Методика викладання географії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки і освіти

Державний заклад

„Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

Навчальний посібник

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ

О.М. ТРЕГУБЕНКО

Луганськ

2013



УДК [911 : 37] (076)

ББК 74. 262.6 р 3

Т66

Рецензенти:

Побірченко Н. С. - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки, ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини;

Пустовіт Г. П. - доктор педагогічних наук, професор, вчений секретар відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України;

Сорокіна Г. О. - доктор педагогічних наук, професор кафедри туризму та готельного господарства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Трегубенко О. М.

Т66 Методика викладання географії : навч. посіб. / О. М. Трегубенко ; Держ. закл. „Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. - Луганськ : Вид-во „ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013. - 340 с.

У навчальному посібнику розкрито теоретичні та прикладні питання методики викладання географії. Посібник містить теоретичний виклад матеріалу, питання і завдання для самоконтролю, орієнтовну тематику курсових робіт, список літератури, додатки. Навчальний посібник стане в нагоді і майбутнім учителям географії, і досвідченим педагогам-практикам.

УДК [911 : 37] (076)

ББК 74. 262.6 р 3

Рекомендовано до друку Вченою радою

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 8 від 29 березня 2013 року)

© Трегубенко О. М., 2013

© ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013

Зміст

Вступ

І. Методика викладання географії як наука та її основні категорії

1.1 Методика викладання географії як наука й навчальний предмет

1.2 Зв'язок методики навчання географії з іншими науками

1.3 Методи й етапи наукового дослідження в методиці навчання географії

ІІ. Історія розвитку методики викладання географії

2.1 Розвиток шкільної географії та методики її викладання наприкінці XVI - на початку ХХ століть

2.2 Розвиток шкільної географії та методики її викладання за радянських часів (1920 - 1991)

2.3 Розвиток шкільної географії та методики її викладання в незалежній Українській державі

ІІІ. Зміст і структура шкільної географічної освіти

3.1 Географічні знання як компонент змісту географічної освіти

3.2 Географічні уміння як компонент змісту географічної освіти

3.3 Емоційно-ціннісне відношення до навколишньої дійсності як компонент змісту географічної освіти

3.4 Досвід творчої діяльності як компонент змісту географічної освіти

3.5 Покурсова структура шкільної географії

ІV. Процес навчання географії в школі

4.1 Цілі навчання географії

4.2. Принципи навчання географії

4.3 Планування процесу навчання географії

V. Засоби навчання географії

5.1 Класифікація засобів навчання географії

5.2 Методичні особливості використання засобів навчання географії

5.3 Комп'ютер як засіб навчання географії

VІ. Методи навчання географії в школі

6.1 Методи навчання географії за джерелом знань

6.2 Методи навчання географії за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів

VІІ. Форми організації навчання географії в школі

7.1 Урок як основна форма організації навчання географії в школі

7.2 Підготовка вчителем методичної розробки уроку географії

7.3 Лекції та семінари як форма організації навчання географії

7.4 Практичні роботи як форма організації навчання з географії

7.5 Позаурочні форми організації навчання географії в школі

VІІІ. Контроль і оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з географії

8.1 Основні форми та методи контролю результатів навчальної діяльності учнів

8.2 Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів

ІХ. Нові технології в методиці викладання географії

9.1 Технологія проблемного навчання

9.2 Метод проектів

9.3 Технологія групового навчання

9.4 Ігрова технологія

Х. Шляхи реалізації виховного потенціалу шкільної географії

Список використаних джерел

Додатки

географія викладання навчання шкільний

Вступ

Реформування сучасної освіти вимагає якісного оновлення системи професійно-педагогічної підготовки вчителя. Активне входження України в міжнародний освітній простір, обумовлене впровадженням основних ідей Болонського процесу, визначає оновлення змісту, форм, методів організації навчально-виховного процесу, пошук нових концептуальних підходів до управління ним, контролю та аналізу отриманих результатів.

На сучасному етапі розвитку освіти існує нагальна потреба здійснення системи заходів з підвищення якості професійної підготовки вчителів з фахових дисциплін та методики навчання предмету їх викладацької діяльності. Першочерговим напрямом вирішення цієї проблеми є гуманізація вузівської освіти - створення сприятливих умов для розвитку здібностей майбутнього вчителя-географа, які забезпечать якість його роботи, закладуть основу навчально-виховної та науково-дослідної діяльності педагогів у вітчизняних загальноосвітніх закладах.

Одним з шляхів вирішення проблеми забезпечення індивідуально орієнтованого підходу до підготовки майбутніх вчителів географії виступає розробка системи науково-методичного забезпечення курсу „Методика викладання географії”.

Основні завдання курсу:

забезпечення усвідомлення студентами теоретичних основ методики навчання географії;

розвиток науково-методичного мислення, яке характеризується ознаками системності, оперативності, гнучкості, прогностичної спрямованості;

формування у студентів умінь самостійно визначати оптимальні поєднання форм, методів, прийомів, засобів навчання в цілісному педагогічному процесі з географії.

Основною вимогою до викладання курсу є раціональне поєднання теоретичних знань з уміннями студентів застосовувати їх на практиці, творчо підходити до організації навчального процесу, бо в методиці викладання географії тісно переплітаються наука й творчість. В основу структури й змісту цього посібника покладена концепція розвитку ініціативи та методичної творчості у майбутніх фахівців у процесі оволодіння основами методики викладання географії.

У навчальному посібнику розкриваються загальні питання методики викладання шкільної географії: висвітлюються предмет і завдання методичної науки, її структура та зв'язок з іншими науками, аналізуються методи науково-педагогічних досліджень у галузі методики, експериментальної роботи, розкриваються основні проблеми географічної освіти, визначається специфіка компонентів змісту шкільної географічної освіти. Особлива увага приділяється аналізу шляхів реалізації принципів навчання географії, визначенню можливостей оптимального добору методів, форм та засобів навчання географії.

До складу навчального посібника крім теоретичного викладу матеріалу за основними модулями також входять питання і завдання для самоконтролю, що стимулюють повсякденну роботу студентів і надають можливості для створення більш прогресивної систему обліку їх успішності.

Завдання для самостійної роботи студентів передбачають три рівні інтелектуальної активності: репродуктивний, що вимагає відтворення знань з метою їх застосовування для виконання стандартних завдань; евристичний, що потребує від студентів пошуку нового підходу до рішення конструктивних завдань; творчий, що характеризується креативним підходом до їх вирішення нестандартних, проблемних завдань.

Методична підготовка базується на засвоєних студентами основах географічної науки, педагогіки та психології. Важливим завданням курсу слід вважати установлення міжпредметних зв'язків з курсом краєзнавства.

І. Методика навчання географії та її основні категорії

1.1 Методика викладання географії як наука й навчальний предмет

Пріоритетним завданням реформування вітчизняного освітнього простору є досягнення нової сучасної якості й ефективності системи шкільної освіти. Вирішення цього завдання висуває особливі вимоги до методичної підготовки вчителя географії, який у сучасних умовах модернізації загальноосвітньої школи має забезпечити не тільки засвоєння учнями системи географічних знань, умінь і навичок, а й залучити учнів до географічної культури, яка відбиває соціальний досвід пізнання, освоєння й перетворення географічного простору, що з одного боку, сприяє гармонізації взаємин дитини з природою, а з іншого стимулює її самовизначення й творчу самореалізацію.

Зміни, що відбуваються у системі вітчизняної освіти, вимагають від педагогічної науки відповідей на гострі шкільні питання: як вирішити задачі, поставлені суспільством перед школою? Яким повинен бути зміст шкільної географічної освіти? Як, завдяки ефективній організації процесу навчання географії розширити можливості орієнтації дитини в просторі й часі, звільнити її дії від обмеженості безпосередньою ситуацією, відкрити шлях до певної свободи дій? Відповіді на ці й багато інших питань дає методика викладання географії.

Методика викладання географії - це наука, яка розкриває цілі, задачі й зміст шкільної географії, висвітлює особливості організації навчання, виховання й розвитку учнів у процесі вивчення цієї шкільної дисципліни.

Предметом МВГ виступає шкільна географія, яка є складником системи загальної освіти й індивідуальної культури людини загалом і містить комплекс взаємопов'язаних елементів, кожен з яких має свій упорядкований структурний склад.

Основними завданнями методики викладання географії є:

визначення критеріїв і принципів відбору змісту географічної освіти, постійне вдосконалення змістовної складової, коректування цілей і завдань шкільної географії відповідно до розвитку географічної науки й запитів сучасного суспільства, визначення вимог до географічної підготовки учнів, як основи світосприйняття учнів та їх адаптації в природному та суспільному середовищі;

формування творчої особистості вчителя, озброєння його методичними знаннями й уміннями, що забезпечують досягнення цілей навчання, виховання й розвитку учнів.

Структура методики викладання географії. Методика викладання географії складається з:

загальної методики (дидактики географії) - теоретичного розділу науки, який висвітлює загальні закономірності процесу навчання географії та розкриває питання цілепокладання, змісту, методів і форм організації програмної та позапрограмної роботи з географії;

приватних методик, які розкривають особливості вивчення окремих курсів шкільної географії та конкретизують основні положення загальної методики на матеріалі різних курсів фізичної та економічної географії.

Основні напрями наукових досліджень у методиці викладання географії пов'язані з проблемами модернізації середньої географічної освіти, вдосконаленням навчального процесу в загальноосвітніх установах, з підготовкою вчителя географії для роботи в сучасній школі. До найбільш актуальних теоретичних питань методики навчання географії відносяться: предмет та методи наукового дослідження; історія розвитку методики навчання географії; процес навчання географії як дидактична система й як одна з підсистем цілісного педагогічного процесу; структура, цілі, результати й шляхи модернізації середньої географічної освіти; єдність освітньої, виховної й розвиваючої функцій навчання географії; наукові основи й принципи відбору змісту географічної освіти; психолого-педагогічні основи навчання предмету; взаємозв'язок освіти й самоосвіти особистості в навчально-виховному процесі з географії; навчання географії як співтворчість учителя й учня тощо.

Результати дослідження теоретичних проблем розширяють можливості вирішення питань удосконалення практики шкільної географічної освіти, серед яких можна виділити: створення навчально-методичних комплексів з окремих курсів географії; розробка методичних прийомів формування систем наукових географічних знань і спеціальних географічних умінь; пошук методичних шляхів інтеграції шкільної географії з іншими областями знань; особистісно-орієнтоване навчання на уроках географії; створення інноваційних моделей навчання географії та ін.

Переводячи теоретичні положення, які розвиваються на основі задач, поставлених суспільством перед школою, у способи практичних дій, методика викладання географії не висуває комплексу догм, на яких будуються методичні рекомендації для шкільної практики. Це наука, основні постулати якої, сприяють вдосконаленню професійних якостей кожного вчителя, надають широкі можливості для розвитку творчості фахівця - здатності, на основі накопиченого їм педагогічного досвіду, предметних знань, загальних і спеціальних умінь, продукувати нові методичні ідеї, знаходити й застосовувати оригінальні рішення основних проблем навчально-виховного процесу, пропонувати новаторські форми й методи організації програмної та позапрограмної роботи з географії.

1.2 Зв'язок методики викладання географії з іншими науками

Методика викладання географії функціонує в співдружності з іншими науками. Особливе значення для методики викладання географії має зв'язок з географічними науками, бо саме він відіграє основну роль у розробці змісту шкільної географії. Зміст шкільної географії включає систему відомостей, які розкривають основні положення фізичної та соціально-економічної географічних наук. Так, наприклад, висвітлення основних закономірностей географічної оболонки та їх конкретизація на прикладах природно-територіальних комплексів різних розмірів чітко простежується в шкільних курсах „Загальна географія”, „Географія материків” та „Фізична географія України” (поєднання загальноземлезнавчих знань з регіональними). У курсах „Економічна географія України” та „Соціально-економічна географія світу” відображені провідні демографічні, соціальні, економічні процеси, пов'язані з розвитком і розміщенням населення й господарства світу та окремих його регіонів, що є адекватним відображенням особливостей сучасної соціально-економічної географічної науки.

При розробці змісту шкільної географії не тільки здійснюється відображення в ньому основ географічних наук, а й реалізується взаємозв'язок курсів фізичної та економічної географії. Якщо розглянути систему понять і закономірностей у шкільній програмі з географії, то чітко простежується послідовність формування фізико- і економ-географічних знань. Так, наприклад, формування цілісної картини сучасного господарства України можливе тільки на основі знань учнів про особливості компонентів природи й природних комплексів нашої країни.

Зв'язок методики з географічними науками прослідковується також у методах вивчення навколишньої дійсності. У процес навчання географії широко впроваджені адаптовані для навчально-виховного процесу школи такі методи, як картографічний, статистичний, порівняльний, метод спостережень, метод польових географічних досліджень тощо.

Специфіка змісту шкільної географії обумовлює зв'язок методики з біологією. У процесі вивчення певної території, певна увага приділяється формуванню відносно цілісної картини живої природи цього регіону - вивчається видовий склад і життєві форми рослин, основні типи рослинних угруповань, надається характеристика їхньої просторової структури, сезонних змін; вивчаються різні види тварин та особливості їхнього пристосування до умов навколишнього середовища, з'ясовуються взаємозв'язки між умовами існування та живими організмами, тобто здійснюється розвиток знань, основи яких закладаються в різних курсах біології.

У зв'язку з постійним удосконаленням змісту шкільної географії, методика розширює зв'язки з такими науками як економіка та соціологія. У новій програмі з географії оновлені формулювання, які посилюють соціальний (аналіз просторових процесів і форм організації життя людей, взаємного впливу між суспільством і природним середовищем) і економічний (висвітлення проблеми розміщення господарства з урахуванням природних умов та ресурсів у тісному зв'язку з дією об'єктивних економічних законів, визначення тенденцій розвитку економічних процесів) аспекти.

Методика викладання географії є педагогічною наукою, тому її становлення й розвиток тісно пов'язані з досягненнями різних галузей педагогіки (дидактики, теорії виховання). Зв'язок методики навчання географії з педагогікою двостороння. З одного боку, методика в своєму розвитку спирається на загальні закони, закономірності й принципи процесу навчання, реалізує цілеспрямований вплив на формування особистості учня, використовуючи основні засоби, методи й підходи до організації навчально-виховного процесу. З іншого боку, спираючись на загальні положення дидактики й теорії виховання, методика викладання географії збагачує педагогічну науку новими, прогресивними ідеями, принципами та прийомами навчання й виховання, які формуються в процесі модернізації географічної освіти, модифікації й раціоналізації структурних компонентів навчання і виховання з географії.

Необхідність забезпечення раціональної організації та ефективності навчально-виховного процесу з географії вимагає врахування психологічних особливостей різних вікових груп учнів, що обумовлює тісний зв'язок методики викладання географії з психологією (педагогічною й віковою). Психологічна наука забезпечує методику даними про особливості формування пізнавальної діяльності учнів і розвиток суспільно значущих якостей особистості дитини, вікову динаміку психічних процесів школярів і вплив умов навколишнього середовища на їх індивідуальний розвиток. Знання психології розширюють можливості методики викладання географії з оптимального підбору методів, прийомів і засобів навчання, виховання та розвитку особистості дитини; конструювання педагогічно грамотного процесу формування в учнів компонентів змісту географічної освіти та основ географічного мислення; створення гармонійних взаємин між педагогом і учнями та рішення психологічних питань педагогічної діяльності вчителя географії.

В умовах модернізації сучасного процесу навчання географії, його орієнтації на загальне розуміння учнями світу природи, суспільства й самої людини, яка живе в цьому світі особливого значення набуває питання оптимізації способів і технологій організації інтелектуальної пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх логічного мислення, що посилює зв'язок методики викладання географії з логікою. Використання в процесі навчання оптимального поєднання завдань, спрямованих на активізацію основних прийомів логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, аналогія, абстрагування, узагальнення тощо), забезпечує високий рівень засвоєння учнями географічного матеріалу.

1.3 Методи й етапи наукового дослідження в методиці навчання географії

Одним з чинників розвитку методики викладання географії виступає активна інтелектуальна творча діяльність науковців і вчителів-новаторів, спрямована на отримання й використання нових методичних знань з метою підвищення ефективності організації та функціонування навчально-виховного процесу з географії. У межах науково-дослідницької діяльності педагоги розробляють нові й використовують вже відомі методи наукових досліджень - способи вирішення поставлених дослідницьких завдань.

Специфіка наукового дослідження в області методики викладання, полягає в тому, що різноманітний спектр методів дослідження не обмежений лише сферою наукового пізнання, він обов'язково включає в свою орбіту й сферу практики. За характером і поставленими пізнавальними завданнями методи наукового дослідження можуть бути класифіковані на експериментально-емпіричні та теоретичні.

Експериментально-емпіричні методи дослідження є базою отримання й фіксації даних про зовнішні прояви процесів і подій педагогічної дійсності, їх зв'язки та взаємозалежності. До цієї групи методів відносяться:

* Педагогічне спостереження - спеціально організоване сприйняття педагогічної практики, з метою вивчення досліджуваного об'єкту, процесу або явища й фіксації фактичних даних. Педагогічне спостереження буде ефективним за наявності об'єкту, завдань, програми спостереження, схеми фіксації результатів, обов'язкової обробки отриманих даних. Педагогічне спостереження є одним з найбільш доступних і поширених методів вивчення педагогічної дійсності. Але слід зазначити, що використання цього методу не може забезпечити цілковиту об'єктивність інформації, бо спостереження лише надає емпіричні дані, а не розкриває суттєві якості й внутрішні взаємозв'язки педагогічного процесу, тому педагогічне спостереження повинно застосовуватися у поєднанні з іншими методами педагогічного дослідження.

* Масовий опит учасників педагогічного процесу -метод масового збору цілеспрямованої інформації з різних методичних проблем за допомогою спеціально розроблених опитувальників, які складаються за певним планом. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовими (анкетування). Наприклад, у дослідженні „Формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності” [71] анкета для вчителів мала такі питання:

1. Чи вважаєте Ви необхідним формування на уроках уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності? Чому?

2. Які види діяльності Ви використовуєте для формування уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності?

3. Як часто в процесі формування уявлень Ви організуєте безпосереднє сприйняття досліджуваних об'єктів і явищ?

4. Чи вважаєте Ви необхідним розвиток сенсорної сприйнятливості учнів? Чому?

5. Чи використовуєте Ви наочні засоби навчання з метою формування уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності? Якщо так, то які?

6. Чи апелюєте Ви при формуванні уявлень до особистого досвіду учнів?

7. Які інтелектуально-практичні вміння, на Вашу думку, необхідні для ефективного формування уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності?

8. Чи вважаєте Ви необхідним розвиток уяви учнів? Чому?

9. Які прийоми й засоби навчання Ви використовуєте для розвитку уяви учнів?

10. Чи використовуєте Ви для формування уявлень про досліджувані об'єкти й явища таку форму навчання, як інтегровані уроки? Чому?

11. Чи вважаєте Ви доцільним включення учнів у художню діяльність з метою формування наочних образів об'єктів і явищ навколишньої дійсності? Якщо так, то які види художньої діяльності Ви використовуєте на своїх уроках і в позаурочній роботі з цією метою?

12. Чи вважаєте Ви уявлення базою для подальшого формування понять?

13. Чи продовжуєте Ви формування уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності в позаурочний час? Якщо так, то які форми роботи для досягнення цієї мети Вам здаються найбільш доцільними?

14. Чи вважаєте Ви необхідним стимулювання емоційно-ціннісного ставлення дитини до навколишнього світу? Чому?

15. Які способи стимулювання емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишнього світу Ви використовуєте в своїй педагогічній діяльності?

16. У процесі вивчення яких навчальних дисциплін, на Вашу думку, переважно відбувається формування уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності?

Метод масових опитувань приваблює дослідників завдяки можливості швидкого й масового отримання інформації від учнів, учителів і батьків, дешевизною методики й можливістю автоматизованої обробки зібраного матеріалу, проте слід враховувати, що отримані результати опитувань не завжди достовірні, що пов'язано з недостатньою відвертістю відповідей на питання, тому метод анкетування повинен використовуватися в поєднанні з іншими методами дослідження.

* Бесіда - метод бесіди від інтерв'ю відрізняється тим, що зміст питань може змінюватися залежно від ситуації й особливостей досліджуваного. За допомогою методу бесіди дослідник може отримати інформацію про погляди, ціннісні орієнтації, причини дій співрозмовника, про його ставлення до досліджуваної проблеми тощо. Ефективність бесіди безпосередньо залежить від урахування особистісних якостей співрозмовника при складанні плану бесіди, формулюванні й обговоренні її питань. Безперечний плюс бесіди, як методу дослідження, - це свобода проведення процедури, можливість у невимушеній обстановці отримати доступ до необхідної інформації. Недоліком цього методу є його ненадійність і суб'єктивність. Найбільш доцільним є використання бесіди для уточнення даних, отриманих при застосуванні інших методів педагогічного дослідження (спостереженні, анкетуванні).

* Педагогічне тестування - метод дослідження, який дозволяє в строго контрольованих умовах об'єктивно оцінити характеристики педагогічного процесу, що досліджуються. Найбільш поширеними тестами для учнів є тести на визначення рівня сформованості основних компонентів змісту географічної освіти (географічних знань, спеціальних географічних умінь, досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісного відношення до довколишньої дійсності) і тести на визначення успішності вживання методів викладання й організації навчального процесу. Для вчителів використовуються тести на визначення рівня їх професійної компетентності (наявність фахових і методичних знань, уміння застосовувати їх на практиці, володіння способами самовираження й саморозвитку, готовність до професійного росту). Позитивною стороною вживання методу педагогічного тестування є об'єктивність, доступність, точність, надійність тестів, можливість автоматизації процесу тестування. Недоліком тестування є формалізована й заздалегідь визначена форма відповідей, що, наприклад, виключає можливість перевірки рівня сформованості основ методичного мислення й практичної діяльності вчителів з навчання і виховання школярів.

* Вивчення продуктів навчальної діяльності учнів - передбачає вивчення домашніх і класних письмових робіт (з виконаними учнями навчальними завданнями), графічних робіт (контурних карт, малюнків, схем, діаграм, таблиць, графіків), календарів погоди, польових звітів, результатів виконання навчальних проектів, зошитів і словників з географії, рефератів, моделей, результатів дослідницької діяльності, продуктів творчості школярів. Вивчення цих робіт може дати необхідну інформацію про рівень сформованості географічних знань, умінь і навичок, надати відомості про індивідуальні особливості учнів, їх схильності, інтереси, мотивацію навчальної діяльності. При використанні цього методу дослідник повинен відповідально підійти до планування своєї роботи, проявити коректність у вивченні продуктів навчальної діяльності учнів. Результативність використання методу зросте в його поєднанні з методами спостереження, бесіди, анкетування.

* Вивчення шкільної документації - це метод педагогічного дослідження, який полягає в аналізі дослідником класних журналів, календарно-тематичних і поурочних планів-конспектів вчителів, звітів предметників і адміністрації школи про виконану навчально-виховну роботу за певний період, книг протоколів зборів і засідань педколективу (методичного об'єднання), розкладу навчальних занять, правил внутрішнього розпорядку, стенограм уроків, їх аналізів і самоаналізів. Метод вивчення шкільної документації, залежно від мети й завдань дослідження, дозволяє познайомитися й узагальнити педагогічний досвід загальноосвітніх закладів, виявити типові помилки й творчі досягнення педколективу, проаналізувати особливості навчально-виховного процесу школи, зібрати необхідні статистичні дані з проблеми дослідження, встановити причинно-наслідкові залежності й взаємозв'язки між педагогічними явищами. Так, наприклад, вивчення документації дозволить виявити зв'язки між формами, методами і прийомами роботи, що використовуються вчителями географії й успішністю учнів з цього предмету. Ефективність вживання цього методу безпосередньо залежить від чіткості цілей і програми дослідження, об'єктивності дослідника. Метод вивчення шкільної документації використовується в поєднанні з методами спостереження, бесіди, анкетування.

* Узагальнення педагогічного досвіду - є організованою пізнавальною діяльністю, спрямованою на встановлення основних законів і закономірностей навчально-виховного процесу, виділення характерних особливостей структурних елементів системи географічної освіти в різні історичні періоди, визначення причин поступових змін програмної та позапрограмної роботи з географії в загальноосвітніх закладах, осмислення прорахунків і досягнень вітчизняних вчителів, аналіз шляхів вирішення конкретних методичних проблем, прийняття зважених висновків про доцільність використання позитивного педагогічного досвіду в нових умовах, виявлення перспектив подальшого удосконалення педагогічного процесу. Один з розповсюджених напрямів використання цього методу є вивчення передового досвіду вчителів-новаторів або педагогічних колективів з метою освоєння цінних ідей з досягнення високих результатів навчання й виховання школярів, вдосконалення технології навчання географії.

* Педагогічний експеримент - це науково обґрунтована система організації педагогічного процесу, спрямована на виявлення дієвості й ефективності, висунутих дослідником гіпотез. До педагогічного експерименту пред'являються певні вимоги: він повинен бути ретельно спланований, спиратися на методологічно обґрунтовану гіпотезу, яка витікає з теоретичного й практичного аналізу проблеми дослідження, яка, в свою чергу, за думкою І. Матрусова: „…повинна містити суперечності з раніше відомими положеннями й мати елемент новизни, що вимагає доказу” [37, с. 16].

За поставленою метою розрізняють констатуючий, формуючий і контролюючий експерименти. Виділені види експерименту застосовуються комплексно, складають цілісну взаємозв'язану, послідовну модель дослідження. На конкретному прикладі дисертаційного дослідження „Формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності” [71] чітко прослідковується взаємозв'язок між етапами дослідження й послідовністю та змістом діяльності дослідника в процесі проведення різних видів експерименту (табл. 1.1).



Табл. 1.1 - Послідовність та зміст діяльності дослідника в процесі проведення різних видів педагогічного експерименту

Назва експерименту	Зміст діяльності дослідника	Висновки
Констатуючий	Якісний і кількісний аналіз реальної практики формування уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності на підставі виділених критеріїв з метою визначення рівнів розвитку показників процесу формування уявлень у молодших підлітків контрольних та експериментальних класів	Аналіз реальної практики формування уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності показав, що практична реалізація цієї проблеми в умовах школи поки що не є пріоритетною. Якісний і кількісний аналіз результатів реальної практики формування уявлень у навчально-пізнавальній діяльності загальноосвітньої школи дозволив зробити висновок про недостатню сформованість уявлень й на підставі виділених критеріїв визначити рівні розвитку показників процесу формування уявлень у молодших підлітків контрольних та експериментальних класів переважно як „середній” або „низький”. У цьому зв'язку особливо актуальною стає розробка й обґрунтування комплексу дидактичних умов формування уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності в учнів 5 - 6 класів у навчально-пізнавальній діяльності загальноосвітньої школи
Формуючий	Відбувається експериментальне впровадження в реальний процес формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності (експериментальні класи) дидактичних умов: 1. Створення системи інтегрованих уроків, які забезпечують формування цілісних уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності. 2. Стимулювання емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишньої дійсності шляхом створення відповідних освітніх ситуацій. 3. Розробка й включення в позаурочну діяльність з учнями сукупності форм і методів роботи, максимально орієнтованих на формування уявлень про навколишню дійсність.	Процес упровадження розроблених дидактичних умов і спостереження за двома групами (експериментальною й контрольною) здійснювався впродовж двох років
Контролюючий	Аналіз упровадження розроблених дидактичних умов формування уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності. Учні експериментальної і контрольної груп протестовані за виділеними критеріями Одним із головних завдань цього етапу дослідно-експериментальної роботи було виявлення розбіжностей між учнями обох груп за низкою показників кожного з критеріїв.	Порівняння рівня розвитку показників виділених критеріїв у експериментальній і контрольній групах та аналіз отриманих фактичних даних дозволив зробити припущення, що підвищення рівнів розвитку показників сформованості в учнів уявлень пов'язане з активним використанням у процесі впровадження дидактичних умов. Проведене дослідження дозволило експериментально підтвердити принципову можливість педагогічного впливу на процес формування уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності в учнів 5 - 6 класів. Установлено, що існує залежність між показниками сформованості уявлень і дидактичними умовами їх формування, які вводяться в навчально-пізнавальну діяльність загальноосвітньої школи.



Результатами педагогічного експерименту в методиці викладання географії можуть бути: розробка концепцій навчання, виховання школярів у процесі отримання географічної освіти; обґрунтування педагогічних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу з географії; виявлення чинників, що впливають на ефективність засвоєння географічних знань і спеціальних умінь; постановка нових методичних проблем; підтвердження або спростування гіпотез за шляхами удосконалення навчального процесу; розробка нових форм, методів навчання географії та їх класифікацій; аналіз передового досвіду вчителів-географів тощо.

Емпіричні методи педагогічного дослідження нерозривно взаємопов'язані з теоретичними методами, за допомогою яких дослідник обробляє, аналізує, інтерпретує й систематизує накопичений емпіричний матеріал з метою здійснення певних теоретичних узагальнень.

До теоретичних методів досліджень у методиці викладання географії відносяться:

* Аналіз - дозволяє вивчити окремі компоненти або сторони, ознаки, особливості педагогічних явищ, процесів, систем і визначити їх підпорядкованість (системно-структурний аналіз); виявити логічну структуру й оптимальну послідовність викладання навчального матеріалу, визначити причинно-наслідкові залежності між вживаними методами й прийомами впливу на учнів і результатами навчання і на основі цього внести корективи та визначити тенденції розвитку навчально-виховного процесу та його складників (структурно-логічний аналіз).

* Синтез - передбачає створення нового продукту (цілого) унаслідок комбінування елементів (складових частин). У методичних дослідженнях - це може бути план вирішення тієї або іншої методичної проблеми; схема, таблиця, що упорядковує фактичні дані; послідовність дій з досягнення відповідних навчальних результатів тощо.

* Конкретизація - дає можливість у процесі дослідження, з одного боку, проілюструвати, конкретним прикладом підтвердити теоретичне положення, загальну закономірність, а, з іншого, виявити й пояснити причини прояву особливих одиничних явищ у загальній системі цілісного педагогічного процесу.

* Абстрагування - передбачає уявне відвернення від низки другорядних, несуттєвих властивостей предметів і стосунків між ними й виділення їх істотних ознак. Використовується з метою поглибленого вивчення педагогічного процесу та його складових.

* Моделювання - у педагогічних дослідженнях може бути представлене вивченням особливостей компонентів навчально-виховного процесу на прикладі їх моделей - уявно представлених або матеріально реалізованих. Вивчення моделі дозволяє створити цілісне уявлення про предмет дослідження й отримати нову інформацію з метою вирішення завдань: зміни змісту освіти, поліпшення планування навчальної діяльності, оптимізації навчально-виховного процесу, діагностики, прогнозування, проектування процесу навчання. Прикладом може служити моделювання особистості вчителя географії, як орієнтир для досягнення цілей вищої географічної освіти. Цей метод дозволяє виділити істотні сторони методичної підготовки майбутнього фахівця й визначити її конкретні особливості. Ефективність моделювання безпосередньо залежить від точності відтворення моделлю дійсності.

* Вивчення літератури - науковий аналіз першоджерел: нормативно-правових актів, що регулювали систему географічної освіти та методичну діяльність у досліджуваний період; архівних документів (проекти і положення в справі організації й управління освітою загалом, законопроекти та постанови Міністерства освіти про організацію навчання географії в загальноосвітніх школах, листування керівних органів з відділами народної освіти, програми з географії навчальних закладів, інформаційні довідки облвно про стан і досвід навчально-виховної роботи з дітьми); праць з методології наукового знання; публікацій на сторінках періодичної преси, дисертацій, монографій, підручників, навчальних посібників, науково-популярної літератури, програмно-методичних матеріалів, збірок наукових статей з проблеми дослідження різних років видання. Вивчення літератури дозволяє відібрати матеріал для висвітлення сутності, витоків і послідовності розвитку тієї або іншої проблеми, розкрити теоретичну сторону явища, скласти уявлення про практичний стан досліджуваного питання.

* Історичний метод передбачає хронологічну послідовність дослідження розвитку шкільної географії та методики її викладання, виділення етапів їх генезису та виявлення специфіки кожного із них залежно від конкретних історичних умов. Історичний метод дозволяє представити процес розвитку шкільної географії як елемента системи народної освіти через призму історичних подій у країні в конкретний період часу, виявити закономірності динаміки теоретичних основ і реальної практики географічної освіти в процесі комплексного аналізу характеру епохи, умов існування й діяльності педагогічної громадськості, її переконань, які певною мірою обумовлювали розвиток вітчизняної освітньої системи. Особливе значення історичного методу виявляється в можливості не лише пояснити розвиток шкільної географії та методики її викладання з позиції аналізу соціокультурних умов трансформації цього педагогічного феномену, але й виявити підходи, значущі для розуміння ступеня й умов її ефективності, причин невдач і промахів. Узагальнення досвіду її прогресу допомагає пролити світло на майбутній стан цієї галузі знань, оскільки використання історичного методу передбачає не лише теоретичне освоєння й пояснення загальної картини змін системи шкільної географічної освіти в єдності всіх її складових, а й формулювання узагальнених висновків щодо передбачення практичної діяльності, спрямованої на її подальший розвиток.

* Порівняльний метод дозволяє явище, процес, об'єкт, що вивчаються, зіставити з вже відомими з метою встановлення їх загальних і специфічних рис та відмінностей. У дослідженнях з методики викладання географії порівняння може бути використане для: зіставлення планованих і фактичних показників рівня успішності учнів з метою визначення ступеня ефективності засобів, способів, методів, прийомів, форм організації навчання географії; порівняння стану компонентів сучасної системи географічної освіти з практикою навчання минулих років для визначення тенденцій розвитку навчально-виховного процесу з географії; зіставлення окремих систем знань у шкільному курсі географії для виділення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків у змісті шкільної географічної освіти; порівняння реального процесу навчання географії загальноосвітнього закладу з методичними досягненнями й передовим досвідом роботи інших шкіл для пошуку можливостей його модернізації; зіставлення різних методичних прийомів навчальної роботи з метою вибору найбільш оптимального з них у конкретних умовах; порівняння результатів навчальної діяльності до й після застосування педагогічної технології для з'ясування її впливу на навчально-виховний процес з географії.

* Статистико-математичні методи використовуються в методичних дослідженнях у двох основних напрямах. По-перше, для обробки результатів спостережень і експериментів педагогічних досліджень, перевірки ефективності того або іншого методичного підходу до рішення поставленого в дослідженні завдання, виявлення обґрунтованості висновків. По-друге, для діагностики та прогнозування результатів навчання, що дозволяє визначити оптимальність та ефективність вживаних форм, засобів, методів, прийомів навчання.

Вибір методів безпосередньо залежить від завдань наукового дослідження.

Дослідження в методиці викладання географії складається з декількох етапів (табл. 1.2).



Таблиця 1.2 - Етапи методичного дослідження:

Етапи методичного дослідження	Приклади
1. Обґрунтування актуальності вибраної теми (здійснюється на основі аналізу історії розвитку та сучасного стану розробки проблеми дослідження, вивчення основних теоретичних положень та реальної практики загальноосвітньої школи).	Тема: „Формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності в навчально-пізнавальній діяльності загальноосвітньої школі”. Складається план-проспект дослідження, який визначає шлях вирішення дослідницької проблеми.
2. Встановлення основної проблеми дослідження, вибір об'єкту й предмету дослідження.	Об'єкт дослідження - процес формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності. Предмет дослідження - дидактичні умови формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності в навчально-пізнавальній діяльності загальноосвітньої школи.
3. Формулювання цілей і завдань дослідження, висунення гіпотези, від якої залежить побудова плану експериментальної роботи.	Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності дидактичних умов формування в учнів 5 - 6 класів уявлень про об'єкти явища навколишньої дійсності в навчально-пізнавальній діяльності загальноосвітньої школі. Гіпотеза дослідження - процес формування уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності буде більш ефективним, якщо в навчально-пізнавальній діяльності загальноосвітньої школи враховуватимуться такі дидактичні умови: 1. Створення системи інтегрованих уроків, які забезпечують формування цілісних уявлень про об'єкти й явища навколишньої дійсності. 2.Стимулювання емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишньої дійсності шляхом створення відповідних освітніх ситуацій. 3. Розробка й включення в позаурочну діяльність з учнями сукупності форм і методів роботи, максимально орієнтованих на формування уявлень про навколішню дійсність.
4. Вибір методів дослідження.	Теоретичні: аналіз літератури з проблеми дослідження, міждисциплінарний синтез, порівняння, класифікація, аналогія й систематизація для обґрунтування сутності й змісту процесу формування уявлень і для розробки дидактичних умов підвищення ефективності цього процесу; емпіричні: вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, анкетування, педагогічне спостереження, аналіз продуктів діяльності, методи математичної статистики, педагогічний експеримент - констатуючий та формуючий, якісний аналіз наукової обробки результатів педагогічного експерименту з метою з'ясування ефективності розроблених дидактичних умов.
5. Підготовка експериментальних матеріалів і сам експеримент у ході якого перевіряється доцільність розроблених положень, варіантів організації навчально-пізнавального процесу.	Розробка педагогічних технологій, дидактичних матеріалів, навчальних завдань тощо.
6. Формулювання висновків проведеного дослідження, розкриття практичної значущості одержаних результатів.	Висновки про ті результати, що підтверджують гіпотезу дослідження, яка полягає в припущенні, що ефективність процесу формування уявлень залежить від певних дидактичних умов.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Дати визначення поняттю „методика викладання географії”.

2. Що є предметом вивчення методики викладання географії?

3. Які основні завдання вирішує методика викладання географії?

4. Чому методику викладання географії називають приватною дидактикою?

5. Скласти схему „Зв'язок методики викладання географії з іншими науками”.

6. Скласти схему „Методи дослідження в методиці викладання географії”.

7. Обґрунтувати роль методів наукового дослідження в педагогічній діяльності вчителя географії.

8. Схарактеризувати етапи методичного дослідження.

9. Відповісти на тестові питання:

1. Наука про цілі, задачі та зміст географії як шкільного предмету, про методи й форми організації навчання географії називається:

а) педагогіка б) методика викладання географії

в) суспільна географія г) психологія

2. Завданнями методики викладання географії є:

а) формування творчої особистості вчителя

б) озброєння вчителя методичними знаннями та вміннями, що забезпечують виконання його функціональних обов'язків

в) розкриття освітніх і виховних завдань шкільної географії

г) вироблення державних стандартів навчання

д) удосконалення змісту навчання географії

є) формування цілісної та всебічно розвиненої особистості

3. Методика викладання географії має зв'язок з науками:

а) педагогіка в) географічні науки д) математика

б) логіка г) психологія є) біологія

ж) фізика з) філософія к) естетика

4. Вибір методів дослідження залежить від:

а) цілей і завдань дослідження

б) актуальності методичної проблеми

в) особистості дослідника

г) об'єкта дослідження

5. Для обґрунтування актуальності методичної проблеми використовують:

а) теоретичний аналіз літературних джерел

б) педагогічний експеримент

в) спостереження

г) статистико-математичні методи

6. Для обробки результатів експериментальної роботи використовують:

а) теоретичний аналіз літературних джерел

б) педагогічний експеримент

в) спостереження

г) статистико-математичні методи

7. Наукове дослідження навчання й виховання, яке дозволяє спостерігати педагогічне явище в контрольованих умовах називається:

а) спостереження

б) логіко-дидактичний метод

в) педагогічний експеримент

г) узагальнення передового педагогічного досвіду

8. З перерахованих видів педагогічного експерименту знайти зайвий:

а) контролюючий б) формуючий

в) констатуючий г) пошуковий

9. Привести у відповідність теоретичні та емпіричні методи наукового дослідження:

1. Теоретичні методи дослідження

2. Емпиричні методи дослідження

а) порівняльний

б) статистичний

в) педагогічне тестування

г) анкетування

д) педагогічний експеримент

є) спостереження

ж) бесіда

з) узагальнення передового педагогічного досвіду

к) абстрагування

10. Розташувати етапи методичного дослідження в логічній послідовності:

формулювання висновків дослідження, розкриття практичної значимості отриманих результатів.

вибір методів дослідження

обґрунтування актуальності обраної теми

формулювання цілей і завдань дослідження його гіпотези

постановка проблеми дослідження, вибір об'єкту і предмету дослідження

підготовка експериментальних матеріалів і проведення експерименту

11. Теоретичний метод дослідження, який передбачає уявне відвернення від низки другорядних, несуттєвих властивостей предметів і стосунків між ними й виділення їх істотних ознак:

а) аналіз, б) абстрагування, в) моделювання, г) конкретизація

12. Експериментально-емпіричний метод дослідження, який передбачає сприйняття педагогічної практики, з метою вивчення досліджуваного об'єкту й фіксації фактичних даних:

а) бесіда

б) педагогічне тестування

в) вивчення педагогічної документації

г) педагогічне спостереження

ІІ. Історія розвитку шкільної географії та методики її викладання

2.1 Розвиток шкільної географії та методики її викладання наприкінці XVI - на початку ХХ століть

Наукова розробка сучасних положень методики викладання географії можлива тільки за умови історико-педагогічного підходу, який сприяє висвітленню законів і закономірностей її поступових змін, надає можливість зрозуміти історичну обумовленість педагогічних процесів, виділити характерні особливості шкільної географії та методики її викладання на різних етапах формування системи національної освіти, осмислити прорахунки української школи, оцінити сучасний стан методичної науки й виявити перспективи її подальшого удосконалення.

Історичний аналіз джерел щодо становлення й розвитку шкільної географічної освіти свідчить, що перші спроби викладання географічних знань здійснювалися в навчальних закладах України наприкінці XVI - на початку XVII ст. Саме в цей час в Україні поширилися, пронизані духом національних традицій і культури, братські школи, провідним досягненням яких було викладання українською мовою. У цих школах окремі географічні знання учні здобували в курсі богослов'я. Незважаючи на панівний вплив релігійного світогляду, безпосередні спостереження об'єктів і явищ природи сприяли формуванню раціоналістичних орієнтацій у пізнанні довкілля, оскільки ці знання мали важливе практичне значення в житті дітей.

Елементарні знання з географії (уміння орієнтуватися на місцевості за природними ознаками та зорями, знання особливостей природи й географії своєї країни та прикордонних держав) мали важливе практичне значення, і тому географію обов'язково викладали в січових школах - навчальних закладах, створених на демократичних засадах та ідеях народної педагогіки. Січові й полкові козацькі школи були поширені в Україні за часів козацького руху, їх відкривали в усіх адміністративних центрах, де стояли козацькі полки. Однією з головних ідей і принципів козацької педагогіки був культ природи. „Козацька читанка” XVII століття містила детальні відомості з історії та географії рідного краю.

На початку XVIII століття петровські реформи в галузі освіти й виховання зумовили появу шкіл різних типів, для яких була характерна крайня практична спрямованість. Розвиток економіки й промислового виробництва вимагали розвідки родовищ мінеральної сировини, аналізу комплексного впливу природних умов на будівництво промислових підприємств та організацію сільського господарства.

Вирішення поставлених державних завдань вимагало якісної підготовки необхідних фахівців. У зв'язку з цим на початку XVIII століття з'являються цивільні навчальні заклади різних типів (цифірні школи, школи математичних і навігаційних наук, інженерні школи, артилерійські школи, гірські училища та ін.) у яких учні здобували основи загальної освіти (грамота, математика, географічні відомості, астрономія) та вивчали спеціальні науки (геодезію, геологію, мореплавання та ін.). Саме в цей період в системі освіти починають викладати природознавство як навчальний предмет, складником якого виступали й окремі географічні знання, які представляли собою зібрання довідкових відомостей найрізноманітнішого змісту.

Питання пізнання навколишньої дійсності шляхом практичного освоєння піднято в працях відомих учасників просвітницьких реформ XVIII століття (С. Яворського, С. Калиновського, Ф. Прокоповича, М. Козачинського). Ф. Прокопович у його „Промові про заслуги наук, що прирівнюються до заслуг зброї” відзначав: „Хто не бачив, яка користь від наук!.. Нині людина пориває до знань і починає глибше досліджувати природу: вивчає шлях зірки, ... у повітрі досліджує чергування вітрів, дощ, сніг, град, а на землі - річки, рослинність, камені, тварин, їх різноманіття, рід, число, а також дивовижні життєві сили природи” [2, с. 135].