селом. Намагаючись задовольняти потреби своїх членів, кооперативні організації сприяли покращенню їх продовольчого забезпечення, урізноманітненню харчування та підвищенню калорійності.

Основну увагу в контексті продовольчої політики держави споживчі товариства та їх спілки були зобов'язані приділяти заготівлі хліба, який на той час залишався основним продуктом споживання більшості сімей. Важливо зазначити, що споживча кооперація у досліджуваний період, який позначився певною стабілізацією економічного життя та зростанням рівня розвитку сільського господарства, значною мірою товаризувала лишки індивідуальних селянських господарств та залучала їх до товарообігу. У першу чергу, це стосується хлібозаготівель, які розглядалися більшовиками не тільки як соціально-економічна, але й як соціально-політична проблема. Відтак споживча кооперація була не тільки організацією, що заготовляла хліб, але й чинником стимулювання сільськогосподарського виробництва, надійним посередником між селянином-виробником і ринком. Тому можна констатувати, що споживча кооперація за підтримки держави практично стала основним товаропросувним каналом на селі, до сфери впливу якого залучалося сільське населення, яке певним чином залежало від ринкових відносин. Споживча кооперація на заготівельному ринку й особливо у заготівлях хліба в середині 1920-х років змогла потіснити приватного посередника.

Паралельно із заготівлями хліба організації споживчої кооперації УСРР активізували заготівлі висококалорійних продуктів харчування - м'яса, вершкового масла, молока, яєць, а також овочів і фруктів, тим самим сприяючи поліпшенню раціону харчування робітничо-міського населення. Проте маємо визнати, що рівень харчування сільського населення, у тому числі членів кооперації, у той період був нижчим порівняно з міськими пайовиками, оскільки висококалорійні продукти харчування, як-от м'ясо, сало, яйця, селяни переважно здавали до споживчих кооперативів у надії придбати дефіцитні промислові вироби.

Заготовляючи сільськогосподарську технічну сировину, споживча кооперація сприяла забезпеченню роботи державних фабрично-заводських підприємств і постачала її на свої підприємства, тим самим підтримуючи випуск тих товарів, яких тоді бракувало на ринку.

Загалом у 1924-1925 господарському році споживча кооперація СРСР заготовила 23,7 млн пудів сільськогосподарської продукції, а в наступному - майже втричі більше - 74,2 млн пудів Союз потребителей. - 1927. - № 7-8. - С. 172.. Ці показники підтверджують тенденцію до активізації заготівель і з боку споживчої кооперації УСРР, яка була складовою частиною споживчої кооперації СРСР.

Однак ряд об'єктивних (голод 1921-1922 р. та його наслідки, недорід 1924 та 1925 рр., брак коштів, недостатня кількість підготовлених фахівців заготівельної справи, слабка забезпеченість ходовими товарами під заготівлі) та суб'єктивних (втручання і контроль з боку держави, планові директиви, виконання державних завдань для забезпечення промислових районів РСФРР, збільшення державних розпоряджень щодо участі кооперації у експорті тощо) чинників обмежували самостійну хлібозаготівельну і продовольчу заготівельну діяльність вітчизняної споживчої кооперації. Заготівельні операції споживчої кооперації впродовж 1923-1925 рр., які тодішньою владою розглядалися в контексті якнайшвидшого відродження промисловості та стабілізації внутрішнього продовольчого ринку, були позначені посиленням регулювання з боку держави. Особливістю досліджуваного періоду стало те, що заготівельна діяльність місцевих споживчих кооперативів, які найтісніше були зв'язані з селянами-виробниками, все більше потрапляла під тиск державно-планових директив, а відтак і циркулярів кооперативних спілок.

Розділ 4. Заходи більшовицької влади щодо одержавлення заготівельної галузі вітчизняної споживчої кооперації в останні роки непу

4.1 Посилення централізації хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації у 1926-1927 рр

З початком індустріалізації роль споживчої кооперації УСРР в економіці республіки, зокрема в заготівлях, суттєво зросла. З цього приводу журнал «Кооперативне будівництво» зазначав: «Нова епоха перебудови всього народного господарства висуває перед кооперацією найвідповідальніші завдання піднести сільське господарство на вищий ступінь техніки й організації і залучити село в річище соціалістичного будівництва» Дулін М. Індустріалізація країни, ХV конференція ВКП(б) і завдання кооперації / М. Дулін // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 1. - С. 1.. По-перше, споживча кооперація була покликана забезпечити продуктами харчування швидко зростаюче населення міст, промислових районів та новобудов. По-друге, експортні кооперативні заготівлі мали стати запорукою активізації зовнішньоекономічних зв'язків України і джерелом для закупівлі за кордоном промислових товарів та устаткування. По-третє, завдяки проведенню заготівельних операцій на селі споживча кооперація повинна була сприяти збільшенню ємності селянських господарств і стабілізації збуту сільськогосподарської продукції. Загалом, як підкреслив пленум ЦК ВКП(б) у квітні 1926 р., завдання господарських органів, зокрема споживчої кооперації, полягало у створенні в руках держави «достатніх резервів як однієї з необхідних умов здійснення планового керівництва господарським життя країни» КПСС в резолюциях… (1898-1986). - Т. 4. 1926-1929. - 9-е изд., доп. и испр. - М. : Политиздат, 1984. - С. 10.. Ці резерви влада прагнула створити не лише в промисловості й обороні країни, але й у торгівлі та забезпеченні населення продуктами харчування.

Зростання ролі споживчих товариств та їх спілок у ході заготівель сільськогосподарської сировини в останні роки непу супроводжувалось не стільки збільшенням державного фінансування, скільки посиленням регулювання цього виду господарської діяльності кооперації з боку радянської влади. Отже, у період розгортання індустріалізації країни споживча кооперація була зобов'язана брати активну участь у проведенні державних планових заготівель продовольчих продуктів сільського виробництва й технічної сировини, при цьому вона намагалася поліпшити рівень забезпечення своїх членів. Водночас споживчій кооперації належало суттєво вплинути на вдосконалення процесу збуту селянами вирощеної продукції, а відтак витіснення нею із заготівельного ринку приватного посередника.

Посилення заготівельної діяльності споживчої кооперації розглядалося більшовиками у контексті посилення державного регулювання внутрішнього ринку. Передусім керівників республіки турбувало те, що споживча кооперація на середину 1920-х рр. об'єднувала лише 42% селянських дворів, а значить, велика частина лишків продукції, призначених для збуту, перебувала поза контролем держави. З огляду на це позиція регулюючого заготівлі органу - Наркомату внутрішньої торгівлі УСРР (НКВТ) була чітко виражена на сторінках журналу «Хозяйство Украины»: «Кооперація в нашій країні є потужний двигун, користуючись яким радянська влада здійснює побудову соціалізму. Якщо дійсно державне регулювання своїми практичними діями утруднює роботу кооперації, то мова має йти не про відокремлення кооперації від державного регулювання, а про зміцнення зв'язку між ними і покращення практики регулювання, відкидаючи утопію кооперативної незалежності не тільки за формою, але й по суті» Нуринов А. Ближайшие задачи в области регулирования рынка и кооперации

/ А. Нуринов // Хозяйство Украины. - 1928. - №10. - С. 128..

Упродовж другої половини 1920-х рр. споживча кооперація УСРР під тиском союзних і республіканських партійно-державних директив усе частіше погоджувалась на регулювання її заготівельних операцій. Так, у лютому 1926 р. на 8-й сесії Ради ВУКС вустами голови правління О.Б. Генкіна була висловлена погоджувальна позиція щодо державного регулювання господарської практики кооперації. Ішлося про те, що в подальшій діяльності споживчої кооперації значення її «командних висот» буде все більше проявлятися, бо водночас над цим працює правляча партія» Генкин А. Итоги 8-й сессии Совета ВУКС / А. Генкин // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 6. - С. 2.. Визнання споживчою кооперацією регулюючого фактора з боку влади засвідчує теза О.Б. Генкіна, висловлена ним на сторінках «Кооперативного бюллетеня» (1926 р.): «Економічне регулювання Наркомторгу має бути єдиним і при цьому дійсно обов'язковим критерієм для комерційного і оперативного маневрування заготівельного апарату на ринку» Генкин А. Перед новой хлебозаготовительной кампанией / А. Генкин // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 18-19. - С. 4.. На нашу думку, наведені висловлювання голови правління не потребують додаткового коментаря.

Як вважали партійно-радянські очільники УСРР, серйозною підставою для посилення державного регулювання внутрішнього ринку загалом та заготівельної діяльності кооперації зокрема були постійні коливання цін на промислові товари і сільгосппродукцію, а також вичікувальна позиція селянства. До того ж ціни на промислові товари з початку 1926 р. знову підвищилися. Селянське «утримання» від збуту лишків вирощеної продукції за пропонованими цінами з боку державних та кооперативних заготівельників помітно впливало на ситуацію на внутрішньому ринку. Не випадково в одному з аналітичних оглядів журналу «Хозяйство Украины» зазначалося: «Віддаючи все більше і більше сільгосппродуктів для того, щоб забезпечити свої мінімальні потреби в промтоварах, вичерпуючи свої натуральні ресурси, селянство, без сумніву, витрачало свої купівельні фонди. Цей процес призводив до зменшення ємності селянського ринку», що, у свою чергу, негативно впливало на заготівельну діяльність споживчої кооперації Ступель А. Торговая коньюнктура в 1925-26 году / А. Ступель // Хозяйство Украины. - 1927. -№ 1. - С. 204..