Характеристика основных подходов к определению категории "культура". Зарождение представлений о ней в европейской философии. Понятие культуры как специфического человеческого способа бытия. Кризис рационалистических основ новоевропейской культуры.

Понятие культуры, её теории (культурный релятивизм, многолинейная эволюция) и типология. Исторические типы культуры: первобытная, культура рабовладельческого общества, эпохи феодализма. Роль информационных технологий в культурном развитии общества.

Автором даны определения понятиям "культуральной ниши" и "этнологической ниши". Рассмотрен аксиологический статус содержания культуральной-этнологической ниш, представлено описание и оценка их составляющих. Анализ иллюстративного вербального материала.

Эволюция модели культуры России в работах историка С. Соловьева. Характеристика критериев культуристорического направления в культурологии. Проведение анализа культуры России на основе культургенетического, геокультурного и этнокультурного подходов.

Використання культурної дипломатії як інструменту бренд-стратегії. Формування позитивних асоціацій з Україною та вплив на думку закордонної аудиторії про державу. Включення культурної дипломатії до покрокової реалізації політики національного брендингу.

Сутність поняття "культурна дипломатія" на сучасному етапі та трансформація його дефініції в контексті розвитку світової спільноти протягом ХХ - перших десятиліть ХХІ ст. Поширення інформаційно-комунікаційних технологій, значення культурної дипломатії.

Поняття культурної ідентифікації, його зв'язок з етапами розвитку етносу, системою його символічно-знакових уявлень та оцінок щодо навколишнього світу та формами культурно-історичного буття. Способи фіксування соціокультурної ідентичності людей.

Дослідження націологічної концепції Монтсеррат Гібернау, викладеної у праці "Ідентичність націй". Аналіз тлумачення нею співвідношення національної ідентичності та ідентичності культурної. Характеристика сучасних процесів у національній сфері світу.

Глокальність як регіональний сценарій глобалізаційних процесів, а також процеси трайболізації, актуалізують проблему збереження культурної матриці. Феноменологічність культурної матриці, її нерозривний взаємозв’язок з так званою базовою культурою.

Суть культурної парадипломатії, що є інструментом поглиблення взаємодії регіонів, як складник "м’якої сили" субнаціональних акторів. Досягнення якості взаємодії через мотивацію акторів до економічної співпраці, підтримку етнічних діаспор за кордоном.

Документи китайської правлячої верхівки щодо збереження культурних цінностей. Ідеологічні засади, завдання та пріоритети китайського уряду в галузі культурної політики. Зростання ролі культурної сфери в політиці Китаю періоду "реформ та відкритості".

У статті показано стратегічний принцип культурної політики країн ЄС який полягає в тому, що сама культура осмислена як сукупність багатьох соціальних, політичних, економічних, ідеологічних чинників, тобто як увесь спосіб життя і сприйняття дійсності.

Розкриття особливостей культурної політики України у контексті становлення в сучасних умовах із врахуванням світового досвіду. Мета діяльності Європейського Союзу - підтримка та збереження спільної спадщини європейців (матеріальної та духовної).

Дослідження історії участі (а також ігнорування) італійських футуристів у Венеційській бієнале. Порівняння виставкової мегаінституції з молодим мистецьким рухом. Значення "футуристичного уроку" для нашого сьогодення. Декларування мистецької суверенності.

Найбільш важливі етапи становлення державної культурної політики Франції, перспективні напрямки її реалізації в умовах розширення масштабів глобалізації сучасного світу. Аналіз доктринальних основ і зовнішньополітичних механізмів Франції в сфері культури.

Розгляд актуальної проблемі сучасності - питання щодо ролі і місця культури у визначенні національного інтересу. Наукові підходи до розуміння поняття "національний інтерес". Ознаки, фактори і елементи, які мають вплив на визначення предмета дослідження.

Поняття та основи формування національних інтересів як оптимальної форми виразу консенсусу, досягнутого владою і суспільством. Світовий та європейський досвід практичної реалізації культурних прав та свобод людини. Українська культурна реальність.

Ефективність культурної функції держави, що передбачає: створення умов для дотримання встановленого законодавством доступу до культурних послуг; споживання культурних послуг і реалізацію культурних практик задля забезпечення суспільного розвитку

У роботі досліджено особливості збереження, популяризації матеріальної та нематеріальної культурної спадщини італійських островів у контексті інноваційних підходів та культурного туризму. Особлива аналітика присвячена спадщині менш відомих островів.

Доба Середньовіччя – це історичний період, надзвичайно насичений подіями в культурному житті людства. Найважливішим фактором формування і розвитку культури цієї епохи були християнська релігія і церква, основними осередками культури, науки - монастирі.

Аналіз стратегічних і тактичних завдань, що постали перед охоронцями культурної спадщини під час російсько-української війни. Дослідження діяльності і документів міжнародних організацій та реакції міжнародних медіа на проблематику культурної спадщини.

Дослідження теоретико-методичних аспектів проблеми вивчення, збереження та використання об'єктів культурної спадщини України, з урахуванням сьогоденних викликів та можливостей. Загроза фізичної втрати великої кількості унікальних пам’яток старовини.

Цілі організації ЮНЕСКО. Використання рекреаційного ресурсу та історико-культурних фондів України. Збереження, охорона та примноження національної культурної спадщини. Принципи та критерії занесення до Державного реєстру нерухомих історичних пам’яток.

Застосування регіональної моделі інтеграції об’єктів культурної спадщини з урахуванням особливостей програмної діяльності в галузі культури. Державно-приватне партнерство в галузі мистецтв. Аналіз впливу спадщини на туристичну привабливість регіону.

Висвітлення основних форм культурного співробітництва культурно-дозвіллєвих центрів Західної України з різними країнами, що сприяє європейській інтеграції України. Окреслення участі центрів у реалізації культурних ініціатив з міжнародного співробітництва.

Специфіка становища української інтелігенції в російському суспільстві. Культурно-освітня та економічна діяльність селянства, спрямована на підвищення його національної самосвідомості. Факти співпраці київської інтелігенції з чернігівськими селянами.

Аналіз впливу ментальності на культурну традицію та формування ідентичностей. Виділення описових та аналітичних визначень ментальності. Ментальність як форма переживання життєвого досвіду, архетипічна поведінка, що підтримує наявну систему ідентичностей.

Досліджується значення культурної традиції у глобалізаційних процесах. Проаналізовано розуміння есенціалізму як чиннику та результату культурної еволюції. Виявлено, що есенціалізм не суперечить глобалізації та показує найхарактерніші культурні традиції.

Асноўныя напрамкі і асаблівасці развіцця беларускай літаратуры: арыентацыя на каштоўны вопыт нацыянальнай дакастрычніцкай літаратуры. Працэс станаўлення тэатральнага і музычнага мастацтва. Развіццё нацыянальнага мастацтва БССР у 20-30-я гады XX ст.

Ідэі Гуманізму, Рэнесансу ў развіцці еўрапейскай культуры XIV-XVI ст. Рэфармацыйныя рухі ў Еўропе і ў Беларусі. Кнігавыдавецкая дзейнасць Францыска Скарыны ў кантэксце еўрапейскага кнігадрукавання. Антычныя і заходнееўрапейскія ўплывы ў кніжнай культуры.