Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації України в добу нової економічної політики

Зберігають науковий інтерес оглядово-аналітичні праці керівників та провідних працівників споживчої кооперації СРСР, зокрема Л.М. Хінчука (народився в Полтаві, у 1938 р. заарештований, помер в ув'язненні, у 1956 р. реабілітований), який упродовж 1920-1926 рр. був головою правління Центроспілки СРСР. Саме під час його керівництва радянською споживчою кооперацією відбувалося її господарське відродження, а також визнання Міжнародним Кооперативним Альянсом (МКА). Доробок Л.М. Хінчука містить цікаві дані про відродження кооперативних заготівель у роки непу, в ньому міститься інформація про заходи більшовицького керівництва країни, у тому числі очільників Центроспілки РСФРР, щодо включення останньої до складу МКА Хинчук Л.М. Центросоюз в условиях новой экономической политики / Л.М. Хинчук. - М. : Центросоюз, 1922. - 147 с.; Хинчук Л.М. Потребительская кооперация в условиях новой экономической политики / Л.М. Хинчук. - М. : Центросоюз, 1925. - 181 с.. Попри те, що праці Л.М. Хінчука є інформацією з перших вуст, безперечно, вони написані з більшовицьких позицій, відтак потребують критичного аналізу й узгодження з сучасними дослідженнями.

Окремі згадки про відродження товарообмінно-заготівельної діяльності споживчої кооперації України в перші роки непу подибуємо у статтях тодішнього наркому продовольства УСРР М.К. Владимирова, який врешті, що й не дивно для більшовицького керівника, не допускав можливості відродження самостійних, неконтрольованих державою заготівель кооперативних організацій в умовах ринку Владимиров М. Ударные моменты продовольственной работы на Украине /

М. Владимиров. - Х. : Б.и., 1921.- 45 с.; Владимиров М.К. Очередные задачи хозяйственного строительства / М.К. Владимиров [Сб. статей]. - М.-Л. : Б.и., 1925. - 89 с.. М.О. Чернов, котрий змінив свого попередника на посаді наркома продовольства (торгівлі) УСРР, в останні роки непу не міг проігнорувати значення кооперативних заготівель для розширення експорту УСРР, бо кооперативний експорт тоді був одним з основних джерел фінансування індустріалізації Чернов М.А. М. Торговля УССР. К Х Всеукраинскому и ХV Всесоюзному сьездам партии / М.А. Чернов. - Х. : Пролетарий, 1927. - 79 с.. Автор не заперечував, що з другої половини 1920-х рр. структура імпорту різко змінилася в бік зростання завозу промислового обладнання замість товарів народного споживання.

Певним внеском в осмислення проблеми зовнішньоторговельних відносин споживчої кооперації, у тому числі УСРР, у роки непу стали соціально-економічні розвідки економістів, теоретиків і практиків кооперативного руху М. Шрага Шраг М. Зовнішня торгівля УРСР та її ближні перспективи / М. Шраг. - Х. : Червоний шлях, 1924. - 42 с., Н.М. Василевського Василевский Н.М. Наша торговля с заграницей / Н.М. Василевский.- М. : Госиздат, 1925. - 48 с., Е. Вар'яша Варьяш Э. Международное движение и советская кооперация / Э. Варьяш. - М. : Город и деревня, 1926. - 98 с. та Ю.М. Кабалкіна Кабалкин Ю.М. Внешняя торговля потребительской кооперации / Ю.М. Кабалкин. - М. :

Из-во Центросоюза, 1926. - 95 с., яким доводилося, з огляду на їх посади, опікуватися питаннями заготівель та експорту. Наведені в них статистичні дані щодо експортно-імпортних операцій кооперативних організацій як СРСР, так і УСРР варті уваги, але в будь-якому разі доцільно їх узгоджувати з архівними джерелами та іншими працями, оскільки нерідко трапляються суттєві розбіжності у наведених цифрах. Водночас зауважимо, що регламентуючий вплив держави на міжнародні зв'язки споживчої кооперації вказаними авторами подавався як необхідний захід з боку радянської влади. Цікавим видається здійснений Б.М. Кабалкіним аналіз досвіду експортно-збутової діяльності Центроспілки СРСР упродовж перших років непу. Заслуговує на увагу сучасних дослідників розкриття автором досвіду пошуку і розширення споживчою кооперацією асортименту експортної продукції протягом першої половини 1920-х рр. Ю.М. Кабалкін не приховував того факту, що лише у березні 1924 р. РПО СРСР визнала за ВУКС право виходу на закордонні ринки «на тих засадах, на яких воно було надано Центроспілці», але на кілька років раніше.

Досвідчений теоретик і практик кооперативного руху В.М. Целларіус Целларіус В.М. Досягнення української радянської кооперації / В.М. Целларіус. - Х. : Книгоспілка, 1926. - 39 с. у 1920-х рр. неодноразово звертався до питання налагодження українською кооперацією експортно-збутової діяльності та проблеми встановлення міжнародних зв'язків Вукопспілки з міжнародним кооперативним рухом. Без сумніву, його брошури дають можливість отримати цікаву інформацію про вихід української кооперації на європейські ринки у 20-і роки ХХ ст., однак потрібно враховувати їх партійно-класовий підтекст та пропагандистську спрямованість. До речі, В.М. Целларіус, репрезентуючи споживчу кооперацію на міжнародних кооперативних форумах, мав можливість порівнювати вітчизняну і закордонну кооперативну практику. Однак у силу ідеологічних обмежень він не зміг зробити об'єктивні висновки.

Ряд брошур В.М. Целларіуса та О. Діброви присвячені пропаганді кооперативних ідей, ознайомленню населення з історією світового та вітчизняного кооперативного руху, роз'ясненню доцільності святкування в Україні Міжнародного дня кооперації, а отже, активізації кооперативного руху та розширенню експортно-імпортної діяльності споживчої кооперації Целларіус В. М. До Міжнародного дня кооперації / В.М. Целларіус. - Х.-К. : Книгоспілка, 1924. - 22 с.; Целларіус В. До Міжнародного дня кооперації / В. Целларіус.- Х. : Книгоспилка, 1925. - 48 с.; Діброва О. Міжнародне свято кооперації / О. Діброва. - Х. : Книгоспілка, 1925. - 16 с.. Принагідно зауважимо, що автори, всупереч принципу політичної нейтральності кооперації, акцентували на необхідності надання цьому святу класово-партійного забарвлення.

Один із провідних спеціалістів споживчої кооперації А. Гречка Гречка А. Кооперація за кордоном і в нас. Друге видання / А. Гречка. - Х. : Книгоспілка, 1927. - 70 с. з нагоди 10-річчя жовтневих подій опублікував брошуру, присвячену порівнянню показників вітчизняної споживчої кооперації у галузі торгівлі і заготівель із кооперацією ряду провідних країн Європи та США. Звісно, що автор намагався акцентувати на досягненнях українських кооператорів щодо налагодження експортно-імпортних операцій. Позитивним моментом указаної розвідки є те, що дослідник навів статистичні дані щодо експорту Центроспілкою та Вукопспілкою сільгосппродукції та імпорту ними промислових товарів. А. Гречка цілком справедливо вказував на те, що відновлення експортно-імпортної діяльності споживчої кооперації СРСР, зокрема УСРР, у 20-і рр. ХХ ст. відбувалося в контексті зростаючої конкурентної боротьби із закордонними кооперативними центрами. Передусім ідеться про Англійське товариство гуртових закупівель, яке прагнуло зберегти головну роль на міжнародному кооперативному ринку, а відтак розширювало свої заготівельно-закупівельні контори навіть у тих країнах, де існували місцеві кооперативні центри. Цікавими є дані про участь не лише ВУКС, але й таких спеціалізованих центрів сільськогосподарської кооперації, як «Добробут» та «Плодоспілка», а також пайового товариства «Кооптах» у заготівлях та збуті за кордоном тієї чи іншої сільськогосподарської продукції.

Певну наукову цінність зберігають соціально-економічні огляди одного з керівників робітничої кооперації А. Венгера, у яких мовиться про роль робкоопів у заготівлях продовольства для міського населення у період непу Венгер А. Шляхи розвитку української споживкооперації / А. Венгер // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 6. - С. 5-13.. Автор указував на те, що в заготівельній справі у 1920-і рр. існувала конкуренція між споживчою та сільськогосподарською кооперацією.

А. Венгер наполягав на тому, що державі належить відхилити претензії з боку сільськогосподарської кооперації на монополію на ринку сільгосппродуктів і водночас «розкріпостити робітничу і взагалі споживчу кооперацію», давши їй можливість розгорнути інтенсивні заготівлі найважливіших продуктів у робітничому споживчому попиті, як-от м'ясо, яйця, молочні продукти, овочі.

Тодішня історіографія заготівельної діяльності споживчої кооперації більшою мірою була присвячена хлібозаготівлям, оскільки хліб традиційно вважався стратегічним товаром і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. Не викликає подиву той факт, що про економічне та політичне значення хлібозаготівель систематично писали у зверненнях до місцевих кооперативних організацій очільники ВУКС (О.Б. Генкін, А.О. Венгер та ін.) Генкин А. Б. Перед новой хлебозаготовительной кампанией / А.Б. Генкин // Кооперативный бюллетень. - 1926. - №17. - С. 3-9; Венгер А. XІV Сесія Вукопспілки про хлібозаготовчу роботу споживкооперації / А. Венгер // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 4. - С. 12., хоча провести неупереджений аналіз досягнень і прорахунків хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації з огляду на партійну належність вони не змогли.

Передовиці періодичних видань всеукраїнського значення акцентували увагу селян і кооператорів на державному значенні хлібних заготівель Фомицький В. Відновлення сільського господарства і споживча кооперація /

В. Фомицький // Вісті ВУЦВК. - 1923. - 23 травня.. У ряді брошур і статей, що з'явилися в першій половині 1920-х рр., ідеться про залучення споживчих товариств та їх спілок до заготівель збіжжя, ціни на хліб та обсяги хлібозаготівель споживчою кооперацією. Однак вони обходили такі гострі аспекти, як державне регулювання цієї справи, наявність конкуренції не лише між кооперацією і приватними структурами, але й між споживчою кооперацією і державними хлібозаготівельними організаціями та іншими кооперативними центрами Александров А.А. Хлебозаготовки потребительской кооперации Украины в 1923-24 гг. / А.А. Александров. - Х. : Издание ВУКС, 1924. - 43 с.; Гринберг Эм. Хлебозаготовки потребкооперации / Эм. Гринберг // Бюллетень Вукопспилки. - 1924. - № 18. - С. 10..

Особливо хлібозаготівельна тема стала важливою у період розгортання індустріалізації країни, бо від експорту зерна значною мірою залежали темпи спорудження промислових об'єктів Пивоваров Л. Принципы построения хлебной работы в потребительских обществах / Л. Пивоваров // Кооперативный бюллетень. -1926. - № 18-19. - С. 25-30; Пивоваров Л. Вукопспилка в новой хлебной кампании / Л. Пивоваров // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 26-27. - С. 21; Яковлев А. Торговые и накладные расходы по хлебозаготовкам потребсистемы / А. Яковлев // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 24.- С. 14-78; Урнов В. Потребительская кооперация в хлебном деле / В. Урнов. - М. : Центросоюз, 1927. - 48 с.;. Публікації, в яких аналізувався хлібозаготівельний досвід кооператорів у другій половині 1920-х рр., більше нагадують економічні огляди, хоча й вони певною мірою сприяють розумінню специфіки заготівельної діяльності кооперативних організацій у контексті державної політики пошуку внутрішніх джерел фінансування індустріалізації. Зокрема, значення заготівлі збіжжя для активізації закордонної торгівлі в останні роки непу окреслено в брошурі І. Кириллова Кириллов И. Хлеб в народном хозяйстве Союза ССР / И. Кириллов. - М.-Л.: Государственное издательство, 1929. - 158 с.. Привертає увагу дослідження З. Лавретьєва Лаврентьев З. О хлебе (Справка для агитаторов) / З. Лавреньев. - М.-Л : Гос. изд-во, 1928. - 31 с., де наведені окремі дані про планові хлібозаготівельні структури СРСР, у тому числі Вукопспілки.

На думку Л. Пивоварова, виконання державного завдання щодо витіснення з хлібозаготівельного ринку приватного заготівельника кооператори вирішували більшою мірою завдяки спорудженню мережі елеваторів Пивоваров Л. Об элеваторном хозяйстве потребительской кооперации на Украине /

Л. Пивоваров // Кооперативный бюллетень. - 1926. - № 37. - С. 39-41.. У статті М. Попова Попов М. Споживкооперація і підвищення врожайності / М. Попов // Кооперативне будівництво. - Кооперативно-освітня робота. - Кн. 2. - Х., 1929. - С. 7-9. мовилося про те, що споживча кооперація мала широкі можливості для допомоги у справі підвищення врожайності у сільському господарстві. Автор зазначав, що наприкінці 1920-х рр. паралельно із сільськогосподарською кооперацією споживчі товариства мусили активізувати заготівлі серед селян якісного засівного матеріалу з метою підвищення врожайності. Відтак споживча кооперація мала взяти активну участь у реконструкції сільського господарства, надаючи селянам допомогу посівним матеріалом, технікою, здійснюючи агітацію за збільшення посівної площі та передові методи обробітку землі. На значенні споживчої кооперації для збільшення товарності сільського господарства та вирішенні зернової проблеми в останні роки непу на фоні зростання міського населення акцентував А. Венгер Венгер А. Зернова проблема / А. Венгер // Кооперативне будівництво. Кооперативно-освітня робота. - Кн .2. - Х., 1929. - С. 1-6..

На відповідальність споживчої кооперації за хлібозаготівлі для забезпечення потреб робітників в останні роки непу, коли вкотре загострилися продовольчі труднощі, вказував В. Целларіус Целларіус В. Хлібозаготівля - ціни - диференційований пай / В. Целларіус // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 6. - С. 1-4.. Автор підкреслював, що наприкінці 1928 р. в Україні на споживчу кооперацію припадало близько 50% хлібозаготівель, «тому й відповідальність споживкооперацйії за це велика». Не випадково він стверджував, що кооперація «повинна бути в перших лавах тих, хто бере на себе відповідальність за проведення хлібозаготівлі». Як переконаний більшовик, В. Целларіус вважав, що для безперебійного забезпечення робітників хлібом потрібні «найупертіші й найрішучі заходи громадського впливу» на кооперацію. Водночас, на його думку, «де не досить заходів громадського впливу, треба розгорнути систему різного роду репресій проти злосливих нездавців хліба». Не випадково автор писав про те, що споживча кооперація, виконуючи вказівки радянської влади, повинна оголошувати бойкот, припиняти продаж товарів, виключати з членів кооперативів тих, хто відмовлявся здавати зерно кооперативам за державними цінами. В. Целларіус акцентував на тому, що на споживчу кооперацію більшовиками покладені великі обов'язки, водночас їй надані великі права у боротьбі зі «спекулятивною меншістю».

М. Лемберський Лемберський М. Торгово-заготовчі видатки споживсистеми у хлібозаготівлях поточної кампанії / М. Лемберський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 1-2. - С. 63- 67. аналізував організаційні витрати споживчої кооперації у процесі хлібозаготівель упродовж 1928-1929 рр. На його думку, в останні роки непу особливістю кооперативних хлібозаготівель було поступове розширення хлібозаготівель у малотоварних районах Правобережжя, залучення до хлібозаготівельної роботи розгалуженої мережі невеликих сільських ЄСТ із незначними обсягами заготівель зерна, що призвело до зростання організаційно-заготівельних витрат у системі споживчої кооперації. Автор наголошував на проблемі рентабельності кооперативних хлібозаготівель. Зокрема, він зазначав, що рентабельність хлібозаготівельних операцій споживчої кооперації є одним із першочергових завдань, вирішення якого пов'язане з раціоналізацією технічних процесів і відповідно зниженням організаційно-заготівельних витрат.

У 1920-і рр. вийшло кілька праць, присвячених питанню контрактації тих чи інших продуктів сільського господарства державою і споживчою кооперацією на завершальній стадії непу. Серед них брошури К.Ф. Дудіна Дудин К.Ф. Производственная контрактация в зерновом хозяйстве / К.Ф. Дудин. - М. : Книгосоюз, 1929. - 93 с., Н. Капітановського Капітановський Н. Контрактація / Н. Капітановський. - Х. : Державне видавництво України, 1929. - 62 с., К. Панченка Панченко К. Що таке контрактація та яка від неї користь / К. Панченко.- Х. : Книгоспілка, 1929. -32 с., у яких побіжно мовиться про використання споживчими товариствами практики контрактації того чи іншого виду сільгосппродукції як одного із шляхів заготівель у селян. На соціальних аспектах контрактації зернових хлібів акцентував К. Коптєв Коптев К. Хлебозаготовки и снабжение хлебом / К. Коптев (Под ред. и с предисловием М.А. Чернова). - М. : Л.: Госуд. изд-во, 1930. - 94 с.. За його підрахунками, в 1928-1929 рр. основна частина контрактованих на зернохліб господарств припадала на бідняцькі та середняцькі. Загалом указані автори бачили в контрактації лише позитивний бік як для держави, так і для селян, споживчих та сільськогосподарських кооперативів і не переймалися виявленням недоліків цієї справи і розробкою шляхів їх усунення. Проте вважаємо, що повністю відкидати досвід контрактації в роки непу не варто з огляду на сучасні пошуки шляхів оперативного і вигідного збуту сільгосппродукції селянами і фермерськими господарствами та вилучення з цього процесу цілої низки посередників.

Загалом праці, в яких мовилося про залучення споживчої кооперації до хлібозаготівель, хоча й містили обсяжний цифровий матеріал, проте були позбавлені неупередженого підходу. Автори вважали доречним посилення державного тиску на кооперативні хлібозаготівлі з огляду на необхідність фінансової підтримки індустріалізації країни. Розробки, які висвітлювали хлібозаготівлі споживчої кооперації в роки непу, важко назвати об'єктивними, оскільки їм, по-перше, бракує глибокого критичного аналізу, по-друге, вони апелюють до неуточнених, неповних, а в ряді випадків і завищених даних.

Про значення кооперативних заготівель для постачання робітників промислових центрів ішлося у розвідках М. Найди Найда М. До питання заготівлі худоби / М. Найда // Кооперативне будівництво. - 1929. -

№ 3. - С. 45-47. та М. Неймана Нейман М. М'ясозаготовча робота споживчої кооперації / М. Нейман // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 3. - С. 43-45.. Перший зосередив увагу на проблемі якості заготівель кооператорами худоби з метою подальшого забезпечення робітничих родин дешевою м'ясною продукцією. У свою чергу, М. Нейман акцентував на важливості державного сприяння споживчій кооперації у м'ясозаготівельній справі. Зокрема, він указував на необґрунтовані обмеження з боку регулюючих державних органів щодо розширення м'ясозаготівель споживчою кооперацією. На його думку, «цілковита легалізація споживсистеми на м'ясному ринку є основне питання, не розв'язавши якого, не можна ставити нових завдань перед споживчою кооперацією у м'ясній роботі». Автор наголошував на тому, що споживчу кооперацію потрібно зрівняти у правах на заготівлю та збут м'яса з іншими м'ясозаготівельними організаціями. Передусім ішлося про доцільність надання споживчій кооперації права здійснювати самостійні заготівлі м'яса та його збут у промислових районах РСФРР і за кордоном.

Проблема неузгодженості дій між робітничою кооперацією і спеціалізованим центром сільгоспкооперації «Плодоспілка» щодо постачання міського населення овочевою продукцією окреслена в статті Г. Магіди Магід Г. Постачання робітництву плодоовочів / Г. Магід // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 19-20. - С. 35-37. . Дослідник не лише вказував на прорахунки робкоопів у заготівлі та насичення ринку овочами в Донбасі, Криворіжжі та інших промислових районах, але й звертав увагу на позитивний і негативний досвід співпраці ВУКС і «Плодоспілки» щодо забезпечення робітників овочевою продукцією. Як засвідчував автор, протягом осені-зими 1928-1929 рр. узяті «Плодоспілкою» зобов'язання щодо завозу в промислові райони Донбасу картоплі та інших овочів виконувалися лише на 20-30%. Дослідник підкреслював, що «робкоопи, які повірили плодоовочевій кооперації й спочивали на лаврах, мусили на ходу переробляти свої плани постачання». Це призвело до хаотичності в овочевих заготівлях упродовж не лише 1928, але й 1929 рр.

Значення заготівель і збуту яєць, які здійснювали кооперативні організації на внутрішньому ринку та за кордоном, окреслено в ряді брошур і статей Панченко К. Організація збуту продуктів птахівництва / К. Панченко. - Х. : Книгоспілка, 1924. - 59 с.; Каплан Д. Птица и яйца и подготовка их к вывозу за границу / Д. Каплан. -Х. : Укрвнешторг, 1924. - 34 с.; Тертус О. Як кооперувати збут продуктів птахівництва / О. Тертус. - Х. : Книгоспілка, 1927. - 110 с.; Колчинський Є. Кооптах, його робота та перспективи розвитку птахівничої справи / Є. Колчинський // Коопероване село. - 1927. - № 20. - С. 75-79.. Особливе місце в них відводилося роботі заготівельно-збутової організації «Кооптах», створеній у 1924 р. Однак, на нашу думку, всебічно розкрити значення цієї структури для поліпшення харчування городян та отримання валютних надходжень від експорту автори не спромоглися. До того ж не з'ясованим залишилось питання про причини термінового згортання «Кооптахом» своєї діяльності у 1927 р.

У статтях М. Дуліна Дулин Н. Задачи экспорта и роль кооперации / Н. Дулин // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 22. - С. 28; Дулін М. Наші досягнення і наші експортні можливості / М. Дулін //Кооперативне будівництво. - 1928. - № 3. - С. 37-42. та Є. Грінберга Грінберг Є. Наша експортна номенклатура / Є. Грінберг // Кооперативне будівництво.- 1928. - № 1-2. - С. 55-61. вказано на доцільність експортних заготівель з боку споживчої кооперації для підтримки селян-виробників і держави загалом. Водночас автори обґрунтовували доречність заходів більшовиків щодо визначення експортної номенклатури споживчої кооперації, забуваючи, що це пряме втручання офіційної влади у закордонну діяльність кооператорів.

Одному з провідних спеціалістів ВУКС О. Кузьминському належить низка статей, присвячених експортним заготівлям і реалізації за кордоном того чи іншого виду сільгосппродукції Кузьминський О. Експорт абрикос / О. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 1-2. - С. 56-57; Кузьминський О. Наші досягнення і наші експортні можливості. Експорт хмелю / О. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 3.- С. 40-41; Кузьминський О.М. Збут українського меду та вимоги до нього українських та закордонних ринків / О.М. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 20. - С. 63; Кузьминський О.М. Питання другорядного експорту. За поліпшення другорядного експорту / О.М. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 21. - С. 56-60; Кузьминський О. Експорт хрону / О. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 7-8. - С. 48; Кузьминський О. Експорт огірків / О. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 11-12. - С.53-55; Кузьминський О. Експорт капусти / О. Кузьминський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 23. - С. 45-48.. Автор розглядав діяльність споживчої кооперації щодо експорту передусім тих видів сільгосппродукції, які користувалися підвищеним попитом на європейських ринках. Водночас ряд розробок тогочасних авторів більше нагадують інструкції щодо організації заготівель та експорту того чи іншого виду промислової сировини заготівельно-збутовими структурами. Утім у статті І.В. Ельшберга Эльшберг И.В. Сборка яиц и вывоз их за границу. Руководство по заготовке яиц, их переработке по сортам, упаковке, отправке, а также хранению / И.В. Эльшберг. - М. :

Изд-во Наркомторга СССР, 1927. - 103 с. нами виявлена цікава інформація про значення експорту яєць для розширення птахівництва, в розвідці Ф. Козирєва Козырев Р. Кожсырье. Практика кооперативных заготовок / Р. Козырев. - М. : Город и деревня, 1926. - 180 с. - про охоплення кооперативними організаціями заготівель у селян такої дефіцитної сировини, як шкіра, у студії Б.М. Мінервіна Минервин Б.М. Кооперативный сбыт сена и соломы. - М. : Изд-во Центросоюза, 1926. - 125 с. - про експорт кооператорами сіна й соломи.

Окремі статті можна вважати соціально-економічними оглядами практики експорту кооператорами певних видів овочевої продукції. Зокрема, у розвідці А. Горяїнова Горяїнов А. Про експорт свіжих томатів на німецький ринок / А. Горяїнов // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 13. - С. 52. йшлося про експорт томатів на німецький ринок. Привертає увагу той факт, що українські кооператори наважувались на експорт томатів навіть за умови гострої конкуренції у цій справі з боку Голландії та Італії. Тож успіх експорту томатів, на думку дослідника, цілком залежав від якості заготовленої вітчизняними кооператорами продукції та вивозу до Німеччини хоча б на кілька днів раніше від основних конкурентів-експортерів. Прикметно, що наприкінці 1920-х рр. щорічно на початку липня ВУКС могла налагодити експорт до Німеччини по декілька десятків вагонів свіжих томатів.

Упродовж другої половини 1920-х рр. помітно зросла кількість наукових студій про посилення ролі підприємств переробної галузі як для задоволення потреб внутрішнього ринку, так і розширення експорту. На значенні продукції промисловості споживчої кооперації УСРР у контексті розширення експортного ринку наголошував М. Горн Горн М. Консервная промышленность Украины / М. Горн // Хозяйство Украины. - 1928. - № 8-9. - С. 143-148.. М. Дулін вважав, що помітний внесок у задоволення потреб населення та новобудов м'ясною продукцією протягом другої половини 1920-х рр. робив Полтавський м'ясокомбінат, створений за кошти споживчої кооперації Дулін Н. Полтавський м'ясокомбінат / Н. Дулін // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 9-10. - С. 58-61.. Разом з тим це підприємство, обладнане сучасним устаткуванням, сприяло здешевленню м'ясної продукції та отриманню валютних надходжень від експорту бекону до Англії, Німеччини, Франції та Італії.

Протягом 20-х рр. ХХ ст. дослідження непу та місця в ньому кооперації здійснювалися за межами радянської держави. Англійський економіст Дж. Кейнс у статті «Побіжний погляд на Росію» Кейнс Дж. Беглый взгляд на Россию / Дж. Кейнс // Социологические исследования. - 1991. - №7. - С. 137-145. (1925 р.) не заперечував того факту, що економіка радянської Росії в роки непу зазнавала прискорених змін, але при цьому підкреслював, що це покривалося за рахунок експлуатації селян. Автор не згадував споживчу кооперацію, проте нам зрозумілий хід його думок: більшовицький уряд проявляв турботу про забезпечення робітників шляхом штучного занижування заготівельних цін на продукцію сільського господарства. До заготівель вирощеної селянами продукції за фіксованими державними цінами більшовики систематично залучали споживчі товариства.

Серед відомих теоретиків і практиків кооперативного руху, які у 20-і рр. ХХ ст. опинилися на чужині, був С.В. Бородаєвський, котрий у 1925 р. видав у Празі підручник «Історія кооперації» Бородаєвський C.В. Історія кооперації / C.В. Бородаєвський. - Прага : Наша книгозбірня, 1925. - 438 с.. Учений детально не розкривав питання про результати заготівельної діяльності споживчої кооперації в роки непу, бо на той час для цього не було необхідних даних. Проте ряд його висловів перегукувався з кооперативними ідеями відомих теоретиків кооперації, які працювали тоді в радянській Росії. Ідеться про заготівлю та переробку сільськогосподарської сировини, передусім зерна. О.В. Чаянов пропонував більшовикам створювати так звані агрокомбінати та агроміста, а С.В. Бородаєвський підкреслював необхідність залучення споживчих товариств і споживчих спілок до спорудження елеваторів та організації збуту хлібосировини за кордоном.

Загалом упродовж 1920-х рр. була закладена основа для подальшого вивчення досвіду заготівельної та екпортно-збутової діяльності споживчої кооперації УСРР. Відповідні дослідження у той період здійснювали партійно-радянські функціонери, теоретики і практики кооперації, економісти, статистики. Проте професійних істориків серед них практично не було. Відтак розробки вказаного періоду, в яких ідеться про кооперативні заготівлі, більшою мірою нагадують або кооперативно-пропагандистські трактати, або економіко-статистичні огляди. Спільним для студій 1920-х рр. є те, що заготівельна галузь споживчої кооперації радянськими дослідниками розглядалася як засіб товарозв'язку між містом і селом з метою продовольчого забезпечення міського, насамперед робітничого населення, механізм сприяння у побудові соціалістичної економіки, джерело валютних надходжень для проведення індустріалізації. Більшість тогочасних праць підпорядковані ідеї, що селяни мають збувати свою продукцію через державні і кооперативні структури за визначеними регулюючими органами цінами, а радянська влада, у свою чергу, повинна стежити, аби селянські товарні лишки не потрапили до приватного посередника. Проте дослідження непівського періоду переконують у тому, що споживча кооперація УСРР здійснювала масштабні заготівлі широкого асортименту сільськогосподарської продукції як для забезпечення внутрішнього ринку, так і на експорт, а отже, мала великі заготівельні можливості, які доцільно нині аналізувати і творчо використовувати.

Другий етап у дослідженні заготівельної та еспортно-збутової діяльності споживчої кооперації в умовах непу охоплює 1930-і - першу половину 1950-х рр. Початок його позначений зміцненням тоталітарної системи. Далося взнаки те, що неп було згорнуто, а саму ідею ринкової економіки відкинуто більшовиками. Масова колективізація сільського господарства призвела до різкого зменшення кількості робіт з історії кооперативних заготівель і доцільності співпраці селян-виробників з кооперативами щодо збуту сільгосппродукції. Упродовж 1930-х рр. про досвід кооперативних заготівель у роки нової економічної політики практично не згадували, бо тоді для радянських дослідників пріоритетним став такий напрям досліджень, як роль колгоспів у державних хлібозаготівлях. Винятком можна вважати кілька статей, що вийшли на початку 1930-х рр. з нагоди 10-річчя створення Вукопспілки. Так, у статті

М. Філіповича Філіпович М. Споживкооперація України в хлібозаготівля за час із 23-24 р. до 29-30 р. /

М. Філіпович // Кооперативне будівництво. - 1930. - №11. - С. 48-56. зроблена спроба висвітлити участь споживчої кооперації УСРР у хлібозаготівлях у період непу. Проте автор починав аналіз результатів кооперативних хлібозаготівель лише з 1923 р., тобто перші роки непу, які позначені ускладенням продовольчої ситуації у зв'язку з неврожаєм та голодом, ним до уваги не бралися. Крім цього, економічні і політичні причини ускладнень хлібозаготівель у 1928 р. М.Філіповичем практично не розглядалися. Окремі згадки про участь україської споживчої кооперації в державних хлібозаготівлях упродовж 1920-х рр. наведені в брошурі, яка вийшла у 1932 р. з нагоди 10-річчя державної планової хлібозаготівельної структури «Хлібопродукт» (Союзхліб) 10 лет на хлебном фронте. Хлебопродукт-Союзхлеб. - М. : Снабтехиздат, 1932. - 44 с.. Із зазначених розвідок було виявлено, що пріоритет у проведенні хлібозаготівель наприкінці 1920-х рр. поступово був відданий державним заготівельним структурам, а не кооперативам.

У подальші роки дослідження досвіду споживчої кооперації у проведенні хлібозаготівель в добу непу практично не здійснювалися. Лише на початку 1950-х рр. поновили дослідження з даної проблеми. Серед них не можемо обійти працю відомого російського дослідника кооперативного руху Я.А. Кістанова «Споживча кооперація СРСР. Історичний нарис» Кистанов Я.А. Потребительская кооперация СССР [Исторический очерк] /Я.А. Кистанов. - М. : Издательство Центросоюза, 1951. - 420 с. . Книга стала певним набутком у напрямку прирощення знань про історичний досвід споживчої кооперації СРСР, хоча, безперечно, була пронизана марксистсько-ленінськими догматами про керівну роль комуністичної партії в соціально-економічному житті країни. Увага автора зосереджена на вивченні споживчої кооперації СРСР, однак окреслені ним загальні тенденції заготівельної діяльності кооперативних організацій у 1920-і рр. мали місце і в Україні. Заслуговують на увагу статистичні дані Центроспілки СРСР щодо масштабів заготівельних операцій споживчої кооперації країни, які практично вперше введені до наукового обігу.

Упродовж 1930-х - першої половини 1950-х рр. в еміграції плеяда талановитих російських та українських дослідників кооперативного руху продовжувала відстежувати, наскільки це дозволяли дані, досвід діяльності споживчої кооперації в умовах непу. Відомим аналітиком радянської кооперації в цей час був російський економіст-емігрант О.Д. Билимович (уродженець Житомира). Ґрунтовна монографія вченого «Кооперація в Росії до, під час і після більшовиків» Билимович А.Д. Кооперация в России до, во время и после большевиков /

А.Д. Билимович. - Франкфурт-на -Майне, 1955. - 129 с., що вийшла в 1955 р. у Франкфурті-на-Майні (Німеччина), присвячена аналізу кооперативного руху від зародження в ХІХ ст. до середини ХХ ст. Для сучасних дослідників ця праця цікава тим, що розкриває авторове бачення процесу визнання радянської споживчої кооперації міжнародною кооперативною спільнотою.

У переважній більшості історичні факти щодо входження Центроспілки РСФРР до складу МКА у радянських авторів і О.Д. Билимовича збігаються, проте тлумачення цих подій кардинально різні. Учений не приховував того факту, що, обмежуючи приватний сектор торгівлі в СРСР, радянське керівництво, у тому числі очільники Центроспілки, не відмовлялися від кредитів приватних фірм на Заході для проведення експортних операцій. Він підкреслював, що визнання радянської кооперації МКА сталося під тиском урядів впливових країн Європи та Америки, тобто з меркантильних інтересів Билимович А.Д. Кооперация в России до, во время и после большевиков /

А.Д. Билимович. - Франкфурт-на -Майне, 1955. - С. 75, 91.. О.Д. Билимович свідчив про те, що рішення про встановлення експортно-імпортних зв'язків з радянською Росією через споживчу кооперацію керівництву МКА нав'язало керівництво Антанти. Хоча в монографії автор спеціально не аналізував розвиток тодішньої української кооперації, проте зрозуміло, що відродження експортної практики ВУКС відбувалося в контексті зовнішньоекономічної доктрини Центроспілки РСФРР (СРСР) і зовнішньополітичного курсу уряду радянської Росії. Тобто говорити про самостійні дії вітчизняної кооперації при відновленні її міжнародної діяльності на початку непу не доводиться.

Загалом література 30-х - першої половини 50-х рр. ХХ ст. кількісно і якісно значно поступається літературі попереднього періоду. По суті, зовсім не вивчалася заготівельна практика споживчої кооперації УСРР в умовах нової економічної політики, а якщо й згадувалася окремими радянськими дослідниками, то замовчувалося її значення як стимулятора розвитку селянського господарства. Дослідження досвіду експортних кооперативних заготівель у період непу, як нам видається, були закриті, по-перше, з огляду на державну монополію зовнішньої торгівлі, по-друге, у зв'язку з визнанням секретності статистичних даних щодо вивозу хліба, який в умовах гострої конкурентної боротьби на світовому ринку вважався стратегічною продукцією, по-третє, через систематичні продовольчі труднощі і проблему із заготівлями збіжжя в Україні. Закордонні ж автори на підставі доступних їм джерел мали змогу об'єктивніше аналізувати міжнародні зв'язки кооперації у 1920-і рр. Утім вони були позбавлені можливості вивчати результати кооперативних заготівель в роки непу як у масштабі СРСР, так і УСРР, оскільки не володіли ні документами закритих фондів радянських архівів, ні секретними даними радянської статистики.

Третій етап дослідження досвіду заготівельної діяльності споживчої кооперації та її участі в експорті радянської України припадає на другу половину 1950-х - початок 1990-х рр., коли виникла можливість, хоча б частково, звернутися до тих аспектів історичної практики заготівель, які доти були категорично заборонені до висвітлення, включаючи період голоду 1921-1922 рр., «ножиці цін» 1923 р. та продовольчу кризу 1928 р.

Від середини 1950-х рр. до середини 1960-х рр. дослідники передусім переймалися з'ясуванням так званого «ленінського кооперативного плану», об'єктивний досвід господарювання споживчої кооперації в роки непу, зокрема досвід кооперативних заготівель, тоді не став предметом спеціального студіювання ні істориків, ні економістів. Однак у другій половині 1960-х рр. дослідження з історії споживчої кооперації активізувалися, що пояснюється рядом державних свят та ювілеїв кооперації. Так, до 100-річчя зародження споживчої кооперації в Україні були опубліковані спільні праці науковців і провідних працівників Укоопспілки, присвячені її історичному шляху Споживча кооперація України / До 100-річчя виникнення перших споживчих товариств України /. - К. : Політвидав України, 1965. - 191 с.; Споживча кооперація Української РСР.1917-1967 / [Ф.Д. Колесник, С.Г. Сіденко, О.С. Матковський та ін.]. - К. : Экономика, 1967. - 208 с. . Заслуговують на увагу представлені дослідниками статистичні дані щодо заготівельної діяльності споживчих товариства та їх спілок у доби непу. Однак цілісного бачення внеску заготівельної галузі споживчої кооперації у вирішення продовольчої проблеми та розширення експорту УСРР у них немає, що веде до зниження наукової цінності праць.

Упродовж 1960-х рр. були започатковані дослідження історії споживчої кооперації окремих регіонів України, що сприяло ширшому залученню до наукового обігу нових фактів, регіональних архівних даних і виявленню деяких особливостей заготівельної діяльності кооперації на місцях у роки непу. Підтвердженням цього є праця з історії споживчої кооперації Київщини, яка містить дані про результати здійснених кооператорами заготівель у 1920-і рр., однак без їх глибокого аналізу й авторських висновків Споживча кооперація Київщини. 1917-1967. [За ред. П.А. Сажка]. - К. : Урожай, 1967. - 84 с. .

Внесок споживчої кооперації у заготівлі продуктів харчування для допомоги біженцям із неврожайних губерній Півдня України та РСФРР у перші роки непу окреслений у статтях К. Вахитова і А. Чикалова Вахитов К. Помощь кооператоров / К. Вахитов, А. Чикалов // Советская потребительская кооперация. - 1977. - № 9. - С. 54-55., П.Х. Білого Белый П.Ф. Сотрудничество Украинской ССР с РСФСР и другими братскими республиками в восстановлении народного хозяйства (1921-1925 гг.) / П.Ф. Белый. - К. : Вища школа, 1976. - 171 с., І.О. Чемериського Чемерисский И.А. Коммунистическая партия - организатор борьбы с голодом (1921-1922 гг.) / И.А. Чемерисский // Вопросы истории КПСС. - 1971. - № 11. - С. 42-53. та О.М. Мовчан Мовчан О.М. Братерська взаємодопомога трудящих України і Російської Федерації у боротьбі з голодом (1921-1922 рр.) / О.М. Мовчан // Український історичний журнал.- 1982. - № 10. - С. 79-88.. Без сумніву, ці праці мали політичний підтекст, їх метою було акцентувати на братській взаємопідтримці кооператорів двох республік. Проте це були перші спроби висвітлення ролі споживчої кооперації у порятунку від виснаження та голодної смерті тисяч біженців, зокрема дітей, під час голоду 1921-1922 рр.

Серед досліджень, присвячених міжнародній діяльності споживчої кооперації СРСР, виокремимо праці відомого дослідника міжнародного кооперативного руху О.І. Крашеннинікова, які заклали основи вивчення вказаного питання протягом багатьох десятиліть Крашенниников А.И. Международное кооперативное движение / А.И. Крашенниников,

А.И. Морозов. - М. : Экономика, 1977. - 273 с.; Крашенниников А.И. Международный кооперативный альянс / А.И. Крашенниников. - М. : Экономика, 1980.- 224 с.. Вони сприяють усвідомленню основних зовнішньоекономіних завдань, які в період непу стояли перед кооператорами. Проте автор підтримував практику підпорядкування закордонної діяльності споживчої кооперації, у тому числі української, Наркомзовнішторгу СРСР, не помічаючи того, що це було пряме втручання держави у справи громадсько-господарської організації.

Певні дані щодо відродження експортних заготівель споживчою кооперацією УСРР у перші роки непу наведені у праці Г.М. Гімельфарба Гімельфарб Г.М. Організація зовнішньої торгівлі на Україні (1921-1922 рр.) /

Г.М. Гімельфарб // Український історичний журнал. - 1969. - № 4. - С. 60-64. . Однак автор, перебуваючи в лещатах марксистської ідеології, трактував доцільність налагодження експортно-заготівельної діяльності кооперативними організаціями не з позиції підтримки селянських господарств, а з точки зору необхідності визнання радянської держави європейськими країнами. Підпорядкування зовнішньоекономічних операцій української кооперації союзному Зовнішторгу та Центроспілці РСФРР автор вважав доцільним.

У 1987 р. вийшла стаття Т.В. Оніпко, присвячена налагодженню експортно-імпортної діяльності вітчизняної споживчої кооперації в першій половині 1920-х рр. Оніпко Т.В. Встановлення та зміцнення зв'язків споживчої кооперації України з міжнародним кооперативним рухом / Т.В. Оніпко // Український історичний журнал. - 1987. -№10. - С. 106-113.. Авторка, залучивши маловідомі статистичні дані й архівні документи, зробила спробу узагальнити досвід ВУКС та її місцевих організацій щодо реалізації сільгосппродукції на європейських ринках. Однак висвітлення матеріалу відбувалося у традиційному для тих років партійно-класовому стилі, що завадило дослідниці зробити об'єктивні висновки стосовно використання керівництвом країни експортного потенціалу української споживчої кооперації як для підтримки селянства, так і в інтересах промислової модернізації.

Обсяжна монографія українського вченого в діаспорі І.І. Витановича «Історія українського кооперативного руху» (Нью-Йорк, 1964 р.) суттєво поповнила історіографічні матеріали про досвід господарювання вітчизняної кооперації в період непу. І донині вона залишається авторитетною Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І.Витанович. - Нью-Йорк : Товариство української кооперації, 1964. - 624 с.. Однак у дослідженні І.І. Витановича є лише окремі згадки про заготівельну діяльність споживчих товариств і їх спілок у період непу. Напевно, це пов'язано з тим, що автор спирався лише на ті документи, які були в його розпорядженні (матеріали, вивезені за кордон українською еміграцією в 1920-1940-і рр.), адже тоді в СРСР проблема експорту збіжжя практично не досліжувалася, а про доступ до радянських архівів закордонні автори могли лише мріяти.

Один із представників української еміграції В. Голубничий у праці «Три лекції про економіку України» Голубничий В. Три лекції про економіку України / В. Голубничий. - Мюнхен-Нью-Йорк : Вид-во «Україна і діаспора», 1969. - 24 с. звертав вагу на кооперативні заготівлі в 1920-і рр., хоча з окремими його висковками ми не погоджуємося. Зокрема, аналізуючи причини зменшення обсягів сільськогосподарського експорту УСРР, автор називав дві основні: суттєвий приріст населення і зростання обсягів споживання продуктів селянством. Якщо перша причина не викликає заперечення, то другу ми вважаємо необґрунтованою.

Цікавою видається позиція англійського історика Л. Шапіро, який приділив увагу механізму заготівель та забезпечення селян промисловими товарами в 1920-і рр. Зокрема, учений підкреслював, що більше половини товарів, які досягали села у роки непу, розподілялися контрольованими більшовиками споживчими товариствами, і близько 2/3 всієї продукції сільського господарства не лише заготовлялася, але й реалізувалася через кооперативні організації Schapiro Leonard. The communist Party of the Soviet Union / Leonard Schapiro. - N.Y. : Vintage books, 1964. - XІV.- 631 p..

У монографії італійського дослідника Дж. Боффи Боффа Дж. История Советского Союза: В 2-х т. - Т.1. От революции до второй мировой войны. - Ленин и Сталин. 1917-1941 / Дж. Боффа. - М. : Международные отношения, 1990. - 629 с. 2 нашу увагу привернули сторінки, присвячені аналізу кооперативних заготівель в останні роки непу. Є сенс у тому, що вчений визначив причини труднощів у проведенні хлібозаготівель 1928 р. (помилки в політиці цін, конкуренція заготівельних організацій, внутріпартійна боротьба, ускладнення міжнародної політики тощо). Споживчій кооперації в контексті сталінського «заготівельного фронту» належало посилити роботу щодо стимулювання селян. Для цього, підкреслював автор, «на село спрямовувався великий потік промислових товарів, які забирали з міст», і тим самим більшовики вкотре провокували новий «товарний голод».

У ґрунтовній монографії А. Ноува Nove Alec. An economic history of the U.S.S.R / Alec Nove. - Lnd. etc. : Penguin books, 1990.- ІX, 428 р., присвяченій соціально-економічній історії України, зроблено ряд висновків щодо проблем із заготівлями хліба у роки непу. На думку вченого, держава була його основним покупцем, тому домагалася від кооператорів низьких закупівельних цін на зерно. Упродовж 1925-1926 рр. держава закупила у селян 75% зерна, що постачалося на ринок, а значить, робила все можливе, щоб заплатити за нього якомога меншу ціну. Поділяємо висновок А. Ноува, що державна цінова політика ставила виробників перед дилемою: нижчі порівняно з приватною торгівлею ціни на промислові товари у споживчих кооперативах, але водночас нижчі, ніж на ринку, заготівельні ціни на сільгосппродукцію. Від низьких закупівельних цін на зерно страждав експорт, а отже, і збут збіжжя кооперацією. Те, що споживчі кооперативи постачали промислові товари дешевші, ніж у приватника, мало переконати селян підписувати контракти для продажу сільгосппродукції за державними фіксованими цінами. А. Ноув не приховував того факту, що наприкінці 1920-х рр. Центроспілка СРСР запровадила масштабну контрактацію із селянами. Тим самим керівництво споживчої кооперації, як і більшовики загалом, сподівалося, що вона ще більше прив'яже селян до кооперативів.

Таким чином, упродовж третього етапу історіографії заготівельної та експортно-збутової діяльності споживчої кооперації УСРР у добу непу дослідження значно активізувалися, завдяки чому були отримані важливі конкретно-історичні результати. Це уможливило залучення нової джерельної бази, розширення кола питань, які ґрунтовно осмислювалися. Науковцями були окреслені нові аспекти заготівельної та експортно-імпортної діяльності кооперативних організацій України у 20-і рр. ХХ ст. Чи не вперше було визнано голод 1921-1922 рр. та встановлено внесок споживчих товариств України у порятунок голодуючих і біженців. Дослідники намагалися з'ясувати роль експортних кооперативних заготівель для визнання СРСР, зокрема УСРР, на світовому ринку. Однак, як і в попередні роки, кооперативні заготівлі в добу непу розглядалися в контексті «мудрого керівництва» з боку правлячої партії, як засіб товарозв'язку між містом та селом і як надійне джерело поповнення державного бюджету для проведення індустріалізації країни. Об'єктивнішими виявилися студії закордонних авторів, які у своїх дослідженнях не приховували того факту, що більшовики свідомо проводили політику заниження закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію з тим, щоб мати з цього зиск. Вони вказували, що механізмом економічного визиску селян під тиском державних директив стала кооперація, через яку здійснювались заготівлі продукції селянських господарств та реалізувались дефіцитні промислові товари.

Четвертий етап дослідження досвіду заготівельної діяльності та експорту продукції сільського господарства організаціями вітчизняної споживчої кооперації впродовж непівського періоду розпочався з 90-х рр. ХХ ст., коли Україна проголосила незалежність. З того часу для вчених виникла унікальна можливість неупереджено проаналізувати історичні здобутки господарювання споживчої кооперації у добу непу, залучити до наукового обігу маловідомі чи практично не відомі раніше архівні документи, порівняти точку зору закордонних і вітчизняних авторів на місце кооперативних заготівель у насиченні внутрішнього ринку, матеріальній підтримці селян, інтенсифікації селянських господарств, збільшенні їх товарності, забезпеченні продуктами харчування міського населення, експорті тощо.

Монографія С.В. Кульчицького «Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928)» Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928) / С. Кульчицький. - К. : Основи, 1996. - 396 с.засвідчує суттєвий перегляд ученим методологічних засад дослідження економічної політики більшовиків у 1920-і рр. У даній праці особливий інтерес викликає розділ «Місцевий господарський оборот», де наголошено на тому, що з метою утримання контролю над виробництвом та розподілом народногосподарських ресурсів, більшовики спочатку сформулювали так звану концепцію про «місцевий господарський оборот», визначивши при цьому місце заготівельної галузі споживчої кооперації в контексті місцевого товарообміну. Відповідно заготівельні операції кооперативні організації мали здійснювати у вузьких, визначених радянською владою межах. Учений переконаний, що це були не справжні заготівлі кооперації, оскільки в їх основі закладені не економічні розрахунки, не прагнення допомогти селянам у збуті сільгосппродукції, а бажання державної партії зберегти функціонування націоналізованого господарства. Заслуговує на увагу акцентування автора на тому, що легалізація «місцевого господарського обороту» швидко розмила всі заборони, що залишалися. Під тиском робітничого класу владні структури самі почали порушувати обмеження в товарообмінно-заготівельних зв'язках між містом і селом. Наприклад, уже 26 березня 1921 р. ЦК КП(б)У дозволив робітничим організаціям закупляти хліб у тих волостях Катеринославьскої губернії, які виконали розкладку.

Відомий дослідник кооперативного руху В.І. Марочко в ґрунтовній монографії «Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1928 рр.)». Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1928 рр.) / В.І. Марочко. - К. : М.Р. Kots Рublishing, 1995. - 224 с. одним з перших серед вітчизняних дослідників кооперативного руху глибоко проаналізував теоретичні засади політики більшовиків щодо регулювання кооперативними заготівлями в роки непу. Учений вважав, що товарообмінно-заготівельна практика кооперативних організацій у той період базувалася на засадах державної моделі кооперації. При цьому автор підкреслив, що практично всі постанови щодо кооперації готував РНК УСРР, а не кооперативні установи.

З нових метолодогічних підходів участь селян у кооперативних заготівлях у 1920-і рр. окреслена у 2-му томі обсяжної колективної монографії «Історія українського селянства» (2006 р.). Авторство параграфа «Кооперативні і колективні об'єднання селян» у розділі «Нова економічна політика в українському селі» належить В.І. Марочку Марочко В.І. Кооперативні і колективні об'єднання селян / Нова економічнв політика в українському селі / В.І. Марочко // Історія українського селянства : Нариси в 2-х томах. / НАН України, Інститут історії України НАН України / відп. ред. В.А. Смолій.- Т. 2. - К.: Наукова думка, - С. 69-81.. Заслугою вченого є те, що він подав розгорнуту картину залучення ряду кооперативних об'єднань України до заготівель хліба і промислової сировини в 1920-і рр. Відтак це дає можливість зрозуміти значення кооперації як заготівельно-збутової структури для селян, водночас дозволяє усвідомити наявність факту конкуренції між державними, кооперативними та приватними заготівельними організаціями за право бути монополістом на заготівельному ринку. Більшою мірою автор зосередив увагу на залученні радянською владою кооперативних організацій до заготівель зерна. Цілком погоджуємося з ученим, коли він зазначав, що «кооперація здійснювала хлібозаготівлі під контролем державних установ та переважно на їхні кошти, але мала і відносну самостійність». Однак у дослідженні В.І. Марочка переважає аналіз заготівельного досвіду української сільськогосподарської кооперації, яка традиційно була основною кооперативною заготівельною організацією. При цьому споживчій кооперації відведено всього декілька абзаців.