3

1

Міністерство аграрної політики

Вінницький державний аграрний університет

ЕКономіка аграрного підприємства

Навчальний посібник

для студентів економічних спеціальностей аграрних вищих навчальних закладів

Рекомендовано

Вченою Радою Вінницького державного аграрного університете

ВДАУ

Вінниця 2006



ББК 65.29

Е 40

Рекомендовано до друку Методичною радою Вінницького державного аграрного університету (протокол № від 2006 р.

Рецензенти:

Чорнопищук Т.І., Воронецька І.С., Сегеда С.А., та ін.

Економіка аграрних підприємств: Навчальний посібник. - Вінниця: ВДАУ, 2006 р.. - 400 с.

Навчальний посібник складається з 19 розділів, що охоплюють основні теми з дисципліни «Економіка підприємства». Відповідно до програми послідовно і докладно викладено теоретичні основи економіки аграрного підприємства Навчальний матеріал, для поглибленого засвоєння ілюстрований схемами, таблицями, формулами, питаннями для самоконтролю, списком літератури, тестами та задачами.

Для студентів економічних спеціальностей аграрних вищих навчальних закладів.

ББК 65. 29



ЗМІСТ

Передмова

1. Економічний зміст та середовище діяльності аграрного підприємства

1.1 Економічний зміст підприємства

1.2 Класифікація підприємств та їх об'єднань

1.3 Середовище діяльності підприємства

1.4 Предмет, метод і завдання дисципліни «Економіка аграрного підприємства»

2.Земельні ресурси та ефективність їх використання

2.1 Характеристика земельних ресурсів України

2.2 Земельний кадастр та його складові

2.3 Земельні відносини, оренда та ринок землі. Ефективність використання земельних ресурсів в сільському господарстві та шляхи її підвищення

3. Персонал підприємства, продуктивність та оплата праці

3.1 Поняття, класифікація та структура персоналу

3.2 Забезпеченість аграрних підприємств персоналом

3.3 Праця в сільському господарстві: особливості та система оплати праці

3.4 Показники продуктивності праці та шляхи її підвищення

4. Матеріально-технічна база та виробнича потужність підприємства.

4.1 Структура та функціональна роль матеріально - технічної бази підприємства

4.2 Машинно-тракторний парк і ефективність його використання

4.3 Енергетичні потужності підприємства

4.4 Виробнича потужність підприємства:, будівлі та споруди і ефективність їх використання

5. Основні засоби підприємства

5.1 Економічна сутність та склад основних засобів

5.2 Облік та оцінка основних засобів

5.3 Спрацювання та старіння основних засобів

6. Амортизація основних засобів та методи її нарахування. Оцінка ефективності використання основних засобів

6.1 Нематеріальні ресурси підприємства

6.2 Поняття, склад і види нематеріальних ресурсів підприємства

6.3 Поняття та класифікація нематеріальних активів підприємства

6.4 Визнання та оцінка нематеріальних активів

6.5 Амортизація нематеріальних активів

6.6 Реалізація права власності на нематеріальні активи

7. Оборотний капітал підприємства

7.1 Сутність оборотного капіталу, його склад і структура

7.2 Класифікація оборотного капіталу

7.3 Джерела формування оборотного капіталу

7.4 Нормування оборотного капіталу.

7.5 Ефективність використання оборотного капіталу

8. Витрати виробництва та собівартість продукції

8.1 Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг)

8.2 Собівартість сільськогосподарської продукції та її види.

8.3 Класифікація витрат на виробництво продукції в сільському господарстві.

8.4 Управління витратами на підприємстві та характеристика показників оцінки витрат підприємства

9. Економічні (кінцеві) результати діяльності підприємства

9.1. Валова продукція сільського господарства

9.2. Товарна продукція сільського господарства

9.3. Кінцева і чиста продукція аграрних підприємств

9.4. Прибуток і методика його визначення

10. Ефективність діяльності аграрних підприємств і оцінка їх ринкової позиції

10.1 Суть ефективності як економічної категорії

10.2 Економічна заможність підприємства

10.3 Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

10.4 Способи визначення точки беззбитковості

10.5 Оцінка ринкової позиції підприємства

10.6 Чинники зростання ефективності діяльності підприємства

11. Інтенсифікація виробництва на підприємстві

11.1 Економічний зміст інтенсифікації і показники рівня інтенсивності виробництва

11.2 Економічна ефективність інтенсифікації та фактори її підвищення

11.3 Основні напрями інтенсифікації аграрного виробництва

12. Розміщення, спеціалізація, концентрація та диверсифікація виробництва на підприємстві

12.1 Суть і фактори розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва

12.2 Форми спеціалізації й методика визначення виробничого напряму підприємства

12.3 Концентрація виробництва та вплив на економіку підприємств

12.4 Диверсифікація аграрних підприємств, її форми і види

13. Інвестиційні ресурси та ефективність їх використання

13.1 Економічна суть інвестицій та основні напрями їх здійснення.

13.2 Оцінка ефективності виробничих інвестицій.

13.3 Сукупність чинників, що впливають на рівень ефективності інвестицій

14. Інноваційна діяльність підприємств

14.1 Загальна характеристика інновацій та інноваційної діяльності підприємств

14.2 Здійснення інновацій підприємствами на основі НТП і НТР

14.3 Класифікація інновацій

14.4 Інноваційний менеджмент та фінансова підтримка інноваційної діяльності підприємств.

14.5 Вплив новацій на виробництво, господарську і підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання.

14.6 Пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні

15. Ціни на продукцію підприємства

15.1.Економічна сутність та функції ціни. Класифікація цін

15.2.Цінова політика та її види на підприємстві

15.3.Методи встановлення та регулювання цін на підприємстві

15.4.Ціни зовнішньоторгових контрактів

16. Інфраструктура аграрного підприємства

16.1 Поняття, види і значення інфраструктури підприємства

16.2 Система технічного обслуговування підприємства

16.3 Соціальна інфраструктура підприємства

16.4 Капітальне будівництво

17. Агропромислові інтегровані підприємства та кооперативи

17.1 Зміст і значення агропромислової інтеграції

17.2 Регіональні агропромислові формування

17.3 Агропромислові підприємства та агрофірми

17.4 Економічний механізм інтеграції

17.5 Сільськогосподарські кооперативи

18. Антикризова політика підприємства

18.1 Фінансова криза на підприємстві: економічний зміст та причини виникнення

18.2 Економічна сутність санації підприємств

18.3 Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств

18.4 Банкрутство підприємств як економічне явище

18.5 Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання

18.6 Ліквідація збанкрутілих підприємств

19. Аграрна політика та державне регулювання діяльності аграрних підприємств

19.1 Поняття принципи та завдання аграрної політики

19.2 Механізм державного регулювання і підтримки доходів сільськогосподарського виробництва.

19.3 Досвід державного регулювання сільськогосподарського виробництва у розвинутих країнах і можливість його використання в Україні.

Додатки



Передмова

Ринкові умови господарювання обумовлюють необхідність поглибленого вивчення і всебічного удосконалення економічної діяльності усіх галузей національної економіки. Особлива увага в цьому контексті повинна бути спрямована на основну її ланку - підприємство, сукупність економічних проблем, які виникають в процесі динамічного функціонування підприємств, повинні вирішувати спеціалісти, які здобули високий рівень знань, відповідну професійну підготовку, мають достатній рівень кваліфікації.

Підприємство, як первинна ланка народного господарства зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, землі, сировини та ін.) і відносини власності (економічної, юридичної та ін.). відносини власності функціонують з приводу привласнення сконцентрованих на підприємстві об'єктів власності та розподілу створеного працівниками необхідного і додаткового продукту. Суб'єкти відносин власності - само підприємство як юридична особа, його працівники. Кожне підприємство вступає у відносини власності з іншими підприємствами, з державою, з банками та іншими посередниками. Кожне підприємство ставить за мету отримання прибутку або максимального доходу на одного працюючого. В ринкових умовах воно мусить діяти на принципах6 самоокупності, самофінансування, самозабезпечення, матеріальної зацікавленості, економічної відповідальності, господарської самостійності в межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням

Економіка підприємства - це сукупність суспільно-виробничих і організаційно-технічних факторів, що визначають ефективність праці трудового колективу, використання засобів виробництва, матеріальних і фінансових ресурсів у процесі його виробничо-господарської діяльності. Економіка аграрного підприємства, як учбова дисципліна, вивчає закономірності прояву універсальних законів економічного відтворення на рівні окремого суб'єкту господарювання, закономірності і правила використання певних, суворо обмежених, ресурсів для випуску сільськогосподарської продукції (робіт і послуг) і розподілу її серед споживачів. Метою цього вивчення є вироблення стандартів економічного управління діяльністю аграрного підприємства, пошук та застосування нових і ефективних форм та напрямків господарювання.

Предметом вивчення дисципліни є сукупність виробничих відносин, пов'язаних з трансформацією відносин власності. Складність предмету вивчення визначається різноманітністю організаційних, галузевих та юридичних форм аграрних підприємств. На сьогодні не існує універсальної або ідеальної моделі аграрного підприємства, однак усі підприємства мають спільні особливості та здійснюють свою діяльність на основі спільних закономірностей економічного відтворення в сільському господарстві.

Мета і завдання дисципліни: опанування студентами основних розділів прикладної економіки; знайомство з системою основних індикаторів для аналітичного дослідження різних сторін ефективності підприємницької діяльності аграрних підприємств. Майбутні економісти і менеджери мають набути таких знань з економіки підприємства, які дадуть змогу їм компетентно вирішувати практичні завдання безпосередньо на підприємствах. В процесі вивчення курсу студенти повинні навчитися глибоко розуміти сутність економічних явищ і процесів, їх взаємозв'язок і взаємозалежність, вміти їх систематизувати і моделювати, визначати вплив факторів, оцінювати результати діяльності, виявляти резерви підвищення ефективності виробництва.

Результатом вивчення дисципліни для студентів повинні бути такі знання та вміння:

- розуміння змісту та структури економіки підприємства;

- розуміння економічного механізму господарювання на рівні окремого підприємства та їх сукупності;

- розуміння логіки та закономірностей економічного розвитку окремого аграрного підприємства;

- знання щодо основ і принципів організації економічної роботи в підприємстві;

- вміння розглядати усі економічні процеси з точки зору категорії економічної ефективності;

- досконале оволодіння термінологією та понятійним апаратом практичної економіки;

- оволодіння методикою обчислення економічних показників;

- набуття практичних навиків економічної роботи.

Навчальний посібник підготували викладачі кафедри аграрної економіки Вінницького державного аграрного університету:

к.е.н., доцент Чорнопищук Т.І. ? загальна редакція, передмова, теми 13, 14;

к.е.н., доцент Воронецька І.С. ?загальна редакція, передмова, теми 8, 10, 16, 18;

к.е.н., доцент Сегеда С.А. ? загальна редакція, теми 6, 7, 9;

к.е.н., доцент Недбалюк О.П.? теми 1, 4, 11, 17;

к.е.н., доцент Скорук О.П. ? теми 3, 12, 19;

к.е.н., доцент Березюк С.В. ? загальна редакція, у співавторстві тема 4;

к.е.н., доцент Мельченко С.Ф. ? загальна редакція, у співавторстві тема 3;

к.п.н., професор Тодосійчук В.Л. ? загальна редакція, у співавторстві тема 1;

к.с.г.н., доцент Гуцол Н.В.? загальна редакція, у співавторстві тема 10

ст. викладач.Тодосійчук А.В. ? загальна редакція; у співавторстві тема 12;

асистенти Димінський А.М., Бурлака Н.І. ? тема 2;

асистент Пронько Л.М. ? теми 5, 15;



Розділ 1. Економічний зміст та середовище діяльності аграрного підприємства

1.1. Економічний зміст підприємства

1.2. Класифікація підприємств та їх об'єднань

1.3. Середовище діяльності підприємства

1.4. Предмет, метод і завданні дисципліни „Економіка аграрного підприємства”

Ключові слова та терміни

­ підприємство

­ аграрне підприємство

­ функції підприємства

­ статут

­ колективний договір

­ ознаки підприємства

­ підсистеми підприємства

­ види підприємств

­ розмір підприємства

­ мікросередовище підприємства

­ мета діяльності підприємства

­ макросередовище підприємства

1.1 Економічний зміст підприємства

Ринкова система забезпечує нагромадження і економічний ріст, оскільки базується на відповідних відносинах власності, що гарантують господарюючим суб'єктам права володіння, автономного господарського розпорядження та використання і одночасно покладають на них повну відповідальність за результати своєї діяльності. В умовах ринку споживач визначає умови виробникові. Ринок виключає необґрунтоване, некомпетентне втручання в процеси ринкових відносин “третіх осіб”. Пануючими стають економічна свобода та рівність усіх господарських суб'єктів.

Основною організаційною ланкою ринкової економіки є підприємства. Підприємство це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка господарювання (економіки), що виготовляє продукцію або надає платні послуги. Відповідно до Господарського кодексу України 16 січня 2003 р. (ст. 62):

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.[2]

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так i для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та iдентифiкацiйним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство як економічна система є основною ланкою, де відбувається безпосереднє вирішення основної економічної проблеми: що і скільки (товарів і послуг) виробляти. Підприємство також пов'язане з вирішенням проблеми розподілу благ. Воно надає робочі місця, виплачує заробітну плату, шляхом виплати податків бере участь у здійсненні соціальних програм. Підприємство, як правило, має ряд істотних ознак. Розглянемо основні:

1) організаційна єдність: підприємство - це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління;

2) відособлене майно: підприємство має власне майно (що складається з основних і оборотних засобів) та самостійно використовує його у певних цілях;

3) майнова відповідальність: підприємство самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно із законодавством;

4) системна єдність засобів виробництва: підприємство поєднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою одержання прибутку;

5) оперативно-господарська й економічна самостійність: підприємство саме здійснює різні угоди й операції, отримує прибуток і несе збитки, а за рахунок прибутку забезпечує стабільний фінансовий стан і подальший розвиток виробництва;

6) наявність ідентифікаційних ознак: підприємство мають впізнавати та відрізняти від інших підприємств. З цією метою підприємству дають ім'я (назву), під яким воно набуває та відчужує майнові й особисті немайнові права, несе зобов'язання, виступає в суді й арбітражі в ролях позивача і відповідача.

Істотними ознаками є єдина територія, допоміжне господарство, тощо.

Роль підприємства в суспільному виробництві полягає в тому, що воно забезпечує, з одного боку, поєднання факторів виробництва, а з іншого - зв'язок між товарними і ресурсними ринками.

Важливими завданнями діючого підприємства є: отримання доходу власниками підприємства; виробництво продукції та забезпеченню нею потреб споживачів; забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами праці і можливістю професійного росту; створення робочих місць для населення тієї місцевості, на території якої розташоване підприємство; охорона навколишнього середовища; недопущення перебоїв в роботі підприємства. Завдання підприємства визначаються: інтересами власника; розмірам капіталу; ситуацією, що складається в межах підприємства; зовнішнім середовищем. Найважливішим завдання підприємства у всіх випадках є отримання доходу за рахунок реалізації споживачам виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). На основі отриманого доходу задовольняються соціальні і економічні потреби трудового колективу і власників засобів виробництва. Орган, який формулює і конкретизує яке-небудь господарське завдання, зобов'язаний враховувати реальні умови його виконання з урахуванням функцій, які виконує підприємство.

До основних функцій підприємства відносяться: виробництво продукції виробничого і власного споживання; виробництво та продаж продукції споживачу; матеріально-технічне забезпечення виробництва на підприємстві; управління і організація праці персоналу на підприємстві; різносторонній розвиток і ріст обсягів виробництва на підприємстві; підприємництво; оплата податків, виконання обов'язкових і добровільних платежів в бюджет та інші фінансові органи; дотримання діючих стандартів, нормативів, державних законів.

Функції підприємства конкретизуються і уточняються в залежності від: розмірів підприємства; виробничого напряму; ступеня спеціалізації і кооперування; наявності соціальної інфраструктури; форми власності; взаємовідносин з місцевими органами влади.

1.2 Класифікація підприємств та їх об'єднань

Для багатоукладної економіки характерним є існування різних форм власності і різноманітних форм господарювання. Відповідно до Господарського Кодексу в аграрному секторі економіки України залежно від форм власності можуть діяти підприємства видів видів (рис.1.1)



3

1

Рис.1.1. Класифікація підприємств

Приватне підприємство - підприємство, засноване на власності фізичної особи.

Підприємство, що діє на основі колективної власності - на власності трудового колективу підприємства.

Комунальне - засноване на власності відповідної територіальної громади.

Державне підприємство - базується на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Підприємство, засноване на змішаний формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні й корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Засновниками й учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів

Товариством із додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність, від імені товариства і несуть додаткову солідарну від-повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства -- лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. Через об'єднання майна різних власників створюються спільні підприємства. Засновниками його можуть бути громадяни і юридичні особи України та інших держав .

Закон передбачає можливість заснування, крім названих, ще й інших типів підприємств. Уже зараз функціонують орендні підприємства, як перехідний тип підприємств з державною формою власності до підприємств з колективною формою власності.

Аграрна реформа, що здійснюється в Україні, спрямована саме на забезпечення однакових прав різним формам власності і організаційним формам ведення виробництва. Водночас сільським трудівникам забезпечуються однакові права і свобода вибору форм господарювання, що стимулюватиме швидке поширення тих, які найбільш відповідають вимогам ринку.

Підприємства з метою підвищення ефективності виробництва можуть на добровільних засадах створювати об'єднання з правам юридичної особи як особливу організаційну форму діяльності, що забезпечує зручніші й ефективніші зв'язки між ними порівняно зі звичайними договорами чи угодами (рис.1.2)

3

1

Рис.1.2 Види добровільних об'єднань підприємств та організацій

Підприємства на певних умовах залежно від їх економічних інтересів, спеціалізації і мети можуть об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Саме ці фактори в основному визначають і вид об'єднань, їхню структуру і функції.

Зокрема, підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо за галузевим, територіальним або іншими принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.

Асоціації - це договірні об'єднання з найбільш м'якими внутрішніми зв'язками. Головною їх функцією є постійна координація господарської діяльності підприємств-учасників без втручання в їхню виробничу чи комерційну діяльність.

Консорціуми - це статутні тимчасові об'єднання промислового і банківського капіталу, що створюються для досягнення певної мети.

Корпорації - є договірними об'єднаннями, що мають порівняно з асоціаціями більш жорстокі внутрішні зв'язки, підприємства-учасники, поєднуючи свої виробничі, комерційні, а за необхідності і наукові інтереси, делегують окремі повноваження об'єднанню, надаючи йому право централізованого регулювання їхньої діяльності у певних межах. Можуть централізуватися такі, наприклад, функції, як збут продукції, матеріально-технічне постачання, ціноутворення, виконання проектних робіт, певна частина маркетингової діяльності та інші.

Концерни є також статутними об'єднаннями. До їх складу можуть входити різнопрофільні підприємства - промисловості, транспорту, торгівлі, банків, наукових організацій тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

У сільському господарстві України вже створені і функціонують деякі види об'єднань. На асоціативних засадах працюють виробничі і науково-виробничі системи. Головна їх функція - запровадження у виробництво передового досвіду і досягнень науки. Підприємства-учасники системи одержують кваліфіковану допомогу з організації високоефективного виробництва окремих видів продукції від головного підприємства цього об'єднання - передового господарства або наукової установи. За результатами діяльності підприємства-учасники переказують на рахунок головного підприємства частину вартості додатково одержаної продукції відповідно до прийнятого в системі нормативу.

Аграрне підприємство - це відносно самостійний господарюючий суб`єкт, який має власний статут, права юридичної особи, виробничі засоби і здійснює виробничу та комерційну діяльність в сільському господарстві з метою одержання прибутку.

Підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Сукупність ресурсів та відносин в аграрному підприємстві визначає його структуру.

До аграрних прийнято відносити ті підприємства, в структурі виручки від реалізації яких не менше 50 % займає сільськогосподарська продукція. Підприємство є відносно відокремленою економічною системою в межах якої здійснюється процес економічного відтворення з метою поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів шляхом отримання прибутку від економічної діяльності.

Підприємство є також самостійним суб'єктом господарювання, що має права юридичної особи, колектив працівників, виробничі фонди та організований процес виробництва. Наведені критерії відрізняють підприємство від інших суб'єктів економічної діяльності. Кожне підприємство повинне мати власний статут та колективний договір. Статут - це сукупність правил, що на основі існуючого законодавства регулюють внутрішню діяльність підприємства.

Колективний договір - це угода між колективом підприємства в особі профспілкової організації та його адміністрацією.

Іншими особливими ознаками підприємства є наступні:

1. Наявність різнорідних елементів, які поєднані в системи.

2. Нерівномірність та динамізм розвитку різних складових підприємства як системи.

3. Відносна автономність окремих структурних частин підприємства, вона знаходить свій прояв в формах внутрігосподарського комерційного розрахунку підрозділів.

4. Наявність системи колективних цілей діяльності.

Головною народногосподарською функцією діяльності аграрного підприємства є задоволення потреб споживачів в сільськогосподарській продукції. Серед інших функцій виділяють наступні: комерційна, технічна, фінансова, адміністративна, соціальна. Кожна з функцій передбачає наявність в підприємстві процесу виконання відповідних робіт та використання ресурсів.

Загальною економічною метою діяльності підприємства є забезпечення стабільності процесу розширеного відтворення наявних виробничих та соціальних ресурсів. Наведену мету часто формулюють в її вузькому розумінні як “отримання прибутку”. В кожного підприємства ця загальна мета має особливі форми прояву, що є результатом формування колективного балансу індивідуальних цілей окремих працівників підприємства.

В окремих адміністративних районах України функціонують агрокомбінати. За своїми функціями вони займають проміжне становище між корпораціями і концернами. До їх складу входять з правами харчової та переробної промисловості, агросервісні і торговельні підприємства. Кожний агрокомбінат створює свій фінансово-розрахунковий центр, який здійснює взаєморозрахунки між підприємствами, провадить ефективну кредитну політику. агрокомбінату делеговані функції здійснення єдиної технічної політики, метеріально-технічного постачання, реалізації продукції і деякі інші.

Наприкінці 80 - х років в сільському господарстві України стала виникати така форма об'єднань, як агроконсорціуми, засновниками яких стали сільськогосподарські підприємства, банки, а в ряді випадків - промислові підприємства різного профілю. Мета створення консорціуму - об'єднання фінансових, матеріальних, а часто і трудових ресурсів для розв'язання певних господарських завдань.

Подальше удосконалення форм власності і господарювання є одним з основних напрямів проведення аграрної реформи в сучасних умовах.

1.3 Середовище діяльності підприємства

Підприємство як відносно відособлена економічна система знаходиться під впливом великої кількості зовнішніх факторів, які можна згрупувати в такі групи: природні фактори, політичні та економічні. Дія зовнішніх факторів впливу на діяльність підприємства за впливом приблизно рівноцінна до усіх підприємств. Однак ефективність виробництва в різних підприємствах різна, що визначається знаннями керівників та розумінням ними закономірностей дії зовнішніх факторів впливу, рівнем організації виробництва в окремому підприємстві.

До природних факторів впливу можна відносять: якість землі; наявність та якість водних ресурсів; погодні умови; шкідники рослин та хвороби тварин; стихійні природні явища та ін.

Політичні фактори: система законодавства та його стабільність; податкова система; ліцензування продукції та видів діяльності; політика підтримки та розвитку сільського господарства; структура системи влади та ін.

Економічні фактори: попит на продукцію; ціни на продукцію та на ресурси; ринки збуту; договірні відносини з партнерами; система кредитування та ін.

Дія кожного з факторів на певний момент часу має негативний або позитивний вплив на діяльність підприємства. Окреме підприємство також є фактором формування економічного середовища і є складовою цього середовища для інших підприємств.

Під макросередовищем розуміють ті загальні чинники, які впливають на економіку усього народногосподарського комплексу країни. В структурі макросередовища виділяють такі складові: економічне, природно - екологічне, інформаційне, науково - технічне, політико - правове і соціально - культурне середовище.

Економічне середовище в загальному визначається попитом на продукцію який в свою чергу визначається купівельною спроможністю населення. Зростання купівельної спроможності населення позитивно впливає на діяльність аграрних підприємств, зниження - навпаки, призводить до скорочення обсягів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. При перших проявах економічної кризи аграрні підприємства повинні реагувати на це через скорочення виробництва, його перепрофілювання та через пошук ринків збуту в інших країнах. Держава повинна вчасно на реагувати на такі явища через аграрну політику. Прикладом невчасного реагування є те, що цінові диспропорції в 1992 році зробили невигідним виробництво тваринницької продукції, наслідком чого стала втрата поголів'я тварин, процес його відновлення розпочався лише в останні 3-4 роки.

Іншою складовою економічного середовища є ринок тих ресурсів, які необхідні для ведення сільськогосподарського виробництва. Знання підприємством ринку постачання ресурсів дозволяє йому зекономити наявні кошти та скоротити витрати на виробництво.

Стосовно природно - екологічного середовища, то регулююча роль держави відносно нього постійно посилюється. Аграрні підприємства тісно залежать від даних аспектів регулювання, оскільки виробництво продукції перебуває в тісному взаємозв'язку з природними факторами виробництва. Порушення вимог екологічного законодавства негативно відображається на економіці підприємства, оскільки в такому випадку воно змушене сплачувати штрафи. Якість продукції також тісно залежить від технології ведення виробництва. Виробництво екологічно чистої продукції зараз у світі стає домінуючим напрямком розвитку сільського господарства.

Науково - технічне середовище знаходиться в процесі постійних змін. Окремому аграрному підприємству потрібно швидко орієнтуватись в цих змінах та пристосовуватись до них. Ігнорування прогресивних змін в технологіях виробництва призводить до перевитрат і в кінцевому рахунку до банкрутства підприємства. Одним із прикладів сучасних змін в технологіях до яких підприємствам потрібно швидко пристосовуватись є запровадження комп'ютерної техніки та програмного забезпечення в процесі здійснення внутрішньої планово - облікової роботи.

Інформаційне середовище зараз стає визначальним і саме воно формує реагування підприємства на зміни в усіх інших сферах. Придбання інформації у вигляді наукових розробок та прогресивних технологій на сьогодні є, як правило, економічно виправданим капіталовкладенням. Ігнорування фактору інформованості призводить до значних економічних втрат в багатьох аграрних підприємствах.

Політико - правове середовище включає в себе систему суспільних інституцій, які готують та приймають законодавчі і нормативні акти а також самі нормативно - правові акти. Для економіки підприємства особливо важливим суспільним інститутом є господарський суд. Обізнаність підприємства із законами та нормативними актами і вміння використання їх в своїй діяльності забезпечує стабільність та прогрес у розвитку підприємства. В усіх аграрних підприємствах середніх та великих розмірів, що мають власного юридичного консультанта, затрати на його утримання завжди виявлялись економічно виправданими. Економічна діяльність підприємства базується на наявних ресурсах та на системі договорів з постачальниками ресурсів та із споживачами продукції.

Соціально - культурне середовище також значною мірою впливає на діяльність окремого аграрного підприємства. Є негативні та позитивні чинники даного середовища на діяльність підприємства. Серед негативних чинників можна навести такі як низький рівень культури виробництва, що притаманна зараз значній частині сільського населення, відсутність відповідальності за результати, низький рівень грошових розрахунків на рівні окремого підприємства, що ускладнює облік, призводить до втрат. До позитивних чинників впливу на економіку аграрного підприємства можна віднести невисокі затрати на оплату праці працівників, високий середній рівень освіти населення. Зміни в соціально - культурному середовищі в суспільстві впливають на структуру ринку сільськогосподарської продукції та на діяльність окремих підприємств. Зміни, наприклад, в структурі харчування населення вимагають від підприємства розуміння даних питань та перепрофілювання виробництва на ті види продукції, попит на які зростає.

Мікросередовище є сукупністю зовнішніх по відношенню до підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності підприємства. В вузькому розумінні мікросередовище аграрного підприємства - це сукупність його зв'язків з партнерами. Зміни, що відбуваються в мікросередовищі впливають на прибутковість усіх партнерів економічної діяльності. Відносини повинні бути стабільним та прозорими. Саме тому в інтересах окремого підприємства оформити усі відносини з партнерами відповідно до юридичних вимог законодавства. В групі підприємств - партнерів формується комплекс стійких економічних зв'язків, які перетворюють дану групу на інтегровану економічну систему.

В даній системі партнери зацікавлені в стабільності зв'язків та в існуванні усіх партнерів системи. В таких системах існує тенденція до поступового вирівнювання рівня прибутковості усіх учасників даної системи. Якщо один з партнерів намагається діяти виключно у власних інтересах і за рахунок партнерів - таке підприємство або організація втрачає свої партнерські зв'язки і можливості здійснення діяльності.

Аграрні підприємства функціонують в мікросередовищі складовими якого є такі види його партнерів: споживачі сільськогосподарської продукції; посередники; постачальники ресурсів; агросервісні підприємства та організації, що надають послуги аграрним підприємствам; фінансово - кредитні установи; інші аграрні підприємства, конкуренти.

Споживачі сільськогосподарської продукції аграрних підприємств знаходяться на ринках: сільський, районний, обласний, державний, міжнародний. Місця збуту сільськогосподарської продукції розташовані як правило біля сільськогосподарських підприємств. Ними є елеваторні підприємства, цукрозаводи, молокозаводи, м'ясокомбінати та інші. Важливу роль споживачів продукції та послуг аграрного підприємства відіграє населення сіл, що розташовані безпосередньо біля підприємства.

Посередники - це ті підприємства, організації та приватні підприємці, які за дорученням аграрних підприємств реалізують їх продукцію або знаходять клієнтів для продажу.

Вони також виступають в ролі споживачів продукції у випадку придбання ними продукції для подальшого перепродажу. Особливу роль повинні відігравати такі посередники як товарні біржі. Їх головне завдання - це сприяння торгівлі великими партіями окремих видів продукції шляхом укладання біржових угод, вивчення ринкових цін, попиту та пропозиції, оформлення збутових угод та їх виконання. В країнах з розвиненою ринковою економікою через товарні біржі реалізується біля 25 % усієї сільськогосподарської продукції, в Україні їх роль поки що незначна. В умовах розвинутого ринку окремі товарні біржі як правило спеціалізуються на окремих видах сільськогосподарської продукції.

Постачальники - це підприємства, організації та приватні підприємці, що забезпечують аграрні підприємства та інших сільськогосподарських виробників усіма видами ресурсів, що необхідні для ведення виробництва. Серед цих ресурсів: паливо і мастильні матеріали, запасні частини, мінеральні добрива, насіння, отрутохімікати, ветеринарні препарати, техніка, будівельні матеріали та ін.

Організація оптової торгівлі даними ресурсами в Україні поки що на стадії зародження. В даній сфері зараз існує три види монопольних формувань із загальнодержавною мережею структурних підрозділів. Це “Украгротехсервіс” (біля 320 підприємств), “Украгрохім” (біля 680 підприємств) та “Укрзооветпромпостач”. Система централізованого постачання ресурсів в Україні існувала до 1992 року, сьогодні постачання ресурсів базується на ринкових принципах конкуренції. В умовах незбалансованості ринку ресурсів для сільського господарства багато підприємств використовують бартерні угоди з постачальниками. Такі види угод як правило є невигідними для аграрних підприємств. Договірні відносини з постачальниками ресурсів поки що не мають системного і впорядкованого характеру, від чого аграрні підприємства часто несуть збитки. Для аграрних підприємств сьогодні існує гостра потреба організації обслуговуючих (постачальних) кооперативів, власних відділів маркетингу або постачання а також використання власних спеціалістів з юридичною освітою.

Агросервісні підприємства та організації надають аграрним підприємствам необхідні виробничі послуги і завдяки цьому створюють умови для нормального функціонування сільськогосподарського виробництва. Спектр таких послуг досить широкий. Наприклад: сервісне обслуговування техніки та обладнання, транспортні послуги, ремонтні роботи, виконання сільськогосподарських робіт, науково - консультативне та інформаційне супроводження процесу виробництва та ін. В Україні існують агросервісні формування з розгалуженою мережею в державному масштабі. Серед таких наступні. “Украгропроммаш” - виробниче об'єднання машинобудівних і ремонтних підприємств. Державний концерн “Украгротехсервіс” крім постачання ресурсів виконує також сервісні функції з обслуговування сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах. “Украагропромтранс” - державно - кооперативне виробниче транспортне об'єднання. “Укргрунтозахист” - асоціація по підвищенню родючості ґрунтів та по захисту рослин. Крім наведених об'єднань на місцевих ринках сервісних послуг працює значна кількість організацій та приватних підприємців. Для керівництва аграрного підприємства в більшості випадків стоїть вибір - виконувати певні роботи власними силами або скористатись послугами сторонніх сервісних організацій. Для прийняття правильного рішення керівники і спеціалісти підприємства повинні володіти методиками економічної оцінки різних альтернативних варіантів.

Фінансово - кредитні установи, такі як банки, страхові компанії, кредитні спілки та інші надають аграрним підприємствам такі види послуг як збереження готівки, перерахування коштів, страхування, надання кредитів та інші. Відносини аграрних підприємств з даними установами також базуються на договірних засадах. На ринку наведених послуг існує конкуренція, тому вміння аграрних підприємств бути учасником фінансового ринку є часто визначальним у веденні економічно виправданих фінансово - кредитних операцій.

Найближчі конкуренти - ними є аграрних підприємства території, що виробляють аналогічну продукцію. Рівень конкуренції визначається каналами збуту продукції та придбання ресурсів. В реалії конкурентами конкретного аграрного підприємства з наведених підприємств є лише ті, що продають свою продукцію тим же споживачам або ті, що купують необхідні ресурси в тих же постачальників.

1.4 Предмет, метод і завдання дисципліни „Економіка аграрного підприємства”

Економіка аграрного підприємства - це наука, яка вивчає закономірності прояву універсальних законів економічного відтворення на рівні окремого сільськогосподарського підприємства. Метою цього вивчення є вироблення стандартів економічного управління діяльністю підприємства, пошук та застосування нових і ефективних форм та напрямків господарювання.

Предметом вивчення дисципліни є економічні відносини, що склалися в окремо взятому підприємстві. Складність предмету вивчення визначається різноманітністю організаційних, галузевих та юридичних форм аграрних підприємств.

Головними завданнями дисципліни “Економіка підприємства” є:

- розробка та впровадження у виробництво заходів по підвищенню ефективності аграрного виробництва;

- рекомендації щодо підвищення інтенсивності виробництва з одночасним дотриманням екологічної безпеки господарювання;

- обґрунтування та запровадження методик визначення ефективності застосування окремих засобів виробництва;

- обґрунтування методик оцінки ефективності ринкових відносин підприємства із зовнішнім середовищем через збут, постачання, кооперацію та інтеграцію;

- обґрунтування ринкової та ефективної інфраструктури підприємства;

- поглиблення концентрації та спеціалізації виробництва;

- пошук і застосування нових та ефективних механізмів економічних відносин в підприємстві між його складовими та пошук нових методів організації економічного управління.

Науки, на яких базується дисципліна " підприємства" поділяються на такі групи:

- фундаментальні (математика, біологія та ін.);

- технологічні (рослинництво, тваринництво та ін.);

- технічні (механізація виробництва та ін.);

- економічні (макроекономіка, мікроекономіка).

В свою чергу економіка підприємства є основою сукупності економічних наук та дисциплін прикладного характеру, які вивчають окремі деталі та аспекти економічного механізму господарювання підприємства. До таких наук можна віднести облік, планування, аналіз та ін.

В процесі проведення економічних досліджень та виконання робіт економічного характеру використовують науковий інструментарій, тобто понятійний апарат, методи і методики.

Метод - це спосіб вивчення, пізнання явищ або досягнення мети.

Методика - це сукупність методів і правил та визначена послідовність їх застосування в процесі досліджень або виконання розрахунків. Загальним для всіх наук є діалектичний метод.

Методами науки “Економіка аграрного підприємства” є наступні.

1. Сукупність статистичних методів (групувань, індексний, кореляційний, та ін.). Їх використовують при вивчені масових явищ, груп підприємств або груп показників.

2. Монографічний метод передбачає вивчення досвіду передових підприємств, їх підрозділів та окремих працівників і використання результатів цього вивчення в процесі вдосконалення економічного механізму господарювання в підприємстві.

3. Розрахунково-конструктивний метод передбачає перенесення існуючих зв`язків на перспективу, через вивчення ступеню впливу факторів на певний показник. Він є основним при плануванні сільськогосподарського виробництва. Часто розробляють кілька варіантів і вибирають кращий, тому цей метод ще називають методом варіантів.

4. Експериментальний метод передбачає проведення виробничого експерименту, обробку його даних, перевірку на достовірність та впровадження позитивних результатів у виробництво.

5. Економіко-математичні методи або методи математичного моделювання використовують в послідовності: постановка задачі, підготовка інформації і програм, вирішення задачі, аналіз результатів і впровадження їх у виробництво.

6. Балансовий метод є основним при координації та взаємоузгодженні окремих показників певної сукупності. Баланс може містити натуральні або вартісні показники. Метод використовують для обґрунтування пропорційності розвитку виробництва.

7. Нормативний метод. Він передбачає розробку та використання в господарстві внутрігосподарських економічних нормативів які є основою організації економічної роботи в підприємстві. Крім того, використовують також типові норми і нормативи, що розробляються та публікуються науково - дослідними установами.

Результатом вивчення дисципліни для студентів повинні бути такі знання та вміння:

- розуміння змісту та структури економіки підприємства;

- розуміння економічного механізму господарювання на рівні окремого підприємства та їх сукупності;

- розуміння логіки та закономірностей економічного розвитку окремого аграрного підприємства;

- знання щодо основ і принципів організації економічної роботи в підприємстві;

- вміння розглядати усі економічні процеси з точки зору категорії економічної ефективності;

- досконале оволодіння інструментарієм, тобто термінологією та понятійним апаратом практичної економіки;

- розуміння та вміння обчислення економічних показників;

- набуття практичних навиків економічної роботи.

На сьогодні не існує універсальної або ідеальної моделі аграрного підприємства, однак усі підприємства мають спільні особливості та здійснюють свою діяльність на основі спільних закономірностей економічного відтворення в сільському господарстві.

Питання для самоконтролю

1. Визначне в чому сутність підприємства.

2. Охарактеризуйте основні ознаки, які відрізняють підприємство від інших суб'єктів господарської діяльності.

3. Які народногосподарські функції виконує підприємство ?

4. Дайте визначення аграрного підприємства та охарактеризуйте його відмінності від інших видів підприємств.

5. Назвіть ознаки економічних ресурсів, які відрізняють їх від природних ресурсів.

6. Які ознаки використовуються для класифікації видів підприємств і які види підприємств існують ?

7. Перерахуйте фактори зовнішнього впливу на діяльність підприємства.

8. Які складові макросередовища діяльності аграрного підприємства та в чому зміст особливостей впливу кожної складової ?

9. Охарактеризуйте складові мікро середовища аграрного підприємства.

10. Перерахуйте основні завдання науки “Економіка аграрного підприємства”.

11. Назвіть науки, на яких базується “Економіка аграрного підприємства”.

12. Основні методи, які використовує наука та їх особливості.



Список літератури

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 356 с.

2. Господарський кодекс України- Закон України від 16 січня 2003 р.// Кодекси України - 2003 - №6.- 252с

3. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін..; За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання - Прес, 2001. - 335 с.

4. Економіка підприємства: Структурно - логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф.. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

5. Кованов С.И., Свободин В.А. Экономические показатели деятельности сельскохозяйственных предприятий: Справочник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1991. - 304 с.

6. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. пос. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 436 с.