Охорона природи

1. Визначте рослини, користуючись визначником або карткою і правилами визначення ви ознайомилися в попередніх роботах.

2. Запишіть назви визначених рослин і характерні їхні ознаки.

Завдання 2. Скласти порівняльну таблицю ознак рослин із класів Однодольні та Дводольні.

Назви рослин і таксонів	Тип кореневої системи	Тип листка	Жилкування	Тип суцвіття	Тип квітки	Тип плода

Зробити висновок роботи

Звіт учнів про способи і результати виконаної роботи.

Підсумки уроку, аргументація оцінок.

7. Домашнє завдання.

А). Вивчити відповідний параграф у підручнику. Б) Підготувати повідомлення про найважливішу сільськогосподарську, лікарську та найпоширенішу кімнатну рослини.

Тема 22. Клас Однодольні. Родини Злакові, Лілієві, Цибулеві. Їхня характеристика та значення

Мета. Сформувати в учнів поняття про основні характерні ознаки рослин класу Однодольні; розкрити характерні особливості родин

Злакові, Лілієві, Цибулеві, їхнє значення.

Основні поняття і терміни: мичкувата коренева система, ланцетні та лінійні листки, паралельне і дугове жилкування, зернівка, цибулина, видозміна пагона.

Обладнання: додаток Ж "Найважливіші культивовані та дикорослі Покритонасінні з класів Однодольні та Дводольні", підручники, робочі зошити, зображення рослин класу Однодольні, гербарні зразки, колекції плодів.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда (підготовча, пояснювальна), розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація обладнання).

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

Організаційний момент.

Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Підготовча бесіда. Поясніть вислів "Хліб усьому голова ". Чи знаєте ви, з чого і як виготовляють хліб?

Хліб виготовляють з пшениці та жита. Ці рослини належать до родини Злаків, класу Однодольні. Крім них ви щоденно вживаєте й інші рослини, що належать до цього класу. Це цибуля і часник, рис, овес, кукурудза та багато інших. Людина у всі часи свого існування не уявляє свого життя без цих рослин. Мистецтво вирощувати перелічені культури передавалось від покоління до покоління. Хліб завжди цінувався і цінується людьми.

Отже, сьогодні на уроці ми детально розглянемо рослини, які належать до класу Однодольні, і, зокрема, такі родини цього класу, як Злакові, Лілієві та Цибулеві.

План

Загальна характеристика класу Однодольні.

Характеристика родини Злакові.

Лілієві.

Цибулеві.

3. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Розповідь з елементами бесіди.

Загальна характеристика класу Однодольні

Однодольні, односім'ядольні - клас покритонасінних рослин. Понад (ц тисяч видів, поширених на всіх континентах.

Однодольні -- переважно одно-, дво- та багаторічні трави, рідше дерева, кущі та ліани. Однодольні мають один зародковий листок (сім'ядолю), головний корінь здебільшого не розвивається, замість нього розвиваються додаткові та бічні корені; на відміну від Дводольних, судинно-волокнисті пучки стебла розкидані, стебло без камбію; листки сидячі, з дворядним розташуванням на стеблі та з паралельним жилкуванням; квітки переважно тричленного типу.

Більшість Однодольних добре переносять несприятливі умови життя. У багатьох з них органи вегетативного розмноження -- кореневища, иульби, цибулини -- зберігаються у ґрунті.

До класу Однодольні належать багато корисних та економічно важливих сільськогосподарських рослин світу: хлібні злаки, зокрема пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис, сорго, просо, цінні кормові трави та овочеві культури, декоративні рослини.

Пригадайте, які родини входять до цього класу.

Родина Злакові

Переважно трав'янисті рослини, рідше деревоподібні (бамбуки), з додатковими мичкуватими коренями і кореневищами. Стебла прості, рідше розгалужені, тонкі, циліндричні, з вузлами і порожнистими міжвузлями. Листки чергові, розміщені дворядно, з лінійною пластинкою і довгою піхвою, котра охоплює стебло; на межі між і ііхвою і пластинкою є язичок у вигляді плівчастого виросту або війочок; форма і величина його має суттєве значення при визначенні рослин цієї родини. Суцвіття у злаків верхівкове, рідше пазушне, складене із колосків, зібраних у волоть, китицю, складний колос, султан або початок (демонстрування гербаріїв рослин).

Оцвітина редукована, складається з двох дрібних плівчастих лусок. Квітки двостатеві, рідше одностатеві, тичинок три, рідше дві-шість або багато, пиляки їх прикріплені до ниток спинкою; маточка складається з двох-трьох зрослих гагодолистів; зав'язь верхня; плід -- суха однонасінна зернівка.

Родина Злаки охоплює 700 родів і близько 11000 видів, поширених на усіх континентах, але особливо їх багатий склад спостерігається у тропіках.

Яке значення для людини та травоїдних тварин мають злакові?

Господарське значення злаків величезне; вони створюють основний харчовий фонд людства і відіграють вирішальну роль у житті травоїдних тварин. Найголовніші харчові злаки такі: пшениця, рис, кукурудза, жито, ячмінь, сорго, просо, овес. Зерно, солому і полову багатьох харчових злаків широко використовують для годівлі сільськогосподарських тварин. Численні дикорослі злаки, зокрема тимофіївка, стоколос безостий, грястиця збірна, сорго суданське, житняк, лисохвіст лучний, райграс -- цінні кормові трави.

Цукроносним злаком світового значення є цукрова тростина, яку вирощують у багатьох тропічних країнах. Важливими технічними злаками є різні види бамбуку, очерет та інші.

Злісними бур'янами на орних землях є такі злаки, як пирій повзучий, вівсюг, куряче просо та ін. {демонстрування гербаріїв рослин).

Родина Лілієві

Багаторічні рослини, в яких підземні запасаючі органи -- тільки цибулини. Пригадайте, яким органом рослини є цибулина. Доведіть це. Квітки двостатеві зібрані в різні суцвіття (китиця, зонтик), або поодинокі; оцвітина проста, віночкоподібна, здебільшого яскраво забарвлена, шестичленна, з двох кіл, листочки її вільні, сегменти оцвітини вільні й зазвичай однакові, нектарники містяться біля основи сегментів оцвітини; тичинок шість; маточка одна, складена з трьох плодолистків, з верхньою тригніздою зав'яззю; стовпчик один, рідше три; плід -- коробочка (демонстрування відповідних таблиць, гербаріїв рослин, колекцій плодів).

Лілієві порівняно з іншими -- невелика родина, яка об'єднує 10 родів і близько 470 видів, поширених у помірних, субтропічних областях Північної півкулі з сухим і теплим кліматом (Середземномор'я, Західна, Східна і Середня Азія).

Розглянемо деякі рослини цієї родини.

Лілія. Цибулини з черепичастими лусками. Квітки в китицях, рідше поодинокі, великі, запашні, яскраво забарвлені або чисто-білі. Відомо близько 60 видів лілій, поширених у Європі, Східній Азії та Північній Америці. В Україні в природному стані зростає один вид -- лілія лісова, або кучерява. Це досить популярні декоративні рослини. Для масової ґрунтової культури найчастіше використовують: лілію білу, родом з Кавказу; лілію королівську і лілію тигрову -- з Китаю; лілію тонколисту -- з Далекого Сходу та ін. Для оранжерейної культури придатні: лілія золотиста родом з Японії, лілія гарна -- зі Східної Азії, Тюльпан. Цибулини з плівчастими лусками. Квітки поодинокі, рідше зібрані по-дві-три, яскраво забарвлені, не пахучі. Відомо близько 70 видів . Більшість видів тюльпанів дико росте в гірських районах Середньої Азії; окремі види відомі на Кавказі. В Україні в дикому с і 1111 росте вісім видів тюльпана, зокрема в південно-східній частині Лісостепової зони, в степовій зоні і в Криму росте тюльпан Шренка.

Тюльпани -- цінні декоративні рослини для весняного оздоблення Квітників. У культурі налічується нині понад 8000 сортів тюльпанів, які різняться формою і забарвленням квіток, висотою стебел, часом цвітіння тощо. Всю різноманітність форм і сортів тюльпанів виведено здебільшого шляхом гібридизації від кількох диких видів середньоазіацького походження. У Західній Європі культура тюльпанів найбільше розвинута в Голландії, яку називають "країною тюльпанів".

Зірочки. Невеликі (7-15 см заввишки) весняні цибулясті багаторічні рослини; листочки оцвітини всередині жовті, зовні зазвичай зелені. В Україні в усіх природно-кліматичних зонах, але переважно у Степовому і Гірському Криму та в Карпатах, росте близько 24 видів зі рочок. Зокрема, зірочки жовті та зірочки низенькі трапляються на схилах і серед кущів досить часто.

Рябчик руський -- багаторічні весняні цибулясті рослини з поникаючими дзвоникоподібними, зовні темно-червоними квітками з більш темним неясним шаховим малюнком. Зростає в Лісостепу і Степу в лісах, на луках, по чагарниках і кам'янистих схилах.

Еритроний собачий зуб -- цибулинний раньовесняний багаторічник і двома широколанцетними черешковими листками і поодинокими рожево-фіолетовими квітками, вільні листочки оцвітини яких при основі зближені в трубку, а вище більш-менш раптово відігнуті назад. Висота 10-20 см. Зрідка зростає в лісах і на луках Закарпаття і Розточчя-Опілля. Охороняється.

Родина Цибулеві

Як ви гадаєте, які рослини можуть належати до цієї родини?

Об'єднує 32 роди і близько 750 видів, поширених в обох півкулях, особливо в Середземномор'ї, Передній та Середній Азії.

Цибуля і часник. Суцвіття -- простий зонтик. Листки соковиті, м'ясисті, трубчасті, жолобчасті або плескуваті. Великий рід, що налічує близько 400 видів у Північній півкулі; в Україні в природних угрупованнях росте 43 види цибулі (демонстрування відповідних таблиць, гербаріїв рослин).

Як можна пояснити народні прислів'я "Не їж цибулю -- смердіти не буде ", "З %Ж часнику, хоч не скажеш, то взнають "?

Для багатьох видів роду цибуля характерний різкий специфічний часниковий запах, зумовлений наявністю в тканинах часникової ефірної олії (алілу). Цибуля і часник -- давні цінні овочеві рослини. Вони багаті на фітонциди, які відкрив і докладно дослідив учений Б.Л. Токін.

Як пряні овочеві культури в Україні вирощують цибулю городню, цибулю порей, цибулю слизун, часник зі складною цибулиною (з багатьма цибулинами-дітками, якими часник розмножується). На луках, у степах, схилами і на відслоненнях зростає в Україні чимало диких видів. В тінистих листяних і мішаних лісах у Карпатах, подекуди на Поліссі, в лісостеповій зоні та північно-східній частині степової росте цибуля ведмежа -- лісовий вид з широкими листковими пластинками (вид охороняється!), на заплавних луках трапляється цибуля гранчаста. Усі вони небажані на сіножатях і пасовищах, бо надають молоку і навіть маслу неприємного часникового запаху і смаку.

Цибуля і часник є цінними харчовими і лікарськими рослинами. Вони є джерелами вітамінів та мікроелементів.

Цибулю зокрема рекомендують вживати в сирому вигляді при лікуванні авітамінозу, для профілактики і лікування атеросклерозу, діабету, для знищення аскарид та гостриків. Свіжий сік цибулі, змішаний із медом, допомагає проти кашлю, бронхіту та кашлюку. Але, слід зазначити, свіжа цибуля і препарати з неї протипоказані людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Часник рекомендують вживати при відсутності апетиту, гостриках, як кровоочисний засіб, для профілактики захворювань на грип і застуду. Препарат алохол, у складі якого є сухий екстракт часнику, застосовують при хронічному запаленні печінки та підшлункової залози. Свіжий часник і препарати з нього протипоказані при захворюванні нирок.

Розтертий на кашку часник застосовують для лікування гнійних ран тощо.

4. Узагальнення і систематизація знань.

Виконання завдання практикуму. Групова робота.

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника і заповніть таблицю.

Рослини класу Однодольні, їхні характерні ознаки та значення

Родина	Характерні ознаки	Представники	Значення
Злакові
Лілієві
Цибулеві



2. Поясніть приказку "Не їла душа часнику -- не буде смердіти".

5. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

6. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний параграф у підручнику, дати відповіді на поставлені в кінці тексту запитання.

Тема 23. Практична робота № 2. Визначення рослин класу Дводольні

Мета. Навчитись користуватись визначниками і визначальними картками і з їхньою допомогою навчитися визначати рослини класу Дводольні.

Основні поняття і терміни: стрижнева коренева система, оцвітина, чашолистки, пелюстки, тичинки, маточка, зав'язь (верхня, нижня), типи плодів (сухі, соковиті, ягода, горішок, коробочка, біб, стручок тощо), насіння, листки (сидячі, черешкові, черешок, листова пластинка, форма листкової пластинки), жилкування тощо.

Обладнання. визначники, картки для визначення, гербарні зразки рослин і живі рослини, препарувальні набори.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда); наочні (демонстрація обладнання); практичні (робота з визначником та визначальними картками з визначення рослин).

Тип уроку: застосування знань, вмінь і навичок.

Хід уроку

Організаційний момент.

Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань, навичок і вмінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.

Фронтальна бесіда:

Назвіть основні ознаки рослин класу Дводольні.

За якими ознаками можна відрізнити від інших рослин рослини родини Бобові? Назвіть представників родини.

За якими ознаками можна відрізнити від інших рослин рослини родини Капустові? Назвіть представників родини.

За якими ознаками можна відрізнити від інших рослин рослини родини Айстрові? Назвіть представників родини.

За якими ознаками можна відрізнити від інших рослин рослини родини Пасльонові? Назвіть представників родини.

За якими ознаками можна відрізнити від інших рослин рослини родини Селерові (Зонтичні)? Назвіть представників родини.

За якими ознаками можна відрізнити від інших рослин рослини родини Розові? Назвіть представників родини.

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Підготовча бесіда. Уявіть собі, що ви гуляєте лісом. Раптом вашу

увагу привернула дуже гарна рослина з великими рожевими квітками. Але ви не знаєте, як вона називається, тож вирішуєте, прийшовши до школи, одразу розповісти учителю біології про цю незвичайну рослину. Якими б словами ви описали рослину? На які ознаки звернули б увагу в першу чергу?

Розповідь. Визначення рослин -- це дуже важлива, але складна робота. Для цього існують спеціальні книжки, які називаються визначниками або атласами. В окремих випадках із навчальною метою складають картки для визначення рослин. Визначники, атласи, картки складають за певними правилами з використанням ознак, характерних для об'єктів, які визначають. Сукупність ознак, розміщених у певній послідовності, складає ключ для визначення. Найпоширенішими є ключі, складання яких базується на об'єднанні ознак у дві групи, що взаємно виключають одна одну. Сукупність двох груп ознак у ключі називають ступенем. Кожна група закінчується або назвою таксону, або цифрою, яка посилає на іншу ступінь ключа. Визначення триває доти, доки не буде встановлено назву рослини.

Рослини з класу Дводольні характеризуються сукупністю ознак. Основними з них є ознаки будови квітки (у дводольних вони зазвичай 5-4-членні) і плода, кореневої системи (стрижневого типу) та інші.

Отже, сьогодні на уроці ми навчимося визначати рослини класу Дводольні.

4. Усвідомлення змісту і послідовності застосування розвиваючих задач і вправ та практичних дій, самостійне виконання учнями завдання під контролем і за допомогою вчителя.

Учні записують тему, мету роботи, обладнання, хід роботи. Вчитель детально пояснює хід роботи.

Хід роботи

Завдання 1. Ознайомитися з визначником і визначальною карткою; навчитися користуватися ними.

Розгляньте структуру (будову) ключа. Знайдіть у ключі ступені. З'ясуйте їхню загальну кількість.

Ознайомтеся зі структурою кожного окремого ступеня. Зверніть увагу на групу ознак, що позначена цифрою (це номер ступеня), інша група ознак позначена рискою або іншими знаками.

3. Знайдіть у кінці кожної групи ознак назву таксона або посилання на інші ступені.

Завдання 2. Оволодіти навичками користування визначником або низначальною карткою.

1. Ознайомтеся з ознаками, що наведені в першому ступені, і порівняйте їх з ознаками рослини, яку треба визначити. Для цього рослину дуже уважно розгляньте.

Виберіть, що вам підходить (перша чи друга група ознак), і продовжуйте визначення за правилами, про які йшлося у попередньому завданні, аж доки не визначите рослину.

Результати визначення запишіть.

Завдання 3. Визначити запропоновані рослини.

Визначте рослини, користуючись визначником або карткою.

Запишіть назви визначених рослин і характерні їхні ознаки.

5. Звіт учнів про способи і результати виконаної роботи.

6. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

7. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний параграф у підручнику, спробувати визначити кімнатні рослини вдома.

Тема 24. Клас Дводольні. Родини Капустові, Селерові, Айстрові. Характеристика. Значення

Мета. Сформувати в учнів поняття про характерних представників, особливості морфологічної будови та практичне значення рослин

з родин Капустові, Селерові та Айстрові та їхні істотні ознаки.

Основні поняття і терміни: стручок, стручечок, китиця, складний зонтик, кошик, сім'янка.

Обладнання: додаток Ж "Найважливіші культивовані та дикорослі Покритонасінні з класів Однодольні та Дводольні", таблиці з зображеннями і гербарні зразки рослин родин Капустові, Селерові та Айстрові, колекції плодів.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація обладнання); практичні (виконання завдань практикуму).

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

Організаційний момент.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Тестова перевірка знань

1. Вкажіть найбільш високоорганізовану групу рослин:

а) Мохоподібні; б) Голонасінні; в) Покритонасінні.

2. В харчовому ланцюзі назвіть ланку, що передує тваринам:

а) Бактерії; б) Хвощеподібні; в) Покритонасінні.

3. Вкажіть типи кореневих систем у покритонасінних:

а) стрижнева; б) додаткова; в) мичкувата; г) головна.,

Повітряні, дихальні, опорні. Це види: а) коренів; б) стебел; в) листків.

У покритонасінних стебло за характером росту буває:

а) прямостоячим; б) витким; в) повзучим; г) лежачим.

6. Для покритонасінних характерні листки:

а) прості; б) складні; в) прості та складні.

7. Для квіткових характерна й обов'язкова присутність у циклі розвитку двох "поколінь" -- спорофіта (безстатевого покоління)

і гаметофіта (статевого):

а) так; б) ні.

8. Дорослі квіткові рослини, що складаються з кореня, стебла, листків і квітки -- це:

а) гаметофіт; б) спорофіт.

9. Пророслий пилок -- це:

а) чоловічий гаметофіт; б) жіночий гаметофіт.

10. Подвійне запліднення у покритонасінних відкрив:

а) М.І. Вавилов; б) С.Г. Навашин; в) В.І. Вернадський.

11. З'ясуйте відповідність між відділами рослин і назвами рослин,

що належать до того чи іншого відділу:

Голонасінні яблуня

Покритонасінні вишня

тис

часник

гінкго

12. З'ясуйте відповідність між класами рослин і родинами:

Однодольні Злакові

Дводольні Айстрові

Капустові

Цибулеві

Розові

Бобові

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Ігрове завдання. Клас поділити на групи Кожна група за 5хвилин повинна пригадати загадки і приказки, пов'язані з капустою, морквою та соняшником. Перемагає та група, яка найбільше пригадає.

Після цього вчитель наголошує, що саме про ці рослини та їхніх "родичів" буде йти мова на уроці.

План

Загальна характеристика класу Дводольні.

Родина Капустові. Характерні ознаки, представники, значення.

Родина Зонтичні.

Родина Айстрові.

4. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Загальна характеристика класу Дводольні

Пояснення, що супроводжується демонстрацією таблиць, зображень рослин, гербарних зразків, колекцій плодів.

Дводольні, двосім'ядольні -- клас покритонасінних рослин. Для Дводольних характерна наявність у зародку двох зародкових листків -- сім'ядолей, між якими міститься верхівкова брунька. У Дводольних, на відміну від Однодольних, провідні пучки розміщені колом; між лубом і деревиною є твірна тканина --камбій, завдяки чому стебло може розростатися у товщину; жилкування листків -- сітчасте, основна кількість членів у квіткових колах здебільшого дорівнює або кратне 5, рідше 4; первинний корінь, тобто той, що росте безпосередньо з насінини, у більшості видів Дводольних розвивається у головний.

Дводольні представлені великою різноманітністю форм дерев'янистих і трав'янистих рослин і ростуть у різних екологічних умовах. Вони є найбільшою групою насінних рослин -- налічують 180 тисяч видів (близько 300 родин). У флорі України поширені види 144 родин.

До Дводольних належить багато корисних рослин: більшість видів харчових, кормових, олійних, дубильних, каучуконосних, лікарських, декоративних та інших.

Походження Дводольних досі ще остаточно не з'ясоване. їхні предки і час їхнього виникнення наразі невідомі. Раніше вважали, що Дводольні виникли від Однодольних; тепер науковці більше схиляються до думки, що Однодольні розвинулися з Дводольних. Ряд ботаніків вважають, що поділ покритонасінних рослин на Однодольні та Дводольні штучний.

Родина Капустові, або Хрестоцвіті

Трав'янисті рослини, рідше напівкущі або кущі (в тропіках), з простими черговими листками без прилистків. Квітки правильні, двостатеві, здебільшого зібрані в китиці; чашечка чотирилиста; віночок складається з чотирьох пелюсток, розміщених навхрест; тичинок шість, вони розташовані в два кола, з них дві тичинки зовнішнього кола коротші, а чотири тичинки внутрішнього кола довші, маточка одна; плід стручок або стручечок. (Демонстрування колекції плодів). Насіння зазвичай містить жирну олію, здебільшого з гірчичним смаком. За якою ознакою виникла друга назва родини ?

Капустові -- велика родина, що об'єднує до 380 родів і близько 3200 видів, поширених майже по всій земній кулі, особливо в областях із сухим помірним кліматом; найбільша концентрація їх спостерігається в Середземномор'ї, Південній Африці, Передній та Середній Азії; в Україні відомо близько 200 дикорослих видів. У культуру введено як овочеві та кормові (капуста (різні форми), редька, редиска, ріпа), так і пряні (хрін, гірчиця) та олійні (рапс, рижій, кольза). Як декоративні культивують лакфіоль, левкой, нічну фіалку. Численні види капустових (грицики, свиріпа, дика редька, гикавка, сухоребрик, талабан тощо) є бур'янами.

Для зручності представників родини поділяють за.типом будови плода: стручок лінійний, розкривний; стручок нерозкривний, членистий; стручечок або горішок.

Родина Селерові, або Зонтичні

Переважно трави, рідше (в тропіках) деревоподібні рослини з порожнистими стеблами і здебільшого складними, дуже розсіченими листками, часто зі здутими піхвами, що охоплюють стебло. Квітки дрібні, як правило, двостатеві, зібрані в складні або прості зонтики чи головки. Чому виникла така назва родини? Членів оцвітини в квітці та тичинок п'ять; чашечка дуже редукована, п'ятизубчаста, іноді її немає, пелюстки вільні, у крайових квіток часто неоднакові, верхівки їх загнуті всередину; маточка складена з двох плодолистків, з нижньою двогніздою зав'яззю; стовпчиків два, біля основи з нектароносним диском; плід -- двосім'янка, або вислошіідник, в якому дві сім'янки з'єднані між собою (демонстрування колекції плодів). На спинці сім'янок є п'ять більш або менш помітних ребер, а між ними -- жолобки або борозенки з олійними канальцями.

Зонтичні -- велика родина, яка налічує близько 300 родів і понад 3000 видів, поширених майже по всій земній кулі. У флорі України є близько 140 видів. Багато зонтичних містять різні ефірні олії в плодах, листках та інших органах, тому деякі види вирощують як цінні ефіроолійні (фенхель, кмин, коріандр, аніс, дягель та ін.), пряні та городні (петрушка, морква, кріп, пастернак тощо) культури. Серед представників цієї родини є чимало досить отруйних рослин (омег водяний, цикуга, собача петрушка, болиголов, бутень тощо).

Родина Айстрові

Здебільшого трави або напівкущі, у тропіках також кущі, ліани і навіть деревця. Листки чергові, рідше супротивні, без прилистків, різноманітні за формою, розмірами тощо. Квітки дрібні, зібрані на спільному дископодібному квітколожі в характерне для родини суцвіття кошик, який зовні вкритий обгорткою з численних видозмінених листочків різної форми. Типові квітки двостатеві, з нижньою зав'яззю, до якої прикріплена видозмінена чашечка, віночок буває язичковий, трубчастий, лійкоподібний, забарвлення --- біле, синє, жовте, блакитне та ін. Є квітки одностатеві (чоловічі або жіночі), крайні квітки часто стерильні. Тичинок п'ять, зрослих пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик, що несе приймочку. Плід -- звичайна сім'янка з волосистим чубком або плівчастою коронкою {демонстрування колекції плодів). Запилення перехресне або самозапилення.

Екологічний діапазон родини досить великий від вологих і жарких тропіків до сухих пустель Азії і Африки та холодних областей Арктики і Антарктики.

Айстрові мають неабияке господарське значення. Серед них є цінні олійні рослини (соняшник, сафлор, мадія та ін.), каучуконосні (кок-сагиз, гваюла, хондрила тощо), кормові та овочеві (соняшник бульбистий, латук, скорзонера іспанська, артишок), лікарські (арніка гірська, календула, мати-й-мачуха, оман, хамоміла лікарська; цмин, череда тощо); досить велика група декоративних рослин (айстри, безсмертки, волошки, жоржини, кореопсис, космос, майорці, хризантеми, чорнобривці та багато інших). Злісними бур'янами є амброзія, будяки, волошка, гірчак, осот, чорнощир, галінсога, злинка тощо.

Традиційно цю родину поділяють на дві підродини: підродина Трубчасті, або Айстрові, та підродина Язичкові, або Латукові.

5. Узагальнення і систематизація вивченого.

Виконання завдань практикуму.

1. Розгляньте малюнки рослин (кмин, цикорій, капуста) і за характерними ознаками визначте, до яких родин вони належать.

2. Опрацюйте відповідний матеріал у підручнику і заповніть таблицю.



Клас Дводольні. Родини Капустові, Селерові, Айстрові

6. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

7. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний матеріал за підручником, дати відповіді на запитання після параграфа.

Тема 25. Загальна характеристика покритонасінних та їхня класифікація

Мета. Сформувати в учнів поняття про загальні ознаки покритонасінних рослин та сучасну їхню класифікацію.

Основні поняття і терміни: Покритонасінні, Однодольні, Дводольні, Капустові, Бобові, Айстрові, Пасльонові, Селерові, Розові,

Однодольні, Злакові, Лілієві, Цибулеві.

Обладнання: підручники, робочі зошити, гербарні зразки (стрижнева або мичкувата коренева система); натуральне наочне обладнання (буряк, морква); таблиці (видозміни коренів, стебел, види стебел за характером росту, стебла в поперечному розрізі, різноманітність листків); малюнки (евкаліпта, баобаба, ротангової пальми, кульбаби, росички).

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда (підготовча, пояснювальна, контрольно-оцінна), розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація таблиць, малюнків і гербарних зразків); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій).

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1. Підготовча бесіда. Назвіть рослини, які, на вашу думку, є найважливішими у природі та житті людини. Учні за бажанням

називають рослини. Назви рослин, які належать до покритонасінних, учитель записує на дошці.

2. Пояснювальна бесіда. Подивіться, які рослини ви назвали. Більшість з них належать до відділу Покритонасінні, або Квіткові. Як ви гадаєте, про що говорить така назва? Найхарактернішою ознакою цих рослин є наявність квітки та зав'язі, що оточує насіння.

Покритонасінні посідають найважливіше місце поміж усіх сучасних рослин. Це найпоширеніша в сучасну геологічну епоху група рослин на земній кулі. Вона є домінуючою на суші та найважливішою за тією роллю, яку представники цієї групи відіграють у загальному колообігу речовин. Хлібні, круп'яні, овочеві та плодові культури, величезна кількість деревних, волокнистих, дубильних, олійних, кормових, медоносних, декоративних та інших рослин -- все це покритонасінні. Вони постійно супроводжують нас у всіх кліматичних зонах, зростають у найрізноманітніших рослинних угрупованнях, в низинних і гірських регіонах, на суші й у воді.

Серед квіткових рослин є організми, найбільші за розмірами не тільки серед рослинного, а й усього органічного світу. Вони можуть досягати 150 м заввишки (наприклад, евкаліпти з родини Миртових), мати стовбури завтовшки майже 20 м (як у баобаба з родини Баобабових) та стебла завдовжки 200 м і більше (як у ротангових пальм з родини Пальмових). {Демонстрування відповідних малюнків). Водночас серед квіткових є і надзвичайно дрібні організми (наприклад, ряски) -- рослини з нескладною будовою, плаваючі однодольні, часто завбільшки до 1 см. Отже, сьогодні на уроці ми почнемо знайомитися з відділом рослин, які називаються Покритонасінні.

План

Загальна характеристика покритонасінних рослин.

Класифікація покритонасінних.

Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Загальна характеристика покритонасінних рослин

1. Розповідь з елементами бесіди. Квіткові рослини найбільш високоорганізована група, вони найскладніші з усіх рослин за будовою, розвитком і процесами, які в них відбуваються. Нарешті, це наймолодша група: вона почала свою переможну ходу по нашій планеті в першій половині крейдяного періоду, коли інші основні групи рослинного світу вже повністю сформувались, а деякі з них на той час почали вимирати або й зовсім вимерли.

Слід зазначити, що квіткові рослини і за кількістю видів, родів та родин перевершують всі групи рослинного світу, разом узяті. Тепер налічується щонайменше 250 000 видів квіткових рослин. Вони складають майже 13 000 родів і 533 родини.

Квіткові рослини забезпечують життя більшості тварин суші. Поясніть, чому.

Вегетативні органи квіткових рослин досягають найбільшої складності га різноманітності своєї будови. Так, коренева система може бути стрижнева або мичкувата, а в особливих випадках додаткові корені перетворюються у повітряні, дихальні, опорні тощо. (Демонстрування відповідних таблиць). Часто трапляються також мікоризи (симбіоз кореня з грибом), бактеріоризи (симбіоз кореня з бактеріями) та інші видозміни кореня. Коренева система, крім звичайних функцій (прикріплення до субстрату і всмоктування води з мінеральними речовинами), може виконувати ще й функцію запасання поживних речовин. Зміна функції спричиняє зміну будови органа (наприклад, потовщення коренів у моркви, буряка та ін.). (Демонстрування буряка, моркви).

Стебло разом з листками утворює пагін. Він зазвичай добре розвинутий і може бути дерев'янистим чи трав'янистим, багаторічним чи однорічним; різноманітним за характером росту (прямостоячим, лежачим, повзучим, висхідним, чіпким, витким тощо), виповненим чи порожнистим; округлим, три -, чотиригранним у поперечному розрізі; з шипами та волосками і т. п. Частими є видозміни стебла і взагалі пагона як надземного (у вигляді колючок, вусиків тощо), так і підземного (у вигляді столонів, бульб, кореневищ, бульбоцибулин і цибулин). (Демонстрування відповідних таблиць). Рідко стебло буває слабкорозвинутим, і листки розміщуються на вкороченому пагоні у вигляді листкової розетки (у подорожника, кульбаби, дворічників на першому році їхньої вегетації тощо).

Найбільша складність і різноманітність будови серед усіх вегетативних органів виявляється в листка. Тут спостерігаються різні типи листкорозміщення та комбінації частин листка (черешкові, сидячі, піхвові, з прилистками тощо), різноманітні форми листкової пластинки та її краю, а також типи жилкування листкових пластинок. Листки можуть бути лопатеві, роздільні та розсічені, прості чи складні; на них бувають волоски і шипи, а самі листки або їхні частини перетворюються в колючки (наприклад, у барбарису, будяка, кактусів) або вусики (в гороху, чини). (Демонстрування відповідних таблиць). У багатьох рослин листки змінюються настільки, що виконують зовсім не звичні функції, як, наприклад, листки комахоїдних рослин. (Демонстрування малюнка росички).

Та все ж таки найхарактернішим органом квіткових рослин є

генеративний -- квітка, яка складається з тичинок (андроцей) та маточок

(гінецей). У квітці відбувається запилення, тобто перенесення пилку з тичинок на маточку, як правило, комахами, вітром або якимось іншим чином. Частіше відбувається запилення комахами, а не вітром, а також перехресне запилення, а не самозапилення.

Зародок і ендосперм, розвиваючись, витісняють інші клітини зародкового мішка, які були в ньому до запліднення, і займають здебільшого весь насінний зачаток. Останній перетворюється в насінину, його покриви -- в шкірку насінини, зав'язь -- у плід, а її стінки -- в оплодень. Звідси і виникла назва відділу Покритонасінні, оскільки в них насінина міститься всередині плоду.

В анатомічному відношенні квіткові рослини також є найбільш досконалими представниками рослинного світу. Вони складаються з багатьох тканин, які досягають найвищої складності організації та диференціації. Особливо характерними є наявність судин ксилеми.

Від чого залежить розвиток органів рослин (морфологічний розвиток) ? Чи впливають природні умови на видозміни стебел, листків тощо ? Як називають це явище? (Пристосування до умов середовища). Високий ступінь морфологічного й анатомічного розвитку квіткових безпосередньо залежить від їхньої екології. У переважній більшості випадків квіткові рослини пристосовані до життя на суші в найрізноманітніших екологічних умовах -- від тропіків до тундри і високих гір, від сухих та освітлених місцезростань (пустель) до боліт і водойм, навіть морських (тобто солоних).

Класифікація квіткових рослин

2. Демонстрування гербарних зразків, зображень рослин на таблицях та малюнках підручника.

Пояснювальна бесіда. У відділі Квіткові, або Покритонасінні, виділяють два класи: Дводольні та Однодольні. За якою ознакою виникла така назва? Клас Дводольні поділяється за такою схемою (запис на дошці): клас --^ підклас --з* порядок --«» родина --^ вид. До класу Дводольні входять, зокрема, такі родини, рослини з яких ви можете спостерігати у довкіллі. Вони найчастіше використовуються людиною у різних сферах життя: Жовтецеві, Півонієві, Макові, Гвоздичні, Лободові, Гречкові, Букові, Березові, Горіхові, Гарбузові, Капустові, Мальвові, Кропивові, Розові, Бобові, Льонові, Виноградні, Селерові (Зонтичні), Пасльонові, Айстрові та багато інших. До класу Однодольні належать родини Лілієві, Цибулеві, Бананові, Злакові та інші.

4. Узагальнення і систематизація вивченого.

Виконання завдань практикуму.

1. Опираючись на матеріал підручника, заповніть таблицю.

Загальна характеристика покритонасінних

Об'єкт дослідження	Характеристика
Коренева система
Пагін і стебло
Листок
Квітка

2. З'єднайте стрілками назву виду та відповідної родини.

Вишня	Магнолієві	Троянда
Редька	Жовтецеві	Конвалія
Огірок	Розові	Півонія
Кріп	Бобові	Буряк
Жовтець	Капустові (Хрестоцвіті)	Морква
Магнолія	Гарбузові	Помідор
Соняшник	Селерові (Зонтичні)	Лобода
Картопля	Айстрові	Пшениця
Шавлія	Пасльонові	Соя
Горох	Глухокропивові (Губоцвіті)	Ромашка
Тюльпанове дерево	Лободові	Кавун
Шипшина	Лілієві	Гірчиця
Часник	Злакові	Рис

Підсумки уроку, аргументація оцінок.

Домашнє завдання. Вивчити відповідний матеріал за підручником, відповісти на запитання в кінці тексту. Оформити завдання у практикумі.



Тема 26. Значення голонасінних у природі та житті людини

Мета. Пояснити значення різних рослин відділу Голонасінні для життя людини; особливе значення звернути на використання їх як лікарські рослини; сформувати поняття про голонасінних Червоної книги України.

Основні поняття і терміни: господарське значення, лікарські рослини, рослини Червоної книги.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація таблиць і гербарних зразків); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій).

Обладнання таблиці із зображенням рослин відділу Голонасінні, гербарні зразки.

Тип уроку: урок-подорож.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Ви вже попереднього уроку частково дізналися про практичне значення рослин відділу Голонасінні. Завдання для учнів: наведіть приклади конкретних назв рослин цього відділу і розкажіть, що ви знаєте про використання їх людиною. Таким чином, ви бачите, що більшість із рослин відділу широко використовуються як матеріал для виготовлення будівельних конструкцій, різноманітних побутових виробів, сувенірів. Ці рослини у своєму складі містять різні речовини З характерним запахом. Сьогодні ми розширимо наші знання про значення голонасінних, звернувши особливу увагу на їхнє лікувальне значення. А урок проведемо як уявну подорож поїзда, який їде нашою прекрасною країною і зупиняється в тих місцях, де можна з'ясувати значення рослин відділу Голонасінні,

План

1. Зупинка "Народознавча".

2. Зупинка "Господарська".

3. Зупинка "Лікарська".

4. Зупинка "Червона книга".

3. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Зупинка "Народознавча"

Сосна в житті українця

Сосна. Оспівана в піснях, опоетизована в легендах, вона завжди була поруч людського обійстя, а сосновий бір -- своєрідною коморою для сільського мешканця. Коли наставала глибока осінь, а перший приморозок студив землю, бір одлунював людським голосом. Усім селом сходилися люди, щоб заготовити глиці. Дорослі та діти нагрібали цілі копиці опалої і за літо достиглої хвої. Нею утеплювали хати, прикривали копиці з насіннєвою картоплею, використовували для підстилки домашнім тваринам, топили в печі.

Соснова деревина легко піддається ручній обробці, зберігає тепло, не псується, а тому широко використовується в будівництві. Здавна з неї робили зруб, а з тонших дерев виготовляли крокви. Із соснових дощок робили стелю, підлогу, дах.

Майже все хатнє начиння було із сосни: мисник, вішалка, лави, пікна діжа, пороги. Про це стверджує така пісня:

Бувайте здорові, соснові пороги, де походили мої білі ноги.

Бувайте, бувайте, та не забувайте. Мене, молодого, щораз споминайте.

У новій тесовій хаті народжували дітей, господарі наживали усі необхідні пожитки, в тому числі й скриню, без якої не обходилася жодна родина. У скрині зберігали святковий та ритуальний одяг, інші речі побутового вжитку, при потребі її використовували як стіл. Дівчина, яка виходила заміж, обов'язково мала отримати від батьків як придане традиційну скриню. Народні майстри виготовляли її переважно із соснових дощок, бо саме це дерево найкраще оберігало від молі, його не точив шашіль.

А що вже казати про господарські прилаштунки: цебрики, діжки, всілякі барильця, бодні для зберігання збіжжя й муки. Все це виготовлялося із соснового матеріалу. її сосни поліщуки робили довбані та дощані човни. Такі вироби найкраще відповідали потребам в умовах Полісся. Вони дуже легкі, іручні при транспортуванні на малих і в'юнистих річках. Соснові човни це потребують осмолу, не сиріють, довговічні.

Ще давні язичники віддавали сосні "пальму першості". Це дерево символізувало вічне життя, а тому біля нього влаштовували капища, відзначали тризни, робили жертвопринесення. Сосну висаджували на місці поховань (до речі, за давнім звичаєм труну, як правило, роблять тільки із соснових дощок).

Свідченням того, що сосна символізувала "дерево життя", є ряд звичаїв, які перейшли і в пізніші обрядодійства. Одне з таких -- весільне гільце. За усталеним ритуалом, дружки напередодні весілля йшли до лісу, зрізували кучеряву сосонку, а в оселі молодої розкішно заквітчували, приспівуючи:

Ой до бору, дружечки, до бору, рубайте сосну здорову,

Трощіте її дрібніше, щоб вона горіла ясніше...

Здавна славилася сосна і в народній медицині. З лікувальною метою використовували бруньки, хвою, живицю, скипидар, каніфоль, дьоготь, пилок. Сосна виділяє в навколишнє середовище багато фітонцидів, активних навіть проти туберкульозної палички. Тому повітря в сосновому лісі не лише стерильне, а й виявляє протимікробну дію в дихальних шляхах.

Таким чином, сосна в людському повсякденні, крім побутово-ритуального, має ще й величезне господарське значення. В народі кажуть: "Поліщук без сосни, що козак без коня". Хата і все, що біля неї, тісно ув'язується із сосною: тини, загорожі, криниці, освітлення, опалення, засоби транспорту і багато іншого. Тож не випадково існує таке прислів'я: "Сосна годує, лікує, одягає та обігріває".

Ялина і сосна належать до найпопулярніших фітонцидних рослин. Як свідчать дослідження, в повітрі соснового бору мікроорганізмів у , 10 разів менше, ніж у березовому лісі. Соснові фітонциди, як правило, збільшують захисні сили організму. Соснове повітря тонізує його. Сосновими гілками колись обкурювали житлові приміщення під час епідемій.

ЗАГАДКИ, ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я ПРО СОСНУ

* Всяка сосна в своєму бору шумить.

* Якщо багато соснових шишок -- буде врожай ячменю, ялинових -- ярових культур.

* Гілки сосни піднімаються на суху сонячну походу, опускаються -- на дощ.

* Якщо виросли шишки на ялинах знизу -- на ранні морози, а зверху -- на пізні.

Зупинка "Господарська "

Повідомлення учнів про використання голонасінних у побуті, для будівництва, конструювання меблів і т.д.

Сосна цінується за високоякісну деревину. Соснові колоди і дошки -- найкращий будівельний матеріал. З сосни та її відходів одержують багато сортів паперу, електроізоляційних матеріалів, виробляють спирт, оцет, шовк, целофан, пластмаси -- усього понад 20 тис. різних найменувань виробів.

Кожна хвоїнка сосни -- очищувач повітря. Сосна є джерелом кисню: 1 га 50-річного соснового лісу виділяє за рік 5,6 т кисню та понад 500 кг летких речовин -- фітонцидів. Тому повітря в соснових лісах цілюще, майже позбавлене мікроорганізмів. У хвоїнках сосни міститься багато вітамінів. З кожного дерева збирають до 10 кг хвої, з якої можна добути 1 г каротину і 15 гвітаміну С.

Із сосни добувають скипидар, каніфоль, білкові дріжджі та багато інших корисних речовин.

Ялиця. Хвоя у ялиці м'яка і неколюча, має ніжний, приємний смолистий запах. Аромат хвої залежить від наявності в ній ефіру, борнеолу, який має бактерицидні властивості. Хвоя та молоді гілки ялиці містять ефірну олію, смолу, дубильні речовини, органічні кислоти, фітонциди. У хвої ялиці вітаміну С в шість разів більше, ніж у лимонах. В ялицевій олії міститься 30-45% борнеолу. Вона використовується для лікування різних хвороб, служить для виготовлення багатьох лікувальних препаратів, зокрема камфори. Лікувальні препарати з хвої мають значні біоактивні та бактерицидні властивості. Ними лікують виразки шлунка, опіки, обмороження, хвороби шкіри. Ялицевою ефірною олією лікують гіпертонію і стенокардію. Препарати з хвої використовуються в парфумерній промисловості, для виготовлення кіно - та фотоплівки, целулоїду, лаків, клею. З хвої виробляють кормові концентрати, в яких є велика кількість вітаміну С, каротину (провітаміну А).Модрина. Деревина модрини має високотехнічні якості. Вона дуже міцна і стійка до гниття. Будівлі з неї в Сибіру, Литві, Швейцарії, Польщі проіснували понад 300-500 років. У 1958 р. на Дунаї під час посухи, коли рівень води знизився, було виявлено модринові палі моста, який побудували римляни на початку II ст. н. є. Деревина виявилася незруйнованою.

Туя західна -- гарне дерево з густою конічною кроною, короткими гілками і яскравою коричнево-червоною корою. Деревина туї грубоволокниста, м'яка, легка, але дуже міцна. Ця властивість і використовується у кораблебудуванні, а гарна деревина знаходить застосування у внутрішньому оздобленні приміщень. По всій території України її культивують як декоративну рослину.

Могутні фігури тигрів, слонів; ведмедів, крокодилів, оленів у висячих садах Семираміди формувалися не лише з тису. З цією метою використовувався і самшит вічнозелений. Стародавні греки і римляни вважали цю рослину дорогоцінним деревом. Гомер у 24-й пісні своєї незрівнянної "Іліади" описує ярма з гладкого самшитового дерева, які були накладені на биків Пріама, а римський поет Овідій оспівав у своїх віршах Мінерву, яка зробила з самшиту першу флейту. Деревина самшиту важка і тверда. З неї виготовляють більярдні, кулі. Ґудзики, ткацькі човники і навіть підшипники.

Ялиця дугласія. Вона має еластичну і тверду деревину, яка використовується у мосто- та вагонобудуванні. В Європі, зокрема у Криму, псевдотсугу (інша назва ялиці дугласії) вирощують як декоративну рослину. її можна побачити у київському ботанічному саду. Середня висота цих рослин тут становить 28-30 м. На узбережжях Тихого океану висота дерев може сягати 100 м.

Деревина яловцю звичайного дуже стійка до гниття і пошкодження комахами. Вона гарна, щільна, з характерним приємним запахом. , З неї виготовляють штучний мармур, який неможливо відрізнити від справжнього. Використовують і для виготовлення різних сувенірів, посуду, сідел, ліків, олівців.

Зупинка "Лікарська"

Значна кількість представників голонасінних є лікарськими рослинами. Розглянемо деякі з них: біоту східну, кипарис вічнозелений, сосну звичайну, тую західну, ялину європейську, ялицю білу, ялицю сибірську, яловець звичайний і яповець козачий.

Біота східна (родина Кипарисових) походить з Китаю. В Україні її вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Біота є рослиною неофіцинальною, тобто такою, що використовується в народній медицині. Препарати з листя біоти мають кровоспинні та в'яжучі властивості та застосовуються для лікування бронхіальної астми, кровохаркання, кишкових і маткових кровотеч.

Кипарис вічнозелений (родина Кипарисових) походить з Північного Ірану, Малої Азії, островів Егейського моря, Криту і Кіпру. В Україні вирощується як декоративна рослина в Криму. Використовується народною медициною для лікування подагри. Виділяє у повітря біологічно активні речовини, які позитивно впливають на людей із хворобами легень. Крім того, кипарис є надзвичайно гарною рослиною, тож споглядання на неї приносить велике естетичне задоволення, що разом із вдиханням фітонцидів сприяє зміцненню нервової системи.

Сосна звичайна (родина Соснових) росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу. З бруньок сосни виготовляють препарати для лікування запалень верхніх дихальних шляхів, при бронхітах, хронічних запаленнях легень, при подагрі, ревматизмі, ниркокам'яній хворобі, водянці, запаленні жовчного міхура, а також для очищення крові. Приготований зі свіжих бруньок сосновий "мед" вживають при кашлі та як джерело вітаміну С, тобто як загальнозміцнювальний засіб. Відвар хвої сосни використовують як зовнішній засіб, для приймання ванн. Він є корисним для шкіри, загального зміцнення організму. Також із сосни отримують живицю, скипидар і дьоготь. Вони входять до складу різних мазей, що мають протимікробні та ранозагоювальні властивості.

Туя західна (родина Кипарисових) походить із Північної Америки. В Україні її культивують по всій території як декоративну рослину. Останнім часом у науковій медицині цю рослину не використовують. Раніше з настоянки свіжих пагонів туї готували комплексні препарати для лікування хвороб хребта, гортані тощо. В народній медицині тую західну використовують для лікування кровотеч, астми, хвороб нирок і печінки, запалення волосяних мішечків шкіри голови, виведення бородавок (посипають порошком, змащують настоями або свіжим соком).

Ялина європейська і ялиця біла (родина Соснових) поширені в лісах Карпат і широко культивуються по всій території України. Ялиця сибірська походить з Сибіру, але також добре росте як культивована рослина по всій території України. Використовуються в медицині фактично так само, як і сосна звичайна.

Яловець звичайний (родина Кипарисових) росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів в Карпатах і на Поліссі. Подекуди культивують в садах і парках як декоративну рослину. Настої з сушених плодів яловцю призначають при захворюваннях нирок і сечовидільних шляхів, ревматизму і подагри. Есенцію зі свіжих зрілих плодів використовують у гомеопатії.

Яловець козачий (родина Кипарисових) росте на вапнякових скелях Криму і на Закарпатті. В багатьох парках його культивують як декоративну рослину. Дуже отруйні властивості яловцю обмежують його терапевтичне застосування. Найчастіше з нього виготовляють мазі (втирають у волосисту частину голови при облисінні, змащують ділянки тіла, уражені коростою, паршею, лишаєм), настоянки (змащують бородавки) і порошок (присипають гнійні виразки).

Зупинка "Червона книга"

До Червоної книги України (1996) занесено сім видів рослин відділу Голонасінні. Якщо порівняти дані 1996 і 1980 року (попередній рік видання Червоної книги УРСР), то кількість видів даного відділу скоротилась на п'ять. Запитання до учнів: про що свідчить цей факт і які можуть бути ваші прогнози стосовно майбутнього цих рослин? До червонокнижних рослин належать: тис ягідний, сосна крейдяна, сосна Станкевича, яловець високий, яловець смердючий, модрина польська і сосна кедрова, або європейська (кедр).

Модрина польська (родина Соснові) є дуже рідкісною рослиною. Ендемічний вид. Росте тільки в Карпатах в гірському масиві Горгани в урочищах "Манява" (Івано-Франківська область) та "Кедрин" (Закарпатська область). Трапляється на гірських луках під верхньою межею лісу, на кам'янистих розсипах. Причиною зміни чисельності цієї рослини є інтенсивна господарська діяльність людини.

Сосна кедрова (родина Соснові) вважається рідкісним реліктовим видом. Трапляється тільки в Карпатах спорадично: відомо близько 10 місцезростань виду на гірських хребтах Горгани, Свидовець, Чорногора. Росте в гірському лісовому поясі Карпат й на верхній межі лісу, переважно на крутих кам'янистих схилах. Причиною зміни чисельності цієї рослини є також інтенсивна господарська діяльність людини.

Тис ягідний (родина Тисові) -- рослина рідкісна, яка зникає через цінну деревину. Людина знищила мальовничі тисові гаї, які зеленіли в усі пори року в Карпатах і гірському Криму. У Карпатському державному заповіднику розташоване Угольське лісництво, в якому, за даними М.М. Барни (1962), на площі 10 гектарів серед скель збереглися декілька сотень дерев. До родини Тисові належать 4 роди і близько 20 видів. Тис широко розводять у парках. Він добре переносить забруднену атмосферу міст і підстригання.

Тис ягідний -- це одне з найотруйніших дерев в Україні. Хвоя, кора і деревина його отруйні.

Сосна крейдяна (родина Соснові) зростає в басейні річки Сіверського Дінця на крейдяних відслоненнях, рідше на супіщано-карбонатних ґрунтах уздовж крутих берегів річок. Чисельність дуже незначна і постійно зменшується через вирубування зрілих дерев, випасання худоби, видобування крейди.

Сосна Станкевича (родина Соснові) стала рідкісною через рекреаційне навантаження, вирубування деревної рослинності, будівництва. Росте на південному березі Криму.

Яловець високий (родина Кипарисові) росте там само, де й сосна Станкевича -- на крутих приморських схилах. Причини зміни чисельності такі ж. Тривалість життя -- 600 років.