Дослідження питання відповідальності людини. Обґрунтування положення, що розум, воля, сила волі та совість є антропологічними основами як позитивної (перспективної), так і негативної (ретроспективної) відповідальності людини. Свобода за Аристотелем.

Створення сковородинівського вчення про людину в дусі біблійної антропології. Розробка проблеми присутності Бога в людині. Місце антропології Григорія Сковороди у його кордоцентризмі (філософії серця). Формування національної ідентичності народу.

Зв'язок літературності філософських практик з антропологічним досвідом, який їх породжує, на прикладі християнського антропологічного проекту Сьорена Керкегора. Поєднання християнської антропології змінення та літературного новаторства датського філософа.

Використання діалектичного і системно-структурного методів. Дослідження спадщини українських філософів-шістдесятників, діалектики правових антропології, праксеології, аксіології. Органічні взаємозв’язки правової антропології з розділами філософії права.

Сутність людини, її походження, співвідношення душі та тіла. Вчення мислителів східної патристики про гріхопадіння людини. Духовний розвиток особистості як метод відновлення цілісності людської природи та досягнення надприродного стану обожнення.

Морально-етичні питання відповідальності, зобов’язальності соціального суб’єкта. Екзистенціально-антропологічна спрямованість суспільного пізнання. Дослідження особливостей взаємодії соціального й індивідуального буття. Самопізнання суспільства і людини.

Осмысление творчества Бердяева, его антропологокультурологических идей, его способа мышления в эпоху перехода к постиндустриализму. Свобода как одна из основных философских категорий, характеризующая сущность человека и его существование в обществе.

Особенности гуманизма эпохи Возрождения: понятие человека как господина над природой, развитие культа художника-творца. Определение проблемы уникальной индивидуальности. Обострение интереса к ценности личности и антропоцентризму во время Ренессанса.

Эпоха Возрождения и ее характерные черты, второе рождение античной философии и ее выдающиеся представители. Антропоцентризм как основной принцип возрожденческой философии, его особенности. Человек как творец и художник. Философия Казанского и Бруно.

Філософська концепція права яка ґрунтується на здобутках, як європейської (Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Шопенгауера, Прудона, Монтеск’є, Руссо), так і вітчизняної філософської думки. Соціально-практичне значення у формуванні громадянського суспільства.

Анализ проблемы анцилярности философии. Прослеживание на широком историко-философском материале характера "служения" философии теологии, науке и политической идеологии. Оценка философских попыток нахождения общего порядка в мире хаотических изменений.

Головна ідея християнської концепції втілення. Відповідність до вживання понять "тіло" і "плоть" стосовно Ісуса Христа. Характерна формула відділення душі від тіла в апокрифічних Апокаліпсисах. Наявність і збереження в душі певного коду-відбитка.

Исследуются генезис, развитие и исторические судьбы знаменитой ницшевской антитезы "аполлоническое и дионисийское". Анализируются содержание и последствия дискуссии относительно "Рождения трагедии" Ф. Ницше между У. Виламовицем-Мёллендорфом и Э. Роде.

Реконструирование "философии праздности" и апологии "дружества" К.Н. Батюшкова на материале его письма Н.И. Гнедичу. Преодоление инерции деревенского времени в письме для Батюшкова. Особенности использования в письмах Батюшкова риторических повторов.

Версия речи, произнесенной перед судом афинской рабовладельческой демократии Сократом в 399 году до н.э. в свою защиту против выдвинутых ему обвинений. Обзор проблемы несовместимости индивидуальной добродетели и существующего государственного устройства.

Опыт участия в дискуссии по проблемам современного российского образования. Определение фундаментального уровня в структуре образования, являющегося основой реализации исторического сознания. Основание единства традиции и инновации в развитии социума.

Висвітлення основних положень концепції "смерті автора" та її критики, прослідковуючи тенденцію повернення до автора у світлі останніх досліджень, звертаючи також увагу на правомірність десуб’єктивізації тексту та знання, яке він у собі містить.

Пошук арґументів для унаочнення ціннісного змісту практичної ситуації людини. Номіналістична теорія цінності та її критика Максом Шелером. Спостереження відмінності феноменологічних способів даності людських почуттів і ціннісного змісту реальності.

Биография З. Элейского – древнегреческого философа, ученика Парменида, представителя Элейской школы. Определение апории как вымышленной, логически верной ситуации, которая не может существовать в реальности. Апория места, делимости, сложения, счисления.

Понятие единого Бога, умопостигаемого сущего и движения в философии Ксенофана и Парменида. Апории Зенона о невозможности движения на основе произведения "Ахилл и черепаха". Причины, по которым Левкипп и Демокрит не приняли логических противоречий Зенона.

Основные воззрения И.Канта в области идей знания априори и представления о внутреннем источнике активности мышления. Анализ содержания апостериорных понятий рассудка и разума. Научное учение Фихте как основание его системы. Философия тождества Шеллинга.

Формування проблематики сучасної філософії свідомості, епістемології та метафізики. Розуміння і інтерпретація змісту вжитих у спілкуванні речень. Синтаксичний, семантичний і прагматичний виміри мовних виразів. Апріорний та апостеріорний характер речень.

В статье рассматривается, как М.Н. Эпштейн использует понятие апофатики в своем творчестве. Будучи знаком с традиционным толкованием понятия апофатики, М.Н. Эпштейн не следует ему, а творчески переосмысляет, причем в разных контекстах по-разному.

Интеллектуально-логический и опытно-экзистенциальный уровни понимания апофатического метода. Специфическое понятие апофатики в текстах Дионисия Ареопагита, переводящее Богопознание в экзистенциальный план. Апофатизм поэзии как онтологизация высказывания.

Анализ проблемы истолкования геометрических объектов как абстрактных конструкций, описывающих форму и интерпретацию вырабатываемых понятий. Построение информационной модели на основе классифицирующей системы. Суть эмпирического и теоретического познания.

Возникновение арабо-исламской философии, ее связь с новой религией, античностью. Проблема единства бытия. Критика догматического рационализма, исламский мистицизм. Учение о деятельном разуме, активном интеллекте. Социально-политические и этические учения.

Возникновение арабо-исламской философии, ее связь с новой религией и античностью. Концепции единства бытия в средневековой исламской философии. Анализ категории "знание" в доктрине Мухаммеда. Критика догматического рационализма, исламский мистицизм.

Возникновение арабо-исламской философии, ее связь с новой религией и античностью. Проблема творение, бытие и небытие. Учение о разуме и разумной душе. Критика догматического рационализма, исламский мистицизм. Социально-политические и этические учения.

Объединение арабских племен в VII-VIII вв. н.э. Арабская философия как необходимое теоретическое основанием религии ислама. Первые крупные мусульманские теологи-философы – мутазилиты. Арабские перипатетики. Философия суфизма и тюркская философия.

Коран как исходная книга вероучения. Рассуждение мутазилитов - философов-рационалистов о единстве и единственности бога. Учения о логике, знании и о деятельном разуме в арабо-исламской философии. Критика догматического рационализма. Исламский мистицизм.