Причини виникнення антагоністичної напруги, що лежить в основі соціального поштовху. Висвітлення функції конфлікту як необхідної екзистенційної домінанти соціальних перетворень. Демонстрація опосередкованих наслідків інтерперсональної конфронтації.

Аналіз "загальних для всього людства" і "класових" категорій у широких філософсько-гуманістичних сенсах щодо категорій "виховання" і "виховання" у вузькому сенсі. Методологія, діалектика їх взаємодії. Принципи "підпорядкованої" діалектики в нових умовах.

Стан цивілізації в першій половині ХХ століття, криза цінностей і проблема існування людини. Філософсько-антропологічна діалектика необхідності і свободи слова, особистості, творчості у екзистенціальних концепціях М. Бердяєва, Е. Фромма, М. Хайдеггера.

Діалектика порядку та хаосу в розвитку соціального світу. Застосування синергетики у вивченні соціального світу. Взаємозв’язок порядку та хаосу, як діалектичне протиріччя. Глобалізація як формат ускладнено інформаційних, інноваційних відносин суб’єктів.

Аналіз процесів, що відбуваються в сучасному світі і своїм результатом мають перехід від домінування секулярної системи ціннісно-світоглядних пріоритетів до ствердження постсекулярного простору буття. Осмислення проблем існування людини та спільноти.

Ознайомлення з витоками розуміння соціальної відповідальності у працях філософів Стародавнього світу. Обґрунтування переходу від соціально-політичного та правового трактування до релігійного. Аналіз соціальної відповідальності в період Нового часу.

Дослідження проблеми діалектики творчості в поглядах різних мислителів (філософів) Києво-Могилянської Академії. Аналіз діалектики об’єкта та суб’єкта творчості, діалектики старого та нового, традицій і новаторства опираючись на принцип історизму.

Трактування терміну "діалектика" філософами різних часів, його значення та напрямки аналізу. Історія формування, етапи та головний зміст законів діалектики: єдності та боротьби протилежностей, взаємоперебігу кількісних та якісних змін, заперечення.

Теорія розвитку суперечності та її подальшого вирішення в синтезі органічного злиття онтологічного та гносеологічного моментів у гегелівській діалектиці. Вплив та вирішальна роль особистісного, суб'єктивного фактора на всю наступну філософську думку.

Виникнення і етапи розвитку традиційної формальної логіки. Спроба виявити і обґрунтувати вимоги, яким повинне задовольняти наукове мислення, щоб його результати відповідали дійсності. Створювання символічной логіки. Становлення діалектичної логіки.

Дослідження проблеми можливості існування історії філософії як теоретичної дисципліни. Аналіз побудови діалектичної логіки як необхідної умови існування історії філософії. Обґрунтування модифікованої версії діалектики у вигляді функціональної діалектики.

Ґрамші, Волошинов, Пазоліні: моделі тлумачення мови в її стосунку до культурної гегемонії. Спроба по-новому визначити проблему мови як засадничу для марксистської філософії практики. Інтелектуали як слуги гегемонії. Місце мови у філософії практики.

Аналіз філософських, економічних і політичних вчень кінця XVIII - XIX століть як безпосередніх ідейних джерел марксизму. Характеристика ідеї представників класичної буржуазної політичної економії. Ідейна боротьба проти різних форм буржуазного світогляду.

Людина за своєю суттю є істотою соціальною. Аналіз проблеми самотності, осмислення джерел її виникнення, дослідження її онтологічних та соціально-культурних засад, визначення діалектичної природи самотності, розрізнення самотності та усамітнення.

Головне завдання сучасної освіти. Аналіз філософсько-освітньої концепції П. Фрейре в контексті модернізації освітніх процесів та їх переорієнтації на соціокультурні реалії, розробку, вдосконалення й реалізацію пріоритетів, стратегій суспільного розвитку.

Засади духовно-інтелектуального та визначеного ним повсякчасно-буттєвого Опору в безпрецедентно жорстоких до українства тоталітарних реаліях 1930-50-х років. Феномен О. Довженка як підтвердження українського духовно-інтелектуального й буттєвого Опору.

Роль та значення цінностей у діалозі культур. Аналіз діалогу культур, представники яких діють саме з позиції носіїв цінностей, не зосереджуючись на проблемах мовного та етнічного вимірів ідентичності. Дослідження морально-етичних вимірів діалогу.

Універсальний характер ідей космізму, аналіз можливості їхнього застосування для вирішення сучасних проблем людства. Сукупність питань, що були запропоновані космістами, їх актуальність та значимість для суспільства. Способи вирішення сучасних проблем.

Специфіка та домінантні характеристики наукової, релігійної картин світу як складових елементів культури. Механізми функціонування публічної сфери в контексті комунікативного простору культури. Аналіз домінантних моделей співвідношення науки та релігії.

Характеристики наукової та релігійної картин світу як складові елементи культури. Механізми функціонування феномену публічної сфери в контексті комунікативного простору культури. Моделі діалогу релігії та науки в контексті культурних перетворень.

Аналіз проблеми гармонізації міжособистісних відносин і розвитку суспільства як складноорганізованої системи висвітленої в ракурсі "діалогізації" комунікації, що являє собою особливий тип спілкування й відрефлексовані з погляду психологічних підходів.

Проблема зародження філософії як форми суспільної свідомості в контексті взаємозв’язку моделей комунікації та матеріальних основ життя суспільства на прикладі стародавньої Греції. Показано необхідність діалогу як способу продукування філософських ідей.

Історія формування філософського діалогу. Діалогічно-софійний характер давньоруського християнського любомудрія. Діалогічний принцип пошуку істини у філософській спадщині Г. Сковороди. Засади толерантності та гуманізму в українській ренесансній традиції.

Компаративістський аналіз видів діалогу у філософських і логічних концепціях епох Античності, Середньовіччя, Відродження та Модерну. Можливості когнітивного підходу до моделювання діалогу за схемою запитання/відповідь. Розвиток інтеррогативної логіки.

Співвідношення понять діалогу і дискурсу у сучасних соціокомунікативних процесах, умови, при яких вони забезпечують гармонізацію соціальних структур, дозволяють формувати стратегію дій окремих індивідів і спільнот. Класифікація типів та форм діалогу.

Складові міжособистісної сфери, яка відбувається внаслідок встановлення діалогічного стосунку між суб’єктами. Встановлення стосунку "Я-Ти" між людьми внаслідок здійснення міжособистісної відкритості суб’єкта суб’єкту. Аналіз концепції діалогу М. Бубера.

Дослідження літературного жанру рок. Прояв концептів "філософії діалогу" на художньому рівні. Розгляд діалогічної природи рок-твору. Типи діалогу: дискурс, комунікація, буття-спілкування. Творчість рок-виконавців як феномен некласичної філософії.

Аргументовано важливість діалогічної форми для розуміння філософії Платона. Визначення факторів, які вплинули на обрання Платоном саме жанру діалогу для вираження власних поглядів. Обґрунтування внутрішньої необхідності використання діалогу філософом.

Теоретичне відтворення основних етапів становлення та розвитку культури діалогічного мислення в історико-філософському процесі та соціокультурному бутті сучасного людства. Зміст концептуальних підходів до проблеми діалогу та діалогічного мислення.

Розгляд можливостей та перспектив застосування діалогічного підходу до осмислення і розв’язання конфліктних ситуацій у сучасному українському суспільстві, пошуку шляхів примирення. Умови запровадження засад у політичній, культурній, релігійній сферах.