Психологія бізнесу

1) Групові норми. Норми - це певні групові правили, які виробляються групою, приймаються нею і яким повинна підкорятися поведінка її членів, щоб їх сумісна діяльність була можливою [Андреева Г. М., 1980]. Підпорядкованість груповим нормам - необхідна умова підтримання порядку, досягнення групових цілей, ефективної взаємодії.

В кожній тренінговій групі можуть встановлюватися свої норми, але є і загальні, універсальні для більшості тренінгових груп:

а) Активність - вимагає реальної включеність індивіда в групу, тобто активне слухання, відчування та вивчення самого себе, партнера, групи в цілому. Як показує досвід, зробити це, особливо на початку тренінгу складно. Одержання нових знань про себе викликає болючі переживання та спробу замкнутися в собі.

б) Відкритість - вимагає відкритості та щирості учасників при описування свої почуттів. Довірливе спілкування - одна із основних норм поведінки в тренінговій групі. Практичний крок в цьому відношенні робиться на початку тренінгу, коли ведучий пропонує називати одне одного на “ти”, тим самим урівнюючи позиції всіх учасників тренінгу. Трудніше всього це дається дорослим, особливо жінкам.

в) Конфіденційність - суть цієї норми зводиться до того, щоб не виносити за межі групи те, що в ній відбувається. Завдяки цьому виникає почуття безпеки, знижується рівень психологічного захисту.

г) Персоніфікація висловлювань - суть цієї норми зводиться до відмови від безликих мовних форм, таких як “деякі вважають”, “звичайно говорять” тощо. Вони замінюються особистими формами: “я вважаю”, “на мою думку”. Подібна конкретизація суджень дозволяє інтенсифікувати аналіз процесів, що відбуваються в групі.

Крім перерахованих виділяють також наступні норми групової поведінки учасників тренінгу [Исаков В. В., Макаров: Ю. В., 1995]:

д) Принцип “Тут і зараз”. Все, що відбувається під час тренінгу відноситься тільки до ситуації тренінгу і не повинно виноситися за межі занять (наприклад, недопустимі взаємні нагадування про поведінку під час тренінгу за межами занять).

е) Обов'язкова присутність на кожному занятті. У випадку небажання продовжувати заняття в тренінговій групі учасник повинен заявити про це.

ж) Наявність зворотного зв'язку. Зворотній відкритий зв'язок припускає необхідність висловлювання в групі свого відношення до того, що відбувається, своїх відчуттів, думок та почуттів, що виникають в процесі виконання завдань тренінгу. Основні вимоги: невідстроченість, за можливістю уникнення оцінок, уникнення висловлювань з приводу поведінки учасників.

з) Доброзичливість. Емоційна підтримка один одного. Доброзичливе відношення в групі, щирість та довіра.

и) Обов'язкове виконання завдань. Людина в середньому запам'ятовує: 10% того, що чує, 30% того, що бачить, 50% того, що бачить та чує і 80% того, що робить сам. Крім того, знати та вміти - далеко не одне і теж. З іншого боку, невиконання завдання одного з учасників відволікає увагу інших від виконання завдання і тим самим заважає їм у засвоєнні певних навиків, особливо це стосується вправ, що основані на релаксаційному стані.

В групах соціально-психологічного тренінгу можуть виникати і такі норми, як: захист невдалого члена; захист молодого члена; підкорення керівнику, якого обрали самі учасники із складу групи; прагнення будь-якою ціною обходитися без допомоги інших тощо.

2) Групова підтримка є дійовим механізмом впливу на групу. Вона показує стабілізуючий, позитивний вплив на самооцінку, підвищує ступінь поваги до себе, має коригуючий вплив на саморозкриття в групі. Особливо необхідна групова підтримка в кризових ситуаціях, коли учасник групи зважується на якийсь ризикованих крок.

3) Зворотний зв'язок - завдяки зворотному зв'язку учасник одержує уявлення про те, які емоційні реакції у членів групи викликає його поведінка. Для ефективного навчання спілкуванню дуже важливо навчитися адекватно приймати та відображати цей зв'язок.

4) Групові очікування є важливим компонентом у положенні індивіда в групі. Цей феномен полягає у тому, що всякий член групи не тільки виконує в ній свої функції, але і обов'язково сприймається, оцінюється іншими. Від нього очікують певних моделей поведінки у відповідності з роллю, яку він грає в групі. В ряді випадків виникає неузгодженість між очікуваннями, які має група відносно якогось члена, та його реальною поведінкою.

Підсумовуючи сказане, можна сформулювати основні положення з приводу того, що дає тренінгова група кожному її учаснику:

1) набуття навиків саморегуляції;

2) уміння та навики спілкування: вміння вислуховувати співрозмовника, зрозуміти його, встановити з ним контакт;

3) розвиток здатності адекватно оцінювати себе та інших;

4) розвиток здатності до усвідомлення особистісного та групового досвіду;

5) корекція власних установок;

6) набуття професійних навиків, формування моделі майбутньої діяльності.

г) Техніки, методи, прийоми психотренінгу. Ведучий, впливаючи на групу, використовує різні методи, прийоми, техніки. Вибір їх залежить передусім від цілей та задач, що вирішуються в тренінгу, а також від особистості ведучого, його теоретичних поглядів, зокрема Т. С. Яценко (1985) перераховує наступні: групові дискусії; розігрування ролевих ситуацій; психодрама; психорисунок; психогімнастика.

Ю.І.Емельянов (1985) активні методи навчання об'єднує в три основні блоки:

- дискусивні методи (групова дискусія, розбір казусів на практиці, аналіз ситуацій морального вибору тощо);

- ігрові методи (дидактичні та творчі ігри; ролеві ігри - поведінкове навчання, ігрова психотерапія, психодраматична корекція; контргра - трансактний метод усвідомлення комунікативної поведінки);

- сенситивний тренінг (тренування міжособистісної чутливості та сприйняття себе як психофізіологічної єдності).

Виходячи із викладеного всю різноманітність методів, прийомів, технік, що використовуються в психологічних тренінгах, можна класифікувати наступним чином:

- релаксаційні методи (техніка релаксації та медитації);

- психогімнастичні вправи.

- дискусійні методи (групові дискусії, мозковий штурм, аналіз конкретних поведінкових ситуацій тощо);

- ігрові методи (рольові та ділові ігри, психодрама, трансактний аналіз тощо);

Релаксаційні методи - методи використання різних форм розслаблення з метою психологічного впливу. Сюди відносяться методи аутогенного тренування, техніка медитації, дихальні вправи, тощо.

Психогімнастичні вправи. В наш час немає в науковій літературі чіткого визначення цього поняття В систематизованому виданні “Психо-гімнастика в тренінгу” автори [Макшаров С. И., Хрящева Н. Ю., 1989, 1996] відмічають: “Ми усвідомлюємо деяку умовність поняття “психогімнастика”. Цим поняттям позначають дуже широке коло вправ (письмових та усних, вербальних та невербальних), які можуть виконуватися в невеликих групах (2-3 чоловіки) чи всією групою. Головне їх призначення - формувати певні психологічні вміння та навики. Проводяться вони, як правило, в ігровій формі, емоційно начищені та служать для того, щоб зняти емоційне напруження в групі. Отже, психогімнастична вправа - це прийом, процедура, що спрямована на напрацювання певних психологічних вмінь та навиків і проводиться в ігровій формі”.

Дискусійні методи. Виникнення особливого інтересу психологів до феномену дискусій відноситься до 30-х років ХХ століття; це пов'язано з появою робіт швейцарського психолога Ж. Піаже, який в своїх дослідженнях встановив, що завдяки дискусії дитина відходить від рис егоцентричного мислення і стає на точку зору іншого. Подальше вивчення та використання методу групової дискусії в різних сферах людській діяльності (управлінській, навчальній, психотерапевтичній) довело його ефективність.

Ігрові методи. Гра, як специфічний вид діяльності, людині відома давно. Спробу систематичного вивчення гри першим зробив наприкінці ХІХ століття німецький вчений К. Гросс, пізніше Й. Хейзинг. У вітчизняній психології теорію гри розробляли Л. С. Вигоцький, А. В. Запорожець, А. Н. Леонт'єв, Д. Б. Ельконін тощо. Поняття “гра” досить багатозначне. Можна говорити про дитячі ігри, про гру актора, про воєнні ігри тощо. В даному випадку гра розглядається як один із важливих методів впливу - індивідуального та групового.

Розрізняють операційні (ділові, управлінські) та рольові ігри. В першому випадку більш підкреслюється аспект інструментального навчання, тобто рішення конкретної задачі, пов'язаної з імітацією господарчої, виробничої, військової чи будь-якої іншої діяльності. В другому випадку на перше місце виступають міжособистісні стосунки, вони стають об'єктом моделювання. Різновидністю рольової гри виступає сюжетно-рольова - така форма ігрової діяльності, яка найбільш близька до театрально-драматичної імітації на задану тему.

д) Загальні методичні положення з проведення ділових ігор і розбору конкретних ситуацій. Ділові ігри побудовані наступним чином: на початку визначається мета заняття, потім дається опис конкретної ситуації, далі визначається порядок проведення гри.

Пропоновані ділові ігри поділяються на рольові і нерольові.

1) Рольова гра -- імітаційний ігровий метод активного навчання, що характеризується наступними ознаками:

- наявність завдання (проблеми) і розподіл ролей між учасниками її вирішення. Приклад: за допомогою даного методу може бути імітована виробнича нарада;

- взаємодія учасників заняття. Кожний з учасників у відповідності зі своєю роллю може погоджуватися або не погоджуватися з думкою інших учасників, висловлювати свою думку й т.д.;

- введення викладачем у процес заняття коригувальних умов. Так викладач може перервати обговорення та повідомити деякі нові відомості, які потрібно врахувати при вирішенні поставленого завдання, направити обговорення в інше русло, і т.п.;

- оцінка результатів обговорення і підведення підсумків гри викладачем та учасниками.

Розігрування ролей є досить ефективним методом вирішення організаційних, управлінських та економічних завдань циклу соціально-економічних дисциплін і вимагає значно менших витрат та засобів, чим ділові ігри.

2) Ділова гра являє собою форму відтворення предметного та соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання таких систем відносин, які характерні для цієї діяльності як цілого.

Ділову гру як форму контекстного навчання варто вибирати насамперед для вирішення наступних педагогічних завдань:

- формування у студентів, цілісного уявлення про професійну діяльність та її динаміку;

- придбання проблемно-професійного та соціального досвіду, у тому числі й прийняття індивідуальних і колективних рішень;

- розвиток теоретичного й практичного мислення в професійній сфері;

- формування пізнавальної мотивації, забезпечення умов появи професійної мотивації.

Один з варіантів ділової гри - метод активного соціологічного тестованого аналізу і контролю - МАСТАК (Р.Ф. Жуков) -- заснований на загальному обговоренні та присудженні якісних оцінок тим чи іншим позиціям конкретної ситуації.

Суть методу полягає в роботі з конкретними рекомендаціями, спрямованими на удосконалювання стилю діяльності і якостей керівника нового типу, зокрема:

1) аналіз ступеня виконання рекомендацій;

2) виявлення (за допомогою самооцінок) факторів ефективності діяльності;

3) перевірку (за допомогою нових оцінок) дієвості заходів, які здійснюються для подолання виявлених недоліків.

МАСТАК використовується також у дослідницькій роботі при використанні і складанні практичних рекомендацій, що може проводитися індивідуальним і командним способами, для різних цілей. Найбільш ефективний ігровий командний (груповий) спосіб розробки рекомендацій.

Робота за МАСТАК проводиться наступним чином:

Для кожної рекомендації складають дві графи для виставляння оцінок. Вони позначаються: В - важливість і З - застосування.

1) У графі В (важливість) проти кожної рекомендації учасники гри проставляють оцінку її важливості за п'ятибальною системою. Запропоновані рекомендації є узагальненням колективного досвіду діяльності, застосування досвідченими фахівцями кращих прийомів і способів діяльності. Але досвід здобувався в конкретних, специфічних умовах виробництва, тому рекомендації не завжди повинні прийматися беззастережно і повністю. Це досягається виставлянням оцінок важливості кожної рекомендації. Умови, характер і методи роботи окремих осіб можуть різко відрізнятися один від одного. Тому, можливо, якісь рекомендації покажуться учасникам несуттєвими чи невірними, проте, необхідно замислитись над тим, у яких умовах вони можуть знадобитися в практичній діяльності.

Після визначення важливості рекомендацій приступають до другої частини роботи.

2) Проти кожної рекомендації в графі З (застосування) також проставляють оцінку за п'ятибальною системою. Вона повинна відображати, наскільки добре кожен учасник особисто дотримується даної рекомендації на практиці. Переглянувши оцінки і зіставивши їх з оцінками важливості, можна побачити, що заслуговує на першорядну увагу. За пунктами, що складаються з декількох абзаців, які доповнюють один одного, можна поставити кілька оцінок і самостійно оцінити кожну тезу.

3) Потім варто подумати і здійснити заходи для підвищення оцінки виконання з найважливіших рекомендацій.

4) Якщо якісь формулювання рекомендацій представляються учасникам не зовсім придатними, можна відкоригувати рекомендації і вписати власні, які найбільш необхідні для учасника гри.

При аналізі роботи колективу варто прагнути до широкої гласності оцінок. Їх можна обговорювати. Можливо, також запропонувати 1) кожному учаснику гри виставити свою оцінку, 2) визначити середню, 3) виявити розбіжності (дуже важливо і корисно), 4) проаналізувати їхні причини. Основою в цій роботі служить оцінка, яка виставляється самостійно учасником гри.

Контроль розуміння і засвоєння рекомендацій здійснюється викладачем чи у групі учасників. Найпростішою є усна чи письмова відповідь викладачу. Питання ставляться більш-менш чітко, викладач визначає питання, з'ясовує ступінь знання, глибину нерозуміння, необхідність повторення.

Більш складною є відповідь у групі учасників. Питання може бути поставлене менш конкретно. У зв'язку з цим важко бути упевненим у правильності досягнутих результатів, у тім, що вже можна припинити пошуки істини і задовольнитися отриманою відповіддю.

В ідею МАСТАК закладене старе правило декомпозиції (яке використовується також і в тестах), сформульоване ще Декартом: «Розчленуйте кожну розв'язувану вами задачу на кілька частин, скільки зможете і на скільки це буде потрібно вам, щоб їх було легко вирішити». З МАСТАК відбувається те ж саме: відповідаючи на багато відносно дрібних і простих питань, учасник може одержати оцінку з питання набагато вищого плану. Отже: поставте собі оцінки, підрахуйте середню (з урахуванням важливості кожного питання) і визначите свою зважену оцінку з виконання якоїсь функції. Так можна зробити, але це необов'язково. Задача, насамперед, не в тім, щоб визначити відповідність студента якимсь нормам (усі ці норми змінюються за місцем і часом, різні на різних підприємствах, у різних умовах і колективах, для кожної людини), а допомогти в удосконаленні свого стилю роботи, в усуненні огріхів і недоробок у ньому. Працюючи з рекомендаціями, студенту прийдеться обмірковувати пропоновані поради і визначати їх прийнятність у певних умовах.

Більш складна задача - видозмінити, адаптувати рекомендацію, щоб ефективність її для конкретних умов кожного учасника була підвищена. Такі зміни можуть стосуватися дрібних деталей, але можуть і кардинально відрізнятися, зовсім по-іншому вирішуючи підняту проблему.

І, нарешті, саме складне: самостійно знайти головні труднощі, що заважають Вам, і шляхи їхнього усунення; сформулювати рекомендації для себе і свого колективу, розробити свій метод.

Не обов'язково проходити послідовно всі зазначені вище кроки, але варто чітко уявляти можливості кожного з них.

МАСТАК - метод динамічний. Змінюються умови роботи, ставляться нові задачі, міняються люди, а тому повинні змінюватися і самі рекомендації.

Самостійна робота із запропонованими рекомендаціями дозволить студентам задуматися над своїми якостями, систематично контролювати своє самовдосконалення.

3) Аналіз конкретних ситуацій -- ефективний метод активізації учбово-пізнавальної діяльності студентів.

Названий метод характеризується наступними ознаками:

- наявність конкретної ситуації;

- розробка групою (підгрупами або індивідуально) варіантів рішення ситуацій;

- публічний захист розроблених варіантів вирішення ситуацій з наступним оппонуванням;

- підведення підсумків та оцінка результатів заняття.

Розрізняють кілька видів ситуацій:

1) Ситуація-проблема являє собою опис реальної проблемної ситуації. Мета студентів: знайти рішення ситуації або прийти до висновку про його неможливість.

2) Ситуація-оцінка описує ситуацію, вихід з якої вже знайдений. Мета: провести критичний аналіз ухвалених рішень, дати мотивований висновок із приводу представленої ситуації і її вирішення.

3) Ситуація-ілюстрація представляє ситуацію та пояснює причини її виникнення, описує процедуру її рішення. Мета: оцінити ситуацію в цілому, провести аналіз її вирішення, сформулювати питання, виразити згоду-незгоду.

4) Ситуація-попередження описує застосування вже прийнятих раніше рішень, у зв'язку із чим ситуація носить тренувальний характер, служить ілюстрацією до тієї або іншої теми. Мета: проаналізувати дані ситуації, знайдені рішення, використавши при цьому придбані теоретичні знання.

Оскільки метод аналізу конкретних ситуацій спрямований на розвиток уміння аналізувати нерафіновані завдання, здатності виробляти та приймати певні рішення, використовувати його можна в різних курсах соціально-економічних дисциплін.

Частина 2. Психологічні тести

2.1 Опитувальник для виявлення домінуючого інстинкту (Гарбузов В.)

Інструкція: Відзначте знаком «+» чи «так» найбільш близькі і хвилюючі Вас проблеми і твердження.

1. Ви приділяєте досить часу і зусиль проблемі збереження свого здоров'я, вважаючи, що здоров'я важливіше всього.

2. Вас найбільше хвилює здоров'я Ваших дітей.

3. Вас найбільше хвилюють і засмучують прояви недоброзичливості людей по відношенню один до одного, відсутність у багатьох справжньої доброти.

4. Ви однозначно віддаєте перевагу дослідницькій, експериментальній, пошуковій роботі.

5. Ви завжди прагнули до лідерства і для Вас кар'єра - природне самоствердження людини.

6. Вас обурюють усі форми придушення (подавлення) людини людиною, людини - державою.

7. Ви не при яких обставинах не потерпите зарозумілості, високомірності стосовно Вас.

8. Ви вважаєте, що людина не повинна упускати ні миті радості і задоволення, оскільки життя одне та іншого не буде.

9. Вас найбільше хвилюють проблеми, пов'язані з благополуччям Вашої родини.

10. Найбільше ви цінуєте здатність відчувати стан іншої людини, розуміти її переживання.

11. Найбільше ви мрієте про роботу в колективі захоплених і талановитих людей.

12. Ви віддаєте перевагу управлінській, організаційній роботі і Вам близькі твердження «Не заважайте діловим людям, і тоді прийде достаток».

13. Якби Вам запропонували на вибір кар'єру, багатство, безпеку чи свободу, Ви б без коливання обрали свободу.

14. Ви завжди на стороні тих, хто готовий поступитися благополуччям заради збереження своєї честі і родової гордості.

15. Ви не ризикуєте здоров'ям і благополуччям навіть заради самих привабливих цілей і пропозицій.

16. Найбільше Вас хвилює безпека Ваших дітей.

17. Більше усього Ви цінуєте безкорисливість у відносинах між людьми.

18. Ви добре розумієте людей, готових залишити обжите місце і виїхати на нові землі, якщо там починається нова і цікава справа.

19. Для Вас більш пріоритетна перспектива службового росту, чим матеріальні стимули.

20. Ви вважаєте, що з усіх прав людини найважливіше - свобода слова, пересування, віросповідання.

21. Вам подобаються люди, що ведуть самовіддану боротьбу проти усіх форм приниження людини людиною, людини - державою, які мають право сказати: «У нашому роді не було негідників».

22. Ви вважаєте, що найбільша дурість на світі - із запізненням звернутися до лікаря, і тим самим запустити хворобу.

23. Найбільше хвилює і тривожить Вас майбутнє Ваших дітей.

24. Ви значно тяжче переживаєте лиха і нещастя свого народу, чим свої власні.

25. Вас дратує інертність і протидія бездарних людей при владі новому, прогресивному і талановитий, творчим людям.

26. Ви готові до жорсткої боротьби з конкурентами в головній для Вас справі.

27.Найбільше Вас цікавлять незалежність від кого б то не було і від чого б то не було.

28. Ви найбільш нетерпимі до усіх форм обмеження Вашого «Я» і Ваше кредо - «Честь вище усього».

29. Ви абсолютно згодні з філософом, який стверджує, що «усе навколо має сенс, поки є Я».

30. Найкраще Ви відчуваєте себе в колі своєї родини. Вона Ваша відрада, і Ваше кредо: «Мій дім - моя фортеця».

31. Найбільше Вас тривожить і засмучує відсутність турботи про слабких, хворих, інвалідів і про літніх людей.

32. Вас захоплюють люди, готові поступитися благополуччям, здоров'ям заради реалізації своїх творчих устремлінь.

33. Ви цінуєте людей справи, результат і сильну руку в управлінні.

34. Ви не терпите обмежень у своїй діяльності, у своєму житті, у своїй свободі.

35. При будь-яких обставинах і перед лицем будь-якої загрози варто діяти виходячи з кредо «Краще вмерти стоячи, чим жити на колінах».

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Підрахуйте кількість знаків «+» чи «так» за наступною таблицею. Кожен знак «+» чи «так» відповідає одному балу.

Типи інстинктів	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ
Номера питань	1, 8, 15, 22, 29	2, 9, 16, 23, 30	3, 10, 17, 24, 31	4, 11, 18, 25, 32	5, 12, 19, 26, 33	6, 13, 20, 27, 34	7, 14, 21, 28, 35

Найбільша сума балів вкаже на домінуючий інстинкт та на типову належність: І - егофільний тип; ІІ - генофільний тип; ІІІ - альтруїстичний тип; ІV - дослідницький тип; V - домінантний тип; VІ - лібертофільний тип; VІІ - дисгнитофільний тип. Якщо рівна кількість балів виявиться у двох інстинктів, то Вам властивий змішаний тип. Надзвичайно інформативна відсутність балів по інстинктам альтруїзму, самозбереження, продовження роду.

Інстинкти - фіксована в генетичному коді програма пристосування, самозбереження і продовження роду, відношення до себе та інших), що включає в себе індивідуальний стиль адаптації та первинну спеціалізацію людини.

І. “Егофільний тип”. Для цього типу характерні наступні провідні якості: егоцентричність, консерватизм готовність поступитися соціальними потребами заради власної безпеки, заперечення ризику, тривожність у відношенні свого здоров'я та благополуччя (інстинкт самозбереження).

ІІ. “Генофільний тип”. Цьому типу притаманні провідні якості: дуже сильна любов до своїх дітей; родинність; дуже сильне піклування про безпеку, здоров'я та майбутнє своїх дітей; тенденція до заперечення свого “Я” на користь “МИ” (своєї сім'ї); (інстинкт продовження роду).

ІІІ. “Альтруїстичний тип”. Цьому типу притаманні: доброта; співпереживання; безкорисність у відношенні з людьми; турбота про слабких, хворих; миролюбність.

ІV. “Дослідницький тип”. Для нього притаманні: схильність до дослідницької діяльності; схильність до пошуку нового; здатність без коливань залишати обжите місце, налаштовану справу при появі нових завдань та справ, що вимагають ризику, проте цікавих; спрямування на творчість; самопожертва у реалізації творчих спрямувань.

V. “Домінантний тип”. Для цього типу характерні: схильність до лідерства, до влади; схильність до розв'язання складних організаційних задач; пріоритет перспектив службового росту над матеріальними стимулами; готовність до жорсткої боротьби за лідерство, за перше місце; пріоритет загального (інтересів, справи, колективу) над приватним (інтересами однієї людини).

VІ. “Лібертофільний тип”. Цьому типу притаманні: схильність до протесту, бунтарства; схильність до зміни місць (заперечення буденності); прагнення до незалежності; схильність до реформаторства, революційних перетворень; нетерпимість до будь-яких форм обмежень, до цензури, до пригнічення “Я”.

VІІ. “Дігнитофільний тип”. Для цього типу характерні: нетерпимість до будь-яких форм приниження; готовність поступитися добробутом та соціальним статусом в ім'я власної гідності; пріоритет честі та гордості над безпекою; безкомпромісність та прямота у відношенні з лідерами; нетерпимість до всіх форм ущемлення прав людини.

Поряд з “чистими” за домінуючим інстинктом типами спостерігаються і змішані, коли поєднуються:

- І і ІІ типи, І і ІV, І і V, І і VІ, І і VІІ;

- ІІ і ІІІ, ІІ і V, ІІ і VІІ,

- ІV і V, ІV і VІІ,

- V і VІІ.

Генетична програма розвитку індивіда гармонійна. Домінуючому інстинкту відповідає відповідний темперамент, конституція тіла, домінування правої чи лівої півкулі мозку, переважна вираженість того чи іншого профілю інтелекту.

Реалізація домінуючого інстинкту в життєвому плані (стиль життя, професія, відношення до себе та інших, а отже, і вибір долі), приносить задоволеність, гармонійність, адаптованість, здоров'я, довголіття. Волюнтариське пригнічення, ігнорування тенденцій, що випливають з домінуючого інстинкту, або вимушений вибір професії всупереч йому призводить до незадоволеності, дисгармонії, дезадаптації та хвороб.

Загалом в натурі людини В. Гарбузов виділяє:

- домінуючий інстинкт;

- темперамент;

- конституцію тіла;

- домінуючі емоції;

- статеву належність;

- інтелектуальні здібності;

- ієрархія потреб та цінностей, установок, що визначає життєві цілі.

Всі ці складові обумовлюють певний ступінь адаптованості людини до життя, обумовлюють її долю.



2.2 Тест "Мислитель або художник"

Інструкція: Прочитайте уважно твердження і визначте наскільки вам властиві якість або стан, про який іде мова в твердженні. Міру прояву стану чи якості відмічайте наступним чином:

4 - постійний прояв якості;

3 - частий прояв;

2 - середній прояв;

1 - якість проявляє себе рідко;

0 - якість не проявляється.

1. Я схильний до аналізу (розчленування об'єктів або явищ при їх вивченні).

2. Мої судження конкретні (не люблю абстрактних міркувань).

3. Знання про будь-що я люблю отримувати в результаті умовиводів, взятих із книг, а не із безпосередніх вражень (спостережень).

4. У мене яскраве образне мислення.

5. Я вмію робити висновки на майбутнє на основі свого досвіду.

6. Я кмітлива людина.

7. Мені вдається досить точно оцінювати тривалість подій.

8. Я погано запам'ятовую слова (пісень, віршів, іноземних мов тощо).

9. У мене загострене сприйняття мови (чую навіть тоді, коли говорять пошепки).

10. Я практичний (добре орієнтуюсь в конкретних ситуаціях і одержую успіх).

11. У мене поганий музичний слух (співаю фальшиво - не можу правильно відтворити мелодії, змішую їх).

12. Я сприймаю явища світу в цілому з усіма деталями.

13. У мене хороша пам'ять на навчальний матеріал (пам'ятаю усі шкільні премудрості)

14. Я схильний робити висновки на основі власних вражень.

15. Мені вдається встановити (розкрити, зрозуміти) зв'язки між предметами, явищами або процесами.

16. Мені вдається вичленити необхідну інформацію на фоні шумів та перешкод.

17. У мене хриплий, глухуватий голос.

18. Я сприймаю мистецтво дуже емоційно (загострено).

19. У компанії з рівними я розпочинаю розмову першим.

20. Мені легко даються гуманітарні предмети.

21. Мої думки випереджають мову настільки, що я розмовляю так, що "давлюся" словами.

22. Умію імітувати, передражнювати, пародіювати голоси, манери, звички людей.

23. Я добре відчуваю музичні (та інші) ритми.

24. Для мене характерний песимістичний настрій.

25. Коли хто-небудь висуває нову ідею, у мене відразу ж виникає бажання запитати про основні аргументи на користь цієї ідеї.

26. Я буваю настороженим (підозрюю).

27. У мене переважає оптимістичний настрій.

28. Буває, що швидко (миттєво) знаходжу рішення.

29. Мене дратують (заважають) жести (або міміка), якими люди супроводжують свою мову.

30. Буває так, що мої відчуття (інтуїція) підказують мені вихід із складного становища (при розв'язанні завдань, пошуках дороги).

31. Я схильний до систематизації того матеріалу, з яким мені доводиться працювати.

32. Однакові (або майже однакові) фрази я сприймаю то як погрозу, то як пораду, то як вияв дружнього ставлення.

33. Я добре рахую.

34. Мені легко давались вимова та інтонації при вивчення іноземної мови.

35. Я люблю класифікувати те, з чим мені доводиться мати справу.

36. Я сприймаю спектаклі по радіо або розповіді свідків подій як образні картинки.

37. Я легко запам'ятовую обличчя.

38. Я добре чую такі звуки, як дзвін розбитого скла, булькання води, тікання годинника, хропіння тощо.

39. Моїм діям передують роздуми про ці дії.

40. Коли я на щось дивлюсь, я передусім сприймаю форму об'єкта.

41. Я схильний узагальнювати набутий досвід.

42. Я запам'ятовую нові мелодії швидко і можу повторити їх правильно.

43. Будь-що може стати для мене предметом обговорення (люблю поговорити).

44. Знання, отримані під час навчання, у мене погано (недовго) утримуються в пам'яті.

45. Я не помічаю такі звуки (шуми), як хід годинника, плюскіт води, гавкання собак, сміх тощо).

46. Я пам'ятаю запахи, звуки, кольори із свого дитинства чи юності.

47. Я вважаю, що інтонації (почуття) в розмові - лише перешкода, головне смисл.

48. Я не схильний ініціювати розмову навіть в компанії з рівними.

49. Мені легко давалася алгебра.

50. Я вмію уявно в живих картинках зіставляти (співвідносити) образні об'єкти (або їх елементи).

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Ключі до тесту:

Мислитель: номери питань 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49.

Художник: номери питань 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26. 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50.

1. Підсумуйте бали окремо за питаннями "Мислитель" та "Художник"

2. Переведіть "сирі" бали в проценти, прийнявши за 100% суму балів за питаннями "Мислитель" та "Художник".

3. Підрахуйте дивергентність (%), шляхом вирахування із значення шкали "Мислитель" значення шкали "Художник".

В результаті зазначених операцій ви дізнаєтесь до якого типу ("Мислителя" чи "Художника") ви належите, а також величину функціональної асиметрії свого мозку на момент тестування.

Функціональна асиметрія мозку виявлена не у всіх людей. Приблизно у однієї третини вона не виражена, тобто півкулі не мають чіткої функціональної спеціалізації. Співвідношення активності двох півкуль може бути дуже різним. На цій підставі І. П. Павловим були виділені специфічні людські типи вищої нервової діяльності: художній, мислительний та середній.

Художній тип характеризується переважанням активності першої сигнальної системи на другою. Люди художнього типу мають переважно «правопівкульне» конкретно-образне та інтуїтивне мислення. Права півкуля має справу з невербальним матеріалом, відповідає за певні навички, пов'язані з просторовими сигналами, за структурно-просторові перетворення, здатність до зорового та тактильного розпізнавання предметів. Інформація, яка надходить до неї обробляється одномоментно і цілісним способом. З правою півкулею пов'язані музичні здібності.

Для мислительного типу характерне переважання другої сигнальної системи над першою, тобто «лівопівкульне» абстрактне мислення. Ліва півкуля приймає участь в основному в аналітичних процесах, вона - база для логічного мислення; забезпечує мовну діяльність: її розуміння та побудову, роботу зі словесними символами.

Середній тип характеризується врівноваженістю функціонування двох сигнальних систем. Більшість людей відноситься до цього типу.



2.3 Загально-психологічна типологія особистості (Г. Айзенк)

Інструкція: Дайте відповідь "так" чи "ні" на питання тесту.

1. Чи часто відчуваєте прагнення до нових вражень, для того, щоб стряхнутися та відчути збудження?

2. Часто маєте потребу в друзях, які вас розуміють, можуть підбадьорити та втішити?

3. Ви людина безтурботна?

4. Ви вважаєте, що вам важко відповідати "ні" (відмовляти)?

5. Чи замислюєтесь перед тим, як щось почати?

6. Якщо обіцяли щось зробити, чи завжди дотримуєте свою обіцянку?

7. У вас часто бувають спади та підйоми настрою?

8. Звичайно ви дієте і говорите швидко, не роздумуючи?

9. Чи часто ви почуваєте себе нещасливою людиною без достатніх на те причин?

10.Зробили б ви на спір усе, що завгодно?

11. У вас виникає почуття побоювання і зніяковілості, коли ви хочете завести розмову із симпатичною (им) незнайомкою (цем)?

12.Чи виходите ви іноді із себе, злитеся?

13.Ви часто дієте під впливом хвилинного настрою?

14.Ви часто турбуєтеся через те, що зробили чи сказали щось таке, що не варто було?

15.Ви надаєте перевагу книгам над зустрічами з людьми?

16.Чи легко вас скривдити?

17.Ви любите часто бувати в компаніях?

18.Чи бувають у вас думки, які ви б хотіли сховати від інших?

19.Чи вірно, що іноді ви повні енергії, так що усе горить у руках, а потім зовсім мляві?

20.Ви хочете мати менше друзів, але особливо близьких?

21.Ви часто мрієте?

22.Коли на вас кричать, відповідаєте тим же?

23.Чи часто вас турбує почуття провини?

24.Усі ваші звички гарні і бажані?

25.Ви здатні дати волю своїм почуттям і щосили повеселитися в компаній?

26.Ви вважаєте себе людиною збудливою і чуттєвою?

27.Чи вважають вас людиною милою і веселою?

28.Чи часто, зробивши яку-небудь важливу справу, відчуваєте, що могли б зробити її краще?

29.Ви більше мовчите, коли знаходитеся в компанії інших людей?

30.Іноді брешете?

31.Чи буває, що вам не спиться від того, що голова повна різних думок?

32.Якщо хочете довідатися про що-небудь, то волієте прочитати про це в книзі, ніж запитати?

33.Чи буває у вас відчутне серцебиття?

34.Вам подобається робота, що вимагає постійної уваги?

35.Чи бувають у вас приступи тремтіння?

36.Чи завжди б ви платили за проїзд в транспорті, якби не побоювалися перевірки?

37.Ви дратівливі?

38.Вам неприємно знаходитися в суспільстві, де насміхаються один над одним?

39.Вам подобається робота, що вимагає швидкості дій?

40.Ви хвилюєтеся з приводу якихось неприємних подій, що могли б відбутися?

41.Ви ходите повільно і неквапливо?

42.Коли-небудь ви спізнювалися на роботу чи побачення?

43.Чи часто вам сняться кошмари?

44.Чи вірно, що ви так любите поговорити, що ніколи не упускаєте випадку поговорити з незнайомцем?

45.Чи турбують вас які-небудь болі?

46.Ви почували б себе дуже нещасливим, якби тривалий час були позбавлені широкого спілкування з людьми?

47.Чи можете ви назвати себе нервовою людиною?

48. Чи є серед ваших знайомих люди, які вам явно не подобаються?

49.Чи можете ви назвати себе дуже впевненою у собі людиною?

50.Ви легко ображаєтеся, коли вказують на ваші помилки в
роботі чи особисті промахи?

51.Чи вважаєте ви, що важко одержати дійсне задоволення від вечірки?

52.Чи турбує вас почуття, що ви чимось гірше інших?

53.Вам легко внести пожвавлення в досить нудну компанію?

54.Чи буває, що ви говорите про речі, в яких не розбираєтеся?

55.Ви турбуєтеся про своє здоров'я?

56.Ви любите жартувати над іншими?

57.Чи мучить вас безсоння?

Обробка та інтерпретація результатів тесту

З 57 питань: 24 спрямовані на з'ясування ступеня екстравертності чи інтровертності людини, ще 24 - на виявлення рівня емоційної стабільності, 9 питань - це так звана коригувальна шкала, що дозволяє перевіряти, наскільки щиро ви відповідали на питання.

За кожну відповідь, що збігається з ключем, ви одержуєте один бал, потім підсумовуєте їх за кожною шкалою.

1) Шкала Інтроверсія - екстраверсія: питання:

"так" - 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56;

"ні" - 5, 15, 20, 29, 32, 34, 38, 41, 51.

Естраверт (вище 12 балів)- орієнтований на зовнішній світ, активний, відкритий в емоційних проявах, товариський, любить рух, ризик, соціально адаптований. Звичайно екстраверт - відмінний організатор і бізнесмен;

Ітроверт (нижче 12 балів) - найбільший інтерес для нього представляє власний внутрішній світ, що виражається в схильності до міркувань, самоаналізу, замкнутості. Інтроверт добре справляється з монотонною роботою, непоганий начальник, якщо не потрібне постійне спілкування з людьми.

2) Шкала Емоційна стабільність - Емоційна нестабільність: питання:

"так" - 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 37, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57;

негативні відповіді не враховуються.

Якщо ви набрали менш 12 "так", то ви емоційно стійкі.

3) Шкала Скритність - Відвертість, чи Коригувальна шкала. Питання:

"так" - 6, 24, 36;

"ні" - 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Ця шкала дозволяє перевірити, наскільки щиро ви відповідали на питання. Якщо набрали понад 4 "так", це означає, що були не зовсім чесні із самим собою, відповідаючи на питання, а виходить, і результати тесту не можуть бути цілком достовірними.

Тест виділяє основні темпераменти людини: сангвінік (сильний, урівноважений, рухливий); холерик (сильний, неврівноважений, рухливий); флегматик (сильний, урівноважений, інертний); меланхолік (слабкий, неврівноважений, інертний).

2.4 Опитувальник СМ (психологічний тип особистості)

Інструкція: „Навпроти кожного з п'яти тверджень поставте бал - від 1 (менше всього підходить для мене) до 5 (більше всього мені підходить). Кожний бал повинен бути використаним в одному розділі лише один раз".

А. Коли між людьми виникає конфлікт, я стаю на сторону тих, хто:

визначає виникнення конфлікту і відкрито його представляє;

краще за інших висловлює цінності та ідеали;

відображає мої власні погляди і особистий досвід;

аналізує ситуацію логічно і послідовно;

висловлює аргументи коротко і переконливо.

Б. Коли я починаю працювати у складі групи, головним для мене є.

зрозуміти цілі і значення своєї роботи;

зрозуміти цілі членів виробничої групи;

визначити, як ми будемо працювати;

оцінити прибуток, який принесе наша праця;

щоб праця була добре організована і швидко зрушилася з місця.

В. Я засвоюю нові знання краще, коли зможу:

пов'язати їх із своєю поточною чи майбутньою діяльністю;

застосовувати їх у конкретних ситуаціях;

зосередитися і ретельно їх проаналізувати;

зрозуміти, наскільки вони узгоджуються з відомим мені знанням,

протиставити їх іншій позиції і точці зору.

Г. Графіки, схеми, таблиці у документах або статтях для мене зазвичай:

доцільніші за текст, оскільки є точними;

доцільні, тому що зрозуміло представляють важливі факти;

доцільні, якщо вони пояснюються текстом;

доцільні, якщо вони піднімають важливі питання за текстом;

не більш корисні, ніж інші матеріали.

Д. Якщо б мені запропонували дослідити яку-небудь подію, я б почав:

з визначення її місця у широкому контексті обставин ситуації;

з визначення того, чи зможу я працювати один, чи мені знадобиться група;

з побудови прогнозу наступного розвитку події;

з прийняття рішення про те, чи потрібно взагалі вивчати дану подію;

з формулювання проблеми, пов'язаної з даною подією.

Е. Якщо б мені довелося збирати інформацію про певну організацію, я б надав перевагу:

зустрітися з кожним членом цієї організації індивідуально і задати конкретні запитання;

провести загальні збори і попросити членів організації висловити свою думку з окресленого кола питань;

опитати невеликі групи людей, задаючи їм загальні питання;

зустрітися з лідерами окремих груп і з'ясувати їх погляди;

5) попросити членів організації надати мені письмові звіти.

Є. Я вважаю за правильне те, що:

витримало опір критики;

узгоджується з іншими ідеями, в які я вірю;

було перевірене практикою;

може бути логічно обґрунтоване;

можна перевірити особистим спостереженням.

Ж. Читаючи журнал у вільний час, я обираю статтю:

1)в якій написано про те, як комусь вдалося подолати проблему (особистісну або соціальну);

2)яка присвячена дискусійному політичному або соціальному питанню;

3)в якій описане наукове дослідження;

4)в якій написано про цікаву людину або подію;

5)в якій повідомляється про реальний досвід іншої людини.

З. Коли я читаю звіт про роботу, я звертаю увагу:

наскільки висновки із звіту узгоджуються з моїм професійним досвідом;

чи можливо виконати рекомендації, сформульовані у звіті;

на обґрунтованість висновків фактичними даними;

чи правильно виконавець зрозумів цілі і задачі роботи;

на пояснення і інтерпретацію отриманих даних.

Й. Коли переді мною поставлена виробнича задача, мені потрібно:

віднайти кращий метод для її розв'язку;

зрозуміти, коли і кому необхідно, щоб ця задача була розв'язана;

зрозуміти, для чого необхідно розв'язувати дану задачу;

з'ясувати, який вплив рішення цієї задачі може мати на інші функції, які я виконую на роботі;

визначити, яка буде користь від розв'язання даної задачі.

І. Перед тим, як зробити щось нове:

я повинен зрозуміти, як це нове пов'язане з тим, що мені вже добре відомо;

я відразу беруся за діло;

я намагаюся вислухати різні поради з приводу того, як це можна зробити;

знаходжу того, хто мені показує, як це можна зробити;

ретельно обмірковую, як це зробити найкращим чином.

Ї. Якщо б я мав змогу обирати форму здачі екзамену в інституті:

я б надав перевагу відповідям на задані питання;

я б обрав форму колективної дискусії зі студентами, які також здають екзамен;

я б обрав форму усної відповіді про те, що я знаю;

я б розповідав про те, як я застосував на практиці те, що набув в інституті;

я б обрав письмову відповідь у межах заданої теми.

Й. Я більш за все з повагою ставлюся до:

філософів і вчених;

письменників і вчителів;

лідерів ділових і політичних кіл;

економістів та інженерів;

журналістів та фермерів.

К. Теорія корисна, якщо вона:

узгоджується з іншими теоріями, які я знаю;

дає мені нове пояснення подій, що виникли;

систематизує розрізнені факти;

прояснює мій власний досвід спостережень;

має конкретне практичне застосування.

Л. Стаття з дискусійного питання є цікавою, якщо у ній:

я вбачаю можливості для підкріплення своєї точки зору;

чітко викладаються факти;

зміст логічно побудований;

визначаються цінності автора статті;

вловлено суть проблеми.

М. Я буду читати книгу не за спеціальністю, якщо:

вона допоможе мені розширити мої професійні знання;

її порадила мені прочитати людина, яку я поважаю;

вона дозволяє мені підвищити загальну ерудицію;

для різноманітності;

вона допоможе мені більше дізнатися про предмет, який мене цікавить.

Н. Розв'язуючи виробничу проблему, я:

спробую віднайти її зв'язки з більш широкою проблематикою;

шукатиму способи швидкого розв'язку проблеми;

обміркую усі альтернативні способи її розв'язку;

буду шукати способи, з допомогою яких інші розв'язали дану проблему;

спробую знайти кращий спосіб її розв'язку.

О. Працюючи, я схильний:

шукати уже наявні методи роботи;

поєднати різноманітні методи;

розробляти нові методи роботи;

шукати способи ефективного застосування наявних методів;

зрозуміти, чому необхідно застосовувати існуючі методи роботи.

Обробка та інтерпретація результатів.

Підрахуйте кількість балів за кожним з п'яти психологічних типів у відповідності з наступним ключем:

1) „Критик": питання А-1, Б-2, В-5, Г-4, Д-3, Е-2, Є-1, Ж-2, З-5, И-4, І-3, Ї-2, Й-1, К-2, Л-5, М-4, Н-3, О-5;

2) „Ідеаліст": А-2, Б-1, В-4, Г-3, Д-1, Е-3, Є-2, Ж-1, З-4, И-3, І-1, Ї-3, Й-2, К-1, Л-4, М-3, Н-1, О-3

3) „Прагматик": А-3, Б-4, В-1, Г-5, Д-2, Е-4, Є-3, Ж-4, З-1, И-5, І-2, Ї-4, Й-3, К-4, Л-1, М-5, Н-2, О-4;

4) „Аналітик": А-4, Б-3, В-3, Г-1, Д-5, Е-5, Є-4, Ж-3, З-3, И-1, І-5, Ї-5, Й-4, К-3, Л-3, М-1, Н-5, О-5;

5) „Реаліст": А-5, Б-5, В-2, Г-2, Д-4, Е-1, Є-5, Ж-5, З-2, И-2, І-4, Ї-1, Й-5, К-5, Л-2, М-2, Н-4, О-1.)

Оцінка 72 балів і понад - це яскравий прояв даного психологічного типу.

Оцінка 66-71 бал - виражена перевага даного психологічного типу.

Оцінка 57-65 балів - деяка перевага певного психологічного типу.

Оцінка 49-56 балів - це зона невизначеності..

Оцінка в 43-48 балів свідчить, що людина не виявляє ознак даного психологічного типу.

Оцінка від до 42 балів і менше - даний психологічний тип зовсім не характерний для досліджуваного.

Якщо при підрахунку балів у нижніх квадратах отримано один максимальний бал, це свідчить про те, що у мисленні, поведінці і спілкуванні у людини виражений один психологічний тип. Якщо отримано приблизно однакові результати за двома сумами балів, можна говорити, що проявляються риси „змішаного" психологічного типу.

У результаті тестування можуть бути отримані результати, коли є однаково середні бали для усіх п'яти психологічних типів. Даний факт свідчить про те, що людина проявляє риси усіх п'яти типів - в залежності від ситуації і партнера по спілкуванню.

Характеристика психологічних типів.

1) Аналітик. Як психологічний тип - любить оперувати цифровими і кількісними характеристиками у своїй праці, прагне спиратися на документи, інструкції, правові норми За своїм характером орієнтований на високу успішність: не любить допускати помилок, прагне до високого професіоналізму.

Аналітик продуктивно працює у стабільних умовах, професійні знання засвоює довго, але міцно, не переносить різких змін, консервативний. У своїй роботі аналітики не люблять поспіху, довго і ретельно планують свої дії, перед прийняттям рішення методично збирають різнобічну інформацію з даного питання. Рішення приймають надзвичайно обережно і виважено. Аналітики не схильні ризикувати, так як орієнтовані на стабільність і постійність, їм важко переносити невизначеність, дефіцит інформації. Вони прагнуть уникати спілкування з непрогнозованими і спонтанними у своїх діях людьми. Надають перевагу спокійному спілкуванню, говорять впевнено, логічно.

У конфліктних ситуаціях аналітики здатні проявляти наполегливість і до кінця відстоювати свою позицію. У ділових відносинах - надійні, ґрунтові і виконавські.

Аналітики ефективні:

- при роботі над особливо важливим проектом, який вимагає високого професіоналізму і компетентності;

- при прийнятті відповідального рішення;

- при порівнянні різних підходів і обранні найбільш ефективного;

- при роботі з великими масивами даних, розробці важливих інструкцій;

- при одноосібному виконанні завдання, що не вимагає інтенсивного спілкування з іншими працівниками, і коли він несе відповідальність за себе і свою діяльність.

Аналітики неефективні:

- в умовах постійних змін;

- при наявності напруженості і конфліктів;

- при обмеженнях у часі і поспіху.

2) Прагматик. Прагне одержувати конкретні практичні результати. Активний, гнучкий психологічний тип, здатний пристосовуватися до мінливих умов, до усього нового. У змозі відразу виконувати декілька видів діяльності, однак не любить завчасно планувати свої дії, відразу розпочинає діяти, як тільки отримує завдання.

Прагматики - це новатори та революціонери і за будь-яку ціну прагнуть реалізувати свої ідеї, використовуючи для цього досить часто нові методи роботи, нові умови, нових людей. Вони - борці за умов кризи і невдач в організації. Йдуть до кінця, до перемоги, вміють ризикувати.

Прагматики не люблять підкорятися ні загальним правилам, ні взагалі якому-небудь лідеру, керівнику. Вони максимально самостійні.

Зазвичай прагматик прагне бути в центрі уваги, формувати навколо себе комунікативне середовище, стимулювати інших до дій. У взаємодіях з іншими психологічними типами у нього можуть виникати конфлікти з „Аналітиком", який не такий швидкий, не схильний до ризику і авантюр, але є більш інтелектуальним і виваженим.

Прагматики ефективні:

- в умовах розвитку, коли необхідно розпочати нову роботу, без керівництв та інструкцій, на основі інтуїції;

- в умовах ризику і боротьби;

- при жорстких обмеженнях у часі, коли за короткий проміжок часу необхідно зробити великий об'єм робіт або швидко прийняти рішення за умов відсутності достатньої інформації;

- при необхідності організувати широке коло контактів з великою кількістю ділових партнерів;

- при труднощах в організації і необхідності повести за собою людей.

Прагматики неефективні:

- в умовах монотонії і вимогах постійності в роботі;

- в умовах жорсткого, авторитарного управління і надконтролю;

- при відсутності емоційної підтримки зі сторони колективу;

- в умовах затягування часу і бездіяльності.

3) Реаліст. Зовні подібний на прагматика: живий, рухливий, активний і комунікабельний. Однак тут є свої відмінності. Якщо прагматик орієнтований на свій досвід, реалісти, у свою чергу, високо цінують факти. Вони мають конкретне, практичне мислення і націлені на досягнення конкретних результатів у своїй діяльності.

Для реалістів головним є - керувати людьми і контролювати ситуацію. Вони також люблять давати поради, розробляти рекомендації. Намагаються повсюдно бути лідерами: і на роботі, і в компанії, і в колі сім'ї. Завжди відчувають потребу керувати, контролювати, оцінювати. Завжди коротко і ясно висловлюють свої думки, ідеї. При цьому беруть до уваги думки досвідчених спеціалістів та експертів.

Реалісти - це діячі, їм життєво необхідно проявляти активність, бути залученими в яку-небудь справу. Володіючи рисами прагматика і аналітика (намагаються робити висновки на основі узагальнення інформації), реалісти здатні формувати згуртовані команди фахівців. Вони вміють знайти компетентних виконавців, налагодити з ними добрі відносини.

Реалісти ефективні:

- при організації нових структур і доборі нових кадрів;

- на посаді керівників у колективах, що реалізують нові завдання і форми роботи;

- у ролі лідерів, що вміють знаходити спільну мову з неформальними групами в колективі;

- при необхідності конструктивного розв'язку конфлікту;

- при взаємодії із зовнішніми організаціями та партнерами.

Реалісти неефективні:

- при побудові особистісних відносин неділового характеру;

- у ситуаціях, в яких необхідно проявляти інтуїцію і особливий такт;

- у випадку, коли вони мають у своєму розпорядженні необ'єктивні цифри або факти;

- коли необхідно бути пасивним і чекати подальшого розвитку подій.

4) Критик. Зазвичай має оригінальне і творче мислення, що дозволяє йому бачити недоліки і фіксувати помилки, формулювати проблему. Вважає, що конфлікти - це джерело розвитку, рух вперед. Активно шукає новизну і зміни. Як правило, протестує проти будь-якої влади, не визнає спокою і стабільності.

Характеризується тим, що надто захоплюється критикою і не пропонує конструктивних рішень. Для нього головне - наголосити на проблемі, на чинниках, що заважають діяльності.

Критики ефективні:

- в процесі прогнозування можливої кризи організації;

- у своєчасному виявленні наявних помилок;

- в створенні умов для корекції поведінки авторитарного керівника-диктатора.

Критики неефективні:

- якщо колектив зазнає підвищеної плинності кадрів і йому заважають продуктивно працювати нескінченні конфлікти;

- якщо необхідно налагодити стабільні і надійні ділові відносини;

- якщо необхідно стабілізувати діяльність організації, яка щойно зазнала впливу кризових явищ.

4) Ідеаліст. Як правило, намагається уникати напруги у відносинах, схиляється до поступок, щоб зберегти добрі взаємостосунки. Спрямований на надання допомоги людям, тому до нього часто звертаються за підтримкою. Маючи „дипломатичні" здібності, залучається до врегулювання суперечностей між конкуруючими групами. Часто обираються на роль неформальних лідерів, є добрими психологами. Схильні керуватися моральними нормами, принципами гуманізму у відносинах.

Відчувають труднощі при прийнятті важливого, відповідального рішення, що проявляється у нерішучості, ваганнях у результаті, намаганні поєднати подекуди взаємовиключаючі інтереси різних сторін.