Літописні повісті як структурний елемент літописного наративу. Особливості формування літописних повістей як окремого оповідного жанру. Дослідження композиції літописних повістей, аналіз їх функціонального призначення у складі "Повісті врем'яних літ".

Дослідження жанру притчі та її системне визначення, виходячи з характеристик та соціальних і естетичних цілей цього жанру. Розгляд чотирирівневої композиції жанру притчі. Сутність композиції притчі та механізмів самоорганізації композиції цього жанру.

Стадії розвитку сюжету: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка. Фінальний елемент ліричного твору. Портрети-описи, в яких акцентується увага на зовнішності персонажа. Авторські відступи (ліричні, філософські, публіцистичні, історичні).

Компонентный состав и лексическое наполнение структурной схемы предложения "кому есть каково" на примере романа "Бедные люди", что позволило охарактеризовать схему как синтаксический знак физиологического и эмоционально-психического состояния субъекта.

Выявление основных компонентов читательской культуры, которые сформированы у учеников начальных классов в результате применения интерактивных читательских заданий. Формирования у младших школьников умение самостоятельно выбирать интересующую литературу.

Характеристика комунікативної стратегії К. Ворошилова в період становлення більшовицької влади. Аналіз засобів мовленнєвого впливу політика, які сприяли актуалізації партійної інформації в революційний час і реалізовували соціальну конотацію публіциста.

Розгляд дискурсу британської фольклорної п'єси як комунікативно-пізнавальної системи. Розробка багатофакторної моделі опису, метою якої є виявлення специфіки організації фольклорного дискурсу: соціокультурного компоненту і комунікативних факторів.

Дослідження особливостей грецьких газетних літературних рецензій у комунікативному аспекті. Жанр мистецтвознавчої рецензії як різновид жанру газетної рецензії. Фахова оцінка твору, його співвіднесеність із реаліями, актуальними проблемами та інтересами.

Дослідження зміни домінант публіцистики О. Гончара 60-90-х рр. ХХ століття. Розгляд публіцистичної спадщини митця в соціокультурному контексті: від тоталітарного режиму до перебудовного та післяперебудовного часу. Особливості публіцистики письменника.

Проблема рольової диференціації комунікантів. Підходи до вивчення поняття "комунікативна роль", запропоновані провідними українськими та зарубіжними мовознавцями. Три типи комунікативних ролей: категоріальні, оперативні та споріднені комунікативні ролі.

Дослідження парадигми "автор-наратор-читач" у художній прозі Олени Пчілки. Врахування гендерної ідентичності свого наратора і читача в комунікативних стратегіях авторки. Створення власної моделі гіпотетичної читачки й оповідачки як прогресивних жінок.

Листи Лесі Українки - джерело історико-біографічних відомостей про поетесу та мовну лабораторію, де формувався її неповторний ідіостиль. Комунікативні тактики, що реалізують загальну комунікативну стратегію її самопрезентації в епістолярному дискурсі.

Визначення мовних засобів вираження погляду і його комунікативних функцій в англійських художніх текстах. Застосування засобів вираження емотивної функції. Регулятивна функція погляду у художньому мовленні. Специфіка реалізації когнітивної функції.

Структурно-семіотичні і наративні аспекти когезії англійських мультимодальних літературних казок. Аналіз вербальної й невербальної взаємодії комунікативно-прагматичних складників їх структури. Текстотвірний потенціал контамінованої лексичної когезії.

Дослідження комунікативного зв’язку тексту і реальності в процесі читання художнього тексту. Розгляд процесу входження в текст, взаємодії письменника і культурного простору в інформаційному середовищі. Аналіз комунікаційного простору літературного твору.

Розгляд ознак тексту зі вказівкою на те, що його зорієнтовано не на означування, а насамперед на смислотворення. Генерація змістоформальної структури тексту в безпосередньо прочитуваному поверхневому шарі. Дефініції в комунікаціях "автор / читач".

Дослідження ознак тексту зі вказівкою на те, що його зорієнтовано не на означування, а насамперед на смислотворення. З'ясування рівнів цілісності літературного твору. Визначення приналежності літературного твору до історичного типу художньої свідомості.

Розкриття засобів вияву вербально-семантичного рівня у структурі мовної особистості письменника в романі А. Кокотюхи. Лінгвістичний показник відповідності лексичних засобів художнього тексту літературній мові - нелітературним формам у соціогрупі "школяр".

Анализ социального взаимодействия как особой формы театрализованной языковой игры. Рабочий консенсус как необходимое условие осуществления процесса социального взаимодействия, понятия "персонаж" и "ритуал взаимодействия" как инструменты его реализации.

З’ясовано суть самопрезентації як нагальної потреби особистості в самоідентифікації, емоційній персоналізації з метою здійснення опосередкованого та неопосередкованого впливу. Проаналізовано конвергентну та дивергентну стратегії самопрезентації поведінки.

Феномен конгруентності категорій драматургійності й експресіоністичності в малій прозі В. Стефаника. "Секрети" авторської майстерності письменника у двовимірній системі координат літературної генерики, стилістики. Опис яскравої емоції, передача експресії.

Досліджуються літературно-художні антропоніми з роману М. Дочинця "Лис у винограднику". Визначаються виражальні можливості літературно-художніх антропонімів, їх характеристичний потенціал. Авторська концепція світобачення і побудови художнього образу.

Аналіз засобів конотування сучасних поетичних творів для дітей. Вивчення специфіки вияву базових граней конотації: емотивної, оцінної, культурної та експресивної. Розгляд відповідності сучасної української дитячої поезії стильовим засадам постмодернізму.

Особливості функціонування в сучасній науковій літературі різних конотацій пам'яті. Поняття колективної, індивідуальної, історичної, національної, комунікативної, біографічної пам’яті. Узгодження категоріального апарату у дослідженнях конотацій пам’яті.

Аналіз проблем, актуальних для українського літературознавства, та соціології культури в контексті інтеграційної стратегії аккультурації Джозефа Конрада в англійському культурному середовищі та національно-культурної ідентичності його мистецького світу.

Психологическая противоречивость персонажей, обозначенный автором конфликт личности и общества, неординарность характера героини в новелле Ф. Хальма "Подруги". "Бидермейеровский" консерватизм австрийского драматурга и прозаика первой половины XIX века.

Рассмотрение особенностей конспирологической фантастики как жанра массовой литературы. Анализ связи конспирологии с постмодернизмом и альтернативно-исторической фантастикой. Виды сюжетов и система персонажей, характерные для современных антиутопий.

Розгляд поняття "конспірологічний роман/детектив" у науковій рецепції. Визначення його жанрових моделей та жанроутворюючих чинників. Аналіз генетичних та типологічних зв’язків з іншими видами - готичним романом, криптоісторичною прозою, фентезі тощо.

Зображення не самого предмета, а враження від нього як основний стильовий прийом романтизму у японській літературі. Глибокий аналіз емоційного стану персонажів у поєднанні з непередбачуваним сюжетом - особливість поетики романтичних творів Морі Оґая.

Цветаева о Бальмонте. Детские и юношеские годы. Публикация первых стихов. Начало литературной деятельности. Формирование собственного стиля. Победоносное утверждение Бальмонта в русской поэзии. "Звездное десятилетие" и "злые чары". Восхождение из бездны.