Словотвір дієслів із рефлексивним комплексом в індоєвропейських мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

словотвір дієслово рефлексивний індоєвропейський

Словотвір дієслів із рефлексивним комплексом в індоєвропейських мовах

Дисертація присвячена синхронічно-типологічному вивченню словотвору дієслів із рефлексивним комплексом в індоєвропейських мовах. Під рефлексивним комплексом у роботі розуміється складний формант, який у якості конститутивного включає рефлексивний елемент: -ся/сь ? у російській, -ся ? в українській, -ца(ся) - в білоруській, siк ? у польській, sich ? у німецькій, se/si ? у романських мовах і т.ін. Дієслова з рефлексивним комплексом (ДРК) визначаються нами як похідні слова, що утворюються шляхом одночасного приєднання до твірної основи на одному дериваційному кроці всіх складників рефлексивного комплексу, а саме: рефлексивного елемента і префікса [див. (1)], рефлексивного елемента і суфікса [див. (2)] або рефлексивного елемента, префікса і суфікса в їх різних комбінаціях [див. (3)]. Пор.:

(1) укр. спати > виспатися; рос. спать > выспаться; білор. спаць > выспацца; чеськ. spati > vyspati se; нім. schlafen > sich ausschlafen; лит. miegoti > issimiegoti і т.ін.;

(2) укр. брат > брататися; рос. брат > брататься; білор. брат > братацца і т.ін.;

(3) укр. бідний > прибіднитися (розм.); рос. бедный > прибедниться (розм.); білор. бедны > прыбедніцца і т.ін.

Формально ДРК і стандартні рефлексивні дієслова належать до єдиного морфологічного класу дієслів із рефлексивним формантом, проте вони один від одного відрізняються у словотвірному і семантичному відношеннях. На відміну від ДРК стандартні рефлексивні дієслова утворюються за допомогою лише рефлексивного показника, який надає твірній основі, зокрема, власне-зворотне (або прямо-зворотне) значення. Наприклад:

(4) укр. мити > митися; рос. мыть > мыться; нім. waschen > sich waschen; англ. wash > wash oneself; фр. laver > se laver; ісп. lavar > lavarse; італ. lavare > lavarsi та інші.

Дієслова з рефлексивним формантом вивчалися переважно на матеріалі окремих мов: російської (А.В.Знаменська, Е.І.Корольов, Н.О.Янко-Триницька та ін.), української (Р.П.Михайлик), білоруської (М.Т.Ковальова), польської (Б.Остроменська-Фрончак, А.Холвет та ін.), чеської (Т.О.Ацаркіна, З.Леоновічева та ін.), німецької (Ф.Вагнер, В.Д.Дєвкін, Г.Штетцель, Е.Шульц та ін.), англійської (Е.Ш.Генюшене, Н.П.Нікітіна та ін.), болгарської (Б.Ю.Норман), французької (О.Є.Корді), литовської і латиської (Е.Ш.Генюшене). Існують праці, в яких стандартні рефлексивні дієслова аналізуються також у зіставному аспекті на матеріалі споріднених мов: скандинавських (В.П.Берков), слов'янських (Й.Андерш, Ю.П.Князєв, З.Леоновічева та ін.), романських (Т.О.Абросімова), дагестанських (Я.Г.Тестелець, С.Ю.Толдова). У ряді робіт стандартні рефлексивні дієслова досліджуються на матеріалі як споріднених, так і неспоріднених мов (Е.Ш.Генюшене, Х.А.Kaрделa, В.П.Недялков та ін.).

Водночас ДРК як окремий розряд лексики в типологічному аспекті взагалі не досліджувались.

Зважаючи на те, що загальна теорія мови формується значною мірою під впливом типології, яка дозволяє окреслити мовний простір і позначити можливі типи мовних структур і мовних значень, до актуальних завдань сучасних типологічних досліджень належить вивчення конституентів мовної структури на всіх її рівнях. Це особливо стосується лексичного рівня, на якому, однак, бракує міжмовних узагальнень. Актуальність даного типологічного дослідження зумовлюється його спрямованістю на виявлення загальних закономірностей утворення ДРК і меж їх варіювання в окремій мовній підсистемі індоєвропейських мов. Здійснення пропонованого дослідження диктується необхідністю вивчення словотворчої та семантичної структури дієслів із складним словотвірним формантом - рефлексивним елементом, префіксом і суфіксом в їх різних комбінаціях ? в окремих мовах і в типологічному аспекті, що дасть можливість сформулювати міжмовні узагальнення в зазначеній підсистемі мови.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи факультету іноземних мов Донецького національного університету. Проблематика дисертації входить до кола питань, що досліджуються в межах держбюджетної наукової теми «Діахронічне, типологічне та зіставне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов'янських мов» (№ 0101U005390).

Метою роботи є встановлення загальних закономірностей словотвору ДРК в індоєвропейських мовах шляхом типологічного аналізу, що передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

1) виявити корпус ДРК у кожній досліджуваній індоєвропейській мові;

2) здійснити класифікацію ДРК в індоєвропейських мовах за формальними й семантичними ознаками;

3) обчислити теоретично можливі формальні типи утворення ДРК та визначити їх реалізацію в досліджуваних мовах;

4) провести семантичну класифікацію ДРК на основі мотиваційних відношень із твірною основою;

5) установити типологічну продуктивність формальних і семантичних типів ДРК;

6) інвентаризувати словотвірні засоби, які беруть участь у реалізації структурних і семантичних типів ДРК у кожній досліджуваній мові, і встановити ступінь їх продуктивності в утворенні ДРК;

7) окреслити фактори, які впливають на творення стандартних рефлексивних дієслів і типологічну продуктивність ДРК;

8) виявити лексико-семантичні особливості твірних основ та їх словотвірну продуктивність;

9) розробити типологічну анкету опису ДРК;

10) сформулювати міжмовні узагальнення у сфері творення ДРК в індоєвропейських мовах;

11) визначити роль генетичних, типологічних й ареальних факторів в організації системи ДРК у досліджуваних мовах.

Об'єктом дослідження є дієслова з рефлексивним формантом у типологічному аспекті.

Предмет дослідження становлять структурні та семантичні особливості творення дієслів із складним словотвірним формантом (рефлексивним комплексом) у 22 індоєвропейських мовах.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні наявності взаємозв'язку між формальними та семантичними ознаками певних типів ДРК та їхньою типологічною продуктивністю в окремих або в окремо взятій мові. Передбачається, що між розподілом індоєвропейських мов на синтетичні й аналітичні та ступенем розвитку системи ДРК у цих мовах існує певний корелятивний зв'язок.

Емпіричний матеріал дослідження складають ДРК у мовах, які належать до індоєвропейської сім'ї й утворюють у ній такі групи: 1) германську: англійська, німецька, датська, норвезька, шведська, голландська; 2) слов'янську: російська, українська, білоруська, польська, чеська, словацька, болгарська, сербо-хорватська; 3) балтійську: латиська, литовська; 4) романську: французька, італійська, іспанська, румунська, португальська; 5) грецьку: новогрецька мова. Отже, до списку досліджуваних мов входять 22 мови.

Визнаючи той факт, що з розпадом Югославії на Балканському півострові виникли дві самостійні держави (Сербія та Хорватія), а також те, що основною умовою національної консолідації є розвиток мови у писемній та усній формах (Л.П.Васильєва, Л.Полюга, О.І.Чередниченко та ін.), відзначимо, що похідні дієслова із сербської та хорватської мов були вилучені зі «спільного» «Сербскохорватско-русского словаря» за редакцією М.І.Толстого (1982). Отже, відповідні ДРК уживаються в роботі недиференційовано як елементи єдиної сербо-хорватської мови.

ДРК досліджуваних мов були отримані шляхом суцільної вибірки з тлумачних і перекладних словників загальномовного характеру. При відборі мовного матеріалу та його опрацюванні залучались спеціалісти та носії різних мов, а також використовувалась типологічна анкета опису ДРК. Типологічна анкета як універсальна і динамічна (евристична) схема опису певного аспекту мови містить питання, пояснення та дефініції застосованих у роботі термінів, які дозволяють відносно швидко отримати бажану інформацію про досліджуване явище (Б.А.Успенський). Загальна кількість проаналізованих ДРК і їхніх твірних основ склала понад 7200 одиниць (з них - близько 4300 ДРК і понад 2900 твірних основ).

Слід зазначити, що в картотеку поряд з одиницями літературної мови увійшли також ДРК, які належать до розмовної, просторічної, діалектної та жаргонної лексики, зареєстровані загальномовними словниками. Такий недиференційований підхід до матеріалу виправдовується, з нашого погляду, дослідницькою значущістю кожного мовного факту, а також тим, що між цими шарами лексики немає чіткої межі, навпаки, ця межа значною мірою є умовна (О.І.Блінова, Р.В.Болдирєв, О.А.Земська, Н.О.Лук'янова, Г.П.Нещименко, А.Р.Семів, О.О.Тараненко, М.М.Янценецька та ін.). Крім того, залучення до аналізу розмовної, просторічної, діалектної та жаргонної лексики дозволяє виявити стилістичну зумовленість реалізації тих чи інших типів ДРК і встановити реальну продуктивність структурних і семантичних типів ДРК в аналізованих мовах.

Стандартні рефлексивні дієслова на зразок укр. митися (< мити), а також вторинні рефлексивні дієслова, які утворюються шляхом приєднання до стандартного рефлексивного дієслова лише префікса на зразок нім. sich wegstehlen `непомітно йти' (< sich stehlen `крастися', `крадькома пробиратися куди-небудь'), рос. разругаться (< ругаться) і т.ін. у роботі не розглядаються. Поза увагою в цьому дослідженні залишаються дієслова з рефлексивним формантом у давальному відмінку: нім. sich (Dat.) еtw. (Akk.) anschaffen `придбати щось'; чеськ. umyti si (hlavu) `мити голову' і т.ін., а також дієслова з невизначеними мотиваційними зв'язками з їх твірними основами: рос. хорохориться; укр. схаменутися та інші. Такі утворення потребують, на наш погляд, окремого, не типологічного, а історико-етимологічного дослідження, і тільки після цього їх можна було б залучити до аналізу.

У дослідженні застосовуються методи і прийоми, які забезпечують комплексний і достовірний аналіз мовного матеріалу. За допомогою індуктивного методу здійснювався збір мовного матеріалу, його систематизація та опис (Б.А.Успенський). Дедуктивний метод використовується для аналізу в досліджуваних мовах глибинних процесів, які неможливо спостерігати безпосередньо (М.П.Кочерган, В.М.Русанівський), зокрема, з метою обчислення формальних і семантичних типів ДРК і встановлення загальних закономірностей у даній підсистемі словотворення. Описовий метод, спрямований на фіксацію та аналіз фактів окремої мови за допомогою статичних моделей, дозволяє виявити все тотожне і відмінне в системі ДРК описуваної мови, інвентаризувати словотвірні засоби, які беруть участь у деривації ДРК даної мови (І.Ф.Вардуль, М.П.Кочерган). Типологічний метод як один із найважливіших засобів узагальнення знання про конкретні мови і розбудови загальної теорії мови застосовується для виявлення у системах ДРК досліджуваних мов спільних і відмінних рис незалежно від ступеня спорідненості даних мов та утворення універсалій (О.Є.Кібрик, Б.Комрі, В.Скалічка, Б.А.Успенський). Перефразування ДРК у синонімічні вирази, в яких похідні заміняються на їх твірні основи та пояснювальні слова, використовується під час моделювання формул тлумачення (З.М.Волоцька, Ю.Л.Гінзбург). Компонентний аналіз надає змогу розкласти семантичну структуру на мінімальні значущі одиниці й виділити спільні та відмінні компоненти у семантичній структурі ДРК (Л.М.Васильєв, Н.Г.Іщенко, О.М.Селіверстова). Словотвірний аналіз застосовується для виявлення відношення словотвірної похідності (Г.О.Винокур, І.О.Мельчук, Л.І.Сахарчук). Моделювання мотиваційних відношень спрямовано на виявлення семантичних зв'язків між твірною основою і ДРК та здійснюється за допомогою формули тлумачення (Ю.Д.Апресян, З.М.Волоцька, В.Д.Каліущенко). Кількісний аналіз проведено з метою встановлення ступеня типологічної продуктивності структурних і семантичних типів та груп ДРК, а також продуктивності словотвірних

засобів, які беруть участь в утворенні даних одиниць в окремо взятій мові (С.М.Андрєєв, В.В.Левицький, В.І.Перебийніс, В.Скалічка).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше сформульовано міжмовні узагальнення в сфері творення ДРК в індоєвропейських мовах і виявлено зв'язок організації систем ДРК із генетичними, типологічними й ареальними чинниками. Вперше запропоновано й здійснено типологічний опис ДРК в індоєвропейських мовах, який враховує формальний і семантичний аспекти деривації цих одиниць. Новим у роботі також є обчислення теоретично можливих структурних типів утворення ДРК і виявлення тих із них, які реалізувалися в кожній із досліджуваних індоєвропейських мов. У дисертації вперше здійснено семантичну класифікацію ДРК на основі мотиваційних відношень похідних із твірними основами, встановлено семантичні типи і групи ДРК, а також визначено типологічну продуктивність структурних і семантичних типів даних одиниць. Новим у дослідженні є виявлення лексико-семантичних груп твірних основ ДРК, а також інвентаризація афіксів, які беруть участь у деривації ДРК у кожній проаналізованій мові. Відмінною рисою дослідження є репрезентативність матеріалу, покладеного в його основу, впровадження до наукового обігу значного за обсягом мовного матеріалу, а також статистичне опрацювання отриманих результатів, що надає можливість з достатнім рівнем імовірності робити висновки про місце досліджуваного явища в системі окремих індоєвропейських мов.

Теоретичне значення роботи зумовлено новим підходом до вивчення словотвору ДРК в індоєвропейських мовах - виокремленням даних одиниць із класу дієслів із рефлексивним формантом. Розроблена методика типологічного опису творення ДРК в індоєвропейських мовах, створена й апробована на значному емпіричному матеріалі типологічна анкета як універсальна схема для уніфікованого опису ДРК в інших мовах є внеском автора дисертації в розбудову типології та загальної теорії словотвору. Важливими для типології та лінгвістики універсалій є міжмовні узагальнення як одна з найбільш ефективних форм систематичного накопичення емпіричного матеріалу, що відбиває зв'язки між формальними та семантичними ознаками певних типів ДРК і їхньою типологічною продуктивністю. Це стосується і зв'язків між типологічною продуктивністю структурного чи семантичного типу ДРК та його продуктивністю в окремо взятій мові. Значення роботи визначається перспективою подальших зіставно-типологічних досліджень ДРК у функціональному, прагматичному й соціолінгвістичному аспектах.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати роботи можуть бути використаними в навчальному процесі, в теоретичних курсах загального та зіставно-типологічного мовознавства (розділи «Лексична типологія мов», «Структурна типологія мов», «Лінгвістичні універсалії»), зіставної лексикології (розділи «Принципи та параметри зіставної лексикології», «Словотвір. Семантичне моделювання в словотворі», «Парадигматичні відношення в лексико-семантичних системах зіставлюваних мов»), в лексикографічній і перекладацькій практиці. Основні положення і висновки дисертації можуть бути

застосовані в наукових дослідженнях студентів, магістрів і здобувачів наукових ступенів.

Особистий внесок дисертанта полягає: 1) у запропонованій типологічній характеристиці ДРК у 22 індоєвропейських мовах; 2) в обчисленні теоретично можливих структурних типів утворення ДРК і виявленні тих типів, які отримали реалізацію у проаналізованих мовах; 3) у визначенні семантичних типів, груп ДРК і їх типологічної продуктивності; 4) у встановленні міжмовних узагальнень у сфері ДРК в індоєвропейських мовах; 5) у виявленні ролі типологічних, генетичних й ареальних чинників в організації систем ДРК у досліджуваних мовах. Опрацювання й апробація типологічної анкети опису ДРК є також особистим внеском дисертанта.

Вірогідність висновків і спостережень забезпечується застосуванням комплексної методики дослідження, залученням значного за обсягом теоретичного і мовного матеріалу з розглянутої проблематики, розробкою й апробуванням типологічної анкети опису ДРК в індоєвропейських мовах.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в монографії «Типологія дієслів із рефлексивним комплексом в індоєвропейських мовах» - 20,88 др. арк. (333 с.), у матеріалах міжнародних, Всеукраїнських і міжвузівських лінгвістичних конференцій та 43 публікаціях, із них 30 - статті у фахових виданнях ВАК України (11,58 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 35,76 др. арк.

Апробація результатів дослідження здійснена на 12-ти міжнародних наукових конференціях: «Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мові як іноземної» (Полтава, 2000), «Проблеми зіставної семантики» (Київ, 2001, 2003, 2005), «Мова. Людина. Влада» (Ялта, 2001), «Функціонування російської та української мов в епоху глобалізації» (Ялта, 2003), «Проблеми теорії та історії слов'янського словотвору» (Мінськ, 2003), «Мова та культура» (Київ, 2004, 2005), «Сучасна україністика: проблеми мови, літератури та культури» (Оломоуц, Чехія, 2004), «Російська і зіставна філологія: стан і перспективи» (Казань, 2004), «Германістика в Україні та за кордоном. Стан і перспективи» (Київ, 2005); на 4-х міжнародних лінгвістичних семінарах: «Компаративістика і типологія в сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми» (Маріуполь, 2002-2005); на 3-х міжвузівських конференціях молодих вчених: «Актуальні дослідження іноземних мов і літератур» (Донецьк, 2003), «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецьк, 2004, 2005); на 2-х конференціях асоціації українських германістів (Донецьк, 1996; Львів, 2003); на 2-х Всеукраїнських конференціях: «Нові підходи до філології у вищій школі» (Запоріжжя, 1998), «Сучасні тенденції розвитку лінгвістики та європейської і американської літератур» (Черкаси, 2004); на 4-х наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДонНУ (Донецьк, 1999, 2003-2005).

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації - 351 сторінка, загальний обсяг роботи разом із бібліографією (520 позицій), списками джерел ілюстративного матеріалу (список словників - 68 позицій, список творів художньої літератури - 26 позицій) і додатками (таблицями й типологічною

анкетою опису ДРК) становить 433 сторінки.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, словників і художніх текстів, а також додатків.

У вступі обґрунтовано доцільність проведеного дослідження та актуальність обраної теми, розкрито наукову новизну дисертації, визначено мету і завдання роботи, описано методи дослідження, викладено теоретичне і практичне значення його результатів, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі простежено основні підходи до інтерпретації дієслів із рефлексивним формантом у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці, проаналізовано співвідношення стандартних рефлексивних дієслів і категорії стану, ДРК і категорії виду, охарактеризовано основні значення рефлексивного форманта в структурі стандартних рефлексивних дієслів і висвітлено специфіку складного словотвірного форманта у структурі ДРК.

У другому розділі запропоновано формальний опис ДРК, подано обчислення структурних типів утворення ДРК в індоєвропейських мовах, визначено словотвірні засоби, які беруть участь у деривації ДРК, встановлено їх продуктивність.

У третьому розділі досліджено семантику похідних ДРК, мотивованих дієсловами, виявлено семантичні типи та групи віддієслівних ДРК, встановлено лексико-семантичні групи твірних дієслівних основ, що беруть участь у деривації ДРК, і визначено їх продуктивність у кожній мові.

У четвертому розділі висвітлено семантику відіменникових ДРК. На підставі семантичної функції твірної іменникової основи у структурі ДРК виявлено семантичні групи похідних дієслів, проаналізовано продуктивність словотвірних засобів і сформульовано міжмовні узагальнення.

У п'ятому розділі проаналізовано семантику відприкметникових дієслів із рефлексивним комплексом. Визначено своєрідність семантики відприкметникових ДРК, яка зумовлюється специфікою прикметників на тлі інших частин мов, а також характером реалізації «активного - неактивного вияву ознаки», позначеної твірною прикметниковою основою.

У загальних висновках підведено підсумки роботи, окреслено перспективи дослідження, а також представлено таблицю міжмовних узагальнень у сфері утворення ДРК.

Додатки містять 25 таблиць і типологічну анкету опису ДРК.

Перший розділ - «Сучасний стан порівняльно-типологічного вивчення рефлексивних дієслів в індоєвропейських мовах» - присвячено основним проблемам зіставного й типологічного дослідження словотвору загалом і дієслів із рефлексивним формантом, зокрема. Типологічне вивчення дієслів із рефлексивним формантом, які охоплюють стандартні рефлексивні дієслова й ДРК, у словотвірному відношенні пов'язано з основними аспектами дослідження мови в їх взаємозв'язку, зокрема: 1) з морфологією: тут передусім важливим є вивчення морфологічних способів утворення стандартних рефлексивних дієслів, пасивних форм дієслова, ДРК, а також розгляд категорії виду і способів дії (морфологічних засобів їх вираження; аспектуальних значень) (О.В.Бондарко, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Н.Ф.Клименко, М.О.Луценко, Ю.С.Маслов, С.О.Соколова, В.Г.Таранець, В.С.Храковський та ін.); 2) з семантикою: у цьому плані важливо з'ясувати формальні та семантичні співвідношення твірної основи і похідного слова (З.М.Волоцька, В.Д.Каліущенко, Е.І.Корольов, І.С.Улуханов, Н.О.Янко-Триницька та ін.); 3) з синтаксисом: тут суттєвим є вивчення валентнісних перетворень при деривації стандартних рефлексивних дієслів й утворенні пасива (В.Г.Адмоні, Г.А.Бернацька, К.Брінкер, А.П.Загнітко, Р.П.Михайлик, Г.Хельбіг та ін.).

1.1. Зіставне і типологічне дослідження словотвору. Сучасні зіставно-типологічні праці в галузі лексики та словотвору спрямовані, з одного боку, на пошук універсальних (спільних) рис, які своєрідно виявляються в різних мовах (Л.В.Бублейник, Ю.О.Жлуктенко, А.Е.Левицький, В.М.Манакін, Н.Б.Мечковська, Р.С.Помірко, В.Г.Таранець, С.Ульман, З.А.Харитончик, С.О.Швачко та ін.), а з іншого, на дослідження семантики окремих слів, синонімічних груп (І.Р.Буніятова, А.П.Непокупний та ін.). Установлення універсалій дозволяє проникнути в закономірності, які визначають будову мови, розпізнати глибинні закономірності значень, виявити ознаки, що утворюють універсальний компонент мови, а також дослідити поверхневі закономірності форми, що створюють її ідіоетнічний компонент (Дж.Грінберг, Дж.Дженкінс, Ч.Осгуд, С.Д.Кацнельсон та ін.). У лексичній системі кожної мови отримує своє відображення практична значущість (цінність, корисність) певних об'єктів, предметів, явищ для життя і діяльності етносу (Й.Ф.Андерш, Р.Кісь, В.М.Манакін, І.А.Стоянов та ін.).

1.2. Деякі суперечливі поняття в теорії словотвору. Типологічний опис ДРК у словотвірному аспекті тісно пов'язаний з рядом основних понять теорії словотвору (словотвірна модель, словотвірний тип, продуктивність, обмеження на продуктивність та ін.). У теорії словотвору існують різні погляди на співвідношення понять словотвірна модель і словотвірний тип, які можна узагальнити так: 1) словотвірна модель і словотвірний тип вживаються недиференційовано як термінологічні синоніми (О.М. Тихонов, М.М.Янценецька); 2) поняття словотвірна модель і словотвірний тип розмежовуються за ознаками продуктивність/непродуктивність (Г.О.Винокур, В.Фляйшер) і характер (аспект) словотвору (синтетичний/аналітичний). Словотвірна модель характеризується продуктивністю і належить до синтетичного (процесуального) аспекту словотвору, а словотвірний тип - навпаки, непродуктивністю і належить до аналітичного аспекту словотвору; 3) у реферованій дисертації словотвірна модель і словотвірний тип розмежовуються з урахуванням діаметрально протилежної спрямованості словотвірного аналізу: словотвірна модель установлюється при аналізі від форми

до значення, а словотвірний тип - при аналізі від значення до форми.

Із характеристикою словотвірної моделі чи типу у словотворі часто пов'язується поняття продуктивності (Н.Д.Арутюнова, І.Барц, М.Докуліл, І.І.Ковалик, В.Фляйшер та ін.), а також дія певних обмежувальних факторів, які регулюють утворення нових слів, у тому числі дієслів із рефлексивним формантом (Е.Ш.Генюшене, І.О.Мельчук, В.П.Недялков та ін.). Серед чинників, що обмежують утворення стандартних рефлексивних дієслів і ДРК, у роботі зазначаються, зокрема, морфологічна структура твірної основи, її семантика, аспектуальна характеристика твірного дієслова тощо.

У типології терміном типологічна продуктивність позначають поширення мовного явища в певній кількості мов (Дж.Грінберг, Дж.Дженкінс, Ч.Осгуд та ін.)

1.3. Неєдина мотивація похідного слова. Основним поняттям у словотворі є поняття похідності, оскільки співвідношення твірної і похідної основ складають суть механізму словотвору. Між твірною і похідною основами можливі різні типи формально-семантичних відношень (О.А.Земська, І.О.Мельчук, Н.О.Янко-Триницька та ін.). Множинність мотивації (рос. заторговаться < торговать/торговаться; укр. грішник < грішний/гріх/грішити і т.ін.) притаманна словотвірній системі кожної мови і породжується різноспрямованими формально-семантичними зв'язками між похідною і твірною основами (Г.О.Винокур, Є.А.Карпіловська, В.В.Лопатін, О.М.Тихонов, І.С.Улуханов, В.Ф.Черепанова, І.О.Ширшов та ін.). У реферованій роботі множинність мотивації розуміється широко ? як формальна і/чи семантична співвіднесеність похідного слова одночасно з двома чи більше твірними основами. Таке розширене розуміння множинності мотивації охоплює, таким чином, множинність словотвірної структури (рос. учить/учитель > учительство), омонімію словотвірної форми (рос. безобразие/безобразный > безобразить) й інші можливі випадки розбіжності формальної і/чи семантичної похідності.

1.4. Утворення слів зі складним формантом. У системі індоєвропейських мов діють дві протилежно спрямовані тенденції - аналітична та синтетична, які пронизують усі рівні мови, в тому числі й лексичний (Ш.Баллі, О.А.Земська, Н.М.Лопатнікова, Г.С.Чинчлей, В.Шмідт та ін.). Формування ускладнених афіксів, які являють собою сполучення двох або трьох поряд чи дистантно розташованих формантів (суфіксів, префіксів, рефлексивного форманта), є результатом дії синтетичної тенденції. Поява ускладнених словотвірних формантів віддзеркалює рух мови в діахронії і викликана необхідністю компенсувати відсутність у мові словотвірних засобів.

1.5. Основні значення рефлексивного форманта у структурі стандартних рефлексивних дієслів і ДРК. Набір значень рефлексивного показника у структурі стандартних рефлексивних дієслів в індоєвропейських мовах загалом подібний (власне-рефлексивне значення, посесивно-рефлексивне, автокаузативне, взаємне, абсолютивне, відкаузативне, об'єктно-модальне, суб'єктно-модальне) (В.П.Берков, Е.Ш.Генюшене, Ю.П.Князєв, Р.П.Михайлик, В.П.Недялков та ін.). Рефлексивний елемент у структурі ДРК не має цього набору значень. Так, укр. набігатися (< бігати) не означає *набігати себе чи *набігати своє тіло, ноги і та ін., а має значення `удосталь/багато побігати', тобто рефлексивний формант -ся не реалізує в цьому дериваті власне-рефлексивного чи посесивно-рефлексивного значення. Аналогічно, в російській мові ДРК спеться (< петь) не є тотожним *спеть друг с другом, а позначає `досягти погодженості, стрункості у спільному співі', тому у структурі цього дієслова афікс -ся не реалізує взаємне значення. Отже, рефлексивний формант у складі ДРК є таким його структурним елементом, який разом із префіксом і/або суфіксом утворює єдине, семантично нероздільне ціле - рефлексивний комплекс, що додається до твірної основи на одному дериваційному кроці. У складі рефлексивного комплексу він формально зберігає зв'язок із рефлексивним займенником або з певною часткою і виконує структурну функцію ? транспонувальну або інтранзитиваційну (у термінології Г.А.Бернацької, В.Д.Дєвкіна, М.П.Некрасова та ін.). Рефлексивний формант може також нейтралізуватися і виступати як асемантичний компонент. Завдяки власному конкретному значенню основне семантичне навантаження у складі рефлексивного комплексу має префікс, який у поєднанні з певним типом твірної основи формує семантику всього складного словотвірного комплексу.

1.6. ДРК і їх відношення до категорії виду і способів дії. Вид, перебуваючи на перетині словозміни і словотвору, є морфологічним ядром аспектуальності. Важливими компонентами аспектуальності є також способи дії, тобто розряди дієслів, що уточнюють, як відбувається дія, і визначають типи перебігу дієслівної дії (С.Агрель, Ю.С.Маслов та ін.). Якщо дієслівний вид як граматична категорія існує не в усіх мовах, то аспектуальні значення репрезентовані всіма мовами (Ю.С.Маслов). Рефлексивний комплекс, приєднуючись до безпрефіксного дієслова, здатний змінювати його видове значення і значення способу дії, а також додавати до нього різні семантичні нашарування, зокрема, початку, завершення, інтенсивності, результату дії (Г.О.Залізняк, Ю.С.Маслов, С.О.Соколова, З.М.Стрекалова, М.О.Шелякін та ін.).

1.7. Принципи типологічної характеристики дієслів із рефлексивним комплексом. Основою для типологічної характеристики словотворення ДРК в індоєвропейських мовах слугували синхронічні описи словотвору в індоєвропейських і неіндоєвропейських мовах (З.М.Волоцька, В.Д.Каліущенко, В.П.Недялков, З.А.Харитончик та ін.). Словотвір - це рівень із відносно самостійним статусом, який виявляє певні взаємозв'язки з лексичним, морфологічним і синтаксичним рівнями мови. Кінцевим результатом словотворчих процесів є утворення одиниць зі статусом слова і номінативною функцією. Цей результат органічно пов'язує словотвір із лексичним рівнем мови. Бінарна формальна та семантична структура похідного слова, ізоморфна структурі предикативних одиниць, безпосередньо зв'язує словотвір із синтаксичним рівнем. Водночас, елементи, що входять до морфемної структури похідного слова, поєднують це слово з морфологічним рівнем мови. Похідне слово як мотивований знак мови співвідноситься як з реальною дійсністю, так і з іншими одиницями мовної системи. Семантика похідного слова зумовлюється, з одного боку, взаємовідношенням певних ономасіологічних категорій, а з іншого ? семантикою конкретних твірних основ. Отже, характер похідного слова постає не випадковим, а регламентованим і системним, а його формальна структура зумовлюється семантичними факторами.

Типологічна характеристика словотворення ДРК має бути двоспрямованою: від форми до семантики і, навпаки, від семантики до форми. Такий підхід має за мету виявити спільні та відмінні риси, притаманні формальному й семантичному способу творення ДРК. Порівняння систем ДРК у близькоспоріднених і неблизькоспоріднених мовах під таким кутом зору надає більших можливостей для виявлення спільних закономірностей і тенденцій, а також розбіжностей, обумовлених національними особливостями кожної мови.

Важливим параметром типологічного аналізу словотворення ДРК є спільний спосіб утворення даних одиниць у досліджуваних мовах. Крім того, типологічний аналіз похідних дієслів передбачає виявлення типів мотиваційних відношень і зв'язків із твірною основою, від яких залежить семантика і форма похідних одиниць. Типологічна характеристика словотворення ДРК пов'язана з визначенням лексико-семантичних груп (ЛСГ) слів, які можуть слугувати твірною основою для цих дериватів, а також вимагає встановлення інвентаря словотвірних засобів, які беруть участь в утворенні вищеназваних мовних одиниць.

Отже, ДРК розглядаються в реферованій дисертації як утворення, вторинні щодо твірної основи. Під значенням похідного ДРК розуміється таке словотвірне значення, яке складається в результаті взаємодії значень твірної основи (дієслівної, іменникової, прикметникової і т.ін.) і рефлексивного комплексу, до якого належать рефлексивний формант, префікс і/чи суфікс.

Типологічний опис словотворення ДРК здійснюється послідовно в два етапи. На першому етапі аналізується формальна структура ДРК. Похідні ДРК класифікуються за спільними для всіх досліджуваних мов морфологічними ознаками: категорійна приналежність твірної основи, кількісний і якісний склад словотвірного форманта. На підставі цих ознак у кожній досліджуваній мові встановлюються структурні типи ДРК і виявляються словотвірні засоби, які беруть участь у реалізації цих формальних типів.

На другому етапі описується семантика похідних дієслів із рефлексивним комплексом. Для цього використовується формула тлумачення, яка містить такі компоненти: 1) аргументи дієслова-предиката, що відповідають учасникам ситуації, яку він описує; 2) дієслово-предикат, який має більш загальне значення, ніж ДРК певної семантичної групи; 3) вказівку на твірну основу ДРК (З.М.Волоцька, В.Д.Каліущенко та ін.).

ДРК відносяться до семантичної групи на підставі близькості словникових тлумачень рефлексивних дериватів і подібності ситуацій, описуваних цими дієсловами. Формула тлумачення, яка являє собою перифразу або переклад слова на особливу семантичну мову, спирається на лексикографічне тлумачення твірної основи і похідного ДРК, але не тотожна йому. Вона відрізняється від словникового опису ДРК тим, що абстрагується від індивідуальних особливостей похідних дієслів. Формула тлумачення відбиває характер дії рефлексивного деривата в узагальненому вигляді. Для опису семантики ДРК у формулі тлумачення використовуються ядерні (базові) семантичні компоненти (`робити/виконувати дію', `бути', `мати' та ін.) і додаткові семантичні компоненти (`багато', `дуже', `інтенсивно', `довго', `з помилкою/неправильно' і т.ін.), які виділяються за допомогою методики компонентного аналізу семантичної структури твірної основи і похідного ДРК (З.М.Волоцька, Н.Ф.Клименко, М.М.Пещак, Г.Ф.Савченко, О.М.Селіверстова та ін.). У ряді випадків комбінація семантичних компонентів у формулі тлумачення замінюється семантично близьким словом, яке не повинно порушувати загального значення тлумаченого ДРК: починати бути = ставати (з'являтися); переставати бути = зникати (припинятися) і т.ін. Такі лексичні заміни мають на меті зробити формулу тлумачення більш зрозумілою і простою. У тих випадках, коли значення ДРК неможливо передати через значення твірної основи або розуміння значення ДРК через твірну основу ускладнювалося, семантичній групі приписувалися два або декілька семантично близьких значень ДРК. При встановленні формули тлумачення до уваги беруться також такі семантичні ознаки учасників описуваної ДРК ситуації, як істота/неістота, активний/ неактивний, одиничний/множинний. Отже, велика кількість різних словникових тлумачень зводиться до кількох узагальнених типів, що являють собою стандартизовані вирази, які відбивають певну позамовну ситуацію. Узагальнення словникових тлумачень ДРК в одну формулу тлумачення уможливило, таким чином, формулювання єдиного словотвірного значення.

У другому розділі - «Структурні типи дієслів із рефлексивним комплексом і їхні словотвірні засоби» - досліджується формальний аспект утворення ДРК. З цією метою проводиться обчислення можливих структурних типів утворення ДРК, для чого в роботі використовуються такі ознаки: 1) частиномовна приналежність твірної основи ДРК; 2) кількісний склад рефлексивного комплексу; 3) якісний склад рефлексивного комплексу. З 15-ти теоретично можливих структурних типів утворення ДРК у проаналізованих індоєвропейських мовах реалізуються десять, а саме: 1) віддієслівні префіксальні ДРК; 2) відіменникові префіксальні ДРК; 3) відприкметникові префіксальні ДРК; 4) відіменникові суфіксальні ДРК; 5) відприкметникові суфіксальні ДРК; 6) віддієслівні префіксально-суфіксальні ДРК; 7) відіменникові префіксально-суфіксальні ДРК; 8) відприкметникові префіксально-суфіксальні ДРК; 9) віддієслівні двопрефіксальні ДРК; 10) відприкметникові двопрефіксальні ДРК.

Більшість систем ДРК в індоєвропейських мовах розподіляється між двома структурними типами:

1) «V (твірна дієслівна основа) + Prf (префікс) + RЕ» (див. (1) на с. 1);

2) «S (твірна іменникова основа) + Prf + RЕ». Наприклад:

(5) нім. der Zweig `гілка' > sich verzweigen/abzweigen `розгалузитися, відгалузитися'; аналогічно: швед. gren > agrena sig; польськ. konar/gal№z >

rozkonarzyж/odgalкziж siк; новогрец. клбдЯ фп > дйбклбдЯжпмбй.

Утворення ДРК у більшості проаналізованих мов відбувається переважно за

одним із названих структурних типів, що свідчить про типологічну значущість цих

морфологічних ознак.

Продуктивність структурних типів ДРК в індоєвропейських мовах неоднакова. Загалом вона зумовлюється багатством чи бідністю інвентаря словотвірних засобів у кожній окремо взятій мові, наявністю в ній активних словотвірних типів, їхньою конкуренцією і дією обмежувальних факторів у сфері словотворення. Так, віддієслівні ДРК кількісно переважають у слов'янських і балтійських мовах, а також у німецькій мові, де внутрішній дієслівний словотвір загалом досить розвинений. Навпаки, у романських мовах цей тип ДРК нечисленний і не перевищує 10 одиниць, а в новогрецькій мові він відсутній. Щодо відіменникових ДРК, то вони домінують у романських мовах і в новогрецькій, де охоплюють відповідно від 74% до 93% від загальної кількості ДРК у цих мовах. Наприклад:

(6) іспан. hoja `лист' > deshojarse `утрачати листя (про дерево)'; аналогічно: рум. frunza > a se desfrunzi; фр. feuille > se defeuiller; італ. foglia > sfogliarsi.

У більшості проаналізованих мов (у 15-ти із 22) похідні відприкметникові ДРК є нечисленними і не перевищують 10 одиниць. Наприклад:

(7) рос. спесивый > заспесивиться (просторіч.) `стати надто пихатим'; аналогічно: польськ. hardzieж > rozhardzieж siк; рум. fumuros > a se infumura.

ДРК в індоєвропейських мовах можуть утворюватися загалом за участю дво- і триморфемного рефлексивного комплексу (див. (1), (3) на с. 1). Деривація ДРК за допомогою двоморфемного рефлексивного комплексу є домінувальним структурним типом у всіх досліджуваних мовах, а в окремих мовах (у шведській, норвезькій, голландській і новогрецькій), очевидно, єдино можливим типом утворення цих одиниць.

Продуктивність префіксів у сфері ДРК в індоєвропейських мовах різна. Особливо високу продуктивність демонструють префікси у сфері внутрішнього дієслівного словотворення у слов'янських і балтійських мовах, а також у німецькій мові.

Найбільшу словотвірну продуктивність серед віддієслівних ДРК у досліджуваних мовах мають такі префікси:

- у східнослов'янських мовах: на-, за-, с-, о-/об- (рос., укр., білор.); раз-/рас- (рос., білор.); роз- (укр.); до- (укр., білор.); вы-/ви-(рос., укр.);

- у західнослов'янських мовах: na-, do- (польськ., чеськ., словацьк.); roz-, wy-, za- (польськ., словацьк.); s-/z-, w-, o-/ob-, prze-, u- (польськ.); po- (словацьк.);

- у південнослов'янських мовах: на-, раз-/рас- (с.-хорв., болг.); за-, из-/ис- (с.-хорв.);

- у балтійських мовах: б-, uю-, pri-, at-, nu-, su- (лит.); ie-, iz-, par- (лат.);

- у германських мовах: ver- (нім., голл.); for- (норв., дат.); for- (швед.), а також у німецькій мові префікси: aus-, ein-, uber-, zer-, ab-, durch-.

Низьку продуктивність при утворенні віддієслівних ДРК виявляють префікси в романських мовах.

При деривації відіменникових ДРК в індоєвропейських мовах бере участь менша кількість префіксів, продуктивність яких загалом нижча порівняно з префіксами внутрішнього дієслівного словотвору. Відносно високу продуктивність

в окремих мовах мають такі префікси: у німецькій ver-, be-, ein-, ent-, ab-; у російській, українській і болгарській о-/об-, а також у болгарській мові префікс в-; у польській za-, roz-, s/z-, wy-; у романських мовах en- (іспан., порт., рум., фр.), a- (іспан., порт.).

Приєднання рефлексивного комплексу до твірної основи супроводжується в індоєвропейських мовах взаємопристосуванням поєднуваних морфем, а саме: кореня, префікса, суфікса і рефлексивного елемента. На межі цих морфем або всередині кореня часто відбувається чергування голосних і приголосних звуків, усічення флексії або частини кореневої морфеми. Ці морфонологічні процеси частіше спостерігаються в досліджуваних мовах при транспозиційному (зовнішньому) творенні ДРК від іменників і прикметників (див. (3) на с. 1; (6) і (7) на с. 13).

У межах розглянутого матеріалу існують певні взаємозумовлені закономірності (кореляції), зокрема:

1) між типологічною продуктивністю певного структурного типу ДРК і його продуктивністю в окремо взятій мові (наприклад, у німецькій);

2) між кількісним складом рефлексивного комплексу і його продуктивністю в типологічному аспекті.

З урахуванням цих закономірностей сформульовано такі міжмовні узагальнення ймовірнісного типу:

- якщо ДРК певного структурного типу є продуктивними в типологічному аспекті, тобто відзначені у більш ніж 50% досліджуваних мов, то існує ймовірність їх продуктивності в окремих мовах;

- якщо в утворенні ДРК беруть участь триморфемні рефлексивні комплекси, то існує ймовірність низької продуктивності цього типу як в окремо взятій мові, так і в більшій частині досліджуваних мов.

У третьому розділі - «Типологія значень віддієслівних дієслів із рефлексивним комплексом» - досліджується семантика віддієслівних ДРК. Значення похідного ДРК розглядається тут як значення, яке складається в результаті взаємодії значень твірної дієслівної основи і рефлексивного комплексу, до якого належать рефлексивний елемент, префікс і/чи суфікс.

У дисертації встановлено, що віддієслівні ДРК в індоєвропейських мовах мають спільну ознаку «якість результату, якого досягає суб'єкт у процесі виконання ним дії, позначеної твірною дієслівною основою». З цього погляду семантичні групи віддієслівних ДРК упорядковуються у три типи: 1) ДРК із позитивним результатом для суб'єкта дії (позитивні ДРК); 2) ДРК із негативним результатом для суб'єкта дії (негативні ДРК); 3) ДРК із нейтральним результатом для суб'єкта дії (негативні ДРК).

Як позитивний результат для суб'єкта ДРК у роботі розглядається певний бажаний чи корисний стан, який виникає внаслідок виконання суб'єктом дії, позначеної твірною дієслівною основою. Цей стан є звичайно наслідком цілеспрямованої дії з боку суб'єкта, який прагне задовольнити певні свої потреби, подолати труднощі, зробити щось на користь собі, домогтися чогось і т.ін.

(див. (1) на с. 1).

Негативний результат репрезентує певний небажаний стан, який виникає внаслідок виконання суб'єктом дії, позначеної твірним дієсловом. Цей стан часто є наслідком надмірно інтенсивного або тривалого здійснення суб'єктом дії, позначеної твірною дієслівною основою. Найбільш типовими негативними наслідками цих дій є втома, хвороба, травма, помилка, запізнення. Наприклад:

(8) укр. їсти > об'їстися `надмірно наїдатися, переповнюючи шлунок'; аналогічно: білор. есці > аб'есціся; польськ. jeњж > oвjeњж/przejeњж siк; с.-хорв. jести > обjести/преjести се; чеськ. jisti > pшejisti se; болг. ям > оям се; словацьк. jesќ > objesќ sa; лат. зst > pвrзsties (розм.); лит. лsti/valgyti > persiлsti/ persivalgyti/apsivalgyti; нім. essen > sich uberessen; норв. spise > forspise seg; дат. spise/?de > forspise/for?de sig; швед. ata > forata sig.

Нейтральні ДРК позначають дії з неочевидним або нейтральним результатом для суб'єкта дії. Ці ДРК описують різні фази (способи) перебігу дієслівної дії (початок, розвиток, завершення з їхніми різними відтінками). Пор.:

(9) укр. гукaти (розм.) `голосно лаяти когось', `кричати на когось'; горлати (розм.) `голосно говорити, кричати або співати на все горло'; ґвалтувати (розм.) `кричати', `галасувати' > розгукатися (рідко) `розкричатися'; розгорлатися (розм.) `почати багато ґвалтувати'; розґвалтуватися (розм.) `почати горлати, галасувати'; болг. кряскам `кричати'; вряскам `голосно кричати' > разкряскам/ развряскам се `розкричатися'; лат. bпaut `кричати' > iebпauties (розм.) `закричати';

(10) укр. кохати > розкохатися `перестати любити'; аналогічно: польськ. kochaж > odkochaж siк.

Продуктивність семантичних типів віддієслівних ДРК в індоєвропейських мовах різна (див. табл. 1):

Таблиця 1. Продуктивність семантичних типів віддієслівних ДРК

Мови	Семантичні типи ДРК	Разом
	позитив.	негатив.	нейтр.
1	2	3	4	5
Германські мови
1. Німецька	146	171	54	371
2. Англійська	22	22	2	46
3. Датська	3	15	4	22
4. Норвезька	3	20	1	24
5. Голландська	4	24	3	31
6. Шведська	2	5	1	8
Слов'янські мови
7. Російська	218	90	128	436
8. Польська	211	80	140	431
9. Українська	133	44	164	341

Таблиця

1	2	3	4	5
10. Словацька	135	21	28	184
11. Білоруська	95	47	108	250
12. Болгарська	74	9	75	158
13. Сербо-хорватська	72	49	34	155
14.Чеська	47	25	38	110
Романські мови
15. Французька	?	3	2	5
16. Іспанська	1	2	1	4
17. Португальська	-	-	3	3
18. Румунська	-	-	2	2
19. Італійська	1	-	-	1
Балтійські мови
20. Литовська	84	43	58	185
21. Латиська	63	24	97	184
Разом:	1314	694	943	2951

У слов'янських і балтійських мовах позитивні ДРК кількісно переважають над негативними ДРК. Навпаки, в германських мовах (крім англійської) негативні ДРК домінують над позитивними ДРК. На підставі аналізу наявності/відсутності в мовах семантичних груп віддієслівних ДРК із позитивним, негативним і нейтральним результатом для суб'єкта дії можуть бути сформульовані як тенденція такі імплікації:

- якщо в мові є негативні ДРК, то в цій мові є також позитивні ДРК;

- якщо в мові є позитивні й негативні ДРК, то в цій мові наявні також нейтральні ДРК.

Найбільш продуктивними в типологічному плані є серед позитивних ДРК три групи з такими формулами тлумачення:

1) «Суб'єкт (S) робить те, що позначено твірною дієслівною основою (Vm) протягом часу і набуває певних умінь, навичок і т.ін.» (зафіксовано у 15-ти мовах, за винятком поодиноких прикладів в іспанській і французькій мовах). Пор.:

(11) укр. жити > ужитися/вжитися `звикати до життя на новому місці, в нових умовах'; `пристосовуватися'; аналогічно: рос. жить > вжиться; білор. жыць > ужыцца; с.-хорв. живети > уживети се; болг. живея > вживея се; словацьк. ћiќ > vћiќ sa; чеськ. ziti > vziti se; нім. leben > sich in etw. einleben; голл. leven > zich inleven; дат. leve > indleve sig; лат. dzоvot > iedzоvoties; лит. gyventi > бsigyventi;

2) «S домагається певної мети за допомогою Vm» (наявні у 14-ти мовах). Пор.:

(12) укр. лестити > підлеститися `лестощами, догідливістю, вихвалянням і т.ін. добиватися доброго ставлення, вигоди, користі тощо'; аналогічно:

рос. льстить > подольститься (розм.); білор. лашчыць > падлашчыцца (розм.);

польськ. pochlebiж > przypochlebiж siк; нім. heucheln > sich einheucheln; чеськ. lichotiti > vlichotiti se; дат. smigre > indsmigre sig; норв. smigre > innsmigre seg;

3) «S удосталь/до межі робить Vm» (відзначено у 12-ти мовах) (див. (1) на с. 1).

Серед негативних ДРК типологічно продуктивними виявляються дві групи з такими формулами тлумачення:

1) «S надто довго і/чи багато робить Vm до виникнення певних неприємностей» (відзначено у 17-ти мовах) (див. (8) на с. 15);

2) «S неправильно/з помилкою робить Vm» (відзначено у 15-ти мовах). Пор.:

(13) укр. рахувати > прорахуватися `помилятися при підрахунку, у діях, припущеннях і т.ін.'; аналогічно: рос. считать > обсчитаться/просчитаться; чеськ. poиitati > pшepoиitati se; білор. лічыць > аблічыцца/пралічыцца; польськ. liczyж/rachowaж > przeliczyж/przerachowaж siк; нім. rechnen/zahlen > sich verrechnen/verzahlen; норв. telle/regne > fortelle/forregne seg; дат. regne > forregne sig; лит. skaiиiuoti > apsiskaiиiuoti; лат. rзнinвt > pвrrзнinвties (розм.) Серед нейтральних ДРК найбільш продуктивною в типологічному плані є семантична група із формулою тлумачення «S заглиблюється в Vm» (відзначено у 12-ти мовах, крім поодиноких прикладів у шведській та іспанській мовах). Пор.:

(14) рос. смотреть/глядеть/зрить (книжн.) > всмотреться/вглядеться `уважно розглядати когось, щось', `дивитися на когось, щось з особливою увагою, напружено, пильно'; возриться (просторіч.) `пильно вдивлятися, дивитися в очі'; аналогічно: польськ. patrzeж > wpatrzyж siк; білор. глядзець > углядзецца; лит. spoksoti/ziopsoti (розм.) > бsispoksoti/uюsiюiopsoti (розм.); болг. гледам > вгледам се.

Типологічна продуктивність ДРК певної семантики корелює з їх продуктивністю в окремо взятій мові, наприклад, у німецькій (В.Д.Каліущенко). Тобто семантичні групи, відзначені в більшій частині досліджуваних мов, включають у німецькій мові звичайно більше ДРК, ніж групи, відзначені в меншій частині мов або в декількох мовах (див. табл. 2):

Таблиця 2. Типологічна продуктивність негативних ДРК

Семантичні групи негативних ДРК	Кількість мов із цією семантикою	Кількість ДРК у німецькій мові
1. «S занадто довго і/чи багато робить Vm до виникнення певних неприємностей»	17	57,9% (99)
2. «S неправильно/з помилкою робить Vm»	14	36,3% (62)
3. «S ненавмисно повідомляє щось, виконуючи Vm»	6	5,8% (10)
Разом		100% (171)

Між типологічною продуктивністю певної ЛСГ твірних дієслів і продуктивністю ДРК, утворених від даної ЛСГ, у німецькій мові встановлено залежність такого плану:

- чим вища у досліджуваних мовах продуктивність певної ЛСГ твірних дієслів при утворенні ДРК цього семантичного типу, тим більше дериватів від цієї ЛСГ слід очікувати в німецькій мові.

Так, в індоєвропейських мовах найбільша кількість позитивних ДРК утворюється від дієслів, що позначають мовленнєву діяльність і звучання (287 з 1314). Така тенденція характерна і для позитивних ДРК німецької мови, де 42 одиниці з 146 мотивуються відповідною ЛСГ дієслів (див. (12) на с. 16). Аналогічно, негативні ДРК найбільш продуктивно утворюються від дієслів руху (172) і від дієслів, що позначають трудову діяльність і зайнятість людини чим-небудь (167). Характерно, що й у німецькій мові ці ЛСГ твірних дієслів мають найвищу питому вагу при деривації негативних ДРК (відповідно 44 і 46) (див. (13) на с. 17). Нейтральні дієслова з рефлексивним комплексом у досліджуваних мовах, у тому числі й у німецькій мові, найбільш численні від дієслів мовленнєвої діяльності й звучання (в індоєвропейських мовах - 310 одиниць з 943, у німецькій - 14 з 54) (див. (9) на с. 15).

Певна семантика дієслів із рефлексивним комплексом у досліджуваних мовах може передаватися здебільшого відповідними префіксами. Так, для негативних ДРК із формулою тлумачення «S занадто довго і/чи багато робить Vm до виникнення певних неприємностей» можуть бути сформульовані такі залежності:

- якщо твірне дієслово позначає рух суб'єкта або переміщення ним предмета у просторі, то німецькі ДРК із префіксами uber-, ab-, zer-, слов'янські ДРК із префіксами у-, за-, до-, из-/ис- позначають, як правило, фізичну виснаженість суб'єкта або нанесення ним шкоди своєму здоров'ю, пор.: