Державні механізми управління якістю неперервної освіти в Україні

2) завдання вважається виконаним, якщо виконується вимога

де - прохідній відсоток;

3) нарахування відсотків успішності RT за завдання виконується за формулою

де Т - порядковий номер спроби відповіді користувача (дробову частину від RT відкидають). Якщо умова на другому етапі не виконується, то завдання вважається невиконаним і користувачу надається можливість відповісти повторно (при цьому значення T збільшується на одиницю);

4) під час атестації за кожне завдання нараховується бал x, для якого має виконуватися умова

де Mmax - максимальний бал за даний тип завдання (максимальний бал визначається у блоці “Редагування системи оцінювання” ІНАК). Залежно від правильності виконання завдання нараховується кількість балів (х), яка визначається за формулою

Значення x округлюється до однієї цифри після коми.

Приклад 1. Задамо у завданні два поля вводу, до яких потрібно ввести два значення:

E1 = “ПРОГРАМА”, E2 = “123,325”.

Допустимо, що користувач увів такі дані:

A1 = “ПРАГРАМА”, A2 = “123,325”.

При цьому прохідний відсоток Ratemin = 60.

Правильність відповіді користувача буде оцінена таким чином. Еталонна і введена множини мають такий вигляд:

E1={«П», «Р», «О», «Г», «Р», «А», «М», «А»}

A1={«П», «Р», «А», «Г», «Р», «А», «М», «А»}.

Отже,

Таким чином, відсоток правильності даних у першому полі вводу дорівнюватиме

У друге поле потрібно ввести числове значення, а оскільки числа мають точно збігатися, то правильність відповіді оцінюється за формулою

У наведеному прикладі: ; .

Таким чином, => Rate2 = 100%. Загальний відсоток правильності відповіді за завдання визначається як

Умова виконується (76,25 > 60), тобто завдання вважається виконаним і користувачу нараховується RT = 76,25%.

Моделі оцінювання “мозаїк”

Мозаїка - контрольне завдання, що містить список понять або явищ і пояснень до них, серед яких необхідно знайти взаємновідповідні пари.

У завданнях типу мозаїки задаються дві множини M і K. Вирішення завдання полягає в об'єднанні множин А пар (де m - елемент множини M, а k - елемент множини K), для якої виконується умова А = Е (де Е - задана еталонна множина, яку необхідно знайти під час вирішення мозаїки). Для визначення правильності відповіді використовуються такі формули:

1) кожна пара оцінюється як

де E - еталонна множина, яку шукають; Ai - елемент множини пар, складених користувачем; загальний відсоток правильності відповіді за завдання визначається за формулою

де N - кількість пар у завданні, які шукають;

2) завдання є виконаним, якщо виконується умова

де - прохідний відсоток;

3) нарахування відсотків успішності RT за завдання виконується за формулою

де Т - порядковий номер спроби відповіді користувача (дробову частину від RT відкидають). Якщо умова на другому етапі не виконується, то завдання вважається невиконаним і користувачу надається можливість відповісти повторно (при цьому значення T збільшується на одиницю);

4) під час атестації за кожне завдання нараховується бал x, для якого має виконуватися умова

де Mmax - максимальний бал за даний тип завдання (максимальний бал визначається у блоці “Редагування системи оцінювання” ІНАК). Залежно від правильності виконання завдання нараховується кількість балів (х), яка визначається за формулою

Значення x округлюються до однієї цифри після коми.

Приклад 1. Задамо такі множини значень:

Ratemin = 60%.

Необхідно співвіднести цифри та їхні назви. Нехай множина правильних пар дорівнює

.

Нехай користувач склав таку множину пар:

.

Складені користувачем пари буде оцінено таким чином:

При цьому загальний відсоток правильності відповіді за завдання дорівнюватиме: .

Умова не виконується, отже, завдання вважається невиконаним.

Моделі оцінювання алгоритмів

Алгоритм - контрольне завдання на визначення суворої та логічної послідовностей дій певного процесу чи явища. Еталонний і введений алгоритми (послідовності) - вектори і відповідно:

Під час аналізу введеної відповіді складають два вектори і для еталонної і введеної послідовностей відповідно:

,

або

і ,

де .

Тобто завдання визначення відповідності вектора вектору зводиться до визначення належності пари множині :

1) відсоток правильності відповіді визначається за формулою

2) завдання вважається виконаним, якщо виконується умова

де - прохідний відсоток;

3) нарахування відсотків успішності RT за завдання виконується за формулою

де Т - порядковий номер спроби відповіді користувача (дробову частину від RT відкидають). Якщо умова на другому етапі не виконується, то завдання вважається невиконаним і користувачу надається можливість відповісти повторно (при цьому значення T збільшується на одиницю);

4) під час атестації за кожне завдання нараховується бал x, для якого має виконуватися умова

,

де Mmax - максимальний бал за даний тип завдання (максимальний бал визначається в блоці “Редагування системи оцінювання” ІНАК). Залежно від правильності виконання завдання, нараховується кількість балів (х), яка визначається за формулою

Значення x округлюється до однієї цифри після коми.

Приклад 1. Задамо еталонну послідовність . Прохідний відсоток Ratemin = 60. Користувач під час вирішення завдання склав послідовність .

У цьому разі вектори і матимуть вигляд

.

Відсоток успішності відповіді дорівнюватиме

Умова не виконується, отже, завдання вважається невиконаним.

Моделі визначення орієнтовного часу на виконання контрольних завдань

Однією з педагогічних та технічних проблем є визначення орієнтовного часу на виконання різнорівневих контрольних завдань за умови зміни їх кількості, оскільки викладачу для досягнення навчальних цілей не завжди потрібна однакова кількість контрольних завдань. Розглянемо модель розрахунку орієнтовного часу на виконання завдань атестації та іспиту, реалізованих в ІНАК

де t - загальний час виконання атестації;

- час на виконання і-го завдання;

- кількість контрольних завдань певного типу і рівня (тестів 1-го рівня, задач 3-го рівня тощо);

- ступінь важливості завдання певного типу (визначається відповідно до шкали кількості балів від 1 до 4);

- загальна кількість усіх завдань.

З метою підказки учню орієнтовного часу на виконання завдання та кількості завдань, передбачених в атестації, внизу головного вікна “Атестації” у рядку статусу відображається орієнтовний час на виконання поточного завдання (табл. 3.8 і 3.9).

З наведених прикладів (табл. 3.8 і 3.9) видно, що зі зменшенням кількості завдань та рівня їх складності збільшується час на їх виконання, що відповідає принципам і логіці контролю знань.

Модель визначення орієнтовної підсумкової оцінки

Вирішення ще однієї з педагогічних та технічних проблем здійснено в ІНАК , а саме: розроблено та реалізовано модель підсумкового оцінювання успішності студентів, слухачів, підвищення кваліфікації та фахівців. Адже перед викладачем завжди стоїть проблема, яку оцінку поставити (студенту, слухачу, фахівцю), враховуючи попередні його досягнення.

Основою розробленої моделі є принцип ієрархії оцінок. Тобто урахування того, що кожна наступна оцінка має вищий ступінь важливості, а ніж попередня, оскільки враховує кінцеві знання та сформовані вміння студентів, слухачів підвищення кваліфікації та фахівців.

Таблиця 3.8

Оцінка та терміни виконання різного типу завдань

Тип завдання	Тести різного рівня	Питання	Мозаїка	Алго- ритм	Задачі різного рівня
	1	2	3				1	2
Кількість	4	4	3	5	1	1	1	1
Бальна оцінка	1	2	3	2	4	3	2	3
Термін завдання, хв.	1,1	2,1	3,1	2,1	4,2	3,1	2,1	3,1

Таблиця 3.9

Терміни виконання різного типу завдань

Тип завдання	Тест 1-го рівня	Тест 2-го рівня	Тест 3-го рівня	Питання	Задачі 3-го рівня	Задачі 4-го рівня
Кількість	4	3	1	2	1	1
Бальна оцінка	1	2	3	2	3	4
Термін виконання завдання, хв.	3,8	7,5	11,2	7,5	11,2	15

Крім того, вивчення навчального матеріалу побудоване за принципом доступності (від легкого до складного, від конкретного до абстрактного). Тобто для вивчення нового навчального матеріалу необхідно оперувати старим і вміти його видавати поєднано з новим, що потребує вищого ступеня узагальнення навчального матеріалу.

Виходячи з вищезазначеного, визначимо ступінь важливості кожної з оцінок та підсумкової оцінки (за семестр, рік), як середньозваженої величини

де n - кількість виставлених оцінок (за атестацію, контрольну та самостійну роботу тощо);

k - порядковий номер оцінки.

Отже:

За даною формулою спостерігається закономірність: чим більша кількість оцінок - тим менший ступінь важливості кожної і чим менша кількість оцінок - тим більший ступінь важливості кожної, що відповідає принципам і логіці оцінювання знань.

Впровадження сучасних методів контролю та оцінки у практику навчання в українських навчальних закладах, які реалізовані в ІНАК, забезпечує дотримання вимог, що висуваються до контролю, - об'єктивність, надійність, вимірюваність, цілеспрямованість, систематичність тощо, - і дозволяє зробити навчання ефективним та наблизити його до світових стандартів.

3.4 Теоретичне обґрунтування моделей якості освітніх послуг

У зв'язку з розвитком ринку та реструктуризацією державних закладів і установ значущості в нашій державі набуває поняття освітньої послуги. За його допомогою стають єдиними людина, яка навчається, та ринок як середовище, де знання, отримані людиною, набувають властивості товару.

Послуга, до якої б сфери людського життя вона не належала, на рівні з товаром є необхідною ланкою, яка поєднує дві сторони ринку - виробника і споживача. У цьому сенсі освітню послугу можна ототожнювати з будь-якою іншою послугою, яка надається на ринку й водночас є послугою, винятковою за значенням. Адже своїм існуванням ринок як засіб життя та прогресу людства зобов'язаний саме освіті. Не буде перебільшенням, якщо зазначити, що ми живемо у світі освітніх послуг. Освітньою послугою є й навчання гри на гітарі, що триває кілька тижнів, і багаторічна підготовка фахівця для сфери народного господарства. Надання та споживання освітніх послуг - це необхідний життєвий процес, без якого немислима ні діяльність ринку, ні життя держави та суспільства загалом. Ось чому, на наш погляд, поняття освітньої послуги є тим первинним концептом, визначення якого вкрай потрібне як для пізнання істинної природи суспільних відносин, так і для здійснення справжніх демократичних і діалектичних перетворень в Україні на шляху її ринкового становлення.

Поняття освітньої послуги (educational services), загальновживане на Заході, в Україні, на жаль, ще не узаконене. Становище, що склалося у нас нині, парадоксальне, з одного боку, ринок освітніх послуг є і діє, з іншого - немає визначення самої освітньої послуги, попри існування таких, наприклад, директив, як Наказ МОНмолодьспорту від 11.03.2002 р. № 183 “Про затвердження Типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами”, й інших документів, де зазначене поняття активно використовується. Відсутність такого визначення, на наш погляд, є протиріччям у системі державного управління, ринкових відносинах, адже цей факт означає відсутність того головного в законодавчому полі, що регулює відносини продавців і покупців на ринку освіти.

Створення будь-яких соціально важливих понять для активного використання без належного термінологічного визначення - стара традиція Заходу, що полягає в самих світоглядних основах західної цивілізації, закладених ще Аристотелем. Цивілізація ця, як відомо, прагматична й утилітарна: все, створюване нею, вона, врешті-решт, породжує для споживання, ідеалом якого є фізичний і моральний комфорт громадянина за панування фізичного (суто споживацького) над моральним (духовним). Адже те, що слугує лише суто зовнішнім цілям споживання - і слугує добре, зовсім необов'язково пояснювати, тобто показувати й розкривати зсередини. Отже, Захід і категорії творить так, як гончар робить горщики використовуючи матеріал без вивчення його природи. Однак східній ментальності, типовими представниками якої є ми, українці, не притаманний такий половинчастий, поверхневий підхід. Вона прагне сутнісної повноти, за якої зовнішня міцність обґрунтована зсередини, і в такий спосіб зовнішнє і внутрішнє є двома рівноправними сторонами гармонійної єдності незалежно від того, категорія це чи річ. Людина західного типу свідомості, маючи якусь річ, задовольняється лише її експлуатацією. Людина ж східного типу свідомості користується річчю лише настільки, наскільки її знає. З метою дотримання цієї кардинально важливої для вітчизняного менталітету умови дамо визначення освітньої послуги і з'ясуємо її суть.

Освітня послуга - організований процес навчання для отримання (здобуття) необхідних знань, навичок і вмінь. Це особливий інтелектуальний товар, який надається однією стороною, що організовує і здійснює процес навчання, і отримується другою стороною, яка може бути водночас і учнем, і контролером якості послуги, і платником. Роль останнього може виконувати держава, юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти.

Складовими та характеристиками освітньої послуги є:

– сторона, яка надає освітні послуги (державний або приватний навчальний заклад, юридична або фізична особа);

– сторона, яка отримує освітню послугу (фізична особа або колектив) таблиці 3.10 і 3.11.

Системи забезпечення освітньої послуги, складовими якої є:

– приміщення з необхідним обладнанням: столи (парти); комп'ютери; мультимедійні засоби; проекційні системи тощо;

– підручники, посібники та методичний матеріал;

– програми, стандарти, плани, угоди, в яких визначаються основні параметри та характеристики освітньої послуги, а саме: мета й кінцевий результат її надання; якість освітньої послуги, її вимірювання та моніторинг;

– терміни надання послуги; способи та методи (технології) надання послуги; технічні засоби й елементи її практичного забезпечення; вартість послуги.

У товарному світі будь-яка послуга потребує еквівалентної компенсації товаром чи грошима. З розвитком і удосконаленням ринкової економіки освітня послуга створюється та поступово формується як товар.

Щоб вижити й успішно розвиватися в умовах ринкових відносин, люди мають вчитися зі швидкістю, що перевищує швидкість змін, які відбуваються на ринку. У цьому аспекті нашому навчанню заважає те, що ми ідеалізуємо минуле й віримо в його досвід. Справжнє навчання - це комбінація знань, набутих у минулому та змінених на основі нових і необхідних (інколи революційних досліджень) з набуттям інтегрованого планового результату К(it), як зазначено у формулі (1) [165].

Формально неперервне навчання (процес неперервної освіти) того, хто навчається, - це поступове (упродовж життя, рис. 1.5) діалектичне інтегроване об'єднання знань та умінь і життєвого досвіду набутих у минулому P(to) з новими знаннями, уміннями та життєвим досвідом, набутими на сьогодні F(tn, tt), на відповідному рівні неперервної освіти з набуттям інтегрованого планового результату К(it), який відповідає

Таблиця 3.10

Структура типів освітніх послуг

Опис типових освітніх послуг
Замовник	Виконавець	Той, хто отримує	Аудитор якості	Платник	Сплата податків
Фізична особа 1	Юридична особа 1	Фізична особа 1	Незалежна юридична 2	Фізична особа 2	Юридична особа 1
Колектив	Фізична особа 1	Колектив	Змагання Ринок спорту	Колектив	Ухиляється фізична особа 1
Юридична особа 1	Юридична особа 2	Фізична особа 1	Незалежна Фізична особа 2	Юридич-на Особа 1	Юридична особа 2
Фізична особа 1	Фізична особа 2	Фізична особа 1	Фізична особа 1	Фізична особа 1	Ухиляється фізична особа 2
Держава	Державний (приватний) ЗНЗ	Фізична особа 1	Державний (приватний) ЗНЗ	Держава (фізична особа 1)	Приватний ЗНЗ Державний має пільги
Фізична особа 1	Державний (приватний) ВНЗ	Фізична особа 1	Державний (приватний) ВНЗ	Держава (фізична особа 1)	Приватний ЗНЗ Державний має пільги
Держава	Державний навчальний заклад	Фізична особа 1	Державний навчальний заклад	Держава	Має пільги

характеристикам (див. параграф 3.1.1 і 3.1.2 та рис. 3.4 і 3.5) останнього рівня неперервної освіти

К(іt) = P(to) + F(tn, tt),(1)

де K(it) - результат останнього об'єднання та інтегрування раніше набутих і нових знань, умінь та життєвого досвіду;

it = to + (tn + tt) - інтегральний відрізок часу, витрачений на отримання раніше набутих і нових знань, умінь та життєвого досвіду;

P(to) - знання, вміння та практичні навички, отримані в минулому;

to - час, витрачений на отримання знань, умінь та життєвого досвіду в минулому;

F(tn, tt) = F(tn) + F(tt) - нові актуальні та необхідні знання F(tn), вміння та життєвий досвід F(tt), які треба додати (інтегрувати) до раніше набутих P(to) для переходу людини в нову пізнавально-практичну якість (її підйому на якісно новий ступінь знань та вмінь) конкретного рівня неперервної освіти;

tn - час, витрачений на отримання нових знань F(tn);

tt - час, витрачений на відпрацювання нових вмінь та об'єднання їх у життєвий досвід F(tt).

Загальноосвітні середні та вищі навчальні заклади України своєю більшістю поки що надають учням і студентам програмові знання F(tn). Вони дуже слабо враховують попередні, раніше набуті знання P(to). Отже, індивідуальне навчання сьогодні є більше декларацією, ніж реально діючою системою. На противагу Сполученим Штатам та Великій Британії, де індивідуальне навчання, - реальність (підрозділ 2.3).

Досі надання масових освітніх послуг (середня та вища школи) характеризується викладанням одного для всіх обсягу знань, що робить рівними обдарованих, ініціативних учнів і студентів зі слабкими та безнадійними. Прикро, що і приватні (як найбільш гнучкі в управлінні) навчальні заклади, і державні не втілюють ефективну систему індивідуального навчання та надання вмінь F(tt), як це роблять навчальні заклади західних держав, які підписали Болонську декларацію. Вершиною навчання в них є набуття вмінь і життєвого досвіду F(tt), що передусім стосується підготовки таких фахівців, як лікарі; водії автотранспорту та потягів; льотчики; кухарі; оператори АЕС, ТЕС; спортсмени олімпійського рівня та ін.

У зв'язку з викладеним виникає низка питань:

1) хто і як надає фахівцям цих важливих професій освітні послуги рівня F(tt), а хто і як надає послуги рівня F(tn), і як вони пов'язані між собою;

Таблиця 3.11

Приклади типових освітніх послуг

	Опис прикладів і моделей типових освітніх послуг	Оцінка якості
1	Фізична особа замовляє послугу в автошколі - навчити її керувати автомобілем, отримати посвідчення водія та мати вміння й навики щоб упевнено почуватися на автошляхах. Модель 1: “Перший навчає, другий навчається, а контролює третій, незалежний”. Висока якість послуги забезпечується наявністю суворого зовнішнього контролю з боку третьої сторони - органів МВС (ДАІ)	Відмінна
2	Спортивна команда замовляє послугу у тренера - навчити її грати так, щоб здобути перемогу в змаганнях. Модель 1: “Перший навчає, другий навчається, а контролює третій, незалежний”. Висока якість послуги зумовлена жорстким способом її перевірки - конкурентною (спортивною) боротьбою. Задовольняє сучасні вимоги спортивного ринку	Відмінна
3	Страхова компанія замовляє послугу у приватній бухгалтерській школі - підготувати для компанії заступника головного бухгалтера. Модель 1: “Перший навчає, другий навчається, а контролює третій, незалежний”. Якість послуги - відмінна, оскільки контроль здійснює головний бухгалтер, який зацікавлений у високій якості підготовки свого заступника	Відмінна
4	Фізична особа замовляє послугу у приватної особи - навчити її грати на музичному інструменті. Модель 2: “Перший навчає, другий навчається і сам контролює”. Фізична особа, не професіонал, отримує послугу й сама контролює її якість. Об'єктивно оцінити рівень, конкурентне середовище та характеристики послуги вона не може, тому коли якість навчальної послуги задовольняє її особисті вимоги, вона її отримує, а коли, на її думку, вона досягла доброго або відмінного рівня гри - припиняє	Добра Відмінна

Продовження таблиці 3.11

1	2	3
5	Держава замовляє обов'язкову освітню послугу в середньому (державному або приватному) загальноосвітньому закладі (школі, ліцеї, гімназії та ін.). Модель 3: “Перший вчить, другий вчиться і перший контролює”. Якість послуги забезпечує вчитель і вона залежить від його кваліфікації, моралі, здоров'я, навантаження (до 30 учнів) і ставлення до роботи. Вчителя контролюють солідарно колеги, педагогічний колектив і управління освіти в кращому випадку один раз на рік.	Задовільна
6	Фізична особа замовляє у вищому навчальному закладі (державному або приватному) послугу - підготувати її як фахівця з вищою освітою за конкретною спеціальністю. Модель 3: “Перший навчає, другий навчається, і перший контролює”. Якість послуги залежить від викладача, кафедри та ВНЗ, коливається нині переважно на межі задовільної внаслідок відсутності системи контролю за роботою викладача та необхідної матеріальної бази для відпрацювання вмінь і навичок з конкретної спеціальності. Викладача контролюють солідарно тільки колеги один раз на рік (відкрите заняття), і один раз на п'ять років вілбувається конкурс на заміщення вакантних посад	Задовільна
7	Держава замовляє в інституті післядипломної освіти (інституті підвищення кваліфікації) обов'язкову освітню послугу - планово підвищити рівень кваліфікації фахівця. Модель 3: “Перший навчає, другий навчається, і перший контролює”. Якість послуги коливається нині переважно від задовільної до незадовільної внаслідок відсутності зовнішнього незалежного наглядового та контролюючого органу, відсутності поважних мотивів у фахівця їхати на курси підвищення кваліфікації (сім'я, робота, особисті плани й обставини), слабкої мотивації у керівництва (працівник відсутній на роботі) та відсутності необхідної матеріальної бази для відпрацювання нових і вкрай необхідних вмінь і навичок з конкретної спеціальності	Задовільна Незадовільна

2) який рівень якості цих послуг і якими є засоби та механізми підтримання їх в актуальному стані, що випереджає розвиток ринку та держави (і чи випереджає?);

3) скільки коштують освітні послуги, які дають: теоретичні знання - рівень F(tn); вміння - рівень F(tt);

4) чи відповідає ціна якості наданих освітніх послуг;

5) якими є тенденції розвитку ринку освітніх послуг;

6) яка роль держави в регулюванні ринку освітніх послуг;

Модель 1 фактично дає змогу надавати послуги відмінної якості рівня F(tn, tt). Модель 2 поступається першій якістю, але дає змогу надавати послуги того самого рівня, що й перша. Модель 3 - найгірша і, як правило, сягає за якістю послуги лише рівня F(tn).

Тому зрозуміло, що держава й отримувачі освітніх послуг найбільше зацікавлені в наданні послуг за першою моделлю. Ці послуги найдорожчі і потребують значної матеріальної бази. За такою моделлю насамперед необхідно готувати фахівців професійні обов'язки яких пов'язані з життям людей, безпекою суспільства та держави.

Для прикладу, у Сполучених Штатах, Великій Британії, у навчальних закладах західних держав, які підписали Болонську декларацію освітні послуги за моделлю 3 не надаються (підрозділ 2.3).

Як бачимо з таблиці 3.10 і 3.11, освітня послуга - поняття дуже багатогранне. Її може надати людина людині - як у випадку з навчанням гри на музичному інструменті у приватного вчителя. Її може надати окремій людині колектив учителів - як у прикладі з учнем, який навчається у школі, або зі студентом, який навчається в інституті. Проте існує ситуація, коли один навчає багатьох: так, тренер готує команду, і цей колектив навчається як високо скоординована єдність.

Треба зазначити, що підлаштувати окрему освітню послугу під одну модель інколи важко. Так, у школі вчитель навчає й кожного окремого учня, і весь клас (як колектив) - отже, залежно від ракурсу ситуації маємо протилежні за суттю варіанти. Проте сам факт цієї амбівалентності є, на наш погляд, яскравим свідченням діалектичної суті поняття освітньої послуги - суті, завдяки якій вона виконує роль консолідатора держави. Навчаючи й навчаючись, люди вступають у багатогранні стосунки, гармонійність яких - на користь державі, а дисгармонійність - на шкоду. Про те, наскільки важливим для держави є надання освітніх послуг, свідчить той факт, що згідно зі ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам [217].

Зазначимо також, що освітні послуги - це відносини між суб'єктами за їхньою згодою та на визначених договірних умовах. Освітня послуга, як і будь-яка інша, не існує до її надання. Основною проблемою для споживачів освітньої послуги є можлива різниця між очікуваним та отриманим результатами, тобто фактичним сприйняттям отриманої послуги (співвідношенням ціни та якості). Невпевненість у кінцевому результаті разом із визначенням того, що ж фактично пропонується під виглядом освітньої послуги, завжди буде об'єктом уваги споживачів. Неможливо оцінити та порівняти послугу до її отримання. Порівняти можна тільки очікувані та отримані вигоди. Вирішення зазначеної проблеми є найскладнішим завданням для багатьох установ (закладів), які працюють у сфері послуг, оскільки у споживанні послуг завжди існуватимуть елементи усвідомленого купівельного ризику.

Ринок і гроші, як відомо, виконують у суспільстві функції консолідаторів. Послуги зближують людей, адже будь-яка послуга є їхньою взаємодією. Не гроші, а благо, добро - ось заради чого врешті-решт контактують та зустрічаються люди. Безумовно, чистильник чобіт натирає чужі чоботи не тому, що хоче надати їм блиску - він так заробляє гроші. Проте якщо основною метою вчителя буде неефективна передача знання, а заробіток, якщо він завжди думатиме про гроші в першу чергу, а про людину та Світ - у другу, пізнання на Землі поступово деградує. Треба завжди пам'ятати те, що гроші є засобом підтримки та розвитку освітньої послуги, а знання - її метою. Порушення цієї формули наближає особистість і суспільство до катастрофи. Доречно нагадати про те, що однією з причин занепаду Стародавньої Греції було саме те, що мудрість - її основне надбання, софісти почали продавати за гроші. На жаль, у сучасному суспільстві люди часто забувають цю істину, перетворюючи освітню послугу із засобу розвитку держави та особистості на предмет низькопробних спекуляцій.

Істинною платою за освітню послугу є ефективне навчання людини, тобто той факт, що знання, яке було їй передане, нею успішно засвоєне й буде ефективно використовуватися на добро суспільства, держави. У багатьох педагогічних колективах навчальних закладів України зберігаються й розвиваються ці моральні принципи.

Ось чому поняття “освітня послуга” - це двосічний меч, користування яким і в інтересах ринку, і в інтересах справжнього прогресу особистості є істинним мистецтвом. Запровадження платних освітніх послуг спричинило те, що за останні роки кількість вищих навчальних закладів в Україні зросла майже вдвічі. Проте, як свідчить життя, цей кількісний показник не означає зростання якості освіти, а є наслідком зростання ринкової експансії у найскладніший освітній ринок за прибутками. Ще не спрацьовують у повному обсязі ринкові закони: ціна - якість і закон попиту і пропозиції.

Ще один аспект поняття освітньої послуги, на якому потрібно наголосити - її цілісність. Попри свою тривалість і структуру освітня послуга є одиницею, внутрішньо неподільною. Це проявляється в тому, що ціноутворення освітньої послуги ґрунтується на ній як на цілому, якому завжди підпорядковані його частини (етапи, фази, аспекти). Внаслідок цього й окремі внутрішньо єдині освітні послуги тяжіють до прояву властивостей частин інших цілих з утворенням комплексів послуг, до яких можуть входити не лише освітні, а й послуги іншого типу, наприклад, господарські, гастрономічні та ін. У цьому сенсі часто йдеться про основну послугу та додаткові послуги. Лекції, лабораторні та практичні заняття, військова підготовка належать до основних освітніх послуг. Бібліотека, гуртожиток, їдальня, спорткомплекс, Інтернет - кафе надають не освітні, а додаткові (супутні) послуги. У сплаті комплексів послуг яскраво домінує механізм зв'язаного ціноутворення, який відповідає цілісній природі освітньої послуги та дає змогу запобігти ціновому роздрібненню цього поняття. Проте є випадки, коли в очах споживача актуальна не цілісна послуга, а окремі її елементи. У цьому разі й ціноутворення є незв'язаним. Так, студент, який навчається за контрактом, сплачує вартість навчання за програмою четвертого рівня акредитації в розмірі, наприклад, 5 200 грн, з яких 1 000 грн - за військову підготовку. Зв'язане ціноутворення пропонує навчальному закладу певний гарантований прибуток з кожного клієнта, причому платник чітко й наперед знатиме рахунок до сплати. Незв'язане ціноутворення дає змогу клієнтам обирати, за що платити. Наприклад, студентка-контрактниця заплатить за навчання 4 200 грн і не платитиме за військову підготовку.

Існують два головних принципи, що забезпечують у державі високу якість освітніх послуг та їх суспільно необхідну розмаїтість.

Першим є принцип поділу на дві сторони, ту, що надає послугу, й ту, що контролює її якість (табл. 3.10 і 3.11). Необхідність такого розподілу є очевидним з огляду на те, що особа чи організація, яка надає освітні послуги на низькому рівні та розуміє, що бере гроші за неякісний товар, зацікавлена в приховуванні цього факту. З часів СРСР в Україні існує критичне для державного життя становище, за яким у закладах системи вищої освіти немає об'єктивного стороннього контролю якості надаваних освітніх послуг. Якщо в доринковій “радянській” Україні становище рятував сильний внутрішній контролер викладачів - їхня совість, то в Україні періоду ринку, яка значно програє минулому часу стосовно загального рівня моральності (як вираженні духовного багатства особистості - того, що ні продати, ні купити не можна), становище з безконтрольністю в освіті вкрай важке: багато ВНЗ є такими лише за назвою. Доречно пригадати, що жоден ВНЗ України (і такий флагман освіти, як Київський національний університет ім. Т. Шевченка) не увійшов до переліку 400 закладів сфери вищої освіти, визнаних міжнародним співтовариством кращими у 2011-2012 рр. Виходячи з цього, ми вважаємо кардинальним і невідкладним вирішення питання переходу системи вищої освіти України на засади об'єктивного зовнішнього контролю, конкретні форми якого треба визначити у практичній діяльності.

Другим є принцип випереджального планування, який потрібно реалізовувати в державі, щоб попит на ринку освітніх послуг відповідав їх пропозиції. Система, відповідальна за втілення цього принципу, містить як діяльність з планування на центральному рівні, так і інтенсивну планово-прогностичну роботу на місцях. Необхідно очікувати, що із входженням України до міжнародного ринку освітніх послуг внесок інтегрального загальноринкового фактора в показниках “внутрішнього” державного планування енергійно зростатиме. Однак, як вважаємо, в цьому й полягає головна умова, яка в перспективі істотно полегшить завдання “планування всередині”, оскільки чим далі, тим більше внутрішня освітня діяльність в Україні стає водночас і міжнародною.

У питанні державного регулювання освітніх послуг украй важливим є його співвідношення з конкуренцією. Яким воно має бути? Відомо, що в сильній ринковій державі ці два компоненти органічно доповнюють і стимулюють один одного. Розроблення стандартів, ліцензування та контроль - ось елементи стратегії державного регулювання, що утримує конкуренцію в цивілізованих межах і надає їй того креативного блиску, що властивий будь-якій розвиненій державі. Усе це повною мірою стосується і сфери освітніх послуг.

З погляду економічної науки, освітня послуга, як зазначено вище, має всі ознаки товару. Купуючи річ, її можна роздивитися, технічний пристрій - перевірити в роботі. В освітньому бізнесі все інакше: тільки віра громадянина в те, що він отримав знання, та віра роботодавця у компетентність фахівця з дипломом можуть бути критерієм того, що гроші на освіту витрачено не марно. Водночас рівень комерціалізації української недержавної освіти сьогодні ледь не найвищий у світі, а навчальні заклади працюють як рентабельні комерційні фірми.

Поняття “освітня послуга” має реальний, дієвий сенс лише у ситуації, коли їхня пропозиція має відповідати попиту на них. У зв'язку з цим проблема надвиробництва фахівців дуже непокоїть ректорів державних ВНЗ [334]. На наш погляд, істинний стан справ має відповідати позиції “золотої середини” між цими полярними позиціями. Безумовно, конкуренція як процес боротьби, в якому перемагають і стверджуються сильніші, допомагає розставити правильні акценти в освіті. Проте, як відомо з філософії, злагода сильніша за боротьбу й первинна щодо неї. Конкуренція як різновид боротьби є тим, що переборює хибно сформований баланс сил на ринку освіти, тобто бореться з несправедливістю, яка вже склалася. Злагода ж є тим, що передбачає появу несправедливості та запобігає їй.

Поняття освітньої послуги - багатоаспектне. Вище ми вже наголошували, що освітніми послугами пронизане усе життя держави та громадянина. Тому закономірно, що це поняття має яскраво виражений господарчий і муніципальний аспект унаслідок того, що будь-який освітній заклад “вмонтовано” у життєвий простір села, міста, держави.

Освітня послуга є повнокровним елементом ринку. Оскільки вона є товаром, на неї діють основні ринкові закони і вона має такі характеристики: якість і ціну [333-335]. Проте оскільки вона обумовлена не тільки законами ринку, а й держзамовленням, то держава активно впливає на механізми надання освітніх послуг. Тим самим освітня послуга у сукупності всіх її конкретних параметрів є синтезом двох впливів, двох регулювальних дій: державного і ринкового. Проте ринок як арена конкурентної боротьби за доходи здебільшого відповідає за автономне, незалежне існування послуги (з метою одержання максимального прибутку за найменших витрат, а отже - мінімальної якості) [335].

Держава повинна бути гарантом злагоди всіх учасників освітнього ринку - за взаємодію цієї послуги з іншими учасниками освітнього ринку і з утворенням відповідної системи освітніх послуг та підвищення їх якості (тим самим за інвестиції в ринок і якість освітніх послуг). Щоб посісти чільне місце у цій системі, освітня послуга має бути цілісною і гармонійно поєднуватися з іншими елементами ринку. У разі дотримання цих умов освітня послуга стосовно ринку і системи освіти стане частиною цілого (державного), яка буде слугувати прогресу освіти, розвитку ринку в державі, а також розвитку особистості, заради якої існує й має успіх те й інше. Ось чому нам потрібне досконале визначення освітньої послуги, на основі якого можливе її ринкове та державне вдосконалення й впровадження державних механізмів (державних гарантій) підтримки та підвищення її якості відповідно до державних і світових стандартів.

РОЗДІЛ 4

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ - ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЯКОСТІ

4.1 Завдання та цілі інформатизації неперервної освіти

Як було зазначено у попередніх розділах, основною прикметою сучасної освіти найрозвиненіших країн світу й України зокрема є процес узгодження її трансформації з динамікою розвитку суспільств. Відтак здійснюється перехід від класичної освітньої моделі (здобуття освіти у першій половині життя) до неперервної (освіта впродовж життя). Серед головних напрямів цієї трансформації - тенденція створення гнучкої, оптимальної й ефективної системи неперервної освіти, здатної до постійного самооновлення відповідно до вимог сучасності. Створити таку систему без інформатизації освітньої галузі неможливо. Це вже аксіома, це вимога часу і це вже об'єктивна реальність [103; 104; 336-340].

У попередньому розділі ми розглянули результати досліджень, проаналізували й дали визначення основним категоріям і поняттям у неперервній освіті. Поняттям, які притаманні особистості, що навчається, та які відносяться до найпростіших, неподільних ступенів процесу навчання стосовно тих, хто навчає та навчається, а саме: повідомлення, інформація, знання, вміння, навички, оцінка, контроль успішність навчальних досягнень, освітні послуги, компетентність, управління якістю освіти та ін. Зрозуміло, що робота мозку і пам'яті людини будуть досліджуватися в різних аспектах безкінечно. Але нас цікавить саме той рівень визначення категорій та законів мислення й роботи мозку, який стосується навчання, його оптимальної і якісної організації, який дозволить взяти ці категорії й закони за основу побудови під назвою “Неперервна освіта”, в якій на всіх поверхах (рівнях освіти) працюють і удосконалюються державні механізми управління якістю, не порушуючи психофізіологічних законів роботи мозку людини [341].

Фактично ми розглянули фундамент (основу) та складові будинку “Неперервна освіта” із середини, як Фукідід (рис. 1.1). У цьому розділі розглянемо проблему зовні, як Геродот [134; 135]. Це означає, що інформатизація освіти це глобальний, державний, інноваційний, довготривалий та висококоштовний механізм переведення неперервної освіти на новий ступінь якості. При цьому необхідно враховувати, що як будь-який державний механізм, управління потребує:

1) розроблення доктрини, концепції, планування, механізмів впровадження та контролю;

2) розроблення й впровадження відповідної нормативно-правової бази;

3) синхронізації інформатизації держави з інформатизацією освіти;

4) необхідного постійного фінансування для підтримки процесів інформатизації освітньої галузі (мегаоб'єкт - табл. 3.2 і 3.3);

5) підготовки та перепідготовки відповідних науково-педагогічних та інженерно-технічних кадрів;

6) розроблення та впровадження гнучкої, платформо-незалежної, швидко поновлюваної й сучасної системи програмно-технічного забезпечення у відповідності до міжнародних стандартів якості й до Національної рамки кваліфікацій для всіх рівнів неперервної освіти, яка повинна містити такі складові (рис. 4.1):

– інформаційно-навчальні об'єкти з їх характеристиками й функціями - найменші неподільні елементи навчального процесу;

– інформаційно-навчальні блоки - логічно-цільні блоки баз знань;

– модуль - навчальний компонент освітньої/навчальної програми, у якій кожний такий компонент містить кратну кількість кредитів ЄКТС;

– автоматизовані інформаційно-довідкові системи (АІДС) - програмно-технічні комплекси, які містять додаткову й супутню інформацію, яка необхідна для вивчення конкретної дисципліни відповідно до освітньої/навчальної програми;

– автоматизовані навчально-атестаційні системи (АНАС) - об'єднання модулів які разом представляють конкретну дисципліну і розміщуються в програмно-технічні педагогічні комплекси, які автоматизують процес вивчення конкретної дисципліни згідно з освітньою/навчальною програмою [296];

– автоматизовані робочі місця (АРМ) учня/студента - сукупність автоматизованих інформаційно-довідкових та навчально-атестаційних систем які дозволяють успішно вивчати конкретні дисципліни згідно з освітніми/навчальними програми;

– автоматизовані робочі місця вчителя/викладача - програмно-технічні педагогічні комплекси, які дозволяють автоматизовано вести управління навчальним процесом у комп'ютерних класах, мережі та ін.;

– педагогічні програмні засоби (ППЗ) - програмно-технічні педагогічні комплекси, які містять автоматизовані робочі місця вчителя/викладача та учня/студента й призначені для автоматизованого групового чи індивідуального вивчення однієї конкретної дисципліни згідно з освітньою/навчальною програмою;

– інтегровані навчально-атестаційні комплекси (ІНАК) - універсальні програмно-технічні педагогічні комплекси, які містять педагогічні програмні засоби, що дозволяють вивчати групу взаємозв'язаних дисциплін для конкретного року навчання у школі, чи курсу у ВНЗ, або конкретної спеціальності чи спеціалізації;

– мережа інтегрованих автоматизованих комплексів неперервної освіти (МІАКНО) - це сукупність системно взаємозв'язаних інтегрованих навчально-атестаційних комплексів, побудованих згідно з принципами наступності, цілісності, ієрархічності з можливостями автоматичного оновлювання через Інтернет, яка призначена для вивчення груп дисциплін для різних рівнів неперервної освіти [296; 341].

Такий підхід був нами використаний при розробленні та впровадженні в експлуатацію 26 типів проектів МІАКНО для всіх рівнів неперервної освіти, детальний опис яких представлено у наступних підрозділах [296; 342-352].

Рис. 4.1. Ієрархія складових МІАКНО

При розробленні та впровадженні державних механізмів управління якістю неперервної освіти на сучасному етапі розвитку освіти державі необхідно виконати кілька основних завдань, з одного боку, оптимально й правильно об'єднати і врахувати закони й механізми підґрунтя та бази (тобто механізми розуму, роботи мозку й пам'яті людини), з іншого - врахувати закони й механізми інформатики та процеси інформатизації, не порушуючи закони філософії, педагогіки, та управління.

У Великому тлумачному словникові сучасної української мови даються визначення взаємозв'язаних понять [146]:

– інформатизація - сукупність процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства відповідно до законів інформатики;

– інформатика - галузь наукових знань, що вивчає структуру й загальні властивості інформації, а також способи її отримання, перетворення, зберігання та використання відповідно до законів теорії інформації.

На сьогодні Україна активно долучилася до світових тенденцій інформатизації освіти. З одного боку, інформатизація - справжня революція в освіті, оскільки вона спрямована на формування творчої особистості, яка вміє застосовувати набуті знання і вміння, працювати з інформацією, комп'ютерами, мережею Інтернет для успішної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя зокрема і для інноваційного розвитку суспільства загалом. А з іншого - інформатизація - це інформаційні й автоматизовані технології в навчанні, які є важливим інструментом поліпшення якості освіти, оскільки дають змогу розширити й підвищити ефективність навчального процесу завдяки новим формам представлення й закріплення інформації і знань, новим технологіям контролю навчальних досягнень та новітнім методам самоосвіти. При цьому сама система освіти є прискорювачем процесу інформатизації суспільства, інструментом формування нової інформаційної культури особистості, підготовки професіоналів нової генерації.

Застосування інформаційних технологій докорінно змінює роль і місце тих, хто навчає і тих, хто навчається, на всіх рівнях неперервної освіти. Система “вчитель/викладач > інформаційна система > учень/студент” стає новою прогресивною парадигмою освітньої галузі. Автоматизовані навчальні технології уможливлюють реалізувати індивідуальний підхід у навчанні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 494 затверджена Державна цільова програма впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій “Сто відсотків” на період до 2015 року [336]. Мета цієї програми:

– розроблення нормативно-правового та науково-методичного забезпечення впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій;

– оновлення змісту, форм і методів викладання навчального предмета “Інформатика”;

– забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними навчальними комп'ютерними комплексами та системними і прикладними програмними продуктами;

– надання загальноосвітнім навчальним закладам швидкісного доступу до Інтернету з використанням сучасних технологій під'єднання для високоефективного доступу до освітніх ресурсів;

– удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у сфері впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес, забезпечення стовідсоткового володіння такими знаннями усіма педагогічними працівниками;

– створення системи дистанційного навчання дітей з обмеженими можливостями та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні;

– створення системи веб-сайтів усіх загальноосвітніх навчальних закладів для опублікування кращих освітянських надбань, підтримки колективної та індивідуальної комунікації, формування мережних професійних об'єднань;

– формування єдиного освітнього середовища, забезпечення інформаційної інтеграції освітніх ресурсів, інформаційної безпеки та централізованого фільтрування несумісного з навчальним процесом контенту.

Виконання завдань Програми уможливить:

– поліпшити якість шкільної освіти, створити механізм її стійкого інноваційного розвитку, варіативності та індивідуалізації навчання;

– забезпечити загальноосвітні навчальні заклади доступом до глобальних інформаційних ресурсів з використанням високошвидкісних каналів;

– забезпечити доступ учнів і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів до високоякісних локальних і мережних освітніх інформаційних ресурсів;

– створити та використати у навчальному процесі сучасні електронні навчальні матеріали та організувати ефективний доступ до них через Інтернет;

– створити умови для здобуття повноцінної освіти, соціальної адаптації та реабілітації дітей з обмеженими можливостями та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні;

– сформувати дистанційну систему виявлення обдарованих учнів, налагодити їх ефективний електронний зв'язок із провідними фахівцями та вченими;

– забезпечити розвиток інформаційної взаємодії та інтеграцію загальноосвітніх навчальних закладів у світовий інформаційний освітній простір.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 781,37 млн грн, зокрема, 549,37 млн - за рахунок державного бюджету, 100 млн - за рахунок місцевих бюджетів та 132 млн грн за рахунок інших джерел.

Для підтримки вищезазначеної постанови та з метою більш ефективного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у національну систему освіти Наказом МОНмолодьспорту від 24.03.2009 р. № 271 продовжено Всеукраїнський експеримент щодо навчання вчителів ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі та підвищення кваліфікації педагогічних працівників за програмою Intel^® “Навчання для майбутнього”.

За весь період впровадження Програми у вищих навчальних закладах України підготовлено 43,5 тис. викладачів та студентів. Зокрема, у І семестрі в 2010-2011 н. р. за Програмою підготовлено - 4,1 тис. майбутніх вчителів [294].

Станом на 01.09.2011 р. в Україні налічувалося понад 19 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів І, І-ІІ та І-ІІІ ступенів системи МОНмолодьспорту, з них І ступеня - 12 % від їх загальної кількості, І-ІІ ступенів - 27 %, І-ІІІ ступенів - 61 %. Розподіл загальноосвітніх навчальних закладів за ступенями ілюструє рисунок 4.2.

Рис. 4.2. Розподіл загальноосвітніх навчальних закладів за ступенями, %

За період з 2000 по 2010 рік було поставлено 19 002 навчальних комп'ютерних комплекси (далі - НКК), зокрема 9 704 НКК до 2005 року, які на сьогодні вже є фізично й морально застарілими і потребують оновлення. Завдяки цьому суттєво зросла частка загальноосвітніх навчальних закладів, оснащених навчальними комп'ютерними комплексами (з 47,5 % у 2005 році - до 94,6 % у 2011 році загалом по Україні) та зменшилося значення показника відношення кількості учнів на один комп'ютер у школах (із 49 осіб у 2006 році - до 29 осіб у 2010 році). Стан забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів навчальними комп'ютерними комплексами за роками проілюстровано на рисунках 4.3-4.5. Практично всі НКК поставлялися до загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів [294].

Рис. 4.3. Стан забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів навчальними комп'ютерними комплексами за роками, %

Якщо узагальнювати інформацію, наведену на рис. 4.2-4.5, можна зробити такі висновки. Україна недостатньо оснащена комп'ютерами у загальноосвітніх навчальних закладах - 3,4 комп'ютера на 100 учнів. Для порівняння: Японія - 82, США - 76, Німеччина - 52, Франція - 38, Польща - 14,6, Росія - 10,4 [353].

Тому впровадження вищезазначеної програми “Сто відсотків” на період до 2015 року є актуальним і вкрай необхідним кроком для виправлення ситуації, що склалася із забезпеченням комп'ютерною технікою.

Донедавна інформатизація освіти розглядалася управлінськими структурами і професійним співтовариством переважно як суто технічне завдання, а саме, постачання комп'ютерів, підключення до Інтернету, викладання курсу інформатики. Інформатизація не пов'язувалася безпосередньо з оновленням змісту, методів і організаційних форм навчання, досягненням нових навчальних результатів, модернізацією всіх сторін життя загальноосвітньої школи, використанням комп'ютера у викладанні навчальних предметів.

Рис. 4.4. Оснащення загальноосвітніх навчальних закладів навчальними комп'ютерними комплексами за роками

Рис. 4.5. Динаміка показника кількості учнів на один комп'ютер

За останні роки країнами ЄС досягнуті певні результати комп'ютеризації освітніх закладів та їх підключення до мережі Інтернет. Однак однією з причин слабкого розвитку комп'ютерних технологій навчання експерти ЄС вважають неефективний зміст освітніх електронних засобів [353]. За результатами аналізу пройденого шляху Європейський Союз оголосив “новий виток” інформатизації освіти. Основні зусилля будуть приділятися створенню інтернаціональних сховищ уніфікованих мережевих продуктів.

Значущим фактором виведення освіти на якісно новий рівень є не тільки оснащення навчальних закладів комп'ютерною технікою, а й розроблення та впровадження якісних педагогічних програмних засобів з різних предметів. У зв'язку з цим актуальними стають проблеми розроблення нового змісту, методів та засобів навчання, відповідного дидактичного забезпечення та його науково-методичного і психолого-педагогічного обґрунтування. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій з вивчення усіх без винятку предметів відкриває широкі перспективи поглиблення теоретичної бази знань, посилення прикладної спрямованості навчання, розкриття творчого потенціалу учнів і вчителів у відповідності до їх нахилів, запитів і здібностей.

Активна роль інформаційних технологій у освіті обумовлена тим, що порівняно з традиційними навчально-методичними засобами комп'ютерно-орієнтовані засоби навчання забезпечують нові можливості, а також дозволяють реалізувати сучасні педагогічні технології навчання на більш високому рівні, стимулюють розвиток дидактики та методики.