Экономика предприятия

2.Маркетингове планування

План маркутингу розробляється для під-ва та кожного його структурного господарського підрозділу й охоплює плаи для окремих продуктових ліній, окремих видів продуктів і окремих р-ків,він також може бути ореєнтований на окремі групи споживачів.

Тактичний та опнратиний план розробляють з метою конкретиації та деталізації стратегічного плану маркет діяльн, а отже, можуть мати однакові розділи.

Як формальна стратегічна структура плани маркетингу звичайно складаються з таких розділів:

· Анотація для керівництва складається з короткої анотації головних цілей і рекомендацій, включених до плану, цей розділ допоможе керівництву швидко зрозуміти основну спрямованість плану.

· Поточна маркетингова ситуація - розділ, який містить опис цільового р-ку і становище організації в ноьму:Має такі підрозділи:

- опис р-ку

- огляд продукції

- конкуренція

- розподіл

· Можливості і загрози. У цьому розділі зазанчаються основні небезпеки йможливості, з якими продукт може зіткнутися на р-ку.

· Маркетингові цілі характиризують цільову спрямованість плану й визначають бажані результати діяльності на конкретних р-ках. Цілі продуктової політики, ціноутворення, доведення продукції до споживачів, реклами тощо є цілями нижнього рівня. Вони виникають у наслідок реалізації початкових маркетингових цілей щодо окремих елементів комплексу маркетингу.

· Маркетингова стратегія - головні напрямки маркетингової діяльності, дотримуючись яких структурні підпрозділи підприємства прагнуть досягти своїх маркетингових цілей.

· Програма дії - детальна програма, яка визначає, що потрібно зробити, хто й коли повинен розвязати поставлені завданн, скільки це коштуватиме, які рішення і дії потрібно скоординувати для виконання плану маркетингу.

· Буджет маркетингу - розділ, у якому відображені величини витрат і прибутків, що передбачуються. Величина прибутку грунтується прогнозним значенням обсягу продаж і цін.

· Контроль характеризує процедури і методи контролю, які необхідно здійснити для оцінки рівня успішності виконання плану. Для цього встановлюються стандарти, за яким вимірюються прогрес у реалізації планів маркетингу.

Усі ці розділи мають місце яку тактичному так і опееративному плані, головна відмінність між ними полягає в ступені докладності опрацювання окремих розділів плану маркетингу.

Оперативне планування відмінне від стратегічного.

При оператиному плануванні найближчі цілі під-ва трансформуються в поточні програми дії, бюджети та плани прибутків, які доводяться до кожного підрозділу під-ва, у кожному підрозділі встановлюється оперативний контроль за їх виконанням. Поточні програми й бюджети разом з планом прибутків служать орієнтиром для оперативних пірозділів у роботі із забезпеченням рентабельності поточних операцій.

Основні завдання оперативного планування маркетингу:

· Визначення додатковихз цілей, які конкретизують обрану маркетингову стратегію

· Розроблення бюджету кошторису витрат для конкретної програми:

- реклами

- вивчення р-ку

- створення нової прод-ції

- розподілу

- ціноутворення

· реалізація конкретних маректингових програм

· контроль за результатми маркетингової діяльності та визначення її ефективності

· коригування тактики маркетингу

Комплекс маркетингу.

З метою забезпечення під-ва необхідною інформацією про макро- та мікросередовище, ринок і власні можливості на підставі результатів дослідження р-ку розробляють комплексний маркетинг.

Комплексний маркетинг - комплекс практичних заходів впливу нв р-к, пристосування діяльності компанії до ринкових ситуацій, швидкого та гнучкого реагування на їх зміни.

Комплексний маркетинг охоплює такі напрямки політики: товарний, комунікаційний, збутовий, ціновий та кадровий.

Головна мета розроблення компанією комплексного маркетингу - забезпечити їй стійкі конкурентні переваги задля завоювання стабільних позицій на ринку. Сутність комплексного маркетингу полягає в оперативному реагуванні на зміни становища на ринку. Такої оператиності можна досягти, виконавши глибокий економічний аналіз і комерційні розрахунки з використанням сучасних економіко-математичних методів. Велику роль у розробці комплексного маркетингу відіграють практичний досівд та інтуіція маркетолога. Діяльність фірми на р-ку буде успішною, якщо вона застосовуватиме елементи маректинг міксу у комплексі. Застосування окремих складових комплексу не дає бажаних результатів, оскільки вони взаємозалежні й відображають різні напрямки діяльності фірми. Не варто сподіватися що під-во працюватиме на ринку ефективно, якщо ринковий механізм його функціонування поділений на складові.

Складові комплексу маркетингу

Елементи комплекс маркетингу:

· Товар - (властивості, параметри, асортимент, розмір, сервіс, упаковка, марочна назва, гарантії)

· Ціна - ( прейскурантна ціна, знижки, націнки, терміни виплати, умови, кредитування)

· Розподіл - (канали збуту, форми торгівлі, транспортування, складські запаси)

· Комунікації - (реклама, стимулювання збуту, пропаганда, паблік релейшенс, директ-маркетинг, персональний продаж)

Останнім часом перелік складових комплексу доповнився такими елементами, як людський фактор, матеріальне підтвердження товару, процес тощо.

_Зазначимо що кожен елемент є формою задоволення потреб споживачів. Спожиачеві не байдуже, який товар він купує, за якою ціною, в яких місцях і яким чином налагоджується система спілкування між ними та підприємством.

Ємкість споживчого ринку

Ємкість споживчого ринку - це такий обсяг товарів, який покупці певного ринку можуть придбати протягом певного періоду (місяць, рік).

На розмір ємкості споживчого ринку впливає:

· рівень доходів споживачів, структура їх витрат;

· рівень життя, наявність наявність накопиченого багатства та темп інфляції.

· Різниця між ємкістю ринку та обсягом ринкового попиту визначає перспективність ринку товарів та дозволяє спрогнозувати обсяги продажу при реалізації проекту.

Визначення фази життєвого циклу, що вивчається є основою для оцінки існуючого та майбутніх ринкових потенціалів, обсягу та частки ринку, а також для прийняття стратегії проекту, що безпосереднь пов'язаний з життєвим циклом галузі в якій реалізується проект. Аналіз стабільності попитиу фокусує увагу на факторах, що впливають на інтенсивність покупок (можливі сезонні коливання, вплив цінових параметрів, якість обслуговування, середня кількість придбань).

Основні принципи сегментування ринку.

Ситгментування ринку - розподіл р-ку на групи покупці, кожна з яких може потребувати окремі товари або комплекси маркетингу

Етапи сегментування ринку:

I. Вибір цільового р-ку

II. Виявлення можливостей і загроз

III. Диференціація

IV. Адаптований маркетинговий комплекс

Для сегментування фірмі необхідно визначити:

· Принцип сегментуваня р-ку

· Кількість сегментів, які фірмі доцільно освоїти

· Найвигідніші сегменти

Основні принципи сегментування ринку:

I. Географічний:

· регіон (Східна Україна, Північно-Західна Україна, Крим і т.д.)

· область (Київська, Одеська, Харківська)

· чисельністть населення тис.осіб

· густота населення, осіб на 1 км

· клімат (північний, помірний, південний)

II. психографічний :

· суспільний клас (нижчий, вищий, середній)

· спосіб життя (оптиміст, писиміст)

· тип особистості ( пристрастні натури, авторитарні, чистолюбні)

III. Поведінковий

· Привід для купівлі (повсякденна покупка, екстренний випадок)

· Шукані игоди ( якість, сервіс, економія)

· Статус користувача ( не користується, колишній користувач, потенційний користувач)

· Інтенсивність споживання ( слабка, помірна, сильна)

· Ступінь прихильності (неякий, середній, сильний)

· Ступінь готовності покупця до сприйняття товару ( необізнаний, поінформованим, зацікавлений)

· Ставлення до товару ( захоплення, позитивне, байдуже, негативне)

IV. Демографічний:

· Вік

· Стать

· Склад сімї

· Етапи життєвого циклу сімї

· Рівень доходів, грн.

· Рід знань (технічні спеціалісти, управлінці, службовці)

· Освіта

· Релігійні переконання

· національність

Реклама. Сильні та слабкі сторони рекламної діяльності. Характеристика реклами.

Реклама - платне спрямоване касове звернення, що здійснюється через ЗМІ та ін. види зв'язку. Це агітація на користь будь-якого товару.

Реклама - це будб-яка платна непарсоніфікована форма інформаційного впливу на споживача з метою формування мотивації купівлі товарів.

Реклама - відповідно до ЗУ «Про рекламу» - це спеціальна інформація про особу або продукцію, що поширюється у будь-якій формі і будь-яким засобом, з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Реклама несе інформацію, подану у стислій, художньо вираженій, емоційно забарвленій формі, доводить до свідомості й уваги потенційних покупців найважливіші відомості про товари і послуги.

Користь від рекламної інформації:

· споживачу стають відомі відмінні властивості товарів, пред'явлені виробником, і можна визначити чи є відповідність між тим товаром, що обіцяють і тим, що потрібно споживачеві.

· рекламна інформація заощаджує час надходячи до споживача без pecbkm p його боку, не потребуючи коштыв.

Закони реклами було сформульовано у 1937 р. - це Кодекс норм рекламної практики Міжнародної торговельної палати в Парижі. Цей кодекс переглядався 6 разів (остання редакція -- у 1987 p.). Відповідно до його положень реклама має бути спрямована на захист споживачів, одержання прибутку фірмою і не завдавати шкоди конкурентам.

Мета реклами - зародити у споживача не лише думку про потребу в якомусь товарі, а й бажання його купити. Виробництво знань для споживачів з метою створення попиту на товар.

Основні завдання реклами:

- показ винятковості і корисності товару

- інформування про можливість повторної купівлі за зниженою ціною для постійного покупція

- інформування про рівень цін

- демонтрація якості тогвару і повідомлення про постійне місце його продажу

- акцентування товарного знаку і засобів захисту його від конкурентів.

Успіх очікує підприємців, які найбільш вдало впливають на підсвідомість людини, її розум і поведінку. Відповідь на запитання, кого варто охопити рекламою, потребує точного знання цільових потенційних споживачів. Для цього рекламодавець або співробітник рекламного агентства сегментує ринок, обирає способи реклами, що найповніше відповідають характеристикам цільового ринку і забезпечують найбільшу кількість потенційних покупців, з'ясовує питання щодо часу рекламування (пори року, місяці, тижні, дні, години, хвилини). Періодичність виходу друкованих видань і тимчасових рекламних роликів на телебаченні й радіо сприяє тому, що рекламодавці мають змогу вибрати точний час, коли звернення почують і побачать якнайбільше людей. Для кращого формування рекламної кампанії в маркетингу споживачів поділяють на різні категорії залежно від їхніх доходів, уподобань, статусу, життєвих орієнтирів.

Реклама ефективна лише тоді, коли вона є складовою загального процесу створення продукції та її просування до покупця. Розрізнені, епізодичні рекламні заходи малоефективні, навіть якщо вони вирізняються високою якістю подання реклами. Кожний етап життєвого циклу товару має супроводжуватися активною програмою рекламного впливу.

Ефективність одержана споживачем повинна бути більшою, ніж ефективність, яку отримає власник товару.

5. Ризик

Питання що виносяться на фахові вступні випробування

Поняття ризику та невизначеності в економці.

Ризик - об'єктивно-субєктивна категорія пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучого вибору і відображає ступінь досягнення очікуваного результату.

Економічний ризик - ризик, що виникає в сфері економ відносин і являє собою загрозу втрати підприємством частки своїх ресурсів в результаті здійснення господ діяльності.

Розглядають такі правила ризикології:

· Всеосяжність ризику - завжди, всюди. Ризик є невипадковий результат свідомої діяльності, а об'єктивна реальність особи, яка вдосконалює умови свого існування в середовищі, що постійно трансформується

· Ризик стосується тільки передбачень і прогнозів

· Ризик виникає в процесі цінепокладання і оцінення

· Структура та міра ризику діалектично змінюється в часі під впливом трансформації зовнішнього та внутрішнього середовища, дії низкисубєктивних та об'єктивних факторів

· Вимірювання ризику ґрунтується на загально-методологічних положеннях теорії вимірювання

Невизначеність - невпевненість особи щодо показників і параметрів об'єкта чи процеса у майбутногму.

В процесі здійснення управлінської діяльності на рівні підприємства важливо враховувати джерела невизначеності:

· Невизначеність щодо встановленого планового періоду

· Невизначеність щодо оформлення цілей під-ва

· Невизначеність внаслідок похибки в оцінці поточного стану підприємства

· Можливі збої в розробці стратегічного розвитку підприємства, а також в процесі її реалізації

· Невизначеність в ході контролю та оцінювання результатів діяльності під-ва.

Принципи виникнення невизначеності поділяються на групи:

· Частка економічних процесів є індетермінованою ( не можливо зробити точний прогноз)

· Оптимальна неповнота інформації

· Організаційна невизначеність повяханан з асиметрією інформації.

Розглядають три типи невизначеності:

· Повна невизначеність

· Відносна невизначеність

· Повна визначеність.

Класифікація ризиків, загальні принципи аналізу ризику (імовірнісний підхід).

З розвитком ускладнення соц і економ процесів зявляються нові види ризику і ускладнюються система їх класифікації.

Ризик класифікується за такими принципами:

· Пов'язані з господарською діяльністю

· Пов'язані з особистими якостями підприємця

· Пов'язані з браком інформації

Типи ризиків:

I. За масштабом:

· Глобальні

· локальні

II. За сферою инекнення:

· Внутрішні

· зовнішні

III. За спектром прояву:

· Психологічні

· Соціальні

· Медико-біологічні

· юридичні

IV. За типом:

· Раціональні (обґрунтовані)

· Нераціональні

· Авансовані ( азартні)

V. Щодо кількості людей що приймають рішення:

· індивідуальні

· групові

· масові

VI. Щодо ситуації:

· стохастичні

· невизначені

· конкурентні

VII. За тривалістю дії:

· Коротекосрочні

· постійні

VIII. За рівнем втрат:

· Мінімальні

· Середні

· Максимальні

· Кретичні

· Короткосрочні

IX. За можливістю страхування:

· Майнової відповідальності

· Транспортні

· Пожежні

· Інфляційні

· Стихійні лиха

X. Щодо фін результатів:

· Чистії

· Спекулятивні

XI. Щодо врахування фактору часу:

· статичні

· динмічні
3.Основні методи кількісного аналізу ризику.

1. Статистичний м-д.Один з найбільш розповсюджених м-дів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є систематичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Чк оцінюючий показник звичайно використовують величину витрат, що були допущені в минулих періодах господ діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльість підприємства відносять до однієї з п'яти областей ризику: безризикова область - харектиризується відсутністю б-я втар при здійсненні господ діяльності з гарантією одержання розрахункового прибутку. Теоретично прибуток не обмежений. Коефіцієнт ризику К1=0, область мінімального ризику - характеризується розмірами втрат, які не перевищують чистого прибутку. К2= 0-0,25. Під-во ризикує тим, що у гіршому випадку воно не одержить чистого прибутку, область підвищеного ризику - характериз втратами, що не перевищують валового доходу. К3=0,25 - 0,50. Під-во ризикує тим, що у гіршому випадку, воно не зможе виплатити заробвтну плату своїм працівникам, але при цьому покриє матеріальні витрати, пов'язані з в-вом продукції, область критичного ризику- характериз втратами, величина яких не перевищує виторгу від реалізації продукції. К4=0,50 - 0,75, область неприпустимого ризику - характериз втратами, порівняно з розмірами власних коштів підприємства, тобто можливе повне банкрутство. К5=0,75 - 1.

Область ризику наз деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого граничного значення.

Віднесення результатів діяльності під-ва до певної області ризику використовуються залежно від рівня втрат.. Для кількісної оцінки рівня втрат уводять поняття коефіцієнта ризику. Коефіцієнт ризику можна розрахувати:

· Як відношення всього капіталу під-ва до суми його активів

· Як відношення розміру втрат до величини власних коштів під-ва

· Як відношення рочікуваного значення втрат до очікуваного значення доходу або прибутку.

Частота виникнення певного рівня втрат знаходиться за формулою:

n - число випадків конкретного рівня втат; N - загальне число випадків у статистичній вибірці, що вкл й успішно здійснені операції даного виду.

Даний м-д дає досить точні результати при дотриманні осн умов:

1. наявність договірних статистичних даних не менше ніж на 3-5 попередніх періодів господарювання.

2. наявність чітко виражених тенденцій змін рівня ризику в минулому і сьогоденні.

3. наявність тенденцій змін оціночногго показника зберігаються і у прогнозованому періоді часу.

2. Аналітичний м-д передбачає використання традиційних показників, які застосовуються при оцінці ефективності інвестиц проектів.

· Період окупності - термін, кий необхідний для того щоб повернути вкладені кошти

З, Р - затрати і результати інвестиц проекту і-го періоду

р - норма дисконту

Т - термін житлового циклу проекту

m - норма розрахункового періоду

· Чистий приведений дохід показ на скільки дохід більше витрат

· Внутрішня норма прибутковості. Являє собою розрахунекову ставку відсотка, при якій проект є безбитковим і безприбутковим. Визнаяається шляхом рішення рівняння відносно IRR, яка повинна бути більше норми дисконту р.



Залежно від співвідношення IRR і p виділяють наступні ситуації:

- IRR=p проект безприбутковий і безризиковий

- IRR<p проект збитковий

- IRR>p проект приносить прибуток

· Індекс прибутковості. Являє собою співвідношення приведених доходів до приведених інвестиційних витрат.

3. М-д аналізу чутливості. Суть м-ду полягає у визначенні чутливості показників оцінки проекту при зміні значень вихідних величин. Дозволяє додати відповіді на такі питання:

· На скільки може відхилитись значення однієї або декількох вихідних величин від заданих значень за умовами, що оціночний показник не вийде за допустимі межі.

· Як заміниться оціночний показник якщо вихідні умови зміняться на задане значення

·

Для відповіді на 1 питання необхідно:

- визначити базовий оціночний показник

- визначити допустимі межі оціночних показників

- відобразити ті параметри, що впливають на оціночний показник

- зміна факторів та розрахунок оціночного показника

4. Нормативний м-д використав дляч оцінки ступеня ризику за окремими підприємствами.

Інформ базою є фін звітність п-ва. Користувачами результатів оцінки ризику:

- потенційні інвестори

- власники

- робітники під-ва

Показники нормативного м-ду:

- коефіцієнт

- ліквідності

- коефіцієнт заборгованості

- коефіціент автономії

- Коефіцієнт маневреності

- Коефіцієнт мобілізації

- Коефіцієнт покриття

М-тод експертних оцінок дозволяє оцінити ризик за умов відсутності повної інформації. Даний м-д використовується поетапно:

- ранжування виділення оціночних критеріїв і їхня ранжування стосовно конкретних ситуацій

- зважування - визначення вагових характеристик оціночник критеріїв.

- комплексна оцінка - оцінка ділових партнерів з урахуванням рангів і вагових оціночних критеріїв і прийнятті рішень.

5. М-д дерева рішень. Полягає в моделюванні різних ситуацій і різних варіантів розрахунку події. Зображуючи систему прийняття рішення графічно малюють „дерево рішень”, Слідуючи від початка „гілок” до кінцевих результатів визначається імовірністю розвитку тих чи інших подій.

Критерії за допомогою яких приймають рішення:

-1 - майже точно ні

-0,8 - майже точно ні

-0,6 - скоріше всього ні

-0,3 - +0,3 - невпевненість

+0,6 - скоріше всього так

+0,8 - майже точно так

+1 - точно так

Правила розрахунку інтегральног впливу коефіцієнтів впевненості:

·

·

·

·

Основні способи зниження ризику(5. Порівняльні характеристики способів зниження ризиків.)

1. Страхування - м-д зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні або разові витрати. Різного роду непередбачені ситуації (хвороби, стихійні лиха, крадіжки), найчастіше призводить до зниження витрат. Для помякшення їх наслідків викорипствують страхування. Люди в усьому світі страхують життя і майно від непередбачених обставин. Так у США страхові внески в середині 80-х років 8% ВНП, тб перевищують суму в 270 млрд. дол..Страхові компанії організують справи таких чином, щоб сума виплат і витрат на організацію страхової справи на перевищували величини отриманих внесків. Головна умова ефективності страхівання полягає в тім, щоб ризики застрахованих осіб були незалежними один від одного або мали різноспряямовану кореляцію.

Страхування є одним з основних способів зниження ризику, які застосовують як фіз. Так і юр особи.

Страхування базується на використанні таких механізмів, як:

· Обєднання ризикі - м-д зниження ризику шляхом обєднання незалежних ризиків кількох осіб, проектів або видів діяльності таким чином, що загальний ризик зменшується.. Його сутність полягає в тому, що , поєднуючи різноспрямовані ризики і приймаючи на себе ризик багатьох клієнтів, страхові компанії знижують таким чином ризик кожної із них.

· Розподіл ризиків - м-д зниження ризику, прия якому ймовірний збиток поділяється між кількома особами таким чином, що можливі втрати кожного (так само як і прибуток) відносно невеликі. Саме завдяки використання даного м-ду фінансово-промислові групи на обяться йти на ризик фінансування невеликих проектів або нових напрямків науково-дослідницьких і дослідницько-конструкторських робіт

2. Диверсифікація - м-д зниження ризику шляхом розподілу між кількома ризиковими активами (товарами) таким чином, що підвищення ризику для оного, як правило, означає зниження ризику для іншого.

3. Хеджування - діяльність зі зниження цінових ризиків шляхом укладання фючерсних угод.

Фючерс - контракт на постачання (купівлю) у визначений в майбутньому термін певної кількості товару за існуючою нині ціною.

Ринок фючерсів являє собою важливий інструмент для зниження ризиків, повязаних з невизначеністю цін. Існують ф'ючерсні ринки багатьох товарів, наприклад, сільгоспродукції, нафтопродуктів, продукції деревообробної промисловості, валюти, цінних паперів, тощо.

Різновидом фючерсного контракту є угода з пермією або опціон, відповідно для якого одна сторона здобуває право упувати або продавати що несуть у майбутньому по заздалегідь обговореній ціні зі сплатою комісійних.

4. резервування коштів на покриттянепередбачених витрат - базується на створенні резерву на покриття непередбачених витрат. Розмір якого визначається шляхом зіставлення очікуваного значення можливих утрат і витрат на їх запобігання, зниження або компенсацію.

Ри визначенні суми резерву на покриття непередбачених витрат необхідно враховувати точність попередньої оцінки вартості проекту і його елементів залежно від етапів проектів, на яких виконується ця оцінка. Вона впливає на розмір резерву.

Ігнорування ризику може привести до значних перевитрат коштів.

6.Стратегія підприємства

Питання що виносяться на фахові вступні випробування

Сутність стратеги. Фази: поточне планування, екстраполяційне планування, стратегічне планування, стратегічне управління.

Фактори: рівень розвитку економіки, державне регулювання, природне середовище, випадок

Виробництво. Фінансовий стан. Збут. Конкурентоспроможність та конкурентний потенціал. Економічність виробництва. Соціальна ефективність. Імідж.

7.Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Питання що виносяться на фахові вступні випробування

1. Основні економічні закономірності РПС

Економічні закономірності - прояв дії економічного закону в конкретних умовах.

· Закон економ часу і праці - закономірність раціонального розміщення в-ва. Регулює затрати на подалання відстані між районами видобутку, в-ва і споживання продукції.

· Закон концентрації виробництва - закономірність територіальної концентрації продуктивних сил. Відображає тенденцію зосередження на обмеженому просторі різних типів виробництва, що призводить до значного економічного ефекту

· Закон територіально поділу праці - закономірність раціональної інтеграції господарства. Регулює формування галузей спеціалізації.

· Закон суспільного поділу праці - закономірність комплексного розміщення продуктивних сил (3 і 4 між собою пов'язані). Безпосередньо впливають на формування економічного районування бо регулює формування комплексу виробництва навколо галузей спеціалізації.

· Закон пропорційного розвитку в-ва - закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил. Регулює ступінь концентрації в-ва на тій чи інш. території.

Основні принципи РПС.

Принципами РПС - стисло викладені науково-обгрунтовані положення т.б правила господарювання:

· Принцип раціонального розміщення в-ва передбачає всебічне врахування факторів та чинників, що впливають на розміщення в-ва, наближення до матеріалу містких, енергомістких, водомістких джерел тих чи інших видів в-ва.

· Принцип збалансованосты та пропорцыйносты. Означаэ таке розмыщення в-ва, коли всы типии структур господарства мають оптимальны показники.

· Принцип забезпечення екологычноі рівноваги. Таке розміщення виробництва та застосування технології, що мінімізують негативний вплив на оточуюче середовище.

· Принцип вимірювання економ розвитку регіонів. Передбачає зближення регіонів за інтеграційними показниками ( нац дохід на душу населення)

· Принцип ураження міжнародного територіального поділу праці.

Системний аналіз та його використання при плануванні РПС.

У наукових дослідженнях територіальної організації народного господарства використовується широкий спектр методів, серед яких провідним є системний аналіз. З його допомогою можна порівнювати різні варіанти розв'язання проблем удосконалення розміщення виробництва і вибирати для практичного використання кращі з погляду інтересів регіонів і держави, в цілому.

Застосування принципів системного аналізу дає змогу розглядати кожну велику економічну проблему як особливу систему і взаємодії з іншими. Системний аналіз робить можливим раціональне використання різноманітної інформації, дає змогу чітко визначити кожну проблему, виявити мету і вибрати найефективніші методи розв'язання її. Наукова розробка економіко-математичних методів не тільки розширила застосування системного аналізу розміщення продуктивних сил, а й надала цілеспрямованішого і варіантнішого характеру економічним розрахункам.

Системний аналіз - метод наукового пізнання, за якого комплексне вивчення структури господарства і внутрішніх взаємозв'язків доповнюється пізнанням іхньої взаємодії. Остаточні висновки здійснюються на підставі співмірності прямих і зворотніх зв'язків. Системний аналіз є всебічним аналізом, за якого використовується принцип поетапності, починаючи від визначення мети, окреслення завдання, формулювання наукової гіпотези, всебічного оволодіння особливостями оптимального варіанту розташування виробів. При цьому критерієм оптимальності є ефективність, себто задоволення потреб населення.

Оптимізаційні моделі РПС.

Оптинізаційні моделі є вищою формою техніко-економічних розрахунків їх основне призначення - вибір оптимального варіанта розміщення не тільки підприємств і галузей, а и територіально-виробничих комплексів. В оптимізаційних моделях умови задач і розв'язок їх можуть бути подані в табличній (матричній) або графічній (мережній) формі. Оскільки номенклатура готової продукції в країні налічує понад десяток мільйонів одиниць, що виробляються і споживаються в тисячах пунктів з властивими їм технологіями й видами транспорту, кількість зв'язків, які реально виникають у господарстві, може досягти астрономічної цифри. Тому розробити докладну модель розвитку і розміщення продуктивних сил у масштабі країни практично неможливо. У зв язку з цим слід використовувати систему моделей.

Нині економіко-математичне моделювання використовується для моделювання територіальних пропорцій розвитку господарства, формування господарства регіонів країни. Проблему створення еконо-міко-математичних моделей територіальних пропорцій вперше обгрунтував академік В. С. Нємчинов. Під керівництвом М. М. Ал-бєгова розроблено систему моделей розміщення галузей господарства, основою якої вважають модель розміщення промислового виробництва, що має дві характерні особливості:

· умови розвитку і розміщення кожного виробництва в окремому районі подані у вигляді функції, яка характеризує зміну витрат у галузі в цілому залежно від обсягів виробництва u продукції в

· цьому районі;

· економічні показники виробництва продукції в окремих районах і перевезення її подано у вигляді коефіцієнтів цільово! функції, в розрахунках якої широко використовуються прямі витрати. Основною метою досліджень за допомогою цієї моделі є визначення основних територіальних пропорцій розміщення галузей промисловості Модель дає змогу зробити варіантні розрахунки для визначення впливу найважливіших факторів розміщення виробництва. Так змінюючи обчислення на гранично допустимі розміри використання трудових, водних та інших ресурсів в окремих районах, можна досліджувати вплив на формування територіальних пропорцій розміщення виробництва таких важливих факторів, як співвідношення чисельності зайнятих у промисловості в різних районах країни.

Цільовою функцією оптимізаційної моделі розміщення виробництва є мінімум витрат, а обмеженнями -- розміри потреб у продукції, обсяги її випуску, ресурси сировини, палива і матеріалів, капітальні вкладення.

Для вибору оптимального варіанта розміщення підприємств галузі можна використати найпростішу економіко-математичну модель транспортної задачі:

де-- приведені витрати на виготовлення одиниці про-

дукціїв і'-му пункті або районі розміщення;-- витрати на транспортування одиниці продукції з і-го пункту виробництва bj-й пункт споживання;-- шуканий обсяг постачання продукції з і-го пункту виробництва в j-й пункт споживання.

При розв'язанні цієї задачі необхідно додержувати таких обмежень:

-- обсяг постачань з j'-ro пункту розміщення виробництва в j-й пункт споживання не може бути від'ємною величиною;

--сума постачань з усіх пунктів розміщення виробництва і в усі пункти споживання не повинна перевищувати обсягів виробництва або дорівнювати йому;

-- сума постачань з усіх пунктів розміщення в пунктиспоживання повинна дорівнювати сумі споживання продукції;

-- витрати сировини на всю продукцію не повинні перевищуватиліміту або дорівнювати йому;

-- капітальні вкладення в усю продукцію, що постачаєтьсяз усіх пунктів виробництва в усі пункти споживання, не повинні перевищувати ліміту або дорівнювати йому.

На основі розв'язання цієї задачі виробництво продукції розміщують в усіх можливих пунктах, коли загальна вели¹ ина витрат на випуск і доставку продукції в пункти споживання буде мінімальною. Звичайно, ця модель не враховує різноманітності факторів розміщення. У зв'язку з цим пункти розміщення підприємств мають бути виділені з урахуванням впливу інших факторів, не врахованих у цій моделі. Серед них чи не найважливішими є соціальні фактори.

Етапи економічного обґрунтування РПС.

Процес економ обгрунтування галузевого розміщення в-ва вкл етапи:

Аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі

Забезпечення території сировинними ресурсами

Обсяг в-ав продукції в масштабах, що дозволяють вивозити її за межі ринку

Аналіз технічного та технологічного стану галузі

Аналіз забезпечення трудовими ресурсами

Визначення осн умов і чинників розвитку галузі

Врахування потреб ринку в даному товарі

Чинники екологізації

Транспортний чинник

Споживчий чинник

Чинник наукових центрів

Політичні чинники

Вибір варіантів розміщення галузі. Необхідно визначити декілька напрямків розміщення галузі. Ці напрямки повинні враховувати всі зазначені вище чинники, а також перспективу впливу на розвиток галузі НТП. Із зазначених варіантів вибирають один оптимальний

8.Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Потенціал підприємства як економічна категорія та сутнісно-змістова еволюція терміна "потенціал". Класифікація видових проявів потенціалу підприємства.

Потенціал - наявність ресурсів, можливості запасів для досягнення поставлених цілей.

У вітчизняній економічній літературі, потенціал, у широкому розумінні можна трактувати як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

Економічний потенціал - можливості системи ресурсів і компетенції під-ва створ. Результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес процесів.

Трактування потенціалу з різної точки зору

1) Воблий К.Г. (1924) Потенціал виробничих сил - потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення.

2) Вейц В. (1927) Потенційні виробничі сили - не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови при яких здійснюється виробничий процес

3) Струмілін С.Г. (1954) Економічний потенціал - сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства

4) Абалкін Л.І.( 1981) Потенціал - це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу

Класифікація видових проявів ПП

1) За об'єктом дослідження: ресурсна (сукупність ресурсів під-ва), результатна (здатність переробляти ресурси).

2) За ступенем використання: фактичний (досягнений в даний момент), перспективний (довгострокові цілі)

3) За сферою реалізації: зовнішній (орієнтований на ринок), внутрішній (дозволяє реалізувати ринкові шанси)

4) За принципом ієрархії від потенціалу під-ва до потенціалу бізнес одиниці

5) За функціональними напрямками: Організаційний (здатність створювати взаємодію між елементами пот.).Виробничий потенціал- наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Фінансовий потенціал- обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Маркетинговий потенціал - це здатність п-тва систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Потенціал підприємства як економічна система. Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємств.

Потенціал п-тва як економ систему можна розглядати з різних точок зору, ґрунтуючись на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів та зв'язків між ними), функціональний (як сук-ть ф-цій, що забезпеч. реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовій (як сук-ть ресурсів та здатностей щодо досягнення певних результатів) та ін. концепціях.

Характерні риси розвитку ПП як економ системи:

1) комплексність проблем і необхідність їх вивчення

2) ускладнення розвязуваних проблем і об'єктів

3)дефіцитність ресурсів

4) підвищення рівня стандартизації

5) глобалізація конкуренції.

ПП характериз властивостями:

1 Цілістність. Система - це цілістність, властивості якої проявляються лише при взаємодії її елементів.

2 Компонентність. Система складається із певної кількості частин, які називаються елементами.

3 Складність Економічна система визначається неоднородністю складових елементів, різнохарактерними та ієрархічними взаємозв'язками між ними

4 Нестаціонарність Система містить постійно мінливі параметри та характеризується стохастичністю поведінки

5 Унікальність У кожному окремому випадку система змінює свою ресурсну і організаційну структуру

6 Адаптивність Передбачає адаптацію параметрів системи до умов, що постійно змінюються

7 Потужність кількісна оцінка ступеня реалізації досягнутого ПП,дозволяє визначити внесок потенціалу конкретного під-ва у формування галузевого потенціалу регіону.

Процес формування ПП є одним із напрямків його економ стратегії і передбач створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності п-ва. При цьому викор такі основні підходи:

Системний підхід один з основних у формуванні ПП. На основі марк-х досліджень формуються параметри виходу-товару або послуги, потім визначаються параметри входу-потреба в ресурсах та параметри зовнішнього сер-ща.

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію під-ва на споживача, тобто формування будь-якого елемента потенціалу ґрунтується на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, конкур-х переваг, конкур- сті.

Функціональний передбачає пошук нових оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба розгл-ся як сукупність ф-цій які треба виконати для її задоволення.

Відтворювальний передбачає постійне поновлення вир-ва прод-ї з меншою ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною прод-єю

Інноваційний передбачає активізацію іннов. дія-сті, засобами якої повинні бути фактори в-ва і інвестиції.

Нормативний передбачає встановлення нормативів для найважливіших елементів потенціалу.

Комплексний передбачає необхідність врахування екологі-х, ек., орг-х., соц-х та ін. аспектів діяльності під-ва.

Поведінковий передбачає підвищ. ефективності сукупного потенціалу за рах. Підвищ. еф-сті його кадрової складової.

Сутність та рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Конкурентоспроможність ПП - комплексне, багато профільне поняття, оскільки передбачає урахування взаємодії усіх його складових елементів (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

У сучасній економ літературі розрізняють 4 рівнів: конкурентоспроможності ПП:

1 рівень Для потенціалу цього рівня характерна внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію виробничого потенціалу, оріэнтованого на завантаження виробничих поткужностей, незважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів.

2 рівень Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу “зовнішньо нейтральним”. Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, які встановлені його основними конкурентами.

3 рівень якщо керівники п-тва розуміють свої переваги в конкуренції на ринку дещо по іншому, ніж їх, основні суперники, та намагаються не дотримуватися загальних стандартів виробництва, які встановилися у галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На цих підприємствах виробнича складова потенціалу знаходиться під впливом апарату управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню.

4 рівень Коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва, скільки управління та залежить від його якості, ефективності, рівня організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу і випереджають конкурентів на довгий час.

Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Метод різниць -полягає у прямому визначенні переваг і недоліків під-в конкурентів за окремими показниками конкурентоспроможності. Передбачає порівняння тільки з одним під-м конкурентом.

Метод рангів передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою під-в. та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі. Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дохзвол визначити п-во-лідера, рівень конкурентоспроможності якого найвищий і аутсайдерів групи, які посіли останні vcwz pа рывнем конкурентоспроможносты.

Матричні методи, які дають більш об'єктивні результати. Їх сутність у визначенні кількісного значення інтегрального рейтингового показника конкурентоспроможності окремого під-ва. Включає Метод балів, передбачає етапи:

1 формування матриці вихідних оціночних показників. До складу якої входять m-ключових показників конкурентності для n-підп-мств. Кожен показник задається величиною відповідного коеф-та Kij у результаті одержуємо матрицю Х, рядки якої хар-ть аспекти конку-сті об'єкта за m рівними показниками.

2. ранжирування показників за ступенем вагомості.

3. побудова вектора Kmax i=maxKj

4. складання матриці Х' Kij= Kij/ Kmax i

5. розрахунок балів: Бij= Kij*Бmax

Бmax- це мах встановлений бал оцінювання окремого показника.

отримання узагальненої бальної оцінкі конку-ті та ранжування під-в у порядку зростання інтегрального показника - Кспрj=сума(j-n)* Бij+Kj

5. Поняття вартості потенціалу та її модифікація. Принципи та механізм оцінки потенціалу підприємства.

Вартість - це гроші або грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет чи об'єкт. . Вона поділяється на 2 категорії

1) Вартість в обміні - ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Види

Ліквідаційна вартість - грошова сума, яку реально можна отримати від продажу оцінюваної власності, коли бракує часу для проведення адекватного маркетингу і визначення її ринкової вартості

Заставна вартість - оцінка за ринковою вартістю майна майнових прав, що передаються як гарантія забезпечення боргових чи інших зобовязань.

Страхова вартість - базується на вартості заміщення обєкта оцінки в цілому чи окремих його елементів, найпіддатливіших до руйнування.

Орендна вартість - розрахункова величина вартості обєкта оцінки, яка використовується для визначення нормативу орендної плати.

2) Вартість у користуванні - міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діюючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини еквівалента від можливого продажу. Види

Інвестиційна вартість - вартість обєкта нерухомості, визначену за конкретних умов, мети та результативності інвестування.

Балансова вартість - відображена в бух звітності первинна вартість активів, проіндексована на дату останної переоцінки і зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

Вартість заміщення - сукупність витрат у поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога, який має еквівалентну з оцінюваним обєктом корисність.

Залишкова вартість заміщення - сумарна величина ринкової вартості земельної ділянки за її дальшого такого самого використання та вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруд з урахуваннямусіх видів її зносу.

Утилізаційна вартість - грошовий еквівалент, який розраховують отримати від продажу вибулих матеріальних активів чи їх складових для альтернативного використання.

Митна вартість - еквівалент вартості імпортованих обєктів, що використовується для розрахунків мита, зборів та інших митних і повязаних з ними платежів.

Принципи оцінки ПП.

Загальновживана класифікація принципів оцінки виокремлює такі їх групи:

принципи, які базуються на уявленнях користувача входять наступні принципи

Принцип корисності базується на постулаті, що будь-яке підприємство має вартість, якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягом певного періоду.

Принцип заміщення передбачає, що максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю.

Принцип очікування грунтується на тому, що вартість підприємства, яке оцінюється, визначається розміром чистого доходу, який очікує покупець від володіння (комерційного використання) ним з урахуванням можливого чистого дохо; його перепродажу.

принципи, які пов'язані із землею, будинками і споруда Відносять принципи

Залишкова продуктивність. Згідно з економічною теорією земля має вартість або взагалі яку-небудь цінність тільки тоді, коло є залишок чистого доходу після компенсації всіх інших факторів виробництва. Сутність цього принципу полягає в тому, що додаткові вкладення капіталу в будь-яку складову потенціалу підприємства ефективні лише тоді, коли вони підвищують його ринкову вартість.

Віддача Даний принцип означає, що в міру додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства чистий прибуток має тенденцію до зростання, але тільки до певного моменту.

Збалансованість (пропорційність). Згідно з цим принципом усі елементи ресурсно-виробничого й управлінського потенціалу підприємства повинні мати збалансовану внутрішню й загальну структуру.

Оптимальний розмір (величина). Вимоги цього принципу стосуються кожного фактору виробництва -- землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, які разом дають можливість створити економічно обгрунтований (оптимальний) розмір потенціалу підприємства та отримати від нього максимальний прибуток відповідно до ринкової кон'юнктури в даному районі.

Поділ і поєднання прав власності. Система майнових прав України. передбачена Цивільним кодексом, дозволяє поділяти та продавати окремо майнові права на власність.

принципи, які пов'язані з ринковим середовищем; ,Відносять

Залежність. Вартість потенціалу підприємства формується під впливом множини різноманітних факторів, серед яких особливу роль відіграє його місцезнаходження.

Відповідність. За інших однакових умов потенціал підприємства, яке найвищою мірою відповідає містобудівним, екологічним, ринковим та іншим стандартним нормам і загальнопоширеним тенденціям землекористування, має найвищу вартість.

Попит і пропонування. На вартість ПП великий вплив справляє співвідношення між попитом і пропонуванням. Коли останні збалансовані, а ПП використовується якнайліпше і найефективніше, ринкова ціна підприємства, як правило, відображує вартість (витрати) його створення.

Конкуренція. Сутність полягає в тому, що ціни на об'єкти оцінювання складаються під впливом постійного суперництва між суб'єктами ринку, які прагнуть отрим максимальні прибутки.

Змінювання. передбачає під час оцінювання вартості потенціалу підприємства та його складових урахування можливих змін їх функціонування внаслідок трансформації економічних, соціальних і юридичних умов, а також впливу регіональних і локальних факторів.

принцип найліпшого і найефективнішого використання є синтезуючим принципом оцінки вартості ПП. Як системоутворювальний елемент він інтегрує загальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що з можливих варіантів використання потенціалу підприємства буде вибрано той, за якого найповніше реалізуються функціональні можливості всіх складових потенціалу і забезпечується їх максимальна результативність.

Основні методичні підходи до оцінки вартості потенціалу підприємства: витратна концепція, порівняльний підхід, результатна оцінка потенціалу підприємства.

Основні методичні підходи до оцінки вартості ПП

Дохідний підхід . Вартість об'єкта визначає дохід, який цей об'єкт здатний генерувати. Суть полягає в прогнозуванні майбутніх доходів від використання об'єкта на один або кілька років з перетворенням цих доходів у поточну вартість. Ставка дисконту - це необхідна інвестором ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні з рівнем ризику об'єкта. Розрахунок ставки дисконту за методом середньозваженої вартості капіталу здійснюється за ф.:R=Bnk(1-ПП)*Wnk+Bвк*Wвк

R- ставка дисконту; Bnk, Bвк-вартість залучення позикового та власного капіталів; Wnk, Wвк- частка позикового та частка власного капіталів у структурі капіталу під-ва. ПП -ставка ПДВ

Відповідно до моделі оцінки капітальних активів ставка дисконту роз. за ф.:

R=Rf+b(Rm-Rf)+Si

Rf-безризикова ставка дисконту b - коеф. Що характер-є рівень ризику Rm -заг. Прибутковість ринку Si- рузні надбавки

Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Найбільш специфічним елементом витратних методів оцінки потенціалу є різновиди кошторисів.

Традиційно виділяють три рівні кошторисів: локальні кошториси -- це документи, які фіксують повні витрати (незалежно відносяться вони на собівартість чи ні) на виконання окремих робіт, проведення окремих комерційних угод, купівлю та монтаж певних об'єктів; об'єктні кошториси -- це зведені документи, які акумулюють інформації локальних кошторисів у розрізі цілісних об'єктів; зведені кошториси -- це загальні звіти щодо суми повних витрат на створення (використання), які включають дані об'єктних кошторисів та дозволяють оцінити суми витрат у цілому по підприємству.

Для складання кошторисів усіх рівнів використовують такі методи визначення витрат:

Ресурсний метод -- розрахунок окремих елементів кошторису шляхом обліку витрат у поточних чи прогнозних цінах і тарифах, що необхідні для реалізації управлінського рішення.

Ресурсно-індексний метод -- це поєднання ресурсного методу з системою вартісних індексів, які використовуються виробником чи будівельником об'єкту. Базисно-індексний метод -- передбачає перерахунок витрат, понесених власником у різні часові терміни реалізації проектного рішення, з базового до поточного рівня за допомогою коригуючих коефіцієнтів.

Базисно-компенсаційний метод -- базується на обліку окремих елементів кошторису та визначенні додаткових витрат на компенсацію їх змін під впливом цінових (тарифних) факторів.

Метод аналогових об'єктів -- передбачає наявність значної бази даних по реалізованим проектам та їхнім кошторисам, а також вимагає визначення причин та розміру відхилень планових від фактичних значень протягом співставного періоду часу.

Визначивши на основі кошторисів суму витрат на створення об'єкту оцінки, слід оцінити суму накопиченого зносу різних видів, кожен з яких може піддаватися або не піддаватися усуненню. Традиційно виділяють фізичний знос, функціональне, технологічне та зовнішнє (економічне) старіння майна.

Під фізичним зносом (спрацюванням) слід розуміти рівень фізичного руйнування об'єкта (втрата ним первісних техніко-експлуатаційних характеристик), що зумовлений руйнуванням робочих частин, основних конструкцій та матеріалів в процесі господарського використання під впливом природних та антропогенних факторів. Для оцінки суми знецінення вартості об'єкту під впливом фізичного зносу використовують нормативний метод, вартісний метод, метод економічного життєвого терміну.

Функціональне старіння пов'язано з невідповідністю габаритів, функціонального призначення, технічного рівня об'єкту сучасним вимогам, відповідно до його поточного чи прогнозованого способу використання. Рівень функціонального старіння об'єкту визначається методом капіталізації надлишкових експлуатаційних витрат чи методом капіталізації втрат у орендній платі. Технологічне старіння є наслідком науково-технічного прогресу в різних сферах, який призводить до створення нових більш прогресивних, дешевих та економічних аналогічних об'єктів, що проявляється у знеціненні пов'язаної з ними техніки. Зовнішнє (економічне) старіння (знецінення) зумовлено зовнішніми негативними щодо об'єкту ринковими чинниками. Наприклад, змінами попиту та пропонування, умовами фінансування аналогічних проектів тощо.