Економіка аграрного підприємства

Прибуток від реалізації основних фондів і нематеріальних активів визначається як різниця між ціною їх продажу і залишковою вартістю на момент здійснення акту купівлі-продажу. Прибуток підприємства від володіння корпоративними правами (акції) називають дивідендами.

Розмір дивідендів визначають збори учасників колективу-емітента корпоративних прав.

Підприємства також можуть отримувати прибуток у вигляді процентів від володіння борговими вимогами (векселі, облігації, бони, казначейські зобов'язання республіки). Цей вид прибутку визначається шляхом віднімання від суми процентів суми витрат, пов'язаних з володінням борговими цінними паперами.

Прибуток від здійснення лізингових операцій визначається як різниця між орендною платою та сумою амортизаційних відрахувань та інших витрат, пов'язаних з лізинговими операціями.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “валова продукція сільського господарства”?

2. Для чого визначають валову продукцію в натуральних вимірниках?

3. Для чого визначають розмір валової продукції у вартісних вимірниках?

4. Розкрийте суть поняття “товарна продукція”.

5. За якими каналами здійснюється продаж продукції в сучасних умовах?

6. Які види товарності Вам відомі?

7. Яка методика визначення рівня (коефіцієнта) товарності?

8. Які фактори впливають на рівень товарності?

9. В чому полягає економічна суть кінцевої продукції та які відмінні риси її від валової і товарної продукції?

10. Що таке чиста продукція?

11. В чому полягає відмінність чистої продукції від інших кінцевих результатів діяльності аграрних підприємств?

12. Яке економічне значення має чиста продукція для підприємства?



Список літератури

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

2. Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємств. - Л.: Сполом. - 1998. - 212с.

3. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. - вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

4. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М. Петровича. - Львів: “Магнолія плюс”, видавець В.М. Піча. - 2004. - 680 с.

5. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Каравела, 2004. - 568 с.



Завдання, вправи, тести

Завдання 10.1:

Виберіть правильний варіант відповіді:

1. Прибуток як економічна категорія виконує такі функції:

а) контролюючу, стимулюючу, підтримуючу;

б) оцінювальну, стимулюючу та госпрозрахункову;

в) регулюючу, стимулюючу, оцінювальну;

г) стимулюючу, підтримуючу, контролюючу.

2. Який кінцевий показник характеризує ефективність діяльності підприємства в цілому?

а) рівень валового доходу.

б) рівень прибутку від збуту товарів.

в) рівень чистого прибутку від усіх видів діяльності підприємств.

г) сума чистого прибутку.

3. Частина виготовленої підприємством валової продукції, яка признанена для реалізації споживачам є:

а) чистою продукцією;

б) валовою продукцією;

в) товарною продукцією;

г) кінцевою продукцією.

Кінцева продукція це:

а) сума товарної продукції і продукції, використаної на власне споживання в межах підприємства, за мінусом придбаної сільськогосподарської продукції на виробниче споживання;

б) продукція, що надійшла в особисте споживання людей та у виробниче споживання за межі підприємства;

в) продукція, що залишається у господарстві на виробниче споживання (насіння, корми, тощо);

г) частина валової продукції, яка реалізована або призначена для реалізації.

5.Які методи визначення прибутку від реалізації продукції використовуються на підприємстві:

а) прямого розрахунку;

б) за показником витрат на одну гривню продукції;

в) економічний;

г) вірна відповідь відсутня.

Завдання 10.2:

Підприємство виробило в поточному році 66000 ц зерна озимої пшениці, 54000 з яких було продано. Розрахувати рівень товарності продукції.

Розв'язок:

Рівень товарності дорівнює Рт = (54000/66000) х 100 % = 81,8 %.

Завдання 10.3:

Підприємство в поточному році виробило 4560 тис. грн. валової продукції, з яких 3120 тис. грн. - продукції рослинництва, і 1440 тис. грн. - продукція тваринництва. Визначити структуру валової продукції.



Розділ 10. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ОЦІНКА ЇХ РИНКОВОЇ ПОЗИЦІЇ

10.1 Суть ефективності як економічної категорії

10.2 Економічна заможність підприємства

10.3 Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

10.4Способи визначення точки беззбитковості

10.1 Суть ефективності як економічної категорії

Ефект - досягнутий результат у різних формах вияву (матеріальній, грошовій, просуванню по службі, соціальній та ін.)

Ефективність -- це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробниче спожиті ресурси).

Ефективність економічна - досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці.

Економічна ефективність -- це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: 1) ресурси і результати виражені у вартісній формі; 2) ресурси -- у вартісній, а результати -- у натуральній формі; 3) ресурси -- у натуральній, а результати -- у вартісній формі

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу. Змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством.

Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою його прояву. Математично закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд:

В_с =

Де В_с- сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару;

В_уп - затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару;

В_жп - затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій стадії цього життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна і додаткова праця);

В_мп - затрати майбутньої праці споживання (експлуатації) товару;

Е_ск 0- сумарний корисний ефект (віддача) товару для споживача за нормативний строк служби.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд

Ефективність (продуктивність) = ;

Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розрізняти:

­ кінцевий результат процесу виробництва;

­ кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; Другий включає не тільки кількість виробленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничогосподарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток (прибутковість). Відповідні види ефективності виробництва (діяльності) виокремлюються переважно на підставі одержуваних результатів(ефектів) господарської діяльності підприємства (організації). Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов'язаний передовсім із визначенням належного критерію і формування відповідної системи показників.

Система показників ефективності виробництва, має включати кілька груп:

1. узагальнюючі показники ефективності виробництва;

2. показники ефективності використання праці;

3. показники ефективності використання виробничих фондів;

4. показники ефективності використання фінансових коштів.

Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 10.2).

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна розрахувати, користуючись формулою:



Е_зр=

Де Е_зр - ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці; V_чп - обсяг чистої продукції підприємства; Ч_п - чисельність працівників підприємства; Ф_ос - середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю; Ф_об - вартість оборотних фондів підприємства; k_пвп - коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Таблиця 10.2

Система показників ефективності виробництва (діяльності) підприємства

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
	Праці (персоналу)	Виробничих фондів	Фінансових коштів
Рівень задоволення потреб ринку Виробництво чистої продукції на одиницю витрат Прибуток на одиницю загальних витрат Рентабельність виробництва Витрати на одиницю товарної продукції Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва	Темпи зростання продуктивності праці Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці Відносне вивільнення працівників Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу Трудомісткість одиниці продукції Зарплатомісткість одиниці продукції	Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) Фондовіддача активної частини основних фондів Рентабельність основних фондів Фондомісткість одиниці продукції Матеріаломісткість одиниці продукції Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів	Оборотність оборотних коштів Рентабель-ність оборотних коштів Відносне вивільнення оборотних коштів Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) Рентабель-ність інвестицій Строк окупності вкладених інвестицій



Ефективність виробництва -- це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів -- робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю.

Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну.

Технологічна ефективність -- це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва.

В рослинництві показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії -- в насінні соняшнику, білка -- в зерні тощо). Як бачимо, за результат діяльності підприємств береться валове виробництво певного виду продукції і цей результат зіставляється з ресурсом -- посівною площею культури. Щоб врахувати якість продукції, можна визначити біологічний вихід цукру, олії, білка тощо на гектар посівної площі, помноживши врожайність культури з гектара на відсоток вмісту відповідної органічної речовини (коефіцієнт).

У тваринництві технологічними показниками ефективності є продуктивність худоби і птиці, а також основні параметри якості тваринницької продукції. Наприклад, у скотарстві такими технологічними показниками є надій молока на одну корову, вихід приплоду на 100 корів основного стада, середньодобовий приріст живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі, а показниками якості -- вміст білка і жиру в молоці, категорія вгодованості тварин (вища, середня, нижчесередня, худа); в свинарстві -- середньодобовий приріст живої маси свиней , вихід ділового приплоду на свиноматку, виробництво живої маси свиней за рік у розрахунку на одну свиноматку. За результат діяльності підприємств тут береться вироблена продукція тваринництва, а за ресурс, з яким зіставляється цей результат, -- поголів'я тварин.

Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність, насамперед через існування постійних витрат, на які, як відомо, виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського господарства, пов'язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва -- землі і живих організмів як засобів виробництва. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами.

Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств -- раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід широко використовувати показники ефективності використання авансованого капіталу, показники собівартості продукції і продуктивності праці, фондовіддачі виробничих фондів.

Проте для всебічної оцінки ефективності виробництва та її поглибленого аналізу необхідно також широко використовувати традиційні показники рентабельності. В них акумулюється вплив усіх факторів -- природних, економічних і організаційно-господарських. Водночас на них істотно відбивається дія зовнішнього середовища, , на які аграрні підприємства не мають будь-якого впливу.

Соціальна ефективність -- поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізич-ної праці тощо).

Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні заходи, в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства. Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі і побутові послуги. Це означає, що з одного боку мають місце затрати живої праці, а з іншого - такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.



10.2 Економічна заможність підприємства

Об'єктивно необхідною умовою здійснення господарських, грошово-кредитних і розрахункових відносин за ринкових умов є гарантія стабільності економічного і фінансового стану партнерів (суб'єктів підприємницької діяльності, контрагентів). Економічне становище суб'єкта господарювання обумовлюється результатами виробничої (комерційної діяльності), її ефективністю, а стабільний фінансовий стан - наявністю необхідних фінансових ресурсів (капіталу), ефективного їх використання для забезпечення нормальної виробничої (комерційної) діяльності.

Між виробничою і фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання існує об'єктивний органічний економічний зв'язок, взаємообумовленість і взаємозалежність, сутність якого полягає в тому, що фінансові ресурси (капітал) є однією з обов'язкових умов здіснення нормальної виробничої діяльності, а фінансові результати цієї діяльності є важливим джерелом поповнення власних фінансових ресурсів (зокрема оборотних коштів). Тому органічне поєднання економічного (виробничого) і фінансового стану суб'єкта господарювання можна виразити одним поняттям "економічна заможність" підприємства (ЕЗП).

Економічна заможність підприємства (ЕЗП) - це економічна категорія, що відображає органічну взаємозв'язані, взаємообумовлені виробничі та фінансові відносини, що складаються в процесі господарської діяльності суб'єктів підприємництва, а також між ними та їх партнерами основними елементами ринку (виробниками і покупцями товару) та елементами інфраструктури ринку

Критеріями оцінки ЕЗП є по-перше, систематичне підвищення ефективності виробництва на базі його інтенсифікації, тобто забезпечення стабільного економічного становища, і, по-друге, стабільний фінансовий стан, як важлива умова здійснення виробничої та комерційної діяльності, цим критеріям оцінки ЕЗП відповідає система абсолютних і відносних показників, що використовується при проведенні економічного дослідження (рис. 2).

Економічна безпека підприємства (ЕБП) -незалежність суб'єктів підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції підприємств-монополістів, непередбачуваних договорами дій підприємств-постачальників і торгівельних організацій, від нераціональної економічної і правової політики держави та інших чинників, яка дає змогу привласнювати більшу частину законних прибутків

3

1

Рис. 10.2 Елементи методики дослідження економічної заможності підприємства



10.3 Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

Рентабельність -- поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

де П -- валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

Вв -- виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її' збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:

де ТП -- вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:



:

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нп):

де Фос і Фоб -- середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має такий показник, як приведена маса прибутку , що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельнсті, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:



де Пк -- прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S -- площа посіву культури; К_Т-- коефіцієнт товарності.

По-тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції.

3 переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на І внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару.

Для виявлення резервів подальшого підвищення ефективності виробництва важливо здійснити всебічний аналіз показників рентабельності.

Із логіки побудови показника рівня рентабельності випливає, що його величина залежить від двох факторів -- ціни реалізації центнера продукції і рівня її собівартості. Для визначення зміни рівня рентабельності від зміни ціни ДР можна скористатися формулою:

де Ц₁ і Ц₀ -- ціна реалізації 1 ц продукції відповідно у звітному і базовому роках; С₁-- собівартість 1 ц продукції у звітному році.

При аналізі рівня рентабельності потрібно брати до уваги наступні закономірності зміни цього показника під впливом розглянутих факторів.

1. За умови, що собівартість центнера продукції нижча за ціну її реалізації, то за будь-якої величини собівартості кожний процент зростання ціни зумовлює підвищення рівня рентабельності більш-ніж на один процентний пункт. *

2. За одного і того ж рівня собівартості продукції кожний процент росту ціни зумовлює збільшення рівня рентабельності на одну і ту ж величину (процентних пунктів).

3. З підвищенням рівня рентабельності, досягнутого завдяки зниженню собівартості продукції, кожен процент зростання ціни забезпечує все більший приріст рівня рентабельності порівняно з таким приростом за нижчого рівня рентабельності.

4. За однієї і тієї ж ціни кожний процент зниження собівартості продукції забезпечує прогресуюче зростання рівня рентабельності

Одним з узагальнюючих показників економічної ефективності виробництва є показник норми прибутку на авансований капітал (рентабельність активів). Рівень його безпосередньо залежить від рентабельності продажу і числа оборотів авансованого капіталу (Чак), що визначається за формулою:

де ЧП -- чистий продаж продукції; АК -- авансований капітал ^; підприємства (активи).

В умовах інфляції та гіперінфляції на підприємствах формуються інфляційний прибуток та інфляційна рентабельність. Характерними ознаками їх є одержання підприємствами згідне зі звітними даними великих сум прибутків і досягнення надвисоких рівнів рентабельності виробництва продукції за майже повної або повної відсутності в них грошових коштів на розрахункових рахунках у банках. Уперше це економічне явище чітке проявилося в аграрних підприємствах в 1992 і 1993 рр. Запобігти утворенню інфляційного прибутку та інфляційної собівартості можна шляхом здійснення своєчасної індексації предметів праці, незавершеного виробництва й основних засобів.

10.4 Способи визначення точки беззбитковості

Для кожного підприємства важливо знати його фінансовий стан у майбутньому, виходячи з передбачуваних витрат і кон'юнктури ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджери підприємства повинні знати, за якого обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва (нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації (продажу) називають критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати збитків. Водночас при збільшенні продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Керівникам підприємства також важливо знати, наскільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб одержати бажану суму прибутку, та як вплине на його величину зміна витрат виробництва.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості важко реалізованого виробництва та прогнозування прибутку ґрунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв'язку з обсягом виробництва. В темі 6 ми вже з'ясували, що за цією ознакою всі витрати поділяються на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами: 1) графічним, побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу); 2) за допомогою формули .норми беззбитковості.

Знаходження точки беззбитковості можна здійснити на основі універсального рішення:

гв-зв=пв+нп,

де ГВ -- грошова виручка від реалізації продукції; 3В -- змінні витрати; ПВ -- постійні витрати; НП -- нульовий прибуток.

Грошову виручку і загальну суму змінних витрат можна визначити за такими формулами:

ГВ=Ц N_кр;

3В = Зво· N_кр,

де Ц -- ціна реалізації одиниці продукції; N_кр -- критичний обсяг реалізації продукції, за якого забезпечується беззбитковість виробництва; ЗВ_о -- змінні витрати на одиницю продукції.

Скориставшись цими формулами, наведене універсальне рівняння можна записати так:

Ц Ч·G - ЗВ_о Ч N_кр = ПВ + НП.

Оскільки НП дорівнює нулю, то дане рівняння після необхідного перетворення матиме вигляд:



Відомо, що різниця між ціною і змінними витратами на одиницю продукції дає маржинальний дохід:

(Ц - Зво = МК).

Звідси формула знаходження критичного обсягу продажу продукції набуває вигляду:

N_кр = ПВ : МR

На норму беззбитковості й дохідність галузі в цілому впливають чотири фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на 1 центнер продукції, ціна реалізації й рівень урожайності. Важливо зазначити, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому, очевидно, що підприємство одержуватиме тим більший прибуток, чим більше продукції буде реалізовано понад критичний-обсяг продажу, і навпаки.

10.5 Оцінка ринкової позиції підприємства

Оцінка ринкової позиції підприємства здійснюється за багатьма параметрами розвитку його економіки. В зарубіжній і вітчизняній практиці вже відпрацьований механізм такої оцінки, розроблено систему фінансово-економічних показників, за допомогою яких можна зробити висновок про спроможність підприємства своєчасно повертати взяті кредити та інші боргові зобов'язання, в установлені строки поставляти товари і сплачувати виставлені рахунки за одержані ресурси.

Слід також мати на увазі, що ряд підприємств випускають цінні папери -- акції, облігації, закладні, що вимагає оцінки стану таких підприємств на ринку капіталу. Адже потенційні інвестори повинні знати прибутковість і надійність цінних паперів того чи іншого підприємства з тим, щоб прийняти рішення про доцільність інвестування своїх коштів в їх купівлю. Далі наведено методику розрахунку й економічний зміст фінансово-економічних показників, які доцільно використовувати при оцінці ринкової позиції підприємств.

Таблиця 10.3

Система індикаторів для характеристики ринкової позиції підприємства

Назва показника	Граничні, або орієнтовні межі	Визначення, або методика розрахунку показника
1	2	3
Показники фінансової стійкості - такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення
Коефіцієнт автономії (коефіцієнт фінансової незалежності)	Якщо коефіцієнт менше 0,5, то зростає ризик несплати боргів, збільшення коефіцієнта зумовлює підвищення фінансової стійкості	Відношення суми власного капіталу до суми загального капіталу підприємства
Коефіцієнт маневреності	0,3 -0,5	Відношення оборотних коштів до величини оборотного капіталу
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	Відношення власних оборотних коштів до власного капіталу
Коефіцієнт довгострокового залучення	зростання	Відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу
Стабільність структури оборотних коштів	зростання	Відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів
Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами	0,6-0,8	Відношення суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів
Показники ділової активності - ділова активність підприємства у фінансовому стані проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності, характеризується термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості
Коефіцієнт короткострокової заборгованості	Зростання	Відношення суми короткострокових зобовязань до суми залученого капіталу
Коефіцієнт кредиторської заборгованості	Зростання	Відношення суми кредиторських зобовязань до суми залученого капіталу
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	Зростання	Відношення суми обороту до середньорічних залишків оборотних засобів
Коефіцієнт прогнозу банкрутства		Відношення різниці між оборотним капіталом і короткостроковими зобовязаннями до загальної суми капіталу підприємства
Показники платоспроможності та ліквідності
Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.
Ліквідність - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами (А), строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань (П)
Коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної ліквідності)	1,5-2,5	Відношення суми оборотних активів та витрат майбутнього періодів до суми поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Вище 0,2 - 0,35	Відношення найбільш ліквідних активів до поточної кредиторської заборго-ваності підприємства
Фінансовий важіль (ліверидж)	Зростання свідчить про недостачу кош-тів для сплати процентів по позиках	Взаємозв'язок між чистим прибутком і розміром доходів до _ажко податків і процентів за боргами, тобто валовим прибутком, визначається як відношення темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку
Коефіцієнт фінансової стабільності	Зростання	Відношення власного оборотного капіталу до загальної суми оборотного капіталу

Така оцінка насамперед здійснюється за даними балансу підприємств. Зокрема, піддається детальному аналізу платоспроможність підприємства на основі оцінки таких її показників, як коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності та коефіцієнт моментальної ліквідності.

10.6 Чинники зростання ефективності діяльності підприємства

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності); 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є:

1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);

3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які.

Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м'які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення -- «м'яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м'якими» -- ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.

Напрямки дії та використання окремих чинників. Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних, строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Продукція. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -- керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники і зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основні елементи є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів -- організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизняних технологій);

б) склад та технічний рівень основних фондів (осповного капіталу);

в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій);

г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях;

д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Питання для самоконтролю

1. Економічна сутність понять «ефект», «ефективність»

2. Перехахуйте показники результативності виробництва

3. Які показники характеризують ефективність використання праці, виробничих фондів та фінансових коштів?

4. Чим відрізняються технологічна технологічна, економічна та соціальна ефективність?

5. Економічна суть та критерії оцінки економічної заможності підприємства

6. Суть та методи розрахунку рентабельності

7. Що таке беззбитковість виробництва?

8. Методика визначення точки беззбитковості

9. Основні напрямки розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності підприємства



Список літератури

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1999 р. № 334/94-ВР.

2. Закон № 996 - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за № 996-XIV

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджений Міністерством фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп.і перероблене./ В.Г.Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002.- 624 с.

5. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/ Редкол.: ... С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. - К. Видавничий центр „Академія”, 2000 - 864с.

6. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств/ навчальний посібник. - К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. - 336 с.

7. Петрович Й.М.., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. економіка підприємства: Підручник/ За заг.ред. Й.М.Пептровичап. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2004. - 680 с.

8. Райзберг Б.А.. Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - 2-е изд., испр. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 479 с.

9. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посіб.- К.: Знання, 2004. - 654с.



Завдання, вправи, тести

Завдання 10.1:

Виберіть правильний варіант відповіді:

1. Які розрізняють види ефективності сільськогосподарського виробництва?

а) економічну, споживчу, технічну

б) екологічну, економічну, соціальну

в) економічну, технологічну, соціальну

г) економічну, екологічну, технологічну, соціальну

2. Прибуток підприємства від володіння корпоративними правами (акції) називають:

а) податком на додану вартість;

б) акцизним збором;

в) дивідендами;

г) роялті.

3. Співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва:

а) соціальна ефективність;

б) технологічна ефективність;

в) економічна ефективність;

г) екологічна ефективність.

4. Які показники характеризують ефективність використання праці:

а) фондовіддача;

б) трудомісткість одиниці продукції;

в) рентабельність продукції;

г) коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу

5. Критеріями економічної заможності підприємства є:

а) стабільне економічне становище;

б) стабільний фінансовий стан;

в) зростання кредиторської заборгованості;

г) збільшення коефіцієнту покриття.

Завдання 10.2:

Обчислити точку беззбитковості виробництва за умови, що виробнича потужність підприємства, яке виробляє один вид продукції, становить 450 одиниць на рік, а надходження від реалізації виробів - 2137500 грн. Постійні витрати на виробництво продукції складають 870 000 грн., змінні витрати - 1125000 грн.

Розв'язок:

Точка беззбитковості визначається за формулою:

Завдання 10.3:

У базисному році площа сільськогосподарських угідь складала 3 100 га, обсяг реалізованої продукції - 5115 тис. грн., рівень рентабельності - 25 %. На скільки збільшиться приведена маса прибутку у розрахунковому році, якщо площа сільськогосподарських угідь буде незмінною, обсяг реалізованої продукції зросте на 8%, а рівень рентабельності - на 4 відсоткових пункти.



Розділ 11. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА на підприємстві

11.1 Економічний зміст інтенсифікації і показники рівня інтенсивності виробництва

11.2 Економічна ефективність інтенсифікації та фактори її підвищення

11.3 Основні напрями інтенсифікації аграрного виробництва

Ключові слова і терміни

­ інтенсивність

­ інтенсифікація

­ процес інтенсифікації

­ об'єкт інтенсифікації

­ показники рівня інтенсивності

­ показники результатів інтенсифікації

­ варіанти співвідношення результатів та витрат

­ система показників економічної ефективності інтенсифікації

11.1 Економічний зміст інтенсифікації і показники рівня інтенсивності виробництва

Під інтенсивністю розуміють концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

Аграрне підприємство може розвиватися двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. У першому випадку обсяги виробництва продукції збільшуються за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів'я тварин, як правило, при незмінному рівні техніки і технології. У другому - за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби та птиці. Суть інтенсифікації полягає не тільки в більш ефективному використанні землі чи тварин, а й в удосконаленні впливу всіх інших факторів на розвиток виробництва: матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій та ін.

Екстенсивний шлях розвитку аграрних підприємств обмежується відсутністю нових земель, які можуть бути залучені у виробництво. Тому єдиним залишається інтенсивний шлях, що передбачає збільшення виробництва продукції на основі застосування досконаліших засобів виробництва, кваліфікованої праці, нових технологій та методів господарювання.