Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

До 1928 р. в УСРР хміль уже займав площу понад 4 тис. га із валовим збором до 3 тис. тонн у рік. Відповідно, цей збір давав можливість кооператорам щорічно експортувати не менше 1 тис. тонн хмелю. Загалом протягом 1927-1928 рр. Вукопспілка вивезла до Європи хмелю на 592 тис. крб Кузьминський О. Наші досягнення і наші експортні можливості. Експорт хмелю /

О. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 3. - С. 40-41.. Однак на шляху до розширення експорту хмелю перед споживчою кооперацією виникло ряд труднощів. По-перше, Німеччина, купуючи у вітчизняних кооператорів хміль, не тільки використовувала його для своєї пивоварної промисловості, але й перепродавала іншим країнам. По-друге, експорт хмелю споживчою кооперацією утруднювався тим, що кон'юнктура та ціни на цю продукцію постійно змінювалися. Так, упродовж 1927-1928 рр. ціни на хміль у Німеччині впали із 150 до 50 марок за центнер Кооперативне будівництво. - 1929. - № 5. - С. 36.. Це, у свою чергу, заважало кооператорам визначати необхідні обсяги посівів та експортні заготівлі хмелю.

Кооператори періодично виконували експортні замовлення державних структур та проводили власні заготівлі у селян полотна та прядива конопель, хоча ці поставки до Європи не були сталими. Однак подібні заготівлі матеріально підтримували виробників. Зокрема, протягом 1925-1926 рр. Вукопспілка через свої місцеві організації заготовила для експорту понад 158 тонн прядива конопель Планова заготівля та збут продуктів сільського господарства й сільськогосподарської сировини року 1925-26. - Х. : Центральне статистичне управління УСРР, 1927.- С. 32.. Як правило, кооператори заготовляли полотно та конопляне прядиво в Полтавській, Подільській та Волинській округах. Наприклад, 8 червня 1928 р. ВУКС уклала угоду з кооперативними організаціями вказаних округ терміном до 10 жовтня щодо заготівлі 600 тис. метрів селянського полотна для подальшого збуту його за кордоном з метою отримання коштів для закупівлі імпортних товарів ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1018, арк. 94..

У досліджуваний період суттєво зменшилися заготівлі споживчою кооперацією смушок. Це сталося у зв'язку з тим, що переважне право на заготівлю смушок отримало спеціалізоване товариство сільськогосподарської кооперації «Добробут». Згідно з рішенням НКВТ УСРР від 24 вересня 1927 р. лише в разі відмови «Добробуту» від заготівлі смушок на експорт, споживча кооперація могла займатися цією справою Руководство по организации заготовок и сбыта сельскохозяйственного сырья и продуктов. - Х. : Народный комиссариат торговли УССР, 1928. - С. 17..

Щодо експорту ганчір'я зазначимо, що обсяги його заготівлі кооператорами зменшилися, оскільки право на цю роботу було закріплене за державними заготівельниками. У 1925-1926 рр. Вукопспілка реалізувала за кордоном 29,5 тонн ганчір'я. У наступні роки заготівля споживчою кооперацією ганчір'я переважно здійснювалася для потреб вітчизняної промисловості Планова заготівля та збут продуктів сільського господарства й сільськогосподарської сировини року 1925-26… - С.35. .

Таким чином, упродовж середини та наприкінці 1920-х рр. значне місце в експорті споживчої кооперації УСРР посіла рослинна сировина. Характерною ознакою було збільшення обсягів вивозу овочів і фруктів, експорт яких після подолання наслідків голоду перших років непу активізувався. Споживча кооперація УСРР здійснювала широкомасштабні експортні заготівлі продуктів рослинництва, натомість експорт промислової сировини значно зменшився з огляду на падіння світових цін на неї, а також на зростання потреби внутрішнього ринку та державної промисловості. Якщо в 1927-1928 рр. на городину та садовину припадало 11,1% загальної суми експорту ВУКС, то в 1928-1929 рр. - 18,9%. У 1923 р. на промислову сировину припадало 33,4% суми загального експорту сільгосппродукції ВУКС, а 1927-1928 рр. лише 4% Десять років споживчої кооперації УСРР (1920- 1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 65..

Характерною особливістю експортних заготівель споживчої кооперації УСРР в останні роки непу була розширена практика контрактації із селянами на певний вид рослинної сировини (овочів та фруктів), що давало можливість безперебійно вивозити за кордон і продавати за вищу ціну ту продукцію, яка приносила дохід її виробникам і давала можливість кооператорам не лише закупляти за кордоном необхідні товари, але й розширяти їх асортимент, що підтверджує додаток М. Зокрема, у 1927-1928 рр. на бакалійні товари, закуплені ВУКС, припадало 43,6% від загальної суми закупок за кордоном, відповідно на галантерею і трикотаж - 26% і на шкіряне взуття - 12,8% Там само. - С. 64..

Загалом експорт продуктів рослинництва впродовж другої половини 1920-х рр. виявився економічно вигідним для українського селянства та споживчої кооперації як заготівельно-збутового посередника. Водночас він був важливим джерелом фінансування індустріалізації країни, а відтак - поповнення державного бюджету.

Висновок до розділу

Попри економічні труднощі вже в перші місяці переходу до непу споживач кооперація УСРР почала відроджувати зовнішньоекономічну діяльність. Без сумніву, асортимент експортної продукції Вукопспілки та її місцевих організацій протягом 1921-1922 рр. з огляду на неврожай та голод був неширокий і переважно складався із залишків старих запасів промислової сировини, виробів народних промислів і лікарських рослин. Однак відновлення експортно-імпортних операцій споживчою кооперацією у перші роки непу виявилося необхідною справою, оскільки сприяло забезпеченню селян у промислових товарах та сільськогосподарському реманенті, яких тоді бракувало в Україні. Загалом відновивши експортно-збутову діяльність на початку 1920-х рр., споживча кооперація спромоглася не лише зробити суттєвий внесок у відродження економіки республіки, але й сприяти встановленню взаємовигідних зв'язків радянської України із закордонними торговельними партнерами. Упродовж 1920-х рр. Вукопспілка створила низку закупівельно-збутових контор, агентств та представництв не лише в межах УСРР, але й на території РСФРР та за кордоном, що підтверджує додаток Н.

Починаючи з 1923 р., коли накреслилася певна стабілізація економічного життя, експортно-заготівельна діяльність споживчої кооперації УСРР поступово активізувалася. Експорт сільськогосподарської продукції виявився економічно вигідним для українського селянства, до того ж він був важливим джерелом формування державного бюджету. Здійснюючи експортні заготівлі, споживча кооперація допомагала селянам збувати вирощену продукцію за кордоном і за виручені кошти закупляти промислові товари та сільськогосподарський реманент, яких бракувало в Україні. Водночас експортна діяльність споживчих товариств та їх спілок давала можливість радянській владі закупляти за кордоном необхідне устаткування для підприємств державної промисловості.

У середині 1920-х рр. основна частина експорту припадала на стратегічно важливий товар - хліб, а відтак вивіз збіжжя був рентабельною справою. Загалом від хлібоекспорту мали прибуток не лише селяни, споживчі товариства, але й держава, яка намагалася регулювати і контролювати цю важливу для українського селянства справу.

В останні роки непу експортно-заготівельна діяльність вітчизняної споживчої кооперації визначалася специфікою економічного розвитку країни. З огляду на розгортання індустріалізації країни більшовики активізували пошук джерел фінансування цієї справи. Серед них суттєве місце займав експорт сільськогосподарської продукції. Тоді відбулися істотні зміни в номенклатурі експортної продукції. Оскільки експорт хліба з України помітно зменшився через загострення конкуренції на світовому ринку, зростання попиту на хлібопродукцію всередині країни у контексті збільшення чисельності міського населення, монополізації хлібоекспортної справи союзними структурами, вітчизняним кооператорам доводилося на виконання держаних планів та з власної ініціативи вишукувати нові статті експорту. Ідеться про нарощування обсягів експорту продуктів тваринництва, городини та фруктів. Характерною особливістю експортних заготівель споживчої кооперації в останні роки непу була розширена практика контрактації із селянами на певний вид сільськогосподарської продукції. Так, запроваджуючи контрактацію беконних свиней для беконних фабрик, кращих ґатунків маку та хмелю, високоякісних видів меду, широкого асортименту промислової сировини, зокрема прядива, вітчизняні кооператори мали можливість регулярно вивозити вказану продукцію за кордон і продавати за ціною, яка влаштовували і селян-виробників, і споживчу коопераціюПанченко К. Що таке контрактація та яка від неї користь / К. Панченко. - Х. : Книгоспілка, 1929. - С. 19..

Упродовж 1927-1928 рр. в експорті споживчої кооперації УСРР значну роль відігравали м'ясопродукти, вершкове масло, городина та фрукти, а в 1928-1929 рр. ці продукти посідали вже 83% усього експорту сільгосппродукції Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. -С. 27.. Загалом Вукопспілка протягом другої половини 1920-х рр. продемонструвала переважаючі темпи розвитку експорту сільськогосподарської продукції порівняно з іншими експортно-заготівельними організаціями. Так, за період з 1926 по 1928 рр. ВУКС збільшила обсяги експорту на 92,5%, Кооптах - на 77,1%, Укрдержторг - на 41,3% і М'ясотрест - на 30% Кузьминський О.М. Питання другорядного експорту. За поліпшення другорядного експорту / О.М. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 21. - С. 58.. У другій половині 1920-х рр. експортна діяльність споживчої кооперації забезпечувала проведення індустріалізації країни, оскільки за отриману валюту держава закупляла за кордоном необхідне промислове устаткування. Позаяк від експорту значною мірою залежав імпорт устаткування і промислової сировини для фабрик і заводів, успішний розвиток споживчою кооперацією збуту заготовленої продукції на європейських ринках, з одного боку, сприяв посиленому темпу індустріалізації, а з другого - інтенсифікації сільського господарства. При цьому зазначимо, що споживчі інтереси селян - виробників експортної продукції щодо придбання за кордоном промислових товарів і сільгоспреманенту, яких бракувало тоді в Україні, впродовж другої половини 1920-х рр. держава все далі відсувала «на задній план».

У результаті зовнішньоекономічної політики радянської влади в останні роки непу питома вага устаткування для української промисловості в імпорті зросла з 41,6% до 76,7%, натомість промислових товарів для членів споживчих кооперативів упала - з 29,4 % до 0,3%. З цього приводу нарком торгівлі УСРР М.А. Чернов у 1927 р. зазначав: «Наведені цифри засвідчують, що основна директива у галузі імпорту - концентрація валютних ресурсів для задоволення імпортом потреб промисловості - в українському імпорті поточного року проводиться з успіхом». І далі він підкреслював, що «у створенні валютних резервів у Союзі Україна брала досить помітну участь» Чернов М.А. М. Торговля УССР. К Х Всеукраинскому и ХV Всесоюзному сьездам партии… - С.66.. Проведений аналіз експортно-заготівельної діяльності вітчизняних кооператорів в останні роки непу підтверджує вислів наркома торгівлі і водночас переконує в тому, що споживча кооперація, включно із селянами-пайовиками і кооператорами, під тиском партійно-радянських директив та державних планових завдань забезпечувала проведення індустріалізації не лише в УСРР, але й у СРСР загалом.

На нашу думку, більш успішному розгортанню експортної діяльності споживчої кооперації УСРР у період непу заважав ряд факторів, серед яких: труднощі у зборі продуктів у розпорошених селянських господарствах, невідповідність європейським стандартам, недостатні знання кон'юнктури зовнішніх ринків, обмеженість підготовлених спеціалістів із експортно-збутової роботи, контроль та регулювання з боку партійно-радянських органів і плануючих інстанцій, недосконала практика матеріального стимулювання пайовиків та кооперативних організацій за досягнення в заготівлі і збуті експортної продукції. Основною ж проблемою, яка кардинально впливала на результати експортної діяльності вітчизняних кооператорів, стала низька якість продукції. Оскільки вимоги до сільськогосподарської продукції, яку вивозили заготівельні організації на закордонні ринки, були дуже високі, то недбале ставлення селян-виробників і кооператорів до міжнародних стандартів при заготівлі і збуті призводило до матеріальних втрат споживчої кооперації на цих ринках.

Висновки

Використання праць вітчизняних та закордонних авторів, широкої джерельної бази забезпечили науковість і достовірність у висвітленні здобутків та втрат заготівельної галузі споживчої кооперації УСРР у період нової економічної політики (1921-1928 рр.). На основі поєднання наявної історіографічної бази та виявленого комплексу опублікованих і неопублікованих джерел, чималу кількість яких уперше було введено до наукового обігу, ми дійшли до таких висновків.

- Посилаючись на історіографічний аналіз студійованої проблеми, можна констатувати, що від 1920-х рр. і донині досвід заготівельної діяльності споживчої кооперації УСРР певною мірою перебував у сфері наукових інтересів вітчизняних і зарубіжних дослідників кооперативного руху. Однак, як правило, її висвітлювали в ракурсі боротьби режиму з приватним посередництвом у справі заготівель і збуту, оминаючи гострі моменти суперництва кооператорів з державними структурами та іншими кооперативними центрами в ринковій економіці 1920-х рр. Лише фрагментарно згадувалася специфіка налагодження міжнародних зв'язків споживчої кооперації зі світовим ринком у роки непу. Загалом аналіз опрацьованої літератури засвідчує, що донині комплексного дослідження залучення української споживчої кооперації до заготівель в роки непу, яке б допомогло скласти всебічне уявлення про внесок кооперативних заготівель у вирішення тодішніх соціально-економічних проблем, зроблено не було.

- Джерельна база, яка охоплює відомі, маловідомі або практично не відомі в наукових колах документи, висвітлює широкомасштабну заготівельну діяльність споживчої кооперації за доби непу. Серед опублікованих джерел охарактеризовано документи вищих партійних і державних органів влади й управління СРСР та УСРР, матеріали з'їздів уповноважених споживчої кооперації, тематичні збірники з питань кооперації, промови і виступи партійних, державних, громадських діячів з проблем кооперативної практики, методично-довідкову літературу з кооперативної тематики, союзні та республіканські статистичні збірники, періодичні видання. При характеристиці різних груп опублікованих джерел були виявлені розбіжності у статистичних даних, що ускладнювало об'єктивний аналіз здобутків та прорахунків заготівельної діяльності споживчої кооперації УСРР у роки непу. Складність опрацювання архівних матеріалів полягала в тому, що у ряді випадків вони містять суперечливу інформацію, що потребує додаткового уточнення. Опрацювання різнопланової джерельної бази, з одного боку, сприяло підтвердженню висвітленої в історіографії означеної проблеми, з другого - виявленню досі малодосліджених фактів, які допомогли скласти об'єктивну картину внеску заготівельної галузі споживчої кооперації у подолання соціально-економічних проблем упродовж 1920-х рр.

- З переходом до непу споживча кооперація одержала значно більше самостійності щодо заготівель і збуту продукції сільського господарства, ніж у роки воєнного комунізму. Особливістю налагодження заготівельної діяльності кооперації на початку непу було те, що вона здійснювалась у визначених державою рамках товарообміну. Коли звичайну торгівлю замінили товарообмінні операції, забезпечення як міського, так і сільського населення залежало значною мірою від обсягів заготівель кооператорами сільськогосподарської продукції та сировини. Відтак заготівельні операції споживчої кооперації мали спотворений вигляд, оскільки більшовики змусили кооперативні організації діяти в контексті товарообміну, де еквіваленти на вирощену селянами продукцію та промислові товари визначали не виробники чи заготівельники, а державні регулюючі органи.

- З переходом до непу влада розглядала заготівельну галузь споживчої кооперації як один з найбільш ефективних засобів подолання продовольчої кризи, яка особливо загострилася з огляду на неврожай і голод 1921-1922 рр. У той скрутний період шляхом заготівель сільгосппродукції вітчизняні кооператори підтримували членів робітничо-міських товариств. Водночас, виконуючи державні завдання щодо заготівель продуктів харчування, споживча кооперація допомагала радянській владі забезпечувати установи, що перебували на державному утриманні. Істотним був внесок заготівельної галузі споживчої кооперації у забезпечення хлібом та іншими продуктами харчування промислових центрів УСРР й РСФРР. Отже, власні та державні продовольчі заготівлі, які здійснювала вітчизняна споживча кооперація, були для більшовиків виходом із тодішньої продовольчої кризи.

- Не менш важливою в перші роки непу виявилася діяльність споживчої кооперації щодо заготівлі технічної сільськогосподарської сировини. Тим самим кооператори сприяли відродженню державної промисловості. Крім цього, завдяки заготівлям промислової сировини споживча кооперація оперативно змогла налагодити діяльність власних підприємств із випуску товарів, яких тоді бракувало на внутрішньому ринку.

- Специфіка хлібозаготівельної кампанії вітчизняної споживчої кооперації в 1923 р. полягала в тому, що вона відбувалася в період дисбалансу цін на промислові та сільськогосподарські товари. І хоча був вирощений хороший урожай, однак державна цінова політика болісно позначилася як на селянських господарствах, так і кооперативних організаціях, оскільки «ножиці цін» (штучно завищені державою ціни та промтовари і занижені - на сільгосппродукцію) кооператорам доводилося долати шляхом зниження цін уже на закуплені промислові товари і тим самим сприяти активізації хлібозаготівель. Та попри «ножиці цін» наприкінці 1923 р. в Україні вже діяла широка хлібозаготівельна мережа споживчої кооперації. Загалом на кінець року хлібозаготівлею в республіці займалися 2,5 тис. споживчих товариств Состояние товарооборота на Украине (материалы к докладу Наркомторга УССР на 3-й сессии Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета. - Х. : ВЦИК УССР, 1926. - С. 12.. Упродовж 1923 р. споживча кооперація поступово почала завойовувати хлібний ринок у конкурентному змаганні не лише з приватними посередниками, але й державними заготівельними структурами, які користувалися значною фінансовою та законодавчою підтримкою влади. Незважаючи на економічні труднощі хлібозаготівлі для споживчої кооперації виявилися рентабельною справою: до кінця 1923 р. кооператори навіть мали від них прибуток, який становив 2,5% від обігу Работа сельскохозяйственного отдела ВУКС за 2-полугодие 1923 года // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 6. - С.10..

- У середині 1920-х рр. простежувалося посилення регулювання з боку держави хлібозаготівельною галуззю споживчої кооперації. Особливістю кооперативних хлібозаготівель у той період було те, що питома вага споживчої кооперації УСРР у планових хлібозаготівлях помітно зросла. Загалом самостійні хлібозаготівлі споживчої кооперації, виконання нею державних завдань сприяли забезпеченню міського населення хлібом, допомагали оперативному збуту селянами хліба, а в результаті - поступово витісняли з ринку приватного посередника. Відтак споживча кооперація була не тільки організацією, що заготовляла хліб, але й чинником стимулювання сільськогосподарського виробництва, надійним посередником між селянином-виробником і ринком.

- У середині 1920-х рр. радянська влада залучала українську споживчу кооперацію до вирішення проблеми покращення якості харчування та продовольчого забезпечення міського населення, передусім робітничого класу. Паралельно із заготівлями хліба кооператори активізували заготівлі висококалорійних продуктів харчування - м'яса, вершкового масла, яєць, а також овочів і фруктів.

- В останні роки непу споживча кооперація перетворилася на надійну заготівельно-збутову організацію, яка допомагала селянам реалізувати вирощену ними продукцію і забезпечувати внутрішній ринок продуктами харчування. У 1926-1927 рр. питома вага Вукопспілки як планового заготівельника у державних хлібозаготівлях становила 19% ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 1433, арк. 35.. Без сумніву, що зростанню ролі споживчої кооперації на хлібозаготівельному ринку сприяло посилення централізації процесу заготівель збіжжя. Загалом запроваджена впродовж 1926-1927 рр. централізація хлібозаготівельної діяльності у споживчій кооперації, з одного боку, посилювала контроль вищих ланок системи над нижчими, з другого - допомагала державі контролювати весь процес заготівлі і збуту хліба.

- Завдяки державним та кооперативним заготівельним організаціям упродовж 1928 р. влада практично змогла витіснити із хлібозаготівельного ринку приватного посередника. Через нав'язування непомірних хлібозаготівельних планів влада прагнула зробити споживчу кооперацію виконавцем партійно-радянських директив. Не спромігшись протистояти більшовицькому натиску, споживча кооперація стала механізмом, за допомогою якого у селян вилучався хліб не за ринковими, а за визначеними державою цінами. Однак навіть за умови зростання обсягів централізованих та децентралізованих хлібозаготівель упродовж 1928 р. споживча кооперація була постійним об'єктом жорсткої критики з боку керівництва країни за недовиконання державних завдань.

- В останні роки непу відбулося посилення підпорядкування м'ясо-молочних заготівель споживчої кооперації державному регулюванню. Загалом завдяки збільшенню обсягів м'ясо-молочних заготівель кооперативні організації суттєво потіснили приватний сектор у забезпеченні робітничих родин м'ясними продуктами. У результаті розширення м'ясо-молочних заготівель наприкінці 1928 р. потреба робітничих споживчих кооперативів УСРР у калорійних продуктах харчування була забезпечена таким чином: салом - на 50-55%, вершковим маслом - на 50%, яйцями - на 48% Держархів Вінницької обл., ф. Р-122, оп. 1, спр. 160, арк. 7.. Утім, хоча обсяги заготівель споживчою кооперацією УСРР продукції тваринництва в останні роки непу зросли, проблема забезпечення членів кооперації м'ясомолочними продуктами залишалася не вирішеною.

- Упродовж другої половини 1920-х рр. українська споживча кооперація активізувала заготівлі овочів та фруктів з огляду на необхідність покращення раціону своїх членів, переорієнтацію промислової діяльності на випуск продуктів харчування і державні директиви щодо збільшення обсягів продукції переробних підприємств. Особливістю останніх років непу стало те, що держава помітніше витісняла споживчу кооперацію від заготівлі деяких видів промислової сировини, надаючи переваги державним заготівельникам. Передусім ідеться про усунення кооператорів від заготівлі шкіри.

- Експортно-збутова діяльність споживчої кооперації у перші роки непу сприяла задоволенню потреб селян у ходових промислових товарах та сільськогосподарському реманенті. Відновивши її у складних економічних умовах 1921-1922 рр., споживча кооперація посіла помітне місце в експорті республіки, тим самим здійснюючи помітний внесок не лише у відродження економіки України, але й посилення її авторитету на світовому ринку.

- Упродовж 1923-1928 рр. відбулося посилення регулюючого впливу радянської держави на експортно-збутову діяльність споживчої кооперації, що пояснювалось бажанням більшовиків зберегти за собою монополію зовнішньої торгівлі і тим самим мати від цього зиск, спробою максимально усунути від експортних операцій ряд заготівельних структур та приватних посередників, а також прагненням мати стабільне джерело валютних надходжень для забезпечення індустріалізації країни. До кінця непу експортно-збутова діяльність споживчої кооперації УСРР, як і всієї країни, стала ефективним джерелом поповнення державного бюджету.

- Недорід 1927 та 1928 рр., визначені державою низькі заготівельні ціни на зерно, а також слабкість стимулювання регулюючими органами селян-виробників зашкодили виконанню кооператорами хлібоекспортних планів. До кінця 1928 р. споживча кооперація УСРР не змогла забезпечити повного виконання державного плану хлібоекспорту. Не зарадили справі і репресивні заходи з боку влади. Таким чином, обсяги хлібоекспортної діяльності споживчої кооперації України з 1927-1928 рр. почала зменшуватися.

- Після подолання наслідків голоду перших років непу у 1923-1928 рр. накреслилася тенденція до розширення експорту за рахунок вивозу продуктів тваринництва, зокрема м'яса, вершкового масла, яєць тощо. М'ясоекспортна діяльність вітчизняної споживчої кооперації сприяла нарощуванню темпів розвитку скотарства та птахівництва, гарантувала отримання як кооператорами, так і селянами необхідних коштів для закупівлі за кордоном промтоварів. Та водночас зиск від цієї справи мала й держава, яка шляхом посилення регулювання кооперативного м'ясо-молочного експорту спрямовувала частину отриманої валюти на придбання устаткування для промислових новобудов.

- У середині та наприкінці 1920-х рр. значне місце в експорті споживчої кооперації УСРР посіла рослинна сировина. Споживча кооперація здійснювала широкомасштабні експортні заготівлі овочевої та фруктової продукції, натомість експорт промислової сировини значно зменшився з огляду на падіння світових цін на неї, а також на зростання потреби внутрішнього ринку та державної промисловості. Загалом, збільшивши обсяги заготівель зерна, м'яса, вершкового масла, яєць, овочів, інших продуктів харчування, промислової сировини, впродовж 1920-х рр. вітчизняна споживча кооперація, попри жорстке регламентування її господарської ініціативи з боку центральних та місцевих органів радянської влади, конкуренцію з рядом державних заготівельних структур та приватних посередників, зробила значний внесок у забезпечення внутрішнього ринку, підтримку індустріалізації та посилення позицій України на світовому ринку.

- Виявлений досвід заготівельної діяльності споживчої кооперації УСРР у конкурентній боротьбі за споживача в роки непу дозволяє стверджувати, що результати заготівельно-збутової діяльності вітчизняної споживчої кооперації в 1920-і рр. могли б бути вагоміші, проте система була одержавлена і змушена діяти в межах планових директив більшовиків. Посилаючись на практику кооперативних заготівель у ринковому середовищі аналізованого періоду, стверджуємо, що споживчі товариства та їх спілки за гарантованої законодавчої підтримки влади здатні успішно вирішувати складні соціально-економічні проблеми.

Нині споживча кооперація України, з огляду на жорстку конкуренцію, не зможе прогресивно розвиватися без сприяння центральної та місцевої влади. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки країни спонукає до оптимізації заготівельної діяльності споживчої кооперації.

- Важливо, щоб держава гарантувала споживчій кооперації дотримання її прав на власність і вживала більш рішучі заходи проти рейдерських атак. У свою чергу, керівництво споживчої кооперації має приділити максимум уваги збереженню від привласнення підприємливими ділками міських ринків, які традиційно перебували в її власності і на яких селяни та кооперативні організації могли вигідно реалізувати сільгосппродукцію.

- Кооператорам доцільно продовжувати відстоювати місце споживчої кооперації як дієвого партнера держави у забезпеченні продовольчої безпеки країни. За підтримки влади споживча кооперація здатна захистити внутрішній ринок від неякісних продуктів харчування, включно з імпортними підробками та контрабандою.

- Для оптимізації кооперативних заготівель потрібна законодавча підтримка. Слід провести зміни в державній податковій політиці з тим, щоб підтримати сільгоспвиробника та кооперацію як заготівельно-збутового посередника. З метою підтримки селян урядові відомства мають ліквідувати податок на додану вартість. Водночас керівництву споживчої кооперації доцільно домагатися від влади вирішення питання про врегулювання порядку нарахування податку на додану вартість за проведені заготівлі. Є сенс у тому, щоб на державному рівні провести спрощення механізму документального оформлення закупівель сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах.

- Кооперативним структурам потрібно домагатися від місцевої влади скасування отримання дозволів на заготівлю лікарсько-технічної сировини та обмежених лімітів ресурсів лікарських рослин. Водночас кооператори мають вимагати скасування ліцензування діяльності, яка стосується збирання і заготівель окремих видів відходів вторинної сировини.

- Органам місцевого самоврядування слід активніше залучати заготівельний потенціал споживчої кооперації для поповнення позабюджетних фондів регіонів. Необхідно систематично проводити регіональні наради за участю представників місцевих органів влади, споживчої та інших видів кооперації щодо реалізації програм оптимізації заготівель сільгосппродукції у даному регіоні.

- Спільними зусиллями кооперативних організацій та сільських рад треба активізувати заготівлі на селі, що сприятиме забезпеченню селян роботою та доходами, які, у свою чергу, можуть вплинути на осілість сільського населення, послаблення міграційних процесів.

- Потребує поглиблення інформаційно-роз'яснювальна робота серед населення щодо активізації заготівель основних видів сільськогосподарської продукції, лікарської сировини, дикорослих плодів, ягід для внутрішнього споживання, подальшої переробки і відвантаження цієї продукції в торговельну мережу та на експорт.

- Місцевим органам влади, міським та районним відділам освіти й охорони здоров'я доцільно ширше залучати споживчу кооперацію до заготівель і забезпечення у потрібному асортименті і кількості продуктами харчування дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні школи, дитячі будинки, лікарні та інші організації, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів. Це дасть можливість наростити обсяги заготівель сільгосппродукції і не віддавати харчування дітей сумнівним посередникам.

- Споживча кооперація повинна зайняти серйозну нішу у вивозі продукції із села і доставці її якнайближче до споживача, тобто йдеться про конвеєр «від поля до столу». Через споживчі кооперативи та їх спілки потрібно розширити закупівлю в особистих і фермерських господарствах сільгосппродукції за договірними цінами, тим самим усуваючи від заготівель індивідуальних посередників та компанії, які займаються перепродажем. Кооператорам доцільно ширше практикувати придбання оптових партій продукції у фермерів, сільськогосподарських підприємств, враховуючи попередні домовленості щодо їх реалізації кінцевому споживачеві.

- Кооператорам слід проводити маркетингові дослідження ринку, розширювати ділові зв'язки з покупцями сільгосппродукції, забезпечувати при формуванні оптових партій продукції належну їх якість, посилити лабораторний контроль за безпечністю та якістю харчових продуктів.

- Споживча кооперація потребує сприяння держави у пошуку нових каналів заготівлі сільськогосподарської продукції та сировини, адже крім забезпечення власних потреб, заготівельна галузь системи має можливості формувати ресурси аграрної продукції для вітчизняної переробної промисловості, а також міжрегіональних і експортних заготівель.

- Проблема продовольчої безпеки спонукає до інтеграції заготівельної та переробної діяльності споживчої кооперації, що дозволить створити заготівельно-виробничі комплекси. Формування заготівельно-виробничих комплексів дасть змогу об'єднати заготівлю, зберігання і переробку продукції сільського господарства з її реалізацією через власну торговельну мережу, ліквідувати зайві ланки управління, ефективніше вирішити питання організації і технології виробництва, постачання сировини та збуту виробленої продукції.

- Кооперативним організаціям варто ширше забезпечувати потреби у сільськогосподарській продукції кооперативних закладів торгівлі, ресторанного господарства, виробництва і ринків, оптимізувати переробні підприємства харчової галузі. За підтримки місцевих органів влади кооператори могли б відродити закриті чи здані в оренду виробничі потужності з переробки молока, м'яса, насіння соняшнику, фруктів і овочів, вирощування птиці, грибів, розведення риби. Активізація переробних галузей споживчої кооперації сприятиме створенню нових робочих місць як у містах, так і в селах.

- Міністерствам економічного розвитку і торгівлі, аграрної політики і продовольства потрібно законодавчо і шляхом фінансування з державного бюджету підтримувати практику створення і розширення оптових ринків із продажу свіжої овочевої та фруктової продукції і худоби, залучаючи до цього споживчу кооперацію.

- Організаціям споживчої кооперації доцільно провести заходи з відновлення та розширення роботи торговельно-заготівельних пунктів на ринках споживчої кооперації, магазинів-заготпунктів для зустрічної торгівлі товарами повсякденного попиту та продукцією власного виробництва.

- Місцевим органам влади слід активніше залучати споживчу кооперацію до участі у проведенні ярмарків з продажу сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, зокрема ярмарків вихідного дня та постійно діючих ярмарків, виставок.

- Держава має сприяти споживчій кооперації у виході на закордонні ринки. За наявності гарантованого збуту й економічної доцільності кооперативним структурам доцільно нарощувати обсяги заготівель конкурентоспроможної продукції, враховувати регіональні особливості сільгосппродукції для проведення експортних заготівель. Є сенс у тому, щоб держава ширше залучала споживчу кооперацію до заготівель тих статей експорту, зокрема маку, чорниці, полуниці, горіхів, грибів, інших дикорослих плодів, а також річкових равликів, які нині користуються підвищеним попитом на Заході.

- З метою запобігання фальсифікації молочних продуктів кооператорам доцільно було б розширити закупівлі у селян молочної сировини для її подальшої переробки на власних підприємствах. Кооперативним структурам треба намагатися відроджувати чи самим організовувати первинну переробку молока (міні-молочарні) з подальшою реалізацією отриманої продукції (вершків, сиру, масла, бринзи тощо) у кооперативній торговельній мережі, закладах ресторанного господарства. Для цього слід заохочувати здавальників молока шляхом підняття закупівельних цін на молоко, натомість вимагати від селян якісної молочної сировини, допомагати їм у племінній та селекційній роботі, забезпеченні корів кормами.

- Кооперативним організаціям варто приділити увагу збільшенню обсягів закупівель у сільських виробників овочів та фруктів. Органам центральної та місцевої влади з метою підтримки вітчизняного виробника необхідно сприяти заготівлям кооперативних організацій, обмеживши завезення до України овочів і фруктів із-за кордону. Кооператорам потрібно удосконалювати та створювати підприємства із впровадженням сучасних технологій для забезпечення тривалого зберігання сільгосппродукції. Відповідно місцева влада має допомогти кооператорам відновити овочесховища та переробні підприємства.

- Кооператорам потрібно активніше практикувати заготівлю лікарської технічної сировини. Слід розширити мережу заготпунктів для закупівель листя берези та брусниці, триколірної фіалки, звіробою, пижма, безсмертника, подорожника, соснових і березових бруньок тощо, які нині мають великий попит серед працівників фармацевтичної галузі. До заготівель лікарських трав та інших дикорослих рослин місцевим органам самоуправління і споживчій кооперації доцільно залучати учнів загальноосвітніх шкіл і пенсіонерів шляхом їх матеріального заохочення.

- Є сенс у тому, щоб активізувати кооперативні заготівлі сухофруктів, насіння соняшнику та гарбуза, кролешкурок, шкурсировини великої рогатої худоби, що може дати додаткові надходження для селянських родин.

- Споживчій кооперації потрібно глибше співпрацювати з місцевими управліннями, які опікуються довкіллям, у справі заготівлі побутових відходів. Місцевій владі та кооператорам слід активізувати роз'яснювальну роботу серед пайовиків та некооперованого населення щодо доцільності заготівель вторсировини, що сприятиме очищенню і збереженню довколишнього середовища. З метою розв'язання екологічних проблем обласним і районним структурам виконавчої влади доцільно сприяти в отриманні споживчою кооперацією ліцензії на право заготівлі склобою, ганчір'я, зношених автомобільних шин, макулатури, тваринних кісток, побутових і полімерних відходів, пакувальної плівки тощо. Крім цього, споживчі товариства як у селі, так і в місті здатні розширити заготівлі вторсировини, залучаючи до цієї справи пенсіонерів, безробітних, школярів, що сприятиме поповненню їх родинного бюджету.



Додаток А

Дані про заготівлі сільськогосподарських продуктів Одеською конторою Вукопспілки за період з 1 січня 1922 по 1 січня 1923 рр. Складено на підставі : Потребительская кооперация на Украине за пять лет 1918-1922. - Х. : Издание Вукопспилки, 1923. - С. 202.

№ п/п	Назва продукту	Одиниці виміру
1.	Зернохліб	18 тис.540 пудів 25 фунтів
2.	Борошно	5 тис. 709 пудів 37 фунтів
3.	Крупа	5 тис 139 пудів 6 фунтів
4.	Боби (горох, квасоля)	417 пудів 26 фунтів
5.	Зернофураж	1 тис. 112 пудів 28 фунтів
6.	Олія	1 тис. 21 пуд 27 фунтів
7.	Молочні продукти	1 тис. 129 пудів 26 фунтів
8.	М'ясні продукти	9 тис. 483 пуди 4,5 фунти
9.	Жири	1 тис. 926 пудів 30 фунтів
10.	Плоди овочів	9 тис. 868 пудів 28 фунтів
11.	Волос кінський	70 пудів 83 фунти
12.	Шкіра необроблена	882 пуди 37 фунти
13.	Шерсть	227 пудів 27 фунтів
14.	Фрукти сушені	2 тис. 364 пуди 19 фунтів
15.	Худоба	104 голови
16.	Роги різні	4 тис. 362 пари



Додаток Б

Дані про участь основних заготівельних організацій у хлібозаготівлях* на Україні за період з липня 1923 по червень 1924 рр. (у тис. пуд.) Складено на підставі : Украина. Статистический справочник. - Х. : Центральное статистическое управление, 1925. - С. 27.

№ п/п	Організації	Зібрано
	Українські заготівельні організації
1.	Наркомпрод та Наркомат фінансів (сільськогосподарський податок)	40983, 3
2.	Держбанк	22059,0
3.	Держторг	22236,0
4.	Хлібопродукт	21868,7
5.	Укрмут	21634,7
6.	Вакот	2544,7
7.	Содійство	1922,0
8.	Всеукрторгпром	796,2
9.	ВУКС	7231,0
10.	Сільський Господар	8507,1
11.	Українбанк	5058,0
	Усього по українських організаціях	154840,7
	Російські заготівельні організації
1.	Всекобанк	-
2.	Центроспілка СРСР	-
3.	Транспосекція	-
4.	Московська спілка споживчих товариств	-
5.	Ленінградське єдине споживче товариство	-
	Усього по російських організаціях	8422,0
	Загалом зібрано	163262,7

*Включено такі культури: пшениця, жито, ячмінь, овес, просо, гречка, кукурудза, борошно житнє і пшеничне, пшоно і гречана крупа.



Додаток В

Асортимент хлібозаготівель Вукопспілки у 1923 р. ( у %) Складено на підставі: Потребительская кооперация Украины. Вукопспилка / Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924. - Х. : Изд-во «Украинский экономист», 1925. - С. 205.

Культура	Питома вага
Жито	78,03
Пшениця	12,35
Ячмінь	3,48
Овес	0,5
Кукурудза	0,9
Гречка	0,3
Крупа	0,63
Борошно	1,68
Бобові	0,4
Макуха	1,66
Віка	0,04
Суржик	0,03
Усього	100



Додаток Ґ

Перелік сільськогосподарських продуктів, дозволених Наркоматом торгівлі УСРР до заготівлі державними та кооперативними організаціями, станом на 1 лютого 1928 р. Правила реєстрації та конвенціонування заготовачів на ринках сільгоспсировини та продуктів. - Х. : Держдрукарня «Харків-Друк», 1928. - С. 3-4.

Махорка

Прядиво та льон

Ганчір'я

Клоччя

Різні прядивні залишки

Жовті цигаркові тютюни

Бакун

Сигарні тютюни

М'ятний лист

М'ятна олія

Рицина

Лікарська сировина

Буряк цукровий

Городина

Садовина

Виноград

Вино (сировина)

Хміль

Картопля

Молочні продукти (молоко, сир, масло)

Худоба

М'ясо та м'ясні продукти

Сало

Яйця

Птахи

Шкірсировина

Овчина

Вовна

Смушки

Кишки

Хутро

Пух-пір'я

Щетина

Кінволос

Хутрова сировина

Лошача шкурка

Кров та альбумін

Роги, копита

Кістки

Олія

Зернопродукти та фураж



Додаток Д

Обіг сільських споживчих товариств України по продуктово-сировинній заготівлі за групами продуктів (1926-1927-1927-1928 рр.) Складено на підставі: Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 74

Назва продукту	Сума заготівлі (у тис. крб.)	Питома вага (у %)
	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.
М'ясна худоба та м'ясо	717,1	9059,8	7,4	32,95
Сало	105,0	633,9	1,1	2,31
Яйця	5557,6	11268,3	57,6	40,98
Вершкове масло	656,6	519,9	6,8	1,89
Картопля і городина	103,2	1919,6	1,1	6,98
Фруктова сировина	124,3	983,5	1,3	3,58
Шкірсировиниа	474,4	2289,8	4,9	3,33
Інші продукти збуту	1903,8	2196,6	19,8	7,98
Усього	9642,0	27498,2	100	100



Додаток Е

Обіг окружних спілок України по продуктово-сировинній заготівлі за групами продуктів (1926-1927-1927-1928 рр.) Там само. - С. 75.

Назва продукту	Сума заготівлі (у тис. крб.)	Питома вага (у %)
	1926-1927 рр.	1927-1928 рр	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.
М'ясна худоба і м'ясо	656,4	12678,0	7,4	48,5
Сало	434,7	793,0	4,9	3,0
Яйця	3522,3	5332,0	39,7	20,4
Вершкове масло	195,2	90,0	2,2	0,3
Картопля і городина	292,7	2539,0	3,3	9,7
Фруктова сировина	177,4	1261,0	2,0	4,8
Шкірсировина	984,7	1255,0	11,1	4,8
Інші продукти збуту	2608,4	2190,0	29,4	8,5
Усього	8871,8	26138,0	100	100



Додаток Ж

Обіг Вукопспілки по продуктово-сировинній заготівлі за групами продуктів (1926-1927-1927-1928 рр.) Складено на підставі: Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 75.

Назва продукту	Сума заготівлі (у тис. крб.)	Питома вага (у %)
	1926-1927 рр.	1927-1928 рр	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.
М'ясна худоба і м'ясо	489,6	12455,7	14,2	65,2
Вершкове масло	1183,7	3007,7	34,3	15,7
Картопля і городина	190,6	2454,0	5,5	12,9
Фруктова сировина	12,4	755,3	0,4	4,0
Інші продукти збуту	1575,2	414,6	45,6	2,2
Усього	3451,5	19087,3	100	100



Додаток З

Перелік видів сільськогосподарської сировини, заготівлю яких здійснювала Кам'янець-Подільська окрспоживспілка в 1928-1929 господарському році Інструкція про приймання сільськогосподарських продуктів, утильсировини, шкірсировини, хутровини та міх сировини, кондиції, стандарти та конвенційні ціни. - Кам'янець-Подільськ : Кам'янець-Подільска округова спілка споживчих товариств, 1930. - С. 62.

Мак

Гарбузове (кабакове) насіння

Мед (гречаний, квітковий, липовий білий)

Віск

Полотно селянське (біле, напівбіле, сурове)

Ганчір'я

Гума (калоші, технічна гума)

Дрантя (полотняні жіночі та чоловічі сорочки, не дуже драні, припускається дві невеликі латки; шматки полотняні)

Кістки (ковбасні з маслаками, ковбасні без маслаків, ноги телячі, хребет великої рогатої худоби, ніжки баранячі)

Роги великі бичачі, середні бичачі, яловичі роги, волов'ячі, коров'ячі, бузячі) Копита та ратиці

Вовна (вовна перестріла або осіння, що зістрігається з овець вдруге наприкінці літа;

Щетина

Кінволос і воловка

Хутросировина

лисиця північна

заєць

тхір темний

тхір світлий

горностай

норка

видра

куниця м'яка

борсук великий та середній

кріт

вовк лісовий ( сіро-бурого кольору)

вовк степовий ( червоно-жовтого кольору)

собака хутрова

кішка хатня

кролики

лошача шкурка кольорова - коричнева і чорна

Шкірсировина

опойок різаний - шкіра забитих молодих телят

опойок палий - шкіра мертвих телят

опойок габелок - шкіри ненароджених телят - випоротків або мертвонароджених

виросток і півшкірник

ялівка легка і бичок

ялівка бичача і бугай легкий

ялівка бичача і бугай тяжкий

лошача шкурка (виросток)

виметка ( легка й тяжка)

конина ( легка, середня й важка)

овчина російська

собача шкіра

свиняча шкіра

Залізо і чавун лом

Папір бракований Пух та пір'я



Додаток И

Товари, закуплені Вукопспілкою за кордоном у 1922 р. Складено на підставі: Потребительская кооперация на Украине за пять лет.1928-1922. - Х. : Издание Вукопспилки, 1923. - С. 180.

Назва товару	Вартість (крб та коп за тодішнім курсом)
Рибацькі сітки	2328 крб
Неводи	140 крб
Квебрахо-екстракт (дубильна речовина)	16940 крб 45 коп
Голки	6 крб
Пилки	3906 крб 60 коп
Терпуги	2386 крб 50 коп
Шкіряні товари	1957 крб
Камені точильні	74 крб
Шкіри	2704 крб
Коси	1476 крб
Вила	1643 крб
Електричні проводи	512 крб
Серпи	1643 крб
Хлор-магнезій	820 крб
Електричні лампи	628 крб 93 коп
Усього	39808 крб 58 коп



Додаток К

Експорт хлібних продуктів в УСРР з липня 1923 по липень1925 рр. ( у тонах) Україна. Статистичний щорічник. - Х. : Центральне статистисне управління УСРР, 1926 : Укрголовліт, урядова друкарня імені Фрунзе. - С. 299.

Продукти	1923-р.	1924 р.	1925 р.
	липень-вересень	жовтень-грудень	січень-березень	квітень-червень	липень вересень	жовтень-грудень	січень-березень	квітень-червень
Пшениця	17811	145855	55410	23713	7115	-	-	145
Жито	66615	394340	210181	156050	23174	-	-	65
Ячмінь	22170	59893	13210	63785	24132	8876	1956	32
Овес	-	1176	-	101	-	-	-	-
Просо	4588	-	-	289	-	-	-	-
Гречка	5711	-	-	851	-	-	-	-
Курурудза	-	95	24255	39547	2913	7997	33422	-
Крупи різні	-	-	-	-	-	-	514	-
Борошно пшеничне	-	629	-	-	-	-	-	-
Разом	116897	601989	303057	284340	57335	16874	35894	243



Додаток Л

Сільськогосподарська продукція, реалізована Вукопспілкою за кордоном упродовж 1923-1924-1928-1929рр. (у % до загальної суми експорту) Складено на підставі: Десять років споживчої кооперації УСРР ( 1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 65.

№ п/п	Назва товару	1923 р. календарний рік	1923-1924 рр.	1924-1925 рр.	1925-1926 рр.	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.	1928-1929 рр.
1.	Пшениця		19,4	-	39,4	37,7	39,1	0,0
2.	Жито		74,4	5,7	20,1	33,4	18,2	0,1
3.	Ячмінь та овес		3,3	6,7	17,8	11,5	1,6	0,1
4.	Гречка та просо		-	-	0,8	-	-	-
5.	Кукурудза	40,6	1,3	16,2	8,6	5,3	-	-
6.	Бобові		0,2	12,5	-	1,9	2,2	14,2
7.	Насіння олійне		-	50,6	1,1	-	-	-
8.	Інші хлібопродукти та різне насіння				11,0	2,9	3,2	1,0
9.	Масло вершкове	-			0,7	3,3	10,0	20,1
10.	М'ясні продукти	-			-	-	10,6	44,1
11.	Яйця	26,0	1,4	8,3	-	-	-	-
12.	Городина і садовина	-			-	-	11,1	18,9
13.	Сировина	33,4			0,5	4,0	4,0	-
14.	Різні товари	-			-	-	-	1,6
	Разом	100	100	100	100	100	100	100



Додаток М

Асортимент закуплених Вукопспілкою імпортних товарів у 1923-1928 рр. (у % до загальної суми закупок) Там само. - С. 64.

Назва товару	1923 р.	1923-1924 рр.	1024-1925 рр.	1925-1926 рр.	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.
Бакалійні товари	32,1	58,8	59,3	7,1	41,6	43,6
Мануфактура	-	-	-	62,5	-	-
Галантерея, трикотаж	-	8,1	14,9	10,4	0,4	26,0
Шкіряне взуття	-	3,8	17,8	7.0	-	12,8
Інструменти, металовироби, господарські речі, устаткування	54,4	20,3	7.9	13,0	58,0	2,8
Інші товари	13,5	9,0	-	-	-	14,8
Разом	100	100	100	100	100	100



Додаток Н

Контори, представництва та агентства Вукопспілки станом на 1 жовтня 1929 р. Складено на підставі: Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - 144 с. (Частина 2. Додатки - Таблиця № 11. - С. 11).

Контори та представництва Вукопспілки:

1. Центральна контора 6. Агентство - закупівельне: Дніпропетровське

2. Контори і бази -збутові: 7. Агентства - заготівельні:

Харківська - Київське

Київська - Одеське

Одеська - Миколаївське

3. Контори і бази - закупівельно-збутові: - Запорізьке

Московська - Полтавське

Закавказька - Макіївське

Перська - Лозово-Павлівське

Контори і бази - закупівельні: Ростовська 8. Представництва за кордоном:

Представництва закупівельно-збутові: - Лондонське

Астраханське - Берлінське

Далекосхідне

Контори та представництва Уцеробсекції містилися у:

Харкові

Києві

Москві

Контори та представництва Утранспосекції містилися у:

Харкові

Москві

Список утворених і в різний час ліквідованих контор ( агентств, представництв) Вукопспілки за період з червня 1920 до 1 жовтня 1929 рр.

Ленінградська та Сумська торговельні контори

Мелітопольська та Сумська сільськогосподарські контори

Чорноморське Рибоуправління з Миколаївською конторою й агентствами в Херсоні й Очакові, Бердянська рибна контора з Маріупольською конторою і Генічеським агентством закордонне представництво у Празі

Размещено на Allbest.ru