Психологія бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

психологія бізнес переговори міжнародний

Баранівський В.Ф. Терещенко Л.Ф.

Психологія бізнесу

Курс лекцій та практикум



Баранівський В.Ф., Терещенко Л.Ф. Психологія бізнесу: Курс лекцій та практикум. - К.: Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2008. - 282 с.

Рецензенти:

В.В.Стасюк, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри суспільних наук Національної академії оборони України

О.І. Ястремський, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної економіки Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

М.С. Корольчук, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри загальної та інженерної психології КНУ ім. Т. Шевченка

Вступ

Здобуття Україною незалежності та поява на її просторі ринкової економіки викликали і появу підприємців, бізнесменів - людей, які займаються бізнесом. З набуттям досвіду розвитку приватних підприємств, бізнесмени почали усвідомлювати, що для ефективного функціонування та розвитку їх справи, знання психології не менш важливі, ніж знання фінансів, маркетингу, ринку збуту тощо.

Бізнес дуже специфічний вид діяльності, який висуває до психічних властивостей людини різноманітні вимоги, (зокрема надзвичайної активності, розрахунковості мислення, відчуття ринку, комунікативних якостей тощо), які саме і обумовлюють ефективність діяльності людини в такому високо-конкурентному виді діяльності, як бізнес. Зокрема, дослідження американського психолога М. Гербера свідчать, що з більш ніж мільйона людей, які щороку починають якесь ділове підприємство, - 40% з них буде змушена закрити свою справу до кінця першого року існування; 80% з них (800 000) - через п'ять років. 80% малих підприємств, що змогли вижити в ці перші п'ять років, закриваються в наступні п'ять. Серед причин цього однією з перших називають саме психологічні. Так ще у 1936 році Дейл Карнегі писав: "Успіхи тієї чи іншої людини у її фінансових справах на 15% залежать від її професійних знань і на 85 % - від її вміння спілкуватися з людьми".

Сприяти формуванню філософії, ідеології, раціональної системи мислення людини бізнесу (бізнесменів та їхніх найманих робітників) а також практичних психологічних вмінь та навиків в умовах ринкової економіки - мета навчального посібника.

Структурно навчальний посібник складається із двох розділів.

Розділ І (Курс лекцій) містить дев'ять тем, у яких представлені основні проблеми психології бізнесу в сучасних ринкових умовах.

В темі 1 розглядаються загальні особливості бізнесу як соціокультурного інституту і як виду діяльності, проводиться порівняння його з іншими видами діяльності, аналізуються вимоги, які ця діяльність пред'являє до людини.

Тема 2 присвячена суб'єкту даної діяльності, визначенню того, що є людина бізнесу. Тут досліджуються основні етапи життєвого шляху людини в бізнесі, внутрішні закономірності, які спостерігаються в динаміці переходів від етапу до етапу.

Тема 3 доповнює цей аналіз, зосередившись на основних психологічних якостях, які виявляються принципово важливими для людини, що діє в бізнесі. Від рівня розвитку цих якостей залежить імовірність досягнення успіху в бізнесі. Ці якості досить специфічні для бізнесу, сюди відносяться: активність бізнесмена, готовність до дії в умовах невизначеності, «розрахунковість» мислення.

Тема 4 дає огляд специфічних соціально-психологічних процесів у бізнесі, фокусуючись на конкурентних відносинах та відносинах між власником і найманим персоналом.

Тема 5 розглядає організаційну психологію бізнесу. Організація в бізнесі виступає як самостійне утворення, що має свою динаміку розвитку, внутрішню логіку змін одних станів іншими. У процесі цих змін докорінно міняються вимоги до людей, параметри людських відносин, норми організаційної культури.

Тема 6 торкається поняття етики і моралі в бізнесі та засобів підвищення рівня моральності ділового спілкування.

Тема 7 розглядає психологічні особливості спілкування в міжнародному бізнесі, соціально-психологічні особливості бізнесменів різних культур.

Тема 8 присвячена психологічним особливостям проведення переговорів, спілкування з партнерами, етапи переговорного процесу.

Тема 9 торкається основних проблем економічної психології, психології грошей, психології багатства та бідності.

Розділ 2 (Практикум з психології бізнесу) складається з трьох частин:

1. Теоретичні аспекти практичної психологічної підготовки до діяльності в бізнесі (дається загальна характеристика методів, які застосовуються в практикумі).

2. Психологічні тести (містить тести, спрямовані на дослідження вроджених та набутих властивостей особистості, дослідження ділових і комунікативних якостей бізнесмена та персоналу організації).

3. Ділові ігри та тренінгові вправи (містить ділові ігри, тренінгові вправи, проблемні ситуації, які спрямовані на розвиток та формування професійно необхідних якостей особистості).

Практикум, враховуючи сучасні темпи приросту наукової інформації, яку необхідно засвоїти студентам за час навчання, має орієнтацію на високоефективні педагогічні технології, методи і прийоми. Одним з таких прийомів є інтенсифікація навчальної діяльності, тобто передача більшого обсягу навчальної інформації студентам при незмінній тривалості навчання без зниження вимог до якості знань. Найбільш ефективними методами інтенсифікації навчального процесу є ті, що мобілізують творчий потенціал особистості, зокрема, активні методи навчання.

Впровадження методів активного навчання студентів є одним з головних напрямків підготовки до діяльності в бізнесі. Зокрема, опрацювання студентами тестів, аналіз та розігрування конкретних ситуацій, ведення групових дискусій, оволодіння навичкам саморегуляції тощо є найбільш ефективними методами засвоєння професійно необхідних знань, формування умінь та навичок. Вони сприяють глибшому усвідомленню складних і мінливих ситуацій, якими так багатий бізнес та орієнтації в них; формуванню самостійного мислення, придбанню навичок збору і аналізу матеріалу, здатності до прийняття ефективних рішень та самовладанню при їх здійсненні.

Як показує практичний досвід, для ефективної діяльності в бізнесі необхідні не тільки системні знання з теорії психології бізнесу, але і навички практичної роботи, зокрема, безпосередня практика ділового спілкування, проведення ділових переговорів, нарад, бесід з підлеглими тощо. Саме на формування цих навичок спрямовані тренінгові вправи, ділові ігри, тести, казки, проблемні ситуації, які пропонуються в даному посібнику.

Використання тестів у навчальному процесі дозволяє: визначити індивідуальні та особистісні якості студента, як майбутнього фахівця, оцінити власні ділові, організаторські і професійні якості; порівняти себе, свої окремі якості та особистісні особливості з певною шкалою (яка визначає ступінь розбіжності власних якостей з якостями «ідеального» фахівця), з іншими людьми. Це дає можливість побачити свої помилки, виявити недоліки, усвідомити їх; визначити орієнтири для самовиховання; виявити і більш ефективно застосовувати свої позитивні якості (що формує впевненість у собі); сформувати більш адекватну самооцінку своїх здібностей, поведінки.

Самостійна оцінка рівня розвитку своїх якостей студентами є досить перспективною роботою. Інформація, отримана в результаті самооцінки і самотестування, дозволяє людині тверезо і неупереджено оцінити себе, побачити свої позитивні і негативні якості. Отже, самооцінка, будучи джерелом критичної інформації, впливає на самосвідомість особистості, сприяє активізації мотивів самовиховання і самовдосконалення. Самооцінка особистості, за допомогою психологічних методик, може бути одним з надійних засобів педагогічного впливу і виховання сучасного фахівця.

Ефективність психологічної підготовки до професійної діяльності значно збільшується при застосуванні психологічного тренінгу. Зокрема, ділові ігри є найбільш реальною імітацією процесів розробки, прийняття і реалізації рішень. В основі ділової гри лежить комплекс ситуацій, які відображають процеси функціонування організаційної, економічної, соціальної систем, що імітують механізми діяльності в бізнесі. Задачею гри є: знайти шляхи вирішення запропонованої ситуації та логічно обґрунтувати прийняті рішення.

Особливістю ділової гри є наявність груп, які мають різну думку, що впливає на процес вироблення та ухвалення остаточного рішення. Відмінність думок визначається різними інтересами тих чи інших груп учасників (наприклад, розбіжність інтересів підприємця, менеджерів, окремих працівників і т.д.).

Відмітною рисою ділової гри, які пов'язані з введенням елементів змагання і обговорення, є наявність ролей, характер яких задається ігровою моделлю. Виконавці ролей на основі аналізу ситуації вступають між собою у визначені грою відносини для ухвалення остаточного рішення. Характер ділової гри визначається її динамізмом, постійною зміною ігрової ситуації в результаті проміжних рішень, думок учасників.

Методичними особливостями Практикуму є: націленість на використання особистісних можливостей людини та конкретна практична спрямованість тестів, тренінгових вправ і проблемних ситуацій, можливість їхнього безпосереднього застосування в навчальному процесі та у практичній діяльності організації.

В навчальному процесі пропоновані тести, вправи, ситуації застосовуються відповідно до програми практичних занять.

При користуванні даним навчальним посібником студентами, рекомендується дотримуватися певного порядку:

1. До початку певного практичного заняття за навчальним планом кожний студент повинен опрацювати літературні джерела, які були рекомендовані на відповідній лекції.

2. Приступаючи до конкретного практичного заняття, студент повинен передусім ознайомитись із вступними зауваженнями до відповідного заняття, а також із текстом самого завдання.

3. Якщо за умовами виконання завдання не є індивідуальним, то в групі розподіляються ролі чи визначаються пари.

4. По закінченню заняття кожний студент повинен надати викладачу короткий письмовий звіт, який включає:

- повний протокол тесту, гри, завдання;

- запис статистичної обробки первинних результатів тесту;

- аналіз результатів тесту, гри, завдання;

- висновки, в яких одержані результати були б співвіднесені з даними, які відомі студенту з лекцій та літератури;

- письмові відповіді на контрольні питання.

На основі цього викладач оцінює практичну роботу студента заліком.

Посібник розрахований на студентів економічних і психологічних спеціальностей, бізнесменів, менеджерів, психологів, викладачів і всіх, хто прагне до підвищення ефективності професійної діяльності та розвитку і процвітання організації.

Автори учбового посібника будуть вдячні читачам за зауваження та пропозиції, які спрямовані на вдосконалення посібника та намагатимуться реалізувати їх в процесі подальшої роботи.

Розділ 1. Психологія бізнесу: Курс лекцій

Тема 1. Сутність, роль і місце психології бізнесу в діяльності бізнесмена

1.1 Бізнес як діяльність

1.2 Історія розвитку психології бізнесу

1.3 Особливості діяльності людини в бізнесі

1.1 Бізнес як діяльність

Психологія бізнесу - галузь психології, що вивчає психологічні закономірності діяльності людини в бізнесі. Це молода і не достатньо розроблена галузь психології, проте деякі питання, пов'язані з психологією бізнесу розглядаються в індустріальній психології, економічній психології, психології управління, психології менеджменту, психології ділових відносин, психології торгівлі, психології реклами. Система поглядів на психологію бізнесу знаходиться на стадії становлення.

Проте, перш ніж говорити про психологію бізнесу, спробуємо визначити, що являє собою сама ця діяльність.

Словник іншомовних слів 1977 року дає таке визначення: Бізнес (від англ. справа, угода, біржова операція, комерція) - назва підприємницької діяльності, що дає прибуток, яка поширена в капіталістичних країнах (особливо в США).

У Великій Радянській Енциклопедії слова «бізнес» немає як у І виданні (1927 р.), так і в останньому (1976 р.), адже в СРСР такого виду діяльності, як бізнес, не існувало. З'явилось визначення в 2-му виданні Енциклопедії (1950 р.), коли, ще збереглось враження від зіткнення із Заходом після Великої Вітчизняної війни. Воно, при явній ідеологічній націленості, багато в чому мало психологічний характер: «Бізнес (буквально діло, угода, комерційна діяльність; бізнесмен -- комерсант, ділок) - розповсюджений термін серед капіталістів Англії та особливо США. Капіталісти та їхні прислужники, буржуазні економісти і політикани, з метою одурманення працюючих мас поширюють шкідливі ілюзії, начебто кожна людина, беручи участь у якому-небудь бізнесі, може стати в майбутньому капіталістом і навіть мільйонером...».

Класичні енциклопедії Англії та Америки (прабатьків цього поняття) також неоднозначно трактують цей термін.

Так, один з популярних у США видань Міжнародної енциклопедії («Encyclopedia International») дає наступне визначення: «Бізнес як загальний термін означає ті види активності людей, що пов'язані з покупкою і продажем товарів та послуг з метою одержання прибутку»), і підкреслює, що «найважливіша мотивуюча сила бізнесу -- це прибуток».

Американський тлумачний словник («American Heritage Dictionary») приводить наступні варіанти слововживання даного поняття: «Бізнес -- це:

1. Заняття, у яке залучена людина.

2. Комерційні, промислові чи професійні угоди.

3. Комерційне підприємство.

4. Обсяг комерційної торгівлі (напр., Бізнес занепав).

5. Патронаж, керування (напр., Поширити свій бізнес усюди).

6. Інтерес чи заклопотаність.

7. Серйозна робота (напр., Зануритися в бізнес).

8. Синонім «справи», «предмета».

9. Раптова дія, що робиться актором на сцені для заповнення паузи.

10. Словесний (неформальний) наганяй (напр., Що за справи з твоїми запізненнями?)».

Популярний тлумачний словник Уебстера, на додаток до перерахованих варіантів повсякденного слововживання, дає спеціальну статтю:

«Бізнес -- комерція, торгівля, індустрія, транспорт -- означає такі форми активності, що мають своїм результатом надання послуг і предметів споживання. Бізнес як складне поняття містить у собі позначення тих видів діяльності, які пов'язані із закупівлею і продажем предметів споживання чи з фінансовими взаємодіями людей; так:

- комерція і торгівля - діяльність тих, хто пов'язаний з обміном і транспортуванням предметів споживання;

- індустрія -- діяльність тих, хто виготовляє предмети споживання;

- транспорт -- діяльність тих, хто залучений в операції людських і товарних переміщень (залізниці, кораблі, автобусні лінії і т.п.)».

Підсумовуючи проаналізоване, Ємельянов Е.Н. та Поварицина С.Е. роблять висновки:

«Бізнес» - це слово, яке пов'язане з діловою активністю. Область цієї активності відноситься до процесів купівлі-продажу, а також до виробництва, фінансів, торгівлі чи послуг. Всі автори єдині в тім, що домінуючий мотив бізнесу - це одержання прибутку. При цьому якщо англомовні автори підкреслювали головним чином конструктивні сторони бізнесу, то вітчизняні відзначають сумнівні чи прямо негативні аспекти цього виду діяльності.

Надзвичайна наближеність у мовному слововживанні слів «зайнятість», «заняття» і «бізнес» як специфічного виду діяльності є можливою причиною того, чому «психологія бізнесу» не стала спеціальним предметом аналізу в американській психології, при її чіткій тенденції до пошуку нових областей досліджень і чітких меж між ними. В наш час в англомовних країнах відбувається процес відділення нового значення слова від традиційних варіантів його вживання.

В українській ситуації нова діяльність увійшла в щоденний побут разом з досить новим словом. Найбільш повно відповідає змісту, що надається терміну "бізнес" на нашій території, визначення, яке подане у словнику Уебстера.

Проте, слід підкреслити, що у нас в країні (і в законодавчій, і в побутовій сфері) частіше використовують термін "підприємництво" і, відповідно "підприємець". Підприємництво - це ініціативна (самостійна) діяльність громадян, що здійснюється від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на одержання прибутку.

Як ми бачимо, це визначення аналогічне за змістом визначенню терміну "бізнес", а терміни "підприємець" і "бізнесмен" в нашій країні вживаються як синоніми.

1.2 Історія розвитку психології бізнесу

Невеликий огляд історії, яку пройшов бізнес у своєму розвитку, дає можливість розширити уявлення про цей вид діяльності. Загалом дослідники розрізняють два етапи розвитку бізнесу: передумови бізнесу і власне бізнес.

І етап - Передумови бізнесу:

а) виробництво «надлишкового» продукту, яке перевищує запити безпосереднього споживання. Обмін цього продукту на інші продукти і вироби -- перша складова частина майбутнього бізнесу.

Разом з появою обміну «додатковим продуктом» виявляються і перші передумови розвитку психології бізнесу. Адже обмін товарів і продуктів став задачею конкретних людей і вимагав від них освоєння безлічі нових здібностей: готовності зайнятися таким обміном, уміння домовлятися, виробляти норми і правила побудови відносин у цьому процесі, переборювати безліч упереджень категорії «ми і вони» (які були дуже сильні в примітивних суспільствах) і т.д.

б) поява грошей як еквівалента «загального продукту». Самостійні властивості, які мали гроші (як особливий товар), породили нову передумову бізнесу: мінову діяльність. Міняльні контори Єгипту, Греції, Рима, Візантії, країн Сходу та Середземномор'я, пізніше Італії і Голландії стали прообразом сучасних банків.

Психологія людини збагатилася цілим спектром нових понять, які пов'язані з темою відносин до грошей, як негативних (скаредність, жадібність, скнарість, корисливість, сріблолюбство), так і позитивних (щедрість, ощадливість, добродійність і ін.).

Пам'ятки письма доносять до нас багато винаходів і нововведень, що заклали фундамент сучасного бізнесу, зокрема:

- система оплати праці (масштабно вперше розроблена в Римській імперії). Якщо говорити в психологічних термінах, мова іде про систему мотивації персоналу в бізнесі;

- бухгалтерський облік (Італія, XV ст.). Для психології це означало чергову ступінь розвитку якості, так звану «розрахунковість" мислення бізнесмена;

- страхування (Голландії, XVI ст.). Разом з цим видом діяльності був знайдений механізм, що дозволяв знизити міру ризику при здійсненні угод, торгових операцій, транспортних експедицій і фінансових заходів;

- резервна банківська система (Лондон, середина XVII ст.). Для бізнесу це означало подальше підвищення міри надійності дій. Деякою мірою цим були підстраховані від можливих невдач не тільки переміщення товарів і торгові операції, але і гроші;

- операції з акціями, біржова діяльність (XVIII ст.). У результаті цього нововведення підприємці одержали масу нових можливостей, значення яких важко переоцінити. Крім простої можливості одержати довгострокові вкладення коштів, необхідних для розвитку бізнесу, підприємець міг тепер по-новому оцінювати результативність своєї справи. З появою акцій та бірж стало можливим спиратися не тільки на підрахунок суми кошт (накопичених, або оборотних), але й одержувати поточну об'єктивну ринкову оцінку, відображену в зміні курсу акцій підприємства. Оскільки ці курси виявляються надзвичайно динамічними, бізнесмени і підприємці одержують наочний і виразний «барометр», який підштовхує до необхідності термінового пошуку нових рішень та дозволяє оцінити ефективність дій. Крім того, біржова діяльність, особливо після затвердження тут ф'ючерсних угод (тобто операцій з не зробленим ще товаром, не вирослим зерном, не добутою нафтою) усе більше загострює для бізнесменів необхідність працювати не тільки в режимі «реального часу», але й засвоювати основи стратегічного планування, організовувати роботу з орієнтацією на далеку перспективу, а при можливості - і активного впливу на фактори майбутнього (у тому числі - на кон'юнктуру попиту та пропозиції, політичні події, суспільну думку).

ІІ етап - Власне бізнес, як відносно новий вид людської діяльності, що має специфічні якісні риси, повною мірою сформувався лише на рубежі Х1Х-ХХ століть; - це діяльність, що взяла на свої плечі задачу обміну та розподілу продуктів і послуг. Виробництво, як таке, не є специфічним для бізнесу і скоріше «додане» до задачі обміну в тих випадках, коли воно виявляється економічно вигідним.

Бізнес - це активність, що має своїм результатом одержання прибутку. Цей критерій містить у собі дві складові: 1) активність та 2) одержання прибутку. Саме одержання прибутку (як результат цієї активності) є критерієм відмежування «справжнього» бізнесу від «не-бізнесу» і «квазі-бізнесу».

Докладно особливості активності людини в бізнесі ми розглянемо в наступних наших лекціях. Зараз ми тезисно окреслимо лише деякі аспекти цього питання:

1) Результатом бізнесу є прибуток. Даний критерій дозволяє відмежувати намір дістати прибуток (суб'єктивну переконаність в тому, що здійснювана діяльність «очевидно» рентабельна, прибуткова), від реального одержання прибутку в результаті роботи бізнесмена.

2) Прибуток -- це далеко не будь-які гроші, які людина одержує. Зокрема, прибутком, наприклад, не є зарплата, спадщина, виграш у лотерею, гроші взяті у борг (кредит), знайдені на вулиці; гроші, що виділяє уряд під певні економічні програми і багато чого іншого.

Прибутком вважається тільки результат комерційної операції «гроші-товар(послуга)--гроші», здійснивши яку людина повинна із суми отриманого доходу вирахувати всі необхідні витрати.

3) Бізнес -- це системно організований процес, цілісна діяльність, зміст якої виходить за рамки окремої, нехай навіть самої успішної комерційної операції (тобто, це не окрема угода чи ряд угод).

Освоєння методів бізнесу, технології проведення різних угод (торгових, фінансових, бартерних, посередницьких і т.п.) - це необхідний елемент бізнесу, проте недостатній - бізнес лише до них не зводиться.

На рівні загальної тенденції можна спостерігати, що значна частина людей і організацій, які так чи інакше пробують себе в бізнесі, починає відчувати серйозні проблеми вже після того, як вони здійснили кілька вдалих операцій та угод.

Прикладом може послужити ситуація, що склалася в одній з регіональних комерційних фірм, що успішно діяла (як посередник) на ринку купівлі-продажу акцій приватизованих підприємств. Керівників цієї фірми без перебільшення можна було назвати фахівцями найвищого класу в підготовці і проведенні конкретних угод. Більш того, надання консультацій у цій сфері в якийсь момент стало навіть однією з основних послуг фірми. Однак приватизація у певний момент пішла на спад, і фірма виявила, що в неї фактично пропав бізнес. Ситуацію істотно погіршувала та обставина, що більшість отриманих у ході попередніх операцій коштів була витрачена.

Однак на той момент на руках у керівників залишалося кілька контрольних пакетів акцій не затребуваних ринком підприємств. І серед них акції практично всієї системи побутового обслуговування регіонального центра. Першою реакцією керівництва фірми був пошук варіантів роздроблення і розпродажу майна цих підприємстві. Консультанти, що працювали в той момент із фірмою, з трудом призупинили цей процес, піднявши питання перед керівництво фірми про те, як вони збираються жити далі, після продажу цього майна, і чи не варто, замість того щоб різати курку, спробувати одержати від неї що-небудь більш перспективне.

Проте, навіть після раціональної згоди з цією ідеєю, підприємці, у період початкових невдач керування новою для них справою, ще не раз поверталися до звичної для них схеми дій. Особливо загострювалися ці тенденції в моменти, коли вставало питання про необхідність вкласти в розвиток підприємства нові кошти -- без гарантії того, що ці вкладення коли-небудь, окупляться. Лише через рік, коли вони вирішили масу проблем, вклали необхідні кошти і знайшли на місце керівника цього напрямку ефективного менеджера, вони визнали, що прийнятий варіант дій допоміг їм зберегти фірму і зайнятися організацією систематичного бізнесу в інших сферах своєї діяльності.

Таким чином, уміння діставати прибуток на окремих угодах ще не свідчить про те, що ви маєте справу з реальним бізнесом. Цю стадію відносять до «квазі-бізнесу», який має багато зовнішніх подібностей з реальним бізнесом, але не витримує перевірки на міцність у довгостроковій перспективі.

Особливий якісний етап у становленні бізнесу і бізнесмена - це перехід від «психології угоди» до «психології систематичного бізнесу» - реального бізнесу. Критичний розподільчий момент -- це спосіб розпорядження прибутком. Поки основна частина прибутку іде на явне споживання (навіть при самих грандіозних масштабах цього прибутку), ми маємо справу тільки з підприємництвом на основі угод, доля якого у віддаленій перспективі дуже сумнівна. Якщо ж основна частина отриманих коштів направляється в розвиток справи це - заявка на дійсний бізнес (нехай навіть ефективність цієї справи, як і ведеться в ринковій ситуації, не гарантована).

Отже, ми розглянули в загальних рисах природу такого виду діяльності як бізнес, а зараз розглянемо суб'єкта цієї діяльності, тобто Людину бізнесу.

1.3 Особливості діяльності людини в бізнесі

Бізнес -- дуже різнобічна діяльність, в яку задіяні різноманітні психологічні аспекти: особистісні особливості людей та людські стосунки, норми і цілі, способи прийняття рішень, самооцінка та інше.

Аналіз психологічної літератури, яка присвячена суб'єкту бізнесу, виявляє два протилежні підходи:

І підхід постулює, що бізнес для людей, які присвятили себе йому, -- це особливий шлях. Шлях, який (використовуючи відомий термін А. Маслоу) можна назвати шляхом самоактуалізації особистості; пошуку людиною в собі нових ресурсів росту та особистісних змін, яких вимагає від неї діяльність у бізнесі.

ІІ підхід виражений у назві однієї з глав роботи Е. Шострома «Анти-Карнегі»: «Бізнес і особистість - речі несумісні». Шостром ототожнює усіх відомих йому бізнесменів з учнями Дейла Карнегі, а їхню діяльність -- з нескінченним маніпулюванням іншими людьми. Він робить висновок, що особистість у бізнесі -- це вже не стільки особистість, скільки машина для "вироблення" грошей.

Можна знайти багато аргументів "за" і "проти" обох цих підходів. Проте, більш доцільно (для більшої ефективності діяльності в бізнесі) дотримуватись І підходу, тобто: закон бізнесу -- це постійне зростання, розвиток нового, нових і нових якостей та здібностей. Бізнес -- це не просто школа і навіть не університет, це практично безупинний іспит, що приходиться здавати все життя, -- принаймні доти, поки бізнесмен залишається у своїй справі.

В сфері бізнесу діє значне різноманіття фігур. Вони класифікуються за різними підставами:

- за сферами діяльності: торговці, фінансисти, банкіри, страховики, промисловці, рекламісти, консультанти та інші. Усередині цих сфер класифікують за спеціальностями і спеціалізаціями: дилери (оптовики), комівояжери (розповсюджувачі), брокери (посередники), маклери, андеррайтери (біржеві брокери, банкіри, посередники), промуотери (просування товару, послуг), логістики (управлення матеріальними та інформаційними потоками в процесі товарообігу);

- за розмірами бізнесу - «керівник холдингу», «оптовик», «крамар»;

- за позиціями, які займають люди в ієрархічній структурі бізнесу: «президент», «генеральний директор», «керуючий» чи «фахівець», «виконавець».

Проте, предмет нашого обговорення -- це психологія бізнесу в цілому, і тому ми не будемо розглядати ні професійну спеціалізацію людини в бізнесі, ні особливості, які пов'язані з розмірами її справи а розглянемо більш широкий термін, що позначає людину бізнесу - бізнесмен.

Основним критерієм, ( за Емельяновим та Е.Н., Поварицыним С.Е.) для визначення статусу Бізнесмена, виступає одночасне сполучення права власності і факту керування своїм підприємством. Тільки тих, хто вкладає свої кошти і майно в бізнес, одночасно приймаючи на себе відповідальність за його розвиток, можна вважати дійсними Бізнесменами.

Інші фігури (навіть фахівці високого класу) у випадку невдачі підприємства Бізнесмена ризикують своїм заробітком, своїм робочим місцем, але не справою, як такою.

Проте, таке розмежування (природне і звичне для юристів і економістів), не відповідає сформованим психологічним традиціям. 90% американських видань в області психології бізнесу присвячені психології найманих робітників (найчастіше розглядають проблеми стомлення на роботі, мотивації і відносин до праці, психологічні характеристики окремих професій і спеціалізацій, питання навчання менеджерів і керуючих і т.д.). Практично всі результати подібних досліджень з однаковою легкістю можуть бути перенесені і на інші види діяльності (роботу в державних організаціях, на виробництвах будь-якої форми власності, організацію керування і процеси навчання). Інші 10% публікацій відносяться не до фігури Бізнесмена, а до аналізу спеціальних видів діяльності чи процесів, що існують в бізнесі -- наприклад, системи управління результатами чи якістю.

Це пояснюється тим, що замовниками подібних досліджень найчастіше виявляються саме бізнесмени, і мета їх -- підвищити рівень управління своїх підприємств, знайти нові важелі і засоби для підвищення їхньої ефективності. Задача ж пізнання себе і своїх індивідуальних особливостей, які дозволяють ефективно «робити бізнес», як правило не визнається власником бізнесу як задача для психологічних досліджень.

Головне ж питання, яке розглядає психологія бізнесу - це: які психологічні якості повинен мати бізнесмен для того, щоб його бізнес був успішним? Ґрунтуючись на думки численних авторів, які базуються на: 1) роботах тих, хто прямо контактує з ними - фінансових і управлінських консультантів, юристів і адвокатів; 2) біографіях та автобіографіях самих бізнесменів і т.д., ми бачимо, що тут однаковою мірою можуть бути успішними дуже різні за своїм психологічним складом люди. Зіштовхуючись з однієї і тією ж проблемною ситуацією, одні з них використовують свою комунікабельність, інші - ерудицію і здоровий глузд, треті - фантастичну активність, четверті - щось інше.

Загалом, такий аналіз, з погляду психології «рис», стосовно якостей бізнесмена, безперспективний. Адже, «диференціальні» дослідження особистості завжди проводяться під певну практичну задачу, на замовлення (зокрема, для оптимального добору і підбору людей на відповідні позиції певної професійної діяльності; наприклад, одна з професійно необхідних рис військовослужбовців - стресостійкість). Але задачі підбора бізнесменів не існує. Вона вирішується методом природного добору.

Бізнесмена цікавить питання про психологічні властивості виконавців, оскільки вони повинні бути ефективними провідниками його волі, реалізаторами його цілей. Стосовно ж до себе самого його цікавить не те, яким він повинний бути, зайнявшись цією справою, а що йому робити для того, щоб не програти, а виграти в цій грі.

Головна характеристика діяльності бізнесмена (на відміну від багатьох інших видів активності) полягає в тому, що ця діяльність постійно розвивається, змінюються її правила та умови, і людина змушена постійно змінюватися сама відповідно до цих нових правил. Проте удається це лише деяким. Статистика свідчить, що в країнах з розвинутою економічною системою менше 20 % людей, які пробують себе в бізнесі, залишаються в ньому після 5 років діяльності.

Що ж допомагає вижити в бізнесі на різних етапах його розвитку і навпаки: що приводить до невдачі тих, хто програє цю гру?

Ми спробуємо відповісти на ці питання в процесі проходження дисципліни, через: засвоєння теоретичного матеріалу та відпрацювання практичного (тобто "навчання на основі переживання досвіду").

Для підвищення ефективності навчального процесу серед інших, будуть використані такі методологічні прийоми, як «метод призми» і «метод цибулини».

«Метод призми» зводиться до того, що з розвитком теми ми постійно будемо змінювати кут зору і звертатися до розуміння психології бізнесу то з погляду вимог діяльності, то в контексті відносин з іншими людьми, то з погляду організації і так далі.

«Метод цибулини» виходить з того, що психіка людини - складна та багаторівнева. Ми будемо використовувати шлях поетапного проходження від найбільш поверхневих рівнів, почавши з опису діяльності та її вимог до людини, і, просуватися всередину, розбираючи шар за шаром психологічні особливості: рольову поведінку, міжособистісну взаємодію, установки та аттитюди, мотивацію і т.д.

Розпочнемо розмову про Людину бізнесу з точки зору теорії ролей. Соціальні ролі -- термін соціальної психології, і соціології. Він зосереджує увагу на універсальних, загальних вимогах до поведінки людини, що знаходиться у певній соціальній позиції. Проте через індивідуальний стиль виконання ролей, цей підхід припускає великий спектр варіацій і розходжень, що спостерігаються в поведінці людей, які ці ролі виконують.

Ключові положення теорії ролей виражені у фразі великого Шекспіра: «Весь світ -- театр, всі люди в нім -- актори, і кожен не єдину грає роль». І якщо розглядати світ як сцену, то нам дійсно приходиться грати на цій сцені безліч ролей. Ми усі - сини і дочки, чоловіки і дружини, підлеглі і керівники, викладачі і студенти і т.д. Причому весь цей репертуар живе усередині нас одночасно, і кожна наступна роль включається при переході з однієї ситуації в іншу. В якихось з цих ролей ми знаходимось більш тривалий час, у якихось - миттєвості; якісь з ролей легкі і приємні, інші - нестерпні для нас.

Ролі відрізняються від інших варіантів властивостей, станів, процесів і поведінки людини (таких, наприклад, як «веселий» і «смутний», «інтроверт» і «екстраверт»), головним чином тим, що вони напрацьовуються в ході людської історії як деякі узагальнені моделі виконання соціальних функцій, як необхідні зразки поведінки людини. Відповідно, виникають чекання-вимоги до носія ролі з боку навколишніх. Саме тому про людину «у ролі» завжди є можливість говорити як про гарного чи поганого батька, керівника чи бізнесмені.

При явно «зовнішньому», соціальному походженні ролей вони завжди реалізуються конкретними людьми і стають частиною їх самих, їхньої індивідуальної історії. Послідовне виконання ряду ролей є умова переходу в дорослий світ, освоєння професій, досягнення успіхів у житті.

Ми в різній мірі зживаємося з нашими ролями, іноді зростаємося з ними: керівник продовжує процес керівництва в родині чи в дружній компанії (професійна деформація); програміст не мислить свого життя без комп'ютера. Якісь з ролей завжди ближче і рідніше нам, якісь - більш далекі. Наші ролі - це невідривна частина нашого Я, але ними не вичерпується це Я.

Узагальнена назва соціальної ролі, що виконується людьми в бізнесі - Бізнесмен.

В бізнесі людина, як центральна фігура проходить чотири етапи розвитку, тобто грає наступні соціальні ролі: Підприємця, Менеджера. Інвестора і Лідера. Вони розрізняються між собою точно так само, як розрізняються ролі людини в науці (науковця): аспірант, науковий співробітник, професор та академік, і ми можемо розглядати Підприємця, Менеджера, Інвестора і Лідера як деякі етапні іпостасі ролі Бізнесмена, що послідовно повинна засвоювати людина, яка присвятила себе бізнесу.

Тема 2. Етапи розвитку особистості бізнесмена

2.1 Підприємець

2.2 Менеджер

2.3 Інвестор

2.4 Лідер

Суб'єкт бізнесу (Бізнесмен) проходить чотири етапи розвитку, відповідно грає наступні соціальні ролі (в залежності від домінуючої діяльності): Підприємця, Менеджера. Інвестора і Лідера.

Спробуємо послідовно розглянути психологічні особливості цих етапних станів та усвідомити складність переходу від однієї до іншої позиції (соціальної ролі), який вимагає від людини якісних психологічних змін у собі і своїй діяльності .

2.1 Підприємець

Підприємець -- перша ступінь на шляху входження в бізнес. Проте, як ми знаємо, термін «підприємець» часто вживається як синонім слова «бізнесмен», тобто він розглядається як саме та ключова фігура, що робить бізнес. Це твердження повторює практично кожна з численних книг, присвячених підприємництву. Підприємці - це найчисельніше плем'я в бізнесі, а підприємництво - це, образно кажучи, «дворовий, аматорський футбол», для представників якого тренування на підприємницькому полі - тільки перші кроки на фоні привабливої перспективи згодом потрапити в «вищу, професійну лігу» бізнесу.

Нагадаємо, що підприємництво це ініціативна (самостійна) діяльність громадян, що здійснюється від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на одержання прибутку. Основними передумовами розвитку підприємництва є:

- політика держави по відношенню до приватного;

- культура або система цінностей суспільства, яка психологічно заохочую та підтримує дух індивідуальної ініціативи;

- схильності та здібності людей до підприємництва.

Це породжує три психологічні проблеми підприємця:

1) політико-психологічну проблему взаємовідношень підприємництва з державою (підприємець бере на себе функції ризику та прогресу в економіці; держава - функції контролю для збереження надійності та стабільності економіки);

2) проблему образу підприємця в масовій свідомості (В США та Японії - підприємця бачать як людину, що обслуговує потреби суспільства та створює робочі місця; в Європі - образ підприємця скоріше негативний, що пов'язано з певними стереотипами сприйняття підприємця як спекулянта, дільця, експлуататора, а також із заздрістю з приводу його прибутків та доходів. На відміну від негативного образу підприємця в дзеркалі соціологічного аналізу, образ підприємця у власних очах - позитивний (це говорить про професійну задоволеність);

3) проблему вивчення психологічного портрету підприємця.

Існує два підходи до проблеми пошуку суб'єктивних психологічних передумов успішної підприємницької діяльності:

1) підприємець - особлива категорія людей, що наділені певними психологічними якостями;

2) підприємницькою активністю наділені всі в різній ступені.

Оскільки успішних підприємців небагато, то переважає перший погляд.

Перелік якостей, яким повинна відповідати людина, що бажає справитися з цією роллю, досить великий, зокрема: адаптивність, активність, віра, воля, уява, гнучкість, діловитість, життєлюбство, винахідливість, індивідуалізм, ініціативність, інтуїція, контроль, спритність, новаторство, освіченість, оптимізм, відповідальність, пошук нових рішень, практичність, завзятість, самокритичність, свобода у розпорядженні засобами, схильність до ризику, сміливість, здатність розвиватися, уміння контактувати з людьми, уміння планувати (див. Антоненко И.В.; Глущенко Е.В., Капцов А.И., Тихонравов Ю.В.;).

Всі ці важливі якості психологічного портрету підприємця можна структурувати наступним чином:

- інтелектуальний блок - компетентність, комбінаторний дар, розвинута уява, реальна фантазія, розвинена інтуїція, креативність, перспективне мислення;

- комунікативний блок - талант координатора зусиль співробітників; здатність та готовність до соціально-лояльного спілкування з іншими людьми і, в той же час, іти проти течії;

- мотиваційно-вольовий блок - схильність до ризику, внутрішній локус контролю, прагнення боротися та перемагати; потреба в самоактуалізації та суспільному визнанні, переважання мотиву досягнення над мотивом уникання невдач. Враховуючи, що підприємець образно кажучи ще і самоексплуататор, йому необхідні гарне здоров'я, невичерпна енергія та оптимізм.

Це ідеальний портрет підприємця, бізнесмена. Не всі якості з цього списку рівноцінні для людини бізнесу. Дані літератури та психологічних досліджень доводять обов'язковість лише компонентів мотиваційно-вольового блоку (незалежно від форми підприємництва - виробниче, комерційне, фінансове) та його рівня (крупний, середній, малий бізнес).

Основна особливість діяльності Підприємця полягає у тому, що він все робить сам, починаючи від пошуку поставщиків і закінчуючи реалізацією товару та веденням бухгалтерської документації.

2.2 Менеджер

З розвитком своєї справи бізнесмен змушений також розвиватися і засвоювати нову роль - роль Менеджера. Загалом менеджер - це універсальна управлінська професія, власне, у перекладі це і є керівник, управляючий і існує професія менеджера в різних сферах. Ми ж розглядаємо поняття "Менеджер", як нову роль, черговий (ІІ) етап становлення Людини бізнесу.

Перехідний період, що пов'язаний з багатьма психологічними проблемами, які змушений вирішувати бізнесмен, неодноразово описаний в психологічній літературі. Зовні ця ситуація, може мати наступний вигляд: керівник великого холдингу намагається вирішувати всі питання сам і одночасно. В результаті, як правило, найактуальніше, найтерміновіше залишається поза увагою нашого бізнесмена з найрізноманітніших причин (наприклад, секретарка не пустила в кабінет в потрібний момент людину з невідкладною справою, тому що на цей час були заплановані зустрічі з іншими).

Усвідомлення необхідності зміни способу життя часто призводять до внутрішньо-особистісного конфлікту Бізнесмена, появи сумнівів у своїх силах. Ось, приклад, висловлювання бізнесмена, який знаходиться в цій ситуації:

«Я не упевнений, що сьогодні можу залишити свою діяльність на фірмі. Скрізь я прискорюю процес, але розумію, що контролювати все неможливо. Вимотую себе нескінченними звітами, відучив людей думати: у результаті вони увесь час приходять до мене з проблемами. Мій компаньйон мені говорить: «Ти психологічно не можеш перейти цей рівень. Сьогодні ти -- основне гальмо для вирішення проблем, якщо не можеш відірватися від поточних ситуацій».

Такі історії - типові ілюстрації до ситуації переродження Підприємця в Менеджера (тобто, коли фактично Людина бізнесу вже ступила на сходинку Менеджера, але психологічно ще не відірвалась від пуповини Підприємця). Границі між цими двома іпостасями Бізнесмена побачити нелегко. З одного боку, вони чіткі: менеджер - працює з організацією справи, а не із самою справою. Зокрема, він уміє організувати справу (вона не розвалюється з його відходом у відпустку і не зупиняється з його від'їздом у відрядження); він уміє підібрати команду (в ній є всі необхідні для організації спеціалісти) і, нарешті, він вміє працювати з часом (організовує свою роботу так, щоб вона укладається в робочий час).

По суті, головна відмінність Менеджера від Підприємця не в зовнішніх проявах, а у внутрішній позиції, зокрема:

- Підприємець працює у своєму бізнесі, знаходиться «усередині» його: справа Підприємця невідривна від нього самого, вона гине, починаючи з того самого моменту, коли Підприємець з тих чи інших причин припиняє нею займатися.

- Менеджер одержує гарний результат тоді, коли бізнес починає жити самостійним життям, може бути легко відділений від нього і переданий іншому менеджеру, наприклад професійному Управляючому.

Менеджер - це черговий етап становлення Людини бізнесу, для переходу на який Підприємець повинний пережити процес відчуження від своєї справи, зробити свій бізнес якомога більш незалежним від своїх власних пристрастей і організувати його не під себе, а в максимальній відповідності з об'єктивними вимогами ситуації, у якій знаходиться його підприємство.

Повернімося до розглянутої ситуації, коли керівник холдінгу не встигав розглянути та прийняти рішення з термінових питань. Безумовно, керівник холдингу є талановитим Підприємцем. Він сам знайшов той хід, що дозволив маленькому кооперативу перетворитися у величезну імперію взаємозалежних організацій, і сам працював над цим перетворенням. Люди, які працювали з ним, були простими виконавцями його волі і вирішували питання тільки в рамках конкретних, поставлених ним задач. Однак у якийсь момент його справа переросла його можливості. Він не встигав не тільки продумувати всі необхідні рішення - навіть збирати всю інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень. І його справа, стала перед загрозою руйнування.

Зрозуміло, керівник робив те, що вважав за необхідне в цій ситуації, і в тому числі учився навичкам менеджменту, почавши із самої гострий для себе проблеми - організації часу. Однак якщо можливостей людини фізично вистачає на тридцять питань зі ста існуючих, ніякий тайм-менеджмент не допоможе вирішити всі сто.

Основна ж задача і проблема полягає в тому, що при переході до ролі Менеджера, Підприємець повинний попрощатися зі своєю Справою (своїм дітищем) і віддати її на піклування іншим людям.

Це зовсім не значить, що він повинний відійти від цієї справи, закинути її і забути. Навпаки, його відповідальність за неї ще більш зростає. Але тепер у фокусі його уваги повинні знаходитися зовсім інші речі - не технологія бізнесу, не те, наскільки правильно чи неправильно відбувається процес, а команда, бригада, люди. Люди, яким частинами роздаються процес і технологія роботи.

Задача Менеджера - керувати і контролювати дії людей, що займаються процесом, але не сам цей процес.

Цей перехід добре відомий у психологічній консультативній практиці під словом "делегування". "Технологія делегування повноважень" досить докладно описана в безлічі посібників, однак усі вони стверджують, що головна проблема тут - не в рецептах організації делегування, а в тім, якою мірою керівник готовий до прийняття самої цієї задачі. І це проблема сугубо психологічна.

У бізнесі залишаються ті, хто зрештою знаходить у собі сили і можливості для зміни своєї внутрішньої позиції, їх основна задача: учитися, учитися і учитися всьому тому, що називається регулярним менеджментом. Головні моменти цього переходу :

- перехід від керування справою до керування людьми,

- делегування повноважень,

- відмова від прагнення витрачати доходи на себе та усвідомлення необхідності максимум вкладати в розвиток справи.

Перехід від ролі Підприємця до ролі Менеджера - далеко не одномоментний процес, і багатьом людям для нього потрібно від декількох місяців до декількох років. Головне те, якою мірою їх внутрішні зміни будуть відповідати змінам вимог бізнесу і ситуації довкола нього.

Зараз в світі існує багато знань і технологій, що були розроблені для підвищення ефективності роботи менеджера. Те, чому сучасні українські бізнесмени змушені були учитися самостійно (часто методом спроб і помилок), у більшості західних країн утілено в рядових навчальних програмах. За ними готуються як майбутні наймані менеджери, «лінійні» і «функціональні» керівники в організації, так і Менеджери-власники підприємств, ще до початку своєї справи, чи безпосередньо в процесі розвитку свого бізнесу.

Прикладом подібних програм є «Піраміда розвитку менеджерських навичок» (розроблена компанією «Management Systems Consulting Corporation» у 1986 р.) - систематизація, що відображає один із варіантів уявлень про те, які навички повинна напрацювати в собі людина, яка бажає успішно справлятися з функціями Менеджера.

Ці навички сконцентровані в 19 блоках, які розташовані на п'ятьох «поверхах» піраміди. Ідея полягає в тому, що засвоєння менеджерських навичок припускає «нарощування» більш складних і комплексних умінь над більш простими.

Засвоївши навички І «поверху» - базові (без який здійснювати діяльність менеджера взагалі неможливо), людина здатна керувати невеликим підрозділом у рамках організації. Цих базових навичок всього чотири:

1) "Керування часом" єдина навичка І рівня, яка спрямована на самого менеджера і чисто технологічна. Три ж інших пов'язані з керуванням людьми, побудовою ефективних відносин з навколишніми.

2) "Ефективне делегування відповідальності" - це відмова від прагнення брати вирішення всіх питань на себе і щохвилини показувати іншим, як це правильно робиться.

3) «Міжособистісна ефективність», тобто уміння спілкуватися з людьми; вирішувати питання, що виникають, без конфліктів; зацікавлювати, дохідливо і просто пояснювати.

4) «Ефективне оперативне лідерство» припускає (разом з тим, що менеджер повинний прекрасно знати тонкості роботи свого підрозділу), у разі потреби зуміти взяти керування процесом на себе і вивести ситуацію з кризи.

На ІІ «поверсі» піраміди - обсяг живої роботи з людьми практично настільки ж великий. Робота з підбором кадрів, їхнє навчання поточним процесам (тренінг), керування нарадами і проектами і організація повсякденного контролю виконання вимагають високо розвинутих якостей і навичок. Проте менеджер цього рівня - це усе ще менеджер середньої ланки, і, щоб рости далі, йому треба засвоювати нові якості.

Формулювання ІІІ і ІV четвертого «поверхів» звучать більш сухо і «бюрократично». І в цьому є свій особливий смисл, оскільки суть більшості навичок, які необхідно напрацьовувати менеджеру цього рівня, відноситься до ефективної роботи з документами: їхня підготовка, аналіз, розробка.

Для того щоб стати менеджером вищої ланки, необхідно учитися бюрократії. Уміння працювати з документами - одна з базових якостей вищого менеджменту.

Отже, кожен новий шар навичок у цій піраміді надбудовується над попереднім і припускає їхню повну збереженість при переході з поверху на поверх. Ефективний менеджер за рядками звітів і планів бачить процеси, що відбуваються з людьми і з організацією.

Вищий - V «поверх» піраміди має всього один рядок: «навички організаційних змін». Усе, чому менеджер учився раніш, виявляється лише передумовою рішення цієї задачі, без якої розвиток організації, а отже, і розвиток бізнесу неможливий.

Коли мова йде про зростання звичайного менеджера (управлінця, найманого працівника), усе просто і зрозуміло: необхідно у рамках особистої кар'єри засвоювати та удосконалювати навичку за навичкою, перебиратися з поверху на поверх і, зрештою, прагнути до засвоєння вищого з них. Такого спеціаліста найбільші фірми і корпорації будуть прагнути перекупити одна у одної.

Менеджер, який виріс з Підприємця, власник своєї справи, повинний здійснювати організаційні зміни не тоді, коли він готовий до цього, а тоді, коли цього вимагає ситуація. Але щоб це зробити успішно, він повинен 1) узгодити зміни із сформованою організаційною культурою, 2) стратегічно спланувати їх, 3) проконтролювати наявні ресурси, 4) організувати необхідні наради, 5) навчити і замотивувати людей, 6) ефективно розподілити час і т.д. і т.п.

Ті, хто не встиг всерйоз засвоїти ці навички змушені припиняти свою діяльність в бізнесі. За дослідженнями американського психолога М. Гербера: «щороку більше мільйона людей починають якесь ділове підприємство. Статистика говорить, що до кінця першого року роботи - 40% з них буде змушена закрити свою справу. Через п'ять років більш 80% з них (800 000) - закриються. Але погані новини на цьому не закінчуються: якщо ви є власником малого підприємства, що зуміло вижити протягом цих п'яти років, не варто зітхати з полегшенням. Тому що більш 80% малих підприємств, що змогли вижити в ці перші п'ять років, закриються в наступні п'ять.» Гербер М., с. 18).

Тим, хто зумів успішно пройти шлях Підприємця, стати Менеджером і досягти того необхідного мінімуму, що дозволив йому і його Справі зберегтися, приходиться засвоювати нову роль -- роль Інвестора.