Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Восьма конференція КП(б)У (травень 1924 р.) ухвалила постанову «Про товарооборот і кооперацію», у якій була зроблена спроба більш-менш критично проаналізувати прорахунки хлібозаготівель у попередньому роціКомпартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 295.. Ішлося про те, що осіння криза 1923 р. характеризувалася залежуванням дорогої промислової продукції на складах і слабкою купівельною спроможністю селянства, яка витікала із низьких цін на сільськогосподарські продукти, а також запізненням у відпуску державних коштів на хлібозаготівлі і просуванні товарів на село. З огляду на це плануючі та торговельні організації мали своєчасно підготувати проведення як хлібозаготівельної кампанії, так і доставку селу промислової продукції. Конференція визнала за необхідне в майбутню кампанію скоротити число планових хлібозаготівельників за рахунок їх укрупнення. При цьому, визнаючи недоцільним проведення банками хлібозаготівельних операцій, ухвалили рішення, щоб ті займалися виключно кредитуванням державних та кооперативних хлібозаготівельників. Водночас конференція не обійшла питання заготівельних цін на зерно. Від цінової політики на хліб, як зазначав член ЦК КП(б)У Е.І. Квірінг, «залежало становище селянства» Бюллетень VІІІ Всеукраинcкой конференции КП(б)У 1-17 мая 1924 г. Стенограмма. - Х. : Типография ЦК КП(б)У «Коммунист», 1924. - С. 16..

Однак задекларовані партійним форумом слова більшою мірою залишалися не реалізованими, Як підкреслює С.Р. Лях, у 1924 р. ціни на промтовари були знижені, але «ножиці цін» так ніколи і не були «стулені» до кінця: селянство продовжувало виступати донором державної промисловості й інших починань керівництва Лях С.Р. Селянин як економіст / С.Р. Лях / Розділ ІV. Між революцією і колективізацією : селянський ренесанс // Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928 рр.) : Колективна монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. В 2-х ч. Ч.1. - К. : Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 142.. Такої ж думки дотримується В.В. Олянич, коли свідчить, що на восьмій партконференції нічого не говорилося з приводу того, що селяни здавали хліб по 20 коп. за пуд, а продавала його за кордон держава, маючи від цього зиск Олянич В.В. Участь селян в кооперативних заготівлях в УСРР у 20-х рр. ХХ ст. / В.В. Олянич [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http : www.nbuv.gov.ua/portal..

Про доцільність скорочення числа хлібозаготівельних організацій мовилося у спільній постанові ВУЦВК і РНК УСРР від 14 березня 1924 р. «Про боротьбу з дорожнечею» ЗУ України. - 1924. - № 8. - Ст. 72. - С. 172-173.. Було вирішено доручити Наркомату РСІ та Наркомату внутрішньої торгівлі УСРР з'ясувати, скільки на Україні є заготівельних представників та скільки можливо скоротити й об'єднати їх для зменшення додаткових витрат. Без сумніву, цим рішенням держава прагнула посилити централізацію заготівель і збільшити свій регулюючий вплив на хлібозаготівельну кампанію. За даними Вукопспілки, в 1924 р. заготівлю збіжжя в УСРР здійснювали Хлібопродукт, Держбанк, Держторг, Укрмут, ВУКС, Сільський Господар, промислова та кредитна кооперація, Укрхліб, Масложирсиндикат, Московська спілка споживчих товариств, тобто 11 організацій Філіпович М. Споживкооперація України у хлібозаготівлях за час із 23-24 р. по

29-30 р. / М. Філіпович // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 52. За іншим джерелом, основними хлібозаготівельними організаціями у період хлібозаготівель упродовж другої половини 1924 р. були 4 державні структури - Держбанк, Держторг, Хлібопродукт, Укрмут і 2 кооперативні - Вукопспілка і Сільський Господар, тобто їх кількість зменшилась до 6 Украина. Статистический справочник. - Х. : Центральное статистическое управление, 1925. - С. 272..

Усередині 1920-х рр. відбувалося посилення державного контролю за хлібозаготівлями. Ішлося не лише про збільшення обсягів заготівлі хліба, але й про поліпшення якості заготовленого збіжжя. Щоб стимулювати кооперативних та державних заготівельників до активізації заготівель хліба, 15 листопада 1924 р. Наркомвнуторг СРСР видав «Положення про боніфікацію і рефакцію для хлібних злаків і олійного насіння», яке поширювалось і на вітчизняних кооператорів. Згідно з цією директивою була передбачена надбавка заготівельникам за прийом зерна вищої від встановленої норми якості (наприклад, нижча від встановленої норми засміченість, вологість). Зокрема, щодо пшениці, жита і вівса ця надбавка становила 1% від основної закупівельної ціни; а щодо ячменю, проса, гречки, кукурудзи, насіння льону, конопель - 0,5% від базової ціни Нормальные районные базисные кондиции хлебозлаков и маслосемян по СССР. Бонификации и рефакции. - 1924-1925. - М. : Изд-ние Наркомвнуторга, 1924. - С. 17-19..

Адміністративний тиск держави виявився і в тому, що від усіх хлібозаготівельних організацій, включно з державними структурами, кооперативних центрів та приватних посередників віднині вимагалося чотири рази на рік надсилати безпосередньо до ЦСУ УСРР дані про наявні хлібні запаси Украина. Статистический справочник. - Х. : Центральное статистическое управление, 1925. - С. 276.. Тобто розгортання кооперативних заготівель зерна водночас супроводжувалося посиленням державного контролю за цією роботою. Це підтверджують матеріали ряду архівів. Наприклад, у 1924 р. відділ статистики Одеського губвиконкому запровадив регулярний облік хлібних заготівель і запасів кооперативних організацій, відтак чотири рази на рік дані від споживчих кооперативів та їх спілок надходили до ЦСУ УСРР Держархів Одеської обл., ф. Р-99, оп. 1, спр. 123, арк. 52..

Перспектива зростання обсягів хлібозаготівель, а також посилення конкуренції у цій справі спонукала правління Вукопспілки 20 липня 1924 р. створити спеціальний хлібний відділ при головній конторі ВУКС у Харкові. На цей відділ покладалося завдання заготівлі, переробки і збуту зернопродуктів, а також заготівлі і збуту олійного насіння і макухи ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 20, арк. 39.. На нашу думку, з одного боку, створення такого відділу свідчить про зростання масштабів хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації, з другого - переконує у тому, що керівництво ВУКС намагалося посилити централізацію і впорядкування цієї справи всередині самої системи.

Оскільки керівництво країни високі заготівельні ціни на хліб пов'язувало з високими організаційними витратами кооперації, упродовж 1924 р. ревізійна комісія ВУКС була змушена декілька разів перевіряти організаційні витрати при заготівлі хліба. Відтак було встановлено, що вартість хлібозаготівельної роботи у споживчій кооперації є високою: витрати на пуд заготовленого зерна складали 8,4 коп., або 6,8% до його вартості, що негативно відбивалося на рентабельності хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації Всеукраїнська кооперативна спілка «Вукоопспілка». Доклад ревізійної комісії ІV зборам уповноважених про роботу Вукоопспілки за 1924-25 рік. - Х. : Книгоспілка, 1926. - С. 29-30..

Попит на хліб, який спостерігався протягом усього 1924 р., особливо з огляду на недорід, викликав систематичні зміни в ціноутворенні. На початку лютого закупівельні ціни на збіжжя в Україні зросли на 30% на пшеницю і на 45% на жито Увеличение покупной способности крестьян // Экономическая жизнь. - 1924. -

5 февраля.. За пуд жита селяни просили 82 коп., пшениці - 1 крб. 21 коп. Ревзин Г. Украинский товарный рынок / Г. Ревзин // Экономическая жизнь. - 1924. -

13 февраля., у березні жито коштувало 85 коп. за пуд, пшениця - 1 крб. 40 коп. за пуд Движение хлебных цен // Экономическая жизнь. - 1924. - 21 марта.. Коли зібраний урожай виявився набагато нижчим від запланованого, ціни на хліб продовжували рости, особливо протягом другої половини 1924 р. Осінні ціни на зернові культури суттєво перевершили їх весняне підвищення, позаяк восени 1924 р. пуд жита коштував 2 крб 21 коп., пшениці - 2 крб 82 коп., вівса - 2 крб 31 коп., ячменю - 2 крб 12. коп. Рух цін на Україні в 1926 р. : Статистика України. - 1928. - № 129. - С. 15.. За таких умов торгівля селян хлібом мала б стати справою прибутковою, однак його реалізація відбувалася переважно через державні та кооперативні заготівельні органи, які мали дотримуватись державних лімітних цін. У свою чергу, недорід негативно вплинув на масштаби кооперативних заготівель.

Питання заготівель зерна для потреб хлібовипікання в закладах громадського харчування та в домашніх умовах робітничими родинами з огляду на його нестачу та подорожання закупівельних цін постійно відстежувалося керівництвом республіки. Не випадково у липні 1924 р. Пленум ЦК КП(б)У ухвалив резолюцію «По доповіді про роботу споживкооперації», в якій наголошувалося, що споживча кооперація, особливо в містах, вступила на шлях боротьби з приватним ринком, при цьому будучи одним із основних джерел забезпечення робітників продуктами харчування Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 318.. З метою підтримки робітничої кооперації держава у серпні 1924 р. виділила Уцеробкоопу 400 тис. крб для проведення хлібозаготівель ЦДАВО України, ф. 2, оп. 3, спр. 732, арк. 4..

Ураховуючи те, що хліб залишався основним продуктом споживання, а також беручи до уваги зростання ціни на нього, вітчизняні кооператори традиційно займалися забезпеченням робітників та членів їх родин. Не випадково 20-24 червня 1924 р. відбулася торговельна нарада робітничих кооперативів, на якій був зроблений акцент на тому, що від своєчасних хлібозаготівель залежить хлібопечення в промислових містах. Тому підкреслювалася доцільність активізації заготівель зерна робітничими кооперативами для робітничих і міських пекарень. Усвідомлюючи той факт, що врожай 1924 р. буде невисокий, а відтак може виникнути дефіцит зерна, робітничій кооперації запропонували створити його резервні запаси для пекарень та для домашньої випічки у робітничих родинах. У випадку нестачі хліба в районі діяльності даного робкоопу дозволялось заготовляти хліб і в інших районах Резолюции торгового совещания рабкоопов 20-24 июня 1924 г. Резолюция по докладу

«Рабочая и городская кооперация в деле хлеботорговли» // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 28-29. - С. 21.

Забезпечення хлібом Донецького промислового району систематично було предметом уваги з боку керівництва СРСР та УСРР. Упродовж другої половини 1924 р. ціни на хліб у Донбасі різко зросли. Вартість чорного хліба зросла на 16%, сірого - на 20%, білого - на 17%. І це при тому, що у Москві та Ленінграді хлібні ціни залишалися стабільними, а заробітки робітників були вищими, ніж у Донецькому регіоні. Потрібно зазначити, що зростання цін на хліб для донецьких робітників пояснювалося й тим, що імпортне борошно, завезене у цей регіон, коштувало на третину більше, ніж вітчизняне Мовчан О.М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті роки / НАН України. Інститут історії НАН України. - К. : Інститут історії України, 2011. -С. 260-261.. Коли у вересні 1924 р. виникли перебої з борошном для хлібовипікання в Донбасі, Бюро Президії ЦК КП(б)У зобов'язало Донецький губернський виконком надавати регулярну інформацію про кількість робітників промислових об'єктів та про хід заготівлі зерна. Водночас Наркомвнуторг УСРР був зобов'язаний вимагати від організацій, на які покладалася заготівля хліба для донецьких робітників (Союздонбасейн та державні структури Хлібопродукт і Укрборошно), двічі на місяць повідомляти НКВТ про хід заготівлі ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1829, арк. 36..

Характерною прикметою хлібозаготівельної кампанії 1924 р. стало й те, що як у великих, так і менших промислових містах почали зростати темпи громадського хлібопечення, передусім робітничої споживчої кооперації. Відтак виникла потреба у збільшенні надходження зерна. З огляду на це перед кооперативними організаціями постала проблема пошуку додаткових коштів на хлібозаготівлі. З метою розширення хлібопечення ряд робітничих кооперативів намагався залучати кошти державних органів, укладати з ними додаткові кредитні угоди. Наприклад, Житомирський ЦРК отримав кредит від Держбанку для фінансування хлібозаготівель для забезпечення сировиною власних пекареньКооперативная хроника. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. -

№ 20. - С. 22-23..

Однією з причин посилення партійно-державного втручання у хлібозаготівельну справу споживчої кооперації була відсутність у кооперативних організацій необхідних коштів. Фінансування в порядку цільових кредитів райспоживспілкам та міським товариствам від Українбанку в 1924 в. виявилося невеликим. Сільським первинним кооперативам Українбанк кредитів взагалі не виділив Александров А.А. Хлебозаготовки потребительской кооперации Украины в 1923-24 гг. / А.А. Александров. - Х. : Издание ВУКС, 1924. - С. 15..

Через брак коштів Катеринославська райспоживспілка 20 березня 1924 р. звернулася до Катеринославського губвиконкому за фінансовою підтримкою. Клопотання тоді певною мірою було задоволене, оскільки райспоживспілка отримала 10 тис. крб на заготівлю пшениці для потреб робітників містаДержархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 1473, арк. 132.. Разом з тим вона була зобов'язана погодитись на заготівлю протягом липня-серпня 322 вагонів зерна на замовлення Держторгу УСРР. Відтак три райони - Катеринославський, П'ятихатський і Синельниківській на дві місяці цілком стали об'єктом термінових хлібозаготівель для потреб державної структури Там само, спр. 1874, арк. 24.. Оскільки використання наданих державою коштів регулярно відстежувалося, 15 вересня 1924 р. кооперативна нарада при Катеринославському окрпарткомі заслухала звіт райспілки про результати заготівлі хлібу та про витрати коштів на цю справу, а також про використання нею кредитів Українбанку Там само, спр. 1810, арк. 102..

Обмеженість коштів у первинних споживчих товариств для виконання державних хлібозаготівель підштовхувало керівництво ВУКС укотре звертатися до вищих партійних та державних інстанцій з клопотанням про фінансову підтримку. Так, 13 вересня 1924 р. керівництво ВУКС направило на ім'я ЦК КП(б)У листа з проханням збільшити кредити споживчим товариствам під хлібозаготівлі. У документі мовилося, що з огляду на складний фінансовий стан «низова кооперація неспроможна виконати директиви партії - вести боротьбу на селі з приватним скупником хліба» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1899, арк. 71-72.. Як засвідчують архівні документи, отримавши фінансову підтримку для хлібозаготівель, споживчі товариства на місцях позбавлялися самостійності у проведенні заготівель та реалізації зерна, бо були тісно прив'язані до виконання державних завдань. Наприклад, споживчі кооперативи Одещини в результаті отримання від держави грошових авансів на заготівлю збіжжя мусили в першу чергу виконувати хлібозаготівельні угоди з рядом державних структурДержархів Одеської обл., ф. Р-525, оп. 1, спр. 16, арк. 64..

У хлібозаготівельній кампанії 1924 р. вітчизняні кооператори зіткнулися з рядом факторів, які негативно впливали на активізацію цього напряму роботи. Існувала проблема розрахунків із селянами за здане збіжжя. Практично в усіх регіонах республіки кооперативні організації намагалися перевести хлібозаготівлі на грошові розрахунки. Однак нестача готівки вносила додаткові труднощі у цю справу. Так, у листі до ВУКС (березень 1924 р.) запорізькі кооператори повідомляли про відсутність достатньої кількості грошових знаків для продовження хлібозаготівельної роботи і сплати селянам за здане зерно. Зокрема, у листі говорилося: «Відсутність грошових знаків викликало скорочення, а в деяких районах і припинення хлібозаготівель». З огляду на це запорізькі кооператори просили правління ВУКС сприяти у наданні невеликого грошового кредиту хлібозаготівельникам для того, щоб «дати їм можливість продовжувати справу» Воронин. Денежная реформ и хлебозаготовки / Воронин // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 11- 12. - С. 8-9..

Правління Єлизаветградської райспілки в листі до ВУКС від 12 квітня 1924 р. також повідомляло, що проведення грошової реформи і пов'язана з нею затримка грошей негативно впливає на хлібозаготівлі, оскільки селяни всі свої розрахунки з кооперативами проводять виключно хлібом. Про відсутність грошей на селі для розрахунків повідомляла ВУКС Липовецька райспілка у листі від 17 квітня того ж року. Так, у документі зазначалося: «Продаж товарів селянам здійснювався виключно за продукти» На местах. Низовая кооперация // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 16-17. - С. 24.. У свою чергу, Чернігівська райспоживспілка у квітні 1924 р. ухвалила такий порядок розрахунків із сільськими товариствами: запропонувати райконторам приймати зернопродукти в обмін на товари за ринковими цінами тільки у випадку неможливості отримання від сільського товариства грошових знаків. Прийнятий у таких випадках хліб розглядати як товар, який підлягає терміновій реалізації за гроші По Украине. Заготовительная работа // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 32. - С. 24..

Негативний вплив на кооперативні заготівлі мало втручання з боку Центроспілки СРСР, яка намагалася присвоювати собі частину прибутку від реалізації збіжжя, заготовленого в Україні. Про це свідчить лист голови правління Вукопспілки М.К. Вєтошкіна до ЦК КП(б)У від 21 листопада 1924 р., у якому він повідомляв, що правління ухвалило постанову про необхідність залучення споживчих товариств до участі у розподілі прибутків райспоживспілок та ВУКС від реалізації зернохліба на внутрішньому та зовнішньому ринках і його переробки на борошно. Без сумніву, це мало стати реальним чинником до активізації хлібозаготівельної роботи сільських споживчих товариств. Однак на хід проведення цієї практики, як засвідчує лист голови правління ВУКС, мала вплив Центроспілка СРСР, яка прагнула отримати зиск від хлібозаготівельних операцій в УСРР ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1900, арк. 100.. До того ж, ігноруючи ухвалені з ВУКС договори на хлібозаготівлю, Центроспілка водночас домовлялася з райспілками або навіть безпосередньо з кооперативами на місцях Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930)… - С. 29.

Попри ряд негативних об'єктивних і суб'єктивних чинників, протягом 1924 р. кооперативні організації намагались задовольняти потреби своїх членів та виконувати хлібозаготівельні державні завдання. З метою активізації хлібозаготівель як Вукопспілка, так і державні структури-замовники вдавалися до стимулювання цієї справи. Зокрема, Дніпробузька райспілка за договорами з держорганами у вигляді авансу отримувала 50% при їх підписанні і 50% під час здачі зерна. У січні 1924 р. при підписані договору Укрзовнішторг видав Запорізькій райспоживспілці 25% авансу і 75% після здачі зерна. Центроспілка СРСР виплачувала ВУКС 30% авансу від суми, призначеної для хлібозаготівлі, відповідно від Українбанку і Хлібопродукту ВУКС отримувала 50% авансу, які розподілялися між місцевими спілками, а вже потім між окремими кооперативами Александров А.А. Хлебозаготовки потребительской кооперации Украины в 1923-24 гг. / А.А. Александров. - Х. : Издание ВУКС, 1924. - С. 7.. Безперечно, у даному разі йдеться про намагання кооперативних спілок перебрати на себе більшу частину державних коштів під хлібозаготівлі, найменше фінансування державних органів припадало на сільські споживчі товариства.

Щоб поліпшити свій фінансовий стан, кооператори мусили розширювати угоди на заготівлю хліба з державними трестами, окремими фабриками, заводами, а також відомствами, які опікувалися армією, флотом, транспортом. Такі заготівлі у формі твердих та комісійних угод, як правило, стосувалися великих партій хлібопродуктів Спутник хлебозаготовителя. Практическое пособие для работников хлебного дела

(Под. ред. Г.И. Натансона и В.Е. Урнова). - М. : Центросоюз, 1925. - С. 198.. Так, Вукопспілка, за даними Укрдержплану, до березня 1924 р. збільшила обсяги хлібозаготівель утричі порівняно з попередніми роками Торговая сессия Укргоспплана // Экономическая жизнь. - 1923. - 6 марта.. Зокрема, на 1 лютого 1924 р. вона заготовила на кошти Держбанку 690 тис. пудів хліба, що становило 22,3% усіх хлібозаготівель цієї фінансової установи Олянич В.В. Участь селян в кооперативних заготівлях в УСРР у 20-х рр. ХХ ст. /

В.В. Олянич [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: www.nbuv.gov.ua/portal. Від початку хлібозаготівель улітку до 1 листопада 1924 р. три контори ВУКС - Центральна, Київська та Одеська заготовили 3 млн 183 тис. пудів хліба, з них 52% становило жито, 22 % пшениця, 7% ячмінь і 19% другорядні зернові культури. ВУКС реалізувала заготовлене збіжжя таким чином: для своїх потреб - 18%, Наркоматам зовнішньої торгівлі РСФРР та НКВТ УСРР - 33%, Центроспілці СРСР - 21,8%, для власного експорту - 15,6% тощо Потребительская кооперация Украины. Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924 гг. - Х. : Изд-во «Украинский экономист», 1925. - С. 206..

Однак через недорід у другій половині 1924 р. досягти запланованих обсягів хлібозаготівель Вукопспілка не спромоглася. До кінця року вона, спираючись на місцеві кооперативні організації, заготовила 4,7 млн пудів хліба із 65,8 млн пудів, які тоді були загалом заготовлені в Україні державними та кооперативними структурами, про що свідчать дані таблиці 3.2.1. За іншими даними, від літа 1924 до літа 1925 рр. Вукопспілка через свої місцеві організації заготовила 4 млн 435 тис. пудів зерна (49,3% від плану НКВТ УСРР), що пояснюється як недородом, так і посиленням втручання держави у процес ціноутворення Краткий обзор работы Вукопспилки за 1924-1925 операционный год // Кооперативный бюллетень. - 1925. - № 36-37. - С. 33..

Таблиця 3.2.1 - Дані про обсяги заготівель хліба основними заготівельними організаціями УСРР станом на 1 січня 1925 р.*

* Складено на підставі : УССР в цифрах. - Х. : Укрстатуправління УСРР, 1926. - С. 70

Характерною прикметою хлібозаготівельної діяльності вітчизняної споживчої кооперації у 1924 р. було суттєве розширення хлібозаготівельної мережі попри зменшення обсягів товарного хліба. Як і в попередній рік, Вукопспілка у заготівлях зерна спиралася на райспоживспілки. Практично всі райспілки здійснювали хлібозаготівлі за завданнями держави та для власних потреб. Більш результативними у заготівлі зерна тоді виявилися Одеська, Катеринославська, Київська, Полтавська і Харківська райспоживспілки УСРР в цифрах. - Х. : Укрстатуправління УСРР, 1926. - С. 70.. Прикметно, що райспоживспілки навіть тих губерній, де у 1924 р. селянських лишків було обмаль, зокрема Чернігівська і Волинська, «розгорнули приймання зернофуражу достатньо енергійно і взяли все, що можливо було взяти згідно стану як місцевих ресурсів, так і їх власних коштів» Александров А.А. Хлебозаготовки потребительской кооперации Украины в 1923-24 гг. / А.А. Александров. - Х. : Издание ВУКС, 1924. - С.7..

Особливістю хлібозаготівельної кампанії 1924 р., яка відрізняла її від попереднього року, стало широке залучення до заготівель зерна сільських і робітничих споживчих товариств. Однак при визначенні кількості споживчих товариств, які тоді здійснювали заготівлю хліба, виникли певні труднощі, оскільки виявлені дані різняться. Одні джерела свідчать про те, що у 1924 р. хлібозаготівлями в Україні займалися 2500-2600 сільських споживчих товариств Состояние товарооборота на Украине (материалы к докладу Наркомторга УССР на 3-й сессии Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета), - Х. : Изд-во Наркомата внешней и внутренней торговли Украины, 1926. - С. 12.. В іншому джерелі зафіксовано 3500 сільських споживчих товариств, що складало 73% усіх товариств на селі Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 70.. За окремими райспілками майже всі 100% сільських ЄСТ брало участь у хлібозаготівлях. На той час сільські споживчі товариства виявилися найбільш дешевим апаратом для хлібозаготівель, саме цим пояснюється зростання їх ролі у заготівлі збіжжя. Крім цього, зацікавленість первинних кооперативів хлібозаготівлями можна пояснити ще й тим, що зерно залишалося платіжним засобом на селі, відтак хлібозаготівлі були вигідні для сільських ЄСТ. Проте середня заготівля зерна сільськими кооперативами була різна. Якщо по Бердянській райспоживспілці вона становила 22 тис. пудів, Запорізькій - 17 тис. пудів, то по Коростенській і Кам'янець-Подільській - 2 тис. пудів, а Ніжинській і Шепетівській - 1 тис. пудів Александров А.А. Хлебозаготовки потребительской кооперации Украины в 1923-24 гг. / А.А. Александров. - Х. : Издание ВУКС, 1924. - С. 8-10..

Загалом досвід хлібозаготівельної кампанії споживчої кооперації УСРР у 1924 р. свідчить про те, що темпи цього напряму її господарської діяльності помітно зросли, однак заплановані обсяги досягнуті не були, з одного боку через тогорічний недорід, а з другого - через обмеження самостійних дій кооперації та посилення регулюючого впливу держави на хлібозаготівельну справу. Споживчі товариства та їх спілки, здійснюючи як власні, так і державні заготівлі зерна, сприяли насиченню внутрішньої ринку та забезпеченню населення продуктом повсякденного споживання. Споживча кооперація намагалася бути, як зазначалося в одному з кооперативних видань того часу, «природним збирачем хлібних лишків», найбільш вигідним посередником у процесі заготівлі та збуту вирощеного селянами збіжжяФіліпович М. Споживкооперація України у хлібозаготівлях за час із 23-24 р. по

29-30 р. / М. Філіпович // Кооперативне будівництво. - 1930. - №11-12. - С. 49.. Тісні зв'язки кооперативних організацій із виробниками зерна мали стати надійною запорукою посилення ролі кооперації на хлібозаготівельному ринку.

Упродовж 1925 р. роль вітчизняної споживчої кооперації у заготівлях зерна ще більше посилилася. У свою чергу, більшовики, намагаючись максимально залучити кооперативні організації до виконання державних хлібозаготівельних завдань, посилили регулювання їх діяльності. Зокрема, пленум ЦК КП(б)У (січень 1925 р.), який ухвалив резолюцію «Про торговельну політику і кооперацію», основними недоліками кооперативного апарату у проведенні заготівель визнав незадовільну швидкість просування товарів на село, недостатнє обслуговування селянського ринку при зростанні ємності останнього. Приватний капітал, як визнав партійний форум, ще мав помітний вплив у галузі заготівель зерна та інших сільськогосподарських продуктів. Тому перед кооперативними організаціями було поставлене завдання всіляко сприяти усуненню «найбільш шкідливих для радянської держави і економіки» явищ як спекуляція, устремління приватного підприємця в заготівлю сільськогосподарських продуктів, нелегальна участь у торгівлі продукцією державної промисловості Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 332-333. . Отже, перше, на що мали протягом 1925 р. звернути увагу кооперативні організації, було усунення від хлібозаготівельної справи приватного заготівельника.

Наступним завданням, яке належало розв'язати споживчій кооперації, було збільшення обсягів хлібозаготівель для поілпшення постачання основних промислових районів України. Про це мовилося в постанові 4-ї сесії ВУЦВУК від 19 лютого 1925 р. «Про внутрішню торгівлю УСРР»ЗУ України. - 1925. - № 13-14. - Ст. 103. - С. 251. . Для виконання цього завдання кооператорам пропонувалося звернути увагу на посилення централізації хлібозаготівель у середині самої системи та досягнення узгодженості у здійсненні заготівель із найбільш потужними державними заготівельниками зерна.

Третє завдання, на якому мала бути зосереджена увага вітчизняних кооператорів, полягала в удосконаленні процесу збуту вирощеного селянами зерна. Зокрема, на це у липні 1925 р. звернув увагу пленум ЦК КП(б)У, підкресливши, що поточне завдання полягає в успішному проведенні державними та кооперативними хлібозаготівельними організаціями збуту селянством товарних лишків сільського господарства, зокрема зернових продуктів Компартия Украины в резолюциях… - Т. 1. - С. 339. .

У процесі підготовки й особливо під час проведення хлібозаготівельної кампанії 1925 р. більш відчутним став контроль з боку місцевих партійних та радянських органів за хлібозаготівельною діяльністю споживчої кооперації. Наприклад, кооперативна нарада Чернігівського губкому партії 20 серпня 1925 р., розглянувши питання про стан підготовчої роботи споживчої кооперації до хлібозаготівель, ухвалила запровадити жорстку плановість у роботу кооператорів Держархів Чернігівської обл., ф. П-10, оп. 1, спр. 170, арк. 10.. Тоді ж Катеринославський губпартком зобов'язав місцеві партійні осередки в обов'язковому порядку висвітлювати в інформаційних щомісячних політзвітах дані про участь основних хлібозаготівельників, у тому числі, споживчої кооперації, у заготівлі зерна Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 2052, арк. 44.. Місцеві партійні органи давали рекомендації кооперативним організаціям щодо вирішення проблеми фінансування хлібозаготівель. Так, Полтавський губком КП(б)У у липні 1925 р. видав розпорядження споживчим товариствам та райспоживспілкам: для проведення хлібозаготівель використовувати як власні кошти, так і кошти кредитуючих органів. Тоді було визнано доцільним укладання угод кооперативних організацій з Держбанком щодо заготівлі йому зерна за комісійній основі Держархів Полтавської обл., ф. П-9032, оп. 1, спр. 126, арк. 101..

Слід указати і на таку особливість хлібозаготівельної кампанії 1925 р. Порівняно з попередніми роками значно збільшилися обсяги державних планових заготівель кооперативними організаціями жита, ячменю, вівса для забезпечення військових частин та відомств. Прикметно, що за проведену роботу Вукопспілка водночас звітувала перед трьома контролюючими інстанціями: ЦК КП(б)У, Раднаркомом УСРР та Наркоматом РСІ. Зокрема, такі факти мали місце у серпні та жовтні 1925 р. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2094, арк. 6..

Посилення регулюючого впливу держави на кооперативні хлібозаготівлі призвело до посилення централізації цієї справи всередині споживчої кооперації. Підконтрольність Вукопспілки регулюючим хлібозаготівлю органам змусила очільників споживчої кооперації видати ряд організаційно-господарських рішень, спрямованих на посилення підзвітності місцевих кооперативів та їх спілок. Так, 17 березня 1925 р. правління ВУКС направило райспілкам, ЦРК і великим ЄСТ циркуляр «Про облік хлібних запасів на 1 квітня 1925 р.». Відтак практично всі кооперативні організації, причетні до заготівель зерна, мали регулярно надавати до ВУКС дані про хлібозаготівлі за п'ятьма групами. До першої групи входили жито та пшениця, до другої - гречка, просо, горох, квасоля, кукурудза, до третьої - овес та ячмінь, до четвертої - борошно, до п'ятої - пшоно, гречана, ячмінна та манна крупа Официальный отдел // Кооперативный бюллетень. - 1925. - № 11. - С. 37..

3 червня 1925 р. правління ВУКС ухвалило «вважати категорично необхідною участь ВУКС у якості основного заготівельника у хлібній кампанії біжучого року». При цьому підкреслювалося, що хлібозаготівельна робота споживчої кооперації має проходити згідно із затвердженим ВУКС планом, включаючи виконання державних завдань. Слід зазначити, що контрольні цифри хлібозаготівель заздалегідь повідомлялися первинним споживчим товариствам і були обов'язковими до виконання ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 1318, арк. 225-226.. Невдовзі, 18 липня 1925 р., правління ВУКС з метою посилення планування та централізації, як того вимагали партійно-урядові директиви, ухвалило типові договори ВУКС із райспілками щодо хлібозаготівель Там само, арк. 235..

Хлібозаготівельна кампанія 1925 р., як попереднього року, зазнала негативного впливу ряду об'єктивних та суб'єктивних факторів. Це було пов'язано як із невдалим урожаєм у ряді губерній УСРР, так і обмеженням господарської ініціативи кооператорів з боку влади. Не бажаючи зменшувати обсяги державних заготівель зерна, влада була змушена видати ВУКС додаткові кошти для виконання кооперативними організаціями визначених раніше хлібозаготівельних планів. Попри отриману фінансову допомогу від держави вітчизняним кооператорам довелося піти на зменшення кількості хлібозаготівельних зсипних пунктів з 699 до 295 Краткий обзор деятельности рабоче-крестьянского правительства Украины за 1925-26 год. - Х. : ВУЦВК, Центральная Избирательная Комиссия, 1927. - С. 40.. Така дія була обумовлена не лише невдалим урожаєм, але й високими накладними витратами на заготівлю зерна, які перевищували встановлені державою норми.

На темпах та обсягах кооперативних хлібозаготівель у 1925 р. відбилося загострення конкурентної боротьби, викликаної зменшенням товарних лишків хліба. Тоді влада допустила до хлібозаготівель в Україні 4 державні структури - Хлібопродукт, Укрхліб, Держбанк, Маслотрест і 3 кооперативні - Вукопспілку, Сільський Господар та Московську спілку споживчих товариств Конспект лекцій курсів у хлібній справі 1927 року (Для приймачів зерна споживчих товариств). - Х. : Вукопспілка, 1927. - С. 10.. Із-за неврожаю спостерігалася тенденція до підвищеного попиту на хліб. Оскільки на сільські споживчі товариства припадала переважна частина заготівель зерна, вони все частіше ставали об'єктом жорсткої боротьби поміж плановими та місцевими позаплановими заготівельниками. Вигідніше фінансування та умови розрахунків, що їх пропонували не лише приватні, але й державні заготівельники сільським товариствам, надзвичайно ускладнювали справу централізації хлібозаготівель організаціями споживчої кооперації. Зокрема, гонитва державних заготівельників на сільськими кооперативами у ряді випадків призводила до того, що товариство пропонувало відразу ту ж саму партію зерна кільком заготівельникам і від кожного одержувало аванс. Природньо, що хлібозаготівельні договори у таких випадках не дотримувалися.

Упродовж 1925 р. у відносинах споживчої кооперації з державними структурами-замовниками в галузі заготівель зерна спостерігалась неузгодженість і неврегульованість, більшою мірою викликані прагненням державних органів до монополізації хлібозаготівельної роботи. Починаючи із середини липня, коли хлібозаготівельні операції мали активізуватися, фінансово спроможні державні організації в обхід Вукопспілки почали укладати договори із райспілками на заготівлю зерна. Загалом таких договорів було укладено більше 20. Так, у договорі Держбанку з Уманською райспоживспілкою містився окремий пункт, за яким остання не мала права ні з ким укладати аналогічні договори на хлібозаготівлю. Без сумніву, що укладання подібних угод було спровоковано слабким на той час фінансовим станом місцевих кооперативних організацій. Конкуренція на хлібному ринку спричинила різнобій у заготівельних цінах, оскільки Держторг запровадив для організацій, які виконували його завдання, одні ціни, а Хлібопродукт за заготівлю хліба платив споживчій кооперації інші. Подібні випадки захоплення державними органами хлібозаготівель на периферії без будь-якого контакту з кооперативним центром викликали занепокоєння керівництва ВУКС, оскільки заготівельний апарат споживчої кооперації міг вийти з-під її контролю. Тому не випадково на сторінках кооперативних видань керівники ВУКС, звертаючись до місцевих організацій, неодноразово акцентували на тому, що в інтересах справи потрібен єдиний кооперативний фронт у хлібозаготівлях О взаимоотношениях госзаготовителей с кооперацией // Кооперативный бюллетень. - 1925. - № 29. - С. 1-2.

Невідповідність попиту та пропозиції на хлібному ринку у другій половині 1925 р. викликала у ряді місць нездоровий ажіотаж і конкуренцію між кооперативними та державними заготівельними структурами. Прикладом може слугувати Прилуччина. Відомі випадки, коли в містах Драбові та Яготині місцеві агентури державних заготівельників упродовж роботи базару підвищували ціни, лише б першими закупити хліб у селян. Гонитва за зерном призвела до того, що в базарні дні державні заготівельники виїздили на трактові дороги за 10-15 верст від Пирятина, Прилук та Яготина, щоб перехопити хліб, який селяни везли на продаж. У результаті ціни на жито в Прилуцькій окрузі підвищились у серпні з 75 до 95 коп. за пуд, відповідно на пшеницю з 1 крб 25 коп. до 1 крб 75 коп. Совинский И. К вопросу кооперативной практики хлебозаготовительных операций (из практики Причуччины) / И. Совинский // Кооперативный бюллетень. - 1925. - № 29. - С. 3..

Оскільки серед конкурентів ВУКС на хлібозаготівельному ринку України залишалась Центроспілка СРСР, з боку вітчизняних кооператорів були вжиті заходи, щоб обмежити вплив союзної спілки споживчих товариств. У червні 1925 р. правлінню ВУКС у ході переговорів вдалося узгодити питання про хлібозаготівлі для радянської Росії тільки через організації споживчої кооперації УСРР ЦДАВО України, ф. 296, оп. 2, спр. 1318, арк. 226.. Як і в попередні роки, з огляду на брак коштів та промислових товарів ВУКС продовжувала заготовляти для Центроспілки великі партії хліба. До кінця 1925 р. попри неврожай ВУКС та її місцевим спілкам довелося провести обсяжну хлібозаготівельну роботу, заготувавши для Центроспілки 525 вагонів збіжжя, у тому числі 430 вагонів жита, 50 - пшениці, 35 - гречки і 10 - насіння соняшнику Там само, ф. 423, оп. 2, спр. 63, арк. 226..

Негативний вплив на процес хлібозаготівель української споживчої кооперації через нижчий урожай у 1925 р. мала вичікувальна позиція селян, які сподівалися на більш високу заготівельну ціну на збіжжя. Про це, зокрема, йшлося на нараді з питання про хід хлібозаготівельної кампанії при оргінструкторському відділі Харківського губкому КП(б)У 28 серпня 1925 р. Наголошувалося, що слабкі заготівлі з боку споживчої кооперації спричинені тим, що державна структура Укрборошно своєчасно підняла заготівельні ціни на 5-10 коп. за пуд. зерна Держархів Харківської обл., ф. 1, оп. 1, спр. 1175, арк. 53. . Як зазначає С.Р. Лях, маючи намір купити промислові вироби чи знаряддя виробництва, селяни певний час прицінювались, ретельно вивчали можливість купити потрібну річ, і тільки тоді продавали необхідну кількість хлібних лишків, щоб дістати гроші Лях С.Р. Селянин як економіст / С.Р. Лях / Розділ ІV. Між революцією і колективізацією : селянський ренесанс // Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928 рр.) : Колективна монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. В 2-х ч. Ч.1. - К. : Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 142.. Щомісячні огляди політичного стану СРСР за 1925-1926 рр., підготовлені Інформаційним відділом ДПУ, наводили висловлювання селян з цього приводу: «Будемо чекати до того часу, доки не піднімуться ціни, а потім реалізуємо урожай і сплатимо податки». Також через агентуру ДПУ було з'ясовано, що селяни Прилуцького округу, перш ніж вивезти на ринок хліб та сировину, спочатку вивідують, чи є в кооперації і у торговців-приватників необхідні товари, - тільки за їх наявності продають свою продукцію» Профсоюзы СССР. 1924-1926 гг. Отчет ВЦСПС к VІІІ сьезду профсоюзов. - М., 1926. - С. 267.

З огляду на те, що кількість зсипних пунктів у результаті недороду 1925 р. зменшилася, а основна хлібозаготівля проходила по селах, кооператорам довелося так вибудовувати хлібозаготівельну роботу, щоб селянські лишки не були перехоплені глибинними зсипними пунктами державних хлібозаготівельників або ж селянам не доводилося транспортувати збіжжя на далекі відстані. Зокрема, про це 5 липня 1925 р. ішлося на засіданні кооперативної наради Любецького району на Чернігівщині. Нарада підкреслила необхідність створення таких умов, включаючи пропозицію необхідного асортименту товарів, щоб селяни були зацікавлені здавати кооператорам зернохліб у Любечі, а не везли його до Чернігова Держархів Чернігівської обл., ф. П-10, оп. 1, спр. 171, арк. 57..

З метою заохочення селян до здачі хліба споживча кооперація намагалась урізноманітнити пропоновані їм товари. До традиційних ходових товарів, які кооператори у неврожайному 1925 р. пропонували селянам (мануфактура, шкіра та залізо), додалися інші. Так, 20 серпня 1925 р. VІІ сесія Ради Вукопспілки наголосила: враховуючи, що сільська кооперація бере активну участь у хлібозаготівлях, потрібно значну кількість товарів перекинути на село, особливо мануфактуру. Водночас сесія вирішила збільшити завезення в сільські кооперативи канцелярських приладів та імпортних товарів Резолюцяии VІІ сесии Совета Вукопспилки (20 августа 1925 г.). - Х. : Вукопспилка, 1925. - С. 11..

Економічна ситуація і конкуренція на хлібозаготівельному ринку змусила організації споживчої кооперації переглянути цінову політику з тим, щоб зацікавити селян. У вересні 1925 р., дещо пізніше від державних заготівельників, керівництво ВУКС та її місцевих організацій зважилося знизити ціни на промислові товари і підвищити на зерно. У результаті за місяць споживчою кооперацією було продано товарів утричі більше, ніж у вересні 1924 р. Голець.В. В. Кооперація і неп (20-ті роки ХХ ст.). - Чернігів : Просвіта, 2006. - С. 56. . Одначе самостійні дії кооператорів щодо заготівельних цін не пройшли повз увагу держави. Аналізуючи результати хлібозаготівельної кампанії 1925 р., дев'ятий з'їзд КП(б)У, що відбувся у грудні цього року, вказав на допущені помилки, у тому числі на економічно необґрунтовану цінову політику. Відтак кооперативним заготівельним організаціям було категорично заборонено підвищувати заготівельно-закупівельні ціни на збіжжяКомпартия Украины в резолюциях…- Т. 1. - С. 354. . У свою чергу, НКВТ УСРР розпорядженням від 16 листопада 1925 р. вимагав від кооператорів дотримуватися договірних цін, а порушників вимог позбавляв кредитів ЦДАВО України, ф. 290, оп. 3, спр. 43, арк. 61.

Серед інших особливостей хлібозаготівельної кампанії 1925 р. слід указати на збільшення посівів та обсягів заготівлі кукурудзи. Зокрема, питання розширення заготівель зерна кукурудзи обговорювалося 23 жовтня 1925 р. на 2-й сесії ВУЦВК. У резолюції сесії «Про реалізацію врожаю 1925-26 року» акцентувалося на важливості заготівель цієї зернової культури з огляду на неврожай та необхідність підтримки громадського хлібопечення ЗУ України. - 1925. - № 91. - Ст. 519. - С. 1195-1198.. Тож сесія ВУЦВК звернула увагу державних та кооперативних заготівельників на запровадження заохочувальних цін для здачі селянами сухого зерна кукурудзи, доцільність спорудження кукурудзосушилень, збільшення кількості млинів для переробки цієї культури на борошно та встановлення відповідними урядовими інстанціями пільгового тарифу на перевезення кукурудзи з південних районів республіки у північні.

Найбільш активною у плані заготівлі кукурудзи у той період виявилася Одеська райспоживспілка, яка систематично отримувала не лише державні завдання на заготівлю цієї культури, але й замовлення інших кооперативних організацій та Одеського губвнуторгу. Наприклад, у жовтні 1925 р. Одеська райспоживспілка отримала замовлення від Катеринославської райспоживспілки на заготівлю 30 тис. пудів кукурудзи за договірними цінами, яку мали використати у хлібопеченні Держархів Одеської обл., ф. Р-525, оп. 1, спр. 16, арк. 50..

Загалом упродовж 1925 р. відбулося певне вдосконалення хлібозаготівельного апарату споживчої кооперації. Практично всі ланки системи - від споживчого товариства і до ВУКС - заготовляли зерно безпосередньо у виробника. За одними джерелами, у той період заготівлю хліба в Україні здійснювали 4 тис. 385 споживчих товариств, 44 райспоживспілки і ВУКС Споживча кооперація Української РСР. 1917- 1967… - С. 45.. За іншими даними, в 1924-1925 рр. 4 тис. 885 споживчих кооперативів заготовляли хліб, тобто відбулося зростання порівняно з попереднім роком майже на 40% Філіпович М. Споживкооперація України у хлібозаготівлях за час із 23-24 р. по

29- 30 р. / М. Філіпович // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12. - С. 54.. Наведені факти переконують у намаганні кооператорів максимально охопити хлібозаготівельний ринок з метою виконання державних завдань та усунення з нього приватних заготівельників.

Якщо в 1923-1924 рр. споживча кооперація охопила 15,9% товарних лишків хліба в УСРР, то в 1924-1925 рр. дещо менше - 14,9% Там само. - С. 50.. Упродовж 1925 р. споживчою кооперацією УСРР було заготовлено продовольчого хліба 270,7 тис. тонн, тим часом як у 1923-1924 рр. - 655,8 тис. тонн, тобто 44,5% від попереднього року. Це пояснювалося слабким урожаєм та наявністю на хлібозаготівельному ринку ряду конкуруючих заготівельних структур. Щодо внеску окремих ланок української споживчої кооперації в хлібозаготівельну справу 1925 р.: з вищезазначеної кількості 206,2 тис. тонн припадало на сільські споживчі товариства, 50 тис. тонн - на райспоживспілки і 14,5 тис. тонн - на ВУКС Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 71.. Відтак переважну частину заготівель хліба здійснювали первинні споживчі товариства, які найбільш тісно були пов'язані з селянами-виробниками, що підтверджують дані табл. 3.2.2.

Таблиця 3.2.2 - Дані про заготівлю зернохліба споживчою кооперацією УСРР за період з 1 жовтня 1923 по 1 жовтня1925 рр. ( у тис. тонн)*

*Складено на підставі : Десять років споживчої кооперації УСРР (1920-1930). - Х. : Вукопспілка, 1930. - С. 71.

При порівнянні хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації з роботою інших українських планових заготівельників виявляється тенденція до зростання її питомої ваги. Станом на 15 жовтня 1925 р. хлібозаготівлі споживчої кооперації складали 25-26% загальної планової заготівлі по УСРР П.Р. Уроки истекшего периода хлебозаготовительной кампании / Р.П. // Кооперативный бюллетень. - 1925. - № 36-37. - С. 9.. Серед усіх планових заготівельників хліба у 1923-1924 рр. на ВУКС припадало 4,2%, а в 1925-1926 рр. - 7,9% Філіпович М. Споживкооперація України у хлібозаготівлях за час із 23-24 р. по 29-30 р. / М. Філіпович // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 11-12.- С. 52.. Істотнішою була питома вага у державних хлібозаготівлях райспоживспілок. Наприклад, питома вага Катеринославської райспілки у планових державних заготівлях зернохліба серед заготівельних структур Хлібопродукт, Держторг, Укрборошно та Сільський Господар у листопаді 1925 р. сягала 33,6% Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 1990, арк. 34..

Отже, на середину 1920-х років питома вага споживчої кооперації УСРР у планових хлібозаготівлях помітно зросла. Зазначимо, що тенденція до зростання питомої ваги української споживчої кооперації у проведенні державних заготівель зерна загалом була відображенням загальносоюзної ситуації. Так, у 1925-1926 рр. хлібні заготівлі споживчої кооперації СРСР складали 15,7% до планових заготівель усієї сільськогосподарської продукції в країні Потребительская кооперация за 10 лет советской власти. Юбилейный сборник. - М. : Центросоюз, 1927. - С. 237..

Упродовж 1924-1925 рр. накреслилася тенденція щодо посилення підпорядкування хлібозаготівельної галузі споживчої кооперації УСРР державному регулюванню. Однак попри те, що 1924 і 1925 рр. виявилися неврожайними, загострилася конкуренція між заготівельними структурами, а держава посилила втручання у господарську діяльність, споживча кооперація зміцнила свої позиції на хлібозаготівельному ринку. Хоча виконати заплановані обсяги хлібозаготівель їй тоді не вдалося, проте загалом самостійні хлібозаготівлі споживчої кооперації, а також залучення її до виконання державних планових завдань сприяли у вирішенні продовольчої проблеми, забезпеченні міського населення, допомагали збуту селянами товарного хліба, а в результаті - послабленню на хлібозаготівельному ринку позицій приватних посередників.

3.3 Внесок заготівельної галузі споживчої кооперації у вирішення проблеми поліпшення якості харчування населення в середині 1920-х рр

Після продовольчої кризи перших років непу впродовж 1923-1925 рр. поступово означилася тенденція до поліпшення продовольчого забезпечення населення. Водночас спостерігалося зростання обсягів сільського виробництва. Проте рівень забезпечення робітників істотно визначався не тільки зарплатою, а цінами на продукти харчування. До того ж керівництво країни переймалося проблемою поліпшення якості структури харчування робітничого класу, від якого залежало якнайшвидше відродження промисловості. Відтак одним із завдань споживчої кооперації, як визнав ХІІІ з'їзд РКП(б) (травень 1924 р.), було забезпечення робітників продуктами харчування за цінами, нижчими від ринкових. Оскільки зарплата робітника ще не досягла такого розміру, щоб повністю покрити всі його потреби, споживча кооперація, підкреслив з'їзд, значною мірою може полегшити продовольче забезпечення робітничої сім'ї КПСС в резолюциях… - Т. 3. - С. 237..

З указівками союзного партійного форуму щодо посилення ролі споживчої кооперації в продовольчому забезпеченні робітничого класу цілком співзвучні директиви Полтавського окружного виконавчого комітету від 16 травня 1924 р., де підкреслювалось, що першочергове завдання споживчої кооперації полягає в тому, щоб «поглибити заготівлю і збут сільськогосподарських продуктів шляхом посередницьких операцій, які дають можливість члену-пайовику наочно бачити захист його інтересів кооперацією» Держархів Полтавської обл., ф. Р-1503, оп. 1, спр. 337, арк. 252.. У даному разі йшлося не тільки про інтереси членів міської кооперації як споживачів у покращенні продовольчого забезпечення, але й про зацікавленість селян у розширенні збуту через кооперативи товарних лишків сільгосппродукції.

З огляду на той факт, що вартість продуктів харчування на ринку тоді ще не дозволяла переважній частині населення поліпшити структуру харчування та урізноманітнити його асортимент, споживча кооперація впродовж 1923-1925 рр. активізувала на селі власні продуктові заготівлі з тим, щоб підтримати членів міських кооперативів. Водночас вона прагнула перехопити продовольчі товарні ресурси селян, аби вирощена ними продукція не потрапила до приватного посередника. Принагідно зазначимо, що коли голод був подоланий, радянська влада намагалася зорієнтувати заготівлі державних та кооперативних організацій таким чином, щоб це передусім були заготівлі висококалорійних продуктів харчування для робітників та членів їх сімей, а також установ, що перебували на державному утриманні (армія, лікарні, санаторії, дитячі будинки тощо).

Таким чином, для покращення якості та калорійності харчування членів кооперації, а також на виконання державних завдань споживча кооперація УСРР у зазначений період активізувала заготівлі висококалорійної сільськогосподарської продукції, а саме: м'яса, яєць, вершкового масла, олії тощо. Тоді ж вона мусила приділити увагу заготівлі молока, меду, бринзи, горіхів, цукру, до чого в перші роки непу практично не вдавалася. Разом з тим, кооператори для потреб своїх членів та на замовлення державних організацій продовжувала здійснювати заготівлі овочів та фруктів. Як і в попередні роки, кооперативні організації активно проводили заготівлі сировини для державної та власної промисловості. Загалом, як підкреслює О.М. Мовчан, лише в 1924 р. в Україні було досягнуто довоєнний рівень харчування робітників за кількісними структурними показниками Мовчан О.М. Товаропостачання й споживання / О.М. Мовчан // Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. / НАН України. Інститут історії України. - К : Інститут історії України, 2010. - С. 260..