Методика викладання географії

Перехід від конкретного до абстрактного та навпаки, відновлення важливих особливостей географічних об'єктів і явищ відбувається в процесі узагальнення засвоєного матеріалу - „форми відображення спільних ознак і якостей явищ дійсності” [54, с. 240].

Визначаючи загальне в об'єктах чи явищах, дитина починає систематизувати або класифікувати їх, тобто уявно розподіляти їх на види, групи, підгрупи на основі подібності чи відмінності. За основу будь-якого узагальнення можуть братися різні ознаки подібних об'єктів. Але особливе значення в процесі формування географічних знань має узагальнення, яке спирається на виділення не тільки спільних, але й основних ознак, які характеризують сутність об'єктів і явищ, чіткому відображенні їх складників і зв'язків між ними.

Узагальнення можуть бути:

Первинні - сприйняття й усвідомлення навчального матеріалу (* Проаналізувати в атласі карту ґрунтів, зробити висновки про закономірності їх поширення на території України).

Локальні - розкриття причинно-наслідкових зв'язків об'єктів і явищ (* Чому на півострові Каліфорнія, з усіх боків оточеному водою, розташовується зона пустель?).

Міжпонятійні - встановлення загальних і суттєвих ознак і властивостей понять, об'єднання цих понять у систему, розкриття відношень у цій системі (* На базі порівняння різних видів транспорту, зробити висновки щодо доцільності використання кожного з них на території України).

Підсумкові - висвітлення відношень між різними системами понять (* Висвітлити можливості інноваційного розвитку твоєї області в найближчій перспективі).

Широкі можливості в формуванні досвіду творчої діяльності надає включення учнів у мистецько-творчу діяльність. Реалізація дитячих образів у тому чи іншому матеріалі є процесом художньої творчості. З точки зору науковців: „Щоб виразити сутність у явищі, недостатньо лише зобразити явище документально, необхідно вловити головний момент збігу сутності і явища, причому зобразити це навіть тоді, коли емпірично цей збіг не спостерігається” [14, с. 53].

У процесі систематичного використання мистецько-творчої діяльності відмінною рисою зорового сприйняття є сприйняття передусім тих особливостей і закономірностей зображуваних об'єктів, які є основними у створенні знань про об'єкт, що вивчається. Зображальність тією чи іншою мірою розкриває об'єктивні, важливі якості відображуваної дійсності. У звичайній практиці завдання сприйняття зводиться до упізнавання об'єкта, визначення його модальних характеристик, локалізації в просторі окремих ознак. Труднощі виникають при сприйнятті індивідуальних характеристик об'єкта. Тільки у процесі зображальної діяльності зорове сприйняття предмета: форми, кольору, положення значно активізується, розвиваючи й проявляючи всі свої можливості.

Зображальним зоровим об'єктом може стати будь-яке примітне явище об'єктивної дійсності. Наприклад, учням можна запропонувати зобразити ландшафт, який несе в собі важливі риси природи тієї чи іншої місцевості. Велику користь приносить малювання за пам'яттю й за уявленням, якщо попередньо проводяться спеціальні спостереження зображуваного об'єкта протягом якогось часу (1 - 5 хвилин). Корисно також малюнок порівнювати з натурою, яка сприяє уточненню й коректуванню наявного уявлення.

На жаль, в умовах проведення шкільних занять не завжди формується установка на творчість, що зумовлено спрямованістю діяльності педагога на відпрацювання інтелектуальних та спеціальних умінь і навичок школярів, а це, у свою чергу, негативно впливає на процес формування компонентів змісту географічної освіти.

У процесі створення освітніх ситуацій, у яких навмисне відбувається включення учнів у творчість, можна пропонувати школярам завдання, у яких змодельовані елементи мистецько-творчої діяльності, які дають можливість більш ефективно формувати знання про навколишню дійсність і стимулювати емоційно-ціннісне ставлення до неї:

Скласти ескіз обкладинки книги „Океан і людина”. Підібрати епіграф для цієї книги.

Намалювати картину „Осінь”. Зобразити найбільш важливі ознаки осені. Передати в малюнку свій настрій і ставлення до осені (Інтегроване завдання).

Аналізуючи ситуації такого типу, можна зробити висновок про те, що в процесі спеціально організованої мистецько-творчої діяльності відбувається мислення реальними наочними уявленнями, що підтверджується створеними дітьми художніми образами об'єктів чи явищ навколишньої дійсності, які в більшості своїй, з одного боку, відображають основні характеристики й властивості зображуваних об'єктів, а з іншого - викликають у них відповідну емоційно-чуттєву реакцію, що, безперечно, сприяє засвоєнню матеріалу й стимуляції емоційно ціннісного ставлення до дійсності.

3.5 Покурсова структура шкільної географії

Географія, як навчальний предмет, входить до складу базового компоненту шкільної освіти. Первинні географічні знання та уміння (уявлення й окремі поняття про об'єкти та явища природи, їхні сезонні зміни, початкові знання про зв'язки, залежності й закономірності природних компонентів, практичні вміння виконувати спостереження, здійснювати пізнавальні й дослідницькі дії, виявляти залежності, установлювати, пояснювати й моделювати причинно-наслідкові зв'язки на місцевих прикладах живої й неживої природи, робити самостійні висновки, моделювати стандарти поведінки в природі) учні отримують у початковій школі при вивченні інтегрованого предмету „Я і Україна”. Основна мета цього курсу - показати учням нерозривний зв'язок природи, людини й його господарської діяльності, стимулювати емоційно-ціннісне відношення до навколишньої дійсності.

Пропедевтичним курсом вивчення географії є інтегрований курс „Природознавство”, який вивчається школярами в 5 - 6 класах загальноосвітньої школи (35 годин на рік, 1 година на тіждень). Зміст курсу містить сукупність початкових понять географії, біології, хімії, фізики, астрономії, засвоєння яких сприяє формуванню в свідомості учнів цілісного уявлення про природу, місця людини в ній і забезпечує підготовку учнів до предметного вивчення природничих наук в основній школі.

Пропедевтичним курсом вивчення географії є також інтегрований курс „Рідний край”, вивчення якого школярами можливе за рахунок варіативного компоненту навчального плану в 5 класі (35 годин, 1 година на тиждень). Цей курс дає початкові знання про природу, населення, культурний розвиток і господарство своєї місцевості, та є основою українознавчого підходу до навчання, дійовим засобом національного та патріотичного виховання учнів.

Сучасна покурсова структура шкільної географії дозволяє найґрунтовніше відобразити основи сучасних фізико- і економіко-географічних наук. Вона представлена:

6 клас - „Загальна географія” (70 годин, 2 години на тиждень)

7 клас - „ Географія материків і океанів” (70 годин, 2 години на тиждень)

8 клас - „ Фізична географія України” (52 години, 1,5 години на тиждень)

9 клас - „Економічна географія України” (52 години, 1,5 години на тиждень)

10 клас - „Соціально-економічна географія світу” (52 години, 1,5 години на тиждень).

У 10 і 11 класах у структурі профільного навчання для посилення окремих профілів пропонуються додатково різноманітні географічні елективні курси (курси за вибором): для філологічного - „Країнознавство”, „Географія культури світу”; для суспільно-гуманітарного - „Країнознавство”, „Географія населення з основами демографії”, „Політична географія”; для фізико-математичного й технологічного - „Конструктивна географія”; для хіміко-біологічного та екологічного - „Геоекологія”, „Взаємодія суспільства й природи”; для медичного - „Медична географія”; для спортивного - „Рекреаційна географія”, „Туристське країнознавство”. У природничому профілі посилення географічної складової здійснюється за рахунок викладання курсів: „Глобальна географія”, „Геоекологія”, „Загальна географія”, „Країнознавство”, „Туристське краєзнавство”.

Кожен з профілів передбачає вивчення географії на одному із трьох рівнів:

- Рівень стандарту - обов'язковий мінімум змісту предмета „Географія”. Не передбачає подальшого його вивчення. Використовується той географічний матеріал, який необхідний для популяризації змісту елективних курсів. На цьому рівні вивчається „Соціально-економічна географія світу” у 10 класі (1,5 години на тиждень).

- Академічний рівень - це обсяг змісту, достатній для подальшого вивчення елективних курсів з географічним змістом, які є профільними. На цьому рівні навчальна програма передбачає вивчення наскрізного для 10 - 11 класів курсу „Соціально-економічної географії світу” протягом 2-х років (у 10 класі - 1,5 години на тиждень, в 11 класі - 1 година на тиждень) - для економічного, екологічного, спортивного, агрохімічного та універсального профілю.

- Рівень профільної підготовки - передбачає поглиблений зміст предмету й орієнтацію на майбутню професію й поглиблене вивчення географії за рахунок елективних курсів.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Назвати компоненти змісту шкільного курсу географії.

2. У чому полягає відмінність географічного уявлення від поняття? Яке значення має формування географічних уявлень у процесі навчання географії?

3. Скласти схему „Види географічних понять” з наведенням конкретних прикладів.

4. Назвати основні критерії засвоєння знань учнями.

5. Навести приклади загальнонавчальних і спеціальних географічних умінь і навичок.

6. Дати характеристику досвіду емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності, як компоненту змісту шкільної географічної освіти. Назвати прийоми формування досвіду емоційно-ціннісного відношення до навколишньої дійсності в процесі навчання географії. Відповідь підкріпити конкретними прикладами.

7. Схарактеризувати особливості досвіду творчої діяльності, як компоненту змісту шкільної географічної освіти. Назвати прийоми його формування в процесі навчання географії. Відповідь підкріпити конкретними прикладами.

8. Заповнити таблицю „Покурсова структура шкільної географії”

Назва курсу	Клас, в якому вивчається	Загальна кількість годин	Кількість годин на тиждень

9. Вирішити кроссорд „Компоненти змісту шкільного курсу географії”

Кросворд „Компоненти змісту шкільного курсу географії”

Ключове слово: наочний образ об'єкта чи явища, що виникає в свідомості людини без його безпосереднього сприйняття й виступає як елемент знань про навколишню дійсність.

По горизонталі:

1. Здатність виконувати складну комплексну дію.

2. Складний компонент навчально-пізнавального процесу, спрямований на розкриття сутності об'єктів і явищ навколишньої діяльності.

3. Сукупність умов, спонукаючих навчально-пізнавальну діяльність учнів.

4. Компонент навчально-пізнавального процесу, який здійснюється шляхом повторення нового матеріалу в різних варіантах.

5. Компонент навчально-пізнавального процесу, який забезпечує виділення загальних ознак і властивостей об'єктів та явищ навколишньої діяльності.

6. Навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на свідоме й міцне оволодіння системою знань.

7. Елемент змісту географічної освіти, який означає упорядкованість подій, регулярність зв'язку між природними об'єктами чи явищами.

8. Елемент змісту географічної освіти, основна форма знань, яка відображає суттєві ознаки й відношення об'єктів і явищ.

10. Відповісти на тестові питання:

1. Компонентами змісту шкільної географії є:

а) знання

б) досвід творчої діяльності

в) досвід емоційно-ціннісного відношення до світу

г) уміння

д) навички

є) фахова підготовка

ж) культура особистості

2. Компонент складного уміння, основною ознакою якого є автоматизм його виконання:

а) операція в) уявлення

б) дія г) навик

3. До географічних умінь і навичок належать:

а) уміння працювати зі статистичним матеріалом

б) уміння читати карту

в) уміння вести спостереження за погодою

г) навик читати

д) навик писати

є) уміння робити схематичні рисунки на місцевості

ж) уміння виділяти головні й другорядні ознаки об'єкту

4. До загальнонавчальних умінь і навичок належать:

а) уміння працювати зі статистичним матеріалом

б) уміння читати карту

в) уміння вести спостереження за погодою

г) навик читати

д) навик писати

є) уміння робити схематичні рисунки на місцевості

ж) уміння виділяти головні й другорядні ознаки об'єкту

5. Який компонент змісту шкільної географічної освіти передбачає наявність здатності емоційно реагувати, тонко відчувати, розуміти красу й правильно оцінювати суттєві ознаки й відношення об'єктів та явищ навколишньої дійсності, бажання гармонізувати свої відносини з навколишнім середовищем?

а) досвід творчої діяльності

б) досвід емоційно-ціннісного відношення до навколишнього світу

в) уміння і навички

г) знання

6. Формування якого компоненту змісту шкільної географічної освіти відбувається шляхом використання в процесі навчання системи завдань, що вимагають від учнів висловлювання власної думки, прийняття рішень, аргументацій своєї точки зору:

а) досвід творчої діяльності

б) досвід емоційно-ціннісного відношення до навколишнього світу

в) уміння й навички

г) знання

7. Указати правильну послідовність етапів процесу засвоєння географічних знань:

а) застосування знань на практиці, розуміння отриманої інформації, сприйняття інформації, закріплення знань у пам'яті

б) розуміння отриманої інформації, сприйняття інформації, застосування знань на практиці, закріплення знань у пам'яті

в) сприйняття інформації, розуміння отриманої інформації, закріплення знань у пам'яті, застосування знань на практиці

г) сприйняття інформації, розуміння отриманої інформації, застосування знань на практиці, закріплення знань у пам'яті

8. Привести у відповідність елементи географічних знань:

а) факти

б) уявлення 1. Емпіричні знання

в) поняття 2. Теоретичні знання

г) географічна номенклатура

д) причинно-наслідкові зв'язки

9. Привести у відповідність загальні та одиничні поняття та їх приклади

а) мінерали 1. Загальні поняття

б) топографічна карта 2. Одиничні поняття

в) ріка Амазонка

г) сільське господарство

д) туман

є) науково-технічна революція

ж) Донецький кряж

10. Привести у відповідність абстрактні та конкретні поняття та їх приклади:

а) розселення населення 1. Абстрактні поняття

б) клімат України 2. Конкретні поняття

в) місто

г) атмосферні опади

д) озеро

є) широтна зональність

ж) урбанізація

ІV. Процес навчання географії в школі

4.1 Цілі навчання географії

Шкільна географія виступає унікальною складовою системи вітчизняного загальної середньої освіти, зміст якої одночасно охоплює окремі аспекти як природно-наукового, так і гуманітарно-суспільного знання, що дозволяє сформувати в учнів цілісне сприйняття світу не у вигляді набору відокремлених природних і суспільних компонентів, а у вигляді взаємопов'язаної ієрархії цілісних природно-суспільних систем. Важливою характеристикою географії є особливий метод пізнання - територіальний підхід, спрямований на розкриття територіальних особливостей природних, екологічних, соціально-економічних, геополітичних процесів, що протікають у географічному просторі.

Цілі навчання географії обумовлені загальною метою, що на певний період часу висувається перед школою суспільством. Вона знаходить своє віддзеркалення в державних документах, а потім конкретизується в навчальних програмах, підручниках, методичних матеріалах для вчителів, дидактичних матеріалах для учнів. Цілі навчання конкретизуються за допомогою завдань, які визначають основні вимоги до організації навчально-виховного процесу з географії.

Сучасну практику вітчизняної загальноосвітньої школи пов'язують із новою освітньою парадигмою, у рамках якої розвиваються принципи гуманізації та гуманітаризації процесу навчання географії, що визначають за необхідне всебічний розвиток особистості школяра. Виходячи з цього, усе розмаїття цілей шкільної географії доцільно об'єднати в три групи - освітні, розвиваючі та виховні.

Освітні цілі навчання географії передбачають:

оволодіння учнями певною системою знань (складової наукової картини світу) про різноманіття сучасного географічного простору, розвиток природи, розміщення населення і господарства, особливості й проблеми взаємодії суспільства й природи, значення охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування тощо;

формування загальних (інтелектуально-практичних) та спеціальних географічних (предметних) умінь на основі засвоєних географічних знань;

засвоєння учнями знань про спеціальні методи дослідження природи, а також умінь і навичок, що є необхідними для практичної й пізнавальної діяльності дитини, її безпечної та екологічно доцільної поведінки в навколишньому середовищі;

вироблення в школярів розуміння суспільної потреби в географічних ЗУН, а також формування в них ставлення до географії як можливої області майбутньої практичної діяльності.

Розвиваючі цілі навчання географії спрямовані на:

когнітивний розвиток учнів (розвиток сприйняття, пам'яті, уяви, мислення тощо);

формування творчої індивідуальності школярів, розвиток їх творчих здібностей, орієнтування учнів на творче пізнання довкілля;

створення умов для інтелектуального, морального й емоційного самовираження особистості кожної дитини;

розвиток спроможностей учнів у самоосвіті й саморозвитку;

орієнтування школярів на творче застосування географічних знань, умінь і навичок у різних сферах життєдіяльності.

Виховні цілі навчання географії передбачають:

формування та розвиток патріотичних, моральних, трудових, естетичних, екологічних та інших якостей особистості школярів;

формування в учнів позитивної Я-концепції комунікативних і організаторських здібностей, умінь самоорганізації і саморегулювання своєї навчально-пізнавальної діяльності;

підготовку школярів до вибору професії та подальшої освіти.

Гуманізація сучасної освіти, а саме посилення уваги до розв'язання проблеми подолання суперечностей між безпристрасним інформаційно-словесним способом освіти й необхідністю всебічного розвитку особистості, визначає за необхідне максимально реалізовувати можливості шкільної географії у створенні в учнів системи поглядів, принципів, норм поведінки по відношенню до навколишнього середовища; розвитку особистісної установки кожної дитини на дбайливе ставлення до рідної землі; формуванні в учнів соціальної позиції свідомого члена суспільства: „я - мешканець”, „я - працівник”, „я - дослідник”; забезпеченні розуміння школярами буття трьох самостійних складових -природи, людини, суспільства й необхідності гармонізації відносин між ними.

4.2 Принципи навчання географії

Початковими положеннями, вимогами, що визначають зміст, організаційні форми, методи здійснення й засоби навчального процесу з географії є принципи навчання, реалізація яких забезпечує його ефективність.

Ґрунтуючись на загальних дидактичних принципах (К. Ушинський, Ю. Бабанський, Б. Коротяєв, В. Онищук, І. Підласий, В. Сластьонін, В. Ягупов та ін.) та ураховуючи специфіку процесу навчання географії, вважаємо за доцільне представити детальну характеристику принципів, реалізація яких має основоположне значення для забезпечення ефективності процесу навчання географії в школі на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти.

Усі принципи навчання географії взаємопов'язані, тому вони можуть бути представлені як система, що складається з змістовних і процесуальних (організаційно-методичних) принципів.

Змістовні принципи навчання географії відбивають закономірності, які пов'язані з відбором змісту освіти та її вдосконаленням. До них відносяться принципи: науковості, принцип безперервності й наступності географічної освіти, принцип єдності теорії та практики, принцип комплексності, принцип виховного характеру навчання географії.

Принцип науковості виявляється в закономірному зв'язку між змістом географічної науки й навчальним предметом географія. Вимагає, щоб зміст географічної освіти, зафіксований в навчальних програмах та підручниках, містив основні наукові факти, поняття, закони й закономірності географічної науки відповідно до вікових особливостей дітей. Принцип науковості реалізується шляхом:

скрупульозного виконання в ході навчання географії вимог навчальних програм;

систематизації, теоретичного узагальнення й наукового обґрунтування фактичних даних отриманих учнями унаслідок спостережень, дослідницької роботи;

упровадження в навчання елементів проблемності, навчання учнів умінню вести наукову дискусію, доводити свою точку зору, раціонально використовувати наукову літературу;

використання додаткового матеріалу, що містить відомості про сучасні досягнення й перспективи розвитку географічної науки.

Принцип безперервності й наступності географічної освіти полягає в досягненні її цілісності, перетворенні навчання географії в процес, що триває впродовж усього життя дитини й зумовлений необхідністю побудови системи знань про навколишній світ. Реалізація принципу сприяє поглибленню й конкретизації теоретичних географічних знань, базуванню нових знань, умінь і навичок на раніше засвоєних, що досягається завдяки:

цілеспрямованому плануванню навчальної роботи школярів;

організації навчальної діяльності з урахуванням логіки пізнання навколишньої дійсності;

реалізації внутрішньопредметних зв'язків.

Принцип єдності теорії та практики вимагає використання набутих школярами географічних знань, умінь і навичок у процесі навчання, повсякденному житті, суспільно-корисній та професійній діяльності. Реалізація принципу передбачає:

підвищення практичної і прикладної спрямованості змісту географічної освіти і, як наслідок, формування функціональної грамотності учнів;

активне виконання теоретичної та практичної складової навчальних програм з географії;

включення учнів у різні види практично-предметної діяльності;

орієнтацію учнів на дослідну, суспільно корисну діяльність за умов її інтеграції з наукою і місцевим виробництвом;

вирішення в процесі навчання реальних проблемних ситуацій, пов'язаних з життям учнів.

Принцип комплексності полягає в сукупному використанні й логічному підпорядкуванні в процесі вивчення шкільної географії теоретичних знань і окремих методів дослідження різних природничих наук. Забезпечується шляхом активної реалізації міжпредметних зв'язків в навчальному процесі з географії.

Принцип виховного характеру навчання географії спрямований на виховання активного члена суспільства, свідомого громадянина, гуманіста, який володіє технологією прийняття глибоко обґрунтованих рішень, вільного вибору дій у різних сферах життя. Принцип виражає вимогу організації процесу навчання географії з метою забезпечення формування наукового світогляду учнів, суспільно-значимих мотивів та норм поведінки, емоційно-ціннісної сфери, що забезпечить гармонізацію стосунків особистості з навколишнім середовищем, сприятиме підготовці школярів до участі в житті країни з урахуванням національних традицій та ідеалів. Реалізації принципу виховного характеру навчання географії сприяє:

чітке визначення та планомірне здійснення виховної цілі обраної форми організації навчання;

посилення виховного потенціалу уроку географії.

Процесуальні принципи регламентують організацію і визначають методичні особливості процесу навчання географії. До них відносяться: принцип гуманістичності навчання географії, принцип самостійності й активності учнів, принцип доступності, принцип наочності, принцип оптимального поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання географії.

Принцип гуманістичності навчання географії обумовлює пріоритетну постановку завдань самореалізації особистості учня, створює умови для задоволення освітніх потреб школярів, розкриття їхніх творчих здібностей, професійного самовизначення, розвитку високих громадянських, моральних, інтелектуальних якостей дітей, які забезпечували б їм соціальну захищеність, безпечне і комфортне існування. Реалізація принципу передбачає створення сприятливих умов для саморозвитку й самовдосконалення особистості учнів шляхом:

запровадження географічних знань у загальнокультурний контекст життя особистості, з метою розвитку в учнів самосвідомості та формування основ історико-глобалістських уявлень;

формування мотивації навчання географії, розвиток емоційно-особистісного ставлення учнів до географії як складової частини культури людини;

застосування й поєднання різноманітних активних форм і методів навчальної діяльності, які підвищують пізнавальну активність учнів, збуджують інтерес до загальнонаукових і професійних знань, озброюють учнів прийомами навчальної діяльності, розвивають творчі здібності, сприяють формуванню основних життєвих настанов;

використання інтерактивних форм навчання, сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Принцип самостійності й активності учнів у процесі навчання географії припускає оволодіння учнями вміннями самостійно застосовувати знання з географії та шукати нові в процесі пізнання довкілля, спираючись на набуті знання й уміння. Реалізація принципу можлива за умови:

перенесення акценту з репродуктивних форм навчальної діяльності на самостійні, пошуково-дослідницькі види роботи, аналітичну діяльність і, у зв'язку з цим, формування в школярів аналітичних здібностей, ключових і предметних компетентностей;

впровадження в процес навчання географії сучасних педагогічних технологій;

залучення учнів до самоосвіти й самовиховання.

Принцип доступності вимагає, щоб навчання будувалося на рівні реальних навчальних можливостей учнів. Забезпечується шляхом:

поступового розширення обсягу та збільшення складності навчального географічного матеріалу з урахуванням рівня пізнавальних можливостей учнів певного віку;

урахування вчителем у процесі навчання географії загального розвитку, пізнавальних можливостей, рівня підготовки та індивідуальних особливостей учнів шляхом оптимального добору методів і засобів навчання, які забезпечать ефективність засвоєння учнями певного класу навчального матеріалу в визначені програмою терміни;

диференціації та індивідуалізації навчання, формування індивідуальних освітніх траєкторій учнів у системі профільного навчання.

Принцип наочності виходить із сутності процесу сприйняття, осмислення й узагальнення учнями досліджуваного матеріалу. Наочність забезпечує зв'язок сприйняття одиничного (конкретного) об'єкта й абстрактного мислення. Принцип обумовлює необхідність використання наочності як основи засвоєння емпіричних або теоретичних знань з географії. У процесі навчання географії принцип реалізується за допомогою:

використання різних видів наочності;

включення учнів у виконання завдань, спрямованих на розвиток сенсорної сприйнятливості учнів;

використання різних форм організації навчальної роботи учнів на місцевості.

Принцип оптимального поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання географії реалізується завдяки врахуванню інтелектуального, психічного, духовного, фізичного рівнів розвитку учнів, стимулюванні їхньої пізнавальної активності шляхом диференціації змісту, форм і методів навчання та їх раціонального використання в навчально-виховному процесі з географії.

За умови докорінних перетворень освітнього простору основоположного значення для ефективної організації процесу навчання географії на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи набувають принципи:

1. Національної спрямованості навчально-виховного процесу з географії передбачає формування в учнів засобами шкільної географії національної свідомості, почуття любові до рідної землі, прищеплення шанобливого ставлення до національних традицій і звичаїв українського народу щодо вшанування й збереження природи, підтримання важливих рис української нації - чуйності, працелюбності та милосердя, що має знайти своє вираження в широкому й активному залученні в процес навчання здобутків усної народної творчості (прислів'їв, приказок, прикмет, загадок про природні об'єкти та явища), елементів календарної обрядовості, землеробської культури, використанні народних традицій поведінки в природі, шанобливого ставлення до неї.

2. Краєзнавчий принцип навчання географії висуває за необхідне формування в учнів знань про рідний край, його унікальність і своєрідність; вироблення в школярів умінь і навичок польових досліджень, умінь користуватися різноманітними джерелами інформації про рідний край, формувати власну думку та критичне ставлення до інформації; розвиток особистісної установки учнів на встановлення гармонійних стосунків з місцевою природою на основі системи поглядів, норм поведінки щодо неї як унікальної частини природи Землі; виховання особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження природи рідної місцевості. Реалізація краєзнавчого принципу в навчально-виховному процесі з географії сприяє внутрішньопредметній і міжпредметній координації й інтеграції знань, розвитку просторового мислення учнів, розумінню ними ролі краєзнавчих знань у забезпеченні раціонального використання природно-ресурсного потенціалу свого краю, вирішенні економічних і соціальних проблем. Краєзнавчий принцип навчання географії реалізується шляхом: активного використання форм і методів краєзнавчої роботи; встановлення зв'язку між змістом будь-якого курсу географії й тими знаннями, які отримують учні в результаті безпосереднього дослідження рідного краю; конкретизації загальних теоретичних положень прикладами природи, господарства своєї місцевості; узагальнення результатів дослідження свого краю.

3. Екологічний принцип навчання географії передбачає забезпечення розуміння учнями єдності, неподільності й цінності довкілля, необхідності оптимізації процесів взаємодії людського суспільства з природою, виявлення в процесі навчання результатів використання людиною природних умов і ресурсів, формування відповідального ставлення до навколишнього середовища. Здійснюється шляхом: ознайомлення школярів з екологічними проблемами всієї земної кулі, окремих материків, країн і регіонів, а також виявлення й аналізу причин цих проблем та визначення можливих шляхів їх подолання; ознайомлення школярів з методами та прийомами сучасних екологічних досліджень, залучення учнів до безпосередньої діяльності з вивчення, дослідження та охорони довкілля.

4. Економічний принцип припускає створення в процесі навчання географії можливостей для формування наукових і практичних економічних знань, навичок поведінки, емоційно-цілісного ставлення до світу, що забезпечують здатність до творчого вирішення життєво важливих проблем; оволодіння вміннями отримувати й критично осмислювати економічну інформацію, аналізувати, систематизувати отримані дані; підходити до подій суспільного та політичного життя з економічної точки зору; освоєння способів пізнавальної, комунікативної, практичної діяльності, необхідних для участі в економічному житті суспільства й держави. Економічний принцип реалізується шляхом: розкриття особливостей динаміки та тенденцій розвитку економіки в сучасних умовах; визначення місця й ролі географії в сучасному економічному житті; висвітлення останніх практичних напрацювань в області географії; застосування отриманих географічних знань для визначення економічно раціональної поведінки в конкретних ситуаціях; рішення пізнавальних і практичних завдань, що відображають типові економічні ситуації.

Перелічені принципи є системою особливих вимог до організації навчання географії в школі, які відображають сутнісні характеристики цього процесу. Єдністю використання цілісної системи принципів організації навчання географії забезпечується зв'язок між цілями цього процесу та його результативністю.

4.3 Планування процесу навчання географії

Планування є обов'язковим компонентом роботи вчителя географії й важливою умовою ефективності навчання. Завдяки плануванню досягається правильна організація навчального процесу, здійснюється облік вимог програм, стає можливим раціональне використання підручників.

Планування - це свідома й цілеспрямована діяльність учителя з постановки цілей і завдань навчально-виховного процесу з географії, виявлення ресурсів для їх досягнення (оптимальний добір форм, методів і засобів навчання), проектування програми дій учителя й учнів, прогнозування результатів навчання, визначення видів контролю та оцінки навчальних досягнень школярів.

Види планування вчителя географії:

1. Календарно-тематичне (річне) планування - сукупність дій з розподілу тем навчальної програми певного курсу географії за часом (протягом навчального року). Складання календарно-тематичного плану вимагає наступних дій учителя:

Фундаментальний аналіз навчальної програми з певного курсу географії.

Порівняння змісту положень програми за окремими темами з відповідними главами та параграфами підручника.

Опрацювання балансу часу, необхідного для засвоєння матеріалу теми (розділу) навчальної програми.

Розподілення матеріалу кожної теми на окремі уроки відповідно до кількості годин, виділених у програмі на засвоєння даної теми, з забезпеченням логіки навчального процесу протягом вивчення. При розподілі навчального матеріалу вчитель повинен враховувати наявність резервних годин у програмі кожного курсу.

Визначення тем практичних робіт, проведення методичної обробки їх матеріалу (розділення на логічні смислові частини, розподілення завдань практичної роботи на окремі уроки або виділення для її проведення окремого уроку.

Визначення дати проведення кожного уроку з урахуванням дат початку й кінця семестрів навчання, канікул, шкільного розкладу.

Визначення змісту та обсягу домашнього завдання за кожним уроком теми навчальної програми.

Для оформлення календарно-тематичного плану можна використовувати наступну таблицю:

№ п/п	Тема	Дата	Практичні роботи	Домашнє завдання	Примітки

При складанні календарно-тематичного плану вчитель повинен взяти до уваги:

програму з географії для середньої школи в цілому й програму курсу даного року навчання для конкретизації внутрішньопредметних звязків;

підготовку учнів з географії, а також загальний рівень їх здатності до навчання та вікові особливості школярів;

перспективи роботи (як на кожному з наступних уроків, так і в наступному навчальному році).

2. Поурочне планування - це складання плану конкретного уроку географії. Здійснюється на основі аналізу календарно-тематичного плану. Упорядкування поурочного плану вимагає наступних дій учителя:

Визначення за календарно-тематичним планом теми уроку.

З'ясування ролі та місця уроку в засвоєнні теми навчальної програми з метою визначення його конкретних цілей та завдань.

Аналіз навчальної програми з метою з'ясування обсягу навчального матеріалу за темою уроку, кінцевих навчальних результатів та уточнення наявних знань, умінь і навичок учнів, які потрібно актуалізувати, щоб забезпечити свідоме оволодіння навчальним матеріалом.

Формулювання основної дидактичної мети уроку, планування розвиваючого й виховного впливу уроку.

Вибір типу уроку за дидактичною (освітньою) метою, аналіз структури уроку, можливостей її реалізації в часі.

Визначення методики роботи на уроці:

* оптимальний добір засобів, методів і прийомів навчання, послідовності їх використання;

* конкретизація внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків та можливостей їх реалізації на уроці;

* розробка системи завдань і способів їх виконання;

* з'ясування шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання;

* визначення видів та форм поточного контролю та обліку засвоєння навчального матеріалу на уроці;

* складання рекомендацій щодо виконання домашнього завдання.

При складанні поурочного плану вчитель повинен ураховувати:

обсяг і способи розвитку окремих положень навчальної програми з географії у відповідних розділах і параграфах підручника;

типи й обсяг наявних у школі засобів навчання з географії;

умови роботи в певному класі (ступінь успішності учнів у навчанні, їх можливості працювати на тому чи іншому рівні самостійності).

Виділені види планування навчально-виховної роботи з географії та їх кінцеві результати, представлені у формі планів, дозволяють здійснити дозування навчального матеріалу та його розподілення в хронологічній послідовності, визначити необхідну сукупність географічних знань, умінь та навичок у їх послідовності та розвитку, передбачити й урахувати результати навчальної роботи. Чітке планування надає можливість через перевірку й оцінку результатів навчання визначити можливості ліквідації або принаймні скорочення недоліків, виявлених у навчально-виховному процесі.

Питання і завдання для самоконтролю

1. У чому полягають цілі навчання географії? Розкрити на конкретних прикладах освітнє, розвиваюче й виховне значення процесу навчання географії.

2. Заповнити таблицю „Принципи навчання географії”:

Принцип навчання географії	Сутність принципу	Приклади реалізації принципу в процесі навчання географії

3. Висвітлити роль планування в процесі навчання географії.

4. Схарактеризувати види планування навчальної роботи з географії.

5. Відповісти на тестові питання:

1. Вихідні положення, які визначають різні сторони навчання, називають:

а) методи в) форми

б) засоби г) принципи

2. Принцип навчання географії, який вимагає включення в зміст навчання науково-достовірних фактів і знань, що відповідають сучасному рівню розвитку географічної науки та віковим особливостям школярів:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

3. Принцип навчання географії, який вимагає, щоб навчання базувалося або опосередковано зпиралося на відчуття учнів при сприйнятті ними реально існуючого світу:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

4. Принцип навчання географії, який вимагає, щоб формування географічної картини світу зпиралося на знання природи та господарської діяльності населення своєї місцевості:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

5. Принцип навчання географії, який припускає створення можливостей для формування елементів економічних знань та вмінь:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

6. Принцип навчання географії, який вимагає розуміння учнями значення географічних знань, умінь і навичок у житті, умілого їх використання для рішення практичних завдань:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

8. Принцип навчання географії, який відбиває необхідність побудови навчання в логічній послідовності таким чином, щоб нові знання спиралися на раніше засвоєні та самі, у свою чергу, ставали фундаментом для засвоєння наступних знань:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

9. Принцип навчання географії, який здійснюється шляхом виявлення результатів використання людиною природних умов і ресурсів, необхідності дбайливого відношення до їх запасів, вироблення відповідального відношення до природи:

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності та послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності та активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

10. Принцип навчання реалізація якого відбувається шляхом вивчення індивідуальних особливостей кожного учня та їх урахування при організації процесу навчання географії?

а) принцип наочності

б) екологічний принцип

в) краєзнавчий принцип

г) принцип звязку теорії з практикою

д) економічний принцип

є) принцип науковості

ж) принцип систематичності і послідовності

з) принцип ситуативності навчання

к) принцип освітньої рефлексії

л) принцип самостійності і активності учнів

м) принцип доступності навчання

н) принцип індивідуального підходу до учнів

V. Засоби навчання географії

5.1 Класифікація засобів навчання географії

Джерела знань, що використовуються в навчальному процесі з метою формування в учнів компонентів змісту географічної освіти, стають засобами навчання географії. У навчально-виховному процесі з географії вони сприяють формуванню теоретичних знань, практичних умінь і навичок учнів, забезпечують наочність навчання, позитивно впливають на розвиток пізнавальних здібностей і формування географічного мислення школярів. Значення засобів навчання географії в значній мірі зумовлено їх змістом і дидактичними функціями.

У методиці викладання географії здійснювалося багато спроб класифікувати засоби навчання географії за різними ознаками. Узагальнюючи класифікації Ю. Баришевої, В. Голова, В. Коринської та ін. представимо класифікацію засобів навчання за способом зображення й відображення географічних об'єктів:

1. Натуральні об'єкти:

природні об'єкти та предмети господарської діяльності людини, що вивчаються в класі: колекції, гербарії;

природні й господарські об'єкти в їх природному середовищі, що вивчаються на екскурсіях: рослинність, ґрунти, промислові та сільськогосподарські підприємства, продукція їх виробництва.

2. Відтворення натуральних географічних об'єктів:

об'ємні реальні зображення природних і господарських об'єктів: муляжі, макети, моделі;

плоскі реальні зображення природи, суспільних і економічних процесів, окремих явищ, об'єктів і їх частин: настінні картини, портрети, репродукції художніх картин, фотографії, пояснювальні педагогічні малюнки;

екранно-звукові посібники: відеофільми та відеофрагменти, слайди (діапозитиви).

3. Опис об'єктів і явищ символами:

вербальні засоби (підручники, зошити на друкарській основі, довідники, текстові таблиці);

картографічні засоби (настінні, настільні й контурні карти, атласи, картосхеми);

графічні схематичні засоби (схеми структурні, класифікаційні, зв'язків і взаємозв'язків природних і економічних об'єктів і явищ);

графічні статистичні засоби (графіки, діаграми).

4. Обладнання необхідне для відтворення й аналізу географічних об'єктів і явищ:

навчально-практичне та навчально-лабораторне обладнання (телурій, компас учнівський, теодоліт, нівелірні рейки, тринога, бусоль, шкільна метеостанція: строковий термометр навчальний, гігрометр волосяний навчальний, аспіраційний психрометр, барометр-анероїд навчальний, опадомір, флюгер, чашковий анемометр, будка метеорологічна;

технічні засоби навчання (мультимедійний комп'ютер, засоби телекомунікації, принтер, сканер, мультимедіапроектор, відеомагнітофон, DVD, телевізор, слайд-проектор.

При відборі засобів навчання географії вчителю необхідно:

1. Дотримуватися системності використання засобів навчання географії, забезпечуючи навчально-наочними посібниками й навчальним обладнанням засвоєння матеріалу усіх розділів і тем навчальної програми з географії.

2. Аналізувати ступінь відповідності змісту, укладеного в засобі навчання, останнім змінам та досягненням у географічній науці.

3. Зважати на гуманізацію шкільних географічних курсів, внутрішньопредметну й міжпредметну інтеграцію, акцентуючи увагу на комплексних засобах навчання, що об'єднують знання багатьох природно- і суспільно-географічних наук.

4. Ураховувати досягнення новітніх інформаційних технологій навчання, необхідність комплексного застосування інтерактивних і аудіовізуальних засобів у навчальному процесі.

5.2 Методичні особливості використання засобів навчання географії

Результатом процесу навчання географії є формування знань, які відображають властивості навколишнього світу, більшість з яких можуть бути засвоєні тільки за умови формування зорового образу, уявної картини об'єктів довкілля. Процес їх формування передбачає використання оптимальної системи натуральних засобів навчання, які зумовлюють досягнення більш високих навчальних результатів. В учнів формується вміння проводити спостереження, ставити досліди, порівнювати, класифікувати географічні об'єкти, виконувати практичні роботи. Позитивним аспектом у включенні в навчально-виховний процес цієї групи засобів навчання також є можливість забезпечення реалізації краєзнавчого принципу викладання географії

У процесі спостереження натуральних засобів навчання в їхньому природному середовищі відбувається безпосередній вплив предметів та їх властивостей на органи чуття дитини. Система органів чуття забезпечує відображення окремих властивостей навколишніх об'єктів (відчуття різних модальностей): зорових, слухових, кінестетичних та ін. в образі сприйняття, що надалі виступає основою формування географічних уявлень. У процесі спостереження дитина постійно порівнює різні об'єкти, їх частини, властивості, помічаючи те спільне, що їх об'єднує, і те індивідуальне, притаманне тільки цьому об'єкту, що слугує відмінними ознаками кожного спостережуваного об'єкта, учиться виділяти головне в тому, що сприймається, що сприяє формуванню цілісного образу сприйнятого об'єкта.

Найпоширеніші прийоми навчальної роботи з натуральними засобами навчання в їхньому природному середовищі:

зображення об'єкта, що спостерігається;

опис конкретного географічного об'єкта;

порівняння спостережуваних об'єктів;

складання схем, заповнення таблиць за результатами спостережень;

здійснення узагальнень, висновків про закономірні зв'язки та відносини описаних об'єктів або явищ, доведення справедливості принципів, властивостей, законів та закономірностей для заданих умов;

прогнозування розвитку спостережуваних об'єктів або явищ у різних умовах.

Учителю слід ураховувати, що якість роботи з натуральними засобами навчання в їхньому природному середовищі багато в чому визначається завданням, поставленим перед учнями, та емоційністю процесу.

Натуральні об'єкти, що вивчаються в класі дозволяють познайомитися зі складом, зразками речовини Землі (колекції гірських порід і мінералів, корисних копалин, ґрунтів різних типів), живими організмами, що мешкають на ній (гербарії рослин природних зон України, лікарських рослин рідного краю), а також з продукцією, що випускається основними міжгалузевими комплексами народного господарства (колекції різних видів виробництва, гербарії основних сільськогосподарських культур світу, України, своєї області).

Натуральні об'єкти можуть використовуватися на уроці як роздатковий матеріал з метою формування (уточнення, конкретизації, розширення) уявлення про об'єкт, виявлення його прихованих властивостей; ілюстрації основних теоретичних положень; організації різних видів практично-предметної діяльності учнів. Прийоми навчальної роботи з натуральними об'єктами в класі повторюють прийоми роботи з натуральними засобами навчання в їхньому природному середовищі.

Оскільки учень не може бачити в натурі все те, про що в нього повинні бути сформовані географічні знання в процесі навчання вчителем повинні активно використовуватися засоби відтворення натуральних географічних об'єктів, за рахунок їх поповнюється коло образів, якими оперує учень у своїй розумовій діяльності.

Об'ємні реальні зображення природних і господарських об'єктів більш повно передають властивості реальних природних об'єктів, ніж площинні посібники, тому їх використання при вивченні географії допомагає формуванню чітких і повних уявлень про об'єкти та явища навколишньої дійсності.

Модель - це об'ємне зображення предмета або його окремих частин у збільшеному або зменшеному вигляді. Моделі бувають:

статичні - усі характеристики, властивості, залежності віднесені до одного моменту часу (моделі яру, вулкану);

динамічні - імітують поведінку об'єкта в часі (телурій, модель артезіанського колодязя);

розбірні - дають можливість побачити внутрішню будову, зміст об'єкта, показати процес його створення (модель внутрішньої будови Землі).

Особливе значення на уроках географії має використання глобусу - зменшеної моделі земної кулі. Це допоможе вчителю: сформувати точні уявлення про форму Землі, розміщення на планеті великих географічних об'єктів (материків, океанів, великих країн), їх форму й розміри, особливості орієнтування, визначення великих відстаней між пунктами на земній поверхні, знаходження координат точок; полегшити розуміння взаємозв'язку явищ, що виникає через особливості географічного положення (наприклад, умови формування основних компонентів природних зон).

Муляж - це засіб навчання, який точно передає форму, колір, величину предметів. Наприклад, муляжі овочів і фруктів використовують при вивченні сільськогосподарських рослин світу (України, своєї місцевості) в якості ілюстративного матеріалу та джерела інформації про їх модальні характеристики та властивості.

Макет - це копія об'єкта зі зміною розмірів (як правило зменшена), яка виконана із збереженням пропорцій (макет геологічного розрізу, макет будівлі, панорамний макет вулиць свого населеного пункту). Макет передає основні ознаки об'єкта.

Різноманітність об'ємних реальних зображень природних і господарських об'єктів передбачає використання різних прийомів у роботі з ними, основними з яких є:

зображення об'єкта;

опис географічного об'єкта;

знаходження конкретних об'єктів на карті;

класифікація об'єктів;

порівняння об'єктів;

складання схем, заповнення таблиць;

здійснення узагальнень, висновків;

прогнозування прямих або непрямих наслідків впливу на об'єкт.

Учні можуть самостійно створювати об'ємні реальні зображення природних і господарських об'єктів як на уроках, так і в позаурочній діяльності. Для цієї роботи може використовуватися папір, картон, фанера, дерев'яні, гіпсові та глиняні деталей, дріт тощо. Створення різних видів об'ємних засобів навчання за основною ознакою креативності - створення нового - є видом творчої діяльності учнів.