Методика викладання географії

Спостереження учні здійснюють як під керівництвом педагога, так і самостійно за програмою вчителя з веденням щоденників, самостійним узагальненням результатів спостережень.

У процесі спостереження за об'єктом важливим дидактичним прийомом буде зображення спостережуваного об'єкту. Активна участь розумової діяльності в процесі зображення обумовлює спостережливість, у процесі якої, перш за все, активізуються процеси порівняння, узагальнення, аналізу й синтезу. Під час спостереження дитина постійно порівнює різні об'єкти, їх частини, властивості, помічаючи те загальне, що їх об'єднує і те індивідуальне, властиве тільки даному об'єкту, і яке служить характерними ознаками кожного спостережуваного об'єкту; вчиться виділяти головне в сприйманому, що сприяє формуванню цілісного образу сприйманого об'єкту.

Часті вправляння в спостереженні зазвичай завершуються розвитком спостережливості, яка полягає у виділенні важливих, найбільш характерних, але малопомітних властивостей об'єктів і явищ, що здаються несуттєвими. Спостереження розширює круг знань учнів, змінює характер наявних географічних уявлень, насищаючи їх новими яскравими, емоційними подробицями.

Спостереження як метод навчання географії в умовах удосконалення навчально-виховного процесу має широке загальноосвітнє значення, оскільки виступає джерелом формування географічних знань і практичних умінь дослідження своєї місцевості, сприяє встановленню взаємозв'язку природних компонентів, розумінню закономірностей явищ і процесів, що відбуваються в природі й на виробництві.

2. Картографічний метод є одним з провідних методів навчання географії, бо карта виступає важливим засобом навчання, джерелом географічних знань, об'єктом вивчення. Картографічний метод передбачає застосування географічних карт для пізнання просторового розміщення об'єктів, динаміки явищ, з'ясування їх взаємозв'язків, аналізу прояву основних географічних закономірностей.

Формування образів територій, що вивчаються на уроці географії, відбувається в процесі застосування прийому читання карти, що складається з вивчення пояснювального апарату й аналізу змісту карти. Отримуючи за допомогою умовних знаків необхідну інформацію, учні виконують поставлені перед ними навчальні завдання. Окрім прийому читання карти важливими складовими картографічного методу є:

прийом візуального аналізу карти (наприклад, з метою вивчення просторового розміщення об'єктів);

прийом визначення кількісних характеристик об'єктів, зображених на карті (географічних координат, відстаней, довжин, висот, площ тощо)

прийом побудови за картами графіків, діаграм, профілів, таблиць;

прийом зіставлення карт різного змісту з метою визначення причинно-наслідкових зв'язків і залежностей;

прийом складання репродуктивних, евристичних або проблемних питань за картами;

прийом прогнозування розвитку процесів або явищ.

Удосконалення вмінь учнів працювати з географічними картами відбувається в процесі виконання завдань на контурних картах. Робота з контурною картою полегшує сприйняття й запам'ятовування картографічної інформації, сприяє формуванню вміння самостійно й творчо використовувати її для виконання практичних завдань, забезпечує розвиток просторового мислення школярів.

3. Метод роботи із статистичними матеріалами передбачає збір даних, їх узагальнення, аналіз та інтерпретацію. Шкільний курс географії містить численні кількісні дані, що характеризують географічні об'єкти, ілюструють природні та суспільні процеси та явища. Без аналізу статистичних показників утруднюється сприйняття і адекватна інтерпретація навчального матеріалу. Оволодіння прийомами роботи зі статистичними матеріалами є необхідною умовою успішного засвоєння шкільного курсу географії.

Прийоми роботи зі статистичними матеріалами:

збір статистичних показників;

статистичний аналіз конкретних даних;

порівняння статистичних характеристик;

визначення узагальнених статистичних показників;

побудова графіків, діаграм, складання таблиць на основі аналізу статистичних показників;

складання питань, завдань з використанням статистичних матеріалів;

формулювання висновків і надання прогнозів на основі аналізу статистичних показників.

Використання різноманітних методичних прийомів роботи зі статистичними матеріалами на уроці географії сприяє засвоєнню школярами системи знань про особливості географічного простору, стимулює пізнавальну активність учнів, їх самостійність в оцінці географічних фактів і явищ, дає матеріал для обґрунтованих висновків, розвиває вміння правильно орієнтуватися в навколишньому середовищі, оцінювати його зміни й перетворення.

4. Вправи вимагають від учнів багаторазового та багатоваріантного застосування отриманих знань у різних зв'язках і умовах, повторення певних дій з метою засвоєння або вдосконалення учнями географічних умінь.

За своїм характером вправи з географії можна поділити на:

усні - не вимагають витрат часу на ведення записів, сприяють розвитку мовлення, пам'яті, уваги й мислення учнів (наприклад, вправи на відпрацювання умінь учнів складати опис об'єкта по карті, на застосування загальних понять до конкретних об'єктів, на пояснення явищ на основі набутих знань та ін.);

письмові - сприяють розвитку культури письмового мовлення, самостійності в роботі (вправи на переведення різних видів масштабу, на визначення географічних координат та ін.);

графічні - вимагають створення узагальненої наочної моделі аналізованого об'єкта, явища чи процесу, полегшують сприйняття, осмислення й запам'ятовування навчального матеріалу, сприяють розвитку просторової уяви учнів (наприклад, вправи на складання схем і схематичних малюнків об'єктів і явищ з вивченого матеріалу, побудова картосхем, таблиць, графіків, профілів, технологічних карт та ін.).

Використання цього методу на уроках географії вимагає розробки системи завдань з поступовим зростанням рівня складності й ступеня самотійності учнів. Характер і рівень складності вправ залежить від особливостей навчального матеріалу, досліджуваного питання й віку учнів.

За дидактичною спрямованістю вправ виділяють:

підготовчі вправи актуалізують необхідні для засвоєння нового матеріалу знання, уміння й навички;

мотиваційні вправи забезпечують зв'язок нового матеріалу з уже засвоєним, готують учнів до вивчення певної теми;

пояснювальні вправи виступають першими завданнями зі застосування засвоєнних знань на практиці;

тренувальні вправи спрямовані на закріплення вмінь, характеризуються поступовим наростанням складності завдань;

проблемно-пошукові вправи активізують пізнавальні й творчі здібності учнів, забезпечують самостійне з'ясування учнями сутності й причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних географічних об'єктів і явищ;

контрольні вправи застосовуються з метою контроля знань, умінь і навичок.

Вправи є ефективними тільки при дотриманні ряду вимог до них - це свідомий підхід учнів до виконання вправ й дотримання дидактичної послідовності іх використання за дидактичною спрямованістю та рівнем складності.

З метою виявлення типових помилок учнів при виконанні вправ учитель може використовувати методичний прийом коментування - учень вголос проговорює (коментує) операції з виконання вправи, що допомагає вчителю вносити корективи в дії учнів.

5. Задача - це практичний метод навчання, який передбачає визначення учнями шляху рішення й знаходження результату запропонованого завдання з використанням певних географічних знань і практичних умінь. Залежно від характеру пізнавальної діяльності учнів задачі ділять на:

стандартні - вирішення легко піддається алгоритмізації, тобто складається з чіткої послідовності дій (наприклад, задачі на знаходження невідомого елементу);

творчі - вимагають евристичного підходу до їх рішення (наприклад, задачі на доказ прояву основних географічних законів та закономірностей).

Важливе значення для успішного використання задач на уроці має вироблення в учнів загального підходу до їх вирішення:

Знайомство з формулюванням задачі.

Аналіз змісту задачі.

Визначення основних елементів задачі (у задачах „на знаходження невідомого” - це відомі дані та невідомі складові, що потрібно знайти; у задачах на „доказ прояву основних географічних законів та закономірностей” - це передумови й висновок).

Висування ідей щодо вирішення задачі.

Складання плану рішення задачі.

Рішення задачі.

Самоконтроль і корекція.

Використання методу рішення задач на уроках географії дозволяє здійснити усвідомлення і засвоєння досліджуваних процесів, явищ і закономірностей, удосконалити вміння учнів використовувати теоретичні знання на практиці, забезпечити зв'язок курсу географії з життям. Крім цього рішення задач виховує в учнів цілеспрямованість і самостійність, наполегливість і активність.

6.2 Методи навчання географії за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів

В умовах гуманізації національної системи освіти, що висуває за необхідне задоволення освітніх потреб учнів, розкриття їх нахилів і здібностей, створення оптимальних умов для особистісної самореалізації, перед вчителем географії постає завдання стимулювання пізнавальної самостійності учнів у навчально-виховному процесі з географії. Вирішення означеного завдання можливе за умови доцільного використання методів навчання за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів, класифікація яких розроблена І. Лернером і М. Скаткіним.

Характеристика методів навчання географії за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів

Назва метода	Діяльність вчителя	Діяльність учнів	Цільове призначення методу
Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний)	Пред'явлення інформації (вчитель, підручник, ТСО). Організація дій учня з об'єктом вивчення.	Сприйняття, усвідомлення, довільне запам'ятовуван ня навчального матеріалу.	Здійснюється передача навчальної інформації вчителем, закладається основний запас знань учнів у готовому вигляді. Ступінь самостійності учнів у навчальній діяльності низька. Використовується при введенні складного чи великого за обсягом блоку теоретичного матеріалу.
Репродуктивний	Розробка й пред'явлення завдань на відтворення знань і способів розумової і практичної діяльності. Керівництво і контроль за виконанням.	Відтворення знань і способів дій за зразками. Запам'ятовування навчального матеріалу.	Забезпечується закріплення знань і формування умінь учнів. Надаються можливості застосування знань та вмінь у стандартній навчальній ситуації. Діяльність учнів за зразком.
Проблемне викладання	Постановка проблеми та доказове розкриття шляхів її вирішення.	Сприйняття й усвідомлення проблеми. Уважний контроль за послідовністю вирішення проблеми. Усвідомлення ступеню переконливості її розкриття. Розумове прогнозування чергових кроків логіки рішення. Запам'ятовування навчального матеріалу.	Здійснюється показ складного шляху пізнання, демонструється зразок доказового рішення теоретичної або реальної навчальної проблеми.
Евристичний (частково-пошуковий)	Постановка навчальної проблеми. Розробка й пред'явлення пізнавальних і практичних проблемних завдань. Планування кроків вирішення. Керівництво діяльністю учнів (коригування та консультування)	Сприйняття завдання. Осмислення умов й визначення частини, призначеної для самостійного виконання. Актуалізація знань про шляхи вирішення схожих завдань. Самостійне рішення частини завдання. Самоконтроль у процесі вирішення, перевірка результатів. Запам'ятовування навчального матеріалу, пов'язаного із завданням. Відтворення ходу рішення.	Забезпечується включення учнів у самостійне виконання окремих кроків у вирішенні проблеми, поставленої вчителем. Здійснюється навчання школярів самостійному застосуванню наявних ЗУН, веденню пошуку нових знань. Відбувається залучення учнів до творчої діяльності. Метод реалізується за допомогою проблемних, творчих завдань, спосіб виконання яких учням не відомий. Метод тільки готує учнів до самостійної творчої діяльності, а повністю її не забезпечує.
Дослідницький	Розробка й пред'явлення проблемних, дослідницьких завдань для пошуку рішень. Контроль за ходом виконання.	Сприйняття й самостійний аналіз проблеми. Осмислення умов завдання. Планування етапів й способів виконання дослідження (рішення проблеми) на кожному з етапів. Самоконтроль у процесі дослідження. Запам'ятовування навчального матеріалу. Самоконтроль, самоаналіз, самооцінка.	Здійснюється залучення учнів до творчої (дослідницької) діяльності шляхом організації самостійного засвоєння значної частини нового навчального матеріалу, яке складається з вивчення фактів, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, перевірки та обґрунтування їх правильності з метою вирішення поставленого дослідницького (проблемного) завдання.

За підсумками стислої характеристики класифікацій методів навчання слід відзначити, що діяльність учнів з джерелами географічних знань відбувається на тому або іншому рівні самостійності, тому ефективне використання методів навчання географії можливе тільки при комплексному підході до їх реалізації.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Дати визначення поняттям „методи навчання” і „прийоми навчання”.

2. Скласти схеми: „Методи навчання географії за джерелами знань”, „Методи навчання географії за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів”.

3. Вирішити кросворд „Методи навчання географії”.

Кросворд „Методи навчання географії”

Ключове слово: метод, який виділяється за характером пізнавальної діяльності учнів і характеризується самостійною творчою діяльністю школярів.

По горизонталі:

1. Упорядкований спосіб взаємопов'язаної діяльності вчителя та учнів, спрямований на досягнення цілей навчання.

2. Група методів за джерелами знань, які забезпечують образним матеріалом процес формування теоретичних знань.

3. Різновид бесіди, питання якої вимагають активних роздумів.

4. Словесний метод навчання, який є усним, зв'язним, послідовним викладенням великої теми, чи розділу курсу.

5. Словесний метод навчання, який є прикладом образного, емоційного, послідовного викладення основних думок.

6. Метод навчання, який є видом спілкування вчителя й учнів за допомогою питань і відповідей.

7. Практичний метод навчання.

8. Засіб навчання, який характеризується узагальненим зображенням реальних об'єктів або явищ.

9. Наочний метод навчання.

10. Трьохмірне зображення предметів або їх частин в масштабі з дотриманням пропорції частин і зовнішньої схожості.

11. Наочний посібник, об'єкт вивчення та джерело географічних знань.

12. Основний навчальний посібник, створений для навчання, розвитку і виховання учнів певного віку.

13. Складовий компонент метода, який спрямовує учнів на рішення часткових дидактичних завдань.

4. Відповісти на тестові питання:

1. Метод навчання географії, який забезпечує самостійне вивчення учнями нового матеріалу:

а) дослідницький в) репродуктивний

б) частково-пошуковий г) проблемного викладання

2. Метод навчання географії, який передбачає показ і сприйняття географічних об'єктів, процесів і явищ в їх символьному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, схем, репродукцій тощо:

а) демонстрація б) ілюстрація в) спостереження

г) вправи д) лекція ж) робота з картою

3. Метод навчання географії, який передбачає усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою, часто узагальнюючого характеру, і, зазвичай, розглядається як форма організації навчання:

а) бесіда б) робота з книгою в) дискусія

г) ілюстрація д) вправи ж) лекція

4. Метод навчання географії, спрямований на організацію спільної навчально-пізнавальної діяльності учнів з колективного (групового) вирішення означеної проблеми:

а) бесіда б) робота з книгою в) дискусія

г) ілюстрація д) вправи ж) лекція

5. Вправи, спрямовані на закріплення вмінь, характеризуються поступовим наростанням складності завдань:

а) тренувальні б) підготовчі

в) мотиваційні г) проблемно-пошукові

6. Метод навчання географії за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів, у процесі реалізації якого забезпечується закріплення знань і формування умінь учнів:

а) репродуктивний б) дослідницький

в) проблемного викладання г) частко-пошуковий

7. Метод навчання географії, який передбачає організацію цілеспрямованого сприйняття об'єктів або явищ довкілля з метою збору фактів щодо їх властивостей, характеристик, змін у часі й подальших аналізу й узагальнення отриманої інформації:

а) демонстрація б) ілюстрація в) спостереження

г) вправи д) лекція ж) робота з картою

8. Метод навчання географії, який передбачає використання наочності в процесі викладу основних теоретичних положень шкільної географії з метою показу зміни структури об'єктів, динаміки їх властивостей і ознак, особливостей природних процесів і явищ:

а) демонстрація б) ілюстрація в) спостереження

г) вправи д) лекція ж) робота з картою

9. Метод навчання географії, який вимагає від учнів багаторазового та багатоваріантного застосування отриманих знань у різних зв'язках і умовах, повторення певних дій з метою засвоєння або вдосконалення учнями географічних умінь:

а) демонстрація б) ілюстрація в) спостереження

г) вправи д) лекція ж) робота з картою

10. Вправи, які актуалізують необхідні для засвоєння нового матеріалу знання, уміння, навички:

а) тренувальні б) підготовчі

в) мотиваційні г) проблемно-пошукові



VІІ. Форми організації навчання географії в школі

7.1 Урок як основна форма організації навчання географії в школі

Організація ефективного навчання географії можлива лише при методично вмілому використанні різноманітних форм організації педагогічного процесу, які позначають його зовнішню сторону і характеризуються здійсненням упорядкованої діяльності вчителя і учнів в установленому режимі. Форми навчання органічно пов'язані з усіма елементами навчального процесу - змістом шкільної географії, методами, засобами навчання. Так, у залежності від змістовної сторони навчального процесу, у різних формах навчання можуть застосовуватися одні й ті ж самі або навпаки різні методи та засоби навчання.

Вибір форми навчання визначається цілями навчально-виховного процесу, особливостями змісту курсів шкільної географії, віковими особливостями учнів, місцем і часом проведення навчального заняття.

Усі форми організації навчання географії в школі можна поділити на дві організаційні групи - урочні та позаурочні.

Основною формою організації навчання географії в школі є урок, який характеризується:

наявністю триєдиної мети;

планом роботи (чітко визначеною послідовністю різних видів діяльності вчителя й учнів на уроці залежно від його типу та структури);

обмеженими часовими рамками;

постійним складом однакових за віком дітей;

певним місцем і часом проведення уроку за розкладом.

У сучасній педагогіці існує велика кількість класифікацій уроків за різними ознаками: за метою організації занять (М. Махмутов); методами навчання (І. Борисов); способами організації навчальної діяльності учнів (Ф. Кирюшкин). Найбільш обґрунтованою й наближеною до реального освітнього процесу, на наш погляд, виступає розподіл уроків за дидактичною метою (В. Онищук). Ця класифікація допомагає чіткіше визначити мету, завдання і структуру кожного уроку.

Типологія уроків за дидактичною метою

Урок-вступ забезпечує уведення учнів у вивчення нового курсу (або крупного розділу) географії.

Урок засвоєння нових знань вирішує завдання з організації сприйняття й осмислення учнями великого за обсягом і складного за засвоєнням блоку теоретичних знань.

Урок засвоєння умінь і навичок орієнтований на забезпечення оволодіння учнями операційної сторони знань. Основною формою навчальної діяльності на цьому уроці є практична робота, на якій завдання спрямовані за засвоєння і закріплення спеціальних умінь і навичок учнів.

Урок застосування знань, умінь і навичок спрямовує учнів на творче рішення практичних завдань на основі засвоєних на попередніх уроках знань. На уроці цього типу виконуються великі за обсягом і складні за змістом практичні роботи.

Урок узагальнення і систематизації знань вирішує завдання повторення, корекції та більш глибокого осмислення ключових питань за темою навчальної програми, засвоєння причинно-наслідкових зв'язків, основних географічних закономірностей, провідних ідей і теорій на основі широкої систематизації знань.

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок забезпечує контроль за рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованості спеціальних умінь та навичок, дозволяють перевірити та при необхідності скорегувати ЗУН учнів за певною темою навчальної програми.

Комбінований урок вирішує дидактичні завдання декількох типів уроків. На комбінованому уроці вчитель може перевірити та при необхідності скорегувати попередньо сформовані ЗУН учнів, пояснити новий матеріал, закріпити засвоєний матеріал у процесі виконання практичних завдань, в опорі на наявні знання, виявити загальні ознаки й закономірності аналізованих явищ та процесів. Цей тип уроку є комбінацією різних видів роботи, тому й має назву - комбінований.

Структура будь якого типу уроку складається з певної послідовності взаємопов'язаних між собою етапів (Додаток И). Макроструктура уроку доповнюється його мікроструктурою - комплексом методів, прийомів, засобів навчання, які використовує вчитель для організації навчального процесу на уроці з урахуванням мети уроку, змісту навчального матеріалу, вікових особливостей учнів, рівня пізнавальної активності класу. Макро- й мікроструктура уроку чітко висвітлюється вчителем у поурочному плані.

За формою проведення уроки географії можуть бути стандартні (традиційні), або нестандартні (інтерактивні), на яких навчання відбувається в процесі активної взаємодії й інтенсивного спілкування учнів. Усе різноманіття нетрадиційних уроків географії можна поділити на такі групи:

1. Уроки-ігри:

Уроки змагальної спрямованості - урок-змагання, урок-турнір, урок-естафета, урок-вікторина. Орієнтовані на вироблення учнями тактики і стратегії взаємодії, організацію спільної діяльності з досягнення навчальних завдань за темою уроку.

Уроки-рольові ігри - урок-вистава, урок-казка, урок-подорож, урок-аукціон, урок-актуальне інтерв'ю, урок-сходження, урок-ярмарок, урок-концерт та ін. Забезпечують моделювання певної ситуації минулого, сьогодення або майбутнього, відтворення конкретних або уявних подій.

Уроки-ділові ігри - урок-засідання, урок-суд, урок-занурення та ін. Спрямовані на імітацію прийняття рішень у різних ситуаціях.

Уроки, організовані за аналогією з відомими іграми телебачення: „Поле чудес”, „КВК”, „Останній герой”, „Найслабша ланка”, „Брейн ринг”, „Що? Де? Коли?”, „Слідство ведуть знавці”, „Щасливий випадок”, „Веселі старти” та ін.

2. Уроки комунікативної спрямованості: урок-усний-журнал, урок-діалог, урок-обговорення, урок-презентація, урок-конференція, урок відкритих думок, урок-пошук істини, урок-круглий стіл, урок-брифінг, урок-дискусія, урок-консультація та ін. Спрямовані на організацію інтенсивного спілкування учнів шляхом обговорення питань пізнавального характеру; формування в учнів здатності висловити й аргументувати свою точку зору, відстояти власну й зрозуміти іншу позицію щодо означеної проблеми.

3. Уроки творчої спрямованості: урок творчості, урок-творчий звіт, урок-фантазування, урок мрії та ін. В якості механізму організації навчання виступають ігрові методи залучення учнів у творчу діяльність.

Основною вимогою до проведення нетрадиційних урочних форм організації навчання - є чітке дотримання структури обраного типу уроку.

Використання нестандартних форм уроків географії сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу за рахунок активізації діяльності учнів на уроці, стимулює їх інтерес до географії, формує позитивне ставлення школярів до навчання, розвиває творчу самостійність учнів за рахунок їх залучення до розробки технологічного інструментарію уроку, надає можливість ствоити сприятливі умови для засвоєння компонентів змісту географічної освіти та всебічного розвитку особистості школярів.

7.2 Підготовка вчителем методичної розробки уроку географії

Ефективність навчально-виховного процесу на уроці географії безпосередньо залежить від відповідального ставлення вчителя до його підготовки. У роботі над методичної розробкою (розгорнутим поурочним планом) уроку географії вчитель повинен:

1. За календарно-тематичним планом, складеним у чіткій відповідності до навчальної програми з географії, визначити тему уроку.

2. Сформулювати триєдину мету уроку (освіта, розвиток, виховання учнів), що необхідно для передбачення його результатів. Формулювання мети повинно відбуватися на основі аналізу навчальної програми з географії і має бути дуже конкретним, щоб можна було врахувати її реалізацію в ході навчального заняття. Мета уроку повинна відповідати на ряд питань:

Які знання (емпіричні, теоретичні) повинні бути засвоєні учнями на уроці?

Які уміння й навички необхідно сформувати? Який внесок у розвиток особистості повинен здійснити урок?

Який виховний ефект має дати урок?

Формування теоретичних знань у меті уроку можна представити так:

формування (або розвиток) географічних уявлень…,

засвоєння фактів, номенклатури…,

формування поняття (або розширення його об'єму)…,

конкретизація й закріплення істотних ознак, поглиблення поняття…,

повторення, закріплення наукових фактів та ін.

Формування умінь, досвіду творчої діяльності в меті уроку можна відобразити в наступних формулюваннях:

розкрити послідовність дій з…,

забезпечити засвоєння прийому…,

удосконалювати уміння…,

розкрити світоглядну ідею розвитку географічних процесів і явищ в часі і просторі,

сприяти розвитку творчого мислення, пізнавального інтересу,

навчити виділяти проблему,

висувати гіпотезу, відрізняти слідство від причини та ін.

Мету уроку, спрямовану на виховання школярів можна представити так:

сприяти (продовжити) патріотичне (естетичне, моральне, екологічне, економічне, трудове, фізичне) вихованню (я) учнів на основі знань про …,

виховувати любов до природи (праці, Батьківщини тощо),

формувати дбайливе відношення до навколишнього середовища, бажання оберігати і примножувати його багатства та ін.

3. Зробити аналіз змісту теми навчальної програми з географії за темою уроку

Для аналізу змісту необхідно:

А) За допомогою навчальної програми визначити нові компоненти змісту географічної освіти, які будуть формуватися на уроці.

Б) Визначити опорні знання, уміння і навички, на підставі яких мають формуватися нові компоненти змісту географічної освіти, тобто виявити за програмами і підручниками попередніх курсів географії та інших дисциплін можливу підготовленість учнів до сприйняття даного матеріалу (виділити внутрішньопредметні й міжпредметні зв'язки). При цьому:

відзначити, які опорні знання необхідно актуалізувати для визначення відмітних ознак об'єктів або явищ, тобто врахувати, що можуть знати про них учні завдяки спостереженням і життєвому досвіду;

мати на увазі, якими діями з картами, графіками, текстом підручника, картинами тощо вже володіють учні, яким діям слід навчити у зв'язку з формуванням певного уявлення, поняття, уміння. У цьому випадку необхідно скласти для учнів інструкцію з оволодіння певною (Додаток Ж).

4. Визначити необхідні умови, що забезпечують засвоєння нових знань і умінь, для чого:

підібрати найдоцільніші методи й прийоми навчання (визначити методи перевірки, актуалізації і корекції попередньо засвоєних ЗУН та методи викладання нового матеріалу, розробити практичні завдання для його закріплення, намітити прийоми роботи школярів з різними джерелами знань та ін.);

здійснити оптимальних підбір засобів навчання відповідно до змісту навчального матеріалу й рівня розвитку школярів, працюючи з якими учні мають опановути необхідні ЗУН.

5. Визначити тип уроку й здійснити планування навчальної роботи на кожному з етапів відповідно структурі.

При розробці окремих структурних елементів уроку слід мати на увазі специфіку кожного з етапів. Наприклад, при підготовці комбінованого уроку слід урахувати, що:

Організаційний момент повинен займати мінімальну кількість часу (1 - 2 хвилини). На ньому слід організувати увагу учнів і налаштовувати їх на навчальну діяльність. З цією метою звертається увага школярів на підготовленість робочого місця, на наявність джерел географічних знань (підручника, атласу, контурних карт, дидактичного матеріалу, канцелярського приладдя тощо).

Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань школярів (7 - 10 хвилин) повинна виявити рівень, засвоєних на попередніх уроках знань, умінь узагальнювати, робити висновки, працювати з картами. Форми й методи перевірки повинні бути різноманітні і мають сприяти активізації пізнавального інтересу школярів. Цей етап уроку повинен створювати умови для свідомого засвоєння навчального матеріалу, розвитку уміння вільно орієнтуватися в ньому. Тому слід ширше використовувати конструктивні та проблемні завдання, що спрямовують увагу учнів на істотні ознаки й властивості об'єктів або явищ, розвивають мислення учнів; актуалізують знання, отримані під час вивчення попередніх курсів географії.

Повідомлення теми, мети, задач уроку й мотивація навчальної діяльності займає 2 - 3 хвилини уроку. Тему, визначену за календарно-тематичним планом, учитель може повідомити або на початку уроку або при переході до вивчення нового матеріалу. Мету й основні задачі уроку, як результат навчальної діяльності, можна висвітлити учням у вигляді плану, переліку основних знань і умінь, заздалегідь записаних на дошці (плакаті, екрані), евристичного питання, пізнавальної задачі, проблемного завдання. Виховні цілі учням не повідомляються.

Провідним чинником, стимулюючим учнів до активного освоєння змісту географічної освіти, є мотивація навчальної діяльності. Наявність значущої позитивної мотивації підвищує ефективність засвоєння нового матеріалу. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності школярів може здійснюватися шляхом:

роз'яснення практичного значення географічних знань (у повсякденному житті кожної людини й у господарській діяльності населення);

опори на життєвий досвід учнів;

залучення уваги школярів до незвичайних фактів, процесів, феноменів природи;

створення проблемної ситуації і висвітлення значення нових ЗУН для її вирішення;

показу значущості географічних знань і умінь для саморозвитку кожної дитини, активізації її здібностей, розкриття творчого потенціалу учнів;

висвітлення можливостей використання географічних ЗУН у майбутній професійній діяльності.

Мотивація створює сприятливі умови для самореалізації особистості в умовах навчально-виховного процесу з географії. Позитивна мотивація може заповнювати недолік спеціальних здібностей і недостатній запас ЗУН і грати роль компенсаторного фактора в процесі засвоєння нового матеріалу.

Вивчення нового матеріалу (15 - 20 хвилин). При підготовці цього етапу уроку вчителю необхідно:

1. Проаналізувати обсяг теоретичного матеріалу, передбачений для засвоєння.

2. Визначити основні види знань, що виносяться на засвоєння. Продумати послідовність роботи з ними. Наприклад, при необхідності формування нового поняття вчитель:

- виявляє основні ознаки поняття (наприклад, основні ознаки гір: висота вище за 800 м, наявність чітко виражених вершини, схилів, підошви);

- визначає варіюючі ознаки поняття (гори розрізняються за висотою над рівнем моря, способом утворення й віком);

- з'ясовує причинно-наслідкові зв'язки, що розкривають сутність географічного об'єкту або явища (наявність на поверхні планети такої форми рельєфу як гори є результатом взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил Землі);

- знаходить у шкільному підручнику визначення поняття і робить висновок про те, чи відображені в ньому істотні ознаки поняття;

- на підставі аналізу змісту поняття готує пояснення, виділивши в ньому смислові одиниці (так пояснення загального поняття „гори” включатиме опис зовнішнього вигляду гір різного віку й походження з обов'язковою ілюстрацією розповіді, послідовне виявлення їх загальних і відмінних ознак, з'ясування причин, що викликають ці відмінності, наведення конкретних прикладів, узагальнення отриманої інформації у визначенні поняття тощо).

3. При організації засвоєння матеріалу будь-якого курсу географії вчителю слід особливу увагу приділити поясненню причин та наслідків утворення й розвитку о'єктів та явищ довкілля, прояву та значенню основних географічних законів і закономірностей.

4. Продумати найраціональніші варіанти поєднання різних методів, приймів, засобів навчання (наприклад, усного викладання з роботою за підручником і довідковою літературою, розповіді з виконанням практичних завдань, бесіди з використанням унаочнення тощо).

5. З метою активізації пізнавального інтересу учнів підібрати цікаві факти, яскраві приклади, нові статистичні дані за темою уроку.

Закріплення вивченого матеріалу (8 - 10 хвилин) може бути поетапним - здійснюватися в процесі пояснення нового матеріалу за кожною з його логічних частин, або відбуватися після засвоєння учнями нових знань. На цьому етапі вчитель може використати 3 - 4 завдання різного типу, максимально спрямовані на застосування школярами отриманих ЗУН:

робота з підручником, картами різного змісту,

аналіз статистичного матеріалу,

складання порівняльних або комплексних характеристик, описів об'єктів за планом,

заповнення таблиць, побудова графіків, діаграм, профілів,

вирішення задач,

пошук відповідей на проблемні питання тощо.

Узагальнення і систематизація знань (3 - 5 хвилин). На цьому етапі на основі засвоєних знань здійснюються узагальнення й висновки з вивченої теми. Рівень їх сформованості дозволяє судити про ступінь оволодіння новим матеріалом. Основна задача цього етапу - приведення в систему вивчених на цьому уроці й опрацьованих раніше знань з метою засвоєння основних світоглядних ідей. Так, у курсах фізичної географії це можуть бути положення про загальні закономірності формування географічної оболонки, наприклад, формування фізико-географічних регіонів є наслідком взаємодії зональних і азональних чинників.

З метою узагальнення і систематизації знань учителем можуть використовуватися наступні методи й прийоми роботи: узагальнююча бесіда, складання порівняльних, систематизуючих таблиць, схем, формулювання висновків, обґрунтування відповіді на поставлене на початку пояснення нового матеріалу евристичне або проблемне питання тощо. Активно стимулює учнів до творчої пізнавальної діяльності на етапі узагальнення знань використання інтерактивних методів навчання. Наприклад:

* „Мікрофон” - учням пропонується висловити свою точку зору за поставленим питанням або проблемі. Класом пускають предмет, що імітує мікрофон. Кожен хто отримав такий „мікрофон” зобов'язаний чітко й лаконічно викласти свою думку й зробити висновок.

* Метод „ПРЕС” - передбачає лаконічне, аргументоване висловлювання учнів за певним дискусійним питанням. Складається з чотирьох етапів:

висловлювання власної точки зору („Я вважаю, що…”);

обґрунтування своєї думки („Так як… ”);

наведення прикладів і аргументів для підтримки своєї точки зору („Наприклад ... ”);

формулювання узагальнених висновків за темою („Отже…”).

* „Сінквейн або Повільне занурення” - учням пропонується:

назвати один іменник, пов'язаний з темою уроку;

підібрати до нього два прикметника;

назвати доцільні до теми три дієслова;

скласти з цими словами чотири речення за темою уроку.

Підсумок уроку (1 - 3 хвилини) передбачає оцінювання вчителем роботи на уроці окремих учнів і класу в цілому. Доцільним буде використання сучасних інтерактивних прийомів навчання, стимулюючих школярів до висловлювання власної точки зору. Наприклад:

* „Незакінчене речення” - учень повинен скінчити фразу, наприклад: „На сьогоднішньому уроці мене здивувало .”

Домашнє завдання (1 - 2 хвилини) є продовженням класної роботи з оволодіння навчальним матеріалом. Завдання, які учні виконують вдома можуть бути спрямовані на: засвоєння учнями теоретичного матеріалу, узагальнення й систематизацію знань, їх практичне використання, удосконалення умінь і навичок, формування досвіду творчої діяльності, стимулювання емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності. Обсяг домашнього завдання повинен розраховуватися, виходячи з загальних нормативних вимог: у 5 - 7 класах на його виконання учень має, у середньому, витрачати 15 хвилин, у 8 - 11 класах - 20 - 25 хвилин.

Ефективність самостійної роботи учнів над опрацюванням навчального матеріалу значно підвищується за умови диференційованого підходу вчителя до їх розробки. За формою виконання домашні завдання можуть бути: усними, письмовими або графічними. За рівнем навчально-пізнавальної діяльності учнів:

репродуктивними - спрямовані на відтворення засвоєних ЗУН (переказ параграфу підручника, робота з контурною картою, відтворення визначення понять, вирішення тестових питань, виконання практичних завдань за зразком або інструкцією тощо),

конструктивними - активізують інтелектуально-практичні уміння учнів (робота з завданнями на порівняння, класифікацію, абстрагування, узагальнення ознак і властивостей об'єктів або явищ навколишньої дійсності; складання таблиць, схем, діаграм, графіків, профілів; виконання (а не копіювання) схематичних малюнків, картосхем, моделей; вирішення задач; складання комплексних характеристик; формулювання висновків тощо);

творчими - передбачають самостійний пошук учнями шляхів і варіантів вирішення поставленого навчального завдання та його обґрунтування (вирішення проблемних завдань, виконання проектів, самостійних експериментів, складання кросвордів, задач, проблемних питань тощо).

На цьому етапі уроку основна функція вчителя роз'яснити учням зміст, способи та прийоми виконання й оформлення домашніх завдань.

Поурочний план уроку є творчим доробком учителя географії, в якому він здійснює оптимальне поєднання всіх компонентів процесу навчання.

Запорукою результативності навчально-виховного процесу з географії є дотримання учителем основних вимог до проведення уроку:

Ретельний добір фактичного матеріалу.

Орієнтація на комплексне формування компонентів змісту географічної освіти (знання, уміння, навички, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності).

Чітка мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів з опорою на вікові та індивідуальні потреби учнів.

Оптимальне поєднання різноманітних методів та методичних прийомів навчання з метою забезпечення активності кожного учня.

Реалізація діяльнісного підходу до організації навчально-виховного процесу (використання й ритмічне чергування різних видів практично-предметної діяльності).

Доцільне застосування різних засобів наочності.

Використання сучасних педагогічних технологій.

Реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків у процесі навчання.

Забезпечення чіткої організації уроку: дотримання певної послідовності й тривалості етапів уроку, підтримання дисципліни учнів, зручне для вчителя розташування засобів унаочнення тощо, що дозволяє забезпечити максимальну продуктивність у використанні навчального часу.

7.2 Лекції та семінари як форми організації навчання географії

У системі старшої профільної школи в умовах поглибленого вивчення географії вчителю доцільно періодично використовувати такі форми організації навчання як лекції та семінари. Учні, в силу своїх вікових особливостей (високий рівень інтелектуальної активності, спрямованість на вирішення складних розумових завдань, здатність до самостійного знаходження способів орієнтування в навчальному матеріалі, логічного впорядковування і систематизації отриманої інформації), уже готові до таких форм навчальних занять.

Лекція дозволяє вчителю в стислий проміжок часу передати учням великий обсяг, адаптованої до вікових особливостей та рівня засвоєння певного класу, інформації та відповісти на додаткові запитання.

При підготовці до лекції вчитель: чітко й лаконічно формулює тему й мету лекції відповідно навчальній програмі з географії, виділяє головні питання в навчальному матеріалі, визначає обсяг інформації за кожним питанням, складає план лекції, здійснює підбір і вивчення основного й додаткового матеріалу, добирає (або виготовляє) унаочнення і дидактичний матеріал за темою лекції, розробляє розгорнутий конспект тексту лекції з урахуванням особливостей її структури.

Структура лекційного заняття представлена послідовністю наступних етапів:

Організаційний момент.

Повідомлення теми, плану лекції. Мотивація навчальної діяльності.

Викладення основного змісту навчального матеріалу. Періодичні резюме в лекції.

Висновок.

З урахуванням цілей і місця в навчальному процесі розрізняють лекції: вступні, установчі, поточні, оглядові та заключні.

Залежно від форми проведення виділяються:

Традиційна (інформаційна) лекція - зміст матеріалу дається в готовому для запам'ятовування вигляді. Проводиться з використанням пояснювально-ілюстративного методу навчання. Може бути описовою (основними видами навчально-пізнавальної діяльності учнів є сприйняття матеріалу, його запис і запам'ятовування) і пояснювальною (передбачає не тільки вербальну передачу навчального матеріалу, але й висвітлення причинно-наслідкових зв'язків аналізованих явищ, понять, законів, тобто поряд з процесами сприйняття і запам'ятовування учні включаються в процес усвідомлення та осмислення (розуміння) нових знань).

Проблемна лекція - на початку висувається реальна або традиційна проблема, яка аналізується й вирішується впродовж лекційного заняття. Процес пізнання відбувається через активізацію розумової діяльності учнів (аналіз навчального матеріалу з метою вирішення означеної проблеми, висунення гіпотез, порівняння різних точок зору.

Візуальна лекція (лекція-шоу) передбачає візуальну подачу навчального матеріалу з використанням технічних засобів навчання, аудіо- та відеотехніки, мультимедійних технологій, у супроводі стислого коментування вчителем демонстрованих матеріалів. Використання цієї форми організації навчання з географії сприяє розвитку вмінь сприймати візуальну інформацію у вигляді схематичного конспекту, розшифровка якого забезпечує розвиток основних інтелектуально-практичних операцій (аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення).

Бінарна лекція (лекція-діалог) вимагає викладу навчального матеріалу за темою в формі діалогу двох вчителів (наприклад, представників двох шкільних дисциплін, прихильників різних наукових напрямків, теоретика й практика й т. ін.). Забезпечує реалізацію внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків, поєднання теорії та практики навчання географії.

Лекції-провокації - форма організації навчання, у процесі якої вчитель, після оголошення теми, повідомляє, що при поясненні матеріалу буде зроблено певну кількість помилок різного типу (змістовні, технологічні тощо). Учні наприкінці лекції мають назвати помилки, виправити їх і аргументувати свою точку зору. Така форма роботи створює дидактичні умови, стимулюючі пізнавальну активність учнів протягом вербальної передачі навчального матеріалу. Відбувається не тільки сприйняття і запам'ятовування інформації, а й її аналіз і оцінка. Лекція-провокація також виконує контролюючу функцію, бо дає можливість учителю здійснити діагностику рівня засвоєного учнями матеріалу, а школярам перевірити свої знання за певною темою. Учителю бажано записати перелік помилок на папері або на скритій частині дошки, щоб за проханням учнів продемонструвати їх наприкінці лекції.

Лекція-бесіда - під час лекції підтримується зворотний зв'язок з учнями за допомогою питань, обміну думками, спільного формулювання висновків. Дозволяє вчителю контролювати процес розуміння навчального матеріалу та рівень його засвоєння протягом навчального заняття, забезпечує поетапне закріплення ЗУН учнів за новою темою.

Лекція-прес-конференція може проводитися як на початку вивчення крупного розділу або теми навчальної програми з метою з'ясування інтересів і потреб учнів, так і в середині - з метою акцентування уваги на ключових моментах і проблемах навчального матеріалу. Учитель формулює тему лекції і просить учнів письмово ставити йому відповідні тематиці питання. Діти повинні протягом кількох хвилин сформулювати питання, які найбільш їх цікавлять, написати на папірці і передати вчителю. Педагог знайомиться зі змістом учнівських питань і будує виклад навчального матеріалу у вигляді зв'язного розкриття теми, у процесі якого висвітлюються відповіді на кожне з поставлених запитань. Наприкінці лекції вчитель проводить підсумкову оцінку питань як відображення знань та інтересів учнів.

Лекції-інтерв'ю. Учитель задає питання за темою уроку учням. Якщо учень неповно відповідає на запитання вчитель продовжує думку учня, доповнюючи, аргументуючи, корегуючи навчальну інформацію.

Лекція-ситуація передбачає розвиток умінь учнів використовувати отримані знання для вирішення реальних ситуацій і проблем. На початку лекції вчитель демонструє еталон розв'язання певної ситуації. Надалі, спільно з учнями, на занятті відбувається розбір варіантів вирішення поставлених проблем. Така форма навчання дозволяє показати практичне значення географічних ЗУН, навчити учнів свідомо впливати на події і процеси в природі й суспільстві, сприяє розвитку уміння школярів планувати свою діяльність і прогнозувати її наслідки.

Основний мінус лекції - відносна пасивність учнів - коригується шляхом використання окремих методичних прийомів, що дозволяють підвищити ефективність цієї форми організації навчання географії. Серед них:

доцільне поєднання усного викладу матеріалу з використанням різних видів унаочнення;

забезпечення зворотного зв'язку на лекції шляхом організації бесіди, напрямок питань може бути: вчитель учні або учні вчитель;

включення учнів у обговорення певної проблематики з метою використання наявних знань, суджень, практичного досвіду школярів у процесі висвітлення теми лекції;

використання вчителем у процесі усного викладу навчального матеріалу опорних конспектів;

включення в усний виклад вчителя цікавих фактів, новітніх відомостей за темою лекції;

використання прийомів підтримки уваги учнів: зміна рівня інтенсивності та темпу лекції, наведення яскравих і захоплюючих прикладів, пробудження очікування вирішення проблеми, проведення короткої самостійної роботи, обговорення дискусійних питань за темою лекції в парах або групою тощо.

Лекція як форма організації навчання географії покликана допомогти учням: сформувати систему понять, засвоїти основні теоретичні положення за складною для засвоєння та великою за обсягом темою навчальної програми, зорієнтуватися у великій кількості наукових і навчальних джерел, отримати докази висунутого твердження, зрозуміти шляхи вирішення проблемного завдання, отримати цікаву наукову інформацію, пробудити бажання серйозно й поглиблено займатися географією.

Бажання старшокласників розширити горизонти пізнання довкілля, виробити своє ставлення до навколишнього світу, знайти своє місце в суспільстві й визначити основні життєві завдання обумовлюють можливість використання в процесі навчання географії такої форми навчальної роботи як семінар, особливості організації якого розкривають шляхи для прояву своєрідності мислення учнів старшого шкільного віку, реалізації їх прагнення до вироблення свого світогляду. У цьому віці для учня важливо не засвоєння окремих фактів, подробиць, деталей, а розуміння сутності й сенсу теоретичних ідей, його цікавить синтез частини й цілого, часткового й загального, конкретної дії й загальної схеми діяльності. Тому семінар, як форма організації навчальної роботи, у процесі якої ці тенденції реалізуються, виявляється для учнівської молоді найбільш продуктивною та привабливою.

Проведення семінарів забезпечує контроль за засвоєнням ЗУН учнів і розвиток наукового мислення школярів. Тому ця форма навчання може практикуватися для закріплення отриманих знань та досвіду в ході лекційних занять.

У старших класах загальноосвітніх навчальних закладів доцільне використання наступних типів семінарів:

Теоретичний семінар має основною метою підвищення теоретичного рівня підготовки учнів, передбачає ґрунтовне опрацювання окремих найбільш важливих і складних тем курсу.

Практичний семінар призначений для вдосконалення практичних умінь і навичок, спрямований на прикладне застосування географічних ЗУН у навчанні й показ можливостей їх використання в різних життєвих ситуаціях.

Дослідницький (проблемний) семінар з тематикою за окремими проблемами науки спрямований на їх поглиблену розробку. Орієнтований на розвиток в учнів дослідницьких навичок, формування умінь використовувати отримані географічні ЗУН для вирішення реальних проблемних завдань, аргументовано викладати свої міркування, відстоювати свою точку зору.

За формою проведення та провідними методами семінари можна поділити на наступні види:

1. Розгорнута бесіда за заздалегідь відомим планом:

тематична дискусія - фронтальне (або групове) аргументоване обговорення поставлених питань за темою, що вивчається з подальшим загальним підведенням підсумків;

проблемно-дослідницька бесіда обговорення різних точок зору з вирішення обговорюваної проблеми, формулювання висновків.

2. Доповіді учнів з подальшим обговоренням учасниками семінару:

фронтальне або групове обговорення виступів учнів („круглий стіл”), обмін думками, пошук альтернативних шляхів вирішення поставлених питань, узагальнення і систематизація висновків за темою семінару;

диспут - обговорення спірних точок зору, підготовлених рефератів, доповідей з подальшим загальним підведенням підсумків;

рішення в групах поставлених у доповідях проблем („мозковий штурм”).

3. Семінар-практикум передбачає обговорення результатів практичних робіт, екскурсій, дослідницьких завдань і висунутих на їх основі гіпотез, шляхів їх доказу або практичного підтвердження теоретичних положень навчального матеріалу, рішення творчих, пошукових завдань, обґрунтування і доказ своїх результатів і висновків. Робота може йти фронтально або в парах чи групах з подальшим колективним обговоренням результатів.

4. Міжпредметний семінар передбачає пошук, обговорення та обґрунтування зв'язків географії з іншими науками, забезпечує комплексне застосування знань з різних шкільних дисциплін (географія - біологія, географія - історія, географія - економіка, географія - математика, географія - суспільствознавство тощо). У підготовці приймають участь учителі двох або більше предметів. Міжпредметні семінари є ефективною формою залучення учнів до творчої, пошукової, експериментально-дослідної діяльності.

5. Комбінований семінар найбільш складний за формою проведення. Учителем використовується доцільна комбінація методів роботи з опрацювання теми семінару.

Використання семінару в процесі організації навчання географії не тільки забезпечує розширення та поглиблення географічних ЗУН, а й сприяє розвитку в учнів творчого мислення, уміння здійснювати логічні побудови в своїх міркуваннях, доказово, коректно висловлювати свою точку зору, працювати індивідуально, у групі або в колективі, забезпечує формування культури спілкування, виховання відповідальності за виконання поставленого завдання.