Банківський маркетинг

Таким чином, необхідною умовою реалізації стратегії банківського маркетингу є створення відділу маркетингу і роботи з клієнтурою, який має чітке коло завдань і функцій і безпосередню взаємодію з іншими підрозділами банку. Порядок цієї взаємодії повинен регламентуватися внутрішніми нормативними документами банку та нормативними актами НБУ.

5.5 АУДИТ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ БАНКІВСЬКОГО МАРКЕТИНГУ

Комплексна методика аудиту реалізації стратегії банківського маркетингу може бути використана як для оцінки готовності комерційного банку до реалізації стратегії банківського маркетингу, так і для поточного контролю за ходом реалізації розробленої стратегії.

Стратегічність комерційного банку -- стан реалізації стратегії банківського маркетингу.

Варто виокремити вагомі ознаки, міра прояву яких у діяльності банку характеризує стан реалізації стратегії банківського маркетингу (ознаки «стратегічності»). Ці ознаки виявляються різною мірою і характеризують в остаточному підсумку конкурентні переваги комерційного банку. Кількість і зміст таких ознак залежить від масштабу і специфіки діяльності банку, але основні їхні категорії такі:

Визначеність місії. Наявність уявлення про цілі, яких банк бажає досягти в майбутньому, тобто наявність розробленої місії.

Визначеність цілей і стратегії банку, які повинні бути оформлені у вигляді документів, де послідовно викладається концепція стратегічного управління банком на визначений період.

Наявність налагодженого механізму збору, аналізу й обробки маркетингової інформації. Управлінська реакція на зовнішні погрози повинна випереджати їхню появу, спираючись на вивчення ознак можливої появи погрози, інакше правильні, але запізнілі маркетингові рішення стають марними. Комерційний банк повиннен мати можливість своєчасного розпізнавання проблем і володіти механізмом їхнього рішення.

Робота з підвищення конкурентноздатності банку. Наявність чіткого і єдиного розуміння конкурентних переваг і слабких сторін. Відділом маркетингу комерційного банку повинен вестися постійний пошук нових форм і видів діяльності для підвищення конкурентноздатності. Стратегія банківського маркетингу повинна постійно коригуватися залежно від надходження нової інформації, інакше з часом вона може втратити свою ефективність.

Адаптованість банку до можливостей кредитного ринку, тобто наявність різних по складу і якості ресурсів для реалізації ринкових можливостей, використання яких забезпечить стійкі позиції на кредитному ринку.

Орієнтованість поточного управління на виконання стратегічних завдань банку. Поточне управління повинне бути продовженням, конкретизацією обраної стратегії банківського маркетингу і здійснюватися в межах діючої стратегії. За відсутності стратегічного управління інтереси функціональних підрозділів починають переважати над інтересами банку загалом.

Організаційний поділ стратегічних і оперативних завдань банківського маркетингу, тобто розмежування штабних і лінійних функцій, звільнення вищих керівників від рішення оперативних завдань.

Наявність штабних підрозділів, які здійснюють внутрі-банківське консультування з питань стратегічного розвитку. Такі підрозділи не беруть участь у вирішенні оперативних завдань, а здійснюють консультування вищих менеджерів з питань стратегічного розвитку (наприклад, відділ стратегічного розвитку).

Запрошення сторонніх консультантів для вирішення неспецифічних завдань. Зовнішні консультанти мають визначену незалежність, отже, з більшою мірою об'єктивності можуть оцінити стан проблемних питань реалізації стратегії банківського маркетингу.

Постійне інформування персоналу про стратегічні цілі і плани банку. Періодичне нагадування співробітникам про місію, інформування про стратегічні цілі і плани банку сприяє мотивації більш високих досягнень у діяльності персоналу.

Високий рівень корпоративної культури, який передбачає гармонізацію інтересів банку й інтересів різних груп і категорій працівників.

Наявність у банку ефективно працюючого маркетингового підрозділу, укомплектованого кваліфікованими кадрами. Цей підрозділ (служба) повинен на підставі обліку й аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища банку формувати маркетингову стратегію.

Міра прояву розглянутих ознак у діяльності комерційних банків характеризує стан реалізації стратегії банківського маркетингу, тобто «стратегічність» банку. Виявлення міра прояву ознак доцільно здійснювати експертним шляхом. Міра прояву кожної ознаки в діяльності банку оцінюється за такою шкалою:

«5» -- ця ознака в банку цілком виявляється;

«4» -- ця ознака в банку не цілком виявляється;

«3» -- ця ознака в банку виявляється слабко;

«2» -- ця ознака в банку не виявляється.

Коефіцієнт важливості кожної ознаки визначався колегіально групою експертів за таким правилом:

-- і-та ознака «менш важлива»;

-- і-та ознака «важлива»;

-- і-та ознака «дуже важлива».

Кількість експертів визначена трьома особами -- керуючий відділом маркетингу і клієнтської політики, заступник керуючого, дослідник.

Готовність комерційних банків до реалізації стратегії банківського маркетингу

	Типова оцінка міри прояву ознаки
№ ознаки «стратегічності»	Керуючий відділом маркетингу і клієнтської політики	Заступник керуючого відділом маркетингу і клієнтської політики	Дослідник	Коефіцієнт важливості і-ї ознаки
	5,	5і	5і	К
1.	4	3	2	3
2.	3	2	3	3
3.	3	2	3	3
4.	2	3	2	1
5.	3	2	2	3
6.	3	2	2	3
7.	3	2	2	3
8.	4	4	3	2
9.	5	4	3	1
10.	3	3	2	3
11.	2	3	3	3
12.	3	2	2	3
Xі=1	38	32	29	31

Коментарі:

1. Визначеність місії.

Оцінка: немає затвердженого і доведеного до відома персоналу документа, який містить гласно обговорену й прийняту стратегію банківського маркетингу.

2. Визначеність цілей і стратегії.

Оцінка: уявлення про стратегічні цілі розмите й неконкретне у свідомості виконавців.

3. Здатність своєчасного розпізнавання проблем і механіз- мів їхнього рішення.

Оцінка: у банках тільки починається робота з організації оперативних інформаційних потоків про стан зовнішнього середовища й розподіл інформації серед менеджерів.

4. Робота з підвищення конкурентноздатності.

Оцінка: у банках немає чіткого і єдиного розуміння його конкурентних переваг і слабкостей, робота з підвищення конкурентноздат-ності не має ідеологічної основи, а тому ведеться не систематично.

5. Адаптованість до можливостей, які відкриваються. Оцінка: продуктовий потенціал банків орієнтований на наяв- ний ринок.

6. Орієнтованість поточного управління на виконання стратегічних завдань.

Оцінка: через невизначеність стратегічних установок і недосконалості організаційної структури поточне управління слабко орієнтоване на виконання стратегічних завдань.

7. Організаційний поділ стратегічних задач від оператив- них завдань.

Оцінка: вище керівництво банків значною мірою покладає на себе оперативні питання нижчого рівня прийняття рішень, обмежуючи середній менеджмент в можливостях прийняття самостійних рішень.

8. Наявність штабних підрозділів, які здійснюють консуль- тування з питань стратегічного розвитку.

Оцінка: у банках відсутні штабні підрозділи, які займаються тільки питаннями стратегічної значимості.

9. Запрошення сторонніх консультантів для вирішення неспецифічних завдань.

Оцінка: робота з залучення зовнішніх консультантів для вирішення неспецифічних завдань, наприклад, оцінки стану питань стратегічного управління, тільки почалася і вимагає систематичного ведення.

10. Постійне інформування персоналу про стратегічні цілі і плани.

Оцінка: відсутність визначеності з приводу формулювання стратегії банків, як у документах, так і у свідомості вищого менеджменту, не дозволяє проводити роботу з постійного інформування персоналу про місію, стратегічні цілі і плани.

11. Високий рівень корпоративної культури.

Оцінка: існуючий рівень корпоративної культури не забезпечує єдності в розумінні стратегічних цілей банків в сфері менеджменту, а також належної лояльності персоналу до керівництва.

12. Наявність в банку повноцінного маркетингового під- розділу.

Оцінка: наявний маркетинговий підрозділ за своїм кількісним і кваліфікаційним складом не цілком відповідає пропонованим вимогам.

13. Загальний висновок:

готовність комерційних банків до реалізації стратегії банківського маркетингу оцінюється як «НИЗЬКА».

На підставі отриманої оцінки міри готовності комерційних банків до реалізації стратегії банківського маркетингу можна зробити таких висновок: перш, ніж реалізувати маркетингову стратегію, необхідно провести роботу з підготовки банків до реалізації стратегії банківського маркетингу, зміст якої визначається слабкими ознаками «стратегічності». Рекомендовані заходи наведені у таблиці 5.10. В ході розробки були враховані: результати аналізу «стратегічності», думка вищого менеджменту з приводу міри значимості стратегічного управління в роботі банків на сьогодні, специфіка діяльності, ефект накопиченого досвіду, рівень кваліфікації персоналу і можливість його підвищення, рівень розвитку інформаційного забезпечення банків.

Заходи з підвищення «стратегічності» комерційних банків

№	Принцип реалізації стратегії банківського маркетингу	Рекомендовані заходи з підвищення «стратегічності»
1.	Визначеність місії банку	Розробка місії банку відповідно до вироблених стратегічних цілей. Доведення й роз'яснення персоналу змісту формулювання місії з погляду її практичної корисності
2.	Визначеність цілей і стратегії банку	Прийняття й оформлення стратегічної концепції банку у вигляді керівного документу. Розробка плану заходів і призначення відповідальних за впровадження положень стратегічної концепції в практику. Широке ознайомлення персоналу з основними положеннями стратегічної концепції банку
3.	Здатність своєчасного розпізнавання проблем і механізмів їхнього вирішення	Організація і впровадження баз маркетингових даних. Виявлення інформаційних потреб фахівців. Розробка форматів представлення маркетингових даних по підрозділах. Розробка стандарту про розподіл маркетингової інформації в банку
4.	Робота з підвищення конкурентоспроможності банку	Виявлення конкурентних переваг і слабостей банку. Формування єдиного і чіткого розуміння менеджментом конкурентних переваг і слабостей бан- Планування діяльності банку з урахуванням його конкурентноздатності
5.	Адаптованість банку до можливостей, що відкриваються	Проведення моніторингів фінансових ринків на предмет наявних комерційних можливостей. Періодична звітність менеджерів по маркетингу перед вищим керівництвом із приводу ринкових можливостей. Розробка планів заходів використання виявлених можливостей
6.	Орієнтованість поточного управління на виконання стратегічних завдань банку	Розробка чітких і зрозумілих стратегічних цілей і завдань банку. Зміна організаційної структури банку відповідно до обраних стратегічних установок
№	Принцип реалізації стратегії банківського маркетингу	Рекомендовані заходи по підвищенню «стратегічності»
7.	Організаційний поділ стратегічних завдань від оперативних завдань	Делегування повноважень і відповідальності з оперативного управління середньому менеджменту. Посилення відповідальності вищих менеджерів за процес прийняття стратегічних рішень
8.	Наявність штабних підрозділів банку, що здійснюють консультування з питань стратегічного розвитку	Створення в структурі відділу маркетингу підрозділу зі штатом 2-3 одиниці для вирішення завдань підготовки й аналізу інформації про стан маркетингового середовища, оцінки можливості реалізації і коригування стратегічних цілей і завдань банку
9.	Запрошення сторонніх консультантів для вирішення неспецифічних завдань банку	Систематичне запрошення зовнішніх консультантів
10.	Постійне інформування персоналу про стратегічні цілі і плани банку	Використання зборів, нарад, ЗМІ, газети банку для проголошення та нагадування місії, стратегічних цілей і завдань
11.	Високий рівень корпоративної культури	Створення Служби управління персоналом і розвитком банку на чолі з Президентом. Надання Службі управління персоналом і розвитком банку функції внутріфірмового ПР. Вдосконалення системи оплати праці та морального стимулювання. Інформування персоналу про плани керівництва та мотиви управлінських рішень
12.	Наявність у банку повноцінного маркетингового підрозділу	Перетворення відділу маркетингу і клієнтської політики відповідно до такої структури: бюро маркетингових досліджень та інноваційної політики, бюро з просування (реклама та виставкова діяльність), бюро з вдосконалення збутових мереж

Таким чином, стратегічний аудит є дієвим інструментом контролю за реалізацією стратегії банківського маркетингу.

6. ПРОДУКТОВА ПОЛІТИКА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

6.1 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

Необхідною умовою здійснення банківської діяльності є державна реєстрація та отримання банком ліцензії.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України. Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

заяву про реєстрацію банку;

установчий договір (крім державного банку);

статут банку;

рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно зі встановленими Національним банком України вимогами;

інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. Якщо засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) -- для учасників -- юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) -- для учасників -- фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої передплати на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку. Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакету документів. Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Національний банк України може відмовити в державній реєстрації банку у разі, якщо:

1) порушений порядок створення банку;

установчі документи банку не відповідають законодавству України;

поданий неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» чи нормативно-правових актів Національного банку України;

у Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку;

професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного банку України.

Про неповноту поданого пакета документів та/або про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера Національний банк України зобов'язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного строку з дати подання документів.

Про відмову у державній реєстрації банку Національний банк України приймає мотивоване рішення. Засвідчена Національним банком України копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під розпис. Відмова у державній реєстрації банку не може бути здійснена з інших підстав, крім зазначених вище.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакету документів. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію лише у таких випадках:

якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

у разі порушення Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України;

недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в засобах масової інформації (газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України») і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.

Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл Національного банку України. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління (рада директорів) має отримати попередній дозвіл Національного банку України.

Для отримання попереднього дозволу для створення банку з іноземним капіталом або для набуття банком статусу банку з іноземним капіталом до Національного банку України необхідно подати такі документи:

клопотання про надання попереднього дозволу;

інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та наявність необхідних коштів для заснування банку;

дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отримання такого дозволу;

інформацію про андеррайтера та його ділову репутацію, угоду з андеррайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на міжнародних ринках шляхом андеррайтингу.

Клопотання розглядається Національним банком України протягом одного місяця з дня його отримання. Відмова Національного банку України у наданні дозволу має надаватися у письмовій формі із зазначенням відповідних мотивів.

При набутті банком статусу банку з іноземним капіталом, за умови, що іноземний інвестор набуває істотної участі, для державної реєстрації банку з іноземним капіталом додатково до загального переліку документів іноземний інвестор або за його дорученням банк -- емітент акцій, андеррайтер чи будь-яка інша юридична або фізична особа, що має доручення від іноземного інвестора, подає такі документи:

нотаріально засвідчену за місцем видачі копію рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні;

письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстрований головний офіс іноземного інвестора, якщо законодавством такої країни вимагається одержання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон;

нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг з торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного учасника в країні, в якій зареєстрований головний офіс іноземного інвестора;

нотаріально засвідчену за місцем видачі копію висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо визначений висновок надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком України, то такий висновок має бути підтвердженим українською аудиторською організацією.

Зазначені документи (крім письмового запевнення іноземного інвестора) повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі, якщо іноземний інвестор є фізичною особою, він подає: 1) письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) анкету, яка повинна містити, зокрема, інформацію про відсутність судимості.

Якщо документи складені іноземною мовою, вони повинні супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

Національний банк України має право відмовити у державній реєстрації банку з істотною іноземною участю за умови відсутності принаймні одного з визначених документів або неналежного оформлення будь-якого з них. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

6.2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТОВОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Крім того, банк має право здійснювати такі операції та угоди:

операції з валютними цінностями;

емісію власних цінних паперів;

організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (у т. ч. андеррайтинг);

надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами⁸ та опціонами⁹;

довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій. Дозвіл надається, якщо:

Ф'ючерс -- вид угоди на фондовій або товарній біржі, що проводиться на ще не виготовлений товар. Фінансовий ф'ючерс -- довготермінова строкова біржова угода, пов'язана з купівлею та продажем валюти, цінних паперів.

Опціон -- стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо придбання/продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання/продажу таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

банком поданий план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, у т. ч. вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за своїми операціями.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В межах такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням. Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.

Банк зобов'язаний при наданні кредитів дотримуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, дотримуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним за депозитами. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов дотримання економічних нормативів. Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України. Банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу Національного банку України.

Банк має право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:

інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;

юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Порядок інформування про здійснення інвестиції встановлює Національний банк України. Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників.

Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 % капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 % розміру капіталу банку. Це обмеження не застосовується у разі, якщо:

акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;

банком з метою створення фінансової холдингової групи придбані акції, емітентом яких є інший банк;

цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року, який отримав їх у результаті андеррайтингу;

акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, зазвичай, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі -- пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення. Пов'язаними особами є: керівники банку; власники істотної участі в банку; близькі родичі, чоловік, жінка, діти, батьки будь-якої з цих осіб; афілійовані особи банку, керівники і власники істотної участі в афілійованих особах, а також їх близькі родичі.

Більш сприятливими умовами є:

прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

придбання у пов'язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною;

здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;

оплата товарів та послуг пов'язаної особи за цінами, вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

Банк може укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичайних, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для: погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою. Національний банк України може своїм розпорядженням запроваджувати обмеження на суму угод із пов'язаними особами. Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди; встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку; вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

6.3 СУТНІСТЬ ПРОДУКТОВОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ТА МЕТОДИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

Більшість визначень ототожнюють банківський продукт, банківську послугу і банківську операцію. Проте не підлягає сумніву таке: надання послуг не протиставляється виробництву банківських продуктів, а є його логічним продовженням по доведення до кінцевого споживача. Банківський продукт конкретизується у банківській послузі та пропонується ринку за визначеною ціною.

Банківський продукт є сукупністю банківських послуг, згрупованих за певною ознакою.

Банківська послуга -- це коло банківських операцій з визначеними функціональними ознаками, за допомогою яких забезпечується обслуговування клієнтів з метою отримання прибутку.

Банківська операція є сукупністю аналітичних, фінансових, технічних, бухгалтерських і комунікаційних процедур, які відображаються у технології створення та реалізації банківської послуги.

Згідно з наведеною класифікацію банківські продукти групуються з точки зору функціонального призначення комерційних банків, а саме: платіжно-розрахункові продукти, ощадно-капіталотворчі продукти, кредитно-інвестиційні продукти.

Платіжно-розрахункові банківські продукти -- це сукупність банківських послуг посередництва при платежах і розрахунках.

Ощадно-капіталотворчі банківські продукти -- це сукупність банківських послуг з мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у реальний позиковий капітал.

Кредитно-інвестиційні банківські продукти -- це сукупність банківських послуг щодо створення кредитних засобів.

Ознакою групування послуг для платіжно-розрахункових банківських продуктів є посередництво при платежах і розрахунках, для ощадно-капіталотворчих банківських продуктів -- мобілізація грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у реальний позиковий капітал, для кредитно-інвестиційних банківських продуктів -- створення кредитних засобів. Наведені ознаки групування дають можливість визначити відповідні банківські послуги.

Банківські послуги посередництва при платежах і розрахунках -- це коло розрахунково-касових і посередницьких операцій комерційного банку.

Банківські послуги з мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у реальний позиковий капітал -- це коло депозитних, міжбанківських, емісійних і комісійних операцій комерційного банку.

Банківські послуги щодо створення кредитних засобів -- це коло кредитних, інвестиційних і засновницьких операцій комерційного банку.

На підставі загального поняття банківської операції визначимо відповідні операції комерційного банку у наведеній класифікації.

Розрахунково-касові операції -- це сукупність процедур, які забезпечують зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученням власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видачу готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Посередницькі операції -- це сукупність процедур щодо розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку щодо роботи з фондовими цінностями, іноземною валютою, інших дій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники різних сторін фінансових угод.

Депозитні операції -- це сукупність процедур із залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані.

Міжбанківські операції -- це сукупність процедур з не депозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від Національного банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; процедур з надання позик банкам та розміщення депозитів у Національному банку.

Емісійні операції -- це сукупність процедур з формування власного капіталу та недепозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції -- це сукупність процедур консультування, інформування, аудиту, обліку, страхування, фінансового менеджменту та інших процедур, які дають можливість банку отримати невідсоткові доходи у вигляді комісії.

Кредитні операції -- це сукупність процедур з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

Інвестиційні операції -- це сукупність процедур з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому поза-біржовому ринку.

Засновницькі операції -- це сукупність процедур із безпосередньої участі комерційного банку у створенні нових господарюючих суб'єктів.

Таким чином, банківський продукт конкретизується сукупністю банківських послуг, а банківська послуга сукупністю операцій. Цей підхід до класифікації банківських продуктів і послуг сприяє ефективності оцінки позицій досліджуваної на предмет внесення змін послуги в системі банківських продуктів.

Продуктова політика комерційного банку -- це сукупність методів та інструментів щодо реалізації інноваційних змін в існуючому продуктовому портфелі банку з метою максимізації банківського прибутку.

Ефективність реалізації продуктової політики залежить від внутрішніх і зовнішніх можливостей банку. Тому потребують розгляду методи і інструменти аналізу ринкових можливостей комерційного банку та співвіднесення їх із внутрішніми можливостями з метою отримання показників необхідних інноваційних змін у продуктовому портфелі.

Продуктова політика банку є результатом інтеграції сучасних методів контролінгу, маркетингу і менеджменту з метою:

з'ясування реального фінансового стану банку, його ринкових позицій, центрів прибутків, проблемних (збиткових) структурних підрозділів, працівників, відповідальних за результати діяльності підрозділу;

з'ясування перспектив розвитку банку;

визначення розміру прибутку, необхідного для розвитку банку;

розрахунку можливих прибутків і витрат на визначену звітну дату, прибутковості окремих фінансових інструментів;

визначення видів банківських продуктів і послуг, які повинні принести прибуток у майбутньому;

визначення міри готовності комерційного банку до кризових ситуацій.

У зв'язку з цим, доцільними для використання при формуванні продуктової політики є методи прогнозування ринку банківських продуктів і послуг, до яких відносять екстраполяцію, експертні оцінки, математичне моделювання та чартизм. Прогнозні оцінки ринкових тенденції здійснюють за такою схемою:

виявлення ринку, що обслуговується (виявлення клієнтів і їх потреб; виявлення продуктів, що задовольняють потреби; визначення і пошук ресурсів для задоволення потреб ринку);

оцінка ринково-виробничих характеристик сегментів (вимоги до банківських продуктів і частота їх придбання; визначення міри концентрації клієнтів і їх фінансових характеристик та мотивів прийняття рішень);

оцінка привабливості ринку (розмір ринку; фактичні і очікувані темпи зростання; тенденції концентрації і потужності клієнтів; важливість послуг для клієнта);

оцінка рівня і характеру ризиків;

оцінка доцільності та ефекту впровадження нових послуг;

оцінка конкурентного середовища.

Постійний моніторинг впливу факторів макрооточення на діяльність комерційного банку сприяє підвищенню точності прогнозних оцінок в процесі реалізації продуктової політики.

Модифікація продуктового портфеля банку та доповнення його принципово новими елементами є основою продуктової політики. Процес розробки і впровадження нових банківських продуктів і послуг містить такі етапи:

пошук і відбір ідей: формулювання ідей, які б задовольнили певні потреби споживачів, ранжування ідей стосовно методів задоволення цієї потреби і в розробці задуму нового продукту;

визначення економічної ефективності продажу нової послуги: розрахунок прямих та накладних витрат і очікуваних доходів, розрахунок чистої приведеної вартості, розрахунок окупності та рентабельності інноваційного проекту. Розрахунок економічної ефективності нового продукту базується на аналізі беззбитковості, тобто доходи від продажу нового продукту мають бути вищими від витрат;

розробка технології нової банківської послуги: створення внутрібанківського нормативного документа про продукт, який передбачає визначення послуги, її характеристику і тип потенційного клієнта, правовий статус надання послуги (посилання на законодавчі та нормативні акти), особливості і відмінні ознаки банківського продукту, загальні принципи функціонування продукту та опис дій банку і клієнта при продажу продукту, відображення операцій купівлі і продажу продукту в бухгалтерському обліку та звітності;

встановлення стандарту якості банківської послуги: стандарт якості подається в технологічній карті послуги. Технологічна карта є документом, який містить детальний перелік операцій, які, відповідно до чинного законодавства та можливостей банку, складають завершений комплекс процедури надання послуг;

визначення маркетингових складових надання послуги: аналіз потенційних ринків збуту, сегментування клієнтів та визначення місткості кожного з ринків та сегментів, розробка складових елементів поширення нового банківського продукту, оцінка необхідності створення додаткової філійної мережі, або збільшення потужності наявної мережі, визначення каналів поширення інформації про новий продукт, вартість і ефективність їх використання;

визначення ризиків нового продукту за ринковими, товарними, економічними, фінансовими і збутовими критеріями. До ринкових критеріїв належать: відповідність потребам споживачів; реальний обсяг продажів; стабільність ринків збуту; рівень державного регулювання. До економічних і фінансових критеріїв належать: рентабельність, строк окупності, можливості цінової диференціації та рівень новизни продукту. Товарні критерії нової банківської послуги визначають рівень її конкурентоспроможності, міру ознайомленості з нею потенційних споживачів, можливість створення нової потреби або задоволення існуючої потреби більш раціональним способом. Збутові критерії містять: рівень можливого охоплення діючої мережі банку для продажу послуги; складність заходів для нарощування потужності мережі або її розширення; додаткові канали збуту; характер і масштаби рекламної компанії;

випробування продукту, що передбачає вирішення таких завдань: визначення місця виведення продукту на ринок; встановлення строку випробування; здійснення пробних продажів лояльним клієнтам; збір і аналіз інформації про пробні продажі; прийняття рішення щодо перспектив нового продукту (широкий продаж, зміна ціни, зміна технології надання, зняття продукту з продажу);

виведення нового продукту на ринок: забезпечення всіх установ банку необхідною нормативною документацією, технічним і програмним забезпеченням, рекламними матеріалами; проведення навчання персоналу; розробка і проведення ефективної рекламної кампанії з метою стимулювання збуту; масове виведення продукту на ринок;

моніторинг життєвого циклу нового продукту: контроль за рівнем витрат, за дотриманням плану розповсюдження і стимулювання збуту, контроль за адекватного реакцією на претензії клієнтів, моніторинг реакції конкурентів, аналіз платоспроможності клієнтів, проведення заходів щодо вдосконалення продукту, управління ціною, пошук нових ринків збуту і аналіз впливу продукту на фінансові результати та імідж банку.

Продуктова політика є основою ефективної системи збуту банківських продуктів і послуг. Крім того, інноваційні зміни продуктового портфеля є результатом детального аналізу запитів існуючих і потенційних клієнтів, тому формування продуктової політики пов'язане з визначенням кількісного та якісного складу клієнтської бази.

Метод	Характеристика
Аналіз ринку банківських продуктів і послуг	Місткість ринку, сегментування ринку, характер попиту, розмір попиту, фактори попиту, вибір ринків для розширення діяльності, визначення впливу факторів макроото-чення на трансформацію банківських продуктів і послуг, суб'єкти конкуренції, інформація про конкурентів, оцінка конкурентного середовища (абсолютна і відносна частка ринку і їх тенденції, порівняння якості обслуговування, відносна рентабельність, концентрація клієнтів, рівень інноваційності послуг)
Аналіз мікросе-редовища комерційного банку	Прибутковість операцій за сегментами ринку, кредитний/депозитний портфель банку, розробка банківських продуктів і послуг, виявлення і розвиток конкурентних переваг банку, виявлення й усунення слабких сторін банку, оперативне коригування ринкової стратегії банку
Аналіз доцільності інноваційних змін у продуктовому портфелі банку	Оцінка витрат, очікуваний життєвий цикл, очікувані прибутки, план впровадження нових продуктів, відповідність запитам клієнтів, визначення стадії життєвого циклу, наявність супутніх сервісних послуг, конкурентноз-датність продукту
Аналіз політики обслуговування клієнтів комерційного банку	Типологія клієнтів (юридичні, фізичні, старі, молоді тощо), критерії і мотиви вибору банку і продукту, потенційні потреби клієнтів, наявність потенційних клієнтів
Аналіз рівня інформаційних технологій	Наявність маркетингових програм і планів маркетингу, ймовірність досягнення стратегічних і тактичних цілей трансформації, структура і якість маркетингової інформаційної системи, організаційна структура маркетингових служб, критерії відбору персоналу, розподіл прав і відповідальності, наявність програми стимулювання збуту, канали поширення інформації про банк, рівень і ефективність рекламної діяльності банку, робота банку із засобами масової інформації
Аналіз філійної мережі	Чисельність і спеціалізація персоналу у філіях, очікувані обсяги послуг, філійна сітка і розміщення філій, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, витрати на обслуговування, пропускна здатність в пунктах обслуговування клієнтів, швидкість обслуговування, нові форми банківського сервісу, наявність стандартів обслуговування (зручність, швидкість, якість)
Прогнозування (методи експертних оцінок, нормативні методи, економіко-математичні методи, статистичні методи)	Тенденції розвитку ринку банківських продуктів і послуг під впливом політичних, правових факторів, факторів економічної кон'юнктури та ділової активності, інфляційних факторів, стадії життєвого циклу банківських продуктів, цінової політики, конкурентного середовища; фактичні і очікувані темпи зростання ринку; тенденції концентрації і потужності клієнтів; важливість послуг для клієнта
Оцінка ризиків реалізації продуктової політики банку	За ринковими критеріями: відповідність потребам споживачів; реальний обсяг продажів; стабільність ринків збуту; рівень державного регулювання. За товарними критеріями: рівень конкурентоспроможності банківських продуктів і послуг; міра ознайомленості з ними потенційних споживачів; можливість створення нової потреби або задоволення існуючої потреби більш раціональним способом. За економічними і фінансовими критеріями: рентабельність; строк окупності; можливості цінової диференціації; рівень новизни продукту. За збутовими критеріями: рівень можливого охоплення діючої мережі банку; складність заходів для нарощування потужності мережі або її розширення; додаткові канали збуту; характер і масштаби рекламної кампанії

Подобные документы

• Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ "ПриватБанк"

  Сутність та характерні особливості ринку банківських послуг. Продуктова політика банку та методи її формування. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності інноваційної продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк".
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 16.06.2013
  

• Методи ціноутворення на основні види банківських послуг

  Сутність цінової політики комерційного банку. Формування цін на банківські продукти і послуги, методи та підходи до реалізації даного процесу. Цінова політика банків на депозитні та кредитні продукти. Трансфертне ціноутворення та напрямки вдосконалення.
  
  курсовая работа [376,8 K], добавлен 20.06.2012
  

• Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку банківських послуг

  Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
  
  курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014
  

• Аналіз банківських операцій та послуг

  Особливості ринку банківських послуг, їх поширення в Україні. Характеристика та види діяльності ПАТ "Укрсоцбанк", динаміка обсягу активів. Сутність нетрадиційних банківських послуг. Аналіз охорони праці, основні заходи підвищення пожежної безпеки.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.05.2012
  

• Аналіз зовнішньоекономічної діяльності банку ВАТ "Міжнародний комерційний банк"

  Теоретична сутність банківських операцій на зовнішніх ринках. Портфельний аналіз банківських продуктів комерційного банку, активні та пасивні банківські операції з іноземною валютою. Економічний ефект розширення міжнародного кредитування по лінії ЕБРР.
  
  курсовая работа [988,8 K], добавлен 11.07.2010
  

• Особливості ціноутворення в комерційних банках України

  Сутність цінової політики комерційного банку. Формування цін на банківські продукти і послуги. Цінова політика банків на депозитні продукти. Структура цін на кредитні продукти. Напрямки вдосконалення маркетингових стратегій банку в напрямку ціноутворення.
  
  курсовая работа [164,5 K], добавлен 12.02.2014
  

• Управління кредитними ризиками комерційного банку ВАТ "Мегабанк"

  Сутність та основні види банківських ризиків, причини їх виникнення та методи оцінки. Аналіз кредитоспроможності клієнта за показниками ліквідності, заборгованості та рентабельності. Шляхи удосконалення та оптимізації кредитних ризиків комерційного банку.
  
  дипломная работа [689,1 K], добавлен 15.06.2012
  

• Вдосконалення кредитних та інвестиційних банківських операцій

  Особливості організації та регламентування активних операцій банку в Україні. Основна характеристика кредитних, інвестиційних та депозитних банківських операцій. Головний аналіз схеми надання непрямої гарантії. Дослідження основних форм кредиту.
  
  курсовая работа [341,2 K], добавлен 13.03.2019
  

• Економічні основи функціонування ринку банківських послуг в Україні

  Становлення ринку банківських послуг в Україні. Діюча практика надання комерційними установами послуг своїм клієнтам: депозитних, кредитних, розрахунково-касових та інвестиційних. Перспективи та шляхи подальшого розвитку ринку в державі та за кордоном.
  
  дипломная работа [508,8 K], добавлен 04.02.2011
  

• Розрахункові опеації банку (на матеріалах комерційного банку ВАТ АКБ "Укрсоцбанк")

  Характеристика діяльності комерційного банку ВАТ АКБ "Укрсоцбанк". Отримання показників поточного стану діяльності банку в сегменті розрахунково-касового обслуговування та впровадження технологій карткових розрахункових банківських послуг в Україні.
  
  отчет по практике [3,5 M], добавлен 10.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам