Методика викладання географії

6. Тести зі знаходження зайвого. Їх різновиди пов'язані з наявністю або відсутністю критеріїв відповіді. Приклади: * У цьому переліку виділити країну, що відрізняється від інших формою адміністративно-територіального устрою: а) Франція, б) Угорщина, в) Італія, г) Монголія, д) Індія.

*У цьому переліку визначити зайвий об'єкт: а) Байкал, б) Світязь, в) Таньганьіка, г) Хуанхе, д) Марокайбо.

7. Тести зі складною структурою побудови питання містять у собі два завдання. Для того щоб виконати завдання, треба попередньо відповісти на питання. Приклад:

* Визначити галузі спеціалізації економічного району України, до складу якого входять Луганська й Донецька області: а) паливна промисловість, б) чорна металургія, в) лісова промисловість, г) легка промисловість, д) хімічна промисловість, ж) машинобудування.

На сучасному етапі розвитку географічної освіти тестова перевірка знань займає провідні позиції в системі методів контролю й оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з географії, але спроби використовувати виключно систему тестування не є доцільними, бо шкільна географічна освіта має завданням не тільки забезпечити усвідомлення учнями теоретичних основ географії, розкрити основні поняття й закономірності, а й сформувати в школярів здатність раціонального поєднання теоретичних знань з уміннями застосовувати їх на практиці, творчо підходити до процесу пізнання довкілля. Тести ж мають формалізовану структуру й увесь набір відповідей у них повинен бути заздалегідь визначений, що виключає перевірку рівня сформованості основ географічного мислення, бо програмувати ми зможемо тільки найстійкіші якості засвоєння знань (повноту, правильність, міцність, точність), а виявити в процесі тестування гнучкість, продуктивність мислення практично неможливо.

Комбінований контроль поєднує в собі елементи різних методів перевірки результатів навчальної діяльності учнів. Прикладом комбінованого контролю є ущільнений опит, у процесі якого декілька учнів працюють за індивідуальними картками, декілька виконують у дошки графічні завдання, інші приймають участь у фронтальній бесіді.

Систематичне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів - метод контролю, який широко використовується вчителями в процесі навчання географії. Спостереження за роботою учнів дозволяє вчителю отримати достатньо повну інформацію про рівень засвоєння учнями компонентів змісту географічної освіти, їх ставлення до навчання, ступінь пізнавальної активності, свідомості школярів, їх уміння самостійно вирішувати різного роду завдання. Результати цих спостережень не фіксуються в офіційних документах, але враховуються вчителем для коригування навчання й своєчасного виявлення неуспішності.

Контроль - невід'ємна частина навчання географії. У залежності від функцій, які виконує контроль у навчальному процесі, можна виділити такі основні його види:

1. Попередній контроль визначає індивідуальний рівень оволодіння учнями початковими знаннями певної теми, розділу з географії, стану пізнавальної діяльності кожного школяра.

2. Поточний контроль полягає в оперативному отриманні об'єктивних даних про рівень ЗУН учнів на кожному уроці; вирішує забезпечення зворотного зв'язку з метою діагностування й (при необхідності) коригування ходу навчального процесу. Крім прогностичної функції поточний контроль стимулює пізнавальну діяльність учнів, сприяє підвищенню загальної продуктивності навчальної праці.

3. Тематичний (періодичний) контроль спрямований на виявлення й оцінку знань і вмінь учнів, засвоєних упродовж вивчення теми навчальної програми. Після проведення тематичного контролю обов'язково здійснюється аналіз допущених учнями помилок.

4. Підсумковий контроль передбачає перевірку засвоєння ЗУН за тривалий період навчання. Підсумок може стосуватися як окремого циклу навчання, так і цілого предмету. Його мета встановити систему й структуру знань, систематизувати й узагальнити навчальний матеріал. Підсумковий контроль здійснюється під час заключного повторення наприкінці кожного семестру та навчального року, а також під час іспитів. Головна вимога до підсумкових завдань - вони повинні відповідати рівню державного стандарту базової і повної середньої освіти.

8.2 Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів

Результати контролю виступають основою для оцінювання успішності учня. Основними цілями оцінювання учнів у процесі навчання географії є: забезпечення зворотного зв'язку; мотивація учня до цілеспрямованого навчання, формування його самооцінки; надання підтримки дитині в навчанні та індивідуальному розвитку. Оцінка - це важливий засіб стимулювання навчання й впливу на особистість учня.

При оцінюванні знань, умінь і навичок учнів учитель виходить з вимог, висунутих до них у навчальній програмі з географії. Оцінювання включає в себе не тільки кількісну та якісну оцінку навчальних дій або результатів навчально-пізнавальної діяльності учня, а й визначення ступеня розвиненості в нього певних властивостей. Тобто вчителем за допомогою балів характеризуються й абсолютні (обсяг, рівень, якість оволодіння ЗУН), і відносні успіхи учня (порівняння власних результатів навчання з досягненнями інших учнів сприяє формуванню адекватної самооцінки, критичного ставлення до своїх успіхів).

При оцінюванні навчальних досягнень учнів з географії мають ураховуватися:

характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

рівень володіння розумовими операціями: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

досвід творчої діяльності (уміння виявляти та розв'язувати проблеми, формулювати гіпотези);

самостійність оцінних суджень [19].

Означені параметри покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого. Реалізація принципу гуманізації освіти припускає особистісно-орієнтований підхід до оцінювання результатів навчальної діяльності кожного учня. У процесі навчання для вчителя важливо враховувати рівень навчальних досягнень учнів, повідомляти їм результати, вказувати на недоліки, ставити перед ними конкретні поетапні завдання, виконання яких у визначеній послідовності забезпечує отримання бажаного результату, робить навчання посильним. Визначати рівень навчальних досягнень учнів з географії вчитель повинен на підставі критеріїв оцінювання у системі загальної середньої освіти, затверджених Міністерством освіти і науки України (Додаток М).

Результатами процесу оцінювання є:

- відмітка (бал) - кількісний показник результату навчання, який найбільш повно й об'єктивно відбиває рівень освоєння компонентів змісту географічної освіти;

- парціальна оцінка - це розгорнуте вербальне оціночне судження вчителя, звернене до учня, у формі згоди, схвалення, підбадьорення або зауваження, заперечення, осуду, які передують виставленню відмітки або виступають самостійним результатом оцінювання.

Значимість оцінювання, різноманітність його функцій вимагають від вчителя високого рівня відповідальності при виставленні відміток і наданні парціальних оцінок, оскільки для учня оцінка не тільки умовно виражає рівень його навчальних досягнень, розкриває перспективи вдосконалення, поглиблення, уточнення ЗУН з географії, а й характеризує його особистість, змінюючи всі сфери життя дитини. Переживання учнем успіху або невдачі під час оцінювання безпосередньо впливає на інтелектуальні, емоційні та вольові механізми його роботи в процесі навчання, регулює його відносини й спілкування в школі та поза нею.

Загальний недолік оцінювання в процесі навчання - це невисокий ступінь його об'єктивності. Суб'єктивність оцінювання значно знижує його виховний вплив. Психологами визначено цілий комплекс суб'єктивних чинників, що впливають на оціночну діяльність педагогів. Одними з основних виступають:

„Ефект ореолу” (проявляється в тенденції підвищувати або занижувати відмітку учню в залежності від його успішності або під впливом власного позитивного або негативного відношення до нього).

„Ефект співпраці” (вчитель може переглянути свою відмітку в бік завищення учневі, який як найкраще зумів пристосуватися до його вимог, порозумітися з ним).

„Ефект центральної тенденції” (знаходить своє вираження в прагненні педагога уникнути крайніх оцінок - „1” або „12” балів).

„Ефект великодушності” (проявляється у виставленні вчителем завищених оцінок).

„Ефект рівня” (полягає у виставленні учителем за однакові відповіді в сильному класі більш низьких, а в слабкому - більш високих відміток).

„Ефект контрасту” (проявляється в тому, що ЗУН учня оцінюються вище або нижче в залежності від того, вище або нижче рівень сформованості тих же компонентів змісту освіти у самого вчителя).

„Ефект емоційного фону” (вплив на процес оцінювання емоційного стану педагога або учня).

„Ефект близькості” (знаходить своє вираження в тому, що вчителю важко відразу після низької відмітки ставити високу).

Усунути суб'єктивний елемент у процесі контролю результатів навчання надзвичайно важко, проте прагнення кожного вчителя до адекватної, справедливої й об'єктивної оцінки є обов'язковою умовою ефективності процесу навчання географії. Хоча б частково вирішити цю проблему на уроках географії можна шляхом:

обґрунтування відмітки вчителем існуючими критеріями оцінювання;

роз'яснення педагогом вимог, що пред'являються школярам;

чергування вчителем у процесі навчання різних форм і методів контролю;

активне використання комп'ютерних і тестових форм контролю з мінімальною участю педагогів;

диференціація та підвищення якості контрольних питань і завдань;

урахування під час організації контролю характерних особливостей географічного матеріалу та забезпечення системності в його проведенні.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Розкрити основні функції перевірки й контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання географії.

2. Визначити переваги кожного з методів контролю результатів навчальної діяльності учнів.

3. Заповнити таблицю:

Метод контролю	Приклад завдання	Компонент змісту географічної освіти, що контролюється

4. Скласти двадцять тестових завдань різної форми за темою „Основні методи, форми та види контролю результатів навчальної діяльності учнів”.



ІХ. Нові технології в методиці викладання географії

9.1 Технологія проблемного навчання

Активне реформування сучасної системи загальної освіти вимагає посилення уваги до розв'язання проблеми подолання суперечності між безпристрасним інформаційно-словесним способом освіти й необхідністю всебічного розвитку особистості. Упровадження в навчально-виховний процес з географії особистісно орієнтованого підходу вимагає від вчителя географії пошуку методичного інструментарію з формування в учнів цілісної картини світу, розширення можливості орієнтації дитини в просторі й часі, у розумінні сенсу життя, свого місця в світі, своєї унікальності й цінності, надання школярам допомоги в побудові особистісних концепцій, що відображають перспективи розвитку фізичних, духовних задатків і здібностей, творчого потенціалу.

Перспективним напрямом цього пошуку виступає включення в практику навчання з географії сучасних педагогічних технологій та визначення методичних умов їх ефективного застосування. Серед них: технологія проблемного навчання, метод проектів, технологія групового навчання, ігрова технологія.

Технологія проблемного навчання враховує закономірності самостійної розумової діяльності учнів, спрямованої на вирішення певної навчальної проблеми, яка може бути виражена в формі проблемного питання або проблемного завдання. У процесі розв'язання проблемного завдання виникає проблемна ситуація, що пов'язано з браком наявних знань і способів дій і необхідністю засвоєння нових географічних ЗУН.

У процесі навчання географії вчитель може використовувати:

1. Традиційні проблемні питання й завдання, які припускають рішення проблем, запозичених з науки. Наприклад:

* Уявіть, що Анди розташовуються не на заході, а на сході материка Південна Америка. Поясніть, що й чому зміниться в природі гіпотетичного материка порівняно з реальним.

* Наявність трудових ресурсів - важливий чинник розвитку господарства. Чому ж у країнах, що розвиваються гостро стоїть проблема обмеження народжуваності?

2. Реальні проблемні питання й завдання, основними характеристиками яких є зв'язок з конкретними обставинами життя учнів, особистісна значимість проблеми. Наприклад:

* Як, в умовах постійного зростання потреби кожної людини в електроенергії, зменшити її загальне споживання?

* Запропонувати шляхи вирішення проблеми охорони довкілля в своєму рідному краї.

* Обґрунтуй свою точку зору, щодо „західного” чи „східного” векторів розвитку зовнішньої політики України.

Вирішення учнями традиційних і реальних проблемних питань і завдань забезпечує науковий доказ і розкриття практичної значущості географічних знань, сприяє розумінню навчального матеріалу, його свідомому засвоєнню. Залучення учнів у процесі навчання географії до розв'язання проблемних питань і завдань є способом стимулювання емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності, формування досвіду творчої діяльності, мобілізації уваги школярів до навчального матеріалу, підвищення їх інтересу до навчання.

Основними етапами вирішення учнями проблемної ситуації є:

Усвідомлення проблеми.

Висунення гіпотези з вирішення поставленої проблеми.

Доказ гіпотези (рішення проблеми).

Загальний висновок (формулювання результатів рішення проблеми).

Узагальнення досвіду організації проблемного навчання в навчально-виховному процесі з географії (А. Бут, В. Герасимчук, І. Душина, В. Замковий, В. Корнєєв, Л. Круглик, Л. Панчешникова, Г. Понурова, О. Топузов, В. Сасихов, А. Сиротенко, О. Стадник та ін.) дозволяє виділити наступні типи проблемних ситуацій:

Проблемні ситуації, в основі яких лежить виявлення суттєвих ознак досліджуваного об'єкта. Чим різноманітнішими й багатшими є асоціації та зв'язки під час вирішення проблемного завдання, тим більше передумов для формування усвідомленого, наочного уявлення про досліджуваний об'єкт чи явище. Наприклад: „Як можна оцінити науково-технічну революцію, як позитивне чи негативне явище в розвитку сучасного суспільства? ”.

Проблемні ситуації, в основі яких лежить порівняння досліджуваних об'єктів та явищ. Будь-яке порівняння передбачає зіставлення якихось об'єктів та їх відношень. У процесі порівняння відбувається послідовне виділення тих або інших ознак і характеристик об'єктів, визначення подібності й відмінності між ними, з'ясування причин, що їх зумовили, формулювання висновків. Наприклад: „Пояснити, чому на територіях Скандинавського півострова в Євразії й півострова Лабрадор у Північній Америці, розташованих на одних і тих же широтах, формуються різні типи клімату? ”.

Проблемні ситуації, в основі яких лежить встановлення причинно-наслідкової залежності досліджуваного явища. Цей вид пізнавальних проблемних ситуацій спрямований на формування вміння виділяти з різних чинників причину, яка породжує саме цей наслідок, за допомогою різних методів дослідження причинної залежності. Наприклад: „Якими причинами можна пояснити різноманіття природних зон в межах помірного географічного поясу Євразії? ”.

Під час міркування дітей над вирішенням проблемного завдання, прийняття ними певного рішення й аргументації учнями власної точки зору вчитель повинен виконувати виключно наглядову, координуючу та консультаційну функції, не втручаючись у сам процес. Лише в разі виникнення в учнів значних труднощів учитель може поставити навідні або уточнюючі змістовні питання або надати додаткові завдання.

9.2 Метод проектів

Метод проектів - це педагогічна технологія, орієнтована на розвиток в учнів уміння інтегрувати та застосовувати наявні знання, самостійно здобувати нові, вільно орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі. Використання цієї педагогічної технології передбачає активне включення учнів у навчально-пізнавальну, дослідницьку діяльність (індивідуальну, групову, фронтальну), спрямовану на вирішення традиційної або реальної навчальної проблеми, конкретне рішення якої вони повинні презентувати й обґрунтувати. Важливою умовою успішності проекту є наявність матеріального результату.

Типи навчальних проектів

Дослідницький. У процесі виконання проекту відбувається визначення завдань і методів дослідження, збір інформації за визначеною темою проекту, її аналіз і узагальнення, висунення гіпотез розв'язання проблеми, представлення отриманих висновків у вигляді таблиць, схем, діаграм. Результатом проекту можуть виступати: публікація, мультимедійна презентація, фотовиставка, відеофільм, інформаційний буклет, репортаж, рукописний журнал, стіннівка, радіопередача тощо.

Практично-орієнтований. Має чітко визначений соціально значущий результат дослідницької діяльності його учасників: проведення тематичної (наприклад, природоохоронної) акції, створення роздаткового дидактичного матеріалу, банку даних за певною темою, унаочнення тощо.

Етапи виконання проекту

1. Підготовчий етап - на цьому етапі здійснюються організаційні заходи щодо виконання проекту.



Діяльність учителя	Діяльність учнів
1. Аналіз навчальної програми з географії з метою вибору розділу або теми програми, при вивченні яких можна ефективно застосувати метод проектів. 2. Визначення теми й мети проекту. 3. Формулювання проблемних тематичних питань і планування результатів проекту. 4. Розробка критеріїв оцінювання результатів проекту. 5. Пошук і систематизація джерел інформації (книг, періодичних видань, карт, дисків, веб-сайтів тощо), підбір обладнання й унаочнення, необхідних для виконання проекту. 6. Інформування адміністрації та учнів про майбутній проект (інформаційний бюлетень, буклет, стаття в шкільній газеті). 7. Проведення додаткового заняття з класом (чи декількома класами) з метою обговорення умов виконання проекту, критеріями оцінювання їх роботи в проекті. У залежності від специфіки проекту вчитель може запросити фахівців з даної теми, представників місцевих громадських організацій, адміністрацію школи для зустрічі з учасниками проекту.	1. Осмислення й обговорення інформації щодо виконання проекту. 2. Пошук і систематизація джерел інформації за темою проекту.

2. Етап планування діяльності - на цьому етапі відбувається постановка завдань проекту, розподіл функцій і обов'язків у групі (класі).

Діяльність учителя	Діяльність учнів
1. Організація самостійної роботи учнів з планування діяльності в проекті. 2. Спостереження за роботою учнів, при необхідності надання консультаційної допомоги. 3. Фіксація процесу роботи учнів (фотографії відеозйомка, учнів за роботою).	1. Формування й обговорення завдань. 2. Уточнення інформації щодо виконання проекту. 3. Розподіл функцій і обов'язків в групі (класі). 4. Вибір способів і видів діяльності для досягнення мети.

3. Прийняття рішення - на цьому етапі учні використовують дослідницькі методи, оптимальні навчально-пізнавальні прийоми з метою вирішення поставленої проблеми.



Діяльність учителя	Діяльність учнів
1. Проглянути разом з учнями відібраний для проекту матеріал, надати рекомендації для подальшої роботи 2. Організація самостійної роботи учнів у проекті. 3. Спостереження за роботою учнів, при необхідності надання консультаційної допомоги. 4. Обговорення з учнями майбутньої форми подання результатів проекту. 5. Фіксація процесу роботи учнів (фотографії відеозйомка, учнів за роботою).	1. Робота з інформацією за темою проекту. 2. Висунення гіпотез щодо вирішення проблеми. 3. Аналіз і синтез ідей. 4. Дослідницька діяльність.

4. Виконання проекту

Діяльність учителя	Діяльність учнів
1. Спостереження за роботою учнів, при необхідності надання консультаційної допомоги. 2. Фіксація процесу роботи учнів (фотографії відеозйомка, учнів у процесі виконання проекту).	1. Виконання дослідження. 2. Робота над оформленням результатів проекту.

5. Оцінювання результатів проекту - на цьому етапі учні здійснюють аналіз виконання проекту й отриманих результатів відповідно до розроблених критеріїв.

Діяльність учителя	Діяльність учнів
1. Спостереження за роботою учнів, при необхідності надання консультаційної допомоги та корегування напрямів аналітичної діяльності. 2. Аналіз логіки, послідовності дій учнів, об'єктивних і суб'єктивних причин невдач, несподіваних наслідків дослідницької діяльності.	1. Колективний самоаналіз проекту, самооцінка отриманих результатів у відповідності до розроблених критеріїв.

6. Презентація та захист результатів проекту - на цьому етапі учні пояснюють і обґрунтовують отримані результати з вирішення поставленої проблеми, приймають участь у колективному оцінюванні результатів проекту.



Діяльність учителя	Діяльність учнів
1. Проведення заходу для презентації результатів проекту (це може бути як урок узагальнення і систематизації знань за темою навчальної програми, під час вивчення якої виконувався проект, так і спеціальний позаурочний захід). 2. Участь у колективному оцінюванні результатів проекту. Аналіз логіки, послідовності дій учнів, об'єктивних і суб'єктивних причин невдач, несподіваних наслідків дослідницької діяльності. 3. Підведення підсумків роботи учнів над проектом у цілому (власні висновки про те, наскільки вдалим був проект, отримання відгуків учнів, адміністрації школи, батьків тощо).	1. Презентація та захист отриманих результатів дослідницької діяльності. 2. Участь у колективному оцінюванні результатів проекту.

Для того щоб досягти максимальної ефективності використання методу проектів і уникнути виникнення випадкових труднощів, вчителю необхідно скласти чіткий план-опис проекту (Додаток Н) й дотримуватися наступних вимог:

1. Традиційна чи реальна проблема, що пропонується учням, повинна бути цікавою для них, дослідницько або творчо значущою.

2. Рішення поставленої проблеми має передбачати обов'язкове формування основних компонентів змісту географічної освіти (засвоєння, закріплення, поглиблення, практичне застосування, узагальнення географічних знань, розвиток спеціальних і загальнонавчальних умінь, формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності й досвіду творчої діяльності).

3. Навчально-пізнавальна діяльність учнів під час виконання проекту повинна бути самостійною.

4. Результати виконання проекту мають бути практично значимими й певним чином оформленими (презентація, тематична газета, інформаційний буклет, відеоролік, фотоальбом, книга географічних казок, дорожній журнал, розкладний тематичний часопис, аргументований лист з пропозиціями до громадської чи державної організації, рекламний проспект, веб-сторінка, саморобне унаочнення, виставка, суспільно корисна справа, агітаційний захід тощо).

9.3 Технологія групового навчання

Технологія групового навчання полягає в розподілі класу на групи й організації групового спілкування для вирішення конкретних навчальних завдань під керівництвом вчителя або учнів.

Основні етапи організації групової роботи учнів:

1. Розподіл дітей на групи. Існують різні підходи до поділу дітей на групи:

А) Різнорівневі групи. Учні групуються:

з урахуванням рівня навчально-пізнавальної діяльності (завдання для кожної групи пропонуються відповідного рівня);

за способом мислення: учні зі стандартним мисленням та учні з творчими здібностями (завдання формулюються з урахуванням особливостей розумової діяльності учнів).

Такий розподіл, з одного боку, надає можливість школярам з однаковим рівнем підготовки й схожим темпом засвоєння навчального матеріалу, займаючись в одній групі, отримати очікувані навчальні досягнення в більш комфортній для них атмосфері. З іншого боку, диференціювання учнів на „слабких і сильних” є не гуманним по відношенню до них, бо переведення в слабкі групи знижує мотивацію та самооцінку дітей з низькими показниками навчальних досягнень, тому вчителю постійно його використовувати не бажано

Б) Змішані групи. Для кожної з таких груп пропонуються завдання одного рівня. Переваги таких груп полягають, у першу чергу в тому, що спілкування дітей у процесі спільного виконання навчального завдання, надає можливості одним учням тягнутися за більш сильними, одержувати від них допомогу, змагатися з ними, іншим - надати допомогу товаришеві, виступити в ролі організатора роботи, консультанта, а також перевірити, закріпити й поглибити свої знання.

Найбільш оптимальною чисельністю групи є 5 - 6 осіб. Різновидом групової роботи є робота учнів у парах.

2. Розподіл завдань по групах. На цьому етапі відбувається постановка групового завдання для кожної групи, інструктування учнів щодо послідовності роботи.

3. Виконання кожною групою навчального завдання під керівництвом вчителя або учня (керівника групи, консультанта, асистента тощо). Керівники груп підбираються з урахуванням рівня обізнаності з географії та сумісності учнів. Завдання мають бути спрямовані на формування певних компонентів змісту географічної освіти й реалізацію навчальних можливостей кожного члена групи. На цьому етапі учні:

обговорюють хід та результати роботи, формулюють питання для майбутнього обговорення, висувають гіпотези з вирішення проблеми;

обмінюються ідеями, власним досвідом, здійснюють пошук інформації в різних джерелах знань;

виявляють і обговорюють розбіжності й розходження в думках;

при необхідності звертаються за порадою до вчителя або консультанта групи;

обирають варіант вирішення завдання.

4. Підведення підсумків роботи. Презентація результатів виконання навчального завдання. На цьому етапі учні:

перевіряють обраний варіант вирішення завдання (доповнюють, уточнюють, корегують);

формулюють висновки;

урахувують і оцінюють індивідуальний внесок кожного члена групи в виконання навчального завдання (у залежності від змісту і характеру роботи);

представляють результати виконання класу;

відповідають на питання учнів інших груп або вчителя, при необхідності корегують отримані результати.

5. Загальний висновок учителя щодо роботи та досягнень кожної групи. Учитель, який протягом групової роботи учнів спостерігає за ходом навчальної діяльності, при необхідності консультує учнів, контролює і регулює хід і порядок роботи в групах, на цьому етапі аналізує й оцінює роботу кожної групи, відзначає позитивні й негативні моменти, акцентує увагу на причинах прорахунків учнів.

Учнів слід поступово готувати до групової роботи. Учителю слід починати впровадження цієї технології з використання роботи дітей у парах, а вже надалі використовувати форми роботи в малих (3 - 4 учні) та повноцінних (5 - 6 осіб) групах.

Робота повинна організуватися таким чином, щоб з часом ступінь самостійності школярів зростала, а частка консультативної допомоги вчителя поступово знижувалася. З цією метою доцільно використовувати картки-інформатори, опорні схеми, описи прийомів роботи (алгоритмів дій) з виконання певних завдань.

Для організації групової роботи вчитель може скористатися наступними методами навчання:

Метод взаємних завдань полягає в тому, що на уроці діти виконують завдання, придумані учнями цієї групи. Завдання можуть бути підготовлені як на уроці, так і вдома і бути частиною випереджаючого домашнього завдання. Використання вчителем цього методу, з одного боку, допомагає йому організувати взаємодію між учнями, забезпечити їх включення у творчу діяльність, з іншого - перевірити якість виконання домашнього завдання.

Метод взаємної перевірки досягає максимальної ефективності під час організації парної роботи учнів. Полягає в перевірці учнями правильності виконання навчального завдання відповідно з представленими вчителем зразками. Перевірятися можуть окремі вправи, невеликі за обсягом самостійні роботи, домашні завдання. Метод взаємної перевірки дозволяє оволодіти учнями навичками спільної діяльності, підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення географії.

Метод спільного знаходження кращого рішення навчального завдання полягає в проведенні його спільного обговорення. Метою обговорення є знаходження кращих чи просто інших варіантів виконання навчального завдання та формулювання отриманого рішення. Завдання повинно бути конструктивного або проблемного характеру. Використання цього методу сприяє якнайшвидшому розвитку взаємодії учнів, яка забезпечує обмін способами дії для отримання сукупного продукту - рішення проблеми.

Метод рецензування виконання роботи іншою групою спрямований на організацію спілкування, обміну думками учнів у групі, завдяки яким діти повинні прийти до взаєморозуміння й сформулювати адекватні, виконаному іншою групою навчальному завданню, висновки щодо правильності отриманого ними рішення й вибору відповідних способів дії.

Метод дискусії орієнтований на організацію групового обговорення й вирішення спірних питань. Результатом дискусії може бути прийняття спільного рішення, новий погляд на проблему, краще розуміння теми обговорення. Для забезпечення ефективності дискусії вчитель повинен ретельно продумати тематику дискусії, її передбачуваний перебіг, можливі варіанти й, головне, висновки, до яких учні повинні прийти в результаті обговорення. У ході дискусії вчитель повинен надавати слово бажаючим виступити з кожної групи, вимагати дотримання регламенту, дбати про черговість виступів, регулювати емоційний фон уроку, стежити за дотриманням правил ведення дискусії:

критика ідей, а не людей;

мета дискусії - знайти краще рішення проблеми;

спочатку - вислуховування й осмислення усіх думок, ідей і фактів, а вже потім - доказове відстоювання своєї точки зору, яка може змінитися під впливом переконливих аргументів.

Під час дискусії учні розподіляють обов'язки в групах, дотримуються правил спільного обговорення, виконують групове завдання, виробляють загальний підхід у вирішенні дискусійного питання, проблеми.

Форми дискусії:

„Круглий стіл” - послідовне обговорення поставлених питань групами учнів.

„Засідання експертної групи” - групи самостійно обговорюють поставлену проблему й вибирають експерта, який буде представляти думку групи. Далі дискусія відбувається між експертами - представниками груп. Групи не втручаються в обговорення, але можуть, у разі необхідності, взяти „тайм-аут” і відкликати експерта для консультацій.

„Форум” - обговорення дискусійної проблеми, у ході якого група, яка її обговорювала вступає в обмін думками з класом.

„Симпозіум” - обговорення спірного питання, у процесі якого учні - представники груп - виступають з повідомленнями (рефератами), доказово презентуючи свою точку зору, після чого відповідають на питання класу.

„Перехресна дискусія” полягає в наступній послідовності дій з її організації та проведення: за темою, яка об'єднує дві протилежні точки зору (наприклад, „Вступ України до ЕС - за і проти”) учні індивідуально пишуть по три - п'ять аргументів на підтримку кожної з них. Потім аргументи узагальнюються в групах, кожна з яких представляє список аргументів на користь однієї точки зору і такої ж кількості аргументів на користь іншої точки зору. Складається загальний список. Після цього клас ділиться на дві групи - прихильників кожної з позицій. Кожна група ранжує свої аргументи за ступенем вагомості. Дискусія між групами відбувається в перехресному режимі: перша група висловлює свій перший аргумент - друга група його спростовує, друга група висловлює свій перший аргумент - перша група його спростовує і так по черзі обговорення всіх аргументів. Потім відбувається загальне формулювання висновків.

Використання дискусії, як методу групової роботи, стимулює ініціативність учнів, забезпечує актуалізацію раніше отриманих знань та творче переосмислення можливостей їх застосування, сприяє розвитку мислення школярів.

Метод групового опитування проводиться для повторення й закріплення матеріалу після завершення певного розділу програми. Під час опитування вчитель або консультант з учнів відповідно переліку питань запитує кожного члена групи. При цьому відповіді учня коментують, доповнюють, корегують і спільно оцінюють усі члени групи. Перелік питань до такого заняття складає вчитель. Метод групового опитування сприяє взаємному збагаченню, корекції ЗУН учнів у групі, активізує навчально-пізнавальні процеси школярів.

Навчальна зустріч груп може бути організована між командами одного або паралельних класів, за суттю є змаганням, перевіркою рівня засвоєння ЗУН школярами за певною темою. Проводиться при закріпленні, узагальненні й систематизації навчального матеріалу. Керує навчальною зустріччю вчитель. Він задає питання чи пропонує завдання кожній з команд. Відповідає представник групи, інші члени групи можуть доповнювати його. Учні з інших груп мають право ставити додаткові питання відповідаючому. Змагальний дух, який виникає в учнів під час використання цього методу групової роботи, сприяє активізації пізнавального інтересу учнів, забезпечує створення позитивного емоційного фону на уроці.

Організація групової роботи в навчально-виховному процесі з географії надає могутню стимулюючу дію на розвиток дитини, забезпечуючи вироблення необхідних якостей особистості для спілкування у згуртованій команді, формування умінь адаптуватися в пропонованих умовах з урахуванням особистісних якостей кожного учасника групи, планувати спільну діяльність, передбачати можливі ситуації непорозуміння, аналізувати причини їх виникнення та знаходити шляхи їх подолання.

9.4 Ігрові технології

Ігрова технологія - це модель спільної діяльності вчителя і учнів, спрямована на досягнення цілей навчання за допомогою гри. Характерною особливістю ігрових технологій є їх багатофункціональність:

активізація пізнавального інтересу школярів до географії, як навчального предмету;

закріплення, розширення, поглиблення, корекція ЗУН;

стимуляція навчальної діяльності, бажання учнів за допомогою ігрових ситуацій досягти успіхів у поглибленні навчанні;

контроль і оцінювання навчальних досягнень школярів;

створення позитивного емоційного фону в процесі навчання;

включення учнів у творчу діяльність, стимуляція їх творчої активності;

розвиток особистісних якостей учнів;

розширення можливостей для самореалізації дітей;

формування в учнів умінь співпраці в колективі.

Основними компонентами структури навчальної гри є:

Мета гри орієнтована на досягнення певних результатів навчання - формування географічних знань, загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок, стимуляцію емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності, накопичення досвіду творчої діяльності, розвиток пізнавального інтересу до предмета.

Ігровий задум проектує хід гри, надає їй пізнавального характеру, висуває перед учасниками гри певні вимоги до застосування географічних ЗУН.

Правила гри визначають порядок дій і поведінки учня в процесі гри. Правила гри завжди розробляються з урахуванням мети гри та індивідуальних можливостей учнів.

Методичне забезпечення гри - це продумана структурована за етапами розробка гри, в якій чітко розкрито її пізнавальний зміст, тобто представлені навчальні завдання, які будуть запропоновано учням протягом гри.

Устаткування гри включає необхідний для її проведення роздавальний дидактичний матеріал і унаочнення (настінні карти, атласи, підручники, навчальні картини, фото, відеоматеріали тощо).

Ігрові дії регламентуються правилами, керуються вчителем. За допомогою різноманітних методичних прийомів учитель активізує хід гри, підтримує інтерес учнів до її проведення.

Результат гри виступає у вигляді виконаного навчального завдання. В учнів досягнення цього результату викликає моральне задоволення. Для учителя - результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні або застосуванні географічних ЗУН.

Усі структурні елементи дидактичної ігри взаємопов'язані й взаємозумовлені. Від поставленої мети безпосередньо залежить ігровий задум, пізнавальний зміст та результат гри, а ігровий задум, у свою чергу, визначає правила гри, її устаткування та ігрові дії тощо.

Проведення навчальної гри на високому рівні, можливо, якщо вчитель ретельно продумує кожен з етапів гри:

1. Підготовчий етап

Діяльність учителя	Діяльність учнів
Вибір теми гри, планування результатів, підготовка методичного забезпечення та устаткування, інструктаж учасників, розробка критеріїв оцінювання ігрових завдань. Надання допомоги учням у процесі підготовки (консультування, підбор матеріалів, розробка сценарію, створення обладнання тощо).	Участь у проектуванні та організації гри. Підготовка до її проведення.

2. Ігровий етап

Діяльність учителя	Діяльність учнів
Приймає повноцінну участь у грі. Керує ігровими діями учнів, стежить за виконанням ігрових правил, при необхідності консультує учнів, активізує хід гри, підтримує загальний напрям у розвитку процесу взаємодії, інтерес учнів до проведення гри.	Беруть участь у грі, виконують навчальні завдання.

3. Обговорення результатів



Діяльність учителя	Діяльність учнів
Перевіряє якість виконання ігрових завдань, аналізує отримані показники навчальних досягнень учнів, оцінює роботу учнів згідно розробленим критеріям. Підводить підсумки проведення гри.	Самооцінка та самоаналіз (взаємооцінка та взаємоаналіз) ігрових дій та отриманих результатів згідно розробленим критеріям.

Ігрова діяльність у навчально-виховному процесі з географії може використовуватися в якості:

самостійної технології на різних етапах уроку географії: під час перевірки домашнього завдання, засвоєння нової теми чи розділу навчальної програми, закріплення отриманих ЗУН, узагальнення і систематизації знань, підведення підсумків уроку;

нестандартного за формою проведення уроку-гри (урок-подорож, урок-казка, урок-суд та ін.);

технології позакласної роботи (географічний КВК, краєзнавча вікторина та ін.).

У залежності від особливостей створення й використання навчальних ігор виділяють наступні їх види:

1. Імітаційні ігри:

Розігрування ролей - імітація характерів, особистісних якостей, відносин і певних ситуацій. Учні не тільки засвоюють ЗУН з географії, а й розвивають творчі здібності, отримують можливість самовиразитися. Наприклад: „Подорож з Христофором Колумбом”, „Суд над учасниками незаконного відстрілу тварин у заповіднику”.

Ігрове проектування полягає в створенні бажаних станів майбутнього, як способу вирішення означеної проблеми. Наприклад, аргументація необхідності заповідання певних природних об'єктів на території рідного краю.

Аналіз конкретних або уявних ситуацій вимагає розробки варіантів вирішення заданої ситуації та їх публічного презентування й захисту. Виділяють види ситуацій:

Ситуація-ілюстрація спрямована на аналіз реальної ситуації, причин її виникнення, оцінювання наслідків і процедури її вирішення, формулювання висновків щодо згоди або незгоди з прийнятими рішеннями. Наприклад: „Державною програмою активізації економіки України передбачено побудувати та реконструювати більше 150 тваринницьких комплексів. Чи дозволить реалізація цього завдання вирішити проблему забезпечення України вітчизняною тваринницькою продукцією?”.

Ситуація-проблема вимагає вирішення традиційної або реальної начальної проблеми з подальшим публічним захистом результатів. Наприклад: „Енергозбереження - стратегія виживання України. Які заходи може вжити кожна сім'я, щоб вирішити проблему зниження витрат енергоносіїв?”.

Ситуація-оцінка орієнтована на здійснення аналізу ситуації, вихід з якої вже знайдено й формулювання мотивованого висновку щодо прийнятих рішень. Наприклад: „Аналіз заходів українського уряду з ліквідації наслідків аварій в акваторії Чорного та Азовського морів”.

Ситуація-попередження вимагає аналізу певної інформації, визначення можливостей вирішення цієї ситуації при заданих умовах, виявлення шляхів її запобігання. Наприклад: „За рахунок високої температури повітря та відсутності ефективних опадів на території східних, центральних та південних регіонів України сформувалася дуже висока пожежна небезпека, яка досягає п'ятого, найнебезпечнішого класу. Запропонуйте шляхи вирішення проблеми літніх пожеж на території нашої країни”.

Уявна ситуація орієнтована на проектування способів дій, планування певних результатів в уявних умовах. Наприклад: „Ви отримали послання від інопланетян”, „Ви - президент України”, „Ви заблукали в лісі”.

* Ділові ігри орієнтовані на вироблення послідовності дій і прийняття обґрунтованих рішень в умовах, що мали місце в минулому або можливих у майбутньому та які імітують реальну виробничу обстановку. З точки зору багатьох науковців саме „ділова гра дозволяє задати в навчанні предметний і соціальний контексти майбутньої професійної діяльності й тим самим змоделювати більш адекватні, у порівнянні з традиційним навчанням, умови формування особистості…” [9, с. 128]. Ділова гра приваблює тим, що дає можливість відтворення реальної взаємодії учасників у певній сфері соціально-економічної діяльності й має пріоритет колективного навчання. Прикладами ділових ігор може бути проведення аукціону ділових пропозицій, рекламної компанії, прес-конференції, усного часопису, економічного форуму, засідання координаційної ради тощо.

2. Символічні ігри - це дидактичні ігри основним засобом яких виступають знаки, символи та числа.

Географічне доміно засноване на зіставленні відповідних за тематикою карток (термінів, визначень поняття, умовних знаків плану місцевості (карти), показників погоди тощо) або на складанні тематичного панно з окремих фрагментів (номенклатура материка, країни).

Географічне лото дозволяє в ігровій формі перевірити знання основного фактологічного матеріалу, номенклатури, картографічних і топографічних умовних знаків.

Географічні кубики (або географічні пазли) - конструктивна гра у вигляді розрізних карток. Полягає в тому, щоб з розрізнених частин скласти цілу картину. Сприяє формуванню географічних уявлень учнів.

Географічний кросворд - за заданим визначенням потрібно відгадати відповідний термін. Слова вписуються в сітку кросворду під своїм номером по горизонталі або по вертикалі. Закріплює знання термінології, номенклатури, фактологічного матеріалу.

Географічний чайнворд - кросворди, в яких кожне наступне слово починається з однієї або декількох останніх літер попереднього слова. Слова чайнворду не перетинаються й утворюють ланцюжок (наприклад, клімат - температура - атмосфера). Початок слів у чайнворді задається цифрою. Визначення чайнворда задаються окремим текстом.

Географічні ребуси - це гра, в якій зашифровані слова, фрази або цілі вислови про об'єкти та явища довкілля за допомогою малюнків у поєднанні з буквами йі знаками. Наприклад:

(Масштаб).

Географічні шаради - це загадка, складена у віршах, у ній задумане слово розпадається на кілька окремих частин, причому кожна з них є самостійним словом. Наприклад:

Ось країни назва.

В ній - п'ять літер;

ви їх розділіть на три і дві -

в листі зашумить одразу вітер,

застрибають коники в траві,

бо оті три літери одні -

невеликий ліс у множині,

другі дві - зазначу при нагоді -

вказівний займенник з ними в згоді.

Є така країна в білім світі

й називається вона… (Гаї-ті).

Перше - річка, друге - скупчення бджіл, а разом - край, до якого неможливо дійти. (Об - рій).

Метаграми - завдання, що полягають у послідовній зміні в слові однієї або декількох букв. Наприклад:

Вживаюся я тільки в однині -

коротке слово з невеселим змістом.

Додайте літеру - і в множині

одразу стану слобожанським містом. (Сум, Суми).

Логогрифи відрізняються від метаграм тим, що в метаграмі одна літера замінюється іншою, а в логогрифі якась буква віднімається зовсім або ж, навпаки, додається нова. Наприклад:

З димаря він вилітає -

Як в печі вогонь палає.

Варто „Д” на „Р” змінить -

Стане містом він умить. (Дим - Рим).

До того, що не ходить, а людей через річку переводить, додайте вигук і отримаєте загальну назву населеного пункту. (Міст - о).

Анаграми - завдання , що вимагають перестановки літер у слові з метою утворення слова, що має інший зміст. Наприклад: „Назва якої держави приховується у назві столиці Азербайджану? ” (Баку - Куба).

Географічні загадки - це алегоричний опис географічного об'єкта або явища представлений, зазвичай, у формі питання. Наприклад: „На півночі - Біле, на півдні - Чорне, яка частина світу поміж ними? ” (Між Білим і Чорним морями - Європа).

Географічна вікторина - це словесна гра, у ході якої в певній логічній або хронологічній послідовності перед учнями ставляться питання, на які вони дають відповіді в усній або письмовій формі. Вікторина дозволяє закріпити, розширити, поглибити й перевірити географічні знання. Вікторини можуть проводитися в індивідуальній або груповій формі та супроводжуватися показом малюнків, схем, діаграм, фотографій, демонстрацією відеозаписів, дослідів. Кожна відповідь учнів оцінюється певною кількістю балів. Наприкінці гри бали підсумовуються і визначається переможець. Оголошення результатів та заохочення переможців проводиться після закінчення вікторини. Учитель аналізує результати вікторини, акцентуючи увагу учнів на кращих відповідях та найпоширеніших помилках і їх причинах.

Символічні ігри можуть застосовуватися при реалізації всіх форм пізнавальної діяльності учнів: фронтальної, групової, індивідуальної. Наведемо приклади деяких з них:

„Відгадайка”: з початкових літер яких річок Євразії, можна скласти слово „гора”?

„Розгадати слово”: учитель відкидає в назвах географічних об'єктів голосні літери (обласний центр: Ж-т-м-р (Житомир), місто в Сумській області: К-н-т-п (Конотоп) або міняє їх місцями (обласний центр: Деконьц (Донецьк), місто в Луганській області - Ленітугу (Лутугіне).

„Виправити помилки географа”: учителем під час складання маршруту або опису об'єктів навмисно допускаються неточності, які учні повинні знайти й виправити.

„Слова в словах”: учитель пише на дошці назву об'єкта або явища, з літер цього слова учні повинні скласти нові географічні назви.

„Міста та річки”: учні (групи по 6 чоловік) сидять один проти одного. Один з них називає річку, звертаючись до учня навпроти, а той, у свою чергу, повинен назвати місто, яке розташоване на цій річці: Наприклад: Десна - Чернігів, Дон - Ростов, Дніпро - Київ. Учасник команди, який затримався з відповіддю, вибуває з гри і його замінює інший, якщо з команди вибувають два учні поспіль - команда програє.

„П'ятнадцять кроків”. Тематикою гри можуть бути назви островів, річок, міст, прізвища мандрівників тощо. Учні (по два представники від ряду) стають один - біля останньої парти свого ряду, другий - біля настінної карти. Перший учень називає заданий географічний об'єкт (наприклад, столиці країн Азії), другий - показує їх на карті. У випадку правильної відповіді перший учень робить крок уперед. Перемагає та пара, представник якої першим дійшов до класної дошки.

Упровадження ігрових технологій в освітній процес з географії сприятиме досягненню високих результатів навчання, підвищить ефективність засвоєння компонентів змісту географічної освіти, можливості для розширення світогляду учнів, придбання ними досвіду комунікації, забезпечити виховання в школярів уваги й кмітливості, самостійності й відповідальності.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Схарактеризувати поняття „проблемне навчання”. Навести приклади використання проблемних ситуацій на уроці з фізичної географії України (тема за вибором студента) у вигляді фрагменту конспекту уроку на етапі закріплення вивченого матеріалу.

2. Яке значення має впровадження технології проектів в процес навчання географії у школі? Запропонувати можливі теми проектів для кожного шкільного курсу економічної географії, ураховуючи вікові особливості учнів.

3. Схарактеризувати головні особливості організації групової роботи учнів на уроці географії. Навести приклади інтерактивних методичних прийомів організації групової роботи на уроках географії.

4. Розкрити специфіку основних компонентів навчальної гри.

5. Скласти схему: „Види дидактичних ігор”.

6. З чим можуть бути пов'язані основні складності впровадження нових педагогічних технологій у навчально-виховний процес з географії?

7. Скласти кросворд на тему „Нові педагогічні технології в методиці викладання географії”.

8. Відповісти на тестові питання:

1. Вирішення проблем, запозичених з науки та адаптованих до можливостей учнів, передбачає:

а) традиційна проблемна ситуація

б) ситуація, спрямована на активізацію естетичних почуттів учнів

в) ситуація, спрямована на активізацію в учнів почуття емпатії

г) реальна проблемна ситуація

2. Вирішення проблем, пов'язаних з конкретними обставинами з життя учнів, передбачає:

а) традиційна проблемна ситуація

б) ситуація, спрямована на активізацію естетичних почуттів учнів

в) ситуація, спрямована на активізацію в учнів почуття емпатії

г) реальна проблемна ситуація

3. Основною функцією вчителя під час вирішення учнями проблемного завдання є:

а) постійні зауваження і вказівки в процесі вирішення учнями проблеми

б) строга регламентація й контроль дій учнів

в) спостереження, координація й консультування учнів у процесі вирішення ними проблеми

г) формулювання відповіді на проблемне питання

4. Найбільш оптимальною кількістю учнів у групі для ефективної організації групової роботи буде:

а) 5 - 6, б) 1 - 2, в) 9 - 10, г) 12 - 14

5. До імітаційних дидактичних ігор відносяться:

а) словесні ігри б) ділові ігри

в) рухливі ігри г) символічні ігри

6. Компонентом гри, що визначає порядок дій і правила поведінки учня в процесі гри є:

а) ігровий задум б) ігрові дії

в) правила гри г) результат гри

7. До неімітаційних дидактичних ігор відносяться:

а) розігрування ролей б) ділові ігри

в) ігрове проектування г) символічні ігри

8. Указати правильну послідовність етапів проведення навчальної гри з географії:

а) консультаційний, ігровий, підготовчий, обговорення результатів

б) підготовчий, консультаційний, ігровий, обговорення результатів

в) підготовчий, обговорення результатів, консультаційний, ігровий

г) консультаційний, підготовчий, обговорення результатів, ігровий

9. Указати правильну послідовність етапів вирішення проблемної ситуації:

а) формулювання гіпотези, загальний висновок, усвідомлення проблеми, вирішення проблеми

б) вирішення проблеми, формулювання гіпотези, усвідомлення проблеми, загальний висновок|

в) усвідомлення проблеми, формулювання гіпотези, вирішення проблеми, загальний висновок

г) усвідомлення проблеми, вирішення проблеми, формулювання гіпотези, загальний висновок

10. Указати правильну послідовність етапів виконання навчального проекту:

а) етап планування діяльності, етап ухвалення рішення, захист проекту, підготовчий етап, етап виконання проекту, оцінка результатів

б) підготовчий етап, етап планування діяльності, етап ухвалення рішення, етап виконання проекту, захист проекту, оцінка результатів

в) підготовчий етап, етап планування діяльності, етап виконання проекту, етап ухвалення рішення, захист проекту, оцінка результатів

г) етап планування діяльності, етап виконання проекту, етап ухвалення рішення, підготовчий етап, захист проекту, оцінка результатів