При засвоєнні будь-якого із способів діафрагмального дихання психотерапевт повинен постійно слідкувати за правильністю виконання вправи клієнтом.

б) Вправа “Повне дихання”. Цей метод надзвичайно простий і має чотири фази:

- вдих - за можливістю повинен починатися через ніс - живіт вип'ячується вперед, потім розширяється грудна клітина. Тривалість вдиху - 2 - 3 секунди;

- паузи після вдиху бути не повинно. Вдих плавно переходить в початок видиху;

- видих - повітря видихається через рот або ніс (як зручніше). Тривалість видиху повинна бути 2 - 3 секунди.

- пауза - 1 секунда, а потім знову починається плавний вдих.

Цю вправу можна повторювати на протязі декількох хвилин без виникнення гіпервентиляції. При появі головокружіння слід припинити вправу.

в) Бесіда: «Техніка безпеки при застосуванні методів психорегуляції.” До останнього часу вважалось, що релаксація є цілком безпечною формою психотерапевтичного втручання. Однак із зростом популярності цих методик було встановлено ряд негативних побічних ефектів (Еверлі та Розенфельд, 1985):

1. Втрата контакту з реальністю. Цей тип порушень характеризується розвитком гострих галюцинаторних станів (як слухових, так і зорових) та марення (переважно параноїдного типу). Можуть виникнути також деперсоналізація та незвичайні соматичні відчуття. Тому хворим з психозами (з порушенням мислення або афективними) не рекомендується використовувати методики, що викликають глибоку релаксацію. Необхідно також приділяти особливу увагу пацієнтам, що схильні до надмірного фантазування, так як глибока релаксація може загострити їх стан.

2. Реакція на лікарняні препарати. Релаксаційний (трофотропний) стан може підсилити дію будь-якого лікарняного препарату або іншої хімічної речовини. Особливу увагу слід приділяти людям, що приймають інсулін, седативно-снодійні або серцево-судинні препарати. В таких випадках систематичне застосування релаксації може в результаті привести до стійкого зниження доз препаратів.

3. Панічні стани. Панічні реакції характеризуються високим рівнем тривоги, яка пов'язана з послабленням поведінкового контролю при релаксації і проявляються в частковій втраті почуття безпеки (в деяких випадках і в прояві сексуально забарвлених емоцій). При роботі з такими клієнтами бажано використовувати тілесно-орієнтовані релаксаційні методи, нервово-м'язову релаксацію, біозворотний зв'язок, або зовнішні засоби (музику, запахи, кольори тощо).

4. Передчасне звільнення витіснених уявлень. Нерідко в стані вираженої релаксації в свідомості клієнта виникають глибоко витіснені думки та емоції. Хоча в деяких психотерапевтичних школах такі реакції розглядаються як бажані, вони можуть бути сприйняті клієнтом як ті, що носять деструктивний характер (будучи несподівані або надто інтенсивними для того, щоб конструктивно працювати з ними на даному етапі психотерапевтичного процесу). Перед тим, як застосовувати релаксаційні методики, психотерапевт може проінформувати клієнта про можливість появи таких уявлень. Він також повинен бути готовим надати допомогу клієнту, якщо подібні явища виникнуть.

5. Надмірний тропотропний стан. В деяких випадках застосування релаксаційних методів в терапевтичних цілях може викликати надмірне зниження рівня психофізіологічного функціонування клієнта. В результаті цього можуть спостерігатися наступне:

- стан тимчасової гіпотезії. Перед тим, як застосовувати релаксаційні методики, психотерапевту слід знати, який артеріальний тиск клієнта в стані спокою (якщо нижче 90/50 мм рт. ст., необхідно прийняти засоби безпеки). Для запобігання запаморочення та втрати свідомості, запропонувати клієнту: а) при перших ознаках запаморочення відкрити очі, потягнутися та оглянути кімнату; б) після сеансу перед тим як встати почекати 1-3 хвилини.

- стан тимчасової гіпоглікемії. Глибока релаксація має на деяких людей інсуліноподібний вплив і може викликати у них гіпогликемічний стан, якщо клієнт має схильність до реакцій такого роду, або якщо він не поїв в цей день як слід. Цей стан може продовжуватись до тих пір, поки клієнт не прийме їжу.

Методи релаксації широко використовуються, вони високоефективні та здаються досить простими в застосуванні. Хоча небажані побічні ефекти спостерігаються рідко, ці методи не є абсолютно безпечні. Тому слід зі всією відповідальністю підходити до їх застосування.

г) Вправа “Накопичення та розподіл енергії” (Еверлі), призначена для прискореного виклику (30-40 секунд) стану релаксації. Інструкція:

Етап 1 (необхідний тільки на протязі першого тижня, поки засвоюються навички глибокого дихання). “Займіть зручну позу. Покладіть ліву руку (долонею вниз) на живіт, точніше на пупок. Зверху на ліву руку покладіть праву так, щоб вам було зручно. Очі можуть залишатися відкритими, однак, із закритими очима буде легше виконати другий етап вправи.”

Етап 2. “Уявіть собі, що під вашими руками, всередині вас знаходиться пуста пляшка або мішок. На вдихові уявляйте собі, що повітря входить через ніс, іде вниз і наповнює цей внутрішній мішок. По мірі заповнення мішка повітрям ваш живіт буде розширятися. Продовжуючи вдих, уявляйте, що мішок повністю заповнюється повітрям. Хвилеподібний рух, що розпочинається в області живота, переходить у середню та верхню ділянки грудної клітини.” (Вдих - 2 секунди І,ІІ тиждень; потім з удосконаленням навику - 2,5-3 секунди).

Етап 3. “Затримайте дихання. Затримайте повітря в середині мішка. Повторюйте про себе фразу “Моє тіло спокійне” (2 секунди).

Етап 4. “Повільно почніть видихати - звільняти мішок. При цьому продовжуйте повторювати про себе фразу: “Моє тіло спокійне”. З видихом відчувайте як опускається припіднятий раніше живіт та грудна клітина (Видих - 2 секунди І-ІІ тиждень; потім 3 секунди)”.

“Повторіть цю чотирьохступеневу вправу 3-5 разів. Якщо у вас з'явилось головокружіння, зупиніться. Якщо при наступних заняттях головокружіння з'являється знову, просто скоротіть тривалість вдиху та (або) число циклів. Оскільки цей варіант релаксації носить характер навику, можна практикувати його 10-20 разів на день. Перетворіть його у ваш ранковий, денний та вечірній ритуали, а також використовуйте в стресових ситуаціях. Спочатку ви можете не помітити ніякої негайної релаксації. Однак, після 1-2 тижнів регулярних занять ви будете здатні розслаблятися “моментально”. Для того, щоб оволодіти цим навиком, потрібно займатися систематично. Регулярне послідовне виконання вправи в результаті сформує у вас антистресову установку (більш спокійне та м'яке відношення до того, що відбувається), і коли ви будете потрапляти в стресові ситуації, то переживатимете їх значно менш інтенсивно”.

д) Вправа “Концентрація на своєму диханні”. Інструкція: Почніть із звернення уваги на своє дихання. Зверніть увагу на те, що при диханні повітря входить та виходить, входить та виходить.

Концентруйтесь на різних частинах тіла, і з кожним вдихом направляйте “повітря” в різні частини вашого тіла (в ногу, в руку тощо) і відчуйте, як протікає повітря при диханні в середину і назовні.

Тепер свідомо вдихніть та видихніть повільно та глибоко 10 раз. При цьому повторюйте “Я розслаблений. Я розслаблений”. І відчуйте розслаблення. Для ще більшого розслаблення продовжуйте виконувати вправу чи використайте інші вправи для розслаблення.

3. Вербальні методи психорегулюючого тренування

а) Бесіда “Вербальні психорегулюючі методи”. Слова - подразники другої сигнальної системи, які активізують або гальмують ті чи інші функції організму та психічні стани. Для того, щоб словесний сигнал (самонаказ, самопереконання, самонавіювання) мав ефективний вплив, необхідно, щоб слово мало певну форму, яка здатна викликати відповідні уявлення, мала образний, конкретний характер. Слова, якщо вони позначають конкретні явища, мають емоційне забарвлення, викликають найбільш відчутні зміни функцій організму та емоцій. Викликаючи в своїй уяві ті чи інші уявлення, можна довільно викликати, змінити чи придушити той чи інший емоційний стан.

Ряд прийомів психорегуляції психічних станів ґрунтується на застосуванні цілеспрямовано запрограмованих словесних формул, значення та зміст яких пов'язані з поставленими задачами.

б) Вправа “Комплекс формул психорегулюючого тренування” (з різними варіантами його завершення; А. В. Алексеєв). Інструкція:

Займіть зручну позу. Закрийте очі, розслабте м'язи тіла. Пасивно зосередьтесь на словах:

Я заспокоююсь.

Я зосереджуюсь на своєму обличчі.

Моє обличчя спокійне.

Все моє тіло спокійне.

Весь мій організм спокійний.

Моя пасивна увага повністю зосереджена на моєму спокійному обличчі.

Воно спокійне та нерухоме.

Моя увага переходить на мої руки.

Мої руки починають розслаблюватися та теплішати.

Мої пальці та кисті рук розслаблюються та теплішають.

Мої передпліччя та лікті починають теплішати.

Мої плечі та лопатки розслабляються та тепліють.

Обидві мої руки повністю розслаблені та теплі.

Моя пасивна увага повністю зосереджена на моїх теплих пальцях.

Моя увага переходить на моє обличчя. Воно спокійне та нерухоме.

Все моє тіло спокійне та нерухоме.

Моя увага переходить на мої ноги.

Мої ноги починають розслаблюватися та тепліти.

Мої підошви та гомілки розслаблюються та теплішають.

Мої стегна та таз розслаблюються та теплішають.

Всі мої ноги повністю розслаблені та теплі.

Моя пасивна увага повністю зосереджена на моїх теплих ногах.

Моя увага переходить на моє обличчя.

Воно спокійне та нерухоме.

Все моє тіло спокійне та нерухоме.

Моя увага переходить на мій тулуб.

Він повністю розслаблений та теплий.

Моє дихання спокійне, легке.

Моя пасивна увага зосереджена на моєму серці.

Серце б'ється спокійно, рівно, уповільнено.

Моя увага переходить на моє обличчя.

Воно спокійне та нерухоме.

Все моє тіло спокійне та нерухоме.

Весь мір організм відпочиває.

Після цього можна використати такі варіанти:

І варіант (звичайне завершення):

Я відпочиваю.

Я відпочив та заспокоївся.

Я відпочив, заспокоївся та набрався сил.

ІІ варіант (присипляюче завершення):

З'являється сонливість.

Вона підсилюється.

Вона стає все глибшою та глибшою.

Все більш важкими стають повіки.

Настає сон.

ІІІ варіант (активізуюче завершення)

Зникає відчуття важкості та розслабленості моїх рук, моїх ніг.

Зникає відчуття важкості всього мого тіла.

Всі мої м'язи стають м'якими та гнучкими.

Моя увага на моєму обличчі.

М'язи мого обличчя рухомі та легкі.

Сонливість розсіялася.

Я все більш бадьорий, більш бадьорий…

Дихаю глибоко.

Моя голова відпочила, ясна.

Моє самовідчуття добре, бадьоре.

Я наповнений енергією.

Я готовий діяти.

Встати.

в) Вправа Поєднання модифікація м'язової релаксації з вербальним впливом. Інструкція:

1) Напружте із усіх сил всі м'язи: зіжніть кисті рук, напружте ступні, руки, ноги, м'язи живота. Стисніть зуби, напружте обличчя, напружте всі м'язи тіла. Потім ослабте їх та розслабте всі м'язи, наскільки це можливо. Зверніть увагу на різницю у відчуттях. (Виконайте все це 3 рази).

2) Тепер, починаючи зі ступнів та просуваючись до голови концентруйтесь на кожній частині тіла, навіюючи тепло та розслаблення. При цьому промовляйте: “Мої пальці ніг (ступні, ноги, стегна тощо) теплі та розслаблені”. Зробіть це послідовно для кожної частини тіла.

3) Якщо ви виявили певні напруження чи скованість в якихось частинах тіла, пошліть цілющу енергію в цю частину тіла.

Продовжуйте по черзі розслабляти кожну частину тіла. Після того, як ви розслабили голову, закінчіть вправу, говорячи собі: “Зараз я абсолютно спокійних та розслаблений, повністю готовий до всього, що відбудеться”.

г) Вправа “Вставайте...” (домашнє завдання, мета якого - формування навиків цілеспрямованого використання дрімотного стану для саморегуляції та напрацювання бажаних рис характеру. Інструкція:

Перед сном поставте стакан води біля місця, де ви спите так, щоб вранці його можна було взяти не встаючи з постелі. Прокинувшись ранком, знаходячись у напівдрімотному стані, скажіть подумки: “Впевненість” (“Врівноваженість”, “Спокій”, "Сміливість" тощо - в залежності від того, що ви хочете досягти) так, щоб кожне слово проговорювалось з кожним видихом. Відчувши, що ви вже повністю прокинулись, випийте декілька ковтків води, яку приготували звечора. Тепер ви готові ефективно провести день.

4. Медитація

а) Бесіда “Медитативні психорегулюючі методи”. Поняття «медитація» в західній та східній культурах дещо відрізняються: В західній культурі поняття "медитація" (лат. обдумую, роздумую) відноситься до актів роздумування, планування, обдумування або рефлексії. Сутність східного уявлення про медитацію дещо інша - це процес максимально можливого занурення в несвідоме, через який досягається “просвітлення". Аналогами поняття медитація є “розумне бажання” (в православ'ї), “джиана” (в буддизмі), “Зір” (в суфізмі) тощо. В будь-якому випадку, медитація дає людині новий досвід в інтелектуальній, філософській і, що важливіше, в екзистенційній сфері.

Медитація є практикою заспокоєння нашого фізичного тіла та розуму, спрямування уваги на внутрішній, а не на зовнішній світ. Вона сприяє координації на трьох рівнях: фізичному (тіло розслабляється), ментальному (думки заспокоюються), духовному (зростає енергія і здатність прояву любові до оточуючих нас людей та світу).

Початок будь-якої медитації - концентрація, зосередженість ума, зречення всього стороннього, що не пов'язане з об'єктом концентрації, від всіх другорядних внутрішніх переживань. При всіх видах внутрішніх переживань досягається етап, який описується як прозріння, просвітління, прорив за межі звичайної свідомості, стрибок в несвідоме, до глибинних пластів своєї істоти до своєї суті, перебування в сфері свідомості як протилежності сфері розуму.

Медитація має мету досягти такого рівня свідомості, який називається мудрістю та пов'язаний з відчуттям Бога в собі, злиттям з ним та осягненням його. На шляху до цієї мети досягаються проміжні результати:

- контроль та управління умом, що приводить до покращення пам'яті, уваги;

- набуття почуття глибокого спокою, психічної релаксації, покращення психічного функціонування, що веде до покращення соматичного стану, зцілення від хвороб;

- розвитку феноменальних здібностей (екстрасенсорних здібностей, здатності зцілювати тощо).

Ці попутні ефекти медитації не повинні бути її метою. Медитація не може бути тільки комплексом вправ та технологічних прийомів, а повинна стати образом життя людини. Тому підготовка до медитації в багатьох релігіях складає суттєву частину шляху проходження медитації. Кожний спосіб досягнення незвичних станів свідомості своєрідний і часто використовує унікальні прийоми. Однак, не дивлячись на розбіжності, можна знайти дещо загальне, що є у кожному з них, якщо розглядати медитацію як процес трансформації свідомості.

Один з шляхів реалізації медитації - це шлях концентрації, досягнення спрямованості, сфокусованості ума. В звичайному стані розум людина відволікається різноманітними подразниками, і зовнішніми, і внутрішніми.

Починаючи із зосередженості ума на об'єкті та проходячи етап проникнення в об'єкт, людина повністю розчиняється в ньому, повністю зливається з ним; об'єкт заповнює всю свідомість медитуючого. Теоретично будь-який об'єкт (або його властивість) може стати об'єктом концентрації, однак характер об'єкта певним чином обмежує глибину досягнутої концентрацій.

Приклад: “Вишудхиматта” (буддійське керівництво з медитації) рекомендує ряд об'єктів для оволодінні концентрацією:

- 10 абстрактних об'єктів;

- 5 кольорових кругів (білого, чорного, синього, жовтого, червоного кольору);

- першоелементи (вогонь, повітря, вода та земля, обмежений простір);

– 10 предметів, що викликають огиду;

– 10 якостей Будди;

- 4 піднесених почуттів (любов, добродійність, співчуття, радість при досягненні щастя іншими);

- 4 безпредметних об'єктів (нескінченна, безмежна свідомість; нескінченний простір; простір порожнечі; сфера “ні сприйняття, ні не сприйняття”).

Запропоновані для концентрації об'єкти повинні вибиратися індивідуально в залежності від особливостей характеру та темпераменту, установок, що домінують у людини, так щоб максимально зменшити вплив відволікаючих факторів.

Медитація має різну глибину занурення:

- починається зі свідомого цілеспрямованого зусилля, фокусування уваги на об'єкті медитації. Як тільки увага відволікається від об'єкту концентрації, медитуючий повинен вольовим зусиллям повернути її до об'єкту. На перших заняттях це вимагає постійних зусиль, контролю. Ум часто зісковзує у відволікаючі відчуття (зовнішні та внутрішні) та думки;

- поступово по мірі тренування перешкоди все менше відволікають увагу від об'єкту (вони присутні, але центром концентрації весь час залишається об'єкт). Розум медитуючого все більше часу залишається зосереджений на предметі концентрації, хоча як і раніше існують перешкоди у вигляді звичних реакцій (появи нудьги, апатії, тривоги, сумнівів в доцільності продовження концентрації тощо);

- з часом, з продовження тренувань долаються і ці перешкоди, в концентрації починають переважати такі фактори як спрямованість та блаженство. Поява цих якостей свідчить про глибоку концентрацію на об'єкті, про повне злиття з ним. На цьому етапі, поряд з непохитністю, домінують почуття ентузіазму, захоплення, задоволення, іноді відмічаються відчуття невагомості тіла, спалахи яскравого світла, світляних образів.

- з поглибленням стану концентрації до людини можуть приходити видіння, що свідчить про те, що тривала медитація ще неможлива. Ментальні процеси у вигляді образів оживляються при зменшенні сфокусованності. Видіння можуть носити як приємний та лякаючий характер. У першому випадку вони можуть стати метою медитуючого та ствердити його бажання продовжити поглиблення медитації. Щоб рухатися далі, необхідно відмовитись від реалізації цих побічних цілей.

- при наступному просуванні виникає момент, коли звичайна свідомість зникає, розум занурюється у об'єкт та залишається в ньому без руху; сторонні думки, відчуття розсіюються повністю. У свідомості переважають односпрямованість, злиття з об'єктом, блаженство. Цей стан повного поглинання (в буддизмі одержало назву “дхіана”), спочатку триває окремі моменти (миттєвості), але в процесі подальшої роботи може утримуватися все більш тривалий час. Поступово приходить вміння викликати його в будь-якій ситуації та будь-який час.

б) Вправа "Медитація на образи, звуки, запахи", мета якої - формування умінь та навиків використання образів, звуків, запахів тощо для саморегуляції.

Завдання 1. Уявіть собі, що ви входите в ліфт. Натисніть одну з кнопок для спуску вниз. Проїжджаючи кожний наступний поверх, ви все більше та більше розслаблюєтесь. Ліфт зупиняється і ви виходите з ліфту з відчуттям покою та свіжості.

Завдання 2. Уявіть себе на берегу моря. Зверніть увагу на хвилі і спостерігайте їх прилив та відлив, прилив та відлив. І з кожним відливом ви відчуваєте як ви все більше та більш заспокоюєтесь. Потім, коли ви будете відчувати абсолютний спокій, покиньте берег.

Завдання 3. Співайте один звук чи звукосполучення, наприклад “а-а-а”, “ом” чи “аоум”. При цьому уявляйте, що звук заповнює вашу голову та витирає всі відволікаючі образи та звуки.

Завдання 4. Уявіть собі, що ви на лісній галявині відчуваєте запах лісних трав. Цей запах дуже приємний і викликає у вас спокій. З кожним подихом ви все більше заспокоюєтесь та розслабляєтесь. Коли ви відчуваєте абсолютний спокій, ви ідете з галявини.

в) Вправа "Уявлення кольорового образу", мета якої - створення кольорового образу, основаного на уяві, розвиток ейдетичного зору, психорегулятивний вплив.

Завдання: В затемненому приміщенні, в зручній позі, в релаксаційному стані, з закритими очами спробуйте уявити на чорному фоні просту геометричну фігуру (квадрат, коло, трикутник, хрест) послідовно червоного, зеленого та синього кольору. До наступного кольору переходити слід лише після створення досконалого образу з яскравим кольором.

При потребі створення певного настрою можна уявити відповідні образи: червоний трикутник (при активації), синє коло (при заспокоєнні) тощо.

При виконанні вправи вирішальне значення має ступінь концентрації: ніщо не повинно відволікати, в свідомість не повинна проникати ніяка інформація зовні.

д) Вправа “Напрацювання певних якостей характеру”. Думки людини, її почуття та дії взаємопов'язані між собою: фізична дія супроводжується певними емоціями та думками і навпаки, думки та емоції викликають певні дії або відповідну позу тіла та вираз обличчя. Пригнічений вигляд та опущені плечі приводять до пригніченого стану; незалежний вигляд, розправлені плечі - до підйому духу та бадьорості.

Для набуття певних якостей характеру (виправлення характеру) потрібно не тільки робити спеціальні вправи з медитації, але (як попередні заходи перед початком медитації) привести в гармонію думки, емоції та дії, направивши їх до певної мети.

Завдання 1. Припустимо, ви маєте слабку силу волі та боязкі. Першим вашим кроком буде направлення дій, почуттів та думок до однієї мети:

- дії - підніміть голову, розправте плечі, говоріть голосно, ясно, неспішно, дивіться в очі співрозмовнику;

- почуття - старайтесь відчувати себе сильним та рішучим;

- думки - уявіть себе рішучою, енергійною, самовпевненою людиною.

Впевнені жести викличуть відповідні емоції, які в свою чергу, вплинуть на хід думок. В свою чергу зміст думок підсилить емоції, які вплинуть на дії, вчинки, змінить зовнішній вигляд.

Таким чином кожен елемент ланцюжка дія-емоції-думки підсилюють один одного та впливають на характер людини. Після такої попередньої роботи над собою можна приступити до саме медитації.

Завдання 2. Прийміть зручну позу і зосередьтесь на певній якості характеру. Потім скажіть фрази самонавіювання (шепотом 4 рази, впівголоса 3 рази, голосно 2 рази), виразивши в них бажану якість характеру (наприклад, “Я рішучий та впевнений у собі”).

До роботи думки приєднайте вплив емоцій та дій: одночасно з промовлянням фраз подумки уявіть бажане (уявіть собі, що ви вже маєте певну рису) і потім в процесі промовляння фраз надайте внутрішньому образу емоційного забарвлення (старайтесь викликати у себе таке відчуття, яке відчуває людина, що має відповідну якість).

5) Вправа “Подорож” (мета: формування навику використання слова та уяви для саморегуляції; формування гнучкості мислення, розвиток уяви).

Займіть зручну позу.

Закрийте очі. Тіло розслаблене, тяжке, тепле.

Тепло в сонячному сплетінні.

Прохолода на чолі. Відчуття свіжості.

Дихання рівне, повільне, спокійне.

Ви відпочиваєте.

І поки ваше тіло відпочиває уявіть собі, що в центрі залу забило джерело.

Чиста прозора вода розливається, доходить до стін. Стіни стають прозорими і зникають.

Ви - на березі озера. Ви - дерево - дивитесь на своє відображення у воді.

І ось ви вже самі відображення. Ви дивитесь на дерево - на ваше відображення в небі.

Ви починаєте коливатися і ваше відображення в небі повторює ваші рухи.

Ви заколивались ще сильніше, стали втрачати свою форму, заковзали по озеру, відірвалися від поверхні та перетворились у вітер.

Ви граєте з деревами, хитаєте їх, шелестите листям.

Здуваєте фонтан бризок з поверхні озера.

Проноситесь долиною, причісуєте поверхню трав.

Натикаєтесь на ланцюг гір, відстрибуєте від однієї, врізаєтесь в іншу і перетворюєтесь у відлуння.

Ви пустотливе, тріпотливе відлуння.

Ви носитесь від одного міжгір'я до іншого. Стомлюєтесь, затихаєте та засинаєте біля підніжжя скелі.

І ось ви вже скеля. Ви впевнено стоїте на поверхні планети, верхівкою тягнете до зірок. Ви любите дивитись на зірки.

Ось приплили хмаринки. Вони ластяться, обволочують вас. Вам приємні їх дотики.

І ось ви вже хмаринка. Ви повисли на скелястій верхівці.

В своїх нескінченних подорожах ви завжди раді зустрічі з ґрунтовною скелею.

Ви раді доторкнутися стомленим гнучким тілом до скелястої, міцної поверхні, відпочити.

Подув вітер, ви відірвались від скелі та поплили високо над поверхнею.

Пар піднімається над розмореною землею, від затуманює прозоре повітря.

Ви вбираєте цей пар, у вас він перетворюється в крапельки води.

Ви стаєте важчими і опускаєтесь нижче.

Внизу розкинулось озеро, воно манить вас до себе, ви прагнете до нього всіма своїми каплями.

Ви - капля. Відриваєтесь від хмарки, падаєте вниз на квітку лілії.

Ви - лілія. Каплі дощу стікають по блискучим пелюсткам, зливаються в калюжку на дні квітки і витікають в озеро.

Вода… вода.

Ви - вода. Ви дивитесь на траву, очерет, дерева, небо.

Дерева виростають до неба, перетворюються в стіни, небо, в стелю.

Ви людина - ви відчуваєте своє тіло, свої ноги, свій тулуб, свої руки, голову.

Ви сповнені енергії та впевненості у собі.

Відчуйте своє спокійне дихання, рівний пульс.

Зробіть глибокий вдих, потягніться та відкрийте очі.

5. Цілеспрямоване використання зовнішніх факторів для психорегулятивних цілей

Наш зовнішній світ (світ форми, звуків, запахів тощо) безумовно впливає на нас - наш настрій та емоції формуються головним чином під впливом інформації зовнішнього світу, яка надходить через органи відчуттів (зір, слух, смак тощо), а також пам'яті, що здатна при певних обставинах замінити нам будь-який з цих органів. Однак ці органи відчуттів доставляють в наш мозок різну кількість інформації, а отже, беруть різну участь у формуванні емоцій. Закономірність конкретних впливів була помічена людьми здавна, також як і можливість здійснювати цілеспрямований вплив на психологічний та фізіологічний стан людини за допомогою зовнішніх засобів.

а) Бесіда "Вплив кольору на психічний стан людини". За допомогою зору ми одержуємо близько 90% інформації, це інформація про форму, пропорції та колір об'єктів.

Колір має цілком певну дію на нервову систему. Якщо ми пригадаємо декілька днів в різні пори року та проаналізуємо свій стан, то виявимо, що він загалом залежить від кольору світлового спектра, що домінує в конкретний день:сірий - в дощовий день, блакитний - в сонячний, червоний на заході сонця, зелений - весною. Різним кольорам відповідає різний психічний стан (сум, спокій, щастя тощо), який знаходиться в прямій залежності від певного світлового сприйняття.

Результатом сприйняття кольору є загальний вплив на психіку та організм людини, який оснований на тому, що інформація кольору направляється не тільки в зоровий центр, але також і в інші ділянки головного мозку, зокрема, ті, що регулюють гормональну діяльність.

Відомо, що в Єгипті, Персії, Індії колір використовували в терапевтичних цілях; в єгипетських храмах знайдені спеціальні приміщення, де знаходилось обладнання, що переломлювало сонячне проміння в той чи інший колір спектру. Жриці визначали, в якому кольорі є потреба у людини і “купали” її в ньому.

Ефект впливу залежить не тільки від кольору або комбінації кольорів, але і від асоціацій, що виникають у людини (як і при сприйнятті музики, запахів тощо).

В цілому, червоний та жовтий кольори діють збуджуюче, а синій та зелений - заспокійливо. З точки зору впливу на фізіологічні та психологічні процеси можна об'єднати кольори в п'ять основних груп.

А. Група симпатичної нервової системи (збуджуючі, стимулюючі кольори з тенденцією до підвищення напруження):

- червоний - почуття гідності, самоствердження, домінування;

- червоно-оранжевий - наповненість пристрасними почуттями, подразливість, тенденції до агресивності;

- жовто-оранжевий - честолюбство, потреба у співчутті.

- золотистий - самозвеличення, яскравість, слава;

- жовтий - рухомість, вплив комунікації, неспрямований цільовий підхід;

- зеленувато-жовтий - увага, регенерація.

Б. Група вагуса - блукаючого черепно-мозкового нерва (рецептивні, з тенденцією зниження напруженості):

- ультрамариновий - раціональне управління, дезінтеграція, зв'язок;

- волошково-синій - зворотній зв'язок, очікування, примирення;

- зеленувато-блакитний - позбавлення, перетворення, звільнення.

- зелений - збереження, обмеження, забезпечення;

- жовтувато-зелений - зосередження, накопичення.

В. Група об'єднання (кольори, що концентрують увагу на внутрішніх переживаннях або ведуть в глибину душі з тенденцією до поєднання).

- пурпурний - інтеграція з космосом (споглядальний);

- рожевий - ізольоване почуття “Я” (самотність з самим собою, спокій думок).

- фіолетовий - медитативна інтеграція, містико-магічна тенденція в стражданнях;

- бузковий - обтяжливий для оточуючих світ, пошук захищеності в самостійних діях.

Г. Диференцюючі групи (кольори, що стабілізують в езотеричному плані):

- охрово-жовтий - соціальна стабілізація;

- темно-коричневий - педантична вірність місцеположенню;

- оливково-зелений - зменшення особистих домагань, потреба в підтримці.

- пастельні кольори - одухотворюючі (сублімуючі).

Д. Кольори, що не сприяють життєвій силі:

Таблиця 2.4.1 Вплив кольорів на компоненти психічних станів

Збуджуючі кольори	Заспокійливі кольори
Пурпурно-фіолетовий Б. Довгастий мозок, середній мозок А. Гармонізація функцій енергетичного тіла	Жовтувато-зелений Б. Довгастий та середній мозок А. Гармонізація функцій фізичного тіла
Пурпурово-червоний Б. Спинний мозок, довгастий мозок. А. Більш тісний зв'язок між спинним мозком, довгастим мозком (базовою чакрою та чакрою шиї) в результаті чого підсилюється прийом космічної енергії та досягається більша єдність енергетичного тіла та космічної свідомості.	Зелений Б. Спинний мозок, довгастий мозок. А. Заспокоєння всіх рухових процесів в тілі, об'єднання психіки, фізичних функцій та біосфери.
Оранжевий Б. Гіпоталамус, вся лімбічна система А. Активізація, еволюція. Підсилення стате-вого інстинкту Депресант паращитовидної залози, має дези-нфікуючу дію, стимулює лактацію, роботу нирок та надниркової залози, покращує тер-морегуляцію і циркуляцію крові та лімфи	Васильково-синій Б. Гіпоталамус. Вся лімбічна система А. Приглушення статевого інстинкту Пом'якшення, зворотний зв'язок. Стимулює зір
Оранжево-червоний Б. Гіпоталамус, таламус, амігдала А. Збудження рухових функцій тіла. Підси-лення емоційних відчуттів. Тенденція до агресивності	Зеленувато-блакитний Б. Гіпоталамус, таламус А. Приглушення рухових функцій тіла
Червоний Б. Вся лімбічна система, особливо гіпотала-мус А. Збудження життєвих функцій. Стимулює сенсорні центри, утворенню гемоглобіну та загоєння ран.	Синьо-зелений Б. Вся лімбічна система, особливо гіпофіз А. Приглушення життєвих функцій
Зеленувато-жовтий Б. Неокортекс в цілому, тім'яна доля А. Відновлення Підвищення здатності до сприйняття зовнішнього світу	Фіолетовий Б. Неокортекс в цілому, тім'яна доля А. Приглушення. Зниження здатності до сприйняття зовнішнього світу, підвищене медитативне сприйняття.
	Блакитно-фіолетовий Б. Лобна доля А. Більш емоційне мислення, зв'язок з оточуючим світом послаблений, підси-лений контакт між свідомістю та під-свідомістю.
Жовто-оранжевий Б.Лобна доля А. Підвищене честолюбство, прагнення до участ.і	Ультрамариновий Б. Лобна доля А. Диференціювання мислення, почуттів та суджень, більш раціональне управління всіма проявами життя.

- чорний - заперечення зведене до абсолюту, схематизація життя.

- білий - забуття, спустошення, припинення (уявний світ).

- сірий - приведення до стану спокою, витіснення, укривання.

Розуміння впливу кольорів можуть стати у нагоді при улаштуванні функціонального приміщення, виборі речей, а також надати суттєву допомогу при виконанні психорегулятивних та медитативних вправ.

Практика застосування кольору. Враховуючи фізіологічний та психічний вплив кольорів, ми можемо цілеспрямовано використовувати їх в формі 1) кольорового освітлення, 2) забарвлення стін приміщення, окремих його елементів, 3) кольору одягу, 4) стимульного матеріалу.

В практиці різних ізотеричних шкіл широко використовують кольори в залежності від цілей, які збираються досягти:

- пурпурово-червоний: стимуляція системи кровообігу; розширення свідомості; прийом вільної космічної енергії; досягнення здатності ясновидіння; психокінетичні впливи;

- зелений: стимуляція регенерації клітин, стабілізація емоцій, покращується сон та серцево-судинна діяльність розслаблення, що основане на самонавіюванні; гармонізація фізичного тіла; безперервний прийом незв'язаної космічної енергії; об'єднання матеріального тіла та біосфери;

- фіолетовий: Стимулює роботу селезінки, головного мозку та серця, підтримує натрієво-калієвий баланс, стимулює утворення мелатоніну, депресант, омоложуючий. Застосовується при запаленнях, t.; медитація; розширення свідомості; досягнення спокою думок; творення образів уяви; відділення енергетичного тіла; телепатичні контакти; левітація; створення матеріалізації; вплив та лікування на відстані через телепатію;

- ультрамариновий - самонавіювання різного роду; гіпноз; диференціювання мислення, почуттів та суджень, більш раціональне управління всіма проявами життя;

- зеленувато-блакитний - заспокоєння; розслаблення; зменшення інтенсивності емоцій; зниження агресивності;

- жовтий - антидепресант, активізуються м'язи, покращується робота селезінки, підшлункової залози, підсилюється жовчовиділення, нормалізується робота шлунково-кишкового тракту.

б) Вправа “Післяобраз” (мета: дослідження процесу пристосування до кольору, формування навику створення кольорового образу).

Концентрація на якомусь кольорі веде до звикання тих колбочок, які реагують на довжину хвиль цього кольору. Інтенсивність нашого сприйняття кольору, світла постійно зменшується і ми спостерігаємо, як одне і теж світлове подразнення викликає поступово зниження відчуття кольору, світла.

Стимульний матеріал: Листи різнокольорового та білого паперу. В середині кольорових та білого листів - чорна точка.

На добре освітленій білій стіні кріпляться кольоровий та білий аркуші.

Завдання. Сядьте на відстані 2-х метрів від стіни та не відриваючись дивіться (концентруйте увагу) на чорну точку на кольоровому аркуші протягом щонайменше однієї хвилини, намагаючись не допустити відхилення ока і різко бачити точку. Потім переведіть погляд на білу поверхню, що знаходиться справа. Кольори стимульного матеріалу та відповідного йому післяобразу дані в таблиці 2.4.2.

Таблиця 2.4.2 Кольори стимульного матеріалу та післяобразу

Колір	Колір післяобразу
Жовтий	Синювато-фіолетовий
Жовто-оранжевий	Ультрамариновий
Оранжевий	Волошково-синій
Червоно-оранжевий	Зеленувато-блакитний
Червоний	Синьо-зелений
Пурпурово-червоний	Зелений
Пурпурово-фіолетовий	Жовто-зелений
Фіолетовий	Зеленувато-жовтий
Синювато-фіолетовий	Жовтий
Ультрамариновий	Жовто-оранжевий
Волошково-синій	Оранжевий
Зелено-блакитний	Червоно-оранжевий
Синє-зелений	Червоний
Зелений	Пурпурово-червоний
Жовто-зелений	Пурпурово-фіолетовий
Зеленувато-жовтий	Фіолетовий

в) Бесіда "Вплив символів на психічний стан людини". Символ (смисловий образ, смисловий знак) - образне вираження якоїсь ідеї, чи думки. Людина живе в світі символів з прадавніх, з доісторичних часів; за дослідженнями вчених, вже в останньому періоді палеоліту, людина надавала певного символічного значення довкіллю: сузір'ям, рослинам, тваринам. Зрештою, кожен жест, звук, слово буде в певному розумінні символічним і нерідко залишається таким і досі.

Символ - одне з могутніх основ культури; сьогодні говорять, що символізм властивий політиці, ідеології, освіті, моралі, сновидінням. Відрізняють символи універсальні, специфічні, випадкові, міфологічні,

первісні, традиційні, архетипові, колективні, індивідуальні, релігійні тощо; тлумачать символи на побутовому, філософському, естетичному, психологічному, мовознавчому, містично-окультному та інших рівнях.

В наш час символіка розглядається переважно в аспекті державному, що виражений в геральдиці та вексилології. В магії такі символи як гексаграма (шестикутна зірка), пентаграма, (п'ятикутна зірка) або ієрогліф, виражають космічні сили або духи природи, які можуть бути викликані шляхом їх зображення та “заклинання”.

Символи мають дуже великий вплив на людину (пригадаємо ще незабуті сучасні символи - червона зірка у радянських людей; свастика у фашистів; релігійні: хрест, чаша для причастя та інші реліквії), проте впливає лише той символ, який має для неї велике значення. Символ є збудником духовного програмування, яке вже сталося (впливає лише тоді, коли цьому передувало програмування), в цьому випадку він може допомогти людині досягти будь-якого стану. Програмування відбувається через тренування. Неодноразове повторення певної послідовності дій, думок, подій, станів свідомості створять в нервовій системі людини сліди, які від вигляду символу (що пов'язаний із вказаною послідовністю в процесі програмування), можуть миттєво спрацювати в будь-який час.

г) Бесіда "Вплив музики на стан людини". Емоційне значення музики для людей загальновідоме. Зокрема його враховували ще в Древній Греції, коли включали музику та спів у лікувальну роботу. Знаменитий вірменський лікар ХІІ ст. Мхітар Гераці в своїй класичній роботі “Втішання при лихоманці” давав такі рекомендації для хворого: “Нехай якнайбільше слухає приємні мелодії русанів та струн”.

До складів військових підрозділів із прадавніх часів обов'язково включають військові оркестри; їх задача підбадьорювати, надихати на відвагу воїнів. Одухотворена музика священних гімнів піднімала прихожан багатьох церков над буденністю.

Музика має таємничий вплив і на тварин. Древні міфи та перекази розповідають про любов дельфінів до ніжних звуків музики (міф про Аріона), про велику силу звуків флейти Піфагора, якою він приборкував вовків. Спостереження останніх років підтверджують чутливість тварин до музики. Дельфіни супроводжують судна, на яких звучить мелодійна музика. Т. Браун, вивчаючи поведінку акул в кінці 60-х років ХХ століття з метою розробки методів безпеки на австралійських пляжах, виявив, що коли під воду спускали спеціальний пристрій, що розповсюджував звуки плавних мелодій, акули стікалися до джерела звуку, в той же час модерністка естрадна музика з різким ритмом та верещанням змушує морських хижаків тікати (викликає у них таку ж дію, як і випущений під воду струмінь стиснутого повітря). Спокійна тиха музика на фермах сприяє збереженню кількості тварин та птахів, збільшенню кількості знесених яєць та видоєного молока.

Завдяки дослідженням фізіологів Бехтерева В. М., Догеля І. М., Тарханова І. Р. та ін. на початку ХХ століття, використання музики в профілактичних та лікувальних цілях поступово одержало наукову основу. Доповідь Бехтерева В. М. “Значення музики в естетичному вихованні дитини з перших днів її життя" (травень 1914) показав, що музика здатна викликати яскраво виражену реакцію у дітей з самого раннього віку. Бехтерев в своїх роботах проаналізував вплив музики на стан людини та активно рекомендував її як засіб боротьби із втомою та іншими негативними станами (зокрема, якщо в період пробудження людина чує приємну музику, то це забезпечує надовго бадьорий та хороший настрій).

Музика - генератор емоцій; ми розрізняємо музику як “веселу” (мажорну), “смутну” (мінорну), “пристрасну”, “тривожну” (апасіонто), ніжну (дольче) тощо. Проте крім універсального впливу, спостерігається індивідуальний - асоціації, що виникають у конкретної людини при прослуховуванні якоїсь музики можуть викликати певний стан, який буде відрізнятися від загального - слухаючи музику можна пригадати події і, відповідно, викликати стан, що супроводив цю подію.

При засвоєнні психорегулятивних вправ різні автори рекомендують застосовувати музику:

- спокійну - перед початком занять для створення настрою на заняття, для кращого відчуття спокою та споглядання (це може бути корисним для людей активних, енергійних, що мають невеликий досвід споглядання);

- заспокійливе звукове супроводження - при засвоєнні вправ;

- бадьору, активну - при задачах мобілізації, активізації.

Як заспокійливе звукове супроводження останнім часом часто використовують записи різнопланових природних звуків (“Звуки природи”, “Natupes Magis”, “The Sound of nature” тощо). З класичного репертуару як заспокійливий засіб рекомендують такі твори:

1. Твори І.С.Баха:

– Органна меса, частини 2, В 669-671; 3 В 676; 6, В 682; 8, В 58.

– Хоральна прелюдія мі бемоль, В. 622 з Органної книжечки.

– Хоральна прелюдія В. 745.

– Прелюдія і фуга соль мінор, В 558.

– Сюїта для оркестру № 3 ре мажор, В. 1068, частина 2 (арія).

2. Твори В.А. Моцарта

– Нічна серенада (ч.2).

– Симфоній № 40 (ч.2).

– Скрипковий концерт соль мажар (ч. 2).

– Симфоній ля мажор (ч.2)

3. Твори Л.Бетховена:

– Пасторальна симфонія № 6.

– Романс для скрипки з оркестром соль мажор.

– Романс для скрипки з оркестром фа мажор.

4. Твір Ф.Шуберта Незакінчена симфонія (ч.2).

5. Твори Р.Шумана:

– Фантастичні п'єси.

– “Увечері”.

д) Бесіда "Вплив запахів на стан людини". Емоціогенний вплив запахів помітили давно. В церемоніальній магії, а також при релігійних та культових обрядах з давніх часів застосовують ароматичні препарати, що виділяють психоактивні біокаталізатори, які і впливають на стан людини. Серед ароматичних речовин добре відомий ладан. Древні греки та римляни використовували його для окурення в своїх храмах під час обрядів. Вважається, що ладан (як і мускатній горіх, плющ) сприяє яснобаченню (викликає активацію зорового нерву).

Е.Сетон-Томсон в своїй книзі “Маленькі дикуни” розповідає про звичай канадських індійців носити з собою в спеціальному мішечку засушені листя, коріння, ягоди та подібні предмети, які мають кожен свій специфічний запах. Якщо власник такого набору мав брати участь в раді старійших, він вибирав предмет, запах якого нагадував йому про необхідність бути розсудливим в рішеннях. Перед боєм він звертався по допомогу до іншого ароматичного помічника, пов'язаного для нього (і тільки для нього) з емоціями відваги, мужності та рішучості.

Таблиця 2.4.3 Рецепти для аромолампи

Області застосування	Склад рецепта
Житлове приміщення	3 каплі лимона; 3 каплі апельсина; 2 каплі петит грейн; 1 капля лимоннику
Робочий кабінет	4 каплі лимона; 2 капля розмарину
Спальня	3 каплі меліси; 3 каплі лаванди; 3 каплі іланг-ілангу; 2 каплі неролі
При роботі з комп'ютером	5 капель лимоннику; 5 капель лиметта; 1 капля імбиру; 5 капель розмарину
В зимову ніч	2 каплі неролі; 1 капля троянди; 1 капля іланг-ілангу; 1 капля імбиру; 2 каплі сандала
Для інтиму	2 каплі іланг-ілангу; 1 капля троянди; 2 каплі сандалу; 2 каплі пачулі; 3 каплі бергамоту; 2 каплі лімета
Дитяча кімната	2 каплі кориці; 3 каплі мандарина
В ніч на Різдво	4 каплі мандарина; 2 каплі сандала; 2 каплі кориці; 2 каплі гвоздики
При простуді	4 каплі бергамоту; 2 каплі сандалу; 2 каплі мандарина; 1 капля шалфею
Кімната хворого	7 капель чайного дерева; 5 капель евкаліпта
Для відлякування комах	7 капель гвоздики; 5 капель герані

Розрізняють ароматичні речовини за їх впливом на психофізіологічний стан, серед них: стимулюючі (алоє, арніка тощо); заспокійливі речовини (лаванда, мирра, сандалове дерево тощо); паропсихологічні активні речовини (ладан, камфора, мускат, ниробек, плющ тощо) - сприяють яснобаченню та іншим паропсихологічним феноменам. Рецепти аромомасел для конкретного застосування дані у таблиці.

В практиці саморегуляції використовують запахи у вигляді ароматичних паличок (для окурювання), ароматичних масел (для випарювання в аромолампі). При цьому слід враховувати, що сприйняття запахів та їх оцінка більш індивідуальні, ніж сприйняття звуків та музики - запах, що подобається одному може нервувати іншого; з тим чи іншим запахом може бути пов'язаний приємний чи неприємний спогад (звідси і ставлення до нього). Запахи збуджують спогади, проте пригадуються вони важче, ніж зорові та музичні образи.

6. Обговорення результатів тренінгу.

1) Вправа “Рефлексія”

Інструкція: Давайте поділимося своїми враженнями від тренінгу. Що нового та корисного дав вам цей тренінг? Які вправи вам сподобались, вдалися більше, які менше. Чи справдились ваші сподівання щодо тренінгу? Як ви себе зараз почуваєте? Що вам дав цей тренінг?

Вправа 3.10. «Казка про сир»

Інструкція: Прочитайте казку і дайте відповідь на питання:

В деякому царстві, в якійсь державі була невелика територія з різними проходами та коридорами, входами та виходами, нішами та закутками в такому безладді, що загубитися там можна було миттєво. Із-за цього місцевість і називалась Лабіринтом.

І жили в ньому четверо щасливих мешканців, які нічим не займались, крім пошуку свого шматка сиру.

Двоє з них були миші. Одного звали Нюх, іншого - Бігун.

Друга пара жителів - маленькі люди, а звали їх - Гом і Мон. Із-за маленького зросту мешканців лабіринту, було важко визначити род їх занять, але при уважному розгляді відкривалася дивна картина.

Та і та пара без втоми, щодня, займались пошуками сиру - кожний свого шматка. Мишам (Нюху та Бігуну) в цій нелегкій праці допомагали їх гострі зуби та добре розвинутий інстинкт. А маленькі чоловічки старались використовувати свій розум, повністю захоплений ідеями, планами та надією знайти той особливий, спеціально для них призначений шматочок Сиру, сиру з великої літери, від якого (на їх думку) залежало щастя, благополуччя, успіх.

Як би ці дві пари не відрізнялися одна від одної, в одному вони були схожі: кожен день, прокидаючись в ранню пору, одягали спортивні костюми і відправлялися на пошуки шматка улюбленого сиру.

Лабіринт був системою коридорів з чисельними, темними коридорами та нішами, де був захований сир. Але більшість коридорів вели в глухий тупик, де неважко було заблукати. Хто знаходив правильну дорогу, тому відкривалась таємниця - таємниця кращого майбутнього. Миші обрали малопродуктивний, але самий простий спосіб пошуків - на удачу. Пробігши по одному коридору і, якщо він виявився порожнім, повертались назад і йшли в інший. І так при кожній невдачі.

Коли Нюх своїм великим носом чув запах сиру, він давав сигнал Бігуну і той прожогом біг у вказаному напрямку. Це не завжди приносило успіх.

Інший спосіб пошуків обрали Гом і Мон. Покладаючись на свої вміння мислити, реально оцінювати обстановку, узагальнювати попередній досвід, сподівались легко знайти потрібний напрямок. Але і це рідко давало результат.

Врешті, в один прекрасний день тим чи іншим способом (але кожна пара - своїм), на станції "С" знайшла свій улюблений шматок сиру. З цього дня в їх житті багато чого змінилось. Вони склали свій розпорядок дня за яким почала пожинати плоди своїх тяжких та тривалих пошуків. Правда кожна пара по-своєму.

Нюх та Бігун, як і раніше вставали дуже рано, пробігали по Лабіринту завжди однією і тією ж дорогою. Прибувши до цілі, роздягались, акуратно складали речі, одежу (на всякий випадок, адже все може статися), і починали насолоджуватися своїм шматком сиру.

Гом та Мон на перших порах з ранку швидко одягались, йшли на станцію і віддавались радощам дегустації сиру. Але пізніше почали нехтувати раннім підйомом, одягатися повільно, йшли на сирбазу не кваплячись. Вся дорога була знайома, а сиру діватися нікуди. Вони не знали, звідки взявся сир, чий він, хто його туди поклав. Тай не дуже замислювались над цим. Головне - він є.

Приходячи зранку на станцію, спокійно роздягались, спортивні костюми ховали подалі, одягали піжами, тапочки, щоб повністю віддатися благам свого шматка сиру.

- Це чудово, - вигукував Гом, - Тут стільки сиру, що на все життя забезпечені.

Вони були охоплені відчуттям повного щастя. Життя своє вважали успішним.

З часом вони повірили в те, що великий "шматок сиру" - в їх повній власності. Охоплені усвідомленням забезпеченості та непогрішимості, повіривши, що їм не загрожує уже ніяка небезпека, не потривожать ніякі зміни, вони перебралися жити ближче до станції "С". І закружляло їх життя, особисте та суспільне, навколо джерела їх багатства.

А щоб більш затишно, по-домашньому відчувати себе, з'явилась в обителі перша картина з написом, на яку вони часто дивилися розчулено.

І був напис таким:

Залог щастя - володіння своїм шматком сиру

Часто запрошували в гості друзів, демонструючи своє благополуччя.

- Ну, як, гарний шматок сиру? - в очікування компліменту задавали питання.

Іноді пригощала своїх друзів. Частіше ні.

- Ми заслужили це, стверджував Гом. - Адже працювали багато та сумлінно.

І в знак своєї правоти відламували солідний шматок сиру, смачно поїдали його та лягали відпочити. Це вже увійшли у звичку.

Щодня ввечері приходили додому з повними сумками сиру, а ранком знову відправлялися за новими порціями. І це продовжувалось досить довго.

Скорочувати свої потреби вони не збирались. Навпаки. Збільшували норму розходів. Стали настільки самовпевненими, що загубивши пильність, перестали помічати те, що відбувається навколо.

А Нюх та Бігун продовжували жити за раніше прийнятим розпорядку дня. Як правило, приходили рано. Винюхували, бігали, перевіряли: чи не сталось чогось біля їх бази? Чи немає якихось змін з учорашнього дня? І тільки після цього приступали до трапези.

Аж ось сталось неймовірне: якось, прибігши на станцію, з жалем констатували, що сир зник. Це їх не здивувало.

Адже, щоденно контролюючи станцію, вони помічали, що твориться навколо, як змінюється ситуація, і що з деяких пір кількість сиру зменшується.

В цій ситуації інстинкт підказав, що їм робити: швидко одяглись (благо одежа завжди була під руками) і приготувались до дій.

Для мишей ситуація, що виникла, була такою ж простою, як її вирішення: на станції обстановка змінилась в корні, значить, вирішили вони, їм також потрібно перестроїтись.

Уважно оглянули Лабіринт. Нюх підняв ніс, вдихнув велику порцію повітря і дав знак Бігуну, куди направлятися, і сам вирушив за ним. Почались пошуки нового шматку сиру.

Трохи пізніше з'явились Гом і Мон. Вони не помічали, а також не хотіли приймати до уваги ті зміни, які відбувались навколо. Повною несподіванкою стало для них зникнення сиру.

- Що таке? Немає сиру? Немає сиру, - кричав Гом в увесь голос, начебто сила крику поверне пропажу.

- Хто вкрав мій сир? - продовжував він шаленіти. - Це несправедливо!

Мон, оторопівши від несподіванки, не вірив своїм очам, не міг подивитися правді в обличчя. Він все сподівався знайти сир на станції. Але, марно! Скрізь пусто.

Такий розвиток подій застав його зненацька. Гом ще щось кричав, але Мон повністю відключився і не чув його.

Поведінка маленьких людей була неприваблива та недоцільна. Але їх можна було зрозуміти. Знайти свій, тільки для них призначений, сир було нелегко. І те, що вони знайшли, було чимось більшим, ніж просто засобом для існування.

Для них сир означав все, що вони розуміли під людським щастям. У кожного було своє розуміння шматка сиру: для одного - володіння матеріальними благами, владу, силу, а для іншого - здоров'я, спокій, усвідомлення забезпеченості.

Що стосується Гома, то свій шматок сиру означав для нього славу, силу, ситість, владу над іншими, віллу на берегу моря.

Оскільки наявність сиру для кожного було дуже необхідним, вони довго обговорювали подальші дії і, не вірячи ще в те, що сталось, вирішили перерити всю базу - раптом знайдуть десь схований сир. Але всі пошуки виявились марними.

В той час, як Нюх та Бігун бігали по Лабіринті в пошуках нового шматка сиру, наші чоловічки продовжували пошуки в своїх порожніх володіннях. І коли нічного не знайшли, їх злості не було межі. Те, що сталось вони вважали найбільшою несправедливістю в житті.