Методика викладання географії

7.4 Практичні роботи як форма організації навчання з географії

Практичні роботи - невід'ємна складова процесу навчання географії в школі. Їх виконання вносить істотний внесок у формування в учнів компонентів змісту географічної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності.

Практичні роботи в курсі географії - це особлива форма організації навчально-виховної роботи школярів, що:

забезпечує реалізацію практичних методів навчання (оскільки передбачає застосування теоретичних знань на практиці);

стимулює розвиток таких значущих елементів географічної культури школярів, як уміння називати, показувати, описувати, порівнювати географічні об'єкти, пояснювати, аналізувати, оцінювати, прогнозувати природні та суспільні процеси та явища;

сприяє вихованню працьовитості, самостійності, відповідальності учнів.

Практичні роботи з географії можуть проводитися на спеціальних уроках у класі або на місцевості (урок засвоєння умінь і навичок, урок застосування знань, умінь і навичок) або виступати частиною навчально-пізнавального процесу на певному етапі уроків інших типів - при вивченні нового матеріалу, повторенні, закріпленні, узагальненні й перевірці ЗУН.

За метою практичні роботи поділяють на:

Навчальні практичні роботи виконуються учнями під керівництвом вчителя, який пояснює послідовність дій, показує зразок їх виконання і дає завдання, що передбачають відтворення дій та їх послідовності.

Тренувальні практичні роботи націлені на закріплення й удосконалення умінь.

Підсумкові практичні роботи проводяться з метою контролю рівня оволодіння учнями необхідними уміннями, їх завдання націлені на перенесення дій в умови, схожі з навчальними або в нестандартну навчальну ситуацію.

За відношенням до навчальної програми практичні роботи поділяють на програмні (тема визначена навчальними програмами й записується в класний журнал) та позапрограмні (виходять за рамки навчальних програм, учитель самостійно визначає тематику, кількість і характер практичних робіт для досягнення планованих результатів. При цьому враховуються вимоги до нормалізації навчального навантаження відповідно до віку учнів, особливості загальноосвітнього закладу, класу).

Проведення програмних практичних робіт є обов'язковим. При підготовці й проведенні програмної практичної роботи вчителю необхідно:

Визначити зміст програмної практичної роботи, її мету й завдання (які знання, уміння, прийоми навчальної роботи формуються або удосконалюються).

Установити, на якому уроці та в якій його частині має проводитися практична робота.

Відібрати необхідне для виконання роботи обладнання (карти, підручники, навчальні картини, прибори тощо).

Сформулювати завдання для учнів.

Скласти інструктивні картки для учнів з виконання завдань практичної роботи, які мають містити: перелік дій (етапів роботи); варіанти виконання; джерела знань; форму виконання й оформлення результатів практичної роботи (усна або письмова, у вигляді результатів розрахунків, заповнення таблиці, схеми, контурної карти, вирішення задач, виготовлення моделі, картосхеми тощо).

Розробити критерії оцінювання практичної роботи.

Для виконання практичних робіт доцільно мати спеціальні зошити, які перевіряються вчителем після кожної проведеної роботи. Оцінки виставляються як вибірково, так і фронтально із занесенням до класного журналу. При виставленні оцінки за практичну роботу враховуються такі складові навчальної роботи учнів, як обсяг і якість виконаної роботи, самостійність виконання практичних завдань, рівень теоретичних узагальнень, представлений у висновках, відповідність вимогам до виконання й оформлення результатів практичної роботи.

Запорукою ефективності проведення практичної роботи з географії є різнорівневий підхід учителя до розробки практичних завдань. У залежності від складності формованого вміння й ступеня самостійності учня в застосуванні географічних ЗУН можна виділити три рівні завдань:

Репродуктивні завдання вимагають відтворення ЗУН за зразком. Наприклад, завдання „Визначити географічні координати самої високої точки Африки” вимагає від учнів послідовності дій відповідно до інструкції вчителя з визначення географічних координат об'єкту.

Конструктивні завдання спрямовані на застосування ЗУН у стандартній навчальної ситуації. Наприклад, при виконанні завдання „Користуючись фізичною та тектонічною картами атласу, схарактеризувати та пояснити особливості рельєфу Східної Африки” учні повинні перебудувати знання, отриманні з пояснення вчителя та підручника.

Творчі завдання вимагають застосування ЗУН у нестандартній навчальній ситуації. Наприклад, завдання „На підставі аналізу карт атласу скласти порівняльну характеристику природних зон саван і рідколісь, пустель і напівпустель Африки за самостійно складеним планом, зробити висновок про причини відмінностей їх природних компонентів” є більш складним за характером розумової діяльності. Учні повинні самостійно визначити хід міркування і виділити знання, необхідні для вирішення цього завдання.

Практичні роботи як форма організації навчання географії забезпечують перевірку достовірності теоретичних положень навчального матеріалу, дозволяють отримати нові й закріпити та удосконалити існуючі географічні знання й уміння, сприяють розумінню їх практичної значущості, засвоєнню основних світоглядних ідей, стимулюють учнів до самостійного пошуку рішень.

7.5 Позаурочні форми організації навчання географії в школі

Ефективність процесу формування географічних знань, умінь та навичок буде значно вище, якщо загальна діяльність вчителя й учнів у цьому напрямі буде продовжена в позаурочний час. Позаурочна робота є важливою складовою педагогічного процесу в школі. Вона виступає логічним продовженням уроків, забезпечуючи безперервність навчально-виховного процесу з географії.

У процесі включення в позаурочну діяльність з учнями сукупності форм роботи максимально орієнтованих на формування географічних ЗУН, провідним принципом діяльності є забезпечення найповнішого прояву можливостей особистості учня як суб'єкта навчальної діяльності. У позаурочній діяльності доцільно використання загальних методів і форм навчання школярів з урахуванням специфіки й особливостей навчальної роботи з географії.

Форми позаурочної роботи можна розглядати, як засоби практичного здійснення мети, завдань і змісту роботи з формування у школярів цілісної системи географічних уявлень і понять відповідно до принципів творчої діяльності й самодіяльності, гуманізму, обліку вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Основними завданнями, які вирішуються під час позаурочної навчально-виховної роботи з географії є:

створення наочних, дієвих уявлень і понять про об'єкти і явища навколишньої дійсності;

закріплення, коректування й узагальнення емпіричних і теоретичних знань, спеціальних та загальнонавчальних умінь, сформованих під час уроків географії;

застосування наявних географічних ЗУН для виконання різних видів практично-предметної діяльності;

активізація навчальної діяльності учнів, забезпечення високого рівня їх пізнавальної активності й інтересу до вивчення географії;

стимуляція емоційно-ціннісного відношення учнів до навколишньої дійсності;

розвиток пізнавальних інтересів і здібностей учнів;

виховання позитивного відношення до рідного краю.

Основною формою позаурочної діяльності учнів з географії виступає домашня робота. Вона є логічним продовженням уроків географії. Логіка домашньої роботи тісно пов'язана з логікою вивчення нового матеріалу, тільки компоненти структури цього процесу реалізуються самостійно. За обсягом домашня робота не повинна перевищувати в 5 - 7 класах 15 хвилин, у 8 - 11 класах - 20 - 25 хвилин. У відповідності до основної дидактичної мети домашні завдання можуть бути спрямовані на:

засвоєння теоретичного матеріалу (вивчити § підручника, знайти додаткову інформацію);

формування умінь і навичок (робота з атласом, контурною картою, рішення задач);

застосування ЗУН у нестандартних навчальних ситуаціях (рішення проблемних завдань, завдань з альтернативними даними);

узагальнення й систематизацію ЗУН.

За формою виконання домашні завдання поділяють на: усні (відповіді на питання, переказ тексту та ін.), письмові (відповіді на питання, робота з географічним словником, написання міні-твору, реферату, повідомлення та ін.), програмовані (робота з комп'ютерними навчальними програмами), графічні (побудова діаграм, схем, таблиць, виконання малюнків, графічних зображень умов задачі, робота з контурною картою).

За характером розумової діяльності учнів домашні завдання поділяють на:

репродуктивні - спрямовані на відтворення засвоєних ЗУН (переказати § підручника, відповісти на репродуктивні питання, вирішити тестові завдання, вивчити визначення понять, виконати завдання на контурній карті та ін.);

конструктивні - вимагають активізації розумової діяльності учнів (відповісти на евристичні питання, скласти схему, заповнити таблицю, побудувати діаграму, вирішити задачу, здійснити порівняння об'єктів й визначити їх загальні або відмінні ознаки, скласти комплексну характеристику об'єкту та ін.);

творчі - спрямовані на використання загальнонавчальних та географічних умінь у нестандартних навчальних ситуаціях (вирішення проблемного завдання, виконання навчального проекту, написання міні-твору за темою, підготовка аргументованої доповіді на актуальну тему, вигадування й оформлення географічної казки та ін.).

Основні напрями оптимізації домашньої роботи:

диференціація домашніх завдань за рівнем навчально-пізнавальної діяльності учнів;

чітке роз'яснення домашніх завдань;

додаткові заняття з учнями, що не встигають у навчанні або з обдарованими дітьми, що захоплюються географією;

контакт з батьками з метою створення оптимальних умов для виконання школярами домашніх завдань.

Серед позаурочних форм навчання географії особливе місце займають практикуми - це форма організації навчального процесу з географії, яка передбачає самостійне виконання учнями практичних завдань і вправ, що сприяють закріпленню пройденого географічного матеріалу. Може проводитися після засвоєння великих розділів навчальної програми або наприкінці вивчення певного курсу географії. Проведення практикумів доцільне під час навчально-виробничої практики з географії.

Види й зміст практикумів визначаються вчителем у відповідності до навчальної програми. Практикуми можуть проводитися у класі або на місцевості. Плани й графіки проведення практикумів з географії розробляються на 2 - 4 тижні з урахуванням реальних можливостей школи. Запорукою успішного проведення практикумів є наявність у учнів міцних знань, умінь і навичок з тих розділів курсу географії, які складають теоретичну й практичну основу практикуму.

Етапи підготовки та проведення практикуму:

1. Підготовчий етап. Учитель готує методичну розробку (опис): формулює мету практикуму, складає перелік необхідного обладнання, підбирає джерела інформації, розробляє практичні завдання, формулює питання для самоконтролю. Доцільним буде складання для учнів інструкційних карт, які мають містити опис послідовності дій з виконання практичних завдань. Важливою умовою ефективності проведення практикумів є диференційований підхід учителя до розробки практичних завдань з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.

2. Проведення практикуму. Учитель проводить чіткий інструктаж з виконання практичних завдань. Учні виконують комплекс завдань у класі або на місцевості (наприклад, з вимірювання відстаней, орієнтування за компасом та місцевими ознаками, зображенню географічних об'єктів, їх опису за планом, обчислення масштабу, визначення географічних координат, рішення задач та ін.). У процесі виконання практичних завдань учитель спостерігає за роботою учнів, при необхідності консультує учнів, корегує їх дії, стежить за дотриманням правил техніки безпеки та раціональністю організації праці.

3. Підведення підсумків практичної роботи. Оцінювання роботи учнів (як варіанти: оцінювання вчителем, самооцінка, колективне оцінювання). Учитель аналізує логіку, послідовність дій учнів, об'єктивні й суб'єктивні причини невдач. Учні роблять власні висновки щодо виконання завдань практикуму.

Роль практикумів особливо зростає при вивченні географії рідного краю, коли відбувається інтеграція знань з фізичної, економічної і соціальної географії при вивченні свого регіону.

Однією з важливих форм позаурочної роботи з географії є факультатив. Проводиться з метою поглиблення і розширення знань з географії. Виділяють:

1. Теоретичні факультативи - забезпечують поглиблене вивчення окремих тем, розділів курсу, узагальнення й систематизацію знань, розкриття складних теоретичних проблем. Наприклад, зміст теоретичного факультативного курсу „Міста України” дозволяє познайомити учнів з великими містами нашої країни, історією їх виникнення, особливостями географічного положення та їх значенню в сучасному житті країни. Доцільними формами роботи виступають лекції, семінари, науково-теоретичні конференції. Серед методів і прийомів навчання найбільш оптимальними будуть пояснення, розповідь, бесіда, демонстраційний експеримент, створення проблемних ситуацій, порівняння об'єктів або явищ тощо.

2. Практичні факультативи - спрямовані на формування спеціальних та загальнонавчальних умінь і навичок з метою поглиблення географічних знань. Наприклад, основною метою практичного факультативу „Задачник з географії” виступає навчання учнів умінням вирішувати географічні задачі, відпрацювання практичних умінь і застосування отриманих теоретичних знань на практиці. Можуть проводитися у формі практикуму, практичної роботи на місцевості, екскурсії, туристичного походу. Застосовуються такі методи й прийоми навчання: моделювання, робота з картографічними джерелами, рішення пізнавальних завдань з альтернативними даними, проблемних питань та ін.

3. Комбіновані факультативи є оптимальним поєднанням теоретичних і практичних занять. Наприклад, засвоєння змісту факультативу „Моя мала батьківщина” забезпечує комплексний підхід у вивченні рідного краю, дозволяє сформувати в учнів глибокі знання краєзнавчого характеру (характеристика основних об'єктів природи, населення, культури, проблем екології та економіки), отримання яких здійснюється як за допомогою передачі вербальної інформації, так і за рахунок спеціально організованих спостережень, проведення практичних робіт.

Учитель географії проводить факультативні заняття за затвердженою програмою. Основними вимогами до змісту програми факультативу виступають: тісний зв'язок з основним програмним змістом предмету; широка міжпредметна координація знань; урахування вікових особливостей дітей.

Однією з найбільш затребуваних форм позаурочної організації навчання географії, яка забезпечує безпосереднє сприйняття учнями навколишнього світу є екскурсія. Високу затребуваність цієї форми позаурочної роботи можна пояснити її значною активністю в напрямку забезпечення пізнання учнями закономірностей природи, удосконалення спеціальних умінь і навичок, усвідомлення необхідності дбайливого ставлення до природи та її природних ресурсів, виховання любові до своєї малої Батьківщини.

Навчальна екскурсія - це форма організації придбання учнями основних компонентів змісту географічної освіти в умовах природи або виробництва. Під час екскурсії учні знайомляться з об'єктами дослідження в природних умовах, вчаться розпізнавати їх, дізнаються про їх ознаки, властивості, тим самим доповнюючи й узагальнюючи уявлення про них, тобто відбувається конкретизація й закріплення знань, отриманих на уроках, їх активне застосування на практиці.

Екскурсія як форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії багатофункціональна. Екскурсія:

виступає ефективним шляхом вивчення природи й господарства рідного краю, розширення й закріплення бази уявлень і понять, отриманих у процесі вивчення географії, розуміння учнями загальних причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей живої та неживої природи;

сприяє формуванню в школярів навичок дослідницьких методів пізнання довкілля, розвитку розумової діяльності учнів;

є способом вирішення завдань виховання школярів;

надає можливості залучення учнів до суспільно корисної діяльності з охорони, перетворення та збагачення природи рідного краю;

сприяє забезпеченню профорієнтаційної спрямованості краєзнавчої діяльності школярів.

Екскурсії класифікують за різними ознаками:

По відношенню до навчальних програм екскурсії бувають: програмні й позапрограмні.

Залежно від основної дидактичної функції виділяють: екскурсії-спостереження (формування нових, а також доповнення й коригування наявних географічних уявлень і понять); екскурсії-практичні роботи (застосування наявних географічних знань та умінь на практиці); комбіновані екскурсії (виконують кожну з вище перелічених дидактичних функцій).

За змістом екскурсії поділяють на: тематичні (наприклад, екскурсія „Ґрунти своєї місцевості”); оглядові (наприклад, екскурсія „Природа рідного краю”).

За часом проведення екскурсії бувають: вступні (проводяться перед вивченням нового матеріалу з метою підготовки учнів до засвоєння крупної теми або розділу навчальної програми, освоєння ними наочних уявлень і практичного досвіду, необхідного для свідомого вивчення нового матеріалу); супутні (проводяться під час вивчення теоретичного матеріалу, забезпечують конкретизацію, доповнення, розширення й поглиблення знань, застосування географічних ЗУН на практиці); підсумкові (проводяться наприкінці навчального року або після вивчення крупного розділу навчальної програми з метою узагальнення і систематизації ЗУН).

Тривалість екскурсії визначається залежно від навчальних завдань, умов проведення та віку учнів.

У методичному плані виконання задач екскурсії представлене декількома етапами:

І етап - підготовка екскурсії.



Діяльність вчителя	Діяльність учнів
вивчення екскурсійного об'єкту, з'ясування його освітніх і виховних можливостей; визначення цілей, завдань, типу й структури екскурсії; підбір основних і додаткових джерел знань; підготовка питань і завдань для учнів; вибір оптимального поєднання методів і прийомів навчання; розробка критеріїв оцінювання результатів екскурсії; складання плану екскурсії; знайомство на місцевості з екскурсійними об'єктами; складання маршруту пересування; підготовка необхідного обладнання; - проведення організаційної бесіди з учнями, під час якої здійснюється повідомлення дати, місця, мети й завдань екскурсії, роз'яснення правил безпеки й поведінки на екскурсії, розподілення обов'язків серед учнів (поділення їх на бригади, призначення бригадирів і відповідальних за наочні засоби й обладнання), визначення завдань для кожної бригади, інструктаж учнів щодо пересування за маршрутом, виконання завдань, порядок обробки інформації і матеріалів, складання письмових звітів.	- сприйняття інформації; - здійснення конспективних записів; - заповнення відповідних граф у журналі з техніки безпеки.

ІІ етап - екскурсія. Починається з того моменту, коли учні з вчителем виходять з школи. Безпосередньо сама екскурсія представлена трьома етапами: вступна бесіда, самостійна робота учнів, підсумкова бесіда.

Діяльність вчителя	Діяльність учнів
1. Вступна бесіда
проведення інструктажу з техніки безпеки; нагадування цілей і завдань екскурсії; бесіда з огляду місцевості, стисла характеристика екскурсійних об'єктів; повторення методики опису об'єктів спостереження і фіксації його результатів у польовій книжці.	- участь у бесіді; - здійснення конспективних записів; - питання до вчителя.
2. Самостійна робота учнів
контроль навчально-пізнавальної діяльності учнів; при необхідності консультування, коригування дій учнів.	- здійснення безпосередніх натурних спостережень і виконання поставлених навчальних завдань з вивчення екскурсійних об'єктів за наміченим планом (індивідуальна або групова робота).
3. Підсумкова бесіда
проведення евристичної бесіди з метою узагальнення результатів спостережень і проведених досліджень учнів; перевірка правильності виконання навчальних завдань; - повторення ходу роботи з оформлення результатів екскурсії підготовки звітів (індивідуального або групового (бригадного)).	- участь у бесіді - відтворення ходу екскурсії, аналіз і пояснення зібраного фактологічного матеріалу, виділення головних, істотних моментів; - здійснення конспективних записів; - питання до вчителя.

ІІІ етап - оформлення результатів екскурсії. Забезпечує закріплення й узагальнення отриманих знань.

Діяльність вчителя	Діяльність учнів
перевірка виконання учнями завдань й оформлення результатів екскурсії відповідно до розроблених критеріїв оцінювання.	- оформлення результатів екскурсії відповідно до висунутих вимог; - презентація індивідуального або групового (бригадного) звіту.

Результати екскурсії важливо використовувати на подальших уроках географії з метою актуалізації знань і чуттєвого досвіду учнів, мотивації навчання, створення позитивного емоційного фону уроку.

Екскурсії виступають однією з основних форм навчальної практики з географії, бо передбачають „створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи й процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтованої спрямованості навчально-виховного процесу” [38].

Навчальну практику з географії проводять для учнів 6 - 8-х, 10-х класів. Форми організації навчальної практики, час її проведення визначають керівники з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу, матеріально-технічного оснащення загальноосвітнього навчального закладу, віку школярів. Обираючи форми роботи з дослідження природи рідного та об'єкти для проведення екскурсій, учителі повинні враховувати Лист МОН „Щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх закладів” (Додаток К) та Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською й студентською молоддю „Моя країна - Україна” [47, с. 5 - 32], у яких представлено тематику краєзнавчої роботи з вивчення місцевої природи, визначено краєзнавчі об'єкти й краєзнавчі екскурсійні маршрути.

Екскурсії як активні форми вивчення природи й господарства своєї місцевості, що проводяться під час навчальної практики, надають додаткові можливості для підвищення ефективності формування компонентів географічної освіти, сприяють розширенню кругозору школярів, розвитку пізнавальних інтересів і задоволенню духовних потреб дітей.

Поширеною формою позаурочної діяльності з географії є гурткова робота, яка створює сприятливі умови й психологічну установку на творчу роботу учнів. Досвід показує, що учасники гуртка краще розуміють навчальний матеріал, мають більш поглиблені теоретичні знання, досконалі практичні уміння й навички. Діяльність гуртків дозволяє забезпечити позитивне відношення учнів до навчального процесу, прищепити інтерес до географії, розвинути творчу активність та ініціативу, оцінити красу й значущість природи, мистецтва й людських відносин.

Гуртки найчастіше організуються з учнів паралельних класів (10 - 20 учнів). Членами гуртка можуть бути діти з різною успішністю. Будь-які завдання для кожного члена гуртка - обов'язкові. Керує роботою гуртка вчитель географії. Гурток обирає старосту, його заступника, редколегію стіннівки. Функціонування гуртка відбувається у відповідності з планом (програмою) роботи, заняття фіксуються в спеціальному журналі. План повинен бути органічно пов'язаний з шкільною навчальною програмою з географії, але разом з тим виходити за її межі й доповнювати її. У програмі роботи необхідно відобразити тему, цілі, задачі, зміст і форми роботи гуртка. Форми роботи можуть плануватися найрізноманітніші, виходячи із специфіки теми заняття, індивідуальних і вікових особливостей учнів, педагогічної майстерності вчителя, матеріальних умов школи. Це можуть бути заняття з засвоєння нового навчального матеріалу, практичні роботи, презентація доповідей учнів за результатами самостійної пошукової роботи, творча діяльність дітей.

Підвищенню ефективності формування компонентів змісту географічної освіти в процесі гурткової роботи сприятиме дотримання наступних дидактичних вимог до організації занять:

Інтеграція наукових, художніх, емоційно-образних способів пізнання навколишньої дійсності.

Включення учнів у різні види пізнавальної діяльності з метою формування цілісних, наочних уявлень і понять.

Стимуляція емоційно-ціннісного відношення до об'єктів і явищ навколишньої дійсності.

Цінність гурткової діяльності полягає не тільки в можливості учнів проявити свої творчі здібності в процесі формування й розвитку географічних та загальнонавчальних ЗУН, але й у можливості доцільно провести свій вільний час. Гурткова робота розкриває можливості для забезпечення більш тісного зв'язку й спілкування між дітьми різного віку, бо вони зустрічаються в умовах сприятливої ??емоційної обстановки, що створюється на основі спільності інтересів і духовних потреб.

Найбільш поширеною формою масової позаурочної роботи з географії є предметні тижні (декади). Вони носять характер суспільного огляду знань, підведення підсумків роботи школи з вивчення географії за певний період часу. Предметні тижні організуються вчителями географії й проводяться один раз на рік. Тиждень (декада) географії передбачає:

проведення різноманітних масових навчальних заходів для учнів: вікторин, конкурсів, виставок, вечорів тощо;

демонстрацію кращого досвіду роботи учителів географії школи.

Тиждень географії проводиться за заздалегідь розробленим планом і носить практичний характер. Основною дидактичною вимогою до проведення предметних тижнів є їх багатство за змістом і розмаїття за формами проведення. План роботи складається для кожної паралелі з урахуванням вікових особливостей учнів. Наприклад, при проведенні тижня географії учням шостих класів може бути запропонований наступний план роботи:

День тижня	Назва заходу
1 день	Відкриття тижня. Ознайомлення з планом заходів. Усний журнал „Моя блакитна планета”.
2 день	Інтелектуальна гра „Весела подорож”. Конкурс кросвордів.
3 день	Робота довідкового бюро „Мені цікаво, чому…?”. Конкурс тематичних газет „Дива планети Земля ”.
4 день	Пізнавальний КВК „За годину навколо світу”.
5 день	Конкурс виробів з природного матеріалу „Поклик джунглів”. Закриття тижня. Підведення підсумків конкурсів кросвордів, тематичних газет, виробів із природного матеріалу.

Види й тематика предметних тижнів можуть бути різноманітними: тиждень може бути проведений на матеріалі однієї навчальної дисципліни чи кількох (наприклад, тиждень природничо-географічних наук), може бути присвячений різноманітним питанням чи висвітлювати якесь одне, наприклад, тематичний тиждень „Кохаю тебе, рідна Батьківщина” (Додаток Л).

Використання предметних тижнів, як форми позаурочної роботи з географії, дозволяє підсилити педагогічну дію на учнів у процесі формування компонентів змісту географічної освіти (ЗУН, досвіду творчої діяльності, досвіду емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності), активізувати інтерес школярів до географії.

Цікавою формою позаурочної роботи з географії є випуск стіннівок. Стіннівка - ефективна форма візуального отримання інформації про об'єкт або явище навколишньої дійсності. Ураховуючи специфіку формування географічних уявлень, слід зазначити, що при сприйнятті газети відбувається або встановлення відповідності між наявними уявленнями й об'єктами, опис яких представлений у стіннівці, або їх доповнення й коректування, або формування нових уявлень.

Ефективність випуску стіннівок, як форми позаурочної роботи з географії, залежить від дотримання певних дидактичних вимог:

При випуску газети повинен здійснюватися облік уявлень і асоціацій школярів певного віку.

У газеті повинні бути представлені широкий спектр і глибина питань за визначеною темою.

Газета повинна привертати увагу й активізовувати процеси запам'ятовування школярів.

При випуску стіннівки повинен відбуватися ретельний вибір художньо-образотворчих засобів, з метою забезпечення її максимального естетичного впливу на учнів.

З метою підвищення ефективності процесу формування географічних знань при випуску стіннівки можуть використовуватися наступні прийоми: стиснення інформації; виділення головного; конкретизація знань.

Випуск стіннівок сприяє формуванню наочних, наукових, діючих уявлень, дозволяє використовувати наявну базу географічних знань на практиці, допомагає розвитку інтелектуально-практичних умінь, уяви, естетичного смаку учнів, накопиченню у них досвіду творчої діяльності.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Дати визначення поняттю „форма навчання”.

2. Скласти схему: „Форми навчання географії”.

3. Відповісти на питання:

Які функції виконує сучасний урок географії?

Які шляхи оптимізації уроку географії Ви можете запропонувати?

Що спільного й відмінного в стандартних (традиційних) і нестандартних (інтерактивних) уроках географії?

4. Схарактеризувати форми позаурочної роботи з географії.

5. Вирішити кросворд „Форми навчання географії”:

Кросворд „Форми навчання географії”

Ключове слово: форма навчання географії, при якій учні самостійно виконують практичні роботи, використовуючи засвоєнні знання, уміння та навички; проводиться після вивчення розділів або наприкінці навчального року.

По горизонталі:

1. Державний документ, який визначає зміст навчання географії, коло знань, умінь і навичок, що підлягають обов'язковому засвоєнню.

2. Форма позаурочної роботи з географії, для якої характерні постійний склад групи учнів, періодичність проведення занять за єдиним планом, поглиблення знань з предмету.

3. Масова форма научної роботи з географії, яка дозволяє перевірити географічні знання і вміння, логічне мислення, загальну ерудицію і творчий потенціал учнів.

4. Форма навчання географії в умовах виробництва, природи, музею з метою спостереження та вивчення учнями об'єктів і явищ навколишньої діяльності.

5. Форма поглибленого вивчення географії за вибором самих учнів, яка проводиться за розкладом, у рамках виділеного часу, відповідно програмі.

6. Форма організації навчання географії, яка проводиться у вигляді публічного спору за якимось питанням з метою встановлення істини.

7. Певна послідовність і сукупність зв'язків між етапами уроку.

8. Основна форма навчання географії.

9. Форма навчання географії, яка складається з самостійного вивчення учнями програмного матеріалу та обговорення на занятті результатів їх пізнавальної діяльності.

6. Відповісти на тестові питання:

1. Тип уроку географії визначається:

а) кількістю структурних частин б) діяльністю вчителя

в) послідовністю елементів уроку г) дидактичними цілями

2. Позаурочна форма організації навчального процесу з географії, яка передбачає самостійне виконання учнями практичних завдань і вправ, що сприяють закріпленню пройденого географічного матеріалу:

а) гурток, б) факультатив, в) практикум, г) екскурсія

3. Практичні роботи, які виконуються учнями під керівництвом вчителя, який пояснює послідовність дій, показує зразок їх виконання і дає завдання, що передбачають відтворення дій та їх послідовності:

а) навчальні, б) тренувальні, в) підсумкові, г) комбіновані

4. Форма організації навчання географії, яка передбачає придбання учнями основних компонентів змісту географічної освіти в умовах природи або виробництва:

а) гурток, б) факультатив, в) практикум, г) екскурсія

5. Форма організації навчання географії, яка передбачає усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою, часто узагальнюючого характеру:

а) бесіда, б) семінар, в) дискусія, г) лекція

6. Практичні роботи націлені на закріплення й удосконалення умінь:

а) навчальні, б) тренувальні, в) підсумкові, г) комбіновані

7. Для якого типу уроку географії характерна така структура: організаційний момент; повідомлення теми, мети, завдань уроку й мотивація навчальної діяльності; відтворення і корекція опорних знань; повторення й аналіз основного матеріалу; узагальнення і систематизація знань і їх застосування; засвоєння причинно-наслідкових зв'язків, основних географічних закономірностей, провідних ідей і теорій на основі широкої систематизації знань; підсумок уроку; домашнє завдання?

а) комбінований б) узагальнення і систематизації знань

в) урок-вступ г) урок застосування ЗУН

8. Екскурсії, які проводяться перед вивченням нового матеріалу з метою підготовки учнів до засвоєння крупної теми або розділу навчальної програми, освоєння ними наочних уявлень і практичного досвіду, необхідного для свідомого вивчення нового матеріалу, називаються:

а) ввідні, б) супутні, в) підсумкові, г) комбіновані

9. Форми масової позаурочної роботи з географії, що носять характер суспільного огляду знань, підведення підсумків роботи школи з вивчення географії за певний період часу:

а) предметні тижні б) факультативи

в) практикуми г) екскурсії

10. Практичні роботи проводяться з метою контролю рівня оволодіння учнями необхідними уміннями, їх завдання націлені на перенесення дій в умови, схожі з навчальними або в нестандартну навчальну ситуацію:

а) навчальні, б) тренувальні, в) підсумкові, г) комбіновані



VІІІ. Контроль і оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з географії

8.1 Основні методи, форми та види контролю результатів навчальної діяльності учнів

Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів є одним з основних елементів оцінки якості освіти й важливою умовою підвищення ефективності навчально-виховного процесу з географії, бо зворотній зв'язок дозволяє зробити висновки про його успішність. Головними об'єктами контролю в процесі навчання географії є результати, визначені географічною компонентою освітньої галузі „Природознавство” державного стандарту базової і повної середньої освіти (Додаток В).

Контроль виконує в процесі навчання географії наступні функції:

прогностичну (полягає в отриманні інформації вчителем про хід та ефективність навчального процесу, що дозволяє зробити висновки для подальшого планування й організації процесу навчання з географії);

діагностичну (забезпечує отримання інформації про сформованість компонентів змісту географічної освіти на даному етапі навчального процесу, про кількість і характер помилок учнів, що дозволяє проаналізувати пробіли в системі ЗУН учнів, з'ясувати їх причини з метою вибору найбільш оптимального поєднання методів і прийомів навчання);

розвиваючу (полягає в стимулюванні пізнавальної активності учнів, у розвитку їх пам'яті, уваги, мовлення, мислення, уяви, волі, творчих здібностей, у формуванні мотивів пізнавальної діяльності, здібностей та інтересів школярів);

виховну (періодичність контролю дисциплінує, мотивує, організовує й спрямовує навчально-пізнавальну діяльність учнів, сприяє вихованню в кожного школяра почуття відповідальності за результати своєї навчальної діяльності);

орієнтуючу (сприяє отриманню інформації кожним учнем про ступінь засвоєння компонентів змісту географічної освіти в процесі навчання, що орієнтує учнів у їх труднощах і досягненнях).

Способи отримання зворотної інформації про результативність процесу навчання та ефективність роботи вчителя називають методами контролю знань, умінь і навичок учнів. Методи контролю допомагають учителеві, на основі отриманої інформації про засвоєння компонентів змісту географічної освіти, здійснити необхідні педагогічні дії, а учням - детальніше й глибше розібратися в навчальному матеріалі.

Методи контролю ЗУН можуть застосовуватися в трьох формах: індивідуальній, груповій і фронтальній. Виділяють наступні методи контролю знань, умінь і навичок учнів: усний контроль, письмовий контроль, графічний контроль, перевірка ЗУН за допомогою практичних завдань, програмований контроль, комбінований контроль, систематичне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів у процесі навчання.

Усний контроль забезпечує безпосереднє спілкування вчителя з учнями по питаннях за конкретною тематикою, що висвітлюється на даному уроці.

Найчастіше усний контроль на уроках географії представлений фронтальною або індивідуальною бесідою. Фронтальна бесіда дозволяє отримати уявлення про рівень засвоєння ЗУН більшою кількістю учнів, однак слід враховувати, що інформація ця має досить поверхневий характер. Індивідуальне опитування надає більш повні й точні дані про рівень засвоєння ЗУН конкретним учнем, однак пасивність інших школярів зобов'язує вчителя вирішувати проблему їх зайнятості під час індивідуальної бесіди.

Питання під час усного опитування мають охоплювати цільну й значну за обсягом частину теми або розділу певного курсу географії й стимулювати повну й зв'язну відповідь учня. Вони можуть бути поставлені в загальному формулюванні: „Схарактеризувати внутрішні води Південної Америки” або вимагати від учнів пояснення (оцінки) факту, події або явища: „Які причини обумовлюють розташування в Північній Африці зони пустель? ”.

За змістом питання усного опитування можуть бути:

репродуктивні („Що таке біосфера?”);

евристичні („Чим відрізняється тропосфера від стратосфери? ”);

проблемні („Які природоохоронні заходи дозволять зберегти різноманітність рослинного й тваринного світу в вашому рідному краї? ”).

З метою оптимізації контролю результатів навчальної діяльності учнів на уроках географії вчитель може використовувати різні технологічні прийоми усного контролю. Наприклад:

* „тихе опитування” - бесіда з одним або групою учнів відбувається напівпошепки, у той же час клас зайнятий іншою діяльністю (робота з підручником, атласом, контурною картою, письмовий контроль тощо);

* „опитування за ланцюжком” - розповідь одного учня преривається в будь-якому місці й передається іншому жестом вчителя (питання можуть задавати один одному учні й відповідати на них по черзі);

* „показова відповідь” - один учень відповідає біля дошки, демонструючи еталонну відповідь на поставлене питання, інші - слухають;

* „взаємоопитування” - учні опитують один одного за базовими листами (у них мають бути перераховані основні поняття, формулювання, яких повинен знати кожен учень);

* „світлофор” - у кожного учня має бути довга смужка картону з одного боку зеленого, з іншою - червоного кольору; при опитуванні учні піднімають „світлофор” певною стороною, сигналізуючи вчителю про готовність відповідати.

Письмовий контроль вважається об'єктивнішим за усний контроль. Забезпечує комплексну перевірку рівня:

засвоєння теоретичних знань і вміння використовувати їх для рішення практичних завдань, проблемних ситуацій;

сформованості спеціальних географічних умінь;

володіння письмовою мовою, уміння логічно, адекватно питанню складати свою відповідь, висловлювати й аргументувати свою точку зору, давати оцінку поставленій проблемі.

При письмовому контролі учень більш зосереджений, він глибше вникає в сутність питання, ретельніше обдумує варіанти відповіді й її логічної побудови. Письмовий контроль привчає до точності, лаконічності, зв'язності висловлювання думок.

Письмова перевірка може бути короткочасною (10 хвилин) і тривалою (урок). Ефективність використання цього методу контролю результатів навчальної діяльності учнів з географії залежить від обміркованості вчителем питань і завдань, які повинні не тільки припускати перевірку знання фактичного матеріалу, але й мають бути спрямовані на розкриття сутності географічних об'єктів або явищ, їх закономірностей, на розвиток умінь робити висновки, вирішувати проблемні завдання. Вчитель повинен стежити, щоб не було перевантаження учнів письмовими перевірочними роботами, вони повинні бути рівномірно розподілені протягом семестру.

У процесі навчання географії вчитель разом з традиційними (контрольна робота, робота за індивідуальними картками, міні-твір на запропоновану тему) може викоритовувати й такі прийоми письмового контролю, як:

* „географічний диктант” - письмова перевірочна робота, яка ведеться в швидкому темпі (працює пам'ять) і полягає в записуванні учнями коротких відповідей на запитання, що диктуються вчителем. Може бути фактологічним, термінологічним (учитель дає визначення поняттю, а учні записують термін, що йому відповідає), понятійним (учитель називає слово або словосполучення, що іменує поняття, а учні записують його визначення);

* „бліц-контроль” - письмова перевірка рівня засвоєння спеціальних географічних умінь (знаходження об'єктів на карті, визначення за координатами об'єкту, переведення різних видів масштабу тощо), проводиться у високому темпі;

* „технологічна перевірка” - письмова перевірка вмінь вирішувати географічні задачі, час строго обмежено, на листах паперу окрім умов задач і відповідей учні повинні записувати всі розрахунки й хід рішення задачі;

* „взаємоконтроль” - учні складають картки з серією контрольних питань і завдань за матеріалом, що вивчається, а потім обмінюються ними й надають письмові відповіді на запитання;

* „самоперевірка за допомогою картки-інформатора” - учень порівнює з нею свою письмову відповідь і виставляє собі оцінку;

* „вирішення кросвордів“ - письмова перевірка знання термінів (до кожного слова надається визначення географічного поняття (в описовій або питальній формі), що вказує на термін-відповідь).

Графічний контроль вимагає надання відповіді у вигляді узагальненої наочної моделі, яка відображає певну сукупність відносин і взаємозв'язків в аналізованому об'єкті або явищі. У процесі графічного контролю використовуються завдання, спрямовані на побудову діаграм, схем, таблиць, виконання малюнків, графічних зображень умов задачі, роботу з контурною картою. Наприклад:

* Побудувати колову діаграму „Розподіл суші й води на поверхні Землі”, виходячи з даних, що із загальної площі земної поверхні на сушу припадає 29,2 %, на океани - 70,8 %. Загальну площу Землі в колі діаграми довільного радіусу прийняти за 360°, площі, зайняті сушею й водою, зафарбувати й підписати.

* Зобразити схему антициклону й описати характерну для нього погоду.

* Використовуючи дані власних спостережень за показниками стану атмосфери протягом року, скласти графік річного ходу температури в своєму місті.

* Заповнити таблицю „Гідроелектростанції України”

Назва станції	Область розташування



* Нанести на контурну карту основні регіони світу, які спеціалізуються на вирощуванні цукрових буряків.

Ефективність методу графічного контролю залежить від правильної постановки завдань перед учнями. Цей метод контролю результатів навчальної діяльності учнів робить засвоєння знань школярами більш свідомим, системним, учить класифікувати географічні об'єкти й явища. Графічна перевірка може виступати як самостійний вид контролю та як елемент усної або письмової перевірки.

Контроль результатів навчальної діяльності учнів за допомогою практичних завдань спрямований на перевірку знань, умінь і навичок учнів спостерігати природні процеси, проводити вимірювання за допомогою приладів, практично виявляти властивості й ознаки об'єктів, проводити певні дослідження тощо. Практичні завдання дозволяють не тільки перевірити, а й закріпити вміння й навички. Тематика практичних завдань може бути різною: визначення географічних координат об'єктів, напрямів, місця розташування географічних об'єктів на глобусі, карті й плані місцевості; вимірювання відстаней на місцевості, карті й плані; читання плану місцевості, карти; орієнтування на місцевості за допомогою компаса, карти й місцевих ознак проведення простої зйомки місцевості; нанесення географічних об'єктів на контурну карту; опис географічного об'єкту за типовим планом; проведення й узагальнення результатів різних видів спостережень; опис природно-антропогенного (природного) комплексу, виявлення зв'язків між його компонентами; характеристика заємозв'язків і взаємозалежностей компонентів природи й життя та господарської діяльності людини на прикладі однієї з природно-господарських зон; читання й аналіз схем, профілів, графіків, діаграм; аналіз статистичних матеріалів тощо.

При застосуванні цього методу, контроль не викликає особливих хвилювань і стимулює інтерес учнів до знань.

Програмований контроль може виступати як невід'ємна складова програмованого навчання або як самостійний елемент традиційного уроку. Особливістю цього методу контролю є пред'явлення всім учням стандартних вимог, що забезпечується застосуванням однакових за кількістю й складністю завдань. При програмованому контролі існує можливість процедурну складову покласти на технічні засоби навчання (комп'ютер) та найпростіші пристрої: трафарети, шаблони тощо. Плюсами цього виду контролю є об'єктивність і швидкість отримання результатів оцінювання.

Однією з найбільш технологічних форм проведення програмованого контролю є тестовий контроль, який заснований на використанні стандартизованих завдань, що конструюються на навчальному матеріалі й призначаються для оцінки рівня опанування знаннями, уміннями й навичками з географії. Тести можуть бути тематичними - проводяться під час або після вивчення теми, і підсумковими - використовуються наприкінці семестру, року). У порівнянні з традиційною контрольною роботою, підсумкові тести дозволяють суттєво збільшити обсяг матеріалу, що перевіряється. Підсумкові тести можуть включати як нові завдання, так і завдання тематичних тестів. Переваги тестової перевірки полягають у тому, що вона дозволяє за короткий термін перевірити ЗУН усіх учнів, забезпечити об'єктивність оцінювання школярів, а статистичний аналіз отриманих данних надає основу для якісної характеристики успішності учнів.

Для оцінки ЗУН з географії учнів можна використовувати різні види стандартизованих тестових завдань, основними з яких є:

1. Тести-визначники передбачають вибір правильних відповідей. Завдання можуть бути спрямовані на визначення рівня засвоєнності фактологічного матеріалу, номенклатури, географічних уявлень і понять, термінології, виділення основних, типових, загальних ознак об'єктів і явищ, застосування спеціальних географічних умінь. Складність даного виду тестів залежить від кількості вказаних відповідей (дві, три, чотири й більше) і від варіантів кількості вибору. Залежно від цього тести-визначники можуть бути:

- з однією правильною відповіддю. Приклади:

* На якому материку розташована пустеля Сахара?

а) Австралія, б) Африка, в) Південна Америка, г) Антарктида

* Температура повітря на вершині гори заввишки 4000 м дорівнює - 16°С. Яка температура повітря біля її підніжжя?

а) 8° С, б) 40° С, в) - 40° С, г) 18° С

* Лінії, що з'єднують на карті точки з однаковими температурами, називаються:

а) ізобари, б) ізотерми, в) ізогієти, г) ізогіпси

- з кількома правильними відповідями, де вказана їх кількість. Приклад:

* Серед указаних географічних об'єктів визначити дві гірські системи, які входять до складу Альпійсько-Гімалайського складчатого поясу Євразії.

а) Уральські гори, б) Скандинавські гори, в) Аппеніни, г) Карпати, д) Великий Вододільний хребет, ж) Анди

- з кількома правильними відповідями, де не вказана їх кількість. Приклад:

* До басейну внутрішнього стоку Євразії відносять річки: а) Ганг, б) Інд, в) Сирдар'я, г) Волга, д) Дніпро, ж) Амудар'я, з) Хуанхе

- з усіма правильними відповідями. Приклад:

* Представниками тваринного світу Австралії є:

а) кенгуру, б) єхидна, в) валабі, г) коала

- з вибором неправильної відповіді. Приклад:

* Яке з перерахованих озер не розташоване на території Південної Америки?

а) Тітікака, б) Поопо, в) Чад, г) Марокайбо

- з використанням малюнків, схем, діаграм. Приклад:

* Якою літерою на малюнку позначений циклон?

а) L, б) H



2. Розпізнавальні тести спрямовані на визначення об'єкту. У залежності від способів подачі матеріалу формулювання завдання й варіантів подачі відповідей виділяють:

- розпізнавання об'єкту за стислою характеристикою з варіантами відповідей. Приклад:

* За описом визначити область субтропічного кліматичного поясу: а) область субтропічного континентального клімату, б) область субтропічного середземноморського клімату, в) область субтропічного мусонного клімату.

У зимовий період року вітри, що дмуть з Атлантичного океану, приносять у цю область вологе океанічне повітря помірних широт. Тому зима тут вітряна, дощова й тепла з температурою вище 0°С. У літній період ця територія попадає під вплив поясу високого тиску, що насувається з півдня, низхідних потоків повітря й пасатних вітрів. У цей час встановлюється панування сухого тропічного повітря. Тому, на відміну від вологої зими, літо тут спекотне й сухе.

- розпізнавання об'єкту за стислою характеристикою, де відповідь учню треба вписати самостійно. Приклад:

* За описом визначити назву економічного району України: індустріально-аграрний район, охоплює Харківську, Сумську й Полтавську області. Має вигідне економіко-географічне положення, оскільки розташований біля паливно-металургійної бази України та на перехресті важливих транспортних шляхів, які з'єднують Україну з країнами Східної Європи й Азії. Має вихід до Дніпра. У структурі господарства важливе місце посідають машинобудування, нафтогазова, хімічна, легка та харчова промисловість. ____________

- визначення об'єкту за списком інших об'єктів з указанням варіантів відповідей. Приклад:

* За назвами міст визначити адміністративно-територіальну область України: Краматорськ, Дружківка, Констянтинівка. _______________________

- визначення об'єкту за списком інших об'єктів без варіантів відповідей. Приклад:

* За списком ендеміків визначити материк: гігантська анаконда, гігантський мурахоїд, пампасова кішка, смугастий густошерстий опосум _________________.

3. Тести-приведення у відповідність варіюються в залежності від співпадіння або не співпадіння варіантів першої й другої групи. Приклади:

* Співвіднести назву болота й умови його утворення:

1. Верхове болото 2. Низинне болото

А. Утворюється в умовах надмірної кількості підземних вод, а також унаслідок заростання безстічного озера чи ставка

Б. Утворюються на плоских поверхнях в умовах надмірної кількості атмосферних опадів

* Установити відповідність між тектонічними структурами й відповідними їм формами рельєфу:

1. Давня Південноамериканська платформа

2. Область Кайнозойської складчастості

а) Анди, б) Амазонська низовина, в) Бразильське плоскогір'я, г) Гвіанське плоскогір'я.

4. Тести на встановлення правильної послідовності - пропонується перелік об'єктів, які слід розташувати в правильному порядку. Приклад:

* Розташувати перераховані країни в порядку зростання рівня урбанізації: а) Італія, б) Японія, в) Казахстан, г) Ефіопія.

5. Тести-класифікатори - формулюються у вигляді набору об'єктів, які учень повинен класифікувати за вказаним критерієм або вибрати критерій самостійно.

Приклад: * Упорядкувати гірські породи (вапняк, нафта, щебінь, графіт, мармур, граніт, базальт, гнейс) в залежності від їх походження - осадові, метаморфічні, магматичні.