Антонимия как часть лексической семантики. Способы образования однокоренных антонимов в русском языке. Характеристика средств образования однокоренных антонимов в русском языке, анализ их семантики, специфики употребления на фоне китайского языка.

Словообразовательный и сопоставительный анализ лексического материала как способы изучения иностранного языка в профессиональных целях. Семантический аспект и аспект, связанный с постижением профессиональных знаний на основе иностранных текстов.

Определение словообразовательной активности (или пассивности) непроизводных лексем с корневой морфемой латинского происхождения. Особенности реализации их словообразовательного потенциала в современном русском литературном языке конца XX – начала XXI вв.

Исследование русской словообразовательной системы в аспекте ее лексической реализованности. Предметом исследования является главная ячейка названной системы - словообразовательный тип. Потенциал данного типа и особенности его лексической реализации.

Современное мультикультурное пространство как результат процессов глобализации на всех уровнях жизнедеятельности. Словообразовательный формант -уш/а как языковая единица, которая используется для альтернативного способа создания имен существительных.

Опис критеріїв ідентифікації складних слів для визначення їх змісту. Виділення групи складних слів-неологізмів відповідно до їхнього смислового значення. Визначення найпродуктивнішої моделі утворення складних слів на основі аналізу їх синтаксичних ознак.

Рассмотрение ядерных регрессивных словосочетаний с адвербиальным и адъективным ядром. Понятие слова как основной лексической единицы. Описание схемы классификации словосочетаний. Одноклассные и разноклассные зависимые сочетания, их отличия и функции.

Способы образования словосочетаний из отдельных слов. Разработка способа формульной записи структуры словосочетаний естественного языка, а также методов синтеза реляционных сетей для операций соединения слов в словосочетаниях. Структура реляционной сети.

Ознаки, лінгвістичні та психолінгвістичні підходи до визначення сутності поняття "словосполучення". Особливості засвоєння словосполучень дітьми старшого дошкільного віку. Оволодіння словосполученням як важливим мовним засобом та мовленнєвою одиницею.

Словосполучення як два чи більше повнозначних слів, об'єднаних синтаксичним зв'язком, предметом синтагматичного синтаксису. Знайомство з головними особливостями синтаксичних, комбінованих та складних словосполучень. Розгляд синтаксичних зв'язків слів.

Аналіз особливостей універбів як однієї з мовленнєвих реалізацій номінатем комплексного зразка. Мотиваційні відношення, що встановлюються між словосполученням та його вербальним еквівалентом. Критерії тотожності номінатеми зі своїми модифікаціями.

Основні синтаксичні значення словосполучень структури "іменник + іменник у формі родового відмінка", їх загальні трансформаційні властивості. Охарактеризування даних словосполучень широкими дериваційними зв'язками із синтаксичними одиницями інших рівнів.

Вивчення місця, ролі і значення ад’єктонімної системи в сучасному українському мовознавстві на прикладі досліджень словацьких лінгвістів. Оцінка словотвірного потенціалу дериватів. Характеристика лексико-семантичних та граматичних ознак словотворчі.

Проблема змістового аспекту мови. Семантика похідного слова, його особливості в лексикологічній системі англійської мови. Засоби словотвору, їх функціонування і використання. Словотвір прикметника. Визначення характерних особливостей новоутворених слів.

Особливості встановлення загальних закономірностей словотвору дієслів із рефлексивним комплексом в індоєвропейських мовах. Сутність класифікації дієслів за формальними й семантичними ознаками. Значення генетичних, типологічних й ареальних факторів.

Проаналізовано творення жіночих варіантів імен прибужан, що постали внаслідок суфіксації від повної та усіченої основи офіційних імен, усічення та усічено-суфіксальних способів з їх різними комбінаціями. Крім цього, виявлено деривати лексичного творення.

Класифікація морфем, корені та афікси. Словотвір як розділ мовознавчої науки. Поняття про афіксальні морфеми, твірну основу і формант. Характеристика споконвічної української лексики та її стилістична диференціація. Джерела української фразеології.

Аналіз формування суб’єктивної модальності тексту словотвірними засобами. Аналіз низки моделей, за якими утворюються деривати з відповідною конотацією. Суб’єктивна модальність тексту словотвірними засобами, текстове використання словотворчих величин.

Основні словотвірні особливості похідних прикметників давньогрецької мови. Окреслено відмінності між первісними та похідними одиницями. Наведено теоретичну класифікацію способів словотворення, яка найбільше відповідає специфіці давньогрецької мови.

Виявлення основних способів словотвору в українській та англійській мовах. Загальна характеристика продуктивних типів словотвору та виокремлення його особливостей. Розкриття основних правил вживання прикметників у мовному середовищі порівнюваних мов.

Поняття й види прислівників: іменникового, прикметникового, займенникового та дієслівного походження. Явище адвербіалізації у сучасній українській літературній мові. Суфіксальний, префіксально-суфіксальний і префіксальний способи творення прислівників.

Утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів, взаємозв’язок між ними. Вивчення прислівників іменникового, прикметникового, займенникового і дієслівного походження. Суфіксальний, префіксально-суфіксальний і префіксальний способи творення.

Словотворення в українській мові, утворення нових лексичних одиниць афіксами, словоскладанням та абревіатурою. Субстантивація, адвербіалізація і прономіналізація як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.

Морфеміка як розділ словотвору. Класифікація морфем української мови. Морфологічна модель, морфологічна позиція, морфонема. Історичні зміни в морфемній структурі слова. Словотвір як навчальна дисципліна. Афіксація і її чисті різновиди, творення слів.

Структурно-семантичні типи дієслів, установлення типових для них словотвірних парадигм, характеризування їхню структуру та наповнення зон, визначення континуум словотвірних значень віддієслівних дериватів та набір словотворчих засобів для їх реалізації.

Вивчення місця і значення словотвірної проблематики в науковій спадщині видатного українського мовознавця, визначного ономаста - Ю.О. Карпенка. Деякі морфемні особливості власних назв. Розвиток українського та слов’янського ономастичного словотвору.

Структурна, семантична, прагматична і функціональна організація основ англійських префіксальних дієслів з германськими та романськими дієслівними префіксами; їх словотворчі потенції. Словотвірні ланцюжки, що містять основи префіксальних дієслів.

З’ясування словотвірного значення похідних субстантивів у денумеративному словотворенні сучасної української мови. Врахування функційного вияву твірної семантичної основи, зокрема числівникової, поруч із формантоцентричним аспектом вивчення словотвору.

Дериваційні синонімні й варіантні пари покласифіковані з твірними базами та словотворчими засобами. Моделі прикметникової дериваційної синонімії та варіантності. Структурно семантичний аналіз словотвірних синонімів і варіантів нової української мови.

Годоніми - сукупність власних назв, які вживаються для лінійних топографічних об’єктів урбанонімного простору. Характеристика субстантивно-ад’єктивних конструкцій у називному відмінку, що використовуються для найменування міських об`єктів Херсона.