Господарське право

у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком вітроелектростанцій) та підприємству, яке здійснює централі-

стемою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується

з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

Для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України від 23 травня 2005 р. «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств

паливно-енергетичного комплексу»1, енергопоста- чальники, що

здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Споживачі, які купують електричну енергію у енергопоста- чальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок

із спеціальним режимом використання енергопостача- льника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених

на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом викори-

стання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом вико- ристання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно:

енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підпри- ємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії;

підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єд- наною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами;

на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії;

іншим особам, які мають право на отримання коштів з інве- стиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, за- твердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості енергопо- стачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з по- стачання електричної енергії на закріпленій території, і оптового постачальника електричної енергії для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з ви- користанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», перераховуються згідно з окремими алгоритмами оптового ринку електричної енергії, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Умови про оплату електричної енергії коштами та про від- криття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопоста- чальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оп- товим постачальником електричної енергії та енергопостачаль- ником (договору на постачання електричної енергії між енер- гопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та спо- живачем).

Оптовий постачальник електричної енергії зобов'язаний за- безпечити щоденне інформування учасників оптового ринку електричної енергії і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

На поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом ви- користання не підлягають призупиненню.

Договір енергопостачання -- це господарський договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -- енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Законом встановлено заборону на відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання. Проте слід мати на увазі, що у разі введення надзвичайного стану відповідно до Закону України від 26 червня 1992 р. «Про надзвичайний стан»98 підприємства, установи та організації електроенергетики, розташовані у міс- цевостях, де введено надзвичайний стан, зобов'язані виконувати розпорядження органів, які здійснюють заходи надзвичайного стану на відповідній території щодо енергопостачання споживачів, незалежно від умов укладених договорів (ч. 1 ст. 23 Закону України від 16 жовтня 1997 р. «Про електроенергетику»99).

Предметом договору енергопостачання є окремі, чітко ви- значені види енергії -- електрична енергія, пара, гаряча і перегріта вода, найменування яких передбачається в державних стандартах або технічних умовах. Такі види ресурсів як нафта, газ, вода не є об'єктом договору енергопостачання. На нашу думку, вони можуть бути або об'єктом договору купівлі-продажу (поставки), або об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, передбаченого ст. 714 ЦК.

Виробники і постачальники енергії, які займають монопольне становище, зокрема суб'єкт природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 квітня 2000 р. «Про природні монополії»100 суб'єкт природної монополії -- це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності

(монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Обов'язок суб'єктів природних монополій укласти договір енергопостачання стосується тих споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Розбіжності, що виникають при укладенні договору енерго- постачання з суб'єктами природних монополій, врегульовуються відповідно до вимог ст. 181 ГК.

Слід також мати на увазі, що згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України

«Про електроенергетику» енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в

укладенні договору на постачання електричної енергії. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і ко-

мунальної, форм власності мають право на участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну

(комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про електроенер- гетику» енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів підприємницької діяльності, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності і уклали договір на передачу електричної енергії.

Як встановлено ч. 1 ст. 276 ГК, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Наприклад, порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності встановлений Розділом 5 Типового договору про постачання електричної енергії (Додаток № 2 до Правил користування електричною енергією).

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше дати, визначеної сторонами в договорі, надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у вста- новлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється поста- чальником електричної енергії на рівні відповідних періодів по- точного року.

Договірна величина споживання електричної енергії визна- чається на рівні:

заявленої споживачем -- у разі відсутності у споживача за- боргованості за використану електричну енергію або в разі ви- конання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни;

забезпеченому обсягом попередньої оплати споживача;

передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату

спожитої електроенергії -- для установ та організацій, що фі- нансуються з бюджету.

Договірні (граничні) величини доводяться постачальником електричної енергії до відома споживача письмовим повідом- ленням, що є невід'ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

За підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей роз- рахунковий період величини спожитої електричної енергії та відповідно здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності.

Договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються на години максимуму на- вантажень енергосистеми для споживачів з приєднаною потужністю більше 150 кВ-А, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на дер- жавні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права змен- шувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності у енергопостачальни- ка виробничих можливостей.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Якість електричної енергії -- це перелік визначених Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики значень показників якості електричної енергії і значень нормально допустимих та гранично допустимих норм якості електричної енергії, у разі дотримання яких забезпечується електромагнітна сумісність електричних мереж електро- передавальної організації та електроустановок споживачів елект- ричної енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 276 ГК строки постачання енергії вста- новлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з не- обхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надхо- дження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання

є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Наприклад, згідно з п. 5.5 Правил користування електричною енергією години максимуму навантаження встановлюються відповідно до нормативних документів і фіксуються в договорі із споживачем. Загальна тривалість періодів максимуму навантаження має не перевищувати 6 годин на добу.

Для різних постачальників електричної енергії за регульованим тарифом органом, що здійснює централізоване диспетчерське управління, можуть установлюватися різні години початку максимуму навантаження енергосистеми в залежності від добового графіка навантаження об'єднаної енергосистеми України.

Для споживачів, які розраховуються за спожиту електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, початок та тривалість періоду контролю максимуму навантаження встановлюються відповідно до початку та тривалості пікової зони.

Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Наприклад, відповідно до ст. 17 Закону України «Про елект- роенергетику» формування оптових тарифів на електричну енергію здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України згідно

з договором. Оптові тарифи можуть передбачати витрати на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Роздрібна ціна на електричну енергію формується енерго- постачальниками згідно з умовами і правилами здійснення під- приємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими

(локальними) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених за-

конодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Формування цін на електричну енергію, вироблену на теп- лоелектроцентралях та інших установках з комбінованим ви- робництвом електричної і теплової енергії, здійснюється з ура- хуванням тарифів на теплову енергію. Регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на вітрових електростанціях, здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Регулювання тарифів на теплову енергію, вироблену на теп- лоелектроцентралях, інших установках з комбінованим вироб- ництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами. Постачання електричної енергії споживачам зазначеними підприємствами здійснюється за тарифами, які обумовлюються в договорах на постачання електричної енергії.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть за- стосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За домовленістю сторін договору термін остаточного роз- рахунку може бути встановлено до закінчення розрахункового періоду.

Установи та організації, які фінансуються з державного бю- джету відповідного рівня, підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забез- печення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим у відповідності до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

Споживачі, які мають узгоджені у договорі обсяги електричної

енергії, необхідні для забезпечення аварійної броні елект- ропостачання, здійснюють обов'язковий авансовий платіж, у роз- мірі, не меншому необхідного для оплати обсягів електричної

енергії на період застосування аварійної броні до повного від- ключення підприємства.

Якщо період застосування аварійної броні електропостачання до повного відключення підприємства перевищує 3 місяці, обсяг авансового платежу визначається за домовленістю сторін.

Якщо розмір нарахованого споживачу місячного платежу менший одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, постачальник електричної енергії має право нараховувати спо- живачу зазначені платежі раз на квартал.

Початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, терміни здійснення оплати проміжних платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі.

Остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

Абоненти користуються енергією з додержанням правил ко- ристування енергією відповідного виду, що затверджуються Ка- бінетом Міністрів України.

Сьогодні в Україні діють Правила користування електричною енергією, проте вони затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17 жовтня 2005 р. №910).

Правилами можуть бути передбачені типові договори по- стачання окремих видів енергії. Наприклад, Правила користування електричною енергією містять Типовий договір на постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил).

Згідно з ч. 3 ст. 277 ГК абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (суб-

абонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір

енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопоста- чальника.

Чинні Правила користування електричною енергією, крім терміну «споживач», оперують терміном «субспоживач», під яким розуміється суб'єкт господарської діяльності -- споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності -- споживача (субспоживача).

Відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору

(додаток 2 до Правил користування електричною енергією).

Основні споживачі, для яких надання послуг з передачі елект- ричної енергії не є основним видом діяльності та які не є елект- ропередавальними організаціями, не мають права відмовити субспоживачам у разі дотримання останніми вимог Правил в укладенні договорів про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, якщо щодо субспожи- вачів вони є монополістами з передачі електричної енергії.

Договір про технічне забезпечення електропостачання спо- живача (Типовий договір про технічне забезпечення енергопо- стачання споживача -- Додаток № 1 до Правил користування електричною енергією) та договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод:

1) обсяг передачі електричної енергії та договірної (граничної) величини потужності;

2) режими постачання;

3) гарантований рівень надійності електропостачання (за ка- тегорією надійності електропостачання);

4) повні назви основного споживача і субспоживача;

5) місце і дата укладення договору;

6) дозволена та приєднана потужність субспоживача;

7) умови визначення вартості послуг з передачі;

8) умови та порядок плати за компенсацію перетікання реак- тивної електроенергії як адресного економічного стимулу у випадку споживання та генерування реактивної енергії і потужності (за необхідності);

9) порядок розрахункового обліку обсягів споживання елект- ричної енергії та вимірювання рівня потужності (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку), споживання та генерування реактивної енергії, контролю показників якості електричної енергії;

10) порядок розрахунків за використання електричних мереж основного споживача; порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;

11) порядок оплати за перевищення рівня потужності;

12) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або

у випадку відключення споживача за борги чи з інших причин;

13) інші умови (години максимальних навантажень енерго- системи; умови, за яких проводиться розвантаження енергосистеми; час і тривалість ремонту електромереж);

14) поштові і банківські реквізити сторін;

15) підписи керівників або їх заступників, завірені печатками. Невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення

електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:

1) акт про розмежування балансової належності та експлуа- таційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та ре- активної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт аварійної та технологічної броні електропостачання (за наявності);

5) порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережі споживача (субспоживача) за умови встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності.

Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енер-

гопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача узгоджується з постачальником електричної енергії у частині дотримання показників якості електричної енергії, режимів споживання та застосування об- меження постачання електричної енергії у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію.

Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом. Наприклад, згідно з ст. 24 Закону України

«Про електроенергетику» енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопоста- чальника

(згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої

знаходяться поза межами показників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Споживач енергії згідно з ст. 2б Закону України «Про елект- роенергетику» несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Так, споживачі (крім населення, професійно-технічних нав- чальних закладів та вищих навчальних закладів I -- IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I -- IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енерго- постачальникам двократну вартість різниці між найбільшою ве- личиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття господарсько-торговельної діяльності.

2. В яких формах здійснюється господарсько-торговельна діяль- ність?

3. Назвіть основні умови договору поставки.

4. Назвіть основні умови договору контрактації сільськогоспо- дарської продукції.

5. Що таке оптовий ринок електричної енергії і яким вимогам він має відповідати?

6. Дайте визначення поняття договору енергопостачання.

7. Які види договорів укладаються в енергопостачанні?

8. Яка відповідальність встановлена за порушення правил ко- ристування енергією?

ГЛАВА 18 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі

Правовому регулюванню біржової торгівлі присвячено, зокре- ма, ст. 278--282 ГК (щодо товарної біржі) та ст. 360--361 ГК (щодо фондової біржі).

Терміном «біржа» в літературі і практиці біржової торгівлі позначається: 1) сукупність осіб, що постійно в певному місці здійснюють торговельні операції; 2) місце їх зібрання; 3) сукупність угод, які укладаються у цьому місці.

Ці три значення поняття біржі узагальнені в законодавчому його визначенні, що міститься в Законі України від 10 грудня 1991 р.

«Про товарну біржу»1. Цей закон визначає умови створення та

діяльності товарних бірж на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті на- дання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних операцій. З цього визначення можна зробити такий висновок: біржа

є господарською організацією, яка виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета -- сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію.

Такі ж функції виконують ярмарки. Проте від ярмарку біржа відрізняється тим, що вона:

є постійним (щоденним) місцем взаємодії попиту і пропозиції, тоді як ярмарок лише періодично виконує цю функцію;

має постійний (зафіксований) контингент клієнтів і відвідувачів. Ярмарок, за загальним правилом, відкритий для всіх;

ярмарок є місцем товарообороту: це ринок, де безпосередньо виставляються на продаж товари. Товарооборот, якому покликана сприяти біржа, здійснюється поза нею; безпосередньо біржа товарів не виставляє, вона оперує загалом інформацією про них (про кількість, якість, ціни, угоди купівлі-продажу).

Залежно від предмета діяльності розрізняються фондові і то- варні біржі.

Фондова біржа -- є організатором торгівлі на фондовому ринку. Вона провадить діяльність із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для зби- рання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі.

Правове становище фондової біржі визначається Законом

України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Об'єктами операцій фондової біржі є цінні папери, допущені до обігу на ній.

З точки зору правового становища фондова біржа являє собою суб'єкт господарювання у формі акціонерного товариства, яке зосереджує в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно від ряду підстав.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі

поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні

(предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів). Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі ре- ального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ю-

черсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.

§ 2. Функції, права та обов'язки товарної біржі

Функції (основні напрями діяльності) біржі випливають на- самперед з поняття цієї спеціальної господарської організації, а саме:

товарна біржа виконує функцію товаророзподільчого каналу або механізму, завдяки якому товар розподіляється між спо- живачами за реальною ціною;

товарна біржа є свого роду господарюючим суб'єктом, який організовує ринок. Тому її ще називають організованим ринком. Вона створює необхідні умови учасникам біржових торгів у їх проведенні. На біржі здійснюються купівля-продаж і обмін товарної маси, що характеризується взаємозамінюваністю і не потребує додаткового узгодження технічних характеристик. Продукція, що надходить на біржу, має відповідати стандартам;

товарна біржа -- це місце, де узгоджуються попит і пропозиція на певний біржовий товар;

товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню біржового

попиту і біржової пропозиції тут не може бути державного регулювання цін;

товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція стабілізації цін здійснюється через механізм біржової спекуляції або гри на підвищення і зниження цін;

біржа є місцем так званого біржового котирування цін. Біржове котирування -- це реєстрація біржовими органами курсів цін, що виникають стихійно, на окремі біржові товари (цінні папери) з урахуванням укладених біржових угод;

біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації, тобто є

інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового

товару, динаміки попиту на товари, цін на біржових та інших ринках тощо. Біржа забезпечує інформаційне обслуговування своїх клієнтів, у тому числі шляхом видання біржового бюлетеня -- періодичного органу, в якому публікуються курси цін на товари

(цінні папери);

товарна біржа розробляє товарні стандарти, встановлює сорти товарів, реєструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі;

товарна біржа виконує арбітражні функції, тобто розглядає спори між членами біржі, а також між членами біржі та їх контр- агентами. Рішення арбітражної комісії біржі є обов'язковими і мають силу виконавчого документа.

Відповідно до викладених функцій товарні біржі діють за

певними принципами, користуються правами та несуть встановлені законом обов'язки.

Принципами діяльності бірж є: рівноправність учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін; публічне проведення біржових торгів. Товарна біржа має право:

встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'яз- ковими для всіх учасників торгів;

створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

розробляти з урахуванням державних стандартів власні стан- дарти і типові контракти;

зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;

встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, що надаються біржею; встановлювати інші грошові збори;

встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у тор-

говельних угодах;

укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за

кордоном України;

вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;

видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні та рекламні видання;

здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі. Стаття 4

Закону «Про товарну біржу» визначає обов'язки цієї організації. Товарна біржа, зокрема, забезпечує створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що обертаються на біржі.

Біржа зобов'язана надавати організаційні та інші послуги чле- нам і відвідувачам біржі, здійснювати збирання, обробку і поши- рення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

§ 3. Види біржових угод

Залежно від місця укладання закон розрізняє біржові та по- забіржові угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо вста- новлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників -- брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

На біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми про угоди. Йдеться, по-перше, про норми Глави 16 розділу IV Книги першої Цивільного кодексу України (ст. ст. 202--

236), по-друге, про відповідні статті Книги п'ятої ЦК, в яких закріплені норми щодо загальних положень про зобов'язання, про договір та про окремі види зобов'язань (купівлю-про- даж, міну, поставку). Разом з тим біржова угода має певні юридичні особливості. Тому види, особливості укладання біржових угод врегульовано ст. 15 «Біржові операції» та ст. 17 «Правила біржової торгівлі» Закону «Про товарну біржу». Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які також затверджують біржові комітети.

Щоб відрізнити біржові угоди від звичайних, небіржових,

законодавець, по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укладення називається біржовими операціями; по-друге, встановлює особливі умови, яким має відповідати біржова угода.

Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно

з п. а) ст. 15 Закону «Про товарну біржу» біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.

Як правило, біржі здійснюють обмін (товарооборот) товарів, що характеризуються якісною однорідністю (речі, визначені родовими ознаками, взаємозамінюваний товар). Обов'язковою вимогою є те, що біржовий товар не повинен потребувати додаткового узгодження його характеристик. Товар, який подається біржі, має відповідати встановленим стандартам. Якщо він частково втратив споживчі якості, відповідні дані мають бути відомі всім учасникам біржового торгу.

Відмінність між біржовими і небіржовими угодами полягає також у тому, що суб'єктами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм є угоди:

з негайним виконанням («угоди на реальний товар» або «касові угоди»). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме «негайне» ви- конання угоди. За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржової торгівлі;

термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами органі- зація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (господарське відання, оперативне управління) ор- ганізації-покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встанов- лених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на строк, або форвардною угодою.

Форвардний контракт -- це стандартний документ, який за- свідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари

або кошти у визначений час та на визначених умовах у

майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення

такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з

іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Най- більша тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової торгівлі. До угод на строк відносяться також біржові угоди з товаром, який знаходиться в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням. Характерною особливістю угоди на строк є те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.

З огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання ви- різняються біржові угоди із заставою. Особливістю цього виду угод

є те, що крім основних предметів угод до їх змісту входить і зміст іншого договору -- договору застави. Він полягає в тому, що в момент укладання основного договору один контрагент виплачує іншому суму, визначену договором як застава. Отже, щодо цієї угоди крім основного діє також договір застави.

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди:

угода із заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода із заставою на продаж (заставодавцем є продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобо- в'язання задоволення майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

Одним з видів біржових угод на строк є ф'ючерсні угоди,

предметом яких є стандартні біржові контракти на стандарти- зований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.

Ф'ючерсний контракт визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Особливості ф'ючерсної угоди полягають у тому, що:

предметом ф'ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару;

предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі щодо кількості та якості товару, способу встановлення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу ф'ючерсів;

біржовий контракт (предмет ф'ючерса) укладається за умови, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись і купуватись на біржі протягом усього строку своєї дії (до визначеного біржею «ліквідаційного строку»);

особливістю прав продавця ф'ючерса є можливість зворотного його викупу за біржовим курсом (ціною ф'ючерсного ринку) у будь- який момент до закінчення ліквідаційного строку. З свого боку, покупець має право вільного продажу ф'ючерса за таким же курсом і до того ж строку.

Таким чином, ф'ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф'ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф'ючерсами. Як учасники біржових торгів, вони привласнюють різницю між ціною кожного ф'ючерса (ціною ф'ючерсного ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф'ючерса.

Комерційна ідея ф'ючерса полягає у страхуванні як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.

Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і ф'ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, більш вигідною, ніж ціна контракту.

Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його виконання, може продати його на біржі.

Купівля-продаж ф'ючерсів з метою страхування від неспри- ятливого коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається хеджуванням.

Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери

(товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціона (емітент) несе безумовне та без- відкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціона має право відмовитися у будь- який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціона.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

§ 4. Правила біржової торгівлі

Правовий режим і функції Правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону «Про товарну біржу». Ця стаття визначає обов'язковий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі. Правила регулюють:

порядок здійснення біржових операцій; порядок ведення біржової торгівлі; процедуру біржового арбітражу з цих питань.

Правила біржової торгівлі визначають: строк та місце проведення біржових операцій;

склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що став- ляться до них;

порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші

положення, встановлені органами управління біржі. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів біржі або уповноваженим ними органом.

Закон «Про товарну біржу» передбачає, що на кожній товарній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисна їхня скупка) як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;

забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін;

забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди (за винятком назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання). Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, гос- подарському суду та аудиторським організаціям у випадках, пе- редбачених законодавством України.

Правила біржової торгівлі регулюють процедуру проведення біржових торгів, яка має приблизно такий вигляд.

1. Суб'єкт господарювання або інший учасник господарських відносин, який бажає купити або продати біржовий товар, подає брокеру заявку за встановленою формою з повною інформацією щодо предмета угоди в строк, встановлений Правилами (як правило, не пізніше ніж за три доби до проведення торгів). Заявки реєструються і вводяться до банку даних (інформаційної системи) біржі, де вони знаходяться протягом певної кількості торгів, встановленої Правилами.

Разом з тим наявні товари, що вимагають негайної реалізації

(протягом одного біржового дня), виставляються на біржі шляхом безпосереднього подання заявки біржовому брокеру у встановлений час. Якщо такі товари не продані протягом дня, вони або знімаються з торгів, або за згодою брокера-продавця вводяться в банк даних.

2. У визначений час (за день до початку торгів) брокери мають

одержати інформаційні листи, в яких зазначаються перелік виставлених на торги товарів на цей біржовий день, їх кількість, ціна.

Перед початком торгів проводиться реєстрація брокерів, що прибули на торги. Після цього вони допускаються в торговельний зал біржі.

3. Торги розпочинаються за встановленим сигналом. Після цього виставлені на торги товари оголошуються на інформаційному табло (на деяких біржах голосом). У момент оголошення бро- кер- продавець і брокер-покупець голосом і спеціальними професійними жестами домовляються щодо укладення майбутньої угоди.

Закінчуються біржові торги згідно із встановленим сигналом, після чого укладати біржові угоди не можна.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне бюро (палата) біржі у встановлений Правилами час. Зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному засвідченню.

За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (в самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як пра- вило, це штрафи у визначених розмірах, хоча може застосовуватися

і така санкція, як позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах. Рішення про застосування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі приймається від імені біржового комітету його відповідальним представником (напри- клад, генеральним директором біржі) у формі розпорядження.

Регулюючи особливості розгляду спорів за біржовими угодами, правила біржового арбітражу визначають склад біржового арбітражу, процедуру розгляду та вирішення спорів, оголошення рішення, його виконання та перегляд.

§ 5. Правовий статус фондової біржі

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і то- вариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього під- приємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів,

що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними ст. 20--25 Закону України «По цінні папери та фондовий ринок».

Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма за- сновниками -- торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою, ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні під- тримувати власний капітал в розмірі, не меншому ніж 3 мільйони гривень, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та роз- рахунки, -- не меншому ніж 6 мільйонів гривень.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійс- нюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Дер- жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Слова «фондова біржа» та похідні від них дозволяється ви- користовувати лише юридичним особам, які створені та функ- ціонують відповідно до вимог цього Закону.

Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в разі, коли кількість її членів стала менш ніж 20, а якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами -- коли кількість членів такого об'єднання стала менше, ніж 20. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цін- ними паперами, які мають ліцензію на право провадження про- фесійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобо- в'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.