Виявлення елементів споріднених видів і жанрів мистецтва в українському драматичному жарті. Дослідження історико-генетичних тенденцій його розвитку. Розширення можливостей українського драматичного жарту елементами оперетково-мелодраматичного стилю.

На матеріалі п’єс із антології "У пошуку театру" (2003 рік) виокремлено смислові та формозмістові елементи постмодерної поетики української драми межі XX-XXI століть. довести приналежності постмодерної поетики до якісно нового літературного напряму.

Створення певного рівня детальності рисопису В. Вовк. Окреслення особливостей художньої реалізації авторської концепції світобудови та висвітлення специфічних рис поетеси Віри Вовк, версифікації зразків лірики, складених у збірку "Ораторія хвали".

Аналіз походження жанру "фентезі", його зв’язок з міфологією та народною казкою. Виділення основних типів героїв — перевертнів та вампірів як персонажів фентезі. Дослідження загальних особливостей хронотопу, які означених проявами постмодернізму.

Елена Телига как известная украинская поэтесса, патриот и защитник ценностей своей Родины, краткий очерк ее жизни, личностного и творческого становления. Анализ некоторых наиболее известных произведений автора, их основополагающие идеи и содержание.

Культурологічні аспекти формування методичних підходів у викладанні літератури. Розширюються перспективи вивчення поетики художнього твору, поглиблюється зв'язок між сприйманням твору, його інтерпретацією та самостійною діяльністю учнів та студентів.

Дослідження публіцистики, мемуарів та художніх есе Е. Панчука про О. Кобилянську. Оцінка праць літературознавця. Дослідження виступів у пресі, найчастіше в обласній газеті “Радянська Буковина”, як перших спроб наукового осмислення великої постаті.

Характеристика генезису емблематичного та панегіричного жанрів української поезії епохи бароко, її риси: концептизм, метафоризм, алегоризм, символізм. Поняття синтетичного жанру геральдичної поезії. Винайдення книгодрукування і розвиток друкарства.

У тексті статті інтерпретуються художні та стильові особливості емблематичного конструювання ейдосів українського письменника, їхні джерела, контексти та поняттєві номінації автора. Зосереджено увагу на ознаках емблематичного мовлення Г. Сковороди.

Порівняння та інтерпретація емблематичних форм та схем у різних контекстах, виявлення функціональної спорідненості у моделюванні когнітивних сенсів. Автор опирається на наукову методику семіотики та герменевтики, використовує когнітивну теорію літератури.

Спільні та відмінні риси в зображенні Леніна в малій прозі українських та російських письменників міжвоєнної доби. Опис сатиричного змалювання вождя пролетаріату у творах А. Аверченка, О. Купріна, С. Чорного. Аналіз підходів до виявлення характеру Леніна.

Характерні ознаки польської кресо-пограничної та еміграційної літератури ХХ ст. Розриття сенсу поняття "ідеологічна батьківщина" в творчості Р. Верника. Аналіз ностальгічного дискурсу в романі письменника "Твори пам’яті", пошук автором втраченого світу.

Роль Об’єднання українських письменників в екзилі "Слово" в публікації найповнішого на сьогодні зібрання творів Василя Пачовського у двох томах. Створення осередку українського вільного письменства в еміграції, а також розвитку літературознавчої думки.

У статті здійснено аналіз еміграційної літературознавчої, видавничої та громадської діяльності Юрія Стефаника на основі україномовної закордонної періодики, що видавалась наприкінці ХХ ст. в Канаді ("Українські вісті", "Свобода", "Гомін України").

Публікування листів К. Грушевської з Женеви до М. Жуковської у Прагу, написаних під час еміґраційного періоду життя родини Грушевських. Створення міжнародної жіночої організації за кордоном, відвідування мистецьких заходів та перебування на курорті.

Аналіз поширення літературної спадщини Шевченка у франкомовному культурному просторі. Нарис про життя і творчість Т.Шевченка літературознавця і перекладача Е. Дюрана-Гревіля, який був найкращим джерелом інформації французів про українського поета.

Дебют Е. Андієвської ("Поезії", 1951) та її поетичної творчості. Рання поезія та багатоплощинність метафори віршів поетеси. Поступова герметизація тексту. Поетика як "приймальна станція", що фіксує музичний ритм світотворення. Короткий жанр притчі.

Виявлення семантики емоцій у сучасній німецькій мові через художнє порівняння як стилістичний прийом. Два різновиди образів емоцій: реальні й уявні. Класифікація емоцій за різними критеріями, як-от: форма, вияв, виразна функція, модальність, семантика.

Визначення специфіки використання емоційного концепту "angst" у творах Г. Гейне для відображення індивідуальної емоційної картини світу автора. Виявлення лексем, які позначають концепт "angst" у поезіях Г. Гейне зі збірки "Buch der Lieder" і "Harzreise".

Розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контексті повідомлень Києво-Печерського патерика про емоційний світ. Виявлення походження цитат та алюзій Києво-Печерського патерика із біблійних, агіографічних, повчальних та богослужбових текстів.

Стаття присвячена дослідженню емоцій та емоційних станів героїв у романах-трилерах. Визначення засобів створення атмосфери у романах-трилерах непізнаного та моторошного. Антитези та персоніфікації, які оживляють страшні та моторошні поняття у романі.

Емоційно-настроєві та проблемно-тематичні особливості медитативної лірики А. Гризуна, яка вирізняється високою внутрішньою напругою, філософською наповненістю, органічним поєднанням духовного й раціонального, мистецько-естетичним сприйняттям буденності.

Розгляд у порівняльному контексті художнього доробку Л. Українки та В. Стефаника у парадигматиці авторської стилістики. Концепція модернізму як буттєво-творчої практики, що визначає психотип літератора-митця, а відтак і неповторність його художніх візій.

Аналіз засобів вираження емфази у юридичному трилері Джона Ґрішема "Сторони", розгляд її стилістичного потенціалу та реалізації на різних мовних рівнях. Експансія експресивного багатства речення чи тексту загалом. Різнорівневе дослідження емфатизаторів.

Охарактеризовано специфіку побудови невласне прямого мовлення, з’ясовано функції ендофазних форм, які використала в романі "Фелікс Австрія" Софія Андрухович. Показано, що ендофазне мовлення в досліджуваному романі спрямоване на усвідомлення свого "Я".

У статті проаналізовано праці, об’єктом вивчення яких стали різні форми репрезентації невласне прямого мовлення на прикладі українських та іншомовних художніх дискурсів. Мета статті – схарактеризувати специфіку побудови невласне прямого мовлення.

Аналіз фоностилістичних засобів і структурного оформлення лірики Е. Кестнера. Використання поетом асертивів, директивів і контактивів у дискурсі. Розгляд філософської та комунікативної спрямованості епітафій. Засоби привернення уваги читача до епіграм.

Обґрунтування місця епізоду смерті в сюжеті романтичних балад Т. Шевченка. Аналіз на текстах "Причинної", "Тополі" зумовленості епізоду загибелі персонажів генологічними особливостями романтичної балади і новаторством Т. Шевченка у формі цього жанру.

Розгляд проблеми специфіки художнього значення та функцій історичних поетонімів у постмодерністському романі. Характристика античних історичних постатей Сократа, Аристотеля, Овідія. Дослідження функції епістем художньої свідомості "перехідної доби".

Характеристика феномену епістолярію. Аналіз міждисциплінарного потенціалу листа З. Фрейда А. Ейнштейнові, відомого під назвою "Чи неминуча війна?". Проект "Відкриті листи" – відображення воєнної небезпеки, що вирувала у повітрі і на соціальному рівні.