Охорона природи

Яловець смердючий (родина Кипарисові). Трапляється лише на схилах гір Чорної та Малої Чучелі (Кримські гори). Чисельність постійно скорочується через випасання худоби, вирубування, недостатнє природне відновлення, слабку конкурентну здатність. Тривалість життя -- до 300 років.

4. Узагальнення і систематизація вивченого.

Виконання завдання практикуму. Заповніть таблицю.

Систематичне положення і значення голонасінних

Назва рослини

Родина, клас

Значення

5. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

6. Домашнє завдання.

Доповнити таблицю власною інформацією.

Тема 27. Різноманітність голонасінних

Мета. Сформувати в учнів уявлення про різноманітність голонасінних рослин.

Основні поняття і терміни: назви представників Голонасінних.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація таблиць та моделей); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій).

Обладнання: малюнки Саговникових, ефедри двоколоскової, гінкго дволопатевого, сосни звичайної, сосни Сабінова, сосни кедрової, ялини, ялиці, мамонтового дерева, кипарисів з горизонтальними гілками крони і пірамідальними, ялівця звичайного, тиса ягідного, туї; гербарії гілок з двома, трьома та п'ятьма хвоїнами в пучку, гілки модрини, ялини, ялиці; предмети, виготовлені з хвойних рослин (скипидар, ацетон, побутові речі).

Тип уроку, комбінований.

Хід уроку

Організаційний момент.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Самостійна робота учнів за варіантами:

1 варіант

Яку будову має спора? (З бали).

Опишіть цикл розвитку сосни звичайної. (4 бали).

Назвіть риси пристосування голонасінних, завдяки яким вони досягли розквіту наприкінці кам'яновугільного періоду. (5 балів).

2 варіант

Яку будову має насінина? (З бали).

Порівняйте будову чоловічої і жіночої шишок сосни звичайної. Як відбувається процес запліднення у сосни? (4 бали).

В чому переваги і недоліки розмноження насінням? (5 балів).

Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь з елементами бесіди. Вам уже відомо, що сьогодні на Землі існує близько 600 видів сучасних голонасінних рослин.

Пригадайте, чому їх об'єднали в один відділ. Що у них спільного? Зрозуміло, що вони дуже різняться між собою за певними ознаками, але у всіх є спільним розмноження за допомогою насінини, яка не має оплодня. Розгляньте малюнки і скажіть, що спільного, а що відмінного у цих рослин. (Демонстрування малюнків гінкго, сосни, саговника, ефедри двоколоскової). Незважаючи на такі відмінності у зовнішньому вигляді, ці рослини належать до Голонасінних. Отже, сьогоднішній урок ми цілком присвятимо з'ясуванню різноманітності рослин відділу Голонасінні, а також розглянемо їхню класифікацію.

План

Класифікація і коротка характеристика класів відділу Голонасінні.

Характеристика окремих рослин.

4. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Класифікація і коротка характеристика класів відділу Голонасінні

Характеристика окремих рослин

Розповідь. Ми розглянемо голонасінні як природну групу, яку поділяють на шість класів (за К.М. Ситником). Перерахуємо ці класи і деякі родини, що входять до них.

Відділ Голонасінні, або Пінофіти: клас Насінні папороті, клас Саговникові, клас Бенетитові, клас Гнетові, клас Гінкгові, клас Хвойні.

Клас Насінні папороті

Насінні папороті -- викопні рослини, що жили в палеозої, починаючи з верхнього девону до кінця тріасу. Максимуму свого розвитку вони досягай в карбоні. Зовнішнім виглядом великих перистих листків і жилкуванням рослини нагадували справжні папороті.

Клас Саговникові

Представники родини Саговникові відомі як у сучасній флорі, так і у викопному стані. Всього на земній кулі відомо тепер близько 100 видів цієї родини.

Саговникові -- деревоподібні рослини з колоноподібним нерозгалуженим або малорозгалуженим стовбуром, зрідка 20 м заввишки. (Демонстрування малюнка рослини). У деяких видів стовбур короткий, бульбо- або редькоподібний, заглиблений частково або повністю в грунт. На верхівці стовбура є крона з великих, здебільшого перистих, шкірястих до 2-4 м завдовжки листків. Цікаво, що молоді листки спочатку равликоподібно скручені, як у папоротей. Саговникові зовні схожі на деревоподібні папороті та пальми, але з папоротями вони близько споріднені, тоді як з пальмами тільки схожі зовні.

Клас Гнетові

Містить близько 70 видів. Рослини цього класу здавна привертали увагу ботаніків з огляду як на філогенез класу, так і на географічне поширення їх у минулі часи та тепер.

Вважали, що цей клас займає проміжне становище між голонасінними та покритонасінними і є сполучною ланкою мок цими двома відділами рослинного світу.

Практичне значення гнетоподібних досить незначне.

У флорі України є один з представників цього класу, з виду ефедрових -- ефедра двоколоскова. Це низький (до 5-15 см заввишки), дуже галузистий кущ з тонкоребристими зеленувато-жовтими пагонами. Насіння їстівне, має вигляд яскраво-червоної ягоди, яку також охоче поїдають птахи. Молоді пагони містять речовини, що використовуються в медицині. {Демонстрування малюнка ефедри двоколоскової).

Клас Гінкгові -- здебільшого викопна група часів мезозою. У наш час ця колись велика група рослин представлена одним родом -- гінкго з єдиним видом -- г. дволопатевий. (Демонстрування малюнка рослини).

Гінкго -- високе дерево (до 30-40 м заввишки) з пірамідальною, а в старшому віці -- розлогою кроною і гладенькою темно-сірою корою. Листки розміщені на видовжених пагонах розсіяно, а на кінцях укорочених пагонів -- пучками. Насіння гінкго їстівне, але м'ясистий, багатий на олію та ароматичні речовини шар часто має неприємний запах згірклої олії.

З практичного боку гінкго є цікавою й оригінальною декоративною рослиною, яку розводять у садах і парках.

Клас Хвойні

Підклас Хвойні -- найчисленніша, найбільш поширена і найважливіша група серед сучасних голонасінних. Вона налічує, за новітніми даними, близько 600 видів, що входять до складу 55 родів і 7 родин.

Хвойні відіграють значну роль в утворенні ландшафтів Землі; майже 95% лісів земної кулі складаються або лише з хвойних, або є -мішаними.

Усі сучасні хвойні -- це дерева, рідше кущі (деякі ялівці); трав'янистих рослин серед них немає. Деякі хвойні (секвойя вічнозелена, мамонтове дерево) -- величезні дерева. Вони бувають 100-120 м заввишки і до 10-16 м завтовшки, можуть жити 2000-3000 років і більше.

Практичне значення сучасних хвойних дуже велике. Вони дають цінну деревину, що має широке і різноманітне застосування. Деревину хвойних використовують у хімічній промисловості. З неї добувають скипидар, метиловий та етиловий спирти, оцтову кислоту, дубильні речовини, камфору, ацетон і багато інших продуктів, що йдуть на виготовлення різних предметів господарського, культурного і побутового призначення. (Демонстрування предметів побуту, виготовлених з хвойних рослин). Більшість хвойних є також високодекоративними рослинами, що використовуються в парковому будівництві, для озеленення населених пунктів.

Крона в молодих дерев має здебільшого правильну пірамідальну форму, лише з віком в деяких родів вона стає більш широкою і розлогою. Гілки розташовані часто ніби кільцями (стиснуті спіралі), причому щороку утворюється, як правило, одне кільце; це дає змогу легко визначити вік дерева.

Сосна має близько 100 видів, у флорі України є шість видів. У культурі, в Україні вирощується близько 35 видів. Шишки (жіночі) достигають протягом двох-трьох років і не розсипаються. Майже всі види сосни досить світлолюбні, швидкорослі, невибагливі до грунту. Вони утворюють великі площі лісів, чисті (бори), в яких ростуть лише сосни, або в суміші з дубом (субори) та іншими породами. Деревина багатьох видів сосни високо цінується, її широко застосовують на

різні потреби.

Листки (хвоя) в сосни розміщені пучками (по два-три-п'ять) на вкорочених пагонах. По дві хвої в пучку має, наприклад, сосна звичайна.

Сосна звичайна -- дерево до 30-40 м заввишки. Поширена в Європі та Північній Азії, де утворює ліси на величезних просторах. В Україні росте повсюди на Поліссі, в північній частині Лісостепу. (Демонстрування малюнка сосни звичайної та гербарію її гілки).

Сосни з хвоєю по три в пучку в Україні у дикому стані не трапляються. У культурі в Криму і на Кавказі подекуди ростуть три хвойні сосни, з яких насамперед слід назвати сосну Культера і сосну Сабінову. Обидві вони родом з Каліфорнії (США). У них величезні (до 30-35 см | завдовжки) красиві шишки і дуже довга хвоя, особливо в сосни Сабїнової (до 30 см). (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

П'ятихвойні сосни представлені кількома видами. З них найважливішою є с. сибірська, або сибірський кедр, яка поширена в Сибіру. Це могутнє дерево, що утворює великі ліси -- кедрівники. Насіння цієї сосни містить до 50% олії і відоме під назвою "кедрові горішки". У Карпатах подекуди збереглась сосна кедрова, або європейська, також високе (до 30-35 м) дерево. Це рідкісний реліктовий вид, занесений до Червоної книги України (1996). У садах і парках України вирощують сосну веймутову, або білу, що походить з Північної Америки. Вона росте швидко, досягає висоти 35-40 м й утворює красиву розлогу крону. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

Модрина налічує близько 20 видів, з них у флорі України є один вид. Листки (хвоя) в модрин зібрані по 20-40 (60) у пучках, м'які, опадаючі. Шишки дрібні, достигають за один рік, тримаються на дереві кілька років, не розсипаючись. Модрини досить світлолюбні, вибагливі до грунту, чутливі до сухості повітря, швидкорослі, мають цінну деревину з високими технічними показниками. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

Ялина, або смерека, об'єднує 40-45 видів, що поширені в зонах з холодним та помірним кліматом Північної півкулі. В Україні є два види цього роду.

У лісовій зоні поширена ялина звичайна. Це дерево, до 40-45 м заввишки, з красивою пірамідальною кроною. Шишки ялини і циліндричні, повислі, достигають за один рік, стиглі -- не розсипаються. Утворює темнохвойні ліси на великих площах. Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

Всього в Україні культивують близько 20 видів ялин і декілька їхніх садових форм.

Ялиця. Налічує близько 45 видів. У флорі України є один вид. її Україні як декоративні дерева вирощують близько 20 видів. Ялиці -- красиві, стрункі дерева. Листки плоскі, знизу зазвичай з двома білими смужечками. Шишки більш-менш довгі, циліндричні, спрямовані вгору (не повислі), достигають за один рік, стиглі розсипаються на окремі луски. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки). Ялиці, як і ялини, тіневитривалі, вологолюбні. Деревина в них м'яка і легка, з неї виробляють папір та віскозу. З кори і молодих гілок деяких видів добувають бальзам, з листя -- ефірну олію, а з насіння -- жирну олію.

Порядок Кипарисові, родина Таксодієві містить 10 родів і 14 видів, поширених переважно, в Північній півкулі. Сучасні вцілілі види таксодієвих -- релікти, "живі викопні" рослини. Це здебільшого великі, часом гігантські дерева (секвойя, секвоядендрон та Інші). Однією з найважливіших рослин в культурі цієї родини є мамонтове дерево.

Секвоядендрон велетенський, або мамонтове дерево. Гігантське дерево, що дико росте в горах Каліфорнії (США), досягає 80-100 м заввишки: живе до 3000 років і більше. У Каліфорнії місцеве населення називає його мамонтовим, бо загнуті догори кінці гілок у старших дерев нагадують ікла мамонтів. (Демонстрування малюнка рослини).

Родина Кипарисові об'єднує 20 родів і близько 150 видів, поширених як у Північній, так і Південній півкулях. У флорі України є сім видів.

Кипарис об'єднує близько 15 видів, що поширені в країнах з теплим і помірним кліматом. В культурі в Криму і на Кавказі найбільшого поширення набув середземноморський вид -- кипарис вічнозелений, зокрема дві його форми: з горизонтальними гілками крони і пірамідальними. (Демонстрування малюнка рослин).

Яловець налічує близько 70 видів, поширених у Північній півкулі. В Україні є сім видів. Усі яловці світлолюбні, здебільшого посухостійкі, невибагливі до грунту. Холодостійкість різна. В природі яловці поширені переважно в гірських областях із сухим кліматом або піднімаються високо в гори і ростуть на верхній межі поширення деревної рослинності. В Україні найчастіше трапляються такі види: яловець звичайний та яловець сибірський. (Демонстрування малюнка рослин).

Туя має чотири-п'ять видів у Північній Америці та Східній Азії. Найбільш відомою в культурі є туя західна -- дерево до 20 м заввишки, що походить з Північної Америки. Це одне з перших дерев, яке потрапило до Європи з Америки на початку XVI ст. Широко культивується як декоративна рослина майже в усіх країнах світу. Добре росте в Україні (крім степової зони).

Родина Тисові містить 5 родів і 20 видів, поширених у Північній півкулі. Молоді пагони і листки тиса отруйні для деяких тварин, бо містять речовину таксин. Тис -- дерево (до 10-15 (20) м заввишки) або великий, дуже розгалужений кущ. Росте дуже повільно, доживає до 1000 років і більше. Вирощують його в садах і парках як декоративну рослину.

Тис ягідний подекуди зберігся в лісах Прикарпаття (заповідний тисовий гай в урочищі Княжедвір Івано-Франківської області), в Карпатах і Гірському Криму. Через цінну деревину, яка має красиву текстуру і добре полірується, тис майже всюди було винищено ще в XVII-XVIII ст. Вид занесений до Червоної книги України (третинний релікт). (Демонстрування малюнка рослин).

5. Узагальнення і систематизація вивченого.

Накресліть схему, яка відображає класифікацію рослин відділу Голонасінні. До кожної виділеної вами групи напишіть по кілька представників.

Підсумки уроку, аргументація оцінок.

Домашнє завдання. Вивчити відповідний матеріал за підручником, дати відповіді на запитання в кінці тексту.

Тема 28. Особливості розмноження голонасінних

Мета. Сформувати знання про особливості розмноження голонасінних рослин на прикладі сосни звичайної, порівняти розмноження насінням із розмноженням спорами. Обладнання: таблиці "Будова насінини", "Будова спори'", "Цикл розвитку сосни звичайної", фотографії з зображенням сосни з жіночими і чоловічими шишками, розбірна модель насіння дводольних і нерозбірна -- однодольних.

Основні поняття і терміни: спора, насінина, стробіли, шишка, спорофіли.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація таблиць та моделей); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій); самостійна робота з підручником.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

Організаційний момент.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Тестова перевірка знань:

1. Розмістіть ери від найдавнішої до сучасної:

а) мезозойська; б) кайнозойська; в) протерозойська; г) палеозойська.

2. Перші голонасінні рослини з'явилися у період:

а) кембрійський; б) ордовицький; в) силурійський; г) кам'яновугільний; ґ) пермський.

3. Голонасінні рослини виникли від давніх:

а) Мохів; б) Папоротеподібних; в) Хвощів.

4. Голонасінні займали панівне становище серед рослин у ері:

а) палеозойській; б) кайнозойській; в) мезозойській.

5. Для запліднення у папоротеподібних потрібні:

а) вода; б) вітер; в) комахи,

6. Для запліднення у голонасінних потрібні:

а) вода; б) вітер; в) комахи; г) не потрібен жоден з цих факторів.

7. У голонасінних насіння розміщується:

а) відкрито; б) закрито; в) напівзакрито.

8. Виберіть ознаки голонасінних рослин:

а) шишка; б) квітка; в) корінь; г) спорофіл.

Вкорочені пагони розмноження у голонасінних називаються: а) спорофіли; б) стробіли; в) спорангії.

Справжні судини -- трахеї у голонасінних: а) є; б) нема.

11. Листок сосни називається:

а) хвоя; б) голка; в) ланцетоподібний. 1

2. Виберіть рослини відділу Голонасінні:

а) ялиця; б) ягель; в) ялина; г) яблуня.

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

З попереднього уроку ви пам'ятаєте, що у розвитку життя на Землі був такий період, що голонасінні широко розповсюдились, а інші рослини поступово вимирали. Формулювання проблемного запитання. Як ви думаєте, що дозволило голонасінним вижити? Учні висувають різні припущення, головне з яких те, що саме наявність у голонасінних насінини дозволило вижити цим рослинам. У всіх рослин, що з'явилися раніше, було спорове розмноження. Отже, сьогодні на уроці ми детально розглянемо, як розмножуються голонасінні на прикладі добре відомої вам рослини -- сосни звичайної.

План

Порівняння розмноження рослин спорами і насінням.

Цикл, розвитку сосни звичайної.

4. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Порівняння розмноження рослин спорами і насінням

Бесіда. Пригадайте, що таке спори. Які організми утворюють спори і коли ? Яку будову має спора ? Яку будову має насінина ?

Пояснення. Спора -- це одноклітинний утвір, переважно мікроскопічного розміру, який складається з ядра і невеликої кількості цитоплазми (демонстрування таблиці "Будова спори"). Спори утворюються у великій кількості й мають дуже малу вагу, що полегшує їхнє розповсюдження здебільшого вітром, а також комахами. Через те, що спора дуже маленька і має дуже мало поживних речовин, проростання її залежить від наявності води і поживних речовин. Тому втрати спор дуже великі. Головна перевага спорового розмноження -- швидке розмноження і розселення видів.

Насінина -- типовий продукт статевого розмноження. Насінина містить зародок рослини й одну або дві сім'ядолі, які містять поживні речовини, необхідні для розвитку молодої рослини доти, доки в неї не розвинеться повноцінне коріння. Шкірка захищає насіння від висихання і пошкодження.

Розповідь з елементами бесіди. Чи є переваги насіннєвого розмноження над споровим? Які? Перевагою насіннєвого розмноження є те, що рослина не потребує водного середовища для статевого розмноження і тому краще пристосована до наземних умов. Крім того, насіння захищає зародок. Також насіння містить поживні речовини, необхідні для зародка. Ще однією перевагою є те, що зазвичай насіння має пристосування для розповсюдження і здатне залишатися в стані спокою доти, доки не настануть сприятливі умови.

Недоліками насіннєвого розмноження є те, що насіння має відносно великі розміри і досить важке. Це утруднює їхнє розповсюдження порівняно зі спорами. Також тварини часто поїдають насіння через поживні речовини, що там містяться. Іноді насіння, пройшовши непошкодженим через травний тракт тварин, після виведення назовні проростає. Але буває й так, що воно пошкоджується, наприклад, зубами тварини, і тоді, звісно, вже не може прорости. Ще одним недоліком є те, що запилення часто залежить від зовнішніх факторів (вітер, комахи, вода). Тобто без певного фактора запилення не відбувається, насінина не утворюється.

Цикл розвитку сосни звичайної

3. Розповідь з елементами бесіди. Пригадайте, чому така рослина, як сосна, належить до відділу Голонасінні. Який вигляд має сосновий ліс навесні? Сосна розмножується за допомогою насіння. У кожній лусочці шишки є по дві насінини, які лежать там відкрито. Тому сосна належить до голонасінних. Як же утворюються насінини в сосни? Навесні на молодих гілках цієї рослини помітно маленькі шишечки. Одні з них зеленувато-жовті (жіночі шишки) і зібрані тісними групами біля основи молодих пагонів. Інші -- червонуваті, одиночні (чоловічі -- стробіли). Кожна шишка складається з осі та лусок (спорофілів). (Демонстрування відповідних фотографій).

На лусках зеленуватих шишок розвиваються по два пилкові мішечки.

В них дозріває пилок. Оболонка кожного пилка має два пухирці, заповнені повітрям. Такі пилки вітер розносить на значні відстані.

Червонуваті шишки розміщені на тих самих деревах, що й зеленувато-жовті. Але вони містяться на верхівках молодих гілок. На лусках червонуватих шишок розвиваються насіннєві зачатки, по два на лусці.

Дозрівши, пилок висипається, і його підхоплює вітер. Запилення здійснить той пилок, що перенесеться на пилковходи насіннєвих зачатків. Після запилення насіннєвих зачатків луски червонуватих шишок замикаються і склеюються смолою. В пилку утворюються чоловічі гамети, а в насіннєвих зачатках -- жіночі. Запліднення відбувається в насіннєвих зачатках закритих шишок. Із зиготи розвивається зародок, а з усього насіннєвого зачатка -- насінина; шишки ростуть і дерев'яніють. Спочатку вони зелені, а потім коричневі. (Демонстрування таблиці "Цикл розвитку сосни звичайної".)

Насіння у сосни дозріває через півтора року після запилення, а висипається з шишок майже через два роки. В насінні голонасінних рослин є тканина, що містить запас поживних речовин. Ця тканина

оточує зародок.

Насіння сосни має плівчасті крильця, завдяки яким воно розповсюджується вітром. Але у насіння деяких сосен крилець немає. Насіння сосни сибірської ("кедрової сосни") називають кедровими горішками. Запитання до учнів: поясніть, які помилки допущені у назві "кедрові горішки ".

4. Самостійна робота з підручником. Опрацювання фрагменту статті та робота з малюнком.

5. Узагальнення і систематизація вивченого.

1. Заповнення учнями таблиці на дошці або подібної у практикумі.

Порівняння розмноження рослин спорами і насінням

6. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

7. Домашнє завдання.

а) Вивчити відповідний матеріал за підручником, дати відповіді на запитання в кінці тексту,

б) Виконати домашнє завдання практикуму.

Тема 29. Загальна характеристика голонасінних. Лабораторна робота № 15. Будова голонасінних

Мета. Сформувати в учнів знання про основні ознаки голонасінних, за якими вони відрізняються від інших відділів вищих насінних рослин. Основні поняття і терміни: спора, насінина, насіннєві зачатки (макроспорангії), стробіли, спорофіли.

Обладнання: таблиці "Послідовний розвиток рослинного і тваринного світу в різні геологічні ери" (додаток А), малюнки із зображенням голонасінних (дерев, кущів, здерев'янілих ліан); обладнання для лабораторної роботи (див. текст).

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда (підготовча, пояснювальна), розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація таблиць та моделей); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій); практичні (виконання лабораторної роботи); самостійна робота з підручником.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної .діяльності.

Підготовча бесіда. Відгадайте загадку: Всі пани скинули кафтани -- один пан не скинув кафтан (Ялинка в листяному лісі). А які ви знаєте загадки про ялину і сосну?

Сьогодні ми познайомимося з рослинами, які мають справжнє насіння. Саме наявність насіння дала можливість рослинам, які отримали назву "Голонасінні", широко розповсюдитись на Землі та мати досить велику чисельність (порівняно з відділами Мохи, Плауни, Хвощі, Папоротеподібні). Евристична бесіда. Як ви думаєте, чому виникла саме така назва -- "Голонасінні"? Тому що насіння цих рослин голе, не оточене оплоднем, як, скажімо, насіння яблуні, вишні, горіха.

Отже, сьогодні на уроці ми розглянемо загальну характеристику рослин відділу Голонасінні як теоретично, так і практично в процесі виконання лабораторної роботи.

План

Характеристика змін клімату на Землі на межі палеозойської і мезозойської ер та вплив цих змін на рослинний покрив планети.

Загальна характеристика голонасінних рослин.

Виконання лабораторної роботи.

3. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Характеристика змін клімату на Землі на межі палеозойської і мезозойської ер та вплив цих змін на рослинний покрив планети

1. Розповідь.

Напевно, ви чули, що весь час існування і розвитку життя на нашій планеті вчені ділять на так звані ери. Найдавніша ера -- архейська, за нею йдуть протерозойська, палеозойська, мезозойська і кайнозойська (зараз ми живемо з кайнозойській ері). Кожна ера характеризується змінами клімату Землі, виникненням і зникненням різних форм живих організмів. Кожна ера ділиться на періоди. (Демонстрування таблиці "Послідовний розвиток рослинного і тваринного світу в різні геологічні ери"). Наприклад, палеозойська ера складається з кембрійського, ордовицького, силурійського, кам'яновугільного і пермського періодів. Так, наприкінці кам'яновугільного періоду клімат на Землі став більш сухий і прохолодний. Деревоподібні папороті, Хвощі та Плауни, які панувати до цього часу, поступово вимерли. З'явилися перші голонасінні рослини -- нащадки давніх папоротеподібних.

Походження голонасінних від давніх папоротеподібних доводять наявність багатьох спільних рис між цими рослинами. Ця подібність -- не лише зовнішня. Спільні риси прослідковуються в будові органів: стебел, листків, коренів.

Робота з таблицею. Розгляньте таблицю, подану в підручнику чи практикумі, й скажіть, які голонасінні рослини були першими.

Пояснювальна бесіда. Першими голонасінними рослинами були насіннєві папороті, які згодом повністю вимерли. Насіння у насінних папоротей розвивалось на листках; шишок у цих рослин не було.

Насінні папороті мали вигляд дерев, ліан і трав. Від насіннєвих папоротей виникли інші голонасінні рослини.

Умови життя на планеті продовжували змінюватись. Чому рослини поступово вимирали? Там, де клімат ставав більш жорстким, давні голонасінні рослини поступово вимирали, оскільки на зміну їм з'явились більш досконалі рослини -- давні хвойні. Потім їх змінили сучасні хвойні голонасінні рослини -- сосна, ялина, ялиця (піхта).

Рослини, які розмножувалися насінням, краще пристосувалися до життя на суші, ніж рослини, що розмножувалися спорами. Особливо чітко це проявилося, коли клімат став менш вологим. Поясніть, чому.

На заростках папоротеподібних, що розвиваються зі спор, утворюються жіночі та чоловічі гамети (статеві клітини) -- яйцеклітини і сперматозоїди. Для того, щоб гамети злилися, тобто, щоб відбулося запліднення, необхідна вода, в якій сперматозоїди рухаються до яйцеклітин. У голонасінних вільна вода для запліднення не потрібна, бо воно відбувається всередині насіннєвих зачатків. Так, у хвойних чоловічі гамети підходять до жіночих по пилкових трубках, що розвиваються всередині насіннєвих зачатків.

Іншими словами, у рослин, що розмножуються спорами, можливість запліднення залежить від наявності води у зовнішньому середовищі, а в рослин, які розмножуються насінням, цієї залежності нема. '

Загальна характеристика голонасінних рослин

4. Демонстрування шишок різних рослин і таблиці "Будова шишки"

Подивіться уважно, як у шишках розташоване насіння. Ця ознака і є головною, за якою голонасінні рослини відрізняються від покрито насінних.

5. Розповідь. Голонасінні (близько 600 сучасних видів) -- це переважно дерева, рідше чагарники або здерев'янілі ліани (демонстрування представників голонасінних). Трав'янистих форм нема. Стебло цих рослин має камбій і здатне до вторинного потовщення, судин у більшості голонасінних немає, деревина складається тільки з трахеїд (видовжених мертвих клітин з товстими оболонками, якими знизу догори рухається вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами). За деякими винятками, голонасінні -- вічнозелені рослини.

Однією з важливих ознак цих рослин є наявність насінних зачатків, з яких після запліднення розвивається насіння. Але, на відміну від покритонасінних, насінні зачатки у них розташовані відкрито на мегаспорофілах -- жіночих шишках (квіток нема). За допомогою вітру пилок, який розвивається на мікроспорофілах -- чоловічих шишках -- потрапляє на жіночі шишки, й згодом відбувається запилення та запліднення.

Сучасні голонасінні поширені по всій планеті, але найбільша їхня різноманітність -- по периметру Тихого океану, в Австралії і на прилеглих островах.

Лабораторна робота № 15

Тема. Будова голонасінних.

Мета. Ознайомитись із зовнішньою будовою хвої, шишок, пилку та насіння хвойних.

Обладнання: мікроскоп, лупа, мікропрепарат "Мікростробіл сосни", пінцет, гербарні зразки сосни, ялини (інші хвойні рослини),

колекція шишок, підручник.

Хід роботи

1. Розгляньте хвою запропонованих вам рослин. Визначте її форму, розміщення на стеблі. Виміряйте довжину. Дані занесіть до таблиці.

Назва рослини		Характеристика хвої
	Форма	Розміщення на стеблі	Довжина	Забарвлення
1. 2. 3.

Розгляньте мікростробіли та жіночі шишки сосни. Намалюйте їх.

Розгляньте мікропрепарат "Мікростробіл сосни" під мікроскопом за збільшення в 56 разів. Знайдіть у мікростробілі пилок.

Розгляньте пилок під мікроскопом за збільшення в 300 разів. Намалюйте побачене.

Розгляньте зрілу шишку сосни. Обережно відігніть пінцетом одну луску і вийміть насінину.

Розгляньте насінину сосни за допомогою лупи. Намалюйте її.

Зробіть висновок, в якому зазначте, які спільні риси має хвоя різних голонасінних, які пристосування до поширення мають пилок і насінина сосни звичайної та за якою ознакою сосну звичайну зараховують до відділу Голонасінні.

4. Узагальнення і систематизація вивченого.

Виконання завдання практикуму. Використовуючи зміст параграфа підручника, заповніть таблицю.

Порівняльна характеристика голонасінних і папоротеподібних

Ознака порівняння	Папоротеподібні	Голонасінні
Чисельність
Умови зростання
Розміри
Чим розмножуються
Характеристика вегетативних органів: - корінь; - стебло; - листки
Висновок. Поставте "+" у відповідній графі таблиці: 1. Які рослини краще пристосовані до умов життя?
2. Рослини якого відділу мають складнішу будову?
3. Які рослини більш широко розповсюджені на Землі?

5. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

6. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний параграф у підручнику. Дати відповіді на поставлені після тексту запитання. Закінчити завдання у практикумі.

Тема 30. Узагальнюючий урок з теми "Вищі спорові рослини"

Мета. Узагальнити і систематизувати знання про вищі спорові рослини.

Основні поняття і терміни: вищі рослини; вищі спорові рослини, вайї, соруси, палеоботаніка, тканини, спорофіт, гаметофіт, архегонії, антеридії, мікроспори, мегаспори, бріологія, слань, ризоїди, спорогон.

Обладнання: гербарні зразки та колекції мохів, плаунів, хвощів і папоротеподібних, таблиці з циклами розвитку і розмноження цих рослин.

Методи і методичні прийоми: словесні (бесіда (пояснювальна, контрольно-оцінна); наочні (демонстрація обладнання); практичні (виконання завдань практикуму).

Тип уроку: узагальнення і систематизація матеріалу.

Хід уроку

Організаційний момент.

Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь. Сьогодні ми узагальнимо інформацію, яку вивчали протягом останніх уроків. А саме повторимо усе найважливіше про вищі спорові рослини. Це дозволить нам якнайкраще підготуватися до тематичної атестації, яка відбудеться наступного уроку.

3. Відтворення і корекція опорних знань.

Виконання завдань практикуму.

Виберіть правильну відповідь і обведіть її кружечком.

1. Статеве покоління переважає у циклі відтворення:

а) мохоподібних; б) папоротеподібних; в) хвощеподібних.

2. До вищих спорових рослин належать:

а) мохоподібні; б) водорості; в) плауноподібні; г) хвощеподібні; ґ) папоротеподібні.

3. Мохоподібні мають таку будову:

а) корінь, стебло, листки; б) ризоїди, пластинчаста або листкостеблова будова; в) ризоїди, стебло, листки, квітка.

4. В утворенні торфу беруть участь спресовані рештки:

а) чоловічої папороті; б) хвоща польового; в) моху сфагнуму.

5.. У папоротей корені та пагони мають особини:

а) статевого покоління; б) нестатевого покоління.

6. Спорангій -- це:

а) особина нестатевого покоління; б) особина статевого покоління; в) орган нестатевого розмноження рослин, в якому утворюються спори.

Для вищих спорових рослин характерне чергування поколінь:

а) гаметофіта і спорофіта; б) спор і гаметофіта; в) спор і спорофіта.

Вищі спорові рослини мають статеві органи двох типів:

а) спорофіл і спорофіт; б) антеридій і архегоній; в) мікологія і мікориза;

9. Мохи ростуть: а) на луках; б) на болотах; в) у водоймах; г) всі відповіді правильні.

10. Вищі спорові рослини -- це:а) вищі рослини, що розмножуються спорами; б) рослини, що розмножуються за допомогою насіння; в) рослини, що розмножуються за допомогою насіння з утворенням квітки.

Взаємоперевірка тесту,

1--б, в; 2-а, в, г, г; 3--б; 4--в; 5-а; 6--в; 7-а; 8--6; 9--6; 10--а.

Пояснювальна бесіда за питаннями тесту (за потреби).

4. Повторення і аналіз основних фактів та явищ.

Робота в практикумах. Перевірка правильності заповнення учнями таблиці (початок на уроці 31). Доповнення за необхідності. Контрольно-оцінна бесіда за питаннями:

1) Порівняйте особливості будови надземної частини різних відділів вищих спорових рослин. З'ясуйте основні ознаки подібності та відмінності.

2) Порівняйте особливості будови підземної частини різних відділів вищих спорових рослин. З'ясуйте основні ознаки подібності та відмінності.

3) Чим представлені фотосинтезуючі органи у різних відділів?.

4) Порівняйте життєві цикли різних відділів між собою. Зверніть увагу на переважання у циклі гаметофіта чи спорофіта. З чим це пов'язано?

5) Розкрийте значення різних відділів вищих спорових рослин у природі та житті людини. Назвіть представників, які трапляються у вашій місцевості.



5. Узагальнення і систематизація понять, засвоєння відповідної системи знань, провідних ідей та основних теорій.

Виконання завдань практикуму.

Розділіть терміни на групи, підкресліть ці групи одним кольором і поясніть, за якою ознакою ви це зробили.

Вищі рослини; вищі спорові рослини, ваш, соруси, палеоботаніка, тканини, спорофіт, гаметофіт, архегонії, антеридії, бріологія, слань, ризоїди, спорогон.

6. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

7. Домашнє завдання. Повторити матеріал за підру

Тема 31. Відділ Папоротеподібні, їхня різноманітність і значення. Лабораторна робота №14. Будова щитника чоловічого

Мета. Сформувати в учнів знання про особливості будови папоротеподібних і процесів життєдіяльності, їхню роль у природі та житті людини, різноманітність.

Основні поняття і терміни: вайї, соруси.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда (підготовча), розповідь з елементами бесіди, робота з підручником); наочні (демонстрація обладнання); практичні (виконання лабораторної роботи, завдань у практикумі); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій); самостійна робота учнів з підручником.

Обладнання: таблиці „Життєвий цикл щитника чоловічого", „Різноманітність папоротеподібних", малюнки 11 видів папоротеподібних, занесених до Червоної книги України, гербарні зразки, підручники.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

Організаційний момент.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Учні обмінюються шпаргалками, які вони зробили вдома, і намагаються розкрити зміст та оцінити їх. Іншим завданням можна запропонувати учням, користуючись власними шпаргалками, переказати текст підручника. Оцінюються повнота і правильність переказу. Після цього можна запропонувати переказати текст без шпаргалки.

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Підготовча бесіда. Існує легенда, що папороть цвіте раз на рік, в ніч на Івана Купала. За легендою, той, хто знайде квітку папороті, може загадати будь-яке бажання. Але, як ви вже знаєте, папоротеподібні, як і мохоподібні, хвощеподібні та плауноподібні, належать до вищих спорових рослин. Чи мають спорові рослини у своїй будові квітку? Чи правильне це повір'я? Але ж диму без вогню не буває, і легенда, очевидно, має своє підґрунтя. Спробуємо це з'ясувати.

Отже, тема уроку -- "Відділ Папоротеподібні. Різноманітність і значення папоротеподібних".

План

Загальна характеристика папоротеподібних.

Значення в природі та житті людини.

Виконання лабораторної роботи.

Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Загальна характеристика папоротеподібних

1) Розповідь з поступовим заповненням таблиці (урок 31).

Папоротеподібні -- це відділ, який охоплює близько 10 тисяч видів, і представлений здебільшого трав'янистими рослинами. Проте є серед них кущі та деревоподібні рослини, що поширені в тропічних лісах. Незважаючи на значну різноманітність, всім папоротеподібним притаманні такі риси: листкостеблова будова, наявність справжніх коренів (у більшості це додаткові корені, що відходять від кореневища), листки відносно великі, тобто є фактично спрощеними гілками, переважання у циклі розмноження спорофіту (демонстрування таблиці "Різноманітність папоротеподібних ").

Найбільш поширеними є папоротеподібні, які в своєму циклі утворюють однакові спори (рівноспорові). Із кожної такої спори виростає двостатевий заросток (з антеридіями та архегоніями).

Підземна частина представлена кореневищем з додатковими коренями.

Наземна частина -- це листки спорофіта, які називають вайі. Біля основи вони покриті сухими бурими лусочками, які захищають молоді листки від заморозків та засухи. Молоді листки туго закручені в характерні для папоротеподібних "завитки". Листки можуть бути цілісними або перисто- чи двічіперисторозсіченими.

Розмножуються папоротеподібні вегетативно, безстатево (спорами) та статевим способами.

2) Демонстрування таблиці „Життєвий цикл щитника чоловічого ".

Пояснення. Спорангії у папоротей розташовуються на нижній поверхні листків. Вони зібрані купками і називаються сорусами. У спорангіях дозрівають спори, які згодом висипаються і розносяться вітром. У сприятливих умовах зі спор утворюються двостатеві гаметофіти. Вони мають вигляд зеленої серцеподібної пластинки, яку ще називають заростком. Зісподу є ризоїди й утворюються органи розмноження - антеридії і архегонії. В антеридіях утворюються рухомі чоловічі статеві клітини -- сперматозоїди. Жіночі клітини нерухомі. Для запліднення необхідний дощ або рясна роса. По воді сперматозоїд проникає у архегоній і запліднює яйцеклітину. Утворюється зигота. Із зиготи утворюється новий спорофіт, що живиться за рахунок гаметофіта, доки в ньому не почнеться процес фотосинтезу.

Значення в природі та житті людини

3) Розповідь або робота з підручником (опрацювання відповідного фрагменту статті).

Найпоширенішими представниками папоротей в Україні є щитник чоловічий, безщитник жіночий, орляк, багатоніжка (демонстрування зображень або гербарних зразків).

Щитник чоловічий -- багаторічна папороть родини Щитникові. Росте і ю всій території України в листяних і мішаних лісах, на узліссях. Має коротке товсте горизонтальне кореневище (видозмінений пагін, густо вкритий залишками черешків). Короткочерешкові листки зібрані біля кореневища в лійкоподібний пучок. На листках утворюються великі округлі соруси. Спороносить папороть у червні-липні. Кореневище щитника чоловічого використовують для видалення з людського організму стьожкових глистів. Слід пам'ятати, що щитник чоловічий -- отруйна рослина, тому лікування потрібно здійснювати лише під наглядом лікаря.

Орляк звичайний -- одна з найпоширеніших папоротеподібних рослин України. Гіллясте чорне кореневище міститься на значній глибині. Воно багате на крохмаль (46%), а листки цієї папороті мають протигнильні властивості. Кореневище застосовують у пивоварінні, для виготовлення клею. Клей із папороті не розчиняється в холодній воді, тому папір і тканина, просочені ним, не промокають і не пропускають повітря. Кореневище орляка містить дубильні речовини.

Листя цієї папороті використовують на підстилку худобі. Якість гною значно поліпшується, бо він містить багато калію. Орляк вживають і в їжу. З молодих, ще не розкручених пагонів папороті готують страви, які за смаком нагадують спаржу. У народній медицині кореневище орляка використовують як засіб проти глистів, кашлю, золотухи, ломоти. Є відомості, що кореневище рослини містить отруйні речовини, тому користуватися ним треба обережно.

Папороть страусове перо, паперушина має дуже оригінальний вигляд. Паперушина -- декоративна рослина, вона є екзотичною окрасою наших парків і скверів, домашніх садків. Треба врахувати, що вона потребує багато вологи, любить напівзатінок. Паперушина дає відводки, які можна відокремити й перенести на нове місце. Таке вегетативне розмноження цієї рослини могло б забезпечити її значне поширення. Адже страусове перо трапляється в Україні тепер рідко. За даними Г.Смика (1990), побачити цю папороть можна в Карпатах. Збереглися поодинокі місцезростання паперушини на Чернігівщині (біля села Корюківка), Сумщині (Глухівський, Сумський райони), Черкащині (біля Канева), Харківщині (біля Чугуєва й Харкова). У степу зростає вона лише на Дніпропетровщині.

У цієї рослини спори утворюються на спеціальних листках, які відрізняються від звичайних зелених листків. Спороносні листки паперушини у п'ять-сім разів коротші від звичайних-вегетуючих, розділені на короткі закручені зеленуваті дольки. З'являються вони на початку другої половини літа -- напередодні Івана Купала. їхня незвична, своєрідна форма, мабуть, і привернула увагу людини. Можливо, що в далекі часи і народилася легенда про цвіт папороті. Адже багато чого у ній відповідає дійсності: росте ця папороть у темному лісі, а молоді листки зі спорангіями злегка люмінесціюють.

Сальвінія плаваюча -- однорічна рослина, яка належить до відділу Папоротеподібні. Цікавим є те, що ця папороть, крім незвичайної форми, вміє плавати. Вона утворює чималі зарості на поверхні води у водоймах півдня України. Коренів у сальвінії немає, а їхні функції виконують занурені листки. На стеблах рослини розвиваються три ряди листків: два -- з еліптичних плаваючих, третій -- із занурених коренеподібних. А вважають занурені частини рослини листками тому, що на них розвиваються соруси зі спорами, які на коренях рости не можуть, а розвиваються лише на листках. Спори у сальвінії різні за розмірами та призначенням. Це -- різноспорова рослина. Восени рослини відмирають, а достиглі соруси опускаються на дно. Навесні з них виходять спори і випливають на поверхню води. Після запліднення розвиваються нові плаваючі рослини -- сальвінії.

Папороті беруть участь в утворенні рослинних угруповань і накопиченні органічної речовини. Велике значення відіграли папоротеподібні в утворенні кам'яного вугілля. В пластах вугілля по всій земній кулі й досі знаходять їхні скам'янілі рештки.

До Червоної книги України занесено 11 видів папоротеподібних: гронянку півмісяцеву, вудсію альпійську, вудсію ельбську, аспленія чорного, анограму тонколисту, краєкучника перського, нотолену марантову, адіанта венериного волоса, птериса критського, марсилію чотирилисту, сальвінію плаваючу (демонстрування відповідних зображень).

Лабораторна робота № 14

Тема. Будова щитника чоловічого.

Мета. На прикладі щитника чоловічого вивчити особливості будови папоротеподібних.

Обладнання і матеріали: гербарні зразки папороті, мікроскоп, мікропрепарат „Сорус папороті", підручник.

Хід роботи

1. Розгляньте спороносну рослину папороті. Знайдіть кореневище з коренями, що відходять від нього, листок. На нижній поверхні листка знайдіть бурі горбки -- соруси.

Схематично намалюйте щитник. На малюнку позначте кореневище (видозмінений пагін), листки, сорус.

На мікропрепараті "Сорус папороті" розгляньте спорангії за допомогою мікроскопа при збільшенні у 56 разів і спори при збільшенні у 300 разів. Намалюйте побачене.

Зробіть висновки за результатами виконаної роботи.

5. Узагальнення та систематизація вивченого.

Самостійна робота з підручником. Ігровий прийом "Хто більше?". За фіксований час учням пропонується сформулювати найбільшу кількість запитань до параграфа чи частини параграфа.

Підсумки уроку, аргументація оцінок.

Домашнє завдання. Повторити весь матеріал, що стосується вищих спорових рослин, підготуватись до уроку узагальнення і систематизації знань.

Тема 32. Відділи Плауноподібні та Хвощеподібні, їхня різноманітність і значення. Лабораторна робота № 13. Особливості будови плауна булавоподібного та хвоща польового

Мета. Ознайомити учнів з особливостями будови плауноподібних і хвощеподібних, процесами їхньої життєдіяльності, роллю у природі та житгі людини.

Основні поняття і терміни: спорофіл, стробіл, рівноспорові та різноспорові рослини, спори, кам'яне вугілля, епідерма, кора, провідні тканини, вузли, меживузля, кореневище.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда (підготовча), розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація обладнання); практичні (виконання лабораторної роботи); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій); самостійна робота учнів з підручником; методи контролю і самоконтролю (тести).

Обладнання: таблиці з зображенням деревоподібних хвощів і плаунів, малюнки плаунів, занесених до Червоної книги України, сучасних хвощів, гербарні зразки та колекції видової різноманітності хвощів, плаунів, ілюстрації підручника.

Тип урок: комбінований.

Хід уроку

Організаційний момент.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Тести:

У циклі відтворення мохоподібних переважає: а) спорофіт; б) гаметофіт.

Спорофіт у мохів зазвичай представлений:

а) коробочкою з ніжкою; б) окремою рослиною.

До субстрату мохоподібні прикріплюються: а) коренями; б) ризоїдами.

До мохів з пластинчастою будовою талому належать:

а) маршанція; б) політрих звичайний; в) сфагнові мохи.

5. Спорогон маршанції складається з:

а) ніжки і коробочки; б) талому; в) стебла і листків.

Сфагнові мохи мають ... будову: а) листкостеблову; б) таломну.

Мохи беруть участь в утворенні: а) кам'яного вугілля; б) торфу.

Тварини мохоподібні... а) їдять; б) не їдять.

Мохи вбирають вологу з:

а) грунту; б) повітря; в) ґрунту та повітря.

10. Розвиток гаметофіту мохів починається з:

а) нитчастої стадії; б) насінини; в) утворення зиготи; г) спори.

11. Спорогон прикріплюється до гаметофіту:

а) ризоїдами; б) гаусторієм клітин або стопою; в) коренями.

12. Тіло сфагнуму складається з:

а) мертвих водоносних; б) живих фотосинтезуючих; в) мертвих водоносних і живих фотосинтезуючих.

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Підготовча бесіда. Чи знаєте ви, з чого утворилося кам'яне вугілля?

Наукові дослідження свідчать, що в давні часи такі рослини, які зараз представлені переважно трав'янистими формами: плауни, хвощі та папороті, були основою лісів. Саме з цих рослин після їхнього відмирання утворилось кам'яне вугілля. Демонстрація малюнків підручника або таблиці з деревоподібними хвощами і плаунами.

В сучасному рослинному царстві плауноподібні та хвощеподібні займають значно скромніше місце. У деякий період еволюції нашої планети їх витіснили покритонасінні рослини, значно краще пристосовані до умов середовища.

Але з пізнавальної точки зору це надзвичайно цікаві рослини. Крім того, багато представників цих відділів є лікарськими рослинами.

План

Загальна характеристика плауноподібних і хвощеподібних.

Значення у природі та житті людини.

Виконання лабораторної роботи.

Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Загальна характеристика плауноподібних і хвощеподібних

Демонстрація малюнків підручника або таблиць. На малюнку представлені сучасні представники плауноподібних: селягінела і плаун булавоподібний.

У флорі України поширено 19 видів плаунів. Серед них до Червоної книги України занесено 7 видів: дифазіаструм сплюснутий, плаун річний, лікоподієлу заплавну, баранець звичайний, плаунок швейцарський, плаунок плауноподібний, молодильник озерний.

Розповідь з поступовим заповнення таблиці практикуму (урок 31).

Плауноподібні

· Особливості будови надземної частини: спорофіт плаунів -- це нормально розвинена рослина, яка має корінь, стебло, листки. Стебло повзуче, галузисте, дає вертикальні галузисті пагони заввишки до 25 см, густо вкрите листочками, подібними до видовжених загострених лусочок. Вони ростуть зазвичай поодиноко в лісах, на вологих луках, у високогір'ях.

· Особливості будови підземної частини: у плауноподібних вже є справжні корені.

· Фотосинтезуючі органи: молодий плаун має зелені листки.

· Органи, в яких утворюються спори: вертикальні пагони закінчуються спороносними колосками.

· Життєвий цикл: переважає спорофіт. Дозрілі спорангії тріскають і з них висипаються золотисто-жовті спори. За відповідних умов зі спори виростає невеликий заросток (гаметофіт). Гаметофіт розвивається в Грунті (у симбіозі з грибом) упродовж 12-15 років, має ризоїди, хлоропласти відсутні. Гаметофіт дає початок зародку спорофіта, а потім -- дорослій рослині.

· Основні представники: плаун булавоподібний, плаун баранець.

· Значення в природі та житті людини: спори плауна використовують як дитячу присипку, в ливарній справі -- для обсипання форм при випалюванні чавуну, для феєрверків та бенгальських вогнів. Багато тропічних видів культивують в оранжереях або кімнатних умовах як тропічні рослини.

Інформація для більш детального пояснення (за необхідності). Сучасні плауни -- це трав'янисті багаторічні вічнозелені рослини. Головною особливістю будови плаунів є дихотомічне галуження стебла і коренів. На стеблі утворюються дрібні листки -- мікрофільні (від грецького мікрос, що означає "малий", та філон -- "листок"). Вони виникли як бічні вирости на осьовому органі у предків плауноподібних.

У плауноподібних вже є справжні корені. Будова стебла відносно складна: епідерміс, кора і провідні тканини.



Вчитель малює схему:

або ілюструє свою розповідь за допомогою таблиці.

Над пагонами рослини піднімаються численні жовтувато-зелені колоски -- стробіли. Вони складаються з листків, на яких розміщені спорангії (спорофіли). У спорангіях утворюються спори, з яких виростають нові рослини. Але їхній ріст дуже своєрідний. Спори потрапляють у грунт, де можуть зберігатися, не проростаючи, протягом багатьох років.

Після проростання утворюється заросток, у клітини якого проникають нитки гриба. Якщо цього не відбудеться, то заросток плауна загине, бо він не здатний до фотосинтезу. Заросток живе і розвивається лише за рахунок виділень гриба, який поселяється в його клітинах. Разом з грибом заросток плауна поступово розростається, розвиваючись дуже повільно. Він перетворюється на маленьку бурувато-кремову бульбочку, яка живе в симбіозі з грибом до 10-18 років. Весь цей період заросток живиться за рахунок гриба. На заростку утворюються статеві органи. Після запліднення яйцеклітини розвивається молодий плаун. Він живиться за рахунок тканин заростка протягом кількох років. Гаметофіт і спорофіт живуть самостійно досить довго. Спорофіт, що з'являється безпосередньо на заростку, спочатку паразитує на тілі материнської рослини (гаметофіті). Цей паразитизм триває досить довго, хоча молодий плаун має зелені листки і здатен до фотосинтезу. Поступово гаметофіт (заросток) відмирає, а спорофіт переходить на самостійне живлення.

Хвощеподібні {Демонстрування будови хвощів на таблиці, або на малюнках підручника колекцій видової різноманітності)

Особливості будови надземної частини: у хвощів пагін поділений на вузли і меживузля. У вузлах кільцями розміщені бічні гілочки. Листки хвощів редуковані, дрібні, шилоподібні, розташовані кільцями.

Особливості будови підземної частини: підземна частина хвощів представлена кореневищем, що також ділиться на вузли і меживузля. Від нього відходять додаткові корені. Кореневище є органом вегетативного розмноження.