Розкриття ролі Тараса Шевченка як одного з головних ресурсів самозбереження національної ідентичності українських іммігрантів у Параґваї та Арґентині. Відзначення 1964 р. 150-річчя від дня народження Кобзаря в престижному театрі Буенос Айреса "Опера".

Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини на прикладах творів Івана Котляревського "Наталка Полтавка" і Г. Квітки-Основ'яненка "Маруся". "Енеїда" І.П. Котляревського - енциклопедія укpаїнознавства, правдиве змалювання українського народу.

Размышления А.В. Шлегеля о Шекспире с точки зрения теории романтической драмы. Обоснование Шлегелем близости испанской и английской традиций в противовес традициям французской и итальянской. Оценка влияния В. Шекспира на развитие мирового театра.

Формування в історичній освіті України цілісної системи історичних знань, заснованої на досягненнях науки. Створення в країні нового покоління навчальної літератури з історії для середньої та вищої освіти. Розкриття процесу подолання стереотипів минулого.

Изучение и классификация лексики, называющей человека, в рассказах А.П. Чехова. Анализ имен существительных и выражений, характеризующих человека по какому-либо признаку, попытка тематической классификации подобных лексических единиц в литературе.

Ставиться питання про ключові аргументи у прочитанні поезії Василя Стуса періоду ідеологічного переслідування та тюремного ув'язнення. В заданому аспекті здійснюється поетологічне та компаративне прочитання текстів: "Весь обшир мій чотири на чотири...".

Проблеми літературно-фольклорних зв'язків і творчих письменницьких звертань до іноетнічної усної народної словесності. Мистецтво українського вченого-фольклориста Наталії Шумади. Опублікування дослідницьких розвідок, присвячених народної пісенності.

Розкриття процесу формування закінчень дієслів другої особи множини наказового способу в текстах Лесі Українки різних жанрів. Поширення дієслів -іте в західнополіському діалекті як відображення народної стихії української мови в творах письменниці.

Анализ особенностей интерпретации наполеоновского мифа в поэзии Серебряного века. Рассмотрение восприятия Наполеона Д. Мережковским, Вяч. Ивановым, В. Брюсовым, развенчания мифа И. Северяниным и В.В. Маяковским, неоромантического прочтения М. Цветаевой.

Анализ воздействия на русское художественное сознание наполеоновского мифа, сложившегося в западноевропейской культуре. Характер использования символики и топосов, связанных с именем Наполеона, в творчестве О. Мандельштама, отсутствие мифологизации героя.

Попытки решения проблемы создания наполеоновского мифа в русской литературе XIX – начала XХ веков. Уяснение интерпретации Пушкиным вымыслов о Наполеоне через концепт "счастье". Сложность воссоздания особенностей восприятия императора в народном сознании.

Общая характеристика культуры XX века, безобразное как отправная точка эстетики. Этапы зарождения и развития философского течения модернизм, отвержение идейности и реализма. Популяризация теорий бергсонианства и фрейдизма. Модные течения в литературе.

Характеристика произведений Иоанна Рейхлина, Эразма Роттердамского, Ульриха фон Гуттена, представителей нового направления литературы в Германии в конце XV и начале XVI столетий. Сочинения Никколо Макиавелли как закономерное выражение его эпохи.

Розгляд дискурсу дитинства у канадській літературі першої половини ХХ століття. Його поєднання із такими "емоційно навантаженими" темами, як смерть, втрата близьких людей, плин часу. Виявлення концепту дитинства на різних рівнях структури роману.

Опис конструктивних ознак та дослідження структурних елементів наративу як літературознавчої категорії. Сутність наративу як погляду на світ і світовідчуття, проектованого через ракурс бачення наратора, залежно від застосовуваного літературного образу.

Розгляд наративних особливостей двох редакцій поеми Т. Шевченка "Відьма" та пов'язаних з ними семантичних пластів. Інтонаційна різноманітність і лексико-синтаксична колоритність мовлення персонажів. Трактування сутності та клейнодів людської долі.

Виокремлено види репрезентації наратора у постмодерністських романах Барнса та Етвуда. Виявлено специфіку функціонування лінгвостилістичних засобів актуалізації наративної маски як своєрідного способу повістування та втілення постмодерністського принципу.

Розкриття особливостей наративної мотивації прози Мартіна Еміса на прикладі роману "Досвід". Наповнення образів індивідуалізованими світовиявами відбувається за рахунок неординарних ходів М. Еміса щодо формування техніки викладу художнього матеріалу.

Аналіз міметичних та дієгетичних елементів художніх текстів. Семіотична система гральних та гадальних карт. Способи реалізації карткових пасьянсів у змістовому та формальному пластах роману "Таємничий пасьянс". Інтерпретація викладеного ряду карт Таро.

Розгляд побудови наративної структури роману Роберта Вальзера, неоднорідність якої як характерна ознака індивідуально-творчої манери автора зумовлює смислову багатозначність тексту, надає іронічної тональності, сприяє когнітивно-рецептивній активності.

Визначення наративних моделей, їх складових, загальних особливостей на прикладі прози В. Підмогильного. Основні риси наративних моделей творів письменника в аспекті розгортання дії і в аспекті оповідування. Відношення між наратором та абстрактним автором.

Аналіз текстів В. Підмогильного в аспекті функціонування в них наративних моделей, характеристика основних складових. Основні риси творів письменника в аспекті розгортання дії та в аспекті оповідування. Визначення головних видів наративних моделей.

Характеристика основних категорій наратології, які виходять за рамки традиційної поетики. Аналіз аналепсисів і пролепсисів в оповіданні "Гей, ти, бочечко...". Розгляд особливостей оповідної манери В. Винниченка, самоусунення автора завдяки фокалізації.

Концептуально-світоглядні особливості роману "Хмарний атлас" Д. Мітчелла. Вплив теорій про реальність на особливості сюжету твору. Принципи жанрової дифузії та гібридизації, стратегії фрагментації наративу, форми іманентного зв’язку між його частинами.

Обґрунтування концепції наратологічного дослідження художнього тексту, розробка теоретичної моделі класифікації наратора як смислоутворювального чинника. Індивідуальні стилі письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. за домінуючими викладовими моделями.

Аналіз меніпеї як жанрової традиції, як одної із ключових ролей ненадійного наратору, який втілює авторську стратегію викладу. Поетика та жанрові особливості роману Г. Шкурупія. Рецепція письменника сучасниками та літературознавцями нового часу.

Дослідження сучасного стану розвитку наратології. Трансдисциплінарна, транстекстуальна, трансмедіальна, трансгенетична і трансфікційна парадигми посткласичної наратології. Проведення аналізу текстів художньої літератури та текстів фактуальних жанрів.

Проаналізовано роман японо-американської письменниці Джулі Оцуки "Будда на горищі". Увага зосереджена на особливостях нарації колективної пам’яті про шлюби за світлинами, що були популярні на початку ХХ ст. серед чоловіків, які прибули з Японії до США.

Роль наречий в соединении компонентов сложного синтаксического целого на материале одного из самых известных романов К.Г. Абрамова "Олячинть кисэ" ("За волю"). Особенности заместительной функции наречий употребляемых в романе при создании образов героев.

Дослідження публіцистичної спадщини С. Русової. Аналіз кількох основних історично важливих чинників, які в той чи інший спосіб впливали на вибір авторкою конкретної жанрової форми для своїх праць. Історичний період життєвого і творчого шляху автора.