Прямий і опосередкований спосіб створення автопортрета у книзі Є. Сверстюка "На полі чести". Смисл і структура назви книги із застосуванням значення слів поле і честь, поданих за тлумачним "Словником української мови". Поняття честі як стрижневе поняття.

Осмислення ролі мемуаристики у формуванні уявлення сучасників про історичне тло доби шістдесятництва, суб’єктивно-особистісний зміст мемуарної літератури та автопортрет покоління шістдесятників. Аналіз ідеологічних і світоглядних засад шістдесятників.

Розгляд проблеми авторської присутності в романі англійської письменниці М. Сінклер. Обґрунтування вживання поняття "автопсихологізм". Відображення у творчості Сінклер світоглядних і естетичних принципів модернізму на стадії його становлення і розквіту.

Поэма в творчестве А.А. Ахматовой. Творческая история и жанровое своеобразие "Поэмы без героя". Отражение в поэме состояния эпохи и отношения автора к происходящим событиям. Отличия воплощения образов автора и героя в разных редакциях произведения.

Анализ повествовательных структур романа И.С. Тургенева "Дворянское гнездо" и романа Г. Джеймса "Женский портрет". Разбор позиций, занимаемых повествователями двух произведений по отношению к персонажам. Обзор различий в понимании объективности у авторов.

Мировоззренческая и эстетическая позиция А.К. Толстого в поэме "Иоанн Дамаскин". Анализ субъектно-объектного мира произведения, специфика речевой организации текста. Образ героя поэмы как диалектически восходящий к образу преподобного Иоанна Дамаскина.

Структура романа Ф.М. Достоевского "Идиот". Идеи о потребности веры, о соблюдении евангельских заповедей в основе сюжета, композиции и системы образов романа. Мотив смирения в поступках князя Мышкина. Мысли о христоцентризме как идее, связующей общество.

Рассматривается повесть "Натурщица" (1866), опубликованная в журнале "Отечественные записки" сотрудником издания, критиком и писателем Н.Д. Ахшарумовым. Изучаемый текст являет собой яркий пример обнажения приема и открытой литературной рефлексии.

Определение тенденций в оценке современниками образа главного героя и автора в романе "Герой нашего времени". Основание морализаторской тенденции Бурачка на официальной народности. Рецензия Шевырева на роман Лермонтова. Лермонтовская трактовка Печорина.

Проблема автора, авторской позиции и самосознания как одна из центральных в современном компаративном литературоведении. Критический анализ научной литературы и представление определения понятий "автор", "авторская позиция", их ключевые положения.

Структурный принцип литературного произведения и его определение взаимодействием разных субъектно-стилистических типов. Отказ Конрада от традиционной для его предшественников стилевой системы с обобщением от "я" автора. Образ рассказчика-посредника.

Исследование проблем изменения коммуникативных отношений автор-текст-читатель в структуре художественного текста в новейшей русской литературе. Приёмы дописывания художественных текстов и ремейков. Понятие литературной репутации как основы импликации.

Теоретичні засади "проблем автора і героя", процес виокремлення серед них самодостатніх та наявність розмаїття типів взаємодії. Парадигми усвідомлення автора і героя в контексті ліричної прози. Характеристика своєрідності автобіографізму А. Дімарова.

Розгляд автообразу Ґомбровича, реалізованого його у прозі та мемуаристиці. Аналіз мотиваторів його функціонування (родина, цивілізаційний процес, роль у культурному процесі, соціальна позиція). Оцінка антропологічного аспекту авторецепції письменника.

Способи комунікації з читачем, авторські стратегії звертання до реципієнта, привернення його уваги, технології щодо "просування ідеї" та створення атмосфери довіри та взаєморозуміння, їхні переваги, недоліки та помилки. Прийоми містифікації і "маски".

Анализ поэтического творчества московского концептуалиста Льва Рубинштейна, а именно его "картотеки" – поэтического жанра, который был создан самим автором в 1974 г. Примеры поэзии, интервью с ним и другими представителями московского концептуализма.

Рассмотрение стихотворного посвящения Г.Р. Державину и реконструкция по архивным источникам биографии ее автора – иркутского вице-губернатора Н. Семивского. Постановка пьесы Семивского "Три грации" как новая страница в истории домашнего театра Архаровых.

Історико-генетична реконструкція естетичного виміру деміургії, встановленого художньою свідомістю Відродження. Абриси ренесансної діалогізації Горацієвої та Аристотелевої моделей поетичного наслідування, що спрямувала саморозкриття митця у творчості.

Рассмотрение слияния текста персонажа с текстом нарратора, что является характерным для многих лирических произведений. Мифологическая модель с закодированными смыслами в стихотворении В. Брюсова. Сюжетно-фабульная структура лирического произведения.

Анализ пьесы А. Гаврилова "Играем Гоголя" сквозь призму проблемы "автор и герой". Возможности коммуникации, экзистенциальное одиночество, трагедии художника, границы иллюзии и реальности как концептуальные основы пьесы и постулаты теории её автора.

Применение нарративной методологии с целью выяснения взаимоотношения автора и читателя в поздних текстах Гончарова. Устойчивость оправдательного пафоса в статьях Гончарова 1870-1880-х гг. Диссонанс мнений публики и автора на примере романа "Обрыв".

Рассмотрение типологических особенностей готической новеллы конца XIX начала XX веков. Изучение проблемы соотношения рационального и мистического начал в готическом тексте. Анализ поведения героев и интерпретации событий в новеллах Г. Джеймса и Э. Уортон.

Изучается изменение героя рудинского типа в поэтике прозы А.П. Чехова середины 1880-1890-х гг. Констатация элиминации рудинских черт в персонажах, которые представляют хоть близко отстоящие друг от друга, но разные поколения русской интеллигенции.

Аналіз художньої авторефлексії та її головні форми прояву (нарцистично-карнавальна і міфологічно-шизоїдна) в сучасному літературному процесі. Національні (ідеологічно-художні) особливості українського постмодернізму, які формують прозу Є. Пашковського.

Національні особливості українського модернізму і постмодернізму, що формують прозу Пашковського. Зародження й еволюцію авторефлексії в романах "Свято", "Вовча зоря", "Безодня". Риси есеїстичної поетики Пашковського в контексті постмодерністської епохи.

Дослідження понять "рефлексія", "саморефлексія", "авторефлексія" на тлі сучасних психологічних, педагогічних, літературознавчих і мовознавчих студій. Обґрунтування авторефлексії як ознаки певного жанру, а саме жанру передмови до збірки власних творів.

У науковій статті автором проаналізовано творчий доробок українського неокласика Михайла-Драй-Хмари в аспекті суб’єктної сфери тексту. Акцентовано увагу на абсолютизації суб’єктивного начала ліриці митця та засобах конституювання його авторського "Я".

Постмодернистский подход Питера Акройда к изображению истории. Отрицание линейной концепции течения времени: сосуществование прошлого, настоящего и будущего и их влияние друг на друга, повтор в настоящем образов и сюжетов, происходивших в прошлом.

Особенности творчества русского поэта эпохи Просвещения Г.Р. Державина, живописность его поэзии. Проявление авторской личности в оде "Фелица" и стихотворении "Евгению. Жизнь Званская". Проблема соотношения лирического "Я" с чертами самого автора.

Состав языковых средств выражения категории модальности в анализируемых произведениях А.Т. Твардовского и их функционально-семантическая характеристика. Особенности выражения авторской модальности в поэтических и прозаических текстах поэта и писателя.