Экономика предприятия

Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічним об'єктами та її використанні у якості бази визначення вартості об'єкта оцінки. У основі методів даної групи лежить постулат про те, що суб'єкти ринкових відносини заключають угоди по аналогії з уставленими традиціями чи минулим досвідом. Нажаль, абсолютних аналогів окремих елементів потенціалу не існує, тому слід використовувати різні механізми коригування вартості аналога. Загальну логіку розрахунків за даним підходом можна представити формулою:

де k_i -- коригуючий коефіцієнт за і-тим параметром об'єкту; n -- кількість визначених параметрів розбіжності, що використовуються у порівнянні.

Усі мультиплікатори поділяються на дві групи у залежності від виокремленої ознаки:

1. Залежно від бази порівняння:

1.1. ресурсні мультиплікатори -- у якості бази порівняння беруться суми витрат (наприклад, вартість / капітал підприємства);

1.2. результатні мультиплікатори -- у якості бази порівняння приймаються досягнуті результати діяльності (наприклад, вартість / генерований потік капіталу);

2. Залежно від періоду охоплення:

2.1. інтервальні мультиплікатори -- відтворюють зв'язок вартості об'єкту оцінки з показниками, які формуються протягом певного періоду (наприклад, вартість / прибуток);

2.2. одномоментні мультиплікатори -- визначають вартість підприємства відповідно до досягнутих на певну дату результатів чи понесених витрат (наприклад, вартість / чисті активи підприємства);

3. Залежно від сутнісного змісту:

3.1. вартісні (цінові) мультиплікатори -- відношення вартості (ціни) до бази порівняння (наприклад, вартість / грошовий потік);

3.2. фінансово-економічні мультиплікатори -- відношення ключових фінансових чи економічних показників до значень об'єктів-аналогів; як правило, використовуються у внутрішніх порівняльних процедурах.

Переваги та недоліки різних методологій оцінки вартості потенціалу підприємства

Витратний підхід ПЕРЕВАГИ:Аналіз варіантів найкращого та найбільш ефективного використання земельної ділянки.Техніко-економічний аналіз можливостей нового будівництва та різного роду поліпшень. Остаточне збалансування величини ринкової вартості підприємства з його можливостями по кожному зі структурних елементів. Оцінка об'єктів загальнодержавного чи унікального характеру. Оцінка потенціалу за умови малоактивного та нерозвинутого ринку капіталу, нерухомості землі тощо.НЕДОЛІКИ Використання “минулої” господарської інформації вимагає їх приведення до одного періоду часу, механізм розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим. Ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища. Повністю випадає з кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання об'єкту.

Порівняльний підхід ПЕРЕВАГИ: Орієнтація на поточні фактичні ціни та ринкові умови діяльності дозволяю уникнути розбіжності між розрахунковою величиною вартості та її ринковим еквівалентом. Достовірна фактична інформація дозволяє підвищити точність аналітичних розрахунків та краще відобразити специфіку об'єкту оцінки, врахувавши фактично досягнуті фінансово-економічні результати. Дозволяє врахувати не тільки внутрішні особливості об'єкту, але й ринкову ситуацію у цілому (співвідношення попиту та пропозиції, ціни на супутні об'єкти тощо). НЕДОЛІКИ Неможливість оцінки унікальних чи специфічних об'єктів внаслідок фізичної відсутності аналогів для порівняння. Ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому. Значні витрати часу та ресурсів на збір та опрацювання великого масиву інформації як про об'єкт оцінки, так і про його аналоги. Необхідність використання складних розрахункових процедур для встановлення адекватних поправок порівно з аналогом, що не завжди можливо (навіть з причин недостатності кваліфікаційного рівня аналітика)

Результатний підхід ПЕРЕВАГИ: Врахування перспектив діяльності та розвитку підприємства як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу, виходячи з минулого досвіду, досягнутих результатів та сформованих ринкових умов. Можливість врахування специфіки ринкових умов за певним об'єктом за допомогою правильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнта капіталізації. НЕДОЛІКИ Неможливість оцінки унікальних чи специфічних об'єктів внаслідок фізичної відсутності аналогів для порівняння. Ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому. Значні витрати часу та ресурсів на збір та опрацювання великого масиву інформації як про об'єкт оцінки, так і про його аналоги. Необхідність використання

Оцінка вартості об'єктів нерухомості. Методичні основи і особливості оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд.

До нерухомості відносять: земельна ділянка, будинки, споруди, багаторічні насадження, незавершене будівництво

9 Оцінка вартості землі

Експертна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства, здійснюється на основі таких методичних підходів:

капіталізації чистого операційного або рентного доходу (пряма і непряма) від використання земельних ділянок; передбачає визначення розміру вартості земельної ділянки від найбільш ефективного її використання з урахуванням обтяжень та обмежень.

Чистий операційний дохід - різниця між прогнозованою сумою надходжень від використання земельної ділянки та операційними витратами, пов'язаними з одержанням валового доходу. Чистий операційний дохід визначається на основі аналізу ринкових ставок орендної плати за землю.

Рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати від землі як фактору виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки. Він розраховується як різниця між очікуваним доходом від продукції, одержуваної на земельній ділянці (фактичної або умовної), та виробничими витратами і прибутком виробника.

Пряма капіталізація ґрунтується на припущенні про постійність та незмінність грошового потоку від використання земельної ділянки. Визнач за формулою

Вз=Д/К

де Bj- вартість земельної ділянки;

Д - чистий операційний або рентний дохід;

К_кап - коефіцієнт капіталізації.

Непряма капіталізація ґрунтується на припущенні обмеженість та змінність грошового потоку від використання земельної ділянки протягом певного періоду з наступним її продажем на ринку. При цьому вартість земельної діли визначається як поточна вартість майбутніх доходів від її використання та продажу за формулою

е

Ді - очікуваний чистий операційний або рентний дохід] 7-й рік;

Р - поточна вартість реверсії (продажу в післяпрогнозноіі періоді);

п - період (у роках), який враховується при непрямій капіталізації чистого операційного або рентного доходу.

Коефіцієнт капіталізації визначається характерним співвідношенням між чистим операційним доходом та ціною продажу подібних земельних ділянок, шляхом розрахунку на основі норми віддачі на інвестований у земельну діляні капітал, з урахуванням змін у вартості грошей або кумулятивним способом як сума безризикової процентної ставки, ризику на інвестування та ліквідність земельної ділянки.

зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; використовується в умовах розвинутого ринку землі та нерухомого майна, вартість земельної ділянки визначається на рівні цін, які склалися на ринку. Даний метод заснований на зіставленні й аналізі інфої про продаж аналогічних земельних ділянок, як правило, за останні 3-6 місяців.

Скоректована ціна продажу подібної земельної ділянки визначається за формулою

де

Цзпскор - скоректована ціна продажу подібної земельної ділянки;

Цзп факт- фактична ціна продажу подібної земельної ділянки;

т - кількість факторів порівняння;

Цзу- різниця (поправка) в ціні (+,-) продажу подібної земельної ділянки стосовно ділянки, що оцінюється.

урахування витрат на земельні поліпшення. використов для оцінки поліпшених земельних ділянок або земельних ділянок, поліпшення яких передбачається за умови найбільш ефективного їх використання (фактичного чи умовного).При цьому вартість земельної ділянки визначається як різниця між очікуваним доходом від продажу поліпшеної ділянки та витратами на земельні поліпшення за формулою

Вз=До-Вп,

де До - очікуваний дохід від продажу поліпшеної земельної ділянки, або капіталізований чистий операційний або рентний дохід від її використання;

Вп - витрати на земельні поліпшення.

Також використовуються модифікації цих методів

1) метод залишку для землі, який грунтуеться на виділенні та капіталізації чистого операційного доходу від використання земельної ділянки, що входить до складу нерухомого майна

Розрахунки цим методом виконуються в декілька етапів

1 Визначається дохід, що отримується від використання будівель і споруд, як добуток їхньої вартості та коефіцієнта капіталізації для будівель і споруд:

ЧОД буд=В6уд * К капбуд,

де В буд - поточна вартість будівель і споруд; ЧОД буд - чистий операційний дохід, що припадає на будівлі і споруди. К капбу - коефіцієнт капіталізації для будівель і споруд.

Коефіцієнт капіталізації для будівель і споруд може бути отриманий як внесок на амортизацію грошової одиниці:

Ккапбуд =К_пов+Кз,

Kпов - коефіцієнт повернення (відшкодування) капіталу; Кз - коефіцієнт капіталізації для землі.

.2 Визначається залишок чистого операційного доходу, що припадає на земельну ділянку:

ЧОДз= ЧОД -ЧОДбуд

де ЧОДз - чистий операційний дохід, що припадає на земельну ділянку;

3. Розраховується залишкова вартість землі шляхом капіталізації залишкового чистого операційного доходу від використання землі землі:

Вз = ЧОД₃ / К₃.

2) певною модифікацією методу прямої капіталізації є метод середньозваженого коефіцієнта капіталізації, який ґрунтується в «пайовому» підході до оцінки. Розрахунки цим методом виконуються в декілька етапів:

1. Приблизно розраховуються пропорції, у яких вартість нерухомості поділяється на вартість земельної ділянки та вартість будівель і споруд.

2 Визначається середньозважений коефіцієнт капіталізації Він розраховується виходячи зі структури вартості об'єкта, тобто розподілу на вартість землі та вартість будівель і споруд, за формулою

Ккап_Ср = Кбуд*Дбуд + Кз*Дз,

де Ккап - середньозважений коефіцієнт капіталізації;

Дбуд, Дз - частка будівель, споруд і земельної ділянки відповідно до загальної вартості.

3 Визначається вартість усього нерухомого майна методом капіталізації доходу

Внм=ЧОД / Ккапср,

де Внм - вартість усього нерухомого майна.

4 Вартість земельної ділянки розраховується за допомогою часткового коефіцієнта

Вз = Внл * Дз.

10 Оцінка вартості будівель і споруд

Використовують такі методи

Використання дохідного підходу передбачає застосування таких основних методів:

капіталізації доходів використовується для оцінки будівель і споруд, які є джерелами доходу власника. Основні етапи процедури оцінки:

1) Розрахунок сумарної величини ринкової орендної плати та інших доходів від володіння об'єктом оцінки за останній до дани оцінки рік.

2) Розрахунок можливих втрат від неповного завантаження будівель та споруд і втрат при збиранні платежів.

3) Розрахунок дійсного валового доходу (ДВД) шляхом зменшення потенційного валового доходу на величину можливих втрат (В):

ДВД = ПВД-В.

4) Розрахунок витрат, пов'язаних із нормальним функціонуванням об'єкта оцінки.

5) розрахунок чистого операційного доходу.

6) Розрахунок коефіцієнта капіталізації одним

7) Оцінка вартості об'єкта нерухомості (В_он) за формулою

Вон =ЧОД/Ккап.

дисконтованих грошових потоків. застосовується для визначення поточної вартості майбутніх доходів, які можуть бути отримані від використання будівель та споруд і можливого їх продажу. Визначення обґрунтованої ринкової вартості на основі ^Іііііоі о методу здійснюється в декілька етапів:

Витратний підхід до оцінки нерухомості застосовується з метою техніко-економічного обґрунтування нового будівництва, вибору найкращого та найбільш ефективного способу використання земельної ділянки, визначення профілю об'єкта нерухомості, заключного узгодження вартості об'єкта нерухомості, оцінки будівель спеціального призначення та. ін..

Процедура оцінки ринкової вартості нерухомості за допомогою витратного підходу складається з таких етапів:

оцінки вартості земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі, споруди (якщо земельна ділянка орендована, то її вартість не оцінюється);

оцінки відновлювальної вартості або вартості заміщення будівель та споруд на дійсну дату оцінки.

При визначенні вартості відновлення або заміщення іиікористовуються такі основні методи:

> метод кошторисного розрахунку; передбачає складання кошторисної документації на будівництво об'єкта нерухомості з зазначенням переліку будівельно-монтажних робіт і витрат за кожним видом робіт на заробітну плату, матеріали, електро-енерргію, інструменти, спеціальне оснащення і т.д., які повинні бути приведені до базисного рівня цін з наступною індексацією в рівень цін на дату оцінки.

> Для розрахунку відновлювальної вартості нерухомості методом питомих витрат на одиницю площі або об'єму розробляються нормативи витрат на будівельні роботи, які потім збільшуються на загальну площу або об'єм об'єкта оцінки.

> поелементний метод. суть полягає в тому, що будівлі розбиваються на окремі компоненти: фундамент, стіни та перегородки. перекриття, покрівля, підлогу, інженерне устаткування та ін. Оцінювачем збираються дані витрат на 1 м³, 1 м², 1 погонний метр, 1 нормо-годину за кожним елементом. Потім підсумовуванням поелементних витрат розраховується загальна вартість об'єкта нерухомості.

3) Оцінка сукупного зносу будівель і споруд з урахуванням їх фізичного, функціонального, технологічного й економічного застарівання..

Для визначення величини сукупного зносу використовують такі методи:

4) Визначення залишкової вартості будівель і споруд як різниці між відновлювальною вартістю (вартістю заміщення^-та сукупним зносом;

Визначення повної вартості об'єкта нерухомості шляхом додавання до залишкової вартості будівель і споруд вартості земельної ділянки.

Порівняльний підхід до оцінки нерухомості базується на порівняльному аналізі цін продажу об'єктів, подібних до об'єкта оцінки, та внесенні відповідних коректувань з метою урахування відмінностей між об'єктами-аналогами й об'єктом оцінки, у результаті чого визначається вартість останнього. представлений двома основними методами:

порівняння продажів передбачає такі етапи:

вивчення стану та тенденцій розвитку ринку нерухомості й особливо того сегмента, до якого належить об'єкт оцінки;

перевірку інформації про угоди. Цей етап припускає перевірку таких даних: мотивацію угоди, ступінь інформованості учасників угоди, типовість умов фінансування, наявність спеціальних умов продажу;

порівняння кожного об'єкта-аналога з об'єктом оцінки і внесення поправок до цін продажів порівнянних об'єктів.

· Метод валового рентного мультиплікатора.

Валовий рентний мультиплікатор - це відношення продажної ціни об'єкта до потенційного або дійсного валового доходу, що отриманий від експлуатації об'єкта нерухомості:

ВРМ = ПВД / Ц_аналог,

де ВРМ - валовий рентний мультиплікатор; ПВД - потенційний валовий дохід; Цаналог - ціна продажу аналога

Необхідність і особливості оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства з урахуванням об'єкта, цілей та особливостей оцінки машин та обладнання.

Об'єктом оцінки техніко-технологічного ПП можуть бути:

машинний або верстатний парк підприємства;

технологічні комплекси;

3) функціонально самостійні машини, агрегати та установки

Цілі оцінки поляг у проведенні експертизи, яка регламентує націонал законодавством.

Передумови оцінки

1) застава обладнання

2) страхування

3) операція купівлі-продажу, операція лізинг-оренда

4) визначення бази оподаткув

5) примусова конфіскація майна держ органами

Особливості оцінки

1) кількість об'єктів оцінки на підприємстві може сягати десятків тисяч різних видів обладнання, що відрізняються за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками.

2) унеможливлення оцінки за допомогою таких показників як м², м³ тощо

3) існування фізичного зносу

4) оцінку вартості машин та обладнання дуже ускладнює значна частка імпортного обладнання у складі машинного у п-ва, яке, як правило, незіставне з вітчизняними не тільки за технічним рівнем та якістю, але й за вартісними параметрами.

Особливості оцінки вартості нематеріальних активів. Методологія оцінки ринкової вартості нематеріальних активів.

Нематеріальні акти - різного роду права та привілеї, які забезпечують власникам певний дохід або іншу користь, мають вартість, але не мають матеріально-речового змісту.

Особливостями вартісної оцінки нематеріальних активів є:

залежність величини вартості від обсягу переданих прав (повний обсяг прав, що належать правовласнику об'єктів інтелектуальної власності; виключні права, передані ліцензіатові без збереження за ліцензіаром права на використання та права видачі ліцензій іншим особам за способами, строками та територіями використання; невиняткові права, ліцензіатові зі збереженням за ліцензіаром права на використання та права видачі ліцензій іншим особам за способами, строками та територіями використання);

можливість несанкціонованого використання для об'єктів, що не мають правового захисту (клієнтські відносини, виробничий досвід, навички менеджменту та маркетингу)

3) необхідність урахування можливості відчуження НА

4) обов'язкове проведення підготовчої роботи з організації оцінки НА, що складається з:

.обстеження об'єкта на предмет факту наявності матеріальних носіїв, що є об'єктами оцінки (письмові и образотворчі описи, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ аудіо - та відеокасети й інші носії);

* здійснення правової експертизи прав на інтелектуальну власність з метою ідентифікації наявності та дійсності охоронних документів, які ці права підтверджують (патентів ліцензійних договорів і угод);

* обґрунтування типу вартості, що визначається:вартістю активу в складі майнового комплексу діючого підприємства, ринковою вартістю, залишковою вартістю заміщення та ін.

Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів

Дохідний підхід - методи цього включають наступні підметоди

1. за способом виділення:

v м-д заснув на виділенні реального економічного ефекту грунтується на тому, що в процесі оцінки важливою проблемою є необхідність виділення із грошового потоку, що створюється бізнесом, тієї частини, яку дійсно можна вважати результатом використання НА.

v м-д заснув на синтетичний побудові ефекту

2. За математичним апаратом передбачає виконання такої послідовності операцій:

виділення грошового потоку, що генерується НА;

легальний опис припущень, що спрощують поведінку грошових потоків, прогнозування майбутніх змін грошових потоків урахуванням тривалості їх надходження;

визначення ставки дисконту або коефіцієнта капіталізації для принедення майбутніх доходів до дати оцінки;

* розрахунок вартості об'єкта на дату оцінки за формулами дисконтованих грошових потоків (8.1) або капіталізації (8.2):

В_на= сумма і=1 до N (Д_і / (l+r)^і)(8.1)

В_на= Д/ К_кап (8.2)

В_на - вартість НА;

Д_і - економічний ефект від використанняНА, що оцінюється, за і-й період; Д - економічний ефект від використання НА, що оцінюється, за найбільш характерний (типовий) період.

К_кап коефіцієнт капіталізації.

Метод надлишкового прибутку застосовується для оцінки гудволу і передбачає виконання операцій у такій послідовності:

1 Визначення ринкової вартості всіх активів підприємства.

2 Розрахунок скоректованого на нетипові доходи та витрати фактичного чистого прибутку, що отримується за рахунок сумарних історичних інвестиційних витрат на придбання всіх активів.

Визначення середньоринкової дохідності на активи або власний капітал.

Розрахунок нормалізованого (очікуваного) прибутку підприємства за умов середньоринкової дохідності.

Розрахунок надлишкового прибутку як різниці скоригованого фактичного та нормалізованого прибутку.

Розрахунок вартості гудволу за формулою

Г = (П-Р*А)/К_кап,

де Г - вартість гудволу; П - скоректований фактичний чистий прибуток підприєм

Р - середньоринкова дохідність на активи або власний капітал; А - ринкова вартість активів (власного капіталу),

Економічний ефект від використання НА за рахунок збільшення ціни продукції може бути розрахований за формулою Д= К * (Ц-Ц_б/вик),

Д - економ ефект від викор НА;

К - обсяг продукції, виробленої (реалізованої) з використанням НА

Ц, Ц б/вик - ціна одиниці продукції 3 використанням і без використання НА

Метод виграшу в собівартості це оцінка на ноу- хау і його вплив на витрати

Д = Ц*(К-К_б/вик)

де К_б/вик - обсяг виробленої (реалізованої) продукції без використанняНА.

К - обсяг виробленої (реалізованої) продукції з використаннямНА; Ц - ціна без ПДВ.

Синтетичне виділення економічного ефекту:

1) Метод «звільнення від роялті» передбач розрахунок ліцензійних платежів на основі річних обсягів продажів. Сума періодичного платежу у вигляді роялті визначається шляхом множення річної виручки від реалізації продукції, що випускається із застосуванням НА на середньостатистичну роялті.

2) методі виділення частки ліцензіара в прибутку ліцензіата розмір ліцензійного платежу визначається шляхом множення річної величини прибутку, який отримується від реалізації продукції, випущеної із застосуванням НА на середньостатистичну частку ліцензіара, що знаходиться у діапазоні від 0,1 до 0,5.

Витратний підхід застосов для оцінки НА, які створюються самимм правовласниками та для яких не існує ефективного ринку продажів (НДДКР).Об'єктами даних методик є врахування вартості відновлення та заміщення. Метод вихідних витрат (історичної вартості) будується на використанні реальних ретроспективних даних про витрати здійснено з метою створення оцінюваних результатів інтелектуальної діяльності. Ринкова вартість визначається за наступними етапами:

• Дослідження бух.звітності

• Створення календарного графіка фактичного витрачання коштів

• Скореговані витрати підсумовуються

• Визначення вартості обєкта оцінки

Метод відновлювальної вартості передбачає визначення суми витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваногоНА. Ці витрати повинні бути розраховані на основі діючих на дату оцінки цін на товари, послуги та вартість робочої сили у відповідному регіоні й у відповідній галузі економіки.

Метод вартості заміщення пов'язаний із визначенням вартості створення нового активу, еквівалентного об'єкту оцінки за функціональними можливостями та варіантами його використання.

При викор порівняльного (ринкового) піходу оцінюваний НА порівнюється з аналогія об'єктами або інтересами в цих об'єктах, що були продані інтелектуальному або товарному ринку. Основним методом даного підходу є метод порівняння продажів. Основними умовами застосування методу є:

фіксація на ринку фактів продажу об'єктів аналогічного призначення та порівнянної корисності;

наявність і доступність інформації про ціни продажц та дійсні умови здійснення цих угод;

наявність аналітичної інформації про ступінь впливу відмінних рис і характеристик таких об'єктів на їх вартість.

До відмінних рис і характеристик НА є елементами порівняння, належать:

обсяг прав, переданих в угоді;

існування будь-яких спеціальних умов фінансування;

економічні умови, що існували на відповідному вторинному ринку під час угоди;

галузь або бізнес, де використовувався (буде використовуватися) НА;

фізичні, функціональні та технологічні характеристики об'єктів;

* включення інших (нематеріальних) активів до угоди.

Сутність та аналітична характеристика трудового потенціалу підприємства. Методологія та методика вартісної оцінки трудового потенціалу підприємства.

Трудовий потенціал--це існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначються чисельністю,віковою структурою, професійними,кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства.

Методики оцінки трудового потенціалу підприємства

Витратні методики оцінки трудового потенціалу підприємства чи окремого працівника прирівнюють розмір трудово тенціалу підприємства (працівника) до суми минулих витрат на його підготовку, поточне утримання та майбутній розвиток. При цьому трудовий потенціал підприємства ототожнюється з витрат на його персонал.

Для оцінки розміру трудового потенціалу підприємства пропонується взяти такі показники:

Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

,

де ЧВ -- чистий виторг від реалізації, тис. грн; МВ -- матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис. грн; ВЕ -- вартість енергоносіїв, спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис. грн;

АМ -- сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис. грн; ЧП_с -- середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

2. Коефіцієнт змінності робочої сили (К_зр):

,

де Ф_д -- кількість людино-днів, фактично відпрацьованих працівниками в усіх змінах (чи за планом) протягом аналізованого періоду; Д_н -- кількість людино-днів, відпрацьованих у найзавантаженішу зміну протягом аналізованого періоду.

3. Коефіцієнт змінності роботи робочого місця (К_зм):

,

де БВ -- балансова вартість обладнання, розміщеного на робочому місці, тис. грн; Ч_м -- частка витрат на модернізацію обладнання, встановленого на робочому місці, за весь строк служби у його загальній балансовій вартості; Ч_а -- частка амортизаційних відрахувань на реновацію обладнання; ЛВ -- ліквідаційна вартість обладнання робочого місця, тис. грн; Т -- тривалість амортизаційного терміну, роки; Ф_ч -- середньодобовий ефективний фонд часу роботи обладнання; П_год -- продуктивність робочого місця у розрахунку на одну годину, виробів; Ч_р -- частка прибутку, яка спрямовується на розвиток підприємства.

4. Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_взп):

,

де ЧВ -- чистий виторг від реалізації, тис. грн; Ф_зп -- фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, тис. грн; Ф_мс -- фонд матеріального стимулювання персоналу підприємства, тис. грн.

5. Коефіцієнт творчої активності працівників (К_та):

,

де П(Ек) -- чистий прибуток (економія витрат), отриманий від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис. грн; В_а -- витрати, пов'язані з розробленням, апробацією та впровадженням винаходів і раціоналізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду,

Порівняно з попередньою методикою оцінка потенціалу на основі одиниці живої праці дає змогу краще врахувати ефективність використання трудового потенціалу підприємства. Розрахунки трудового потенціалу згідно з даною методикою проводяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника через встановлення її фондового аналога у вартісному виразі

,

де А -- оцінка одиниці живої праці працівника; П_п -- продуктивність праці співробітника у звітному році, тис. грн; Ф_в -- зростання фондоозброєності праці у розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %; П_п -- зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком.

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

,

де ЧП -- середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб; Еф -- коефіцієнт реалізації трудового потенціалу технологічного персоналу підприємства.

3. Управлінський потенціал у вартісному виразі виявляється на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4. Загальний трудовий потенціал підприємства визначається додаванням вартості трудового потенціалу технологічного персоналу і вартості управлінського потенціалу.

Яскравими прикладами порівняльних підходів до оцінки можна вважати методики оцінки трудового потенціалу працівника, основні з яких: Метод анкетування, Метод класифікації. Метод порівняння парами, Метод інтерв'ю, Метод «360 градусів», Метод ділових ігор

Методологія оцінки трудового потенціалу підприємства

Оцінювання трудового потенціалу підприємства має будуватися на основі економічних оцінок здібностей людей створювати певний дохід Оцінювання трудового потенціалу компанії необхідно проводити на основі моделей корисності, за допомогою яких можна оцінити економ наслідки зміни трудової поведінки співробітника. Оцінку трудового потенціалу компанії потрібно розподілити на дві основні складові

1) працівників, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, тобто це всі працівники компанії, що забезпечують виробництво необхідними ресурсами, беруть участь у їх обробці, реалізації готової продукції, забезпеченні безперервного процесу виробництва тощо.

2) працівників, які беруть опосередковану участь у процесі виробництва (праця менеджера зовсім інша за своєю суттю-- цей вид трудових здібностей наближається до нематеріальних підприємства)

Загальна методика такої оцінки відтворена у такій формулі

Приведена вартість трудового потенціалу = (вартість управлінського потенціалу + вартість потенціалу технологічного персонажу) * кумулятивний коефці поступового зростання величини трудового потенціалу* коефіцієнт приведення.

Досить поширеною можна вважати коефіцієнтну методику оцінки трудового потенціалу підприємства, включає такі основні показники:

1. Коефіцієнт освіти:

,де А -- тривалість роботи працівника за спеціальністю, визначеною у дипломі, місяців; 60 -- максимал нормативна тривалість роботи за спеціальністю, місяців.

2. Коефіцієнт посадового досвіду:

,де В -- досвід роботи на певній посаді, місяців; 60 -- максимальна нормативна тривалість роботи на певній посаді, місяців.

3. Коефіцієнт підвищення кваліфікації:,

де Н -- фактична тривалість навчання з підвищення кваліфікації за період роботи за спеціальністю, місяців; ПН -- нормативна тривалість навчання з підвищення кваліфікації (виходячи з припущення щодо необхідності щорічного навчання тривалістю 0,5 місяця), місяців.

4. Коефіцієнт раціоналізаторської активності:,

де РП -- число раціоналізаторських пропозицій та винаходів, генерованих співробітником протягом терміну роботи за спеціальністю; СП -- тривалість роботи працівника за спеціальністю, місяців.

5. Коефіцієнт оперативності виконання робіт: ,

де М -- фактична кількість робіт, виконаних у встановлені строки; Р -- кількість робіт, фактично виконаних за аналізований період.

Коефіцієнт повноти виконання робіт:

де - фактично реалізованих робіт; - незавершені роботи.

Коефіцієнт якості виконання робіт:

де В - фактичне виконання робіт різними замовниками.

Інтегрований коефіцієнт професійної компетентності

Інтегральний коефіцієнт виконання робіт

Трудовий потенціал співробітника

Необхідність, особливості та методичні підходи до оцінки вартості бізнесу. Методи доходного та витратного підходу до оцінки вартості бізнесу. Майнові методи оцінки вартості бізнесу.

Особливості бізнесу як об'єкта оцінки зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм складом і змістом різноманітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів майнового потенціалу, хоча і поєднуються в три традиційні підходи:

Дохідний підхід заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння бізнесом і відіграє домінуючу роль, в оцінці його вартості, тому що бізнес за своєю суттю є одним із варіантів інвестування коштів, метою якого є одержання певного прибутку на вкладений капітал.

Сутність методів дохідного підходу полягає в прогнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартвсть підприємства. Основні проблеми, пов'язані з застосуванням цього підходу, полягають у реалістичності прогнозів і адекватності ставки дисконту ризику, пов'язаного з оцінюваним бізнесом; Усі методи дохідного підходу оцінки вартості бізнесу можна розділити на дві групи:

1) методи, засновані на прогнозах грошових потоків. Загальна формула для розрахунку вартості підприємства за допомогою цих методів має вигляд

ВП = ДГП прогн +ДГП постпрогн

Де ВП - вартість бізнесу; ДГПпррогн - вартість дисконтова них грошових потоків у прогнозний період.

Окремим випадком дисконтуванн грошових потоків за умов, що параметри потоку не змінюються, є метод прямої капіталізації. Базовою формулою розрахунків вартості підприємства за допомогою даного методу є відношення

ВП = ЧП / Ккап,

Де ЧП - величина чистого прибутку, який отримано за останній звітний період

Грошовий потік, який генерується всім інвестованим капіталом, визначається за формулою

ГПк = П (1 -ПП) +А - І - ?ВОК +?Зд,

де ГПк - грошовий потік для всього інвестованого капіталу підприємства; П - прибуток до виплати процентів за зобов'язаннями і до виплати податків; ПП - ставка податку на прибуток; І - інвестиції; А - амортизація; ?ВОК - зміна величини власного оборотного капіталу; ?3д - зміна довгострокових зобов'язань.

Грошовий потік, що генерується власним капіта розраховується за формулою

ГПвк =(П-Пз) (1-ПП)+А-І- ?ВОК + ? З_д

де ГПвк - грошовий потік для власного капіталу підприємства, Пз - виплати процентів за зобов'язаннями.

2) методи, засновані на надприбутку Вартісна оцінка за допомогою методів, заснованих на аналізі надприбутку, базується на використанні не традиційного грошового потоку, а моделі економічної доданої вартості, величина якої дає уявлення про результати діяльності підприємства в будь-якому окремо взятому році, і бухгалтерської вартості всіх активів або власного капіталу. Дана група містить два основні методи:

> Метод економічної доданої вартості означає, що при визначенні вартості, яка створюється підприємством у будь-який період часу потрібно враховувати не тільки витрати, які фіксуються на бухгалтерських рахунках, але також і альтернативні витрати залучення капіталу, інвестованого в бізнес. Економічна додана вартість підприємства визначається за формулою

ЕДВ = (РА - СВК) *К або ЕДВ = П* (1 -ПП)-СВК*К,

де ЕДВ - економічна додана вартість (EVA); PA - рентабельність активів (усього капіталу); К- інвестований капітал (вартість активів підприємства).

> Метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО) заснований побудові грошових потоків для власного капіталу підприємства з урахуванням його рентабельності та вартості. Формально величина вартості дорівнює сумі балансової вартості власного капіталу та дисконтованої вартості «надприбутку» на власний капітал.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Також, як і під час оцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір повної та достовірної інформації про об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах

господарювання далеко не завжди можливо. Він грунтується на використанн трьох основних методів:

Метод ринку капіталу (компанії-аналога) заснований на иикористанні ринкових цін акцій аналогічних підприємств, які котируються на фондовому ринку і є базою для внесення коригувань у вартість акції об'єкта оцінки. Сферою застосування даного методу в чистому вигляді є оцінка неконтрольних пакетів акцій.

Метод угод (продажів) дозволяє оцінити вартість підприємства в цілому або вартість контрольного пакета його акцій. Суть даного методу зводиться до того, що вартість об'єкта оцінки являє собою скориговану продажну ціну аналогічного підприємства за умов їхньої порівнянності.

Метод галузевих коефіцієнтів називають також методом галузевих співвідношень, або правилом «золотого перетину». Використання даного методу можливе за умов наявності стабільних галузевих співвідношень між ціною та певними фінансовими показниками. Метод забезпечує лише орієнтовний результат, тому що галузеві коефіцієнти уніфікують об'єкт оцінки.

Майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів). заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань. Представлений двома основними методами:

Методом вартості чистих активів Сутність методу складається у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів має вигляд

ЧА=А-3

де ЧА - вартість чистих активів підприємства; А - сума всіх активів; З - сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методи оцінки вартості майна вихідна формула трансформується таки чином:

ЧА = (Н+0 + М)-(В+Д + П),

де Н - вартість необоротних активів; О - вартість оборотних активів; М - вартість витрат майбутнього періоду; В - вартість забезпечення наступних витрат і платежів; Д - вартість довгострокових зобов'язань; СФ - вартість поточних зобов'язань.

Методом ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість являє собою чисту грошову суму, яку власник підприємства може одержати від ліквідації підприємства, роздільного розпродажу його активів і після розрахунків з усіма кредиторами.

Оцінка ліквідаційної вартості знаходить застосуванні таких ситуаціях:

у випадку банкрутства та ліквідації підприємства;

з метою проведення санації підприємства;

у випадку фінансування реорганізації підприємства;

з метою розроблення плану погашення заборгованості пілприємства, яке опинилося під загрозою банкрутства;

Ліквідаційна вартість підрозділяється на три види:

упорядковану ліквідаційну вартість. Розпродаж активів підприємства здійснюється протягом періоду часу, достатнього для того, щоб можна було одержати високі ціни за активи, що щ'ставляються до продажу;

примусову ліквідаційну вартість. Активи розпродаються настільки швидко, наскільки це можливо, часю одночасно і на одному аукціоні;

ліквідаційну вартість припинення існування активів підприємства. У такому випадку активи підприємства не розпродаються, а списуються та знищуються, а на даному місці будується нове підприємство, що забезпечить, за прогнозами, значний економічний або соціальний ефект.

11.Технологія застосування порівняльного підходу до оцінки вартості підприємства. Вплив зносу на вартість машин та обладнання. Методичні підходи до оцінки машин і обладнання Непрямі методи визначення фізичного зносу об'єкта

1) М-д «ефективного віку» базується на міркуваннях фахівця щодо фактичного стану машини і обладнання. Врахов

1. Строк служби (С_с) -- тобто проміжок часу між датою встановлення до дати виведення з експлуатації об'єкта

2) Залишковий термін служби (Сз) -- прогнозована кількість років до виведення об'єкта з експлуатації

3) Хронологічний (фактичний) вік (С_х) -- кількість років, що минули від дати створення об'єкта.

4) ефективний вік (С_е) -- різниця між строком служби і залишковим строком служби

С_е = С_с-С₃.

Визначення фізич зносу

* для порівняно нового обладнання К_ф = Сх/Сс*100%;

* для старішого складного обладнання

К_ф=Се/(Се+Сз)*100%;

¦для обладнання, що відпрацювало термін, більший за прогнозований строк його економічного життя

К_ф=(Сх.-Сз*)/Сх 100%

* для капітально відремонтованого обладнання

Кф=Св / Се*100%.

Ефективний строк служби визначається так:

Се=СХі*К, + С_х2*К2+... + СХі*Кі,

де С_хі, С_Х2, ...,С_ХІ -- відповідно хронологічний вік частин які було капітально відремонтовано, та таких, що п ремонту; Kj,K2, Kj -- відсоткове співвідношення цих частин в загальній їх сукупності.

Метод експертизи стану передбачає залучення експертів.

Метод зниження споживчих властивостей

К_св= 1- (X₁ /Х_1,.,0)^а1 *(Х_n/Х_n.0)^а3,

Хі, х₂, х₃ - значення основних параметрів на момент оцінки;

Х_1,.,0...- значення основних параметрів на початок експлуатаці а₂,аз - показники, що відображають силу впливу осн експлуатаційних параметрів на вартість об'єкта.

3. Метод зниження дохідності Коефіцієнт фізичного зносу, визнач

К_фз=((По-Пі) / По*100%,

П₀ -- прибуток, що приносило обладнання на початку експлуатації; Пі -- прибуток на момент оцінки

Методичні підходи до оцінки машин і обладнання

У процесі оцінки машин і обладнання викор м-ди дохідного, порівняльного та витратного підходів.

Дохідний підхід базується на оцінці очікувань інвестора та передбачає розрахунок (дисконтованої) вартості доходів, які за прогнозами можуть бути отримані від володіння об'єктом.Передбач здійснення розрахунків у такій послідовності:

Розрахунок чистого операційного доходу від функціонув виробничо-технологічної системи

Визначення за допомогою методу залишку доходу, що може бути локалізований і співвіднесений оцінюваними машинами й обладнанням.

Визначення вартості об'єктів машин і обладн за допомогою методів дисконтування або капіталізації.

Порівняльний підхід передбачає визначення ринкової вартості на основі інформації про сформовані ціни на аналогічні машини і обладнання, угоди з купівлі-продажу яких не є одиничними. Реалізується в таких методах:

1) Метод ринкових порівнянь передбачає:

)Аналіз ринку машин і обладнання та збір цінової інформації.

) Виявлення аналогів і визначення ступеня їх подібності з об'єктом оцінки.

) Внесення поправок до цін аналогів і одержання підсумкової ринкової вартості об'єкта оцінки за формулою

В₀ = В_ан *К₁*К₂*... *К_п*І

де Во - вартість об'єкта оцінки; В_аі - вартість аналога; К2...К„ - поправочні коефіцієнти; І - індекс цін за період між датою оцінки і датою продажу аналога.

Поправочні коеф розрах

Загальна поправка розрах

2) Метод статистичного моделювання ціни передбачає розгляд об'єкта оцінки як представника певної сукупності однорідних об'єктів з відомими цінами.

Витратний підход вартість машин і обладнання визначається витратами на їх створення, придбання і установку. Базою розрахунків у цьому випадку є

1) вартість відновлення машин і обладнання розуміють вартість відтворення їх повної копії в поточних цінах на дату оцінки

2) Вартість заміщення машин і обладн- мінімал вартість придбання аналогічного нового об'єкта в поточних цінах.

Витратний підход реалізується в методах:

*.М-д розрахунку за ціною однорідного об'єкта

Розрахунки за даним методом здійснюються в такій послідов

1) вибір об'єкта, однорідного з об'єктом оцінки за технологією виготовлення. Ринкова ціна такого об'єкта повинна бути відомою;

2) визначення рентабельності однорідного об'єкта.

3) розрахунок повної собівартості однорідного об'єкта за ф-лою

Сп_0Д = ((1-ПДВ)(1-ПП-К_рент)Ц_од) / (1-ПП)

де Сп₀д - повна собівартість виробництва однорід об'єкта; ПДВ - ставка податку на додану вартість; ПП - ставка податку на прибуток; К_рент - показник рентабельності продукції; Цод - ціна однорідного об'єкта.

4) розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки.:

Сп=Сп_од*(К_оч / К_од),

Коц, Код - конструктивний параметр об'єкта оцінки і однорідного об'єкта відповідно;

5) розрахунок повної відновлювальної вартості об'єкта

оцінки (без ПДВ):

В_оц = ((1-ПП)*Сп) / (1-ПП-К_рент)

* Метод по елементного (поагрегатного) розрахунку Застосування методу здійснюється в декілька етапів:

Складання переліку основних складових частин оцінки

Збір цінової інформації за кожною складовою частиною та її приведення до дати оцінки

3 Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки

Ві - ринкова вартість і-го комплектуючого вузла

Кі - кількість і-х комплектуючих вузлів, пристроїв; Вз - вартість збирання.

4 Розрахов відновлювальна вартість об'єкта.

* Індексний (трендовий) метод оцінки. Застосування методу засноване на актуалізації базової вартості об'єкта оцінки на дату оцінки за допомогою індексу зміни цін

В_оц=В_баз*І

де В_баз - базова вартість об'єкта; І - індекс зміни цін.

* М-д розрахунку вартості за укрупненими нормативами викор м-ду заснов на експертній оцінці % фіз зносу за спеціальною оціночною шкалою.

Функціональний знос - втрата вартості об'єкта, викликана або появою більш дешевих машин і обладнання, або виробництвом більш економічних і продуктивних аналогів; визначається, як нило, експертно.

Зіовпішній знос пов'язаний із втратою вартості об'єкта в результаті зміни етапу зовнішнього середовища

12.Особливості оцінки потенціалу підприємства для моніторингу поточних можливостей. Спеціальні випадки застосування оцінки підприємства (бізнесу)

У загальному розумінні моніторинг можна розглядати з двох позицій:

по-перше, як спосіб дослідження реальності, що використовується в різних галузях;

по-друге, як спосіб забезпечення сфери управління сноєчасною та якісною інформацією.

Моніторинг поточних можливостеи підприємства можна визначити як систему постійного спостереження за реалізацію внутрішніх бізнес-процєсів і компетенцій з метою виявлення відповідності результатів, що досягаються, результатам, що очікувалися (планувалися).

В основі організації моніторингу є декілька базових принципів, серед яких можна виділити такі ключові:цілісність;оперативність;пріоритет управління; відповідність цілей моніторингу засобам його організації; націленість на проноз; несуперечність.

У зв'язку з тим, що основу визначення поточних можливостеи підприємства становить оцінка його потенціалу, то доцільно визначити ті особливості потенціалу, які необхідно враховувати в процесі організації системи моніторингу. Так, основними особливостями за даних умов можна вважати такі:динамічність, яка виявляється в постійному розвитку його елементів;складність структури, яка має охопити всі його елементи га визначити їх ієрархію;комплексність, яка означає необчідність вивчення елементів потенціалу через їх взаємозв'язок і взагмодію;функціональність, яка виявляється в досягненні того чи іншого рівня реалізації можливостеи через виконання певних функцій.

Процес організації моніторингу поточних можливостей складається з таких етапів:

1 Визначення цілей та завдань (наприклад, визначення динаміки та тенденцій розвитку сукупного потенціалу через взаємодію окремих його елементів, оцінка рівня реалізаиії наявних можливостей, актуалізація інформації про реалізацію потенціалу підприємства та ін.).

Визначення процесів, які найбільш істотно впливають на формування та реалізацію поточних можливостей (наприклад, для виробничого підприємства такими процесами можуть бути планування та забезпечення виробництва, безпосередньо виробництво, збут продукції, фінансування, інформаційне забезпечення, робота з кадрами та ін.).

Визначення складу інформації. яка адекватно характеризує ключові процеси. Ця інформація повинна охоплювати всі елементи потенціалу, що взаємодіють у процесі реалізації визначених бізнес-процесів (техніко-технологічний, виробничий, фінансовий, маркетинговий, кадровий потенціал та ін.)

4 Побудова моделі потенціалу підприємства і на її основі
- моделі моніторингу.

Побудова моделі потенціалу здійснюється з дотриманням таких основних вимог:

необхідність забезпечення чіткого визначення поточних реалізованих і нереалізованих можливостей збуту, виробництва, постачання, фінансування, динаміки їх реалізації з урахуванням внутрішніх взаємозв'язків;

обов'язкова наявність критеріїв, що дозволяюгь вивчити якість реалізованих можливостей відповідно до ринкових вимог;

забезпечення можливостей вивчення причин уповільнення темпів реалізації потенціалу та відставання від запланованого рівня, рівня конкурентів;

забезпечення можливості вивчення характеру внутрішніх комунікацій;

наявність критеріїв раціональності функціонування окремих елементів потенціалу та їх взаємодії.

Прикладом моделі потенціалу підприємства може бути лодель, побудована із застосуванням дохідного підходу на основі и.редставлення іютоку власного капіталу через фактори, які іадіяні в його формуванні (вартісні фактори): операційний іфибуток, амортизаціго, суму зобов'язаиь і процентів за ними, нроцентну ставку. ставку податку на прибуток, величину інвестицій і т. ін. Причому будь-який з названих факторів може бути деталізований зшіежно від вимог до моніторингу ;наириклад, операційний прибуток залежить від виручки від рсалізаиії продукції, собівартості продукції, витрат на збут, адшніетративних витрат, інших операційних витрат; величина інвестицій залежить від розміру капіталовкладень та величини інвестицій на поповнення оборотного капіталу і т. ін.).

13.Проектний аналіз

Питання що виносяться на фахові вступні випробування

Проектне інвестування, учасники інвестиційного проекту, життєвий цикл інвестиційного проекту.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту.

Функції деяких учасників проекту детальніше.

Ініціатор -- сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню. Ініціатором може виступати практично кожний з учасників проекту, але в остаточному підсумку ділова ініціатива по здійсненню проекту повинна виходити від замовника проекту.

Замовник -- головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор - сторона, що вкладає інвестиції в проект.

Якщо інвестор та замовник не одна й та сама особа, то інвесторами звичайно виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту та співвласниками всього майна, яке залучається за рахунок їх інвестицій, доки їм не буде повернуто всі кошти, отримані по контракту із замовником чи за кредитною угодою.

Керівник проекту -- юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту -- планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту. Склад функцій і повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Однак перед керівником проекту та його командою висувається завдання всеосяжного керівництва та координації робіт продовж усього життєвого циклу проекту до досягнення визначених цілей і результатів при додержанні встановлених строків, бюджету та якості.